Аграрні відносини та їх розвиток за сучасних умов

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Аграрні відносини та їх розвиток за сучасних умов

Аграрні відносини та їх розвиток за сучасних умов

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічної теорії

Курсова робота

на тему:

«Аграрні відносини та їх розвиток за сучасних умов»

Студентка 1курсу 1 групи спеціальності 6601 вечірнього

факультету

Герасимчук Н.А.

Науковий керівник -

доцент Диба М.І.

Київ - 1999

Аграрні відносини та їх розвиток за сучасних умов

План роботи

Вступ.......................................................................

..................................3

Розділ 1. Продуктивні сили аграрного сектору

та особливості його

розвитку.................................................………4-6

Розділ 2. Еволюція власності в аграрному секторі виробництва..…..7-9

Розділ 3. Нові форми

господарювання........................................….10-16

Висновки....................................................................

.....................…17-18

Список використаної

літератури..................................................….19-20

ВСТУП

Сьогодні сільськогосподарське виробництво і в цілому агропромисловий

комплекс України перебувають у центрі суспільної уваги, оскільки і без того

небагатий наш стіл останнім часом особливо збіднів, стрімко зросли ціни на

продовольство — такі явища викликають у населення України велику

стурбованість і загострюють соціальну напруженість.

Творча і трудова активність людини визначаються не тільки суспільними

свободами та правовою захищеністю, а й якістю життя, основним показником

якого виступає здоров’я окремої людини і всього суспільства. А залежить

здоров’я від стану охорони здоров’я та якості продуктів харчування, стану

природного середовища, комфортності житла і робочого місця, організації

відпочинку та рівня соціального забезпечення. В усіх сферах господарської

діяльності має діяти принцип: не може бути економічним те, що завдає шкоди

людині. Тому господарникам необхідно брати до уваги не тільки традиційний

економічний ефект, а й шкоду, завдану природі та здоров’ю людини.

В аграрному секторі виникають складні виробничі відносини, певна система

земельних відносин власності у процесі виробництва сільськогосподарської

продукції, її розподілу, обміну та використання. Звідси випливає основна

мета моєї курсової роботи - з’ясувати особливості сільськогосподарського

виробництва, його роль у соціально-економічному процесі, розкрити основні

тенденції та перспективи різних форм господарювання у сільському

господарстві за умов формування соціально-орієнтованої ринкової економіки

України.

Розділ 1. Продуктивні сили аграрного сектору та особливості його розвитку

Сільське господарство є однією з основних галузей народного

господарства, оскільки виробництво продуктів харчування – перша умова життя

безпосередніх виробників. Водночас воно є сировинною базою легкої та

харчової промисловості. Попит на с/г товарну продукцію постійно зростає,

оскільки збільшується чисельність населення, особливо міського. У провідних

капіталістичних країнах до 95% всієї с/г продукції реалізується на ринку,

набуваючи товарної форми.

У сільському господарстві, як і в інших галузях суспільного

виробництва, відбувається постійний розвиток і вдосконалення продуктивних

сил і на цій основі зростає ефективність с/г праці, що дає змогу з меншою

кількістю робочої сили виробляти більше продовольства. Так, у середині ХУШ

ст. у сільському господарстві було зайнято 4/5 світової робочої сили,

частка продукції сільського господарства у валовій продукції світу досягала

85%. Наприкінці ХУШ ст. співвідношення між вартістю валовою продукції

сільського господарства та промисловості становила 80:20, наприкінці ХІХ

ст. 52:42, а у середині 70-х років ХХ ст. - вже 30:70. Частка сільського

господарства у валовому внутрішньому продукті продовжує знижуватися. У

розвинутих капіталістичних країнах вона тепер коливається в межах 2-3% в

Англії, США, Німеччині; 5-8% - у Франції й Італії та 11% - у Японії.

У країнах Африки, Азії, Латинської Америки, які розвиваються, ця

частка становить 11-16%, а у найменш розвинутих країнах вона перевищує 44%.

У колишньому Союзі РСР частка сільського господарства у валовому

національному продукті становила 18%[1].

У розвинутих країнах світу відбувся перехід с/г виробництва до

машинної стадії розвитку. Основний комплекс виробничих операцій у

рослинництві, тваринництві здійснюється за допомогою машин, що значно

зменшує потребу в робочій силі[2].

У США кількість зайнятих у сільському господарстві скоротилася з 6,5 млн

чол. у 1965 р. приблизно до 3 млн чол. на початку 90-х років. Це становить

близько 2,5% загальної чисельності робочої сили. Така мала частка

працездатного населення, зайнятого безпосередньо у сільському господарстві,

пояснюється й тим, що значна частина робіт виконується фірмами, що

обслуговують сільське господарство, а також на підприємствах переробної