Номінальний і реальний ВВП. Дефлятор ВВП. Макроэкономика. Билеты.

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Номінальний і реальний ВВП. Дефлятор ВВП. Макроэкономика. Билеты.

Номінальний і реальний ВВП. Дефлятор ВВП. Макроэкономика. Билеты.

1. Національна економіка: суть і ознаки.

Національна економіка - це сукупність економічних суб\\\'єктів і зв\\\'язків між

ними, що характеризується господарчою цілісністю певних часових і

просторових межах.

Риси, які характеризують національну економіку :

1.наявність тісних економічних зв\\\'язків між хазяйнуючи ми суб\\\'єктами

держави на основі поділу праці (цілісність )

2.спільне економічне середовище, в якому діють хазяйнуючі суб\\\'єкти.

Спільне економічне середовище утворюється через : єдине господарське

законодавство, єдину грошову систему, єдину фінансову систему

3.загальний економічний центр, що контролює діяльність.

4.спільна система економічного захисту (наявність своєрідних економічних

кордонів, які захищають від зовнішньоекономічної експансії, мито і т.д.) .

Якщо цих кордонів немає, то їх роль виконують державні об\\\'єднання

(спільний ринок).

Суб\\\'єкт національної економіки -домашні господарства, підприємства,

держава. Об\\\'єкти нац.економіки -фінансова система, повітряний простір,

демографічні процеси, які відбуваються в державі, грошовий обіг і все, що

з ним пов\\\'язано.

Між суб\\\'єктами виникають горизонтальні і вертикальні зв\\\'язки. Кожна

національна економіка має сектори. В Україні можна виділити приватний і

державний (або суспільний) сектори. Приватний сектор -приватні

господарства, підприємства. Державний сектор -1).державні підприємства.

організації, заклади; 2).регулюючі структури (уряд, нац банк)

Коли в економіці переважає один сектор -це моносекторна економіка.

Ідеальна економіка -де існують оптимальні пропозиції. Макроекономіка

-вивчає такі пропорції : 1)рівновага скупного попиту і сукупного

пропонування; 2)рівновага попиту і пропонування грошей; 3)рівновага на

ринку праці; 4)рівновага доходів і видатків державного бюджету.

3. Ф-ції держави в регулювання економіки:

забезпечення правового середовища ефективного функціонування ринку,

підтримка добросовісної конкуренції, перерозподіл доходу і багатства,

регулювання інфляції, стимулювання економічного зростання, проведення

активної природоохоронної діяльності, проведення ефективної

зовнішньоекономічної політики

Залежно від компетенції державних органів здійснюються такі заходи:

регулювання макроекономічної пропозиції, розробка та реалізація

науково-технічних та інвестиційних програм, розробка регіональної політики

ДРЕ в умовах ринку складається з прямого і опосередкованого впливу і

включає такі елементи: правове та адміністративне регулювання та

програмування, індикативне та стратегічне планування, бюджетно-фінансове

та грошово-кредитне регулювання, регулювання цін та ціноутворення

По способу впливу на ринок виділяють такі прямі методи: державні

замовлення і ліміти, фінансування цільових комплексних програм, бюджетне

фінансування, засоби адміністративного впливу

Способи непрямого впливу: податки, субсидії, грошово-кредитні методи

Адміністративне регулювання засноване на силі держвлади і на авторитеті

уряду. За його допомогою вирішуються такі питання: захист навколишнього

середовища, охорона здоров\\\'я, освіта. Адміністративні засоби в умовах

ринку часто суперечать вимогам ринку, але вони необхідні при надзвичайних

ситуаціях

4. Валовий внутрішній продукт: сутність, зміст.

ВВП - це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що

вироблені резидентами країни за рік. За виробничим методом ВВП

обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс

продуктові податки за мінусом субсидії.

ВВП= \\\\\\\\sum (ВВ - МВ) + (ПП - С), де ВВ - валовий випуск окремих галузей,

МВ - матеріальні витрати окремих галузей, ПП - продуктові податки, С -

субсидії; (ПП - С) - чисті прод. подат.

ВВ - це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік

резидентами країни в базових цінах. МВ - витрати на придбання товарів та

послуг для проміжного споживання. ПП - це податки, які стягуються

пропорційно до кількості або вартості товарів та послуг, що виробляються,

продаються чи імпортуються підприємствами - резидентами (ПДВ, АЗ, мито).С

- це субсидії, що надаються п/п - резидентам із державного бюджету на

відшкодування постійних збитків, які виникають у зв\\\'язку з тим, що

продажна ціна на окремі види продукції складається нижче від середніх

витрат виробництва; субсидії на експорт, імпорт і т. ін.

Згідно з методом кінцевого використання (за витратами) ВВП обчислюється як

сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередені країни і

пов\\\'язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цього

використовують так формулу:

ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ,

де СВ - споживчі витрати домашніх господарств, тобто населення;ВІ - валові

внутрішні інвестиції приватного сектора економіки;ДЗ - державні закупки

товарів і послуг з метою задоволення загально суспільних потреб;ЧЕ -

чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом товарів та послуг.

Споживчі витрати домашніх господарств і державні закупки товарів та послуг

складають кінцеве споживання товарів і послуг в країні. Воно охоплює

витрати домогосподарств-резидентів на споживчі товари і послуги, а також

витрати на органів державного управління і некомерційних організацій, що

обслуговують домашні господарства, на товари і послуги для індивідуального

і колективного споживання. Витрати на кінцеве споживання домашніх

господарств (СВ) включають:

витрати на купівлю споживчих товарів і послуг;

споживання товарів і послуг, отриманих у натуральній формі як оплату

праці, подарунків тощо;

споживання товарів і послуг, що вироблені домашніми господарствами для

особистого кінцевого споживання;

споживання товарів і послуг, що куплені резидентами даної країни за

кордоном під час відряджень, туристичних поїздок тощо, за виключенням

аналогічних закупок нерезидентів на етриторії даної країни.

Державні закупки (ДЗ) - це витрати уряду на кінцеве споживання органів

державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні

господарства. До них відносяться витрати на заробітну плату державних

працівників і службовців, а також витрати, пов\\\'язані із закупівлею товарів

і послуг колективного (суспільного) споживання у приватного сектора

економіки.

Валові інвестиції (ВІ) складаються з двох елементів: ВІ = ЧІ + А, де ЧІ -

чисті інвестиції, тобто такі, які спрямовуються на приріст капіталу та

запасів; А - амортизація, тобто інвестиції, які йдуть на відновлення

зношеного капіталу.

Ескпорт і імпорт товарів та послуг охоплює експортно-імпортні операції

країни з іншими країнами світу. Експорт і імпорт послуг охоплює всю

сукупність матеріальних і нематеріальних послуг.

Згідно з розподільчим методом (за доходами) ВВП - це сума первинних

доходів, створених резидентами країни за рік. Для обчислення ВВП

розподільчим методом використовують таку формулу:

ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + (НП - С),

де ЗП - заробітна плата найманих працівників, включаючи відрахування до

страхових фондів; ВКП - валовий корпоративний прибуток, який

розподіляється на три частини: податок на корпоративний прибуток (ПКП),

дивіденди (Д) та нерозподілений прибуток, як власне джерело інвестування

виробництва, включаючи й амортизацію (Н[р]П); ЗД - змішаний доход, тобто

доход некорпоративного (індивідуального) бізнесу; НП - неприбуткові

податки, що включають податки на продукти та інші податки на виробництво і

імпорт; С - субсидії на продукти та інші субсидії, пов\\\'язані з

виробництвом і імпортом. (НП - С) - чисті неприбуткові податки.

Заробітна плата найманих робітників сплачується роботодавцями у грошовій і

натуральній формах.

Неприбуткові податки - це обов\\\'язкові платежі, які стягує держава з

виробничих одиниць у зв\\\'язку з виробництвом і імпортом товарів та послуг

або використанням факторів виробництва. Ці податки сплачують підприємства

незалежно від наявності прибутку. Вони складються з податків на продукти

та інших податків на виробництво.

Субсидії - це поточні платежі, які держава надає підприємствам у зв\\\'язку з

виробництвом, продажем та імпортом товарів і послуг або використанням

факторів виробництва для здійснення відповідної економічної і соціальної

політики в країні.

Валовий корпоративний прибуток - це частка валової доданої вартості, що

залишається у виробників після відшкодування витрат на заробітну плату і

чистих неприбуткових податків.

Змішаний доход - це доход, який отримують домашні господарства,

індивідуальні підприємці від функціонування некорпоративних підприємств.

Змішаний доход створюється факторами виробництва безпосередньо в процесі

виробництва.

5. ЧВП, національний доход, особистий доход.

ЧВП = ВВП - А

ВВП - це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що

вироблені резидентами країни за рік.

ВНД - це сума внутрішніх первинних доходів (ВВП) плюс чисті зовнішні

первинні доходи (ЧПДз), тобто доходи отримані від інших країн. ЧПДз

визначаються як різниця між первинними доходами, які отримані від інших

країн, і первинними доходами, які передані іншим країнам: ВНД = ВВП + ЧПДз

До первинних доходів належать доходи отримані від первинного розподілу

сукупного доходу. Первинні доходи, які отримують резиденти. Можуть ц формі

трансфертів перерозподілятися нерезидентам. Інавпаки, первинні доходи

нерезидентів можуть у формі трансфертів передаватися резидентам. З

урахуванням цих трансфертів формується наявний ВНД н. ВНДн = ВНД + ЧПТз

ЧПТз - чисті поточні зовнішні трансферти, отримані з-за кордону мінус

передані закордон. Якщо з ВНД і ВНДн відняти амортизацію отримаємо чистий

ВНД (ЧНД) та чистий ВНДн (ЧНДн).

6. Номінальний і реальний ВВП. Дефлятор ВВП

Макроекономічні показники - це показники в грошовій формі. Тому їхній

рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від

рівня цін. Першочергове значення для суспільства мають величина і динаміка

фізичних обсягів виробництва, оскільки метою суспільства насамперед є

задоволення потреб у матеріальних благах. Аналіз динаміки фізичних обсягів

виробництва дає змогу визначити, як змінюється рівень задоволення цих

потреб. Але зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з

метою визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за

умов, якщо ціни будуть незмінними. Однак ціни з року в рік, як правило,

змінюються: зростають або знижуються. Це означає, що на величину ВВП

впливають зміни як фізичних обсягів виробництва, так і цін. З метою

нівелювання цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два

види ВВП: номінальний і реальний, застосовуючи при цьому і два види цін:

поточні і постійні.

Номінальний ВВП (ВВП[н]) - це показник загального обсягу виробництва, який

обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року.

Реальний ВВП (ВВП[р]) - це показник загального обсягу виробництва, який

обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за

базу. Такий рік називається базовим. Реальний ВВП не враховує зміну рівня

цін.

На основі ВВП[р] обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва

(Т[з]) і темп його приросту (Т[п]):

Т[з] = ВВП[р] у поточному році / ВВП[р] у базовому році * 100%,

Т[п] = (ВВП[р] у поточному році - ВВП[р] у попередньому році) / (ВВП[р] у

попередньому році) * 100%.

Важливе значення має обчислення темпів зростання та приросту ВВП за

рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються

різні індекси цін. Основними з них є індекс цін ВВП (І[ц]), який

називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін

(ІОЦ).

Індекси цін відображають співвідношення між сукупною ціною певного набору

товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й сукупною

ціною ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому році.

Найбільш поширеним серед цих індексів є ІСЦ, який відображає

співвідношення між сукупною ціною фіксованого набору споживчих товарів та

послуг в поточному і базовому роках.

Дефлятор ВВП більше пристосований порівняно з ІСЦ для вимірювання

загального рівня цін. Дефлятор ВВП ширший, тому що враховує не тільки ціни

споживчих товарів та послуг, а й ціни інвестиційних товарів, товарів, які

купує держава, а також товарів та послуг, що купуються і продаються на

світовому ринку. У зв\\\'язку з цим дефлятор ВВП - це індекс цін, який

відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг. І[ц] = ВВП[н] /

ВВП[р] * 100%

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в

аналізованому році порівняно з попереднім. Для визначення ВВП з

урахуванням лише зміни фізичного обсягу виробництва потрібно здійснити

коригування показника номінального ВВП.

Процес коригування номінального ВВП здійснюється за допомогою дефлятора

ВВП. Це дає змогу інфліювати (збільшити грошовий вираз ВВП з урахуванням

динаміки цін) або дефліювати (зменшити грошовий вираз ВВП з урахуванням

динаміки цін). Результатом цього коригування є обчислення реального ВВП

для кожного року у постійних цінах, тобто цінах базового року.

Найточнішим методом інфліювання або дефліювання номінального ВВП даного

року є ділення номінального ВВП на індекс цін ВВП і помноження одержаного

результату на 100%.

Завдяки інфліюванню номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП

збільшується в ті роки, в яких ціни були нижчими від цін базового року. За

допомогою дефліювання номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП

зменшується стосовно тих років, в яких ціни були вищими від цін базового

року.

Одержані показники реального ВВП можна безпосередньо зіставляти з

показником ВВП для базового року, оскільки всі вони відображають тільки

зміни фізичного обсягу виробництва, а не зміни рівня цін. Порівняно з

номінальним ВВП він є більш точним показником результатів функціонування

економіки.

7. Економічні цикли: сутність, структура, види та причини циклічних

коливань.

Економічний цикл - це послідовність піднесень і спадів ек-ної активності

протягом кількох років, т.б. це рух сусп. вир-ва від одного кризового

явища до ін., який постійно повтор-ся.

Фази ек-х циклів:

1) Криза; перевир-во товарів порівняно з платоспр-м По; падіння рівня цін

внаслідок перевищ-ня Пр товарів над платосп-м По; скороч-ня обсягів

вир-ва; масове банк-во фірм; зрост-ня безроб-тя і скороч-ня номін-з/п;

потрясіння кредитної системи.

2) Депресія: скороч-ня вир-х інвест-й; збільш-ня запасів; скороч-ня По на

роб силу; різке падіння чистого приб; падіння обсягу продажу; скороч-ня

кільк-ті нових заказів; скороч-ня По на кред-ні рес-си.

3) Пожвавлення: перехід до стійкого розширеного вир-ва; зрост-ня По на

активні елементи засобів вир-ва; зрост-ня По на сировину, роб силу;

зрост-ня з/п.

4) Піднесення: значний приріст вир-чих інвестицій; скороч-ня запасів;

різке зростання По на роб силу; значний приріст загального рівня цін.

Види циклічних коливань:

Короткі (малі) пов\\\'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Їх

матеріальною основою процеси, що відбув-ся у сфері грошових відносин.

Середні пов\\\'язані зі зміною По на засоби вир-ва. Їх матеріальною основою є

необхідність оновлення основного капіталу.

Великі. Їх матеріальною основою є зміна базових технологій і поколінь

машин, оновлення об\\\'єктів інфраструктури.

Всі ек-ні цикли поділяються:

1) цикли Кондратьєва, або довгохвильові, тривалість = 40 - 60 рр. Їх

головна рушійна сила - радикальні зміни в технологічній базі сусп вир-ва,

його стр-на перебудова;

2) цикли Кузнеца - 20 р., рушійними силами є зрушення у відтворюваній

стр-рі вир-ва;

3) цикли Джаглера - 7-11 рр. як підсумок взаємодії багатьох грош-кред

факторів;

4) цикли Китчина - 3-5 р., що обумовл-ся динамікою відносної величини

запасів ТМЦ на підпр-ах;

5) приватні госп-кі цикли, що охоплюють період від 1 до 20 р. та існують у

зв\\\'язку з коливаннями інвестиційної активності.

Причини циклічних коливань:

великі технічні нововведення, які з\\\'являються нерегулярно і зумовлюють

коливання в діловій активності;

політичні перевороти, різка трансформація соц-ек системи, війна та ін.

випадкові події системного хар-ра;

помилкові рішення в грошово-кредитній політиці, які супроводжуються появою

надмірної кільк-ті грошей або надмірним вилученням грошей з обігу;

різкі зміни в зовнішніх умовах функціонування національної ек-ки

(зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у торгових

партнерів тощо).

9. Ринок праці (рп) та механізм його функціонування

Рп посідає центральне місце серед інших ринків. Основу рп становлять дві

головні дійові особи: роботодавці та наймані робітники. Принципова різниця

між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва. Власниками

останніх є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь, на предметів

праці, але володіють здібностями дл праці - це наймані робітники. Вони

пропонують свою робочу силу за плату, а роботодавці пред\\\'являють попит на

неї та оплачують її. Т.ч. на рп мають місце як і на інших ринках

пропозиція, попит, та ціна у вигляді з\\\\п. Пр робочої сили визначається

сукупністю різних факторів: рівнем з\\\\п, культурою, податковою системою

тощо. Попит на рс виявляється в потребі роботодавців мати необхідну

кількість та якість найманої рс для виробництва продукції та визначається

двома основними факторами: загальним рівнем сукупного попиту в нац госп-ві

та техн оснащенням виробництва. Обсяг ринку праці переважно визначається

попитом на робочу силу, який прямо залежить від кон\\\'юктури ринку загалом

та фази екон циклу у країні. Коли економіка у стані циклічного піднесення

По на рс зростає, отже рп розширюється і навпаки. Розширення чи звуження

рп викликає зміни чисельності його складових: зайнятих та безробітних.

Зайнятість у країні визначається чисельністю осіб, що виконують будь-яку

роботу за певну з\\\\п або з метою отримання інших видів доходу. З точки зору

макроекономічного аналізу зайнятість це діяльність працездатного

населення,яка спрямована на створення суспільного продукту (національного

доходу). Безробіття - це явище, за якого частина економічно активного

населення не може використати свою рс. Визначається безробіття як різниця

між кількістю осіб, що входять до складу рс в даний момент та кількістю

зайнятих. Існує фрикційне, структурне і циклічне безробіття. Фрикційне

пов\\\'язане з пошуками чи очікуванням роботи, є короткочасне. Структурне

безробіття носить довгостроковий характер і полягає в тому, що структура

робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць і безробітні не

можуть отримати роботу без певної кваліфікації чи додаткового навчання.

Циклічне безробіття викликане спадом виробництва та скороченням попиту на

робочу силу.

Проблеми функціонування рп та причини виникнення безробіття пояснюються

економістами по різному. З точки зору класичної теорії безробіття - це

специфічне економічне явище, яке виникає в результаті підвищення з\\\\п. В

умовах, коли з\\\\п досягає досить високого рівня, тобто знаходиться вище,

ніж рівень, за якого всі ті, хто шукає роботу, її знаходять, виникає

надлишок пропозиції на ринку праці. Класичний аналіз доводить, що

безробіття виникає внаслідок постійних прагнень самих найманих робітників

до підвищення своєї з\\\\п. Рівновага в цьому випадку досягається тільки з

допомою ринкового механізму. Тобто надлишок Пр має тиснути на ціни до

низу. Це означає, що безробіття може знижувати рівень з\\\\п, а це , в свою

чергу, підвищує рівень зайнятості. У класичній моделі стабільна з\\\\п

означає існування безробіття. Класична теорія не вважає безробіття

серйозною економічною проблемою, тому на зміну класичній теорії приходить

кейнсіанська. Кейнс не заперечував, що зменшення з\\\\п може призвести до

зростання зайнятості, але він скептично ставився до спроб застосувати цей

засіб як найкращі ліки проти безробіття. Кейнс зробив висновок про

неефективність традиційної політики невтручання держави, яку пропагували

класики і відповідно до якої безробіття чинило тоск н азниження рівня з\\\\п.

Він рекомендував: держава повинна вести боротьбу з безробіттям за

допомогою експансійної фінансової політики.

11. Безробіття

Безробіття — це економічне явище, коли частина економічно активного

населення не має можливості використати свою робочу силу, тобто це стан

ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит

на неї. Кількісна визначеність безробіття - рівень безробіття обчислюється

за такою формулою:

РБ = ЧБ/ ЧРС*100,

де РБ- рівень безробіття, %; ЧБ- чисельність безробітних, чол.; ЧРС-

чисельність робочої сили, чол.

У залежності від причин, які викликають безробіття, слід розрізняти

декілька його видів.

- фрикційне безробіття (тимчасове безробіття, яке пов*язане з добровільним

чи вимушеним пошуком або очікуванням роботи). Воно стосується тих осіб,

які не працюють у зв\\\'язку із добровільною зміною місця роботи. У

суспільстві завжди існує певна кількість осіб, що змінюють місце

працевлаштування у зв\\\'язку із незадоволенням рівнем з/п, умовами праці,

місцем проживання тощо. Безробіття, пов\\\'язане із пошуками чи очікуванням

роботи, є відносно короткочасним;

- інституціональне безробіття (пов\\\'язане з функціонуванням самих

інститутів ринку робочої сили та факторами, які впливають на його попит та

пропозицію (неповна інформація про вакансії, завищений рівень допомоги по

безробіттю та інше, тобто іноді надмірні соціальні виплати, запровадження

гарантованого мінімуму заробітної плати, недосконалість податкової системи

тощо призводять до того, що деяка частина працездатного населення не

поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість

безробітних);

- структурне безробіття. Воно виникає під впливом структурних диспропорцій

на ринку праці, тобто коли з\\\'являються невідповідності між попитом і

пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та

іншими ознаками. Отже, виникає ситуація, за якої структура робочої сили не

відповідає новій структурі робочих місць, внаслідок чого з\\\'являється

структурне безробіття.

- циклічне безробіття. Воно виникає внаслідок циклічного спаду виробництва

і є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу, тобто пов*язане

з тією фазою економічного циклу, яка пов*язана з кризовими явищами в

економіці.

Фрикційне та структурне безробіття дістало інтегровану назву — \\\"природне

безробіття”. У зв\\\'язку з цим повна зайнятість — це зайнятість при

наявності лише природного безробіття та відсутності безробіття циклічного.

Коли виникає циклічне безробіття, то фактичне безробіття більше від

природного, тобто має місце надмірне безробіття

А. Оукен на основі макроек-го аналізу дійшов висновку, згідно з яким: якщо

факт безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати

ВВП складають 2,5%. Це положення дістало назву закону Оукена.

Спираючись на з-н Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного

(циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька

етапів.

І етап. Обчислення % відставання факт ВВП від потенційного ВВП: В=(РБ[ф] -

РБ[п])*2,5, де В - відставання факт ВВП від потенційного у %; РБ[ф] і

РБ[п] - рівень відповідно факт і природного безроб-тя; 2,5 - число Оукена.

ІІ етап. Якщо ВВП[п] прийняти за 100%, то звідси ВВП[ф] дорівнює: 0x01

graphic

У цій формулі ВВП[ф] - це реальний ВВП, який обчисл-ся в постійних цінах і

є величиною зіставленою з ВВП[п]. Після необхідних перетворень формули

матимемо формулу потенційного ВВП:

0x01 graphic

ІІІ етап. Т.як ВВП[п].і ВВП[ф] відомо, то звідси втрати ек-ки від

циклічного безроб-тя будуть=: ВВП[в] =ВВП[п]. - ВВП[ф], де ВВП[в] - втрати

від циклічного безробіття.

Американським економістом Оукеном відкрито емпіричний зв\\\'язок між

циклічними змінами у ВНП Б. Математична залежність між ними показує: якщо

фактичний рівень Б перевищує природний рівень на 1%, то відставання обсягу

ВНП щодо потенційно

12,13,14. Інфляція: сутність , причини, форми шляхи подолання, соц-екон

наслідки.

Інфляція — це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску

товарів та послуг. Інфляцію можна поділити на три види: помірну (повзучу),

галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу).

Помірна (повзуча) інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає

не більше 10 %. Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін

вимірюється десятками або сотнями відсотків. Гіперінфляція настає тоді,

коли річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. На цій стадії

гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вони

відіграють дедалі меншу роль в економіці, порушуються фі-вий та кред-ний

механізми, починають розвиватися стихійні процеси в ек-ці та ін.

Типи: Інфляція По виникає тоді, коли ціни зростають внаслідок

випереджаючого зростання сукупного По стосовно сукупної Пр. Інфляція

витрат - коли ціни зростають внаслідок збільш витрат на вир-во одиниці

прод. Інфляція витрат, як правило, супроводжується падінням вир-ва. Таке

явище дістало назву стагфляція. Отже, стагфляція виникає тоді, коли

одночасно зростають ціни і скороч-ся вир-во.

Причини: грошова емісія, що не покрита товарною масою; дефіцит держ

бюджету; мілітаризація економіки; незавершене виробництво; монополізм

п-тв; неефективна система оподаткування в країні; диспропорції в суп в-тві

(низький рівень НТР, тощо), більш швидкі темпи зростання ЗП по відношенню

до зростання прод праці.

Соц-ек наслідки інфляції:

1. Знижуються реальні доходи населення. При зростанні цін реальні доходи

зменшуються. І навпаки, реальні доходи збільш-ся у тих осіб, у яких

номінальна з/п зростає швидше, ніж рівень інф-ції.

2. Знецінюються фін-ві активи із сталим доходом. Інфляція знижує їхню

реальну вартість. У цьому випадку скороч-ся також і реальні доходи, що їх

отримують власники таких фін-вих активів.

3. Порушується нормальний розподіл доходів між Дт-рами та Кт-рами. Від

інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і програють

кредитори. Це обумовлено тим, що в умовах інфляції кредит надається за

однієї купівельної спроможності гршей, а повертається за іншої, нижчої.

4. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм.

Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який

очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції

може суттєво зменшитися в реальному вимірі.

5. Прискорюється матеріалізація грошей. Під час інфляції зростають ціни

ТМЦ і нерухомість. Тому домашні госп-ва і підпр-ва намагаються позбутися

грошей і вкласти їх у запаси ТМЦ та в нерухомість.

6. Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. Держава, збільшуючи

сукупні витрати, може ціною помірної інфляції стимулювати збільш-ня вир-ва

та зниж безробіття.

7. Знижується мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення

внаслідок інфляції, а також спотворення структури і диференціації доходів

негативно впливають на мотивацію підприємницької та трудової діяльності.

8. Інфляція підриває управлінський механізм економіки. Дестабілізуючи

грош. систему інфляція автоматично знижує ефективність ек-них регуляторів,

часом навіть робить недоцільним саме їхнє застосування, підштовхує держ до

використання ін методів впливу.

16. Сукупний По: сутність, цінові і нецінові чинники.

Сукупний (сук-й) попит (СПо) — це реальний обсяг нац. продукту, який ек-ка

має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. У

грошовій (номінальній) формі сук-й По визначається сук-ми витратами ек-ки

на закупівлю товарів та послуг, які складаються із споживчих витрат,

валових інвестицій, держ. закупок і чистого експорту. Співвід-ня між сук-м

По і сук-ми витратами можна виразити формулою: СПо * Ц = СВ (споживчі

витрати)+ ВІ (валові інвестиції)+ ДЗ (держ. закупки)+ ЧЕ (чистий експорт),

де Ц — середня ціна на товари та послуги.

Сук-й По знаходиться в оберненій залежності від ціни. У зв\\\'язку з цим на

графіку крива сукупного По набуває вигляду негативно похилої лінії. СП[О3]

СП[О1] СП[О2

]0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

Ц Ц

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

ВВП ВВП

О[3] О[1] О[2

]Рис 1 (вплив цін-х факторів). Рис 2 (вплив нецін-х).

Цінові фактори.

Ефект %-вої ставки. При зростанні цін покупцям треба більше грошей для

оплати угод => зростає По на гроші, що при незмінній грошовій масі

викликає підвищення їх ціни, т.б. %-вої ставки. Внаслідок цього сук-й По

зменш-ся за рахунок По на ті товари, для купівлі яких потрібно брати гроші

в кредит (інвестиц-х товарів, високовартісних, довгострок-го викор-ня).

Ефект багатства. При зростанні цін реальна вартість накопичених фінанс-х

активів із фіксованим доходом, що знаходяться у населення, зменш-ся. В

такому випадку власники фінанс-х активів стають реально біднішими, що

скорочує їхній По. І навпаки, за умов зниження цін реальна вартість

фінанс-х активів збільш-ся, що підвищує По з боку їхніх власників.

Ефект чистого експорту. Відбиває вплив зовнішнього сектора ек-ки на сук-й

По і ВВП. Він проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають

або зменш-ся порівняно з цінами на іноземні товари. За ін. незмінних умов

зростання цін всередині країни викликає збільш-ня імпорту і зменш-ня

експорту. Внаслідок цього скороч-ся чистий експорт у складі сук-го По.

Вплив цінових факторів на сук-й По відтворюється на графіку за допомогою

руху ек-ки вздовж нерухомої кривої сук-го По.

Нецінові фактори.

1) Очікування. Цей фактор породжується звичайною психологією в поведінці

ек-них суб\\\'єктів, згідно з якою їхні поточні рішення обов\\\'язково мають

враховувати ті зміни в ек-ній кон\\\'юнктурі, які очікуються у майбутньому.

Очікування можуть впливати на поточну поведінку як домогосп-в, так і

підпр-в.

Зміни в споживчих витратах залежать від прогнозів, які роблять

домогосп-ва. Якщо домогосп-ва вважають, що в майб-му їхній реальний доход

збільш-ся, вони будуть готові витрачати більшу частку свого поточного

доходу. Внаслідок цього витрати на спож-ня зростають, крива сук-го По

зміщується вправо. Аналогічний вплив на поточний сук-ний По справляє

масове очікування нової хвилі інфляції, оскільки в цьому випадку

домогосп-ва збільшать поточні закупки споживчих товарів, випереджаючи

зростання цін.

Зміни в витратах на інвестиції залежать від очікувань підпр-в. Так, поява

оптимістичних прогнозів щодо отримання високих прибутків від вкладеного

капіталу може сприяти збільшенню попиту на інвестиційні товари, що викличе

пересування кривої сукупного попиту вправо. Якщо перспективи на отримання

високих прибутків від майбутніх інвестиційних програм непереконливі, то

інвестиційні виграти будуть зменш-ся, що викличе скорог чення сук-го По і

пересування її кривої вліво.

2) Зміни в економічній політиці держави. Збільшуючи держ. закупки, які є

одним із компонентів сук-них витрат, уряд збільшує сук-ний По і зміщує

його криву вправо. Підвищуючи прибутковий податок з громадян, уряд зменшує

безподатковий доход домогосп-в, викликає зменш-ня споживчих витрат і

суку-го По, що зміщує його криву вліво. Піднімаючи податки на прибуток

підпр-в, уряд викличе зниження очікуваної норми чистого прибутку від

інвестицій. Це зменшить інвестиційний компонент сук-го По, що змістить

його криву вліво.

Важливим елементом ек-ної політики держави є монетарна політика Нацбанку,

зміни в якій теж впливають на сук-ний По. Так, заходи Нацбанку зі

збільшення грошової маси в ек-ці підвищують сук-ний По і зміщує його криву

вправо. Заходи Нацбанку зі скорочення грошової маси зменш-ть сук-ний По і

зміщують його криву вліво.

3) Зміни в світовій економіці. Оскільки на сук-ний По впливає чистий

експорт, то це означає, що зміни, які відбуваються в кон\\\'юнктурі міжн.

торгівлі, теж впливають на сук-ний По. Вказані зміни можуть відбуватися в

кількох напрямках.

1) зростання ек-ної активності у наших торгових партнерів. У цьому випадку

у торгових партнерів зростає ВВП, що викликає зростання їхнього По на наші

товари і збільш-ня нашого експорту. Це збільшує сук-ний По і зміщує його

криву вправо.

2) зміна рівня цін у наших торгових партнерів. Якщо їхні внутрішні ціни

зростають, то наші товари стають відносно дешевшими і більш привабливими

для них, що збільшує наш експорт і сук-ний По, а його крива зміщується

вправо. Аналогічно впливає на сук-ний По зміна курсу валюта наших торгових

партнерів, яка може викликатися змінами в кон\\\'юнктурі на валютних біржах.

3) зміни в торговій політиці наших партнерів. Якщо у відносинах з нашою

країною акценти у торговій політиці вони зміщують в бік посилення ролі

протекціоністських механізмів, то наш експорт падає. Якщо ж перевага

надається механізмам вільної торгівлі, то наш експорт збільш-ся. Це

впливає на чистий експорт як компонент сук-го По, що зміщує його криву у

відповідний бік.

17. Сукупна пропозиція (СПр)

СПр — це реальний обсяг нац. продукту, який екон. пропонує для продажу з

метою отримання прибутку. Потенц. величина СПр залежить від запасу

капіталу та технологіч. рівня вир-ва в межах потенц. величини СПр є

функцією товарних цін та середніх витрат (СеВ) - витрат на вир-во 1-ці

товару: СПр=/(Ц;СеВ). => що на СПр впливають два види факторів: ціна(Ц) і

нецінові ф-ри, вплив яких опосередковується через середні витрати.

Сукупне пропонування залежить від потенційного обсягу в-ва, наявності

факторів в-ва (праці і капіталу). Технологій. Цільові фактори, які

впливають на сукупне пропонування: зміна процентної ставки, зміна рівня

цін. Нецільові фактори, які впливають на сукупне пропонування: зміна цін

на ресурси (наявність власних ресурсів, ціни на імпортні ресурси,

співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів), зміна

економічних правових норм (податки з підприємств та субсидії, державне

регулювання), зміни в продуктивності праці.

Кейнс. модель СПр виникла на грунті конструктивної критики клас. моделі.

Вона пояснює зв\\\'язок між ціною (Ц) і СПр в короткостроковому періоді. В її

основі - положення про негнучкість зарплати (З) протягом кор.строк.

періоду. Ц вільно формуються ринком і тому є еластичними стосовно СПо. Це

пояснюється існуванням колективних угоди між профспілками і підприємицями,

а також небаженням підприємиців зменш. З , щоб уникнути зменш. мотивації

до праці та виникнення соц. конфліктів. Цьому сприяє закон про min З. В

кор.строк. періоді гнучкими є лише Ц. Це пояснюється ефектом конкуренції.

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

Ц СПо1 СПр

Ц1 СПо2 Т1

0x08 graphic

Ц2 Т2

0x08 graphic

0x08 graphic

Оф Оп

Якщо СПо падає відносно потенц. ВВП, то зниж. лише Ц, а З тимчасово залиш.

стабільною. За цих умов прибутковість вир-ва зменш., що стимулює

підприємців до скорочення СПр. Звідси - висновок кейнс. моделі - в

кор.строк. періоді, протягом якого З не змінюється, СПр перебуває у прямій

залежності від товарних Ц. Тому крива СПр має вигляд позитивно похилої

лінії.

Особливість кейнс. моделі кривої СПр полягає в тому, що вона відбиває

неоднаковий зв\\\'язок між Ц і СПр в умовах різного рівня занятості. криву

СПр можна поділити не 3 ділянки:

1 - горизонтальна, яка хар-є екон. в умовах глибокого падіння вир-ва. При

цьому, збільш. СПо не викликає зростання Ц, СПр збільш. адекватно

зростанню СПо .

2 - висхідна, яка хар-є екон. в умовах помірного падіння вир-ва. Збільш.

СПо викликає як зрост. Ц , так і збільш. СПр.

3 - вертикальна, яка хар-є екон. в умовах повної зайнятості. При збільш.

Спо СПр тимчасово збільш. не може. Тому єдиним наслідком є зрост. Ц. Ця

ділянка, зазвичай, збігається з довгострок. кривою СПр.

Крім Ц на СПр впливають нецінові чинники: Ц на ресурси, продуктивність

ресурсів, , субсидії (вплив. на середні витрати, а отже і на валовий

прибуток), податок на прибуток ( вплив. на чистий прибуток). На графіку це

викликає відповідні зміщення кривої у відповідний бік.

19.Класична короткострокова макроекономічна модель. Закон Сея.

Фактично, класична теорія й історично започаткувала макроекономічну науку.

Найбільш видатними представниками клас. теорії є А.Сміт, Д.Рікардо, Дж.

Міль, Ж-Б. Сей, А.Маршал, В.Парето, А.Пігу, Л.Вальрас.

Прихильники клас. теорії вважають, що ринковий мех.-м здатний автоматично

забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку, тобто

повну зайнятість без державного втручання в економіку, тобто повна

зайнятість є нормою для економіки з ринковими відносинами. Вони визнають,

що інколи на економіку можуть негативно впливати зовнішні фактори, такі як

війни, політичні перевороти, засуха, біржові крахи тощо, які тимчасово

виводять її з стану повної зайнятості. Проте здатність ринку до

автоматичного саморегулювання є достатньою, щоб через деякий час знову

відновити в економіці такий рівень вир-ва, який відповідає умовам повної

зайнятості. Це означає, що можливий відхід економіки від стану повної

зайнятості є не внутрішнім продуктом ринкової економіки, а лише

результатом впливу на неї зовнішніх обставин.

Згідно з класичною теорією мех.-м ринкового саморегулювання економіки

склад. з декількох елементів.

1. Ситуація, коли величина сукупних витрат буде недостатньою для вир-ва

потенційного ВВП, є малоймовірна. Якщо навіть сукупні витрати за

будь-яких обставин зменшаться порівняно з потенційною величиною, то

досить швидко такі важелі як ціна і з/п примусять економ. суб`єктів

збільшити сукупні витрати до потенційної величини. Неможливість

виникнення в економіці дефіциту сукупних витрат спирається на закон

Сея, згідно з яким процес вир-ва товарів створює доход, який дорівнює

вартості вироблених товарів. Закон спирається на передумову, що весь

доход, отриманий виробниками товарів, повністю використовується на

закупівлю інших товарів. У дійсності це не так, оскільки певна частина

доходу може бути спрямована на заощадження, що породжує

невідповідність між вир-м та спожив-ням, тобто між S та D. Сукупні

витрати будуть недостатніми для закупівлі всієї маси вироблених

товарів, у результаті чого скоротиться сукупний попит, ВВП[ф]

відхилиться вниз від ВВП[п], що свідчить при виникнення в ек-ці

неповної зайнятості.

2. Та частка доходів, яка спрямовується на заощадження, знову

повертається на товарний ринок у вигляді інвестицій. Прихильники

теорії визнають дестабілізуючий вплив заощаджень на рівновагу між

доходами та витратами, проте дана обставина не вимагає державного

втручання в ек-ку, в чому й полягає суть другого елементу теорії.

Інвестиційні витрати підприємців компенсують ті вилучення з потоку

“доходи-витрати”, які відбуваються у формі заощаджень. Якщо

запропонований обсяг заощаджених грошей перевищує попит на них з боку

інвесторів. або зменшується порівняно з ним, то % ставка знижується

або підіймається і завдяки цьому урівноважує їх між собою. Це означає,

що рівноважна % ставка вирівнює заощадження та інвестиції автоматично.

За цих умов необхідності держ. втручання в економіку не виникає.

3. Обсяг сукупної продукції, яку можуть реалізувати її виробники,

залежить не лише від величини сукупних витрат, а й від рівня товарних

цін. Це означає, що навіть тоді, коли % ставка за будь-якої причини

нездатна привести у відповідність заощадження домогосподарств та

інвестиції під-в, падіння сукупних витрат буде компенсоване

пропорційним зниженням цін.

Згідно з класичною теорією здатність економіки до цінового саморегулювання

забезпечується конкуренцією між продавцями, яка породжує високу

еластичність цін стосовно попиту.

Підсумовуючи: згідно з класич. теорією механізм % ставки, гнучких товарних

і ресурсових цін надає ринку здатність автоматично підтримувати повну

зайнятість в економіці. За цих умов виключається необхідність втручання

держави в економіку, тобто найбільш раціональною має бути політика

державного невтручання.

Закон Сея: процес виробництва товарів створює доход, який дорівнює

вартості вироблених товарів. Процес виробництва є лише іншим виразом

процесу споживання, тому товарна пропозиція породжує адекватний собі

попит. Закон спирається на передумову, що весь доход, отриманий

виробниками товарів, повністю використовується на закупівлю іноземних

товарів. В дійсності це не так.

21. Попит на гроші.

Грошовий попит — це По на реальну грошову масу (По^г = ГМ/Ц). Він включає

попит на гроші для угод і попит на гроші як активи.

Попит на гроші для угод випливає з їхньої функції як засобу обігу, тобто з

їх використання для купівлі товарів і послуг. Попит на гроші для угод

знаходиться в прямій залежності від номінального ВВП. Чим більша загальна

грошова вартістіь товарів і послуг, що знаходяться в обігу, тим більше

потрібно грошей для угод. Обернено на цей попит впливає швидкість

обертання грошей.

На рис графічно відображено співвідношення між По на гроші для угод і

ставкою відсотка. Оскільки попит на гроші для угод не залежить від ставки

відсотка, він мас вигляд вертикальної прямої. Кількість грошей в обігу

визначається рівнянням обміну, відомим як формула Фішера: ГМхШ=ЦхО, де Ш —

швидкість обертання грошей; Ц — середній рівень цін; О — кількість угод.

Цілком справедливо вважати, що немає таких угод, які б не були враховані у

ВВП. Тоді: ГМхШ=ЦхВВЦ[р] де ВВП - реальний валовий внутрішній продукт.

Звідси попит на гроші для угод дорівнює: 0x01 graphic

З цієї формули випливає, що По на гроші для угод залежить від 2-х

факторів: реального обсягу вир-ва — з його зростанням зростає і По на

гроші; швидко обертання грошей — чим вища швидкість обертання грошей, тим

менша їх кількість, що необхідна для обслуговування угод.

Реальний ВВП лежить в основі номінального ВВП:

Ц х ВВПр = ВВПн, де ВВПн —номінальний валовий внутрішній продукт. Тоді:

0x01 graphic

Швидкість обертання грошей, які обслуговують угоди (М1): 0x01 graphic

Попит на гроші як активи (По.^га.) випливає з їхньої функції як засобу

заощадження. В цьому випадку гроші розглядаються як засіб збереження

вартості. Володіння грошима в цій якості перетворює їх на активи.

Але вартість можна зберігати не тільки у формі грошей, а й у формі

фінансових активів (наприклад, облігації). Кожна з цих форм має свої

переваги і недоліки. Перевагою володіння грошима є їх висока ліквідність,

але їх недолік полягає в тому, що вони не приносять доход їхньому

власнику. Переваги володіння облігаціями полягають в тому, що вони

приносять доход у формі відсотка, але їх недоліком є низька ліквідність.

Тому особи, які володіють вартістю, постійно вирішують альтернативу

зберігати вартість у формі грошей чи у формі фінансових активів. На її

вирішення впливає %-ва ставка, тобто рівень доходів від фінансових

активів. %-ва ставка визначає По на гроші як активи. Чим вища %-ва ставка,

тим більша альтернативна вартість грошей, тобто тим більше доходу

втрачають власники грошей від їх зберігання. Тому за зростання %-вої

ставки зростає По на фінансові активи і падає По на гроші як бездоходний

актив

Попит на гроші як активи

0x01 graphic

По на гроші як активи змінюється обернено пропорційно ставці % і

пов\\\'язаний з теорією переваги ліквідності: чим вища ставка %, тим менший

По на гроші як активи, тому що за збільшення ставки % збільшується

альтернативна вартість грошей. По на гроші для угод і По на гроші як

активи визначає загальний По на гроші:

Таким чином, механізм відновлення рівноваги виглядає так:

1) перевищення Пр над По викликає появу надлишкових грошей, які

спрямовуються на придбання облігацій;

2) надлишкові гроші збільшують По на облігації, що підвищує їх ціну;

3) зростання цін на облігації викликає зниження %-вої ставки.

Висновок: нерівновага на грошовому ринку викликає зміни в цінах на

облігації і через них — у відсоткових ставках. Ціни на облігації і

відсоткові ставки є обернено залежними. Зміни відсоткових ставок впливають

на готовність заощаджувати гроші, що відновлює рівновагу на ринку грошей.

Рівноважна ставка відсотка вирівнює кількість грошей, що пропонуються і

потребуються.

22. Кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання: сутність та основні

положення.

Дж. Кейнс в книзі “Загальна теорія, зайнятості, відсотка та грошей” (1936)

вперше піддав конструктивні критиці класичну теорію макроеконом. регул-ня.

На противагу клас. теорії ринкового само регул-ня та держ. невтручання в

економіка він запропонував альтернативну теорію, в основі якої лежить

державне регул-ня економіки.

Прихильники кейнс. теорії відстоюють думку, що ринковий механізм

самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості.

Вони стверджують, що завдяки ринковим регуляторам економіка може бути

врівноважена, тобто в ній може забезпечуватися рівновага між сукупним

попитом і сукупною пропозицією, але водночас може існувати неповна

зайнятість, вимушене безробіття та високий рівень інфляції. Аргументи на

доказ кейнс. теорії

1. Кейнс. теорія відкидає положення про те, що % ставка гарантує

забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Власники

заощаджень та інвестори - це зовсім різні економічні групи, які в процесі

прийняття рішень про заощадження та їх перетворення у інвестиції керуються

неоднаковими мотивами:

% ставка; 2) одержання доходів від заощаджень;

досить часто заощадження здійснюються для вирішення інших проблем:

з метою накопичення грошей для здіснення великих закупок, вартість яких

перевищує розмір поточних доходів;

для створення резерву з метою здійснення непередбачених витрат;

з метою нагромадження, щоб забезпечити майбутні потреби.

Кейнсіанці, на відміну від класиків, уявлення про роль поточних заощаджень

як джерела інвестицій вважають надмірно спрощеним. На їх думку, крім

поточних заощаджень на грош. ринку існують інші джерела інвестицій:

готівкові заощадження, тобто населення зберігає гроші не лише в

банківській системі, але й у готівк. формі на руках; кредитні установи,

які здатні мультиплікативно примножувати заощаджені гроші, внаслідок чого

величина інвестицій може перевищити величину заощаджень.

2. Кейнс. теорія ставить під сумнів класичне положення про високу

еластичність цін і з/п, особливо в бік зниження останньої при зменшенні

сукупного попиту. Причини:

наявність монополій, які стримують зниження цін і профспілок, які

стримують зниження з/п, що перешкоджає адекватному зниженню цін і з/п в

короткостроковому періоді і протидіє відновленню сукупної пропозиції на

рівні потенц. ВВП.

зниження цін та з/п не викличе зростання сукупного доходу працюючих і тому

не забезпечить відновлення попиту на рівні потенц. ВВП.

Висновок кейнсіанців - ринковий механізм не здатний самостійно

відновлювати повну зайнятість і тому повинен доповнюватись держ.

регулюванням економіки.

При визначенні об`єктів держ. впливу, кейнсіанці виходять з того, що

головною причиною падіння вир-ва є недостатність сукупного попиту. Фактори

відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції (на думку

кейнсіанців):

психологія споживачів (домогосподарств). Зі збільшенням доходу зменшується

частка, що йде на заощадження, і збільшується та, що йде на споживання.

(“основний психологічний закон” Кейнса);

зниження ефективності капіталу. Зі збільшенням обсягів нагромадження

капіталу норма прибутку падає відповідно до закону спадної продуктивності

капіталу. Це обумовлюється зниженням можливостей реалізувати вироблені

продукти за достатньо високими цінами внаслідок зменшення граничної

схильності до споживання. (Зниження гранич. схильн. до споживання -

зниження інвестиційного попиту як компоненту сукупного попиту).

Т.ч., за кейнс. теорією, не пропозиція створює попит, а навпаки, попит

створює власну пропозицію, тому головним об`єктом держ. регулювання

повинен бути сукупний попит, який у Кейнсу носить назву “ефективного

попиту”. Це означає, що збільшуючи сукупний попит, держава може ефективно

впливати на рівень вир-ва. Спираючись на концепцію “ефективного попиту”

кейнсіанці пропонують два методи активізації і стимулювання сукупного

попиту:

за рахунок збільшення держ. закупок або зниження податків;

за рахунок зниження % ставок, що підійме “граничну ефективність капіталу”

і збільшить інвестиції приватного сектору.

Важливу роль в теорії відіграє мультиплікатор інвестицій. Але ефект

мультиплікатора за різних умов може бути різним. Найбільшу ефективність

він має за умов наявності в економіці невикористаних потужностей і вільної

робочої сили. При наявності резервних потужностей досягається дешеве

нарощування випуску продукції за рахунок незначних додаткових інвестицій.

Тому в умовах недостатнього сукупного попиту держава може за рахунок

бюджетних витрат забезпечувати значний мультиплікативний ефект.

23. Мультиплікатор

Мультиплікатор - це число , на яке потрібно помножити зміни в запланованих

інвестиціях , щоб визначити зміни сукупному обсязі вироб-ва. Економічна

суть мультиплікатора Кейнса полягає в тому, що він показує залежність змін

доходу від початкової зміни запланованих інвестицій:

^ВВП

Мі= ------------ ,

^Вin

де Мі - мультипл.інвестиції, дельта ВВП - зміна ВВП , дельта ВІn -

початкова зміна запланованих інвестицій , яка викликає приріст ВВП .

Ефективність мультипл. спирається на три принципи:

1.витрати на одержані доходи - це дві сторони кожної ділової угоди - будь-

які витрати створюють доходи адекватної величини , які розподіляються на

споживання та заощадження.

2.будь-яка зміна доходу обумовлює відповідні зміни в споживанні та заоща-

дженні але співвідношення між споживанням та заощадженням зберігається

незмінним.

3.споживання ,яке випливає із доходів , одержаних на кожному попередньому

етапі здійснення ділових угод , перетворюється у витрати для наступного

етапу. Причому витрати постійно зменьшуються.

0x01 graphic

25. Монетаристська теорія макроек.регулювання: сутність і осн.положення.

Засновник теорії -Мілтон Фрідмен. Основа теорії - ринкова си-ма є

достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати ек стабільність, тому

держрегул-ня не є необхідним, відстоюють принцип вільної конкуренції.

В основі лежить рівняння обміну М* = РО, де

М - грошова маса;

* - швидкість обертання грошей;

Р - рівень цін;

О- фізичний обсяг вироблених товарів та послуг.

Згідно з монетариською теорією, головну роль у регулюванні ек-ке виконує

грошово-кредитна, а не фіскальна пол-ка. При цьому осн.інструментом

регулювання ек-ки є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава

може здійснювати регулюючий вплив на ек.активність.

Дотримуючись положення про стабільність швидкості обертання грошей і

передбачуваний хар-р залежності між грошовою масою і номінальним ВВП,

монетаристи роблять висновок: стабільний розвиток ек-ки можна забезпечити

за умов стабільного збільшення грошової маси. Тому вивели монетарне

правило, згідно з яким грошова маса має збільшуватися щорічно тими самими

темпами, що й щорічний темп зростання реального ВВП.

Механізм, за допомогою якого грошова маса впливає на номінальний ВВП:

інструменти грошово-кредитної пол-ки банківські резерви - грошова маса

сукупний попит номінальий ВВП. Отже у монетаристів грошова маса впливає на

сукупний попит безпосередньо, тб цей вплив не опосередковується

відсотковою ставкою. Тому грошова маса впливає на всі елементи сукупного

попиту, а не лише на інвестиційний попит. Крім того, у монетаристів вплив

сукупного попиту на номінальний ВВП здійснюється переважно через зміну

цін, а не завдяки зміні фізичних обсягів вир-ва.

Монетаристи принижують або зовсім відкидають фіскальну політику як метод

стабілізації ек-ки. У них нееф-сть фіскальної пол-ки обумовлена ефектом

витіснення. Його суть полягає в тому, що коли держава, виходячи із

необхідності покриття бюджетного дефіциту, позичає гроші у населння і КБ,

вона входить в конкуренцію з приватним бізнесом. Внаслідок цих позичок

держава скорочує грошову масу приватного сектора ек-ки. Це підвищує

відсоткову ставку на грошовому ринку і тому витісняє з інвестиційного

ринку певну кількість приватних інвестицій, які за підвищеної %-кової

ставки стають неприбутковими. Отже, в результаті вплив бюдж дефіциту на

сукупний По буде несуттєвим.

27. Податки

Під податком і збором (обов\\\'язковим платежем) до бюджетів та до державних

цільових фондів слід розуміти обов\\\'язковий внесок до бюджету відповідного

рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і

на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Податки по відношенню до бюджетного устрою поділяються на загальнодержавні

та місцеві.

До загальнодержавних належать:

• податок на додану вартість;

• акцизний збір;

• податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб;

• мито;

• державне мито;

• податок на нерухоме майно;

• плата за землю;

• рентні платежі;

• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і

механізмів;

• податок на промисел;

• збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного

бюджету;

• збір за спеціальне використання природних ресурсів;

• збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

• збір за забруднення навколишнього середовища;

• збір на обов\\\'язкове державне пенсійне страхування;

• збір до Державного інноваційного фонду;

• плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; •

фіксований сільськогосподарський податок;

• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

• єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон

України;

• збір за використання радіочастотного ресурсу України.

До місцевих податків і зборів належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок;

3) готельний збір;

4) збір за припаркування автотранспорту;

5) ринковий збір;

6) збір за видачу ордера на квартиру;

7) курортний збір;

8) збір за участь у бігах на іподромі;

9) збір за виграш на бігах на іподромі;

10) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

11) збір за право використання місцевої символіки;

12) збір за право проведення кіно - і телезйомок;

13) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і

лотерей;

14) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що

прямує за кордон;

15) збір за видачу дозволу на розміщення об\\\'єктів торгівлі та сфери

послуг;

16) збір з власників собак.

Стягнення податків до бюджету здійснюється за різними ставками, які

поділяються на:

пропорційні - від бази оподаткування підлягає сплаті певна частка,

відсоток;

прогресивні — чим більша база оподаткування, тим більша частина її

підлягає стягненню (наприклад, чим більший дохід фізичної особи, тим

більша ставка прибуткового податку з громадян);

регресивні - чим більша база оподаткування, тим менша частина її підлягає

стягненню.

За способом стягнення податки поділяються на прямі та непрямі

Прямі податки стягуються в результаті придбання та акумулювання

матеріальних ресурсів. Дані податки залежать від доходу або майна, і

платниками є безпосередньо власники цих доходів або майна (наприклад,

податок на землю, податок на доходи фізичних осіб).

Непрямі податки існують у вигляді надбавки до ціни товару. Платником

непрямих податків є кінцевий споживач даних товарів, але він не сплачує

безпосередньо до бюджету дані податки. Спочатку непрямі податки, що

входять до ціни реалізації товару (послуг), від споживачів отримує

торговельне підприємство, підприємство-виробник, на яких, у свою чергу,

покладено обов\\\'язок з перерахування непрямих податків до бюджету

* за об\\\'єктом оподаткування - на доходи від споживання і на майно;

28. гроші

Сутність грошей виявляється в їхніх 5 функціях: вартість товару, виражена

в грошах називається ціною. Гроші, як міра вартості, самі повинні бути

обмірювані, мають свою індивідуальну вартість.

Гроші засіб обігу - роль посередника при обміні товарами.

Гроші-засіб нагромадження. У цій функції гроші тимчасово припиняють свій

рух і вибувають з обороту. Золото при цьому обертається у скарб, що

накопичується, грошова сума являє собою тоді номінальне нагромадження.

Реальне нагромадження- придбання за ці гроші майна, насамперед -

капітальне будівництво. Гроші- засіб платежу. Цю функцію гроші виконують

при купівлі товарів у кредит і наступній їхній оплаті і при різних

нетоварних операціях. Для даних операцій роль грошей виконують векселі,

чеки, банкноти, кредитна карточка. Світові гроші. Спочатку як світові

гроші виступали злитки золота по вазі. Потім воно було замінено

символічними знаками.

СЦ СЦ-К+П-ВР PQ

Кг=------ ; Кг=------------------ ; М=--------

О О V

де Кг-кількість грошей,О-середнє число оборотів за рік грошової одиниці,

СЦ-сума цін товарів,П-платежі за якими наступив строк оплати,ВР-взаємні

розрахунки ,М-грошова маса,Р-рівень цін,Q-кількість товару,V-швидкість

обігу грошей.

Грошова маса - вся сукупність залишків грошей у всіх формах, які

знаходяться у розпорядженні суб\\\'єктів грошового обігу у певний момент

часу.

29-30. Стр-ра банківської системи України

1-й рівень - НБУ - головний кредитор і регулятор кредитної системи та

грошового обігу, складає кістяк резервної банківської системи.

2-й рівень - комерційні банки - прийом внесків і надання кредитів, що дає

їм змогу створювати гроші, тобто тимчасова акумуляція вільних коштів і

надання їх у строкове користування всім бажаючим.

На вищому рівні банківської системи України є НБУ, який є кредитором і

регулятором кредитної системи і всього грошового обігу. НБУ має 35 установ

банків, як складають основу резервної банківської системи.

Банки - це кредитно-фінансові установи, що виконуюють різноманітні

операції в інтересах юридичних та фізичних осіб за рахунок їх грошових

капіталів та накопичень у вигляді вкладів. З розвитком кредитно-фінансових

операцій відбувалось укрупнення та розвиток самих банків, їх

спеціалізація, утворювалась банківська система. Банківська система тієї чи

іншої країни включає центральний банк, сітку комерційних банків та ряд

спеціалізованих банків.

Керівну роль в банківській системі відіграє центральний банк. Він ще

називається емісійним та резервним банком, оскільки він має право емісії

грошей та цінних паперів та зберігання золотовалютного резерву країни.

Центральний банк - це державна кредитна установа, наділена правом випуску

банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту та валютного курсу,

зберігання офіційного золотовалютного резерву.

В кожній країні маються комерційні банки, які можуть бути як приватні, так

і

державні. В своїх емісійних, кредитних та валютних операціях вони

підкорені центральному банку, але в своїх комерційних операціях та

операціях з клієнтами вони самостійні. Комерційні банки - цеведуча ланка

кредитної системи. Основне місце в їх операціях займає кредитування

промислових та торгових заходів, фізичних та юридичних осіб.

Функції центральног банку: зберігає резервний валютний державний фонд в

золоті, банкнотах, цінних паперах; управляє, керує валютними резервами в

комерційних банках; здійснює емісію грошей; здійснює емісію цінних

паперів; регулює діяльність кредитної системи та кредитування в країні;

здійснює торгівлю монетарним золотом тощо.

Функції комерційних банків: зберігати мінімальні валютні резерви в обсязі,

встановленому центральним банком; здійснювати кредитні операції; зберігати

тимчасово вільний капітал своїх клієнтів; виконувати різні комерційні

операції на доручення клієнтів тощо.

Мета грошово-кредитного регулювання - досягнення на національному ринку

рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції.

Головним суб”єктом є НБУ, який здійснює грошову емісію і регулює

грошово-кредитну діяльність комерційних банків.

Застосовують такі методи:

1) операції на відкритому ринку. Суть: купівля - продаж НБУ урядових

цінних паперів на відкритому ринку. (збільшується або зменшується резерви

в банківській системі, вплив на пропозицію грошей). Політика “дорогих” та

“дешевих” грошей.

2) зміна рівня мінімальної резервної норми. Збільшення норми резерву -

скорочення грошової пропозиції, підвищення відсоткової ставки - “дорогі”

гроші. Застосовується в крайніх випадках.

3) визначення рівня облікової ставки. НБУ надає комерційним банкам

кредити, призначаючи низьку (дисконтну) облікову ставку, що веде до

збільшення резервів комер.банках, знижує відсоткову ставку на грошовому

ринку. І навпаки

31. Соціальні гарантії: функції і засоби реалізації

Соц.гарантії - це зобов”язання держави перед членами суспільства по

формуванню їх доходів, умов одержання певних товарів і послуг, робочих

місць.

Су спільні гарантії - це реакція держави на зміни, які ставить ринок.

Вирішуючи ці проблеми держава за допомогою

певних регуляторів, дає можливість відтворюватися економіці і людям

Основні функції соціальних гарантій:

1. матеріальне забезпечення людей, що не можуть цього зробити самостійно

2. створення умов відтворення трудових ресурсів на необхідному

соціально-економічному рівні. Це питання загально-освітнього рівня,

проф.підготовки людей. Якість ресурсів праці - це проблема, а й всього

суспільства в цілому

3. Підтримання доходів і реалізація інших форм соц.захисту по відношенню

до безробітних

Основні способи реалізації соціальних гарантій

- примусове соціальне страхування і здійснення певних трансфертних плате

жів

- державне фінансування соц.сфери

- регулювання відносин зайнятості

- визначення стандартів малозабезпеченості і мінімальний рівень доходів

32. Нерівність доходів та їх типові стандарти.

Причини нерівності доходів:

Відмінність у індивідуальних цінностях

Відмінність у кваліфікації і досвіді

Відмінність у готовності і здатності працювати в особливих умовах

Ступінь нерівності доходів ілюструється за допомогою кривої Лоренцо

32. Показники і фактори економ. зростання.

ЕЗ - це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з

іншими - це зростаюча здатність економіки для реалізації своїх виробничих

можливостей.

основні показники: реальний ВВП; ВВП на душу населення; НД Класифікація

економ. зростання: - за темпами ( високі, низькі);-за типами (екстенсивне,

інтенсивне)

Світовий досвід свідчить, що нормальними темпами Е.З. є річні темпи на

рівні 3-5%.

Вимогами до Е.З. є його пропорційність і безперервність.

*екстенсивний тип- це збільшення обсягів вир-ва досягається за рахунок

використання більшої кількості вир-них ресурсів (чисельність працюючих,

фізичний обсяг капіталу).

*інтенсивний тип - приріст вир-ва забезпечується за рахунок застосування

більш досконалих факторів вир-ва, тобто за рахунок підвищення їх

продуктивності.

Ці типи співіснують , поєднуються . Макроеконом. фактори:

фактори пропозиції (кількість і якість прир. ресурсів і ТР , обсяг

основного кап.(ОФ), НТП). - означають спрямованість до ЕЗ.

фактори попиту - для реа-ції зрост вироб. потенціалу треба забезпечити

повне використання збільшениз обсягів всіх ресурсів, що потребує

підвищення рівня сер. витрат, тобто сукупного попиту.

фактори розподілу. Е.З. за формулою: T=(V1-V0) /V0*100% , деV1,

V0-реальний ВВП у пот. і баз. роках. Темпи ЕЗ залежать від ефективності

заходів макроекон. політики.

34. Видатки ДБ

Видатки державного бюджету - це економічні відносини, що виникають у

зв\\\'язку з розподілом фонду коштів держави і його використанням по

галузевому, цільовому і територіальному призначенню. У видатках бюджету

знаходять своє вираження дві сторони єдиного розподільного процесу:

розщеплення бюджетного фонду на складові частини і формування грошових

фондів цільового призначення на підприємствах, організаціях і установах

сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери, які одержують

бюджетні асигнування.

Категорія видатків бюджету виявляється через конкретні види витрат, кожний

з яких може бути охарактеризований з якісної і кількісної сторін. Якісна

характеристика дозволяє установити економічну природу і суспільне

призначення кожного виду бюджетних видатків, кількісна - їх розмір.

Активна роль держави в економічному житті суспільства, здійсненні

соціальних перетворень обумовлює різноманіття конкретних видів бюджетних

витрат. Воно зв\\\'язано з дією ряду факторів: природою і функціями держави,

рівнем соціально-економічного розвитку країни, розгалуженістю зв\\\'язків

бюджету з народним господарством, формами надання бюджетних коштів і т.д.

Сполучення названих факторів на кожному з етапів розвитку держави породжує

таку систему видатків, яка відповідає потребам економіки, типу і рівню

управління нею.