Релігія та мистецтво

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Релігія та мистецтво

Релігія та мистецтво

ПЛАН

1. Сутність та походження релігії.

2. Основні світові релігії:

- буддизм,

- християнство,

- іслам.

3. Біблія - першоджерело мистецтва.

4. Висновки.

5. Використана література.

1. Сутність та походження релігії.

Висвітлення даного питання доцільно розпочати з визначення поняття "релігія". Слово походить від латинського "religio" і означає "зв'язок". У тлумаченні богословів релігія -- це все те, що зв'язує, з'єднує людину з бо-жественністю ("Святе Письмо", культ тощо). Отже, богословське визначення релігії виходить з віри в іс-нування Бога. Але воно, так би мовити, конфесійне, однобічне.

Зазначимо, що релігія -- явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспі-льстві цілком закономірно й існує разом з ним; воно поєднує в собі елементи раціонального (наприклад, моральні настанови) та ірраціонального (наприклад, фантастичні образи надприродних істот -- ангелів, чор-тів тощо).

Релігія є однією з найдревніших форм суспільної свідомості -- однією з форм відображення світу, але відображення своєрідного.

Характеризуючи цю своєрідність, всі радянські підручники і словники, як правило, наводили визна-чення Енгельса про "фантастичне відображення", на-даючи йому прямо протилежний зміст (фантастич-не -- значить неправдиве, негативне, тому релігія є антикультурою).

Спробуємо пояснити істинний сенс енгельсівської формули, бо це має принципове, методологічне зна-чення. Виникає питання: у зв'язку з чим і як визна-чив Ф- Енгельс релігію?

Він полемізував з Є. Дюрінгом (1833--1921 рр.), ні-мецьким філософом XIX ст., який, зокрема, вимагав заборонити релігію. У відповідь на таку безглузду ви-могу Ф. Енгельс переконливо довів, чому саме релігію заборонити не можна. Він писав: "Релігія забороня-ється. Але ж всяка релігія є не чим іншим, як фантас-тичним відображенням у головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними в їх повсякденному жит-ті, -- відображенням, в якому земні сили набувають форму неземних". Далі він вважав, що релігія виник-ла в процесі осмислення людиною сил природи, а пізніше -- суспільних сил, що вона є однією з най-більш давніх форм духовного освоєння світу, яка ви-пливає з властивостей процесу пізнання.

Так, у свідомості первісної людини панівне зна-чення мали міфологічні та магічні уявлення. З часом магію змінює релігія як нова панівна форма суспіль-ної свідомості.

Зазначимо, що фантастичні образи релігії -- це форма відображення дійсності, притаманна усім на-родам. Вона є необхідним ступенем сприйняття світу, обумовлена функціями головного мозку і має таке саме право на існування, як і раціональне, наукове пізнання.

Отже, релігія є однією з форм суспільної свідомо-сті, яка відображає дійсність в образах і міфах та утверджує віру в їхню реальність.

2. Основні світові релігії.

Буддизм.

Буддизм - найстаріша світова релігія - виник як реакція небрахманських шарів давньоіндійського населення на брахманізм.

Спочатку він був внутрішньою течією в індуїзмі. Його виникненню сприяло те, що індуїзм, ускладнений і філософський в теорії, став дуже корумпованим, пристосовницьким на практиці. Всі не брахмани вважалися другорядними, невоноправними, послідовниками тієї чи іншої доктрини. Це зумовило посилення прагнень створити нову, альтернативну доктрину, що змогла б протистояти брахманській мудрості. Найбільш розробленою і впливовою системою став буддизм, виникнення якого пов'язане із ім'ям Сіддхартхи Гаутами (Будди).

Син князя з племені сак'я Сиддхартха Гаутама народився в 560 році до н.е. в Лумбіні, розташованому біля підніжжя Непальського пагорба в Північному Непалі.

Першими прихильниками буддизму стали царі держави Магадха - Бімбачара та Аджатаматур, сучасники Будди. Через три місяці після смерті Будди (Будда - просвітлений), за царя Аджатаматру, відбувся перший буддистський собор (чангіті), що проходив у печері Саптапарна відомого монастиря Наланда в місті Раджагриха (зараз - район ПатнаЮ, штат Біхар). На ньому були канонізовані Віная, - Сутра - та Абхідхарма-пітаки. Другий собор відбувся через сто років у Вайшалі, стався розкол чангхи. Третій собор, - у Паталіпутрі (через 200 років) проходив під головуванням царя Ашоки. Цар Аш ока визнав істинним вчення тхеравадистів. А також два четвертих - Махаона і Хінаяна, п'ятий та шостий собори.

У центрі буддизму лежить вчення про “чотири благородні істини”. Перша з них стверджує, що будь-яке існування є страждання (дукха). Особливо яскраві прояви цього принципу - народження, хвороба, старість, смерть, необхідність завжди терпіти навколо себе те, що ми не полюбляємо, й відчувати нестачу того, що ми любимо. Друга істина полягає в тому, що причина страждання закладена в самій людині: це її потяг до життя, насолод, влади, багатства тощо. Третя істина проголошує, що спинити страждання можна, для цього необхідно звільнитися від потягу до життя, досягти стану, за якого будь-яке сильне почуття відсутнє, будь-яке бажання пригнічене. Четверта благородна істина полягає у вказуванні благоро