|
|
|
 |
Форми ідеологічного контролю і піар процесу в тоталітарних суспільствах |
|
 |
БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Форми ідеологічного контролю і піар процесу в тоталітарних суспільствах
Форми ідеологічного контролю і піар процесу в тоталітарних суспільствах
Зміст - Вступ 2
- Розділ 1. Теоретичні аспекти сутності тоталітаризму 8
- 1.1 Поняття та сутність тоталітаризму 8
- 1.2 Політичні риси ідеологічного контролю в тоталітарних суспільствах 9
- 1.3 Різновиди тоталітаризму 11
- 1.4 Сила і слабкість тоталітаризму 13
- Розділ 2. Суспільство в тоталітарної системи 25
- 2.1 Основна характеристика тоталітарної системи 25
- 2.2 Ідеологія тоталітарної системи в Україні в ХХ ст. 27
- 2.3 Піар процесу в тоталітарних суспільствах 32
- Розділ 3. Сучасні форми тоталітаризму і авторитаризму.
- Подібність та сутнісна різниця 15
- 3.1 Тоталітаризм та авторитаризм 15
- 3.2 Подібність та сутнісна різниця 17
- Висновки 35
- Список літератури 39
ВступАктуальність теми дослідження величезна, адже форми ідеологічного контролю і піар процесу в тоталітарних суспільствах на сучасному етапі політичного життя нашої країни дасть відповідь на безліч питань, та окреслить напрямки подальшого становлення громадянського суспільства.Тоталітаризм (від лат. totaliter -- всеохоплюючий) є феноменом, особливістю XX ст. Найтиповішими його втіленнями були фашистська Італія, гітлерівська Німеччина і Радянський Союз протягом майже всього часу його існування. Основними видами тоталітаризму були фашизм (нацизм) і сталінський соціалізм.Тоталітаризм як суспільне явище включає в себе такі основні ознаки:У галузі ідеології і внутрішньої політики:- спосіб втілення у життя утопічної ідеї (незалежно від того, які вихідні принципи в неї були закладені, наприклад, загальної рівності й добробуту і т. п.);- абсолютний, всезагальний, нічим не обмежений контроль за життям суспільства і кожної людини зокрема; - панування єдиної ідеології, єдиної правлячої партії, яка володіє монопольним правом політичної діяльності; заборона політичної та ідейної опозиції і свободомислення;- нічим не обмежене насильство, диктатура і терор для досягнення мети (сила -- головний аргумент, а мета виправдує засоби).У галузі економіки:-перетворення всієї власності у державну, чи власність слухняних державі підприємців;-неможливі або вкрай утруднені прояви особистої ініціативи, підприємництва у господарській діяльності;-мілітаризація і централізація економіки, бюрократизація влади й управління у цілому.У галузі культури, освіти й виховання, прав людини:-всезагальний (тотальний) контроль над духовним життям і творчістю;-політичне стеження, нехтування прав і свобод людини й громадянина; -створення системи всебічного впливу на особистість через сім'ю, школу, засоби масової інформації, державні і громадські організації, діяльність яких повністю контролюється партійно-державним апаратом;-формування культу особи вождя: намагання перетворити народ у натовп, слухняний його волі.Тоталітаризм був і залишається ворогом демократії і гуманізму, громадянського суспільства і правової держави.В усіх державах, де панував тоталітарний режим, він залишив після себе страшну спадщину. Особливо гіркими були його плоди у країнах, які входили до складу тоталітарних держав на правах «молодшого брата», як, скажімо, Україна в СРСР.Предметом дослідження є форми ідеологічного контролю і піар процесу .Об'єктом дослідження є тоталітарні суспільства.Проблема сутності таких політичних режимів розглядалась у численних працях дослідників. Серед авторів праць, у яких наведено особливості як тоталітаризму, так і авторитаризму, - Х. Арендт, М. Драхт, М. Кертіс, К. Фрідріх, З. Бжезинський, Р. Арон, Ж. Желев, Т. Адорно та інші. Засобом мобілізації мас та легітимації режиму при тоталітаризмі виступає відповідна ідеологія. Тому наявність єдиної офіційної ідеології є ще однією визначальною рисою тоталітарного режиму. Ідеологію, настанови якої стосуються всіх сфер суспільства і для якої притаманне несприйняття старих порядків та заклик будувати новий світ (за необхідності - й насильницьким шляхом), мають підтримувати всі громадяни. Імплементація такої ідеології в масову свідомість, а також здійснення тотального контролю над суспільством є метою тоталітарної влади. Для цього тоталітаризм використовує ідеологічну пропаганду, індоктринацію та методи політичної соціалізації, коли індивіди опановують форми політичної поведінки, суспільні норми та цінності. І якщо для функціонування тоталітарного режиму суттєвою є дієвість тоталітарної пропаганди (в реальності - заміна пропаганди ідеологічною обробкою) для формування тотальної відданості, яка виступає психологічною основою тоталітарного панування, то, як зазначено вище, у авторитарних державах проблема підтримки режиму населенням, як правило, нехтується. Також, якщо наголошувати на розбіжностях режимів, політизації суспільства (освіти тощо) при тоталітаризмі можна протиставити деполітизацію населення в авторитарних країнах. Такі заходи спрямовуються на формування відповідного типу особистості, психологія якої і дозволяє тотальне домінування (як здійснення мети режиму). Тоталітарний режим ідеологізує всі сфери життя, втрачаючи всяку здібність до самокорекції. При цьому ідеологія виходить з деякої первинної системи ідеалів. Жовтнева революція ввела у нас істотно нову (замість самодержавної) систему вищих ідеалів: світову соціалістичну революцію, вед |
