Управление товарными запасами

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Управление товарными запасами

Управление товарными запасами

Вступ.

Україна вже тривалий час знаходиться в стані глибокої економічної

кризи. Об’єктивно в таких умовах найбільш вигідні галузі, в яких період

обороту капіталу мінімальний. Торгівля відноситься саме до таких галузей і

є дуже привабливою в ситуації, що склалася, завдяки високому рівню

рентабельності.

Багато уваги в літературі займають питання присвячені роздрібній

торгівлі, а оптова торгівля висвітлена значно менше. Але це не свідчить про

те, що дослідження останньої не є важливою, навпаки воно спонукає займатися

цією тематикою, особливо в Україні. Після розпаду СРСР втратила свою

працездатність система оптової торгівлі, що діяла на той час. Ця ланка

процесу розподілу почала будуватися майже з нуля, що обумовила довгий

термін її становлення та вдосконалення. Але головною проблемою, як і в

цілому в економіці, є брак оборотних коштів. Її рішення намагаються знайти

за допомогою управління товарними запасами, яке спрямоване на підвищення

рентабельності та швидкості обертання вкладеного капіталу. Воно передбачає

на стадії формування товарних запасів - контроль рівня ТЗ та обгрунтування

оптимального обсягу замовлень, на стадії реалізації ТЗ – зміна обсягів та

причин створення ТЗ та розробка політики реалізації наднормових ТЗ.

В цій курсовій роботі я зробив спробу проаналізувати управління

товарними запасами на оптовому торговельному підприємстві та спланувати

значення показників ТЗ на майбутній період, на основі даних статистичної і

бухгалтерської звітності.

ТОВ “Глобус Лтд” було обране в якості об’єкту дослідження тому що, на

мою думку, саме ця фірма є типовим прикладом невеликого оптового

підприємства, яке ще й займається зовнішньоекономічною діяльністю.

Структурно дана курсова робота складається з чотирьох розділів. В

першому розділі розглядається теоретичний аспект оптової торгівлі та

управління товарними запасами, особлива увага приділена системам контролю

рівня запасів, як основній складовій оптимізації управління ТЗ. Другий

розділ присвячений аналізу товарних запасів та факторів, які на них

впливають. В третьому розділі роботи на основі теоретичного матеріалу

першого розділу і практично розрахованих показниках другого розділу роботи

здійснив планування обсягу товарних запасів та їх структури на перший

квартал 1998 року. Для того щоб результат був максимально наближений до

реального планування було проведено різними методами. В четвертому розділі

наведені рекомендації щодо вдосконалення управління товарними запасами на

фірмі “Глобус Лтд”. В кінці курсової роботи наведені висновки, зробленими у

ході виконання роботи. До курсової роботи додаються матеріали, на основі

яких автор робив необхідні розрахунки, та графічна ілюстрація деяких

показників діяльності.

І. Оптовий товарооборот та теоретичне обгрунтування методів управління

товарними запасами торговельного підприємства.

Оптовий товарооборот

Історичний процес розвитку товарного господарства сприяв відокремленню

сфери обігу і виділенню в ній посередницьких галузей – оптової і роздрібної

торгівлі. Оптова торгівля передує роздрібній, в результаті оптового продажу

товари не переходять в сферу особистого споживання, вони або надходять в

виробниче споживання, або придбаються роздрібною торгівлею для реалізації

населенню. Таким чином, оптовий товарообіг являє собою сукупний обсяг

продажу товарів виробничими і торговими підприємствами, а також

посередниками іншим підприємствам і юридичним особам для наступної

реалізації населенню або для виробничого споживання.

Роль і призначення оптової торгівлі найбільш наочно можна простежити

при розгляді її функцій.

На макрорівне оптова торгівля виконує різноманітні ринкові функції:

інтегруюча – по забезпеченню взаємозв'язків між партнерами-виробниками,

продавцями і покупцями – по знаходженню оптимальних каналів збуту

продукції;

оціночна – по визначенню рівня суспільно необхідних витрат праці через

ціноутворення;

організуюча і регулююча – по забезпеченню раціональної побудови і

гармонійного функціонування економічної системи з допомогою імпульсів, що

стимулюють структурні зміни.

Макроекономічні функції оптової торгівлі трансформуються на мікрорівне

в різноманітні підфункції або функції оптових торгових підприємств. Серед

них можна назвати наступні: функція економічної інтеграції територій і

подолання просторового розриву; функція перетворення виробничого

асортименту в торговий асортимент товарів; функція формування запасів для

страхування від змін попиту на товари; функція зберігання; функція

доопрацювання, доведення товару до необхідної якості, фасування і упаковки;

функція кредитування своїх клієнтів, особливо дрібних роздрібних

підприємств; функція маркетингових досліджень ринку і реклами.

Розвиток ринкових відношень сприяє виникненню нових елементів в

діяльності оптових підприємств. Наприклад, надання різноманітних послуг по

управлінню і консалтингу своїм клієнтам. В перелік спеціалізованих послуг

входять консультації по експлуатації товарів, особливо технічно складних,

їхньому ремонту і гарантійному обслуговуванню.

Функції оптової торгівлі можна поділити також на дві частині:

традиційні – головним чином організаційно-технічні (організація оптової

купівлі-продажу, складування і зберігання запасів, перетворення асортименту

товарів, їх транспортування) і нові, що виникають під впливом розвитку

ринку.

Організація оптової купівлі-продажу є однією з найважливіших функцій

оптової торгівлі відтоді, як в процесі суспільного розподілу праці вона

відокремилась в самостійну підгалузь торгівлі. При контакті з виробниками

продукції оптові посередники виступають в ролі представників попиту, а,

пропонуючи товари покупцям, вони діють від особи виробника.

Спеціалізація оптової торгівлі на виконання контактної функції

забезпечує значну економію витрат обігу, що зумовлює зменшення числа

контактів. В результаті покупець, тобто роздрібна торгівля, економить час,

бо звільнюється від закупок у безлічі виробників, знижує матеріальні

витрати, зв'язані з зберіганням, формуванням асортименту товарів і їхньою

доставкою.

Загальновідомим фактом є те, що зберігання запасів в опті обходиться

значно дешевше, ніж їхнє розміщення в роздрібній мережі. Особливо велике

значення має зберігання оптовими підприємствами товарів, виробництво і

попит на які мають сезонний характер. Розглядаючи досвід зберігання товарів

в розвинених країнах, слід відзначити, що, незважаючи на широкий розвиток у

них системи складів загального користування, які на комерційній основі

надають свої площі товаровласникам, оптовій ланці належить ведуча роль в

накопичуванні товарних запасів. Оптові організації більш пристосовані для

спеціалізованого виконання функції зберігання, тому багато корпорацій,

зміцнивши зв'язки з оптовими постачальниками, визволили роздрібні

підприємства від операцій по утриманню значної частини товарних запасів.

При цьому скорочуються розміри підсобних приміщень в крамницях і, отже,

збільшується площа торгових залів, знижується чисельність персоналу,

обслуговуючого раніше примагазинні склади. Передача на зберігання оптовим

підприємствам готової продукції, сировини, матеріалів вигідна і промисловим

фірмам, що є сезонний цикл виробництва.

З функцією зберігання продукції тісно пов'язана функція перетворення

асортименту. В перелік операцій, об'єднаних в даній функції, входять:

сортування товарів і їхня комплектація, дрібнення і укрупнення партій

продукції, її стандартизація. Іншими словами, оптові підприємства

перетворюють промислову пропозицію товару в асортиментні групи, відповідні

попиту окремих покупців. Потреба в виконанні даної функції особливо

актуальна в сучасних умовах, коли із-за розвитку спеціалізації виробництво

ефективно лише при випуску масових партій товарів, а споживання все в

більшому ступені характеризується зростанням номенклатури при невеликих

обсягах закупок окремих товарів.

Оптові підприємства організують завіз товарів в різноманітні райони

країни, завдяки чому удосконалюється територіальний розподіл праці.

Здійснення транспортної функції опту виявляється при доставці товарів зі

складів підприємств в роздрібну мережу або позаринковим споживачам свого

регіону.

Перераховані вище функції здійснюються оптом з моменту його виникнення,

тобто відокремлення в сфері обігу. В той же час подальший розвиток і

вдосконалення діяльності оптових підприємств неможливо без виконання раніше

нетрадиційних для них задач, що виникають під впливом вимог ринку.

Оптова торгівля стала центром зосередження і передачі інформації з

питань дослідження ринку, тобто виконувати так звану інформаційну функцію.

Саме опт, використовуючи своє положення пункту пересічення інформаційних

потоків, здатний в повному обсязі забезпечити збір, накопичування і обробку

комерційної інформації і, узагальнивши і проаналізувавши її, передати

контрагенту.

Вітчизняні оптові підприємства мають освоїти нову інформаційну функцію,

без якої їхня діяльність в умовах ринкової економіки буде якщо не

неможлива, то, в всякому випадку, буде втрачений додатковий прибуток.

Маркетингові дослідження з метою вивчення ринку і подальшої передачі

цієї інформації включають наступні елементи: визначення розміру ринку;

характеристику ринкової ситуації; вивчення можливості виходу на зовнішній

ринок; визначення поточних і перспективних потреб покупця; визначення

споживчих характеристик конкурентної спроможності товарів різних

товаровиробників; вивчення мотивації покупок і закономірностей поведінки

покупців на ринку; вивчення ринку товару і можливостей його реалізації;

розробка пропозицій з поновлення і вдосконалення продукції, що випускається

з урахуванням вимог покупців.

В умовах відміни жорсткої адміністративної системи товарообігу, коли

клієнти оптових підприємств, не задоволені роботою останніх, можуть

відмовитися від їхніх послуг, опт повинен привертати своїх контрагентів,

щоб зберегти своє значення, зміцнювати взаємозв'язки як з виробниками

товарів, так і з роздрібними торговими підприємствами і організаціями. В

цьому зв'язку важливе значення має розвиток такий функції опту, як

комерційне кредитування, фінансування угод. Досвід західних оптових

посередників вказує, що в багатьох випадках вибір каналу товарообігу

залежить від того, наскільки його організатор може самий кредитувати

ринкові угоди зацікавлених сторін. В практичній діяльності оптові фірми

часто фінансують виробника тим, що надають йому замовлення на певний товар

з гарантією його реалізації, і при цьому в вигляді авансу оплачують частину

замовленої партії продукції. Що стосується роздрібних організацій, тут

оптові підприємства здійснюють фінансування, реалізуючи їм товар з

відстрочкою платежу. Умови надання кредитів різноманітні. Вони залежать від

величини торгової угоди, кредитоспроможності покупця, якості товару, що

реалізується, економічної кон'юнктури.

Важливим напрямком розвитку функцій оптових посередників в процесі,

формування ринкових відношень є розвиток послуг по управлінню і

консалтингу.

В перелік спеціалізованих послуг входять консультації по використанню

товарів, особливо технічно складних, їхньому ремонту і гарантованому

обслуговуванню. Саме в оптовій торгівлі, де рівень знань фахівців є

достатньо високим, слідує організовувати служби по післяпродажному

гарантійному обслуговуванню і консультуванню клієнтів.

В умовах формування ринкових відносин роль торгівлі і її оптової ланки

неухильно зростає. Саме в умовах функціонування нормального ринку оптова

торгівля повинна стати активним важелем для стимулювання зростання

ефективності виробництва, більш повного задоволення потреб покупця,

успішного розвитку всього народного господарства. Для виконання цих задач

оптовим підприємствам необхідно постійно удосконалювати свою комерційну

квоту, поширювати спектр функцій, що відповідають вимогам ринку.

Товарні запаси.

Для здійснення безперервного процесу товарного обігу необхідні певні

запаси товарів. Товарний запас – це сукупність товарної маси, що

знаходиться в сфері обігу і призначена для продажу. Товарні запаси

виконують певні функції: забезпечують безперервність розширеного

виробництва і обігу, в процесі яких відбуваються їхнє систематичне

утворення і витрачання; задовольняють платоспроможний попит населення,

оскільки є формою товарної пропозиції; характеризують співвідношення між

обсягом і структурою попиту і товарної пропозиції.

Необхідність утворення товарних запасів предметів споживання викликана

наступними причинами: безперервністю процесів обертання; сезонністю

виробництва і споживання; не рівномірністю розміщення виробництва і районів

споживання; непередбаченими коливання попиту і ритму виробництва;

необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий; необхідністю

утворення страхових резервів, іншими причинами.

Товарні запаси класифікують по різноманітним ознакам. Так, в залежності

від особливостей обігу є товарні запаси поточного зберігання, що призначені

для задоволення повсякденної потреби торгівлі в безперебійному продажу

товарів для населення, а також запаси товарів сезонного накопичування і

дострокового завозу, що пов'язане з сезонністю виробництва і споживання

окремих товарів, з умовами їх транспортування в окремі райони країни.

При обліку і плануванні товарних запасів використовуються абсолютні і

відносні показники. Абсолютна величина товарних запасів може бути

висловлена в натуральних або в вартісних одиницях. Абсолютна величина

товарних запасів не постійна. Вона весь час змінюється в залежності від

надходження і продажу товарів. Тому при аналізі і плануванні велике

значення має співставлення товарних запасів із товарообігом. З цією метою

товарні запаси позначаються в днях. Цей показник – відносний, він

характеризує величину товарного запасу, що знаходиться на підприємстві

торгівлі на певну дату, і показує, на скільки днів торгівлі вистачить

товарних запасів.

Товарні запаси в днях обороту обчислюються діленням абсолютної величини

запасів (на певну дату) на середньоденний товарообіг відповідного періоду:

Vз = З Т / О

Де Vз – рівень товарних запасів, дні обороту;

3 – сума товарних запасів;

О – обсяг товарообігу;

Т – число днів в періоді.

Розміри товарних запасів безпосередньо зв'язані зі швидкістю обігу

товарів. При незмінному обсязі товарообігу прискорення оборотності товарів

призводить до зниження товарних запасів, і, навпаки, уповільнення

оборотності вимагає більшої маси товарних запасів.

Швидкість обігу товарів або час, за який реалізуються товарні запаси,

розраховується за формулою:

Д = Зср Т / О

де Д – швидкість обігу товарів

Зср – середній товарний запас (розраховується як середня хронологічна)

О – об’єм товарообороту

Т – кількість днів в періоді

Швидкість обігу товарів може висловлюватися і числом оборотів:

С = О / Зср або С = Т / Д

Де С – число оборотів;

О – обсяг товарообігу;

3ср – середній товарний запас;

Т – число днів в періоді;

Д – швидкість обігу товарів, дні.

Прискорення часу обігу товарів має велике значення:

підвищує економічну ефективність всього суспільного виробництва, впливає на

темпи відтворення, являючись водночас важливою умовою підвищення

рентабельності торгової діяльності підприємства.

Оборотність товарів можна прискорити тільки за рахунок вдосконалення

всієї торговельно-комерційної і економічної роботи підприємства. Це вимагає

глибокого розуміння впливу різноманітних чинників на формування товарних

запасів.

Фактори, що впливають на розмір товарних запасів та їх оборотність.

Величина товарних запасів і оборотність залежать від багатьох чинників.

Одні з цих чинників прискорюють Швидкість обігу товарів і завдяки цьому

об'єктивно зменшують необхідну величину запасів, інші, навпаки,

уповільнюють швидкість товарного обігу і завдяки цьому збільшують розмір

запасів. Знаючи це, можна виявити резерви прискорення оборотності запасів

підприємства, знизити витрати на утворення і зберігання товарних запасів.

До основних чинників, які впливають на оборотність і величину товарних

запасів, відносяться наступні.

1. Співвідношення між попитом і пропозицією товарів. В умовах, коли попит

населення перевищує пропозицію товарів, різко прискорюється їхня

оборотність, товарообіг здійснюється з меншими товарними запасами. По мірі

збільшення пропозиції товарів, насичення ринку, спостерігається деяке

уповільнення швидкості обігу товарів. Вивчення попиту населення – одне з

умов, що сприяють нормалізації товарних запасів.

2. Складність асортименту товарів. Час обігу товарів складного

асортименту, як правив, набагато перевищує час обігу товарів простого

асортименту.

3. Організація і частота завозу товарів. Чим частіше завозяться товари

в крамниці, тим з меншими товарними запасами можна виконати план

товарообігу. В свою чергу частота завозу залежить від місцезнаходження

торгових підприємств, умов транспортування, розміщення виробничих

підприємств. Чим ближче розміщені промислові підприємства або оптові бази

до районів споживання, тих частіше виробляється завіз товарів, тим менш

часу витрачається на їхню доставку. Висока частота завозу характерна для

товарів, що швидко псуються.

4. Споживчі властивості товарів. Вони або обмежують, або подовжують час

обороту.

5. Ритмічність надходження товарів в течію кварталу і місяця, порядок

завозу товарів.

На обіг товарів впливає і безліч інших чинників: організація реклами і

продажу товарів, транспортні умови, стан матеріально-технічної бази,

особливості фасування товарів тощо. Важливе значення мають кваліфікація

кадрів і рівень керівництва складним торговим процесом, організація праці і

тощо.

Оптимізація управління товарними запасами.

В розвинених країнах управління товарними запасами базується на

використанні потужних інформаційних технологій, що дозволяють практично

щодня спостерігати їхній стан і динаміку, автоматично здійснювати

розміщення замовлень через комп'ютерну мережу і поповнювати запаси до

оптимального рівня. Найбільш розповсюджені системи управління запасами, що

засновані на використанні моделі EOQ, засобу червоної лінії, двохсекторного

засобу. В останній час отримав розповсюдження метод управління запасами по

принципу Just-In-Time. При цьому повнота і вірогідність інформаційної бази

забезпечується за рахунок автоматизації обліку і використання міжнародної

системи кодування товарів.

Загальний принцип, на якому засновані всі системи управління запасами -

це взаємозв'язок вхідних і вихідних параметрів, що зазначені на схемі 1.

Схема 1. Система управління запасами

Такі системи створюються для найбільш ефективного рішення наступних

проблем:

. Реальної оцінки поточного стану запасів;

. Встановлення необхідних термінів розміщення замовлень;

. Визначення доцільного обсягу партії товарів, що замовляється;

. Визначення необхідного обсягу страхових запасів;

. Оцінка витрат управління запасами і засобів їх мінімізації.

Перша проблема вирішується шляхом використання систем контролю рівня

запасів, що забезпечують управлінські потреби оперативною інформацією про

динаміку їхньої реалізації і поточного стану.

Системи контролю рівня запасів

Існуючі системи контролю рівня запасів варіюють від найбільш простих до

достатньо складних в залежності від розміру підприємства, політики і

технології менеджменту, обсягу, видів і інших особливостей запасів.

Однім з розповсюджених виглядів систем контролю рівня запасів є

системи, засновані на застосуванні засобу червоної лінії. Суть засобу

полягає в фіксації граничного кордону, нижче якого рівень запасів не

повинен опускатися. При досягненні цього кордону відбувається автоматичне

розміщення нового замовлення.

Другий тип систем контролю заснований на використанні двохсекторного

засобу, в відповідності з яким запаси для зберігання містяться в двох

секторах – робітничому і резервному. Коли запаси робітничого сектора

вичерпані, включаються два процесу – поповнюється робітничий сектор за

рахунок резервного, і розміщається нове замовлення.

Широке розповсюдження в розвинених країнах отримав класифікаційний

підхід до управління запасами (ABC system). Його ідея полягає в

використанні класифікації запасів і виділенні трьох груп – А, В, і С, в

залежності від ступеня впливу даного виду запасів на зростання

товарообороту підприємства. До групи А відносять запаси, реалізація яких

вносить найбільший вклад в обсяг товарообороту в грошовому вираженні. До

цієї групи відносяться запаси, що забезпечують 70% обсягу реалізації. Як

правило, це найбільш дорогі товари, і їхня питома вага в обсязі запасів в

натуральному вираженні не перевищує 10%. Запаси цього вигляду вимагають

особливої уваги менеджерів і використання кількісних засобів і моделей для

оптимізації прийняття рішень. До групи В відносять запаси середнього рівня

важливості, що забезпечують 20% обсягу реалізації підприємства. Їхня питома

вага в натуральному вираженні, як правило, складає біля 20%. Вибір засобів

управління запасами групи В повинен бути заснований на зіставленні витрат

на управління і економічного ефекту від їхнього використання. Товарні

запаси, реалізація яких має незначний вклад в обсяг товарообороту, порядку

10%, відносять до групи С. Достатньо часто вони складають значну частину в

обсязі запасів в натуральному вираженні, – біля 70%. До управління запасами

групи С недоцільно застосовувати складні кількісні методи управління, бо

при цьому, витрати на управління можуть бути більше економічного ефекту від

їхнього використання. Принцип класифікації запасів на групи за їх

важливістю для підприємства наведений в таблиці 1.

| | | |Таблиця 1 |

|Класифікація запасів (АВС system). |

|Групи запасів|Доля в об'ємі |Доля в об'ємі |Чи варто |

| |товарообороту в |запасів в |використовувати складні|

| |грошовому вимірі|натуральному |кількісні методи |

| | |вимірі |управління |

|1. Група А |70% |10% |Так. |

|2. Група В |20% |20% |В деяких випадках. |

|3. Група С |10% |70% |Не варто. |

Відносно новим підходом до управління запасами, є принцип управління

Just-In-Time ("просто вчасно"). Цей підхід вперше був використаний

японськими корпораціями, а після цього знайшов розповсюдження в всьому

мирі. Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а

процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним

процесом на підприємстві. В нинішній час такий підхід ефективно

використовується компаніями Toyota, General Motors і багатьма іншими.

Замовлення містяться з інтервалом 3-4 години і негайно реалізуються

постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за

рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівень вимог до

точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, що

призведуть до порушенню технології, не дозволяє використати цей підхід в

країнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою.

Управління більшістю торговельних компаній розвинених країн засноване на

використанні комп'ютерної технології. Системи управління включають

автоматизовану систему обліку запасів і розміщення замовлень у

постачальників. Рух кожної одиниці товарів, з допомогою магнітного

штрихового кодування, відбивається в базі даних, що охоплює інформацію по

всій торговій мережі компанії. Система управління базами даних дозволяє

постійно оновлювати інформацію про стан запасів, при досягненні крапки

замовлення, автоматичні розміщувати замовлення через комп'ютерну мережу і

враховувати інформацію про поповнення запасів. При цьому, інформація про

реалізацію товарів надходить в систему управління товарними запасами,

дебіторською заборгованістю і грошовими засобами і обробляється на основі

вбудованого в систему модельного інструментарію.

Базова модель оптимального рівня запасів.

Ідея використання базової моделі EOQ (Economic Ordering Quantity),

тобто, моделі оптимального рівня запасів, полягає в визначенні такого рівня

запасів, підтримання якого мінімізує сукупні витрати на управління ними.

При цьому, сукупні витрати розбиваються на три однорідні групи: витрати

зберігання, витрати, пов'язані з формуванням запасів і витрати, що

виникають внаслідок недоліку товарних запасів. В таблиці 3 більш детально

подана ця класифікація, а також вплив, який здійснює збільшення рівня

запасів на поведінку витрат кожної групи.

Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в

прямопропорційній залежності (пряма А на мал. 1), бо росте обсяг капіталу,

іммобілізованого в запаси, складські витрати, витрати, пов'язані з

старінням і псуванням товарів.

Мал. 1. Залежність рівня витрат від обсягу товарних запасів.

На другу і третю групу витрат збільшення рівня запасів справляє

протилежну дію і веде до їхнього зниження за рахунок ефекту економії від

масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників,

відвертання дефіциту товарних запасів і зниження рівня обслуговування

клієнтів при коливаннях попиту. При цьому, темпи зниження витрат

зменшуються з зростанням рівня запасів. Закон зменшення витрат управління

запасами, які відносяться до другої і третьої групи, описується кривої

гіперболічного вигляду (крива В на мал. 1).

Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих груп,

визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня запасів:

одна складова цих витрат росте, інша – зменшується. Ефектом двох зустрічних

процесів є характер поведінки сукупних витрат, що описується кривою С на

мал. 1. Їхня поведінка характеризується наявністю оптимальної крапки Q*,

тобто, таким розміром запасів, при якому сукупні витрати досягають

мінімального рівня. Якщо рівень запасів менш Q*, те збільшення їхнього

обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що

витрати зберігання ростуть повільніше, ніж зменшуються витрати другої і

третьої групи. В крапці оптимального рівня запасів Q*, в якій лінії А и В

перетинаються, темпи зміни витрат різноманітних груп врівноважуються, і

сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів,

темпи зростання витрат зберігання перевищують темпи зниження витрат другої

і третьої групи, і сукупні витрати зростають.

Таблиця 2.

Класифікація витрат управління запасами.

| | |

|Види витрат |Характер поведінки витрат|

| |при збільшенні рівня |

| |запасів |

| | |

|1. Витрати зберігання запасів: |Ростуть |

|1. Витрати, зв'язані з іммобілізацією капіталу, що | |

|інвестувався в запаси. | |

|2. Складські видатки. | |

|3. Видатки по страхуванню. | |

|4 Податок на майно. | |

|5 Псування, старіння і крадіжки. | |

|II. Витрати пов'язані з формуванням запасів. |Знижуються |

|1. Витрати розміщення замовлень. | |

|2. Транспортні видатки. | |

|III. Витрати пов'язані з дефіцитам запасів |Знижуються |

|1. Втрати обсягу реалізації. | |

|2. Втрати від зниження гудвіллу. | |

|3. Втрати від неоптимального використання цінових | |

|дисконтів, що надаються постачальниками. | |

В відповідності з моделлю EOQ, дослідження по якій вперше були

проведені Фордом В. Харрісом в 1915 році, при розрахунку оптимального

розміру запасів припускається виконання наступних основних допущень:

. Попит на товари відомий і на даному проміжку часу залишається постійним;

. Ціна закупки товарів у постачальників не залежить від обсягу закупок;

. Час постачання, тобто, час між розміщенням замовлення і надходженням

товарів на склад відомий і є постійною величиною;

. При даному рівні запасів, витрати не змінюються в часу;

. Постачання товарів відбувається однаковими партіями в дискретні проміжки

часу.

В рамках перерахованих допущень, процес формування і реалізації

товарних запасів описується динамічною схемою, яка наведена на мал. 2.

Мал. 2. Динамічна схема процесу формування і реалізації товарних запасів та

графічна ілюстрація розрахунку крапки замовлення.

Крапки t1, t2, t3, …на тимчасової осі відповідають моментам постачання

партії товарів,

Величина Q на осі ординат – обсягу наявних запасів. Кут нахилу прямих, що

моделюють

динаміку товарних запасів, відображає швидкість їхньої реалізації.

В моделі оптимального рівня запасів EOQ використовуються наступні позначки:

S – обсяг реалізації товарів в рік (в нат. од.),

N – кількість замовлень в рік,

Q – розмір одного замовлення,

(t2 – t1) – період реалізації партії товарів,

Q0 (або A) – середній розмір наявних запасів в течію періоду,

p – ціна закупки одиниці товару у постачальників,

C – середні витрати зберігання (в відсотках від вартості запасів).

Т1 – сукупні витрати зберігання,

F – витрати розміщення одного замовлення і його транспортування,

Т2 – сукупні витрати розміщення і транспортування запасів,

T – сукупні витрати управління запасами.

Розмір одного замовлення визначається що прогнозуються обсягом реалізації

товарів в рік і

Кількістю замовлень:

Q = S / N

Середній розмір наявних запасів в течію періоду t, де t = 360 / N, складає:

А = (Q+0) / 2=S / 2N.

Тоді, сукупні витрати зберігання можуть бути розраховані наступним чином:

Т1 = Ср А = Ср Q / 2,

А сукупні витрати розміщення і транспортування:

Т2 = FМ = FS I 2А = FS/Q

В цьому випадку, сукупні витрати управління запасами визначаються

співвідношенням:

Т = Т1+Т2=Ср Q / 2+FS / Q.

Оптимальний рівень запасів Q*, що мінімізує сукупні витрати, є

рішенням рівняння:

dT / dQ = Cp /2 – FS / Q2 = 0

Q2 = 2FS / Cp

Після розрахунку оптимального рівня запасів, стає можливим визначення

оптимальної кількості замовлень в рік (N*) і оптимальна кількість днів між

замовленнями (t):

N*=S / Q*

t*=365 / N*

Наступним важливим питанням є розрахунок крапки замовлення Q0, тобто,

такого рівня запасів, після досягнення якого слід розміщувати замовлення.

Необхідність такого розрахунку обумовлена тим, що між розміщенням

замовлення і отриманням товарів підприємством існує деякий проміжок часу,

що називається періодом постачання. Якщо цей часовий період не враховувати,

виникає небезпека перерв в реалізації товарів споживачам внаслідок

незабезпечення підприємства товарними запасами.

Крапка замовлення розраховується, виходячи з співвідношення:

Q0 = tп q,

Де q – обсяг реалізації товарів в день, що називається коефіцієнтом попиту

(Рис. 1.4)

Наведена базова модель EOQ є найбільш розповсюдженою і застосовується

більшістю компаній розвинених країн в якості основи прийняття рішень по

управлінню товарними запасами.

Недоліком цієї моделі є досить жорстка система вхідних передумов, в

частковості, припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін

від обсягу закуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Ці припущення в

реальній практиці, особливо в умовах нестабільної ринкової середи України,

не завжди виконуються. Тому в кожному конкретному випадку, базова модель

EOQ повинна бути доопрацьована в відповідності з зміною вхідних допущень.

Далі розглядається відома модифікація моделі, що враховує можливі зміни

попиту, а також модифікація, що дозволить зняти допущення про незмінність

оптових цін.

Вхідна передумова моделі незмінності попиту на проміжку часу, що

розглядається, зумовлює припущення, яке полягає в тому, що швидкість

реалізації товарних запасів q залишається постійної:

q = Q/t = Q N / 365 = const

В течію періоду t: t = 365 / N

Цієї ситуації відповідає динамічна схема стану запасів, наведена раніше на

мал. 2.

Якщо попит на товари зміниться, і швидкість реалізації запасів

збільшиться, ця динамічна схема стає некоректною і не може адекватно

відбивати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасів внаслідок

несвоєчасного розміщення замовлення і більш пізнього постачання товарів,

ніж це необхідно. Незабезпеченість запасами товарообороту, що зростає, веде

до втрати прибутків і перерв в операційній діяльності, яка повинна мати

безперервний, оптимально збалансований характер.

В силу цих причин виникає необхідність появи категорії страхових

запасів (Qs), створення яких необхідно для захисту підприємства від втрат

внаслідок вагань попиту, тривалості періоду постачання і інших факторів

зовнішньої середи. При цьому, оптимізація обсягу страхових запасів повинна

вирішити дилему для підприємства між прибутковістю і ризиком. Зростання

страхових запасів веде до зниження ризику виникнення їхнього дефіциту і

втрат прибутків від незабезпеченості запасами товарообороту, що зростає. З

іншого боку, підтримання їх надмірно високого рівня тягне невиправдане

зростання витрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівень страхових

запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних

процесів – втрата прибутків від дефіциту запасів і від їхнього надлишку.

Модифікація динамічної схеми стану запасів на проміжку часу, що

розглядається, з урахуванням зміни швидкості їхньої реалізації, вказана на

мал. 3.

В цьому випадку розрахунок оптимального рівня запасів Q*, крапки

замовлення Qт, вимагає деякого корегування і врахування необхідності

наявності страхового запасу. Якщо максимальна швидкість реалізації товарів

відома, то для розрахунку необхідного рівня страхового запасу може бути

використане співвідношення:

Qs = (qmax - q) * т

Мал. 3. Динамічна схема стану запасів з урахуванням зміни швидкості

реалізації.

Тоді оптимальний рівень запасів складає:

Q* + Qs = Q* + (qmax - q) т = (2FS/Cp) 1/2+(qmax - q) т

А крапка замовлення Q, розраховується по формулі:

Qт = q т + Qs = q т + (qmax - q) т = qmax t

Оптимальний рівень страхового запасу може варіювати в залежності від

особливостей ситуації, однак в загальному випадку, при його визначенні

доцільно дотримувати логічної схеми, наведеної в таблиці 3.

Таблиця 3.

Вплив факторів на рівень оптимального страхового запасу.

| | |

|Зміна чинників, впливати на оптимальний рівень |Зміна оптимального рівня |

|страхового запасу |страхового запасу Qs |

| | |

|1. Зростання невизначеності змін попиту, що |Росте |

|прогнозуються. | |

|2. Зростання витрат, зв'язаних з дефіцитом |Росте |

|запасів. | |

|3. Зростання імовірності перерв в постачаннях |Росте |

|товарів. |Скорочується |

|4. Зростання витрат зберігання. |Росте |

|5. Зростання цін на товари даної групи. |Скорочується |

|6. Падіння цін на товари даної групи. | |

ІІ. Методика аналізу товарних запасів на підприємстві “Глобус Лтд” та

факторів, що на них впливають.

ТОВ “Глобус Лтд” працює на українському ринку з 1996 року, і за такий

короткий термін вже досягла значних успіхів. Фірма займається оптовою

торгівлею, значну частину обороту займають товари дитячого асортименту та

товари для жінок, що годують немовлят, незначну - займають іграшки, дитяче

харчування тощо.

“Глобус Лтд” має ексклюзивні договори про постачання продукції з двома

відомими німецькими заводами, також ведуться переговори з американською

фірмою про ексклюзивні поставки на територію України. “Глобус Лтд” має

філіали у Запоріжжі та Сімферополі, представників у багатьох обласних

центрах країни.

За два роки сформована значна збутова мережа (додаток 8), фірма

заробила гарну репутацію в ділових колах. Але спеціалізація на вищевказаних

товарах на даний момент потребує ретельного перегляду. Середній рівень цін

на продукцію, що пропонує “Глобус Лтд” значно виріс завдяки падінню курсу

гривні (розрахунки з німецькими постачальниками проводяться в дойчмарках з

відстрочкою платежу), і тому реальний товарооборот за останні місяці

знизився, розробляються плани, за якими ситуація має хоча би вирівнятися до

рівня 1997 року.

В цій роботі буде аналізуватися діяльність фірми за 1997 рік. В цей час

підприємство знаходилось на стадії життєвого циклу – зростання. Про це

свідчить динаміка імпорту (додаток 1). Загальна економічна ситуація сприяла

цьому: всім здавалося, що Україна знаходиться на шляху до економічного

зростання, інфляцію тримали на мінімальному рівні, валютний курс сприяв

імпорту тощо.

Значна частка продукції, що завозиться “Глобус Лтд” звільнена від

податку на додану вартість (стаття 5 Закону України про податок на додану

вартість), що сприяло прискоренню обігу товарів.

Особливістю формування товарних запасів на підприємстві є те, що у

1997 році 100% було імпортовано, тобто їх рівень мав бути значним. Поставки

через невеликий проміжок часу незначними партіями є економічно невигідними,

тому що транспортні витрати та витрати на митниці значно перевищують

складські витрати. Постачання відбувалися раз у квартал (додаток 2), і

середні товарні запаси мали постійну тенденцію до зростання. Це обумовлено

зростанням товарообороту та політикою завоювання сектору ринку, яка

передбачає постійний пошук нових клієнтів у всіх регіонах України, що в

свою чергу потребує наявності значних товарних запасів для задоволення

нових непрогнозованих замовлень. В цілому середньоквартальні товарні

запаси за середньою хронологічною склали 24517,2 грн, що в днях

товарообороту складає 66 днів або два місяці та 5 днів, а швидкість обігу в

кількості оборотів середніх запасів – 5 разів, тобто середні запаси за рік

зробили 5 оборотів. Кожне підприємство намагається прискорити швидкість

обертання товарних запасів, це впливає на загальний стан та прибутковість

діяльності, але важливо зберігати баланс між товарооборотом та запасами,

щоб їх кількості було достатньо для задоволення вимог клієнтів.

З додатку 3 бачимо, що реалізація збільшувалася зростаючими темпами,

які у перших трьох кварталах перевищували темпи зростання товарних запасів,

але керівництво фірми зупинило цю тенденцію у четвертому кварталі, де темп

зростання товарних запасів перевищував темп зростання товарообороту на 286

пунктів, коли в середньому за перші три квартали темп зростання останнього

перевищував на 207 пунктів. Такий крок був обумовлений необхідністю

зменшення ризику дефіциту товарних запасів та піком купівельної хвилі

наприкінці року. Динаміка товарообороту і рівня товарних запасів вказана в

додатку 2.

Сукупні товарні запаси на кінець 1997 року зросли на 193,3%, що було

наслідком збільшення реального товарообороту та виконання стратегії

розвитку фірми. В цілому товарні запаси виконали свої головні функції в

періоді, що розглядається, тобто забезпечили безперебійний товарооборот в

періодах між поставками.

Структура надходжень проілюстрована в додатку 5, де найбільшу частку

займають товари для малюків від 6 місяців до 2 років, що обумовлено

спеціалізацією діяльності фірми. На думку провідних спеціалістів відділу

маркетингу фірми “Глобус Лтд” саме цей сегмент ринку найбільш придатний для

експансії, тому саме сюди спрямовані головні зусилля. Але інші товарні

групи також розглядалися як досить перспективні, у зв’язку з, хоча і

незначним, але покращанням матеріального стану та постійною увагою до

маленьких дітей та їх батьків. Фірма має можливість маневрувати частками в

структурі в залежності від стану попиту та пропозиції на ринку, що дозволяє

страхувати ризик стрімкого падіння попиту на одну з товарних груп: умови

контрактів дозволяють здійснити обмін товарів з постачальниками в разі

несприятливої ситуації.

Всі товарні групи не потребують особливих умов зберігання та мають

значний термін зберігання, що дозволяє створювати сезонні товарні запаси. В

цілому асортимент досить широкий і охоплює майже всі можливі товарні групи,

але розширення можливе за рахунок товарів інших торговельних марок, що

відрізняються від тих, з якими проводить операції “Глобус Лтд”, ціною та

якістю. Так у стані переговорів контракт з американською компанією на

постачання товарів кращих за якістю та вищих за ціною. Але таке рішення

дуже ризикове бо платоспроможний попит населення України ще не досяг

американського рівня.

Структура товарних запасів (додаток 4) забезпечує нормальний рівень

товарообороту як в цілому так і по окремим групам, що є результатом плідної

роботи всіх підрозділів фірми, також ведуться постійні розрахунки, які

спрямовані на постійний пошук оптимальної структури товарних запасів. В

додатку 2 бачимо, що доля в загальному обсязі товарних груп коливається в

границях 1 - 4%, що є досить гарним результатом для відділу

зовнішньоекономічної діяльності, який займається розрахунком партій

товарів, що імпортуються.

На формування товарних запасів впливає багато факторів, але важливо

виділити саме ті, які здійснюють найбільший вплив на конкретному

підприємстві. Ці фактори поділяються на внутрішні та зовнішні.

Внутрішніми факторами на підприємстві є широта асортименту, частота

його оновлення та об’єм і структура товарообороту.

Широта асортименту у “Глобус Лтд” дуже велика і досягає 400 найменувань

товарів. Така ситуація вимагає більш високого рівня товарних запасів

завдяки необхідності підтримувати нормальний товарооборот. Вищевказана

широта асортименту обумовлена специфікою обраного виду діяльності та певним

рівнем несумісності продукції різних виробників (не у всіх випадках можливо

товари одного виробника доповнити товарами іншого), та широкою

диверсифікацією українського споживчого ринку. Наявність філій та

представників, які не мають значних складських можливостей теж вимагає

підвищення рівня товарних запасів.

Частота оновлення асортименту незначна, тому що широта асортименту

охоплює основну частину асортименту, який доцільно продавати на території

України. Тому цей фактор ми враховуємо, але виключно з метою врахувати

можливі зміни попиту в майбутньому.

Об’єм та структура товарообороту є одним з найважливіших факторів, що

впливає на формування товарних запасів. В додатку 6 розраховано і в додатку

7 проілюстрована залежність між середніми товарними запасами та

товарооборотом. Отримане рівняння регресії вказує на прямопропорційний

характер залежності. Так поступове збільшення товарообороту відображається

у підвищенні об’єму товарних запасів. Значення коефіцієнта регресії вказує

на те, що товарні запаси зростають меншими темпами ніж товарооборот, що

обумовлено оптимізацією рівня товарних запасів та намаганням мінімізувати

витрати по зберіганню.

Зовнішніми факторами є якість продукції, сезонність та коливання

попиту, рівень наповнення товарного ринку та строки зберігання товарів.

Якість продукції, якою оперує “Глобус Лтд” відповідає світовим

стандартам і має низький рівень браку, але все ж таки рівень запасу

збільшується, щоб мати можливість задовольнити скарги клієнтів не

втрачаючи оптимального балансу між товарооборотом та товарними запасами.

Якість продукції, яка в свою чергу впливає на ціну товару, є особливим

фактором, який в умовах нестабільної економічної ситуації в Україні впливає

на уповільнення швидкості обертання товарних запасів в періоди поглиблення

кризи, яка супроводжується значним падінням купівельного попиту. У 1997

року цей фактор не виявив себе, але восени 1998 справив значний вплив як на

товарооборот так і на рівень товарних запасів.

Сезонність і коливання попиту є факторами, які справляють значний, але

не дуже помітний (у 1997 році) вплив. Він не дуже помітний з-за швидкого

зростання сектору ринку, який займає “Глобус Лтд”.

Рівень наповнення товарного ринку досить диверсифікований, деякі

товарні групи широко представлені по всіх споживчих вимогах, деякі майже

відсутні. Тому рівень товарних запасів перших значно нижчий за рівень

останніх, які мають вищу швидкість обертання. Швидкий огляд конкурентів

вказує на олігополістичну спрямованість цього сектору ринку, де на незначну

кількість компаній припадає значний об’єм товарообороту. “Глобус Лтд”

увійшла у це коло, але фірма має значну перевагу у тому, що інші компанії

використовують асортимент товарів, що розглядається, як вторинний, а не як

головний.

При формуванні товарних запасів використовувалися виключно власні кошти

підприємства. Якщо запозичення і мали місце, то вони були настільки

короткостроковими, що не здійснювали значного впливу на фінансовий стан

підприємства. Втрати економічного прибутку від невикористання позикових

коштів компенсуються високим рівнем платоспроможності підприємства.

Ефективність використання товарних запасів спостерігається у показниках

швидкості обертання товарних запасів, рівень рентабельності товарних

запасів, об’єм товарних запасів на одиницю товарообороту, рентабельність

складських та транспортних затрат тощо.

Швидкість обертання середніх товарних запасів склала 5 оборотів, або в

дня товарообороту – 66 днів. Цей результат свідчить про значний рівень

товарних запасів, які мають невелику швидкість обертання, але це пов’язане

із специфікою товарів.

Рівень рентабельності середніх товарних запасів складає 54%,

економічний зміст цього показника полягає в тому, що на одну гривню

товарних запасів в середньому припадає 54 копійки прибутку. Однією з цілей

управління товарними запасами є саме максимізація цього показника за

рахунок збільшення чистого прибутку та/або зменшення середніх товарних

запасів. Але в намаганнях максимізувати рівень рентабельності потрібно

пам’ятати й про стабільність діяльності підприємства та забезпечення

нормального товарообороту та рівня конкурентоспроможності на ринку.

Наступний показник показує скільки гривень товарних запасів припадає в

середньому на одну гривню товарообороту. Значення 0,7 свідчить про значне

зростання рівня товарних запасів (у 1996 році цей показник був 0,51), яку

відображається в падінні ефективності використання товарних запасів, але це

обумовлено насиченням ринку та постійним пошуком нових каналів збуту, що в

свою чергу потребує накопичення запасів.

Рентабельність складських та транспортних витрат становила 331,9% та

531,1% відповідно ( у 1996 році 286,4% та 485%). Це покращання пов’язане в

першу чергу із зростанням обсягів завозу та знижками отриманими за

регулярність користування послугами. Були знайдені оптимальні маршрути

постачання та мінімізовані витрати на митниці.

Проаналізувавши товарні запаси фірми “Глобус Лтд” у періоді з

01.01.1997 до 01.01.1998 можна зробити висновок, що управління товарними

запасами здійснюється на високому рівні, використовується модель оптових

закупок значними партіями, що дозволяє отримати значні цінові знижки,

мінімізувати затрати на замовлення, транспортні затрати та гарантує

поставку всієї партії. Поради щодо вдосконалення управління товарними

запасами будуть подані в четвертій главі курсової роботи.

ІІІ. Планування розмірів товарних запасів в оптовому товарообороті.

Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки постійно здійснює

планування своєї діяльності. Результатом проведення планової роботи є

документ, що постійно оновлюється – бізнес-план підприємства.

В розділах бізнес-плану оптового підприємства вказані прогнозні

величини основних показників його діяльності – прибутків, продаж, витрат,

товарних запасів тощо. Методологія і підходи для їхнього розрахунку в

роздрібній і оптовій торгівлі однакові, але є особливості, зумовлені

відмінністю функцій опту і роздрібу в сфері обігу.

Планування товарних запасів слідує за плануванням обороту, оскільки

обсяг оптового товарообороту, що прогнозується, служить основою розробки

плану запасів.

Прогнозування і планування товарних запасів є необхідним елементом

діяльності кожного підприємства в умовах ринкової економіки.

Першим етапом розробки прогнозу розміру товарних запасів є всебічний

економічний аналіз попередньої діяльності. Результати аналізу, виявлені

тенденції і висновки служать основою укладання прогнозів.

На другому етапі визначаються чинники, що в періоді, який

прогнозується, будуть впливати на розвиток того сектора ринку, де працює

підприємство. Відбираються і оцінюються кількісно найважливіші чинники і з

їхньою допомогою розраховуються варіанти прогнозу запасів.

Специфікою діяльності фірми на ринку є обслуговування, передусім,

запасів роздрібної торгівлі, роздрібних підприємств. Тому процес планування

товарних запасів тісно пов’язаний з аналогічними розрахунками в роздрібній

ланці, що обслуговує оптове підприємство.

Можливі два основні варіанти ринкової кон'юнктури, в якій може опинитися

підприємство в майбутньому періоді. Перший характеризується відносною

стабільністю стану ринку, а другій – значними ваганнями попиту і продаж.

В теорії і практиці планування товарних запасів використовується

декілька засобів: досвід-статистичний, експертних оцінок, техніко-

економічних розрахунків, економіко-математичні.

Досвід-статистичний метод базується на аналізі фактично рівня, що

склався в товарних запасах оптового підприємства.

В основі методу – особиста оцінка стану запасів в минулому і

суб'єктивне розуміння перспектив їхнього розвитку. Гідність засобу –

швидкість і мала трудомісткість. Недоліки полягають в людському чиннику

(досвід, знання економіста, труднощі безпомилкової обробки великої

кількості інформації). Так, за експертною оцінкою спеціалістів комерційного

відділу, розмір товарних запасів у першому кварталі 1998 року прогнозувався

у розмірі 41894,78 грн або 63 дні обороту. Цей результат у порівнянні з

четвертим кварталом мав зрости на 12,3%. Падіння темпу приросту (у

четвертому кварталі він склав 64,9%) планується завдяки зниженню темпу

приросту товарообороту (лише 21%, у четвертому кварталі 1997 – 36,4%), який

залежить від платоспроможного попиту населення, обсяги якого мають

зменшитися після вершини купівельної хвилі яка припадає на кінець року.

Хоча в Україні дуже важко передбачити коливання платоспроможного попиту, бо

майже неможливо спрогнозувати коли населення отримає кошти, які йому

заборгували. І хоча оптове підприємство не здійснює роздрібної торгівлі,

але його клієнти дуже чутко реагують на такі зміни, і збільшують чи

зменшують рівень закупок на фірмі.

На практиці, в більшості випадків, метод експертних оцінок

застосовуються в тому випадку, коли немає достатньої інформації та/або

ринок товарів мало вивчений.

Суттєвість методу техніко-економічних розрахунків полягає в визначенні

нормативу, але у оптовій торгівлі нормативи майже не застосовуються.

Економіко-математичні методи планування товарних запасів все більш

широко застосовуються в управлінні запасами оптової торгівлі.

Найпростіший засіб, що застосовується для знаходження плану запасу в

сумі або днях, – метод екстраполяції, що переносить темп зміни показника,

що склалися в минулому, на майбутнє.

Найкращі результати цей метод дасть, якщо період спостереження

достатньо тривалий – три-чотири року. Застосуємо формулу для приблизних

розрахунків із використанням даних поквартальних запасів.

Формула екстраполяції по даним чотирьох кварталів на перший квартал

наступного року має вигляд:

У5 = 0,5 (2 У4 + У3 - У1), де У – рівень запасів відповідного кварталу.

Для розрахунку вимагаються дані про рівень запасів (в сумі, днях, % до

товарообороту) четвертого, третього і перших кварталів. Підставимо ці данні

з додатку 3 та отримаємо результат 0,702, помножимо його на розмір

товарообороту, що прогнозується у першому кварталі 1998 року, і отримаємо

42152,3 грн або 63 дні обороту, цей розмір товарних запасів перевищує

відповідний показник у четвертому кварталі 1997 року на 13%.

Для оцінки впливу факторів на розмір товарних запасів в майбутньому

використовують коефіцієнт еластичності. Розрахуємо цей коефіцієнт за умови,

що товарооборот – це фактор, який впливає на розмір товарних запасів. Щоб

визначити загальну тенденцію коефіцієнт еластичності розрахуємо за

середньою геометричною коефіцієнтів за 1997 рік, який дорівнює 0,846, що

означає що на зміну товарообороту на 1% товарні запаси відповідають зміною

у 0,846%. У плановому кварталі планується збільшення товарообороту на

21,0%, тобто за цим методом розмір товарних запасів має зрости на 17,8%, що

складе 43928,48 грн або 66 днів обороту.

Економічний аналіз товарних запасів за попередній період дозволяє

виявити характер змін і можливість використання економіко-статистичних і

економіко-математичних методів і моделей при розрахунку варіантів прогнозу

розміру товарних запасів на плановий період. В залежності від норми зв'язку

можуть бути використані різноманітні рівняння регресії – лінійної,

гіперболи, напівлогарифмічної тощо. В додатку 6 розраховано рівняння

лінійної регресії за даними чотирьох кварталів 1997 року. Підставимо

значення товарообороту, що планується у першому кварталі 1998 року, у

рівняння і отримаємо прогнозне значення розміру товарних запасів – 44052,51

грн або 66 днів обороту, ланцюговий темп приросту складає 18,1%.

Іншим підходом планування товарних запасів за допомогою економіко-

математичних методів є розрахунок оптимального розміру запасу поточного

поповнення на основі розрахунку оптимальної партії постачання при

мінімальних витратах по доставці і зберіганню. Класична модель найбільш

економного розміру товарного запасу (3) або розміру постачання з

урахуванням витрат обігу має наступний вигляд:

C1 – витрати по зберіганню;

C2 – витрати по доставці;

R – обсяг попиту (товарообороту).

Підставимо вищевказані дані у формулу і отримаємо результат у 273,03

грн. Цей результат дуже відрізняється від реальних розмірів постачань, тому

брати його до уваги не будемо, бо формула не враховує багатьох факторів.

Для визначення оптимальної частоти завозу (tопт) необхідні наступні

дані: частота (період) завозу в днях; інтервал між черговими постачаннями в

течію року (t); одноденний товарооборот (m); сукупні витрати по зберіганню

і доставці (Зі); витрати зберігання за рік (C1); витрати по доставці за рік

(C2); витрати зберігання на 1 грн. товарних запасів в один день (h);

витрати по доставці партії товару (S):

Здійснивши розрахунки, виявилось, що оптимальна частота завозу складає

84 дні. Це відповідає обраній стратегії завозу нової партії товару

приблизно раз у квартал.

Однак слідує мати на увазі, що для обчислення оптимальної частоти

завозу вимагається інформація, яку тяжко отримати (наприклад, витрати на

завіз і зберігання в розрізі товарних груп). Тому рекомендується

використати формулу, що модифікувалася, де вираз Н приймається за постійну

величину для всіх товарів на підприємстві:

Використовуючи данні оперативного обліку обчислимо Н = 0,004

Тоді оптимальне число постачань в цілому по товарній групі:

Коли ми підставимо дані, то отримаємо, що одна партія в квартал буде

оптимальним числом постачань.

Для такої моделі вимагається мінімальна інформація – обсяги постачань

товарів по асортиментним позиціям за звітний рік і на квартал, що

планується, а також дані про кількість постачань по товарним групам на

звітний рік.

Розрахунок оптимального числа постачань необхідно доповнити визначенням

страхового запасу. Його величина залежить від середнього квадратичного

відхилення надходження товарів на оптове підприємство і рівня

обслуговування покупців:

3cтр = До д

Де Зстр – страховий запас;

До – коефіцієнт рівня обслуговування, що приймається від 1 до 3;

д – середнє квадратичне відхилення надходження товарів на оптове

підприємство.

Чим вище До, тим більше ступінь імовірності наявності товарів на

оптовому підприємстві. Зупинимось на До = 2, тобто рівень обслуговування

буде середній, тоді розмір страхового запасу буде 7603,02 грн.

Загальний обсяг товарних ресурсів, що вимагається на плановий період,

рівному величині транзитного обороту плюс обсяг складського обороту з

урахуванням зміни товарних запасів в початку і в кінці планового періоду:

П = Отранс + Оскл + (Зк – Зн) + В,

Де П – обсяг ресурсів товарів на підприємстві в плановому періоді;

Отранс – транзитний оптовий оборот;

Оскл – складський оптовий оборот;

Зк, Зн – запаси на кінець і почало планового періоду;

В – вибуття товарів.

Транзитний оборот не використовується “Глобус Лтд”, тому цей показник

не буде дорівнювати 0.

Обсяг ресурсів товарів на перший квартал 1998 року складе за

вищенаведеною формулою 70814,69 грн.

Використавши чотири різних методи планування розміру товарних запасів

необхідно згрупувати данні та визначити одне значення. Хочу запропонувати

знайти середнє значення з використанням рангової системи, тобто кожному

методу буде присвоєний ранг, який буде тим вищий чим найбільше метод

наближений, за думкою автора до реальності. Так досвід-статистичному методу

присвоєно ранг 4, тому що він враховує експертну оцінку; метод

екстраполяції отримує ранг 1, бо масив даних, що розглядається дуже

незначний; метод використання коефіцієнту еластичності – 2, тому що

розраховується лише один фактор впливу; рівняння лінійної регресії – 3, бо

у порівнянні з коефіцієнтом еластичності цей метод дає більш точний

результат за рахунок складніших розрахунків. Так прогнозний рівень середніх

товарних запасів становить 42974,59 грн або 64 дні обороту, планується

зростання товарних запасів у порівнянні з четвертим кварталом 1997 року на

15,2%.

На наступному етапі планується структура товарних запасів. Слід

відзначити, що процес прогнозних розрахунків структури являє собою єдине

ціле, методику і порядок планування вибирає саме підприємство. Можливі

варіанти планових розрахунків товарних запасів по видам товарів і покупцям

Планування товарних запасів по товарним групам здійснюється, враховуючи

що структура за оцінками експертів залишиться в межах, які склалися в

четвертому кварталі 1997 року (додаток 4).

ІV. Рекомендації щодо покращання управління товарними запасами на фірмі

“Глобус Лтд”.

Немає меж досконалому… Навіть найкраще підготовлені стратегії та

тактики управління товарами потребують постійних вдосконалень, які

пов’язані із змінами, що постійно відбуваються у зовнішньому середовищі.

Розглянемо можливість підприємства залучати позикові кошти для збільшення

обігових активів. “Глобус Лтд” при формуванні товарних запасів

використовувалися виключно власні кошти підприємства. Якщо запозичення і

мали місце, то вони були настільки короткостроковими, що не здійснювали

значного впливу на фінансовий стан підприємства. В середньому швидкість

обігу товарних запасів складає 66 днів, тому слід розглянути два варіанти

позики: на 60 днів та на 90 днів. Фірма має розрахунковий рахунок у банку

“Аваль”, тому використаємо процентні ставки цього банку. Фірма проводить

зовнішньоекономічну діяльність, і виникає необхідність у позиках у

“твердій” валюті (американських доларах або німецьких марках). Ставка позик

у американських доларах в Україні змінюється набагато повільнішими темпами

ніж у гривнях, тому застосуємо в розрахунках ставку банку “Аваль” на

04.11.1998р.: на строк 60 днів – 25%, на 90 днів – 30%. Рентабельність

обороту складає приблизно 10%, що обумовлено політикою низьких торговельних

націнок, яка спрямована на швидке завоювання ринку. Тому в даній ситуації

за вищевказаних процентних ставок застосування позикових коштів є

економічно недоцільним. Але за умов підвищення рентабельності автоматично

піднімається питання про застосування позикових коштів. Також існує

можливість участі у програмах фінансування експорту країн, з яких фірма

імпортує товари, але на даний момент така участь є умовною.

Частиною позикової політики фірми є система управління дебіторською

заборгованістю. Вона впливає на товарні запаси через строк обороту

товарів. На фірмі “Глобус Лтд” ця система обмежується ціновими дисконтами

за попередню оплату, надбавками за збільшення строку оплати, та штрафними

санкціями за порушення умов договору. Але на фірмі відсутня система оцінки

платоспроможності клієнта, імовірності затримки платежу або нездатності

клієнта відповідати за своїми зобов’язаннями. Застосування штрафних санкцій

невигідно в існуючих економічних умовах, тому що затрати часу та коштів на

судову справу, в більшості випадків, перевищать надходження.

Виходячи з цього, на мою думку, слід застосувати систему позикового

ранжування, яка дозволяє на основі статистичної обробки інформації о

клієнтах ранжувати їх за ступенем платоспроможності та надійності. Так,

найбільш часто використовують методи багатофакторного аналізу, які

дозволяють врахувати вплив різних факторів на фінансовий стан клієнта на

проміжку часу, що розглядається, та з високим рівнем точності оцінити

перспективи співпраці.

Однією з таких систем є система 5С (The five C’s system), яка заснована

на аналізі п’яти головних характеристик клієнтів: характеру (система

цінностей у бізнесі), майнового стану, капіталу, можливості забезпечення

заборгованості заставою, загальних умов діяльності підприємства.

Також, на мою думку, слід приділити значну увагу вивченню ринку,

удосконалення рекламної діяльності. Фірма дослідила ринок міста Києва та

деяких обласних центрів але значна кількість регіонів залишилася поза

увагою. Навіть враховуючи те, що платоспроможний попит там нижче ніж у

Києві, але для прискорення швидкості обороту товарних запасів слід

приділити ще більше уваги. Так для цього потрібно давати рекламу у

загальноукраїнський каталог прайс-листів (наприклад, “Бізнес” видавництва

“Бліц-прінт”). Залучення регіонів має відзначитись у підвищенні

товарообороту та зростанні швидкості обороту товарних запасів.

Поглиблене вивчення ринку дозволить максимально оптимізувати структуру

товарних запасів. Так, я вважаю за потрібне зменшити асортимент товарів, бо

деякі товари та товарні групи мають дуже повільну швидкість обороту,

підвищити її можливо лише за рахунок проведення широкої рекламної кампанії,

яка на даний момент та в найближчому майбутньому є економічно недоцільна.

Доцільним буде застосування класифікаційного підходу до управління

запасами (ABC system). Його ідея полягає в використанні класифікації

запасів і виділенні трьох груп – А, В, і С, в залежності від ступеня впливу

даного виду запасів на зростання товарообороту підприємства. До групи А

відносять запаси, реалізація яких вносить найбільший вклад в обсяг

товарообороту в грошовому вираженні. До цієї групи відносяться запаси, що

забезпечують 70% обсягу реалізації. Як правило, їхня питома вага в обсязі

запасів в натуральному вираженні не перевищує 10%. До групи В відносять

запаси середнього рівня важливості, що забезпечують 20% обсягу реалізації

підприємства. Їхня питома вага в натуральному вираженні, як правило,

складає біля 20%. Товарні запаси, реалізація яких має незначний вклад в

обсяг товарообороту, порядку 10%, відносять до групи С. Достатньо часто

вони складають значну частину в обсязі запасів в натуральному вираженні, –

біля 70%.

Такий аналіз допоможе виділити такі групи товарів, питому вагу яких слід

збільшувати (група А), та товари від завозу яких доцільніше відмовитись

(частина групи С).

Особливістю формування товарних запасів на підприємстві є те, що у 1997

році 100% було імпортовано, слід шукати можливість залучення вітчизняних

фірм у формування товарних запасів підприємства. В умовах швидкої

девальвації гривні імпорт втрачає свою привабливість, тому доцільно

розробляти проекти експорту українських товарів до Німеччини, в якій фірма

має велику кількість партнерів. Наприклад, іграшки з натуральної деревини

виробництва фірми, завод якої знаходиться у Закарпатті.

На мою думку, дуже перспективною товарною групою є дитяче харчування.

Воно становить незначну частку як у товарних запасах так і у товарообороті

фірми “Глобус Лтд”. Доцільно значно збільшити цю частку за рахунок пошуку

нових постачальників як у Німеччині, так і в Україні, щоб асортимент був

досить широким. На цю товарну групу торгова націнка буде незначна, але вона

забезпечить стабільний дохід та високу швидкість обороту товарних запасів.

Але існує певний ризик, який полягає в тому, що термін реалізації цієї

продукції обмежений, і якщо вона не буде вчасно реалізована, то фірма

понесе збитки. Щоб цього не сталося цій товарній групі слід приділити

особливу увагу при управлінні товарними запасами.

Асортимент фірми “Глобус Лтд” досить спеціалізований, це є перевагою

фірми і, водночас, її недоліком. Коливання ринкової кон’юнктури можуть

негативно вплинути на положення фірми. Тому я вважаю за необхідне розширити

асортимент за рахунок товарних груп, які не відносяться до дитячого

асортименту. Це має страхувати діяльність та дає можливість маневрувати

оборотними активами.

Необхідно підвищувати прибутковість діяльності фірми за рахунок пошуку

вигідних умов постачання та підвищення торговельної націнки, мінімізувати

транспортні, страхові, складські та інші витрати. Бо низький рівень

рентабельності, хоча він є обумовлений завоюванням ринку, не дозволить в

майбутньому зберегти накопичені досягнення.

Висновки.

В курсовій роботі аналізувалася діяльність ТОВ “Глобус Лтд”, яка працює

в сфері оптової торгівлі. Оптова торгівля передує роздрібній, в результаті

оптового продажу товари не переходять в сферу особистого споживання, вони

або надходять в виробниче споживання, або придбаються роздрібною торгівлею

для реалізації населенню. Таким чином, оптовий товарообіг являє собою

сукупний обсяг продажу товарів виробничими і торговими підприємствами, а

також посередниками іншим підприємствам і юридичним особам для наступної

реалізації населенню або для виробничого споживання.

Особлива увага в роботі була приділена товарним запасам. Товарний запас

– це сукупність товарної маси, що знаходиться в сфері обігу і призначена

для продажу. Товарні запаси виконують певні функції: забезпечують

безперервність розширеного виробництва і обігу, в процесі яких відбуваються

їхнє систематичне утворення і витрачання; задовольняють платоспроможний

попит населення, оскільки є формою товарної пропозиції; характеризують

співвідношення між обсягом і структурою попиту і товарної пропозиції.

Необхідність утворення товарних запасів предметів споживання викликана

наступними причинами: безперервністю процесів обертання; сезонністю

виробництва і споживання; не рівномірністю розміщення виробництва і районів

споживання; непередбаченими коливання попиту і ритму виробництва;

необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий; необхідністю

утворення страхових резервів, іншими причинами.

В розвинених країнах управління товарними запасами базується на

використанні потужних інформаційних технологій, що дозволяють практично

щодня спостерігати їхній стан і динаміку, автоматично здійснювати

розміщення замовлень через комп'ютерну мережу і поповнювати запаси до

оптимального рівня.

У фірмі “Глобус Лтд” використовується комп’ютерна програма “1С: Торгіля

та склад”. Вона спрямована на реальну оцінку поточного стану запасів, їх

планування та оптимізацію.

ТОВ “Глобус Лтд” працює на українському ринку з 1996 року, і за такий

короткий термін вже досягла значних успіхів, значну частину обороту фірми

займають товари дитячого асортименту та товари для жінок, що годують

немовлят, незначну - займають іграшки, дитяче харчування тощо.

В цій роботі була проаналізована діяльність фірми за 1997 рік. В цей

час підприємство знаходилось на стадії життєвого циклу – зростання.

Особливістю формування товарних запасів на підприємстві є те, що у 1997

році 100% було імпортовано, тобто їх рівень мав бути значним. Поставки

через невеликий проміжок часу незначними партіями є економічно невигідними,

тому що транспортні витрати та витрати на митниці значно перевищують

складські витрати. Постачання відбувалися раз у квартал, і середні товарні

запаси мали постійну тенденцію до зростання. Це обумовлено зростанням

товарообороту та політикою завоювання сектору ринку.

Сукупні товарні запаси на кінець 1997 року зросли на 193,3%, що було

наслідком збільшення реального товарообороту та виконання стратегії

розвитку фірми. В цілому товарні запаси виконали свої головні функції в

періоді, що розглядається, тобто забезпечили безперебійний товарооборот в

періодах між поставками.

Структура товарних запасів забезпечує нормальний рівень товарообороту

як в цілому так і по окремим групам, що є результатом плідної роботи всіх

підрозділів фірми, також ведуться постійні розрахунки, які спрямовані на

постійний пошук оптимальної структури товарних запасів.

На формування товарних запасів впливає багато факторів, але важливо

виділити саме ті, які здійснюють найбільший вплив на конкретному

підприємстві. Ці фактори поділяються на внутрішні та зовнішні.

Внутрішніми факторами на підприємстві є широта асортименту, частота

його оновлення та об’єм і структура товарообороту.

Зовнішніми факторами є якість продукції, сезонність та коливання

попиту, рівень наповнення товарного ринку та строки зберігання товарів.

Проаналізувавши товарні запаси фірми “Глобус Лтд” у періоді з

01.01.1997 до 01.01.1998 можна зробити висновок, що управління товарними

запасами здійснюється на високому рівні, використовується модель оптових

закупок значними партіями, що дозволяє отримати значні цінові знижки,

мінімізувати затрати на замовлення, транспортні затрати та гарантує

поставку всієї партії.

Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки постійно здійснює

планування своєї діяльності.

Планування товарних запасів слідує за плануванням обороту, оскільки

обсяг оптового товарообороту, що прогнозується, служить основою розробки

плану запасів.

Першим етапом розробки прогнозу розміру товарних запасів є всебічний

економічний аналіз попередньої діяльності. Результати аналізу, виявлені

тенденції і висновки служать основою укладання прогнозів.

На другому етапі визначаються чинники, що в періоді, який

прогнозується, будуть впливати на розвиток того сектора ринку, де працює

підприємство. Відбираються і оцінюються кількісно найважливіші чинники і з

їхньою допомогою розраховуються варіанти прогнозу запасів.

Можливі два основні варіанти ринкової кон'юнктури, в якій може

опинитися підприємство в майбутньому періоді. Перший характеризується

відносною стабільністю стану ринку, а другій – значними ваганнями попиту і

продаж.

В теорії і практиці планування товарних запасів використовується

декілька засобів: досвід-статистичний, експертних оцінок, техніко-

економічних розрахунків, економіко-математичні.

Щодо вдосконалення діяльності, то розглянуто можливість підприємства

залучати позикові кошти для збільшення обігових активів. “Глобус Лтд” при

формуванні товарних запасів використовувалися виключно власні кошти

підприємства.

Частиною позикової політики фірми є система управління дебіторською

заборгованістю. Вона впливає на товарні запаси через строк обороту

товарів. На фірмі “Глобус Лтд” ця система обмежується ціновими дисконтами

за попередню оплату, надбавками за збільшення строку оплати, та штрафними

санкціями за порушення умов договору. Запропоновано застосувати систему

позикового ранжування, яка дозволяє на основі статистичної обробки

інформації о клієнтах ранжувати їх за ступенем платоспроможності та

надійності. Однією з таких систем є система 5С (The five C’s system).

Також, на мою думку, слід приділити значну увагу вивченню ринку,

удосконалення рекламної діяльності.

Для управління структурою товарних запасів доцільним буде застосувати

класифікаційний підхід до управління запасами (ABC system).

Особливістю формування товарних запасів на підприємстві є те, що у 1997

році 100% було імпортовано, слід шукати можливість залучення вітчизняних

фірм у формування товарних запасів підприємства. В умовах швидкої

девальвації гривні імпорт втрачає свою привабливість, тому доцільно

розробляти проекти експорту українських товарів до Німеччини, в якій фірма

має велику кількість партнерів.

Необхідно підвищувати прибутковість діяльності фірми за рахунок пошуку

вигідних умов постачання та підвищення торговельної націнки, мінімізувати

транспортні, страхові, складські та інші витрати. Бо низький рівень

рентабельності, хоча він є обумовлений завоюванням ринку, не дозволить в

майбутньому зберегти накопичені досягнення.

Використана лiтература

1. Бланк И.А. “Торговый менеджмент”, Киев: УФИМБ,1997

2. Валевич Р.П., Давыдова Г.А. “Экономика торгового предприятия”.

Учебное пособие, Минск: Вышэйшая школа,1996

3. Головачук Т.И. «Экономическое регулирование товарооборота торгового

предприятия», Киев, 1994

4. Гребнев А.А. «Экономика торгового предприятия», Киев 1996

5. Зермати П. «Практика управления товарными запасами», Москва

1982

6. Ушакова Н.М., Унковская Т.Е., Гуляева Н.Н., Гринюк Н.А.

“Инвестирование. Финансирование. Кредитование.”, Киев, КГТЕУ,

1997

7. Ушакова Н.Н. «Совершенствование анализа и планирования

товарооборота», Учебное пособие, Киев 1995

8. «Краткий курс по экономике предприятия», под ред. Н.Н. Ушаковой,

Киев, «Генеза», 1998

9. «Финансовый менеджмент» под ред. Г.Б. Поляка, Москва, «Финансы»,

1997

-----------------------

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]