Організіція видавництва

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Організіція видавництва

Організіція видавництва

Міністерство освіти України

Черкаський Інститут Управління

РЕФЕРАТ

на тему: Організація видавництва

по курсу: Журналістика та видавнича справа

|ПЕРЕВІРИВ: | |ВИКОНАВ: |

|викладач | |студент 5 курсу |

|Зражевська | |гр. ММ-51 |

| | |Борисов Дмитро |

Черкаси 1999 рік.

ЗМІСТ

1. Вступ

2. Типи видавництв

3. Видавничі структури

4. Організаційні форми

Вступ.

Коли в минулому видавництва випускали в світ книжки, які вони самі

вважали вартими прочитання або конче потрібними читачеві, і пропонували

книгарям їхній асортимент, виходячи дуже великою мірою з власних уявлень,

то тепер вони чимраз більше вважають себе активними учасниками ринку.

Видавництва вивчають бажання, потреби та інтереси своєї клієнтури і

намагаються спрямуванням і добором книжкової продукції, пропонованої!

ринкові, задовольняти попит покупців.

Певна річ, це не е щось зовсім нове. Завжди існували окремі

видавництва та книгарні, які добирали свою продукцію та складали свій

асортимент, орієнтуючись на потреби клієнтури, працювали для конкретних

читацьких контингентів і задовольняли конкретний попит.

Нове тут те, що чимраз більше видавництв намагаються знайти своє місце

в ринку і припасовують свою програму та організаційну структуру саме до

нього. На сьогоднішньому книжковому ринку відбилася низка й почасти нових

факторів:

1. Конкуренція у виробництві споживчих товарів — отже, і в “книжковій

промисловості” — стає дедалі жорсткіша. Надто багато виробників зазіхають

на гаманець споживача.

2. Книжка для багатьох утратила свою самостійну цінність і зазнає

дедалі гострішої конкуренції з боку інших засобів інформації та розваг.

3. Тиск витрат на підприємство — досить згадати хоча б плату за

виробничі приміщення — непомірне зріс.

4. Попит дуже великою мірою вже задоволений. дійти до нових

потенційних читацьких верств надто важко — а ще важче їх утримати.

5. Площа полиць у торговельних приміщеннях обмежена, і за цей

“життевий простір” між видавництвами точиться затята боротьба.

Все це веде до чіткої професіоналізації видавничої справи й кінець

кінцем призводить до того, що підприємство може вирости, лише завдавши

збитків конкурентам.

До того ж дедалі більше зростає влада торгівлі над виробництвом: саме

книгарі вирішують, яка продукція якого видавництва буде представлена в

асортименті їхніх книгарень, і таким чином визначають успіх чи провал тієї

або тієї назви чи видавничої програми. Існує дуже мало таких назв, котрі

для книгаря е чимось обов'язковим і “мусять” бути в наявності,— а поза тим

він лише заповнює певні тематичні царини, цікаві для його покупців. Він

може знайти собі постачальника з оптимальними умовами здавання книжок на

продаж, та ще й такого, що забезпечуватиме безперебійне співробітництво:

сам стимулюватиме продаж і сприятиме підвищенню попиту, провадячи рекламні

кампанії та популяризуючи свої книжки у пресі.

Тут не йдеться про цілковите пристосуванство або інтелектуальну

проституцію як мету підприємства. Книжки, отже й видавництва,

розповсюджують ідеї, інформацію, розваги, прагнуть донести їх до якомога

більшої кількості людей, та й мати від цього прибуток. Щоб досягти цих

первісних цілей кожного підприємства, видавництва повинні щоразу визначати

зумовлені обставинами завдання, перевіряти власні структури і хід

організаційного процесу—отже, ставити перед собою такі запитання:

1. Чого прагне досягти підприємство в середній чи далекій перспективі?

2. Чи організаційна структура видавництва націлена на здійснення такої

мети?

3. Чи спрямована ця організація у всіх своїх ланках на ринок і чи може

вона в умовах ринку діяти й реагувати по-новаторському, гнучко, оперативно,

ефективно?

4. Чи відчуває себе видавництво, а відтак усі, хто там працює,

підприємством, спрямованим на обслуговування потреб своєї клієнтури?

5. Чи забезпечує внутрішня координаційна структура швидке проходження

інформації, чи сприяє вона ухваленню швидких і небюрократичних вирішень

(наприклад, завдяки взаємодії елементів одного ієрархічного рівня)?

6. Чи доповнюють і підтримують один одного різні відділи видавництва,

аби досягати спільної мети?

7. Чи діють усі відділи злагоджено, без тертя, чи, навпаки, через

суперництво сили витрачаються марно?

8. Чи зацікавлені й заохочені співробітники у своїй діяльності, чи

мають вони необхідні приміщення, чи місце їхньої роботи устатковане

оптимально?