Ринок

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Ринок

Ринок

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра економіки підприємства

з дисципліни «Інфраструктура ринку»

студента групи, курсу

спеціальності “Економіка підприємства”

заочної форми навчання

shura19@yandex.ru

Викладач:

РІВНЕ - 2003

ЗМІСТ

Сторінка

1. Питання №3. Поняття про

ринок........................................................ 3

2. Питання №13. Брокерське обґрунтування за договорами............. 5

3. Питання №24. Ринок опціонних

контрактів..................................... 7

4. Питання №27. Нормальний інверсний

ринок.................................. 11

5. Питання №32. Функції біржової фондової системи.

....................... 11

Використана література

............................................................................

.... 14

Номер залікової книжки – 984002.

Питання №3. Поняття про ринок.

Поняття "ринок" сьогодні є чи не найпопулярнішим в нашому

суспільстві. Зумовлено це переходом України до ринкової економіки, ринкових

відносин.

У чому полягає зміст цих понять? В економічній літературі наводяться різні

визначення ринку. Його визначають як сферу обміну або місце зустрічі

покупців i продавців товарів i послуг, або сукупність угод купівлі i

продажу товарів тощо. Ці визначення обмежують ринок виключно сферою обміну,

купівлі-продажу, що не відображає його дійсної суті.

Як економічна категорія, поняття "ринок" відображає сутність

економічних відносин, що виникають між суб'єктами економічної системи

(виробниками i покупцями) з приводу обміну результатами i умовами

(факторами) виробництва.

Економічні відносини завжди проявляються як економічні інтереси

(усвідомлені людиною потреби, спонукальні мотиви господарської діяльності).

Тому ринок - поняття, яке відображає процес взаємодії економічних інтересів

суб’єктів господарської системи.

Отже, поняття "ринок" тотожне поняттю "ринкові відносини".

Економічна система, що функціонує на засадах ринкових відносин, у

реальній дійсності є формою організації господарської діяльності

суспільства, яку називають по-різному: ринкова система, система вільного

підприємництва або ж просто - ринок.

Таким чином, поняття ринок можна розглядати як у вузькому, так i

широкому розумінні. У першому - це форма економічного обміну, в другому -

система відносин господарювання, здатна вирішувати життєво важливі завдання

у сферах суспільного виробництва, обміну, розподілу та споживання.

Ринок виступає як сукупність форм i організації співробітництва людей

один з одним, призначених для того, щоб звести разом з комерційною метою

продавців та покупців, а також надати можливість першим продати, другим -

купити товар. Тобто це місце добровільних угод, де продаж товарів

відбувається лише в тому випадку, коли обидві сторони - продавець i

покупець - знаходять компроміс, який проявляється в ціні.

Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років

назад як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що

породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток

суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридичних суб'єктів

і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і

до товарного обміну на ринку.

Ринок функціонує за певних умов, які можна поділити на чотири групи.

Економічні умови - основою яких є демократизація економіки - пов'язані з

введенням загальних умов господарювання, які забезпечують ринкові зв'язки,

передбачають:

. вільний вибір форм власності на засоби виробництва (утвердження

права господаря);

. вільне ціноутворення;

. забезпечення та захист конкуренції;

. вільний вибір виду діяльності;

. вільний обіг товару, капіталу, праці;

. оподаткування, фінансування, кредитування, валютна політика,

які стимулюють підприємницьку діяльність.

Соціальні умови, які забезпечують гуманність ринкової економіки,

охоплюють:

* систему захисту малозабезпечених верств населення

(пенсійне забезпечення);

* система соціальної допомоги дітям, молоді, безробітним;

* система соціального захисту від безробіття.

Правові умови включають систему заходів, пов'язаних з розробкою

правового законодавства і прийняття економічних положень з переходу на

ринкові методи господарювання.

Основними ознаками, що визначають суть ринку, є:

o доступність для будь-якого споживача всіх товарів,

представлених на ринку (відсутність зондування, карток,

талонів та інших обмежуючих форм розподілу);

o необмежена кількість конкурентів, абсолютно вільний вхід у

ринок та вихід з нього;

o повна інформація учасників конкуренції щодо пропозиції,

попиту, цін, норм прибутку та ін..;

o свобода реалізації товарів i послуг, вибору товарів

споживачем та прийняття рішень;

o пануючий диктат споживача.

В умовах вільної конкуренції виробництво перебуває під постійним

економічним контролем, а товаровиробники стають виконавцями волі споживача,

змагаючись за сферу впливу на нього та його гаманець.

Більш повно i глибоко сутність ринку можна розкрити через функції,

які він виконує. До основних функцій слід віднести: регулюючу, стимулюючу,

економічного відбору, інтегруючу.

Регулююча функція забезпечує постійність зв'язків між різними

галузями виробництва, з допомогою ринку встановлюються основні мікро- та

макропропорції в економіці, у виробництві та обміні. Через конкуренцію

ринкові відносини активно впливають на зниження витрат на виробництво будь-

якого товару, на впровадження досягнень науково-технічної революції, на

задоволення платоспроможного попиту населення. Ринок - найбільш досконалий

інструмент саморегулювання товарного виробництва. Він визначає, "що", "як"

і "для кого" виробляти. Цю функцію ринок виконує тому, що він найбільш

"оперативно" реагує на зміни, які відбуваються в економічному житті

суспільства, а суб'єкти ринкових відносин у свою чергу реагують на зміни,

що відбуваються на ринку.

Стимулююча функція полягає в тому, що на ринку виграє той, хто

найбільш раціонально використовує фактори виробництв для одержання

найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки,

техніки, організації праці та управління. Головне в цій функції полягає в

тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні

споживачам.

Функція економічного відбору полягає в тому, що завдяки конкуренції

суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних

підприємств. Ринок - це найоб'єктивніший суддя і найдемократичніший

механізм економічного відбору ефективно діючих господарств. Процес відбору

- жорстокий і безжалісний, але скаржитися можна хіба що на свою

некомпетентність. Реалізуючі цю функцію, ринок підвищує прибутковість

економіки в цілому.

Ринок також "зшиває" економіку в єдине ціле, розвиваючи систему

горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), в

тому числі зовнішньоекономічних. У цьому проявляється інтегруюча функція

ринку. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу.

Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які будуються

на інтернаціональній вартості. Якщо ж на ринок потрапляє товар, витрати на

виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати

праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.

Отже, відзначені умови існування та функціонування ринку, а також

його функції визначають ринок, як конкретну форму господарської діяльності

суспільства, яка одержала назву ринкової системи господарювання, або

ринкової економіки.

Пізнання ринку як економічної категорії неможливе без глибокого

аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається, і які

взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна

розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути багато, оскільки

ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя. Найбільш

поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення

об'єктів ринкових відносин:

. товарний ринок: ринок предметів споживання та послуг, ринок

засобів виробництва, ринок науково-технічних розробок;

. фінансовий ринок: ринок інвестицій, ринок цінних паперів,

валютний ринок;

. ринок праці

Кожен з названих ринків дуже різноманітний і в свою чергу поділяється

на ринки взуття, ринки косметики та ін., що існують всередині ринку

предметів споживання; ринки машин, верстатів і т.п. - ринку засобів

виробництва. Ринкова економіка складається з великої кількості окремих

ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок.

Існує і такий критерій розмежування ринку, як ступінь зрілості

ринкових відносин: розвинений ринок; ринок, що формується; ринки з різним

ступенем обмеження конкуренції: монопольний, олігопольний.

Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства:

легальний (офіційний), нелегальний (тіньовий, чорний). Структура ринку може

бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий,

окремих територій, країни (внутрішній), світовий (зовнішній). Кожний вид

ринку має свої особливості. Всі вони системно взаємопов'язані і органічно

взаємодіють: якщо відбуваються порушення в одному з них, то це викликає

перебої в роботі інших ринків і системи в цілому.

Питання №13. Брокерське обґрунтування за договорами.

Брокерські фірми за допомогою брокерів купують і продають товари,

грошові номінали чи акції від імені інших осіб. Крім того, вони надають

клієнтам також додаткові послуги, в тому числі й у вигляді кредитів,

інформації про кон'юнктуру ринку, реклами тощо.

Брокерська фірма - це посередник між продавцями й покупцями цінних

паперів на біржі. Вона всебічно вивчає кон'юнктуру ринку, можливості

закупівлі та збуту акцій. Схема операцій, здійснюваних брокерами, така:

заява інвестора про готовність придбати акції - оцінка брокером кон'юнктури

ринку - завершення операції. Процес пошуку інвестора називається ринком.

Біржа як комерційне підприємство забезпечує брокерів приміщенням,

зв'язком, здійснює облік операцій, визначає біржові ціни (котирування),

сприяє розрахункам, розробляє типові контракти, веде арбітражне

розслідування та розглядає спори.

Брокери здійснюють посередницькі послуги при здійсненні операцій

купівлі-продажу, як на біржі, так і поза нею від імені члена чи клієнта

біржі, за їхній рахунок. Вони всебічно знають кон'юнктуру ринку, можливості

закупівлі і збуту продукції, спеціалізуються на досить вузькому асортименті

товарів. Завдання брокера полягає в тім, щоб допомогти включити товар у

загальний ринковий оборот.

Продавці-товаровласники не пізніше, ніж за день до торгів дають

брокерам, що діють на товарних біржах, доручення про продаж товарів.

Брокерами вважаються особи, що купили на біржі брокерське місце через

брокерські контори. Торги відбуваються по секціях, у кожній з який

призначається маклер - ведучий торгів. Маклер надає брокеру, у порядку

надходження їхніх прохань, слово для оголошення пропозиції. Протягом

наступних трьох хвилин відбувається з'ясування попиту, при цьому брокер не

може змінювати умов продажу. Якщо брокер не оголосив про зняття пропозиції,

воно вважається дійсним, і покупці протягом усіх біржових зборів до

публічного скасування пропозиції мають право укласти угоду з брокером. У

той же час кожен бажаючий теж має право укладати угоди на біржі від свого

імені і за свій рахунок як особисто, так і через професійних посередників в

особі біржових маклерів і брокерських контор. Виключним правом організації

подібних контор повинні користатися члени біржі.

На закритих товарних біржах угоди полягають тільки між біржовими

маклерами і брокерами, що представляють інтереси і виступають від імені, як

учасників біржі, так і разових відвідувачів. На відкритих біржах контракти

можуть укладати і клієнти біржі як самостійно, так і через своїх

посередників. Успішна діяльність товарних бірж знаходиться в прямої

залежності від брокерських контор. Брокери одержують доход в основному не

від членства на біржі, а від власної посередницької діяльності. Чим більше

брокер провів угод, тим велику одержить комісію.

При здійсненні брокерської діяльності на ринку цінних паперів брокер

зобов'язаний відкрити в кредитній організації окремий банківський рахунок

для обліку на ньому коштів клієнта, що надійшли брокеру у виконання

укладеного з клієнтом відповідно до законодавства договору.

Здійснення брокерської діяльності на ринку цінних паперів з

використанням коштів клієнтів без відкриття і використання спеціальних

брокерських рахунків не допускається.

При наявності в брокера декількох клієнтів, з якими укладені

договори, брокер вправі для обліку коштів цих клієнтів відкрити один або

кілька спеціальних брокерських рахунків, у тому числі спеціальні брокерські

рахунки для відособленого обліку коштів кожного клієнта.

Брокер, що здійснює угоди купівлі - продажу цінних паперів в

інтересах клієнтів з наступним проведенням розрахунків за результатами

клірингу зазначених угод через кредитну організацію, що уклала договір із

кліринговою організацією, з якою брокером укладений договір на клірингове

обслуговування, зобов'язаний відкрити спеціальний брокерський рахунок у

зазначеній кредитній організації.

Брокер не вправі поєднувати приналежні йому кошти і які є на його

банківському рахунку з коштами клієнтів, що враховуються на спеціальних

брокерських рахунках.

Кошти клієнтів і (або) зазначених клієнтами третіх осіб, призначені

для інвестування в цінні папери, а також кошти покупців цінних паперів

клієнтів у виконання договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених

брокером в інтересах клієнтів, повинні надходити на спеціальний брокерський

рахунок.

Із суми коштів, що належать клієнту і які враховуються на

спеціальному брокерському рахунку, брокер, якщо інше не передбачено

договором, вправі самостійно одержати належне йому відповідно до договору

винагороду, а також відшкодувати понесені в зв'язку з виконанням договору

витрати.

Брокер вправі самостійно одержати належну йому відповідно до договору

суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання чи неналежне виконання

клієнтом обов'язків за договором лише у випадку, якщо це передбачено

договором.

Із суми коштів, що належать клієнту і які враховуються на

спеціальному брокерському рахунку, брокер вправі робити розрахунки з

продавцями цінних паперів у виконання договорів купівлі - продажу цінних

паперів, укладених брокером в інтересах клієнта.

Передача (повернення) брокером клієнту усіх або частини коштів, що

находяться на спеціальному брокерському рахунку, здійснюється протягом

терміну дії договору за письмовою вимогою клієнта на умовах, установлених

законодавством, а у випадку, якщо такі умови не встановлені, - на умовах,

зазначених у договорі.

Виконання письмової вимоги клієнта повинне бути здійснено брокером у

термін, що не перевищує 3 дні, якщо інше не передбачено законодавством чи

договором із клієнтом.

У випадку призупинення дії чи анулювання ліцензії брокера, а також

при припиненні договору між брокером і клієнтом брокер зобов'язаний

передати клієнту приналежні йому і що знаходяться на спеціальному

брокерському рахунку кошти, за винятком коштів, що підлягають перерахуванню

продавцям цінних паперів по договорах закупівлі-продажу, укладеним брокером

в інтересах клієнта до настання кожного з зазначених у дійсному пункті

обставин, а також інших коштів, що брокер вправі одержати з коштів клієнта

у відповідності с законодавством і не суперечними йому умовами договору з

клієнтом.

Заборгованість брокера перед клієнтом по поверненню клієнту належних

йому коштів, і що враховуються на спеціальному брокерському рахунку,

підлягає погашенню брокером за рахунок його власних коштів у порядку й у

терміни, передбачені законодавством і брокером із клієнтом.

У випадку накладення арешту на кошти клієнта, що враховуються на

спеціальному брокерському рахунку, накладання на них стягнення по

зобов'язаннях клієнта, а також в інших передбачених законодавством

випадках, брокер зобов'язаний надати інформацію про наявність і суму коштів

клієнта на спеціальному брокерському рахунку уповноваженому державному

органу чи посадовій особі по його запиту.

Питання №24. Ринок опціонних контрактів.

Спекулятивними об’єктами фондової торгівлі є також опціони та

ф’ючерси.

Опціон — це угода (контракт) між партнерами, один із яких виписує і

продає опціонний сертифікат, а інший купує його, тобто отримує право до

обумовленої дати за фіксовану ціну придбати певну кількість акцій у особи,

яка виписала опціон (опціон на купівлю), або ж продати їх (опціон на

продаж).

Існують два різновиди опціонів: "американський", який можна

реалізувати протягом всього терміну контракту, і "європейський", який

реалізується на певну дату. Проте в обох випадках головною особливістю

опціону є те, що його власник одержує право купити чи продати акції за

попередньо погодженими умовами, а продавець контракту бере на себе

обов’язки по його виконанню.

Існують первинний і вторинний ринки опціонів. На первинному ринку

відбувається постійна реалізація опціонних контрактів, у яких фіксуються

найрізноманітніші умови продажу, а на вторинному — перепродаж цих

контрактів третім особам.

Опціони реалізуються на біржах та на позабіржовому ринку. У першому

випадку опціони котируються. Якщо курс акцій, на які виписаний опціонний

сертифікат, стабільний чи змінюється у невигідному для власника напрямі, то

його ціна на вторинному ринку падає, а відтак продаж стає дуже

проблематичним, особливо при наближенні терміну закінчення контракту.

Опціонні угоди (угоди з премією) передбачають купівлю права або

продажу зобов'язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість

товару по заздалегідь зазначеній ціні в межах взаємно узгодженого періоду.

Контракт між контрагентами такої угоди носить назву опціон. У

відповідності з цим контрактом продавець опціону одержує премію і бере на

себе зобов'язання продавати або купувати, а покупець опціону виплачує

премію і одержує право купити або продати конкретний товар на

вищеобговорених умовах. Таким чином, ціною опціону (опціонного контракту)

виступає розмір премії, тобто суми, яку виплачує покупець опціону його

продавцю.

Опціонна угода може бути укладеною як по реальному товару, так і по

ф'ючерсному контракту.

Покупець опціону, оплативши продавцю премію, не несе перед ним жодних

зобов'язань (тобто він не зобов'язаний до моменту закінчення строку

опціонної угоди купити або продати товар або ф'ючерсний контракт по

заздалегідь обумовленій ці ні). В такий же час продавець опціону, одержавши

від покупця премію, зобов'язаний протягом обумовленого опціонним

контрактом періоду продати або купити передбачуваний товар, як би не

змінилися умови біржового ринку, якщо лише покупець захоче реалізувати

своє право).

Опціонна угода, так як і ф'ючерсна, укладається на основі

стандартизованого контракту. Проте період здійснення опціонних угод дещо

коротший і не перевищує 9 місяців. Куплений опціонний контракт може бути

потім переданий другому покупцю.

Принцип формування опціонної угоди розглянемо на такому прикладі.

Приклад. На поточних торгах запропонований реальний товар на суму

500 млн. грн. Покупець опціону пропонує власнику товару премію в сумі 50

млн. грн. за право придбати цю партію товару через три місяці. Протягом

цього строку власник товару продати його нікому не має права. Якщо за

вказаний в опціонному контракті період ціна на товар знизилась і вся партія

коштує вже 400 млн. грн., то покупець опціону може відмовитись від її

придбання. Якщо ж ціна на товар зросла і становить по біржових цінах уже

600 млн. грн., то покупець вимагатиме у власника товару укладання біржового

контракту на реальний товар у сумі 500 млн. грн.

Розрізняють такі основні види опціонних угод:

а) простий опціон; його покупець одержує право вибору - вимагати від

подавця опціону виконання його зобов’язань або “відступитися” від угоди,

використавши “право відступу”. Розрізняють два види простого опціону:

опціон-попит (або опціон на покупку) і опціон-пропозиція (опціон на

продажу). Покупець опціону-попиту має право купити реальний товар або

ф'ючерсний контракт. Відповідно продавець опціон-попиту бере на себе

зобов'язання продати реальний товар або ф'ючерсний контракт (при

пред'явленні покупцем попиту), а продавець опціон-пропозиції зобов'язаний

(при пред'явленні відповідної пропозиції) купити у покупця наявний у нього

реальний товар або ф'ючерсний контракт;

б) подвійний опціон, при якому його покупець одержує право вибору

між позицією продавця і позицією покупця реального товару або ф'ючерсного

контракту, а також право відмовитись від наступної угоди. В цьому випадку

права покупця опціону стають вдвічі ширші порівняно з його правами при

простому опціоні. Як правило, вдвічі збільшується у зв'язку з цим і

розмір премії, яка виплачується за такий опціон,

в) кратний опціон, за яким його покупець одержує право за певну

додаткову премію продавцю опціону збільшити в декілька разів партію товару

або ф'ючерсних контрактів в наступній угоді. Ця нова партія повинна бути 2-

х, 3-х, 4-х і т.п. кратною по відношенню до попереднього обумовленого

початкового розміру, але в межах максимального розміру, який визначається

опціонним контрактом.

Опціонні угоди, так як і ф'ючерсні угоди, лише починають

впроваджуватись в практику нашої біржової торгівлі. Їх впровадження також

обмежує нестабільність економіки, високі темпи інфляції, які практично

викликають зниження рівня біржових цін на товари в наступних періодах.

Розглянуті нами види біржових угод дозволяють здійснювати різноманітні

біржові операції.

Вартість купівлі опціону (премія) визначається як відсоток від суми

опціонного контракту або як абсолютна сума за одиницю валюти і виплачується

покупцем під час продажу опціону задовго до завершення опціонного контракту

незалежно від того, чи буде він взагалі здійснений чи ні.

Вартість опціону (премія) є договірною величиною і залежить від

обсягів купівлі-продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу і ціни

виконання опціону. Остання, у свою чергу, як правило, залежить від

поточного валютного курсу і перспектив його зміни, інформацією про це

можуть служити дані про форвардні курси валют, опубліковані у фінансових

виданнях, зокрема в «Financial Times».

У будь-якому випадку розрахунки ціни виконання ведуться таким чином,

щоб і покупець, і продавець після завершення опціону мали певний зиск.

У залежності від термінів завершення опціону відрізняють

«американські» і «європейські» опціони (іноді вживають терміни

«американський стиль» і «європейський стиль»). «Європейський» опціон

(European-type option) може бути виконаний тільки в останній день

опціонного періоду (на певну дату), «американський» (American-type option)

– будь-коли, протягом всього опціонного періоду. У світовій практиці в

різних країнах широко використовуються як «американський», так і

«європейський» опціони. Практичне застосування опціонних контрактів в

Україні базується на використанні «європейського» стилю.

Опціонні контракти суттєво відрізняються від форвардних контрактів.

Перевагою використання опціонних контрактів є те, що власник опціону може

уникнути значних збитків від різких змін валютних курсів, попередньо

зафіксувавши прийнятний для себе рівень обмінних курсів. Якщо ж таких

різких коливань обмінних курсів не буде, а курси валют залишаться

стабільними, то власник опціону може відмовитися від його виконання, а його

максимальні витрати в цьому випадку складуть лише суму, що дорівнює премії;

це і буде платою за страхування валютного ризику.

Якщо опціон завершено, то прибуток (збитки) визначають як різницю між

ціною виконання і поточним курсом проданої чи купленої валюти мінус премія:

Р=(Кп – Кв) * Б – П,

де Р – прибуток (збитки); Кп – поточний курс валюти; Кв – ціна виконання

(курс, зафіксований в опціонному контракті); Б – сума опціонного контракту;

П – вартість опціону (премія).

Загальним правилом визначення доцільності здійснення опціонного

контракту є зіставлення поточного валютного курсу на день виконання опціону

з ціною виконання. Якщо на день виконання опціону спот-курс буде нижчим за

ціну виконання, то вигідно здійснити опціон «пут», а «колл» – навпаки, коли

поточний курс перевищить ціну виконання. Таким чином, можна вважати, що

прибуток і ризик продавця опціону прямо протилежні прибутку і ризику

власника. Максимальний прибуток, що дорівнює сумі премії, продавець опціону

може отримати в тому випадку, коли опціон не реалізовано. Якщо ж опціон

довершено, то продавець може навіть понести збитки, оскільки йому

доведеться купувати (продавати) валюту за курсом, що відрізняється від

поточного в невигідний для нього бік. Але на практиці, завдяки досить

надійному прогнозуванню валютних курсів, таке відбувається досить рідко, і

премія враховує можливість взаємного розподілу ризиків покупця і продавця.

В аналізі можливостей одержання прибутку чи збитків точкою відліку

може служити «беззбитковий спот-курс», що характеризується нульовим

прибутком і збитком як для продавця, так і для власника опціону. При

здійсненні опціону «колл» – це ціна виконання плюс премія, а при здійсненні

опціону «пут» - ціна виконання мінус премія, виплачена власником опціону.

Для розрахунку прибутку чи збитків важливе значення має визначення

ціни виконання опціону. Для біржових опціонів вона визначається опціонною

біржею на день завершення дії опціону. Причому, у залежності від тривалості

опціонного періоду, установлюється кілька показників ціни виконання.

Інформація про такі ціни і сума опціонної премії регулярно публікується в

системах «Рейтер» і «Телерейт».

У залежності від можливості одержання прибутку чи збитків

розрізняють:

1) опціони з виграшем:

- опціони «колл» з ціною виконання, вищою за ринковий (поточний)

валютний курс;

- опціони «пут» з ціною виконання, вищою за поточний валютний курс;

2) опціони без виграшу: опціони «колл» і «пут», ціна виконання яких

дорівнює поточному валютному курсу;

4) опціони з програшем:

- опціони «колл» з ціною виконання, вищою за поточний валютний курс;

- опціони «пут» з ціною виконання, нижчою за поточний валютний курс.

Для позабіржових опціонів ціна виконання і розмір премії визначаються

покупцем і продавцем за домовленістю. Останнім часом з'явилася специфічна

форма позабіржових опціонів з нульовою вартістю – їх ще називають

«циліндром» чи «колларом». Це обумовлено подальшим розвитком ринку

опціонів, посиленням партнерства і довіри між корпораціями і банками, що

дозволяє уникнути в торгівлі опціонами спекулятивних мотивів і зосередити

увагу на головній функції опціонних контрактів – хеджуванні валютних

ризиків.

Для опціонів «європейського» стилю практично не існує додаткових

варіантів вибору, оскільки ціна і дата виконання зафіксовані попередньо. Що

стосується «американських» опціонів, то тут покупець і продавець отримують

додаткові можливості для прибутку, стежачи за динамікою обмінного курсу,

оскільки опціон може бути здійснений будь-коли, протягом дії опціонного

періоду.

Головними факторами, що визначають суму опціонної премії, є:

- поточний курс валют;

- термін дії опціону;

- очікувані зміни валютних курсів;

- внутрішні відсоткові ставки;

- стиль опціону;

- розмір банківського спреду (різниця між преміями на опціони «колл» і

«пут» і ін.

Але головним чинником, що визначає розмір опціонної премії, є

динаміка ціни виконання щодо поточного спот-курса на момент продажу опціону

власнику. Премія буде тим вище, ніж вигідніше є ціна виконання щодо спот-

курса. У будь-якому випадку, якщо імовірність здійснення опціону висока, то

підвищується й опціонна премія. З іншого боку, якщо власник опціону

заплатив значну суму премії, то майже завжди йому вигідніше буде здійснити

(завершити) опціон, щоб мінімізувати збитки.

Укладаючи контракт на біржі, покупець опціону отримує стандартне

письмове підтвердження його юридичної законності, а також обов'язково

періодично отримує оперативну інформацію про позицію свого опціону щодо

поточного валютного курсу і цін на опціони інших видів. На відміну від

схеми укладення контрактів по біржових опціонах, продавець і покупець

позабіржового опціону обговорюють деталі контракту вдвох, а підтвердження

його законності може бути здійснене телефоном, факсом чи електронною

поштою. Окремий контракт, як правило, не укладається, а фактом його

здійснення є виплата опціонної премії.

В Україні скільки-небудь значний організований ринок опціонів ще не

склався. Навряд чи не єдиним прикладом є спроба Української біржі опціонів

і ф’ючерсів (підрозділу Української фондової біржі) у 1994-95 р. увести

торгівлю опціонами на валютний курс, що, утім, закінчилася невдало –

насамперед, через не сформовану до цього часу потребу учасників ринку в

подібному виді контрактів.

Питання №27. Нормальний інверсний ринок.

Особливістю ф'ючерсних угод є поставка товару згідно з попередньо

укладеними контрактами за цінами, що складаються на ринку реального товару,

або за котирувальною ціною. До строку виконання угоди біржа бере певну суму

застави (депозит, маржа). Ф'ючерсні угоди укладаються між продавцями і

покупцями, як правило, Інакше для продажу чи купівлі товару, а з метою

страхування від можливих змін цін на нього на реальному ринку. Інакше

кажучи, при строкових операціях ф'ючерсного типу рух товару не є

обов'язковим, оскільки це продаж прав на товар. Ставши об'єктом такої

торгівлі, він може реалізуватися за різними цінами (у момент купівлі й

продажу ціни на ринку реальних товарів змінилися). Якщо ціна зросла,

різницю виплачує продавець, якщо ж знизилась, — покупець.

Для того щоб застрахуватися від можливих втрат внаслідок зміни цін

при здійсненні контрактів з реальним товаром у біржових операціях,

застосовують хеджування (захист). У найзагальнішому вигляді хеджування

визначають як страхування ціни товару від ризику, небажаного для виробника

зниження чи невигідного для споживача зростання. І продавець, і покупець

однаково зацікавлені в усуненні значних коливань і в кінцевому підсумку - в

стабілізації руху цін. На практиці це відбувається так. Суб'єкт, що продає

реальний товар на біржі з поставкою у майбутньому, спираючись на існуючий

рівень цін, водночас купує ф'ючерсні контракти на той самий строк і на ту

саму кількість товару. А суб'єкт, що купує реальний товар з поставкою у

майбутньому, водночас продає на біржі ф'ючерсні контракти. І останні

виступають як страхові гаранти, оскільки, якщо в операції одна сторона

втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець

ф'ючерсних контрактів на ту саму кількість товару, і навпаки, тобто

продавець реального товару застосовує хеджування продажем, а продавець

реального товару — купівлею.

Ф'ючерсний контракт є зобов'язанням купити чи продати товар чи

фінансовий інструмент за обговореною ціною в призначений термін. Терміни

(так звані серії) визначаються біржами, на яких торгуються ф’ючерси. Так,

фінансові (індекси акцій, валюти й облігації) мають серії Березень-червень-

вересень-грудень, метали і нафтопродукти - усі місяці (деякі менш активні),

сільгосппродукція - серії, прив'язані до сезонних циклів виробництва.

Оскільки ф’ючерс - інструмент з обмеженим терміном життя (на відміну від,

наприклад, акції), існують обумовлені біржею для кожного контракту важливі

дати.

Збереження товарів коштує грошей, гроші в кредит коштують відсотків.

З цієї причини товар з постачанням у майбутньому, як правило, коштує

дорожче, ніж з негайним постачанням. Ф’ючерс має ціну вище, ніж значення

відповідного індексу. Різниця називається премією, чи базисом, і зростає в

міру віддалення місяця постачання, а ринок у цьому випадку називається

нормальним. Однак виникають ситуації, коли ціна товару з негайним

постачанням може бути вище ф'ючерсної, або більш віддалений контракт коштує

дешевше ближнього. Наприклад, зернові нового врожаю можуть котируватися

нижче старого, коли стали відомі засіяні площі і прогноз погоди, а ціна

мазуту з постачанням у грудні може бути вище березневої через сезонність

попиту. Ринок у такому випадку називають інверсним.

Питання №32. Функції біржової фондової системи.

У розвинених країнах інфраструктурі ринкових відносин притаманні

багатоканальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного

обслуговування, розмаїття форм регулювання товарно-грошових відносин. До

останніх належать біржі.

Біржа - це такий інститут, завдяки якому оперативніше і з

оптимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу

товарів, реалізується єдина стратегія комерційної поведінки агентів цієї

структури. Біржа є організаційною формою ринку, на якому відбуваються

вільна торгівля товарами та послугами, цінними паперами, валютою, наймання

робочої сили і формування ринкових цін і курсів відповідних активів на

основі фактичного співвідношення попиту й пропозиції.

На початку XX ст. сформувалися чотири основних типи бірж:

перший - як доступне для всіх зібрання; другий - як замкнене, всебічно

регламентоване державою зібрання; третій - як всебічно регламентована

державою корпорація; четвертий - як вільна корпорація чи приватний заклад

останньої. Всі вони мають свої особливості. Однак їх об'єднує те, що вони

вдосконалюють і полегшують ринкові взаємовідносини, регламентують і

впорядковують (через писані й неписані правила) найактивніших агентів

ринкової економіки, зв'язують їх між собою, полегшують переливання

капіталів, виступають індикаторами ринкової орієнтації. З практики відомі

біржі праці, товарні, фондові біржі. Біржа праці - елемент ринкової

інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку

праці. Система бірж праці сприяє здійсненню узгодженої державної політики в

галузі зайнятості населення.

Біржа праці виконує такі функції: аналізує стан ринку праці; прогнозує

попит і пропозицію робочої сили; веде облік громадян, що звертаються за

працевлаштуванням; сприяє працевлаштуванню працездатних; здійснює

професійну орієнтацію молоді; виплачує допомогу по безробіттю тощо. Біржа

праці виступає певним гарантом конституційного права на працю як державна

організація. Поряд з державними біржами праці існують і платні приватні

агентства (контори), що є посередниками в галузі праці, а також:

посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та

ін. В Україні розвивається безплатна державна система центрів і служб

зайнятості.

Біржа (гол. "beurs", нім. "borse") - це установа, де здійснюється

купівля-продаж масових товарів (товарна біржа), цінних паперів (фондова

біржа), валюти (валютна біржа), нерухомого майна (біржа нерухомого майна),

робочої сили (біржа праці). Як правило, біржа - це приватне, акціонерне

товариство, акції якого за стандартом не приносять дивідендів, а лише

надають право здійснювати торгові операції.

В Україні вже створено чимало бірж. Серед них: Українська

універсальна біржа, Українська універсальна агропромислова біржа,

Українська фондова біржа та інші. У зв'язку з переходом до ринку

найбільшого поширення в Україні набули товарні біржі.

Товарна біржа - це комерційне підприємство, різновид товарного ринку

оптової купівлі-продажу товарів масового виробництва, на якому реалізація

здійснюється без попереднього огляду за зразками і стандартами при наперед

встановлених розмірах мінімальних партій і на якому формуються ринкові ціни

в залежності від фактичного співвідношення попиту і пропозиції. Діяльність

товарних бірж в Україні регулюється законом "Про товарну біржу". В світовій

практиці до біржових товарів належать 60-70 найменувань.

Всі операції на товарних біржах поділяються на два види: операції з

реальним товаром, які передбачають наявність товару на момент угоди, і

строкові, або ф'ючерсні операції, тобто попередній продаж товару, якого ще

не виробили. Більшість біржових операцій (90 і більше відсотків) складають

саме ф'ючерсні угоди. Метою ф'ючерсної угоди є не продаж чи придбання

реального товару, а отримання різниці в цінах, яка виникає до терміну

завершення угоди, тобто спекуляція, а також страхування (хеджування) від

втрат, пов'язаних зі зміною цін на товари.

Економічна роль товарних бірж полягає передусім в тому, що вони

сприяють встановленню ринкової рівноваги, відтворювальним процесам,

ефективності економіки.

Протягом тривалого часу існування товарних бірж. вироблялися й

апробувалися практикою принципи та правила функціонування суб'єктів

ринкових відносин, викристалізовувались біржове законодавство, правове

забезпечення їх діяльності. Одними з перших сформувалися поняття так званих

біржових товарів та біржового контракту. Останній є юридичним зобов'язанням

поставити або прийняти товар на певних умовах. До нього належать угоди із

стандартними умовами: сума, кількість, дні та засоби поставки товарів, межі

щоденних коливань цін.

Фондова біржа - це організаційно оформлений, постійно діючий ринок,

на якому здійснюється торгівля цінними паперами (див. Закон України "Про

цінні папери і фондову біржу"). Основними видами цінних паперів є векселі,

акції, облігації тощо. Членами біржі можуть бути індивідуальні торговці

паперами та кредитно-фінансові інститути.

Фондова біржа виконує такі функції: забезпечує мобілізацію тимчасово

вільних грошових засобів; встановлює ринкову ціну (курс) цінних паперів;

здійснює переміщення капіталу між галузями. Операції на фондовій біржі, в

залежності від терміну, на який укладається угода, поділяють на касові і

строкові. Касові операції розраховані на оплату угод безпосередньо після їх

укладення (від 2-х до 14 днів, в залежності від біржі). Строкові операції

здійснюються у випадку, коли угода купівлі-продажу акцій укладається в

даний момент, а її оплата відстрочена на заздалегідь встановлений період.

Строкові операції дозволяють здійснювати спекулятивні операції і одержувати

спекулятивний прибуток.

Купівля-продаж цінних паперів, облігацій, акцій на фондовій біржі

здійснюється через відпрацьований тривалою практикою механізм. Залежно від

попиту й пропозиції на них встановлюється біржовий курс.

Органічною частиною сучасних міжнародних валютно-фінансових відносин,

які забезпечують концентрацію валютних операцій, формування, взаємозв'язок

і динаміку валютних курсів, є валютна біржа. Валютна біржа - це комерційне

підприємство, яке здійснює купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими

цінами.

Для здійснення операції на біржі повинні бути зафіксовані три змінних

чинники: ціна, сума і строки поставок. Останнім часом поширилися так звані

ф'ючерсні угоди (домовленості про реалізацію товарів, які будуть вироблені

в майбутньому, наприклад, угода про умови закупівлі врожаю наступного

року). Вони передбачають не кількість товарів, а число контрактів. При

укладанні ф'ючерсної угоди узгоджують лише дві позиції: ціну і термін

поставки. Такі угоди можуть здійснюватись лише з одного стандартного виду

товарів (так званого базового сорту), встановленого цією товарною біржею.

Строк поставок за ф'ючерсним контрактом визначається тривалістю позиції.

У суверенній Україні формується система бірж. Вже діють такі біржі,

як фондові, аграрні, міжбанківська валютна. Має місце тенденція розвитку

від універсальних товарних бірж до спеціалізованих.

З появою бірж в Україні з'являються і нові види професійних занять та

робочих місць для населення. Операції купівлі-продажу на біржах здійснюють

брокери, маклери і дилери, оскільки приватні особи на біржі не

допускаються.

Використана література

1. Алехин Б.И. "Рынок ценных бумаг. Введение в фондовые операции", М.,

Финансы и статистика, 1991г.

2. Биржевое дело: Учебник. Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. – М.:

Финансы и статистика, 1998 г.

3. Медведев В.А."Биржа", М., 1991г.

4. Основи економічної теорії. Політ економічний аспект. К.- 2000 р.

5. Основы современной экономики: учебник для вузов. – 2-е издание

перераб. И дополненное. М., 2000 г. - Козырев В.М.

6. Рыночная система и её функционирование. Макконелл К.Р., Брю С.Л.

7. Улыбин К.А., Харисова И.С. "Брокер и биржа", М., "Информбизнес",

1991г.

8. Экономическая теория: учебное пособие. Борисов Е.Ф. – М., 1999 г.