Північноамериканська політична думка просвітницької доби (Т. Джефферсон)

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Північноамериканська політична думка просвітницької доби (Т. Джефферсон)

Північноамериканська політична думка просвітницької доби (Т. Джефферсон)

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра соціології, політології, права

Реферат

з дисципліни

«Політологія»

на тему:

«Північноамериканська політична думка просвітницької доби

(Т. Джефферсон)»

ЗМІСТ

Вступ

1. Ліберальний демократизм Томаса Джефферсона

2. Ідеї про народний суверенітет і пряму демократію

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

XVIII ст. увійшло в історію Європи і Америки як століття просвітництва. Блискуча плеяда філософів проголосила всесилля людського розуму і завдала смертельного удару марновірству і мракобіссю - темній спадщині Середньовіччя. Вільнодумство входило в моду. Вивільнення розуму від пут обскурантизму сприяло швидкому прогресу наук і мистецтва.

Політична думка Північної Америки другої половини XVIII ст. розвивалася в умовах гострої боротьби проти колоніального панування Англії. Спочатку ця боротьба була спрямована на приведення політико правового режиму колоній у відповідність з англійським: місцеве населення домагалося представництва в парламенті, скасування несправедливого оподаткування тощо. Ці вимоги ґрунтувалися на принципах англійського права і конституційності. У 70-ті роки вони були радикалізовані на основі поширених в той час у Західній Європі природно-правових доктрин Дж. Локка, Н. Макіавеллі, Т. Гоббса, Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо та ін.

Унаслідок загострення внутрішніх суперечностей, протистояння з метрополією почалася війна за незалежність (1775--1783). За своєю суттю це була і демократична, антиколоніальна революція, і громадянська війна. Її рушійні сили (підприємці, фермери, робітники) боролися не лише за незалежність, а й за соціально-економічні, політичні перетворення, права і свободи громадян. Закінчилася ця війна перемогою американського народу.

Прийнята у 1776 р. Декларація прав проголошувала, що всі люди народжуються і є вільними у правах, які не можуть бути ні відчужені, ні відняті у них. Це -- право на життя і власність, право домагатися і досягати благополуччя, безпеки. Особливо значимими були її формули: «вся влада знаходиться в руках народу і внаслідок цього виходить від народу», «Жодна людина чи групи людей не мають права на особливі вигоди або привілеї». Ще один важливий принцип -- відокремленість законодавчої, виконавчої і судової влади. Усі ці принципи згодом стали ядром ліберальної демократії.

Найтиповішими представниками північноамериканської політичної думки просвітницької доби є Томас Пейн (1797-1809), Томас Джефферсон (1743-1826), Олександр Гамільтон (1757-1804) та ін.

В їхніх працях розглядаються важливі ідеї, формуються теорії держави, права, суспільства: по-перше, історія твориться людьми, по-друге, революція є результат суспільних суперечностей, загострення яких вибухонебезпечне, по-третє, походження соціальних спільностей і станів, державної влади сягають своїм корінням до завоювань одних племен іншими. Політико правові концепції ставили метою дослідити процес виникнення людства, розкрити рушійні сили історії і її законів на базі емпіричних і узагальнених фактів і даних, подій і явищ в історії, культурі народів.

1. ЛІБЕРАЛЬНИЙ ДЕМОКРАТИЗМ ТОМАСА ДЖЕФФЕРСОНА

Американський просвітник, філософ і політичний діяч Томас Джефферсон був переконаним прибічником ідеалів європейського просвітництва, намагався утвердити їх у реальній політичній практиці.

Найпромовистішим свідченням цього є написана ним Декларація незалежності (1776), - видатний документ соціально-філософської думки ХVІП ст.

Томас Джефферсон народився 13 квітня 1743 року в родині великих землевласників. Політична діяльність Томаса Джефферсона починається тоді, коли посилився натиск з Лондона і торкнувся інтересів широких шарів населення Північної Америки. Нові закони боляче вдарили по прибутковій для американських купців торгівлі з Вест-Індією. Колоністи вчинили відкритий опір твердій політиці Лондона. Метрополія, бажаючи припинити порушення імперських законів, у 1764 р. вирішила розквартирувати в Північній Америці 10 тисяч солдат, для того, щоб третину витрат на їхнє утримання оплачували самі колонії. Це означало нове збільшення податків. Збори ще більше зросли з прийняттям у 1765 р. так званого закону про гербовий збір, відповідно до якого для будь-яких ділових операцій, у тому числі всіх комерційних справ, потрібно було купувати дозвільні марки.

Колонії відповіли вибухом незадоволення. Важливою подією, що викликала загальну реакцію американців, була резолюція законодавчої палати Вірджинії від 30 травня 1765 р., що об'явила гербовий збір незаконним. Щоб утихомирити схвильовану Америку, англійський уряд скасував гербовий збір. Але незабаром даний хід став ясний колоніям. У 1766 р. колоніям був оголошений законодавчий акт, що підтверджував верховні права корони. І тоді рух протесту спалахнув з новою силою.

Такою була ситуація в колоніях, коли