Фінанси акціонерного товариства

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Фінанси акціонерного товариства

Фінанси акціонерного товариства

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи фінансів акціонерного товариства

1.1 Акціонерне товариство як форма підприємницької діяльності

1.2 Особливості організації і функціонування фінансів акціонерного товариства

2. Порядок формування статутного капіталу акціонерного товариства

2.1 Формування статутного капіталу акціонерного товариства шляхом емісії акцій і облігацій

2.2 Порядок формування та розподіл прибутку акціонерного товариства

2.3 Правовий режим дивідендів

3. Розрахункова частина

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Акціонерна форма організації підприємства порівняно нова для нашої країни. Засади управління акціонерним товариством радикально відрізняються від тих, які практикувалися раніше. Вони потребують принципово нової психології і нового економічного мислення.

Однак при цьому, підприємство у формі акціонерного товариства - найвигідніший і найпоширеніший тип організації підприємства у країнах з розвинутою ринковою економікою. Ця популярність ґрунтується на трьох важливих перевагах, які корпорація має над власним ділом і товариством з обмеженою відповідальністю.

По-перше, корпоративна форма забезпечує мобілізацію великих грошових сум шляхом реалізації акцій серед населення.

По-друге, вона забезпечує передачу окремих інтересів власності, оскільки акції можуть легко продаватися іншим особам.

По-третє, вона накладає на акціонера відповідальність тільки у межах свого капіталу.

Метою даної роботи є вивчення та дослідження процесу формування та використання фінансів акціонерних товариств.

Обрана тема є актуальною, оскільки за роки впровадження нагальних економічних реформ підприємства України зіткнулися з чималими проблемами, які базуються не тільки на об'єктивних чинниках. Насамперед це стосується господарювання в нових економічних відносинах, пов'язаних із зміною форм власності. Зокрема суттєвими недоліками є відсутність достатніх знань для управління підприємствами в нових, ринкових умовах, та невміння багатьох підприємств за стислий термін перебудувати свою діяльність відповідно до вимог часу.

1. Теоретичні основи фінансів акціонерного товариства

1.1 Акціонерне товариство як форма підприємницької діяльності

Згідно статті 1 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII господарськими товариствами визначаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать:

– акціонерні товариства;

– товариства з обмеженою відповідальністю;

– товариства з додатковою відповідальністю;

– повні товариства;

– командитні товариства.

Товариства є юридичними особами, які можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Виходячи з економічних характеристик акціонерне товариство можна визначити як організацію, створену на основі добровільного погодження юридичних і фізичних осіб (в тому числі іноземних), що об'єднали свої кошти шляхом випуску акцій, з метою здійснення господарської діяльності і отримання прибутку. Акціонерні товариства являється юридичними особами, можуть займатися будь – якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Вони мають повну господарську самостійність в питаннях вибору форми управління, реалізації продукції, встановлені цін і оплати праці, використання чистого прибутку, несуть відповідальність по своїм зобов'язанням всіма активами.

Юридичний статус акціонерних товариств визначається Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-XI.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу.

По-перше, статутний капітал акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії і продажу акцій фізичним та/ або юридичним особам.

По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента акцій. Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом України «Про цінні папери і фондовий ринок», іншими актами про фондовий ринок.

По-третє, фізичні та юридичні особи. які придбали акції акціонерних товариств фіксуються у книгах реєстрації акцій і набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціонерів визначені розділом 5 Закону України «Про акціонерні товариства», статтями 4,5 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV.

Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарських об'єднань (участі в існуючих об'єднаннях). Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізувати інші права власника дочірнього підприємства.

Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці реквізити затверджуються органами управління акціонерного товариства та реєструються в порядку, встановленому чинним в Україні законодавством.

За типом акціонерні товариства поділяються на приватні та публічні.

Приватне акціонерне товариство вважається акціонерне товариство, акції якого розподіляються поміж засновниками і не можуть вільно відчужуватися третім особам без згоди або дозволу на це органів управління акціонерного товариства, визначених статутом товариства.

Основною ознакою визначення є необіговий характер акцій, випущених акціонерним товариством. Угода про відчуження акцій приватних акціонерних товариств, як правило, ставиться в залежність від згоди на це інших акціонерів безпосередньо, якщо склад акціонерів у кількісному відношенні незначний, або через уповноважені акціонерами органи управління акціонерного товариства.

Вимога одержання попередньої згоди акціонерів на відчуження акцій приватного акціонерного товариства третім особам повинна бути закріплена в установчих документах акціонерного товариства, оскільки в іншому випадку вважається, що акціонер не є зобов’язаним у цьому відношенні ані законодавством, ані установчими документами.

З іншого боку, вказана вимога спричинює виникнення в інших акціонерів цього акціонерного товариства або самого акціонерного товариства права на пріоритетне придбання у власність акцій, які акціонер бажає продати і які йому належать. Практично це означає, що в статутах приватних акціонерних товариств резервується положення про те, що перш, ніж здійснювати відчуження акцій приватного акціонерного товариства на користь третіх осіб, тобто неакціонерів, акціонер зобов’язаний запропонувати відчуження на користь акціонерів або акціонерного товариства.

В багатьох випадках в установчих документах визначається, що згода акціонерів або акціонерного товариства на відчуження акцій третім особам повинна бути явною, тобто виражена документально (надання листа, підписаного повноважною особою закритого акціонерного товариства або виписки з рішенням керівного органу акціонерного товариства ). Наявність такого роду документа буде засвідчувати законність угоди між акціонером і третьою особою, яка побажала придбати акції цього акціонерного товариства.

Інколи виникає питання про успадкування права власності на акції приватного акціонерного товариства та співвідношення цього права із обов’язком одержувати згоду акціонерного товариства у випадку відчуження акцій третім особам. Відповідно до принципу законодавчого захисту права власності, у такому випадку згода акціонерного товариства на успадкування акцій і прав, пов’язаних з ними не потребується, оскільки успадкування не вважається відчуженням.

Використання акцій приватного акціонерного товариства як предметів застави також має бути врегульоване установчими документами емітента.

Публічним акціонерним товариством вважається акціонерне товариство, акції якого випускаються на умовах їх вільного подальшого обігу, тобто за умов, що наступні після випуску акцій відчуження акціонерами належних їм акцій на користь інших акціонерів або третіх осіб не потребують згоди на це з боку інших акціонерів чи емітента.

Акції публічних акціонерних товариств також випускаються з розрахунку на те, що будь – які інвестори, а не певне їх коло, можуть стати акціонерами.

Такі акції, як правило, є предметами угод купівлі – продажу на акціонерному ринку, вони можуть обертатися на біржовому та позабіржовому ринках.

Акції публічних акціонерних товариств можуть також без будь – якої згоди емітента використовуватися як предмет застави виникнення зобов’язань.

Приватне акціонерне товариство може бути реорганізовано у публічне шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондовий ринок, і внесенням змін до статуту товариства.

Також слід зазначити, що після здобуття незалежності в Україні почався процес роздержавлення підприємств. В процесі приватизації значна їх частина була перетворена на акціонерні товариства, які слід визначити як корпоративні. Цей процес перетворення державних підприємств на акціонерні товариства має деякі відмінності поряд із створенням нових акціонерних товариств.

До корпоративних акціонерних товариств належать товариства, які створені на основі приватизаційного права, тобто Законів України «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизаційні папери», які регулюють порядок перетворення державних підприємств в акціонерні товариства.

Законодавство України встановлює ряд особливостей, які стосуються створення корпоратизованих акціонерних товариств. Наприклад, продаж акцій корпоратизованих акціонерних товариств здійснює, акції повинні випускатись лише прості, акції повинні продаватись винятково на конкурсній основі, корпоратизовані акціонерні товариства не можуть засновуватися як акціонерні товариства приватного типу.

Відповідно до приватизаційного законодавства, засновником корпоратизованого акціонерного товариства може бути державний орган приватизації або державний орган, уповноважений керувати майном підприємства, яке перетворюється на акціонерне товариство .

Існує ряд особливостей, які стосуються визначення розміру статутного фонду корпоратизованого акціонерного товариства, а також засобів його формування.

Визначення розміру статутного фонду корпоратизованого акціонерного товариства здійснюється на підставі оцінки вартості основних засобів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних коштів, а також урахування дебіторської та кредиторської заборгованості державного підприємства, яке перетворюється на акціонерне товариство. Оцінка та розрахунки проводяться за затвердженою державною методикою.

Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи. які згідно з законодавчими актами можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності.

Стосовно акціонерних товариств їх коло визначено статтею 9 Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до якої засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.

Процес створення акціонерного товариства складається з ряду послідовних стадій, передбачених законом.

Створення акціонерного товариства здійснюється за такими етапами:

1) прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

3) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

4) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

5) укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

6) закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства;

7) оплата засновниками повної номінальної вартості акцій;

8) затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

9) реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

10) подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

11) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

12) отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

13) видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.

Питання про заснування акціонерного товариства розглядається установчими зборами.Також установчими зборами вирішуються наступні питання:

1) затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства;

2) затвердження статуту товариства;

3) утворення органів товариства;

4) уповноваження представника (представників) на здійснення подальшої діяльності щодо утворення товариства;

5) обрання членів наглядової ради, голови колегіального виконавчого органу товариства (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу товариства), членів ревізійної комісії (ревізора);

6) затвердження результатів розміщення акцій;

7) вчинення інших дій, необхідних для створення товариства.

Установчі збори акціонерного товариства мають бути проведені протягом трьох місяців з дати повної оплати акцій засновниками.

Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про:

1) повне та скорочене найменування товариства українською мовою;

2) тип товариства;

3) розмір статутного капіталу;

4) розмір резервного капіталу;

5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов’язань з викупу акцій;

6) умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у випадках, якщо товариством передбачений випуск привілейованих акцій;

7) права акціонерів — власників привілейованих акцій кожного класу;

8) наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації;

9) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;

10) порядок скликання та проведення загальних зборів;

11) компетенцію загальних зборів;

12) спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів;

13) склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції;

14) порядок внесення змін до статуту;

15) порядок припинення товариства.

1.2 Особливості організації і функціонування фінансів акціонерного товариства

Організація функціонування фінансів акціонерного товариства базується на визначенні форм і методів ведення фінансової роботи у акціонерному товаристві, способів формування і використання фінансових ресурсів, встановленні контролю за їх кругообігом з метою одержання максимального прибутку при мінімальних витратах.

Перелічені напрямки фінансової роботи лежать в основі фінансового механізму, який являє собою систему управління фінансами акціонерного товариства.

Якщо фінанси по своїй суті - це об'єктивна економічна категорія, по скільки існує незалежно від волі людей, то фінансовий механізм частково об'єктивний, так як базується на об'єктивних економічних законах, а частково — носить суб'єктивний характер, по скільки залежить від державних рішень щодо виконання задач на тому чи іншому етапі її розвитку.

Організація взаємодії фінансових відносин досягається шляхом використання фінансових категорій, таких як прибуток, податки, оборотні кошти, амортизація, безготівкові розрахунки, та нормативів (рентабельності, платежів до бюджету), різного роду стимулів, санкцій та інших фінансових важелів.

При цьому сфера фінансових відносин акціонерного товариства включає такі типи відносин:

1) відносини між акціонерного товариства і його засновниками;

2) відносини акціонерного товариства з іншими підприємствами і організаціями;

3) відносини всередині акціонерного товариства;

4) відносини акціонерного товариства з вищестоящою організацією або всередині фінансово-промислових груп, холдингів;

5) відносини акціонерного товариства з фінансово-кредитною системою.

Фінансові відносини між акціонерним товариством і його засновниками (власниками) виникають з приводу формування статутного капіталу, а саме:

- одержання коштів з державного бюджету;

- емісії акцій;

- надходження пайових внесків.

Особливості формування статутного капіталу акціонерних товариств передбачені Законом України «Про акціонерні товариства». Акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої передплати на них чи купівлі-продажу на фондовому ринку (це стосується публічних акціонерних товариств), або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту передплату й купівлю-продаж на біржі (в приватних акціонерних товариствах). Порядок формування, збільшення та зменшення статутного капіталу акціонерного товариства викладений у розділі 2 цієї курсової роботи

Джерела коштів, які використовуються на формування статутних капіталів акціонерних товариств, є спільними для всіх підприємницьких структур. До таких джерел належать:

- частина майна державних підприємств, яка в процесі приватизації передається громадянам України безкоштовно;

- особисті збереження громадян України;

- частина коштів населення, яка знаходиться на банківських рахунках;

- кошти вітчизняних юридичних осіб (за винятком державних підприємств), включаючи підприємства з іноземними інвестиціями;

- кошти іноземних юридичних і фізичних осіб, осіб без громадянства.

Фінансові відносини з іншими підприємствами і організаціями включають в себе відносини із постачальниками, покупцями, будівельно-монтажними і транспортними організаціями, поштою і телеграфом, зовнішньоторговельними та іншими організаціями, підприємствами, підприємствами та організаціями іноземних держав.

Найбільш вагома за обсягом грошових платежів групою відносин є фінансові відносини підприємств один з одним, які пов’язані з реалізацією готової продукції і придбанням матеріальних цінностей для господарської діяльності. Роль фінансових відносин цієї групи первинна, оскільки саме в цій сфері матеріального виробництва створюється національний доход, підприємства одержують виручку від реалізації продукції і прибуток. Організація цих відносин здійснює безпосередній вплив на кінцеві результати виробничої діяльності. Але фінансові відносини цієї групи є однотипними для всіх підприємницьких структур, в тому числі і для акціонерних товариств.

Фінансові відносини всередині акціонерного товариства включають відносини між філіалами, цехами, відділами, бригадами, а також відносини з робітниками і службовцями. Відносини між підрозділами акціонерного товариства пов’язані з оплатою робіт та послуг, розподілом прибутку, оборотних коштів та інше. Роль їх заключається у визначенні тих оптимальних стимулів і матеріальної зацікавленості, які б дали змогу досягти найвищих кінцевих результатів діяльності.

Фінансові відносини акціонерних товариств з вищестоящими організаціями включають відносини з приводу утворення і використання централізованих грошових фондів, які в умовах ринкових відносин є об'єктивною необхідністю. Це стосується також фінансування інвестицій, поновлення оборотних коштів, фінансування імпортних операцій, наукових досліджень. Внутрішньогалузевий перерозподіл грошових коштів, як правило, на поворотній основі грає важливу роль і сприяє оптимізації коштів акціонерного товариства.

2. Порядок формування статутного капіталу акціонерного товариства

2.1 Формування статутного капіталу акціонерного товариства шляхом емісії акцій і облігації

Статутний капітал акціонерного товариства складається із внесків акціонерів (учасників). Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. Водночас сума статутного капіталу відображає власність акціонерів, де частка кожного визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності і закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстру (внаслідок припинення діяльності, банкрутства тощо).

Статутний капітал акціонерного товариства не може бути менше суми, еквівалентної на момент створення товариства 1250 мінімальних заробітних плат. Сума статутного капіталу, відображена у фінансовому обліку і звітності, повинна дорівнювати загальній номінальній вартості випущених акцій, вказаній в установчих документах.

Акція є одиницею власності в акціонерному товаристві. Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» визначає акцію як іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акція акціонерного товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів — простих та привілейованих.

Простими іменними закон визначає акції з рівними правами участі акціонерів, імена яких входять до обов'язкових реквізитів акції. Статус іменних акцій має на увазі спеціальні правила їх відчуження. Власники іменних акцій в принципі вільно розпоряджаються ними (продають, передають, відчужують іншим особам), але з дотриманням цих правил. Обіг іменних акцій фіксується товариством, яке зобов'язано вести книгу реєстрації акцій. Статутами акціонерних товариств визначаються іменні акції, які підлягають і які не підлягають вільному відчуженню іншим особам. Якщо в акції спеціально не вказано, що вона підлягає передачі, передача здійснюється шляхом іменного індосаменту. Іменний індосамент - це передаточний запис особи, якій передається акція безпосередньо на акції або в окремому документі. Цей запис посвідчує перехід права участі до акціонера-покупця акції. Прості акції товариства не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Привілейовані акції - це акції з пільговими правами майнової участі. Власники таких акцій мають певні майнові привілеї і несуть певний ризик порівняно з простими акціонерами. Конкретні права привілейованих акціонерів визначають загальні збори акціонерного товариства. Привілеями є, насамперед, переваги на одержання дивідендів, а саме: річний розмір дивіденду фіксується в процентах до номінальної вартості акції і виплачується незалежно від річного прибутку товариства. Якщо прибутку не вистачає, дивіденд виплачується з резервного фонду, а не лише з фонду дивідендів. Привілейована акція передбачає також доплату її власнику у тому разі, якщо розмір дивіденду на привілейовану акцію виявиться нижчим від дивіденду на просту акцію. Привілеєм є також пріоритетна участь власника привілейованої акції в розподілі ліквідних активів товариства, яке припиняється. Закон обмежує кількість привілейованих акцій. Частина прибутку товариства, що залишилась після сплати дивідендів власникам привілейованих акцій, розподіляється у вигляді дивідендів між власниками звичайних акцій. Фіксований дивіденд по привілейованим акціям встановлюється при їх випуску. Він може виплачуватись: кожний квартал, раз в півроку чи рік; акціями (капіталізація прибутку), облігаціями і товарами. Дивіденд не виплачується по акціям, що не були випущені в обіг або знаходяться на балансі товариства.

Статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права.

Частина привілейованих акцій у розмірі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку зі збільшенням статутного капіталу — з товариством.

Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником (утримувачем) за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.

При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у публічних акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у приватних акціонерних товариствах).

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Вони у будь-якому випадку зобов'язані бути утримувачами акцій на суму, не менше 25% статутного капіталу і строком, не менше двох років.

Засновники публічного акціонерного товариства (емітенти) зобов'язані опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст і порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Засновники акціонерного товариства публікують повідомлення про наступну відкриту підписку, де вказуються його фірмове найменування, предмет, цілі та строки діяльності товариства, склад засновників, дата проведення установчих зборів, розмір статутного фонду, що передбачається, номінальна вартість акцій, їх кількість і види, переваги і пільги засновників, місце проведення, початковий та кінцевий строки підписки на акції, склад майна, що вноситься засновниками в натуральній формі, найменування банківської установи та номер поточного рахунка, на який мають бути внесені початкові внески. За рішенням засновників у повідомлення може бути включена й інша інформація. Строк відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося охопити підпискою 60% акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше як через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30% номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов’язаний оплатити повну вартість акцій.

У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом підприємства, сплачує за час прострочення 10% річних від суми простроченого платежу.

При несплаті протягом трьох місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Акціонерне товариство може змінювати розмір статутного капіталу згідно з рішенням зборів акціонерів. У бухгалтерському обліку ці зміни знаходять відображення тільки після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу.

Зміни статутного капіталу регулюються Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.1998 р. № 44.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом:

-       випуску нових акцій,

-       збільшення номінальної вартості акцій.

При збільшенні кількості акцій встановленої номінальної вартості підписка на додатково випущені акції проводиться у тому ж порядку, що та акції першої емісії, а статутний капітал збільшується за рахунок:

1)  додаткових внесків учасників — у обліку це буде відображатись аналогічно операціям формування статутного капіталу;

2)  індексації основних засобів згідно з Положенням про порядок збільшення статутного фонду за рахунок індексації, основних засобів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 12. 02 1998 р. № 39;

3)  реінвестування прибутку;

4)  нарахованих дивідендів — у випадку, коли прийняте рішення про виплату дивідендів акціями.

При збільшенні номінальної вартості акцій статутний капітал може збільшуватися за рахунок додаткових внесків учасників до встановленого рівня номінальної вартості акцій або за рахунок індексації основних засобів.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватися шляхом:

-       зменшення номінальної вартості акцій;

-       зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.

Для додаткового залучення фінансових ресурсів акціонерні товариства можуть використовувати облігації - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

Емітент, у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації.

Відсоткові облігації — облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

Цільові облігації — облігації, виконання зобов’язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій.

Дисконтні облігації — облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред’явлені для дострокового погашення.

Погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.

Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій — в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою ніж одна копійка.

Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред’явника. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення, — в іноземній валюті.

2.2 Порядок формування та розподіл прибутку акціонерного товариства

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Прибуток - це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва.

Прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників (залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин і т.д.).

На формування прибутку, як фінансового показника роботи акціонерного товариства, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції; обчислення й калькулювання собівартості продукції; визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового прибутку.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

Узагальнюючим показником діяльності акціонерного товариства є його балансовий прибуток. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Отримання балансового прибутку пов’язане з кількома напрямками діяльності акціонерного товариства.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції. Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції визначається відніманням з виручки від реалізації суми ПДВ, акцизного збору, мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного акціонерного товариства, але яка пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Це операційні доходи та витрати товариства.

По-третє, це діяльність пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті товариства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні капітали інших підприємств.

По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат товариств.

Отриманий прибуток акціонерного товариства може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави. Це досягається вилученням у товаристві частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

У розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап - це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава та акціонерне товариство. В результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився у розпорядженні акціонерного товариства після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки його використання: або шляхом попереднього формування цільових грошових фондів, або спрямовуючи кошти на фінансування витрат.

При розподілі чистого прибутку акціонерного товариства певна її частка повинна бути виплачена засновникам та іншим акціонерам в якості доходу по цінним паперам, якими вони володіють.

На отримання доходів по акціям їх власники мають право, коли цінні папери придбані не менше, ніж за 30 днів до виплати дивідендів. Розмір дивіденду залежить від величини прибутку, співвідношення між його нагромаджуваною та споживчою частинами, інвестиційної політики акціонерного товариства, виду і кількості акцій.

Через ринкову ціну акції визначають рейтинг акціонерного товариства, який в свою чергу, визначає спроможність товариства до залучення позичкового капіталу або до додаткового випуску акцій. Крім дивідендів, власники акції можуть одержати доход (у вигляді курсової різниці), якщо вони продадуть акції дорожче, ніж їх купили.

2.3 Правовий режим дивідендів

Правовий режим дивідендів можна визначити як порядок визначення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства. Він має законодавчу основу. Це статті 4,5 Закону «Про цінні папери і фондовий ринок», розділ 6 Закону України «Про акціонерні товариства».

Дивіденд можна визначити як частину чистого прибутку акціонерного товариства, яка підлягає розподілу і привласненню акціонерами пропорційно вартості належних їм акцій; це також сума (величина, розмір) доходу акціонера на одну акцію. Інакше кажучи, це частка від ділення фонду сплати дивідендів на кількість акцій, власники (держателі) яких мають право на дивіденди. В юридичному аспекті оголошений Вищим органом товариства дивіденд є саме майновим правом фізичного чи юридичного акціонера, тобто правом майнової вимоги до товариства. Це право, яке захищається судом в позовному порядку.

За правовим режимом дивіденд відрізняється від інших виплат (дистрибуцій) товариства, зокрема, від процента (доходу) на облігації. З юридичної точки зору процент завжди є боргом товариства держателю облігацій, який підлягає задоволенню із всього майна товариства і забезпечується позовним захистом.

Дивіденд стає боргом товариства акціонеру лише після його оголошення і виплачується тільки з чистого прибутку. Майно товариства, стосовно якого визначаються і з якого сплачуються дивіденди акціонерам, законодавство визначає в імперативній формі. Основний принцип акціонерного права в даному разі полягає в тому, що діюче акціонерне товариство не має права сплачувати дивіденди за рахунок статутного капіталу та іншого капіталізованого майна підприємства (принцип недоторканості статутного капіталу діючого товариства). Тому дивіденди по акціях виплачуються за рахунок чистого прибутку товариства, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні товариства після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

В статутах акціонерних товариств визначаються такі елементи правового режиму дивідендів:

- розмір дивідендів (у розрахунку на одну звичайну акцію його визначають загальні збори товариства на пропозицію правління);

- строк виплат (виплата дивідендів акціонерам здійснюється один раз на рік протягом одного місяця після прийняття зборами рішення про виплату дивідендів);

- спосіб виплат (дивіденд виплачується на рахунок, зареєстрований у реєстрі акціонера при реєстрації продажу акції. У разі відсутності повної інформації про акціонера дивіденд депонується на рахунку товариства. Проценти на не одержані дивіденди не нараховуються;

- початок нарахування (дивіденди нараховуються з моменту реєстрації особи як акціонера в реєстрі акціонерів товариства, причому пропорційно внесеній за акції сумі);

- порядок виплати дивідендів вибулим і новим акціонерам

Юридично-технічною формою, яка постійно відображає майновий стан товариства, є його постійний бухгалтерський баланс, тобто документ про його активи і пасиви. Баланс товариства складається у звітному періоді і відображає результати рішень, які приймаються. Він показує вартість обігового та основного капіталу, наявність грошових коштів у касі і на рахунку, вартість матеріальних і нематеріальних активів, розмір акціонерного капіталу товариства на даний час, а також інші джерела формування коштів товариства, боргові зобов'язання і таке інше.

Законодавчо порядок розподілу дивідендів по акціям встановлюється Законами України «Про акціонерні товариства» та «Про цінні папери та фондовий ринок».

Зокрема ними встановлено, що по привілейованим акціям встановлюється фіксований дивіденд, який виплачується раніше, ніж його визначають для власника простих акцій. Фіксований дивіденд виражається або в процентах від номінальної вартості, або в грошах з розрахунку на одну акцію. Згідно Закону України «Про акціонерні товариства» привілейовані акції дають власнику переважне право на отримання дивідендів, а також на пріоритетну участь в розподілі майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації.

Прості акції дають власникові право одного голосу на загальних зборах акціонерів, розмір дивідендів по них не фіксується, але залежить від фінансового стану акціонерного товариства і сплачується з прибутку в останню чергу, тобто після сплати процентів, податків і фіксованих дивідендів.

Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства.

Товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів публічне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.

У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку.

У разі реєстрації акцій на ім’я номінального утримувача товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, самостійно виплачує дивіденди власникам акцій або перераховує їх номінальному утримувачу, який забезпечує їх виплату власникам акцій, на підставі договору з відповідним номінальним утримувачем.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо:

1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю.

Акціонерне товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо:

1) товариство має зобов’язання про викуп акцій відповідно до статті 68 цього Закону;

2) поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено повністю.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями у разі, якщо:

1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, власники яких мають переваги щодо черговості отримання виплат у разі ліквідації.

Товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів.

3. Розрахункова частина

1.  Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу і звіту про фінансові результати

Таблиця 1 Порівняльний аналітичний баланс

З таблиці бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилася на 88976 тис. грн. або на 11,67%. В складі майна доля основних засобів та інших необоротних активів зменшилась на 56103 тис. грн. або на 10%. В їх складі зменшилася доля основних засобів – на 43027 тис. грн. ( 8,1%), незавершеного будівництва - на 11948 тис. грн. (48,4%), в процентному відношенні питома вага незавершених капітальних вкладень в загальній сумі розділу зменшилась на 1,06%. Питома вага необоротних активів в загальному складі майна зменшилась на 1,05 %. Оборотні активи за звітний період збільшились на 32955 тис. грн. (16,14%). Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, яка збільшилась на 1076 тис. грн. (3,38 %), векселів одержаних та незавершеного виробництва та виробничих запасів: виробничі запаси збільшились на 43132 тис. грн. (77,6 %), незавершене виробництво на 3253 тис. грн. (44,26%). Зміни, що відбулись в структурі дебіторської заборгованості (збільшилась на 3, 38%), свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік погіршення платоспроможності. Показник готової продукції зменшився на 39012 тис. грн. (76,3 %).

Відбулась зміна дебіторської заборгованості за розрахунками: з бюджетом - зменшилась на 5561 тис. грн.(14,3%). Зменшилась сума коштів на розрахунковому рахунку – на 1611 тис. грн. (605,6 %). Відсутність коштів пояснюється перебуванням коштів у вигляді запасів, незавершеного виробництва та векселі, одержані від покупців продукції. Вартість інших оборотних активів збільшилась на 13545 тис. грн.(198,4 %).

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом на початок 2006 року складає відповідно 73,17 % та 26,78%.

В структурі власних коштів найбільшу питому вагу має інший додатковий капітал. Питома вага іншого додаткового капіталу в пасиві за 2006 рік зменшилась на 140 тис. грн. (4,16 %). Сума статутного капіталу залишилася незмінною.

Негативним є збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 27934 тис. грн. або на 18,64 %.

Питома вага довгострокових зобов’язань в структурі пасиву балансу збільшилась на 22,17 %.

Збільшилась заборгованість з бюджетом – на 27934 тис. грн. (18,64%), зменшилась з учасниками – на 182 тис. грн. (87,5%), але в той же час збільшилась заборгованість зі страхування – на 265 тис. грн. (19,92%), з оплати праці – на 1454 тис. грн. (30,17%). Також має місце істотне зменшення по статті «Інші поточні зобов’язання» - на 2875тис. грн. (56,87%).

Порівняльний аналітичний звіт про фінансові результати

2.  Факторний аналіз результату операційної діяльності підприємства

Таблиця 2

Вихідні дані для факторного аналізу результату операційної діяльності

Взявши за основу Звіт про фінансові результати операційної діяльності, не будемо враховувати дані, які мали нульове значення, і дані, що використовувалися для проміжних підсумків. Розрахунок фінансового результату будемо проводити в наступному вигляді:

Фінансовий результат від операційної діяльності = Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - Податок на додану вартість- Інші вирахування з доходу - Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) + Інші операційні доходи - Адміністративні витрати - Інші операційні витрати.

Розрахуємо фінансовий результат за попередній період:

Фінансовий результат від операційної діяльності

2007 =621149-41619-0-490561+366316-45058-10338-378675=21214

Оскільки модель мультиплікативна (складові додаються чи віднімаються), то величина зміни кожного фактора буде дорівнювати величині впливу цього фактору на модель в цілому. Іншими словами, якщо дохід збільшився на 350550 тис. грн., то і фінансовий результат від операційної діяльності під дією цього фактора збільшився на 350550 грн. грн. В таблиці розраховані зміни кожного з факторів. Саме на таку величину вони впливають і на операційний прибуток. Розрахуємо сумарний вплив, враховуючи знаки в формулі 3.1:

Зміна фінансового результату від операційної діяльності = 350550-21473-307101+65630-444-406-57042=29714

Таким чином, під дією факторів фінансовий результат зменшився на 29714 тис. грн. і повинен скласти:

21214+29714=50928.

Таким чином підприємство отримало прибуток в розмірі 50928 тис. грн.

3.  Коефіцієнтний аналіз фінансово–господарської діяльності підприємства

1.  Показники майнового стану

1.1 Коефіцієнт зносу основних засобів ()

Цей показник показує рівень фізичного і морального зносу основних фондів.

Коефіцієнт зносу основних засобів на початок звітного періоду більший ніж на кінець звітного періоду.

1.2 Коефіцієнт оновлення основних засобів ()

Показує рівень фізичного і морального оновлення основних фондів

Збільшення за умов виключення інфляційного фактора.

1.3  Частка оборотних виробничих активів ()

Економічний зміст даного показника показує частку мобільних виробничих фондів у валюті балансу

Частка оборотних виробничих активів на початок періоду була меншою ніж на кінець звітного періоду.

1.4           Коефіцієнт мобільності активів ()

Даний показник показує скільки обігових коштів припадає на одиницю необігових, а також потенційну можливість перетворення активів у ліквідні кошти

Коефіцієнт мобільності активів на початок звітного періоду був меншим ніж на кінець. Коефіцієнт мобільності активів зріс, досягнувши рекомендованого рівня.

2.  Показники ділової активності

2.1 Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти) ()

Показує кількість оборотів обігових коштів за період; скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів

Коефіцієнт оборотності обігових коштів на початок звітного періоду має менше значення ніж на кінець періоду.

2.2 Коефіцієнт оборотності запасів (обороти) ()

Показує кількість оборотних коштів, інвестованих у запаси

Коефіцієнт оборотності запасів на початок звітного періоду менший ніж на кінець періоду.

2.3 Період одного обороту запасів ()

Характеризує період, протягом якого запаси трансформуються в кошти

Період одного обороту запасів на початок періоду більший ніж на кінець періоду.

2.4 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти)

Показує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості на початок періоду менший ніж на його кінець.

3.   Показники рентабельності

3.1 Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком .

Показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів

По даному показнику відбулося збільшення на початку звітного періоду.

3.2 Рентабельність власного капіталу .

Рентабельність власного капіталу показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу

Відбувається збільшення на кінець звітного періоду.

3.3 Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком .

Показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком зменшилась на кінець періоду.

3.4 Період окупності власного капіталу .

Показує за який період кошти, що інвестовані в активи, будуть компенсовані чистим прибутком

Період окупності капіталу зменшився на кінець періоду

4.  Показники фінансової стійкості

4.1 Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал).

Характеризує оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань

Власні обігові кошти на початок звітного періоду були меншими ніж на кінець періоду.

4.2 Маневреність робочого капіталу .

Показує частку запасів у власних обігових коштах

Відбулося зменшення на кінець звітного періоду

4.3 Коефіцієнт фінансової незалежності .

Характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів та його незалежність від позикових джерел

Коефіцієнт фінансової незалежності зменшився на кінець звітного періоду.

4.4 Показник фінансового лівериджу .

Характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань

Відбулося зменшення на кінець періоду. Показник фінансового лівериджу має бути

4.5 Коефіцієнт фінансової стійкості .

Показує частку стабільних джерел фінансування у загальному обсязі

Відбулося зменшення на кінець періоду, але отримані значення не відповідають умові, що коефіцієнт фінансової стійкості повинен знаходитися в межах між 0,85 і 0,90.

5. Показники ліквідності (платоспроможності)

5.1 Коефіцієнт ліквідності поточної .

Характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року

Коефіцієнт ліквідності поточної збільшився на кінець періоду.

5.2 Коефіцієнт ліквідності швидкої .

Коефіцієнт ліквідності швидкої зменшення на кінець звітного періоду

Показує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів

5.3 Коефіцієнт ліквідності абсолютної .

Характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість

Коефіцієнт ліквідності абсолютної зменшився на кінець звітного періоду

Визначення типу фінансової стійкості

Тип фінансової стійкості можна визначити на основі трьохкомпонентного синтетичного показника.

І.

1.1 Коефіцієнт власних оборотних засобів

(Квоз) = І р. П – І р. А= Ф1,р.380- Ф1, р.080.

Квоз = 438424-613937=-175513

1.2 Коефіцієнт власних оборотних засобів та довгострокових залучених джерел формування запасів

Квоз, д.з.дж.ф.з. = Квоз + ІІІ р. П = Квоз + Ф1, р.480

Квоз, д.з.дж.ф.з.= -175513+198318=22805

1.3 Загальна величина основних джерел фінансування господарської діяльності

(Косн.дж.) = Квоз, д.з.дж.ф.з. + Короткострокові банківські кредити (Кк.б.кр.) = Квоз, д.з.дж.ф.з.+ Ф1,р. 500

Косн.дж.= 22805+23892=46697

ІІ.

а) Ф = Квоз-З = -175513-122406=-297919>0

б) Ф = Квоз, д.з.дж.ф.з. – З = 22805-122406=199601>0

в) Ф = Косн.дж. – З = 46697-122406=-75709>0

де З- запаси, Ф1, У100…140

ІІІ.

S = {Ф, Ф, Ф}

S(A) = «1» при Ф>0

«0» при Ф<0

У нашому випадку S = {0;0;0}, тобто підприємство не має абсолютну фінансову стійкість.

Визначення тривалості операційного та операційно-фінансового циклів підприємства

Операційний цикл визначається за формулою:

ТО.Ц. = tоб.з + tоб.д.з.

Він показує скільки днів всередньому необхідно для виробництва, продажу та розрахунку за продукцію підприємству або протягом якого часу грошові кошти підприємства знаходяться у запасах. Чим коротший операційний цикл тим краще для підприємства

Ми вже розраховували період оборотності запасів, у нашому випадку він становить Тоб. зап.=155 днів.

Обчислимо період обороту дебіторської заборгованості при Коб. дз=12:

Тоб. дз= (дні)

Розраховуємо операційний цикл:

ТО.Ц. = 155 + 30 = 185 (днів)

Отже, в середньому для виробництва, продажу та розрахунків за продукцію підприємству необхідно 185 днів.

Операційно-фінансовий цикл визначається за формулою:

ТО.Ф.Ц. = ТО.Ц. – tоб.к.з.

Для розрахунку періоду оборота кредиторської заборгованості (tоб.к.з.) необхідний коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, який показує, скільки оборотів необхідно підприємству, щоб розрахуватися з чистою кредиторською заборгованістю, яку воно має. Розраховується за формулою:

Розраховуємо період обороту кредиторської заборгованості, який характеризує розрахункову кількість днів для розрахунку за комерційним кредитом від своїх постачальників, за формулою:

Розрахуємо операційно-фінансовий цикл:

ТО.Ф.Ц. = 185 – 74 = 111 (днів).

Якщо ТО.Ф.Ц. > 0 – це означає, що підприємство потребує додаткового залучення грошових коштів, так як воно фактично кредитує своїх дебеторів;

ТО.Ф.Ц. < 0 – підприємство використовує грошові кошти своїх постачальників;

ТО.Ф.Ц. ≈ 0 – означає врівноважену ситуацію.

111 > 0, отже підприємство потребує додаткового залучення грошових коштів, тобто залучення їх зі сторони, оскільки воно фактично кредитує своїх дебіторів грошовими засобами. Стратегія підприємства має бути спрямована на зменшення тривалості операційного циклу та збільшення періоду обороту кредиторської заборгованості.

Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

Модель Альтмана

Z = 1,2х1+1,4х2+3,3хз+0,6х4+х5

де Z –залежна змінна (інтегральний показник фінансового стану підприємства);

х1, х2, ...хр –незалежні змінні дискримінантної моделі.

Zп = 1,2*0,01+1,4*0+3,3*0,0008+0,6*1,36+0,76=1,59

Zк = 1,2*0,027+1,4*0+3,3*0,12+0,6*1,06+1,07=2,13

Якщо Z1,8, ймовірність банкрутства висока.

Якщо , ймовірність банкрутства не можна однозначно визначити.

Якщо Z>2,67, ймовірність банкрутства низька.

Виходячи з даних розрахунків бачимо, що у підприємства на початок розрахункового періоду ймовірність банкрутства висока, а на кінець – не можна однозначно сказати.

Модель Таффлера

Z =0,53х1+0,13х2+0,18х3+0,16х4

Zn =0,53*0,11+0,13*0,63+0,18*0,26+0,16*0,76=0,31

Zk =0,53*0,24+0,13*0,57+0,18*0,25+0,16*1,07=0,42

Отже, можна зробити висновок, що підприємство має непогані довгострокові перспективи, оскільки Z > 0,3 і банкрутство малоймовірне.

Модель Ліса

Z =0,063х1+0,092х2+0,057х3+0,001х4

Zn =0,063*0,27+0,092*0,81+0,057*0,0008+0,001*1,36=0,093

Zk =0,063*0,28+0,092*1,14+0,057*0,0006+0,001*1,06=0,12

Нормативне значення за моделлю Ліса Z=0,037. Отже, імовірність банкрутства - низька.

Двофакторна модель

Zа= - 0,3877 - 1,0736*Кп + 0,0579*Ка,

де Кп – коефіцієнт покриття (=1,11);

Ка – коефіцієнт автономії (0,51).

Zа= - 0,3877 - 1,0736* 1,11+ 0,0579*0,51= - 1,55

У нашому випадку Z<0, тобто існує висока ймовірність того, що підприємство залишиться платоспроможним.

Дискримінантна модель

Z = 1,51х1+0,08х2+10х3+5х4+0,3х5+0,1х6

Х=0,01

Х=0,015

Х=762345/289192=2,64

Х=8513212/412897=2,06

Х=21214/762345=0,03

Х=50928/851321=0,06

Х=21214/579530=0,04

Х=50928/908607=0,06

Х=55588/579530=0,1

Х=98720/908607=0,11

Х=579530/762345=0,76

Х=908607/851321=1,07

Zп = 1,51*0,01+0,08*2,64+10*0,03+5*0,04+0,3*0,1+0,1*0,76=0,83

Zк = 1,51*0,015+0,08*2,06+10*0,06+5*0,06+0,3*0,11+0,1*1,07=1,23

Z < 2, отже підприємство вважається фінансово нестійким, йому загрожує банкрутство.

Отже, за проведеними розрахунками бачимо, що ймовірність банкрутства спостерігається лише за моделлю Альтмана (частково) та за дискримінантною моделлю.

Для отримання позитивного фінансового результату в найближчих роках необхідно:

1)      всіма можливими засобами проводити подальше підвищення ефективності виробничої діяльності, оскільки найбільшою мірою від неї залежить фінансовий результат;

2)      продовжувати впровадження найбільш ефективних схем кредитування, пошук альтернативних джерел фінансових ресурсів з метою оптимізації фінансових витрат і підвищення мобільності фінансування поточної діяльності;

3)      спрямовувати частину прибутку (за його наявності) на поповнення обігових коштів з метою зменшення дефіциту власних обігових коштів;

4)      проводити вивільнення коштів, заморожених в формі запасів, шляхом реалізації зайвих матеріальних цінностей;

5)      проводити подальшу роботу з дебіторською та кредиторською заборгованістю, спрямовану на їх мінімізацію до оптимального рівня;

6)      скорочувати частку постійних активів (будівель, обладнання, тощо), які не задіяні в процесі виробництва, що дозволить за рахунок вивільнення коштів, вкладених в ці об'єкти, підвищити ліквідність та кредитоспроможність підприємства;

7)      впроваджувати заходи з енергозбереження на підприємстві для зменшення собівартості продукції;

8)      знаходити нові ринки збуту для випускаємої продукції

Висновок

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками.

В цьому аспекті акціонерні товариства мають ряд переваг у порівнянні з іншими видами ділових організацій, які роблять їх найбільш придатною формою для великого бізнесу в силу цілого ряду причин. Перш за все акціонерні товариства можуть мати необмежений термін існування, в той час як період дії підприємств, заснованих на приватній власності чи товариств з участю фізичних осіб, як правило, обмежений рамками життя їх засновників.

Акціонерні товариства завдяки випуску акцій, одержують більш широкі можливості в залученні додаткових коштів у порівнянні з некорпоратизованим бізнесом. Оскільки акції мають достатньо високу ліквідність, їх набагато легше перетворити в гроші при виході з акціонерного товариства, ніж отримати назад долю в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Важливо також і те, що акціонерне товариство є найзручнішою і найзрозумілішою для іноземних інвесторів формою спільної діяльності з вітчизняними підприємцями, адже при інвестуванні в акціонерне товариство до валових доходів емітента, який є об'єктом оподаткування, не включаються суми коштів або вартість майна, котрі надходять платникові податку (емітенту) як прямі інвестиції або реінвестиції у корпоративні права.

Отже, акціонерна форма організації підприємництва дає змогу найбільш ефективно використати фінансові ресурси, швидко здійснити концентрацію капіталу, залучити до співволодіння та управління велику кількість людей, і це, в свою чергу, спонукає їх до зацікавленості в кінцевих результатах праці.

Список в використаної літератури

1.    Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-XI.

2.    Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV.

3.    Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII.

4.    Положення про порядок збільшення статутного фонду за рахунок індексації, основних засобів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 12.02.1998 р. № 39.

5.    Гольцберг. Акционерные общества. Фондовая биржа, Операции с ценными бумагами. – К.: Текст, 1992.

6.    Білорус О.Г., Рогач В.І. Акціонерні товариства: організація і управління. - К.: Техніка, 1992.

7.    Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: навчальний посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004.

8.    Описько С.М., Марич П.Т. Фінанси підприємств: підручник для студентів ВНЗ. – 2-ге вид., випр.і доп. - Львів: «Магнолія плюс», 2006.

9. Безгубенко Л.М. «До запитання про суть фінансів» // «Фінанси України», 2000 р., № 1.

10. Коробов Н.В. «Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий». - К.: Высшая школа, 2000.

11.                     Мозговой О.Н. Фондовый рынок Украины. - К.: Феникс, 2001.

12. Лупенко Ю.О. «Формування контрольних пакетів акцій акціонерного товариства» // «Фінанси України», 2001 p., № 9.

13. Поддєрьогін A.M. «Фінанси підприємств», К., 2000.

14. Портнов А.В. «Удосконалення законодавчої бази акціонерних товариств» // «Фінанси України», 2000р. №12

15. Стецько М.В. «Фінанси AT: проблеми і перспективи» // «Фінанси України», 2000р., № 4.

16. Суржик В.Г. «Фінансове прогнозування доходів та витрат акціонерного товариства» // «Фінанси України», 2001 p., № 12.

17. Суржик В.Г. «Акціонування й управління акціонерним капіталом» // «Фінанси України», 2001 р., № 12.

18. Третяк О.Д. «Прогнозування фінансового стану акціонерних товариств» // «Фінанси України», 2000р., № 11.

19.                     Опарін В.М. Фінанси. - К.: 1999.

20.                     Фондовий ринок України. Керівник авт. кол. В.В. Оскольський. - К.: УФБ, Скарбниця, 1999.

21.                     www.zakon.rada.gov.ua