Інституціоналізм в українській економічній думці

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Інституціоналізм в українській економічній думці

Інституціоналізм в українській економічній думці

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Інститут післядипломної освіти

Фінінсово-економічний факультет

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни: Економіка України

студента гр. ФЕФ-305-з

Рожкової О.В.

Львів 2004

П Л А Н :

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ДУМЦІ

1. Національні особливості формування і розвитку інституціоналізму;

1. Національні особливості формування і розвитку інституціоналізму

Особливості інституціоналізму в українській економнній думці

пояснюються специфічними умовами її розвитку. Вектор цього розвитку

задавався колоніальним станом укранських земель у складі чужих імперських

держав. У тому зв’язку економічна теорія інституціоналізму зазнавала

відповідшх трансформацій, вона служила засобом економічної самооборони

населення.

Незважаючи на ці конкретні завдання, українська еюномічна думка

містить цінності інституціоналізму загальношві-лізаційного значення. У тому

зв'язку достатньо зіслатись на праці представників Київської школи в

політекономії, в яких доволі чітко окреслені поняття, якими оперує

інституціщалізм. Ще рельєфніше сформульовано положення інститудіоналізму в

науковій спадщині всесвітньовідомого українсмого вченого М.Туган-

Барановського, який до з'ясування екогомі-чних процесів щедро залучав

соціологію, психологію, культуру, історію тощо, тобто ті компоненти, що

знаходятьа в теоретичному арсеналі інституціоналізму.

Теорія і практика інституціоналізму в Україні були пов’язані з

кооперативним рухом у якому в умовах імперських режимів українство

знаходило можливості для самореатзщії. Через те у цій ділянці

інституціоналізм має визначні постаті та теоретико-організаційні надбання.

Яскравою постаттю в українському кооперативному русі був

М. Левитсьський, який народився 25 березня 1859 р. у с.Хмільник

Канівського повіту на Київщині в родині свяценика. У 1863 р. батьки

перебралися в село Федвар на Херсонщині. До 1875 р. М. Левитський вчився у

місті Златополі Чигиринського повіту, закінчив гімназію в м.Біла на

Холмшші. Вже у вищих гімназійних класах він разом з товаришами винаймив

будинок і заклав свою першу артільбурсу.

Після закінчення гімназії МЛевитський вивчав медцину в Московському

університеті, але за участь в народницькому русі відсидів місяць у тюрмі,

був відрахований з університеу з "вовчим білетом". Відправлений

адміністративним порядком на село до родини, однак все ж не скорився і

завдяки доброзичливості ректора, відомого вченого-економіста

Г.Цехановецького, став студентом юридичного факультету Харківського

університету. Після закінчення університету М.Левитський мав змогу

залишитися тут для підготовки до професорського звання, але повернувся в

село, ставши спочатку завідувачем господарства великого маєтку в

Ананіївському повіті, працював статистиком під керівництвом О.Русова при

подвірному переписі Олександріїв-ського повіту. Скоро М.Левитський переїхав

до Єлисавета і почав адвокатську практику. Завдяки цим переміщенням він

пізнавав селянське життя, потреби сільського господарства, Це сприяло тому,

що М.Левитський зайнявся кооперативною справою. Ще в Олександріївській

земській управі він склав проект організації гуртового обробітку землі в

повіті, на здійснення якого земство виділило асигнування. За цим проектом

1887 року селяни спільно обробили понад 2000 десятин землі. У 1894р.

МЛевитський заснував хліборобську артіль в с.Федвари. Це була, по суті,

перша хліборобська артіль, що функціонувала на підставі складених письмових

угод, правно оформлених у нотаря.

М.Левитський вважав, що "кооперація є найліпше і найкраще виявлення

людського генія в межах соціально-економічного будівництва". Він закликав

дрібних селянських власників до добровільної гуртової господарки, яка б не

допускала навіть тіні примусу. На таких засадах артільний рух під гаслами

М.Левитського з Херсонщини поширився на Катери-нославщину, Полтавщину,

Чернігівщину, Канівщину, Донеччину і навіть на російські терени.

Згідно з поглядами М.Левитського, хліборобська артіль будувалася на

таких засадах:

1. вся наша земля на всіх наділах наших, а також орендована, об'єднується

разом в єдине ціле і передається до неподільного та спільного володіння

та користування всієї артілі;

2. усе рухоме та нерухоме майно, різні будівлі і т.д. належать

нероздільно і перебувають у спільному