Фiнансова дiяльнiсть держави, ii правовi аспекти

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Фiнансова дiяльнiсть держави, ii правовi аспекти

Фiнансова дiяльнiсть держави, ii правовi аспекти

Індекс групи 26897-
МБС-1

П.І.Б. студента Даниловський Вадим

Леонідович

Домашня адреса 284019, м.Івано-

Франківськ, вул. Довга, б.47, кв.75

Назва організації, посада ТзОВ
“Інтерком” ЛТД,

менеджер відділу реалізації

Контрольна робота

з спеціальності “Банківська і страхова справа”

з предмету “Фінансове право”

Тема ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ,

ЇЇ ПРАВОВІ АСПЕКТИ

ПЛАН.

Вступ…………………………………………………………………….С.3.

1.Сутність фінансової діяльності держави…………………………….С.4.

2.Принципи та методи фінансової діяльності держави

в Україні……..…………………………………………………………..С.6.

3.Правові аспекти фінансової діяльності держави в Україні………...С.8.

Висновки…………………………………………………………………С.10.

Список використаної літератури……………………………………….С.11.

ВСТУП.

Фінансова діяльність держави – одна з найважливіших сфер її діяльності, передбачених законодавством України. Ця діяльність виявляється у збиранні, розподілі та використанні потрібних державі грошових коштів. Отже, фінансова діяльність держави спричинена необхідністю держави здійснювати розподіл та перерозподіл національного доходу.

При висвітленні теми даної контрольної роботи ставиться мета визначити, в чому полягає сутність фінансової діяльності держави в
Україні, яких принципів дотримується держава при її здійсненні, які методи вона при цьому застосовує. В роботі аналізуються ряд норм Конституції
України та інших законодавчих актів, присвячених правовим аспектам фінансової діяльності держави.

Джерелами при написанні даної роботи є Конституція та закони України, матеріали підручників та посібників.

1.СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ.

Термін “фінанси” походить від франц. finance – “обов`язкова сплата грошей”, що, у свою чергу походить від лат. finare – “закінчити, врегулювати суперечку ( грошову )”.

У сучасному розумінні фінансами називають систему економічних відносин, за допомогою яких створюються і розподіляються державні кошти.

Як зазначає А.Г.Зюнькін, “фінансова діяльність держави зумовлена об`єктивною необхідністю розподілу та перерозподілу національного доходу, а також задоволення як індивідуальних потреб громадян, так і потреб суспільства в цілому.” [3; 4]

На практиці фінансова діяльність держави уявляє собою процес збирання,розподілу (перерозподілу) та використання коштів, що забезпечуют

ь виконання державою функцій. Нею займаються уповноважені державні органи, що здійснюють пряме планове збирання і розподіл коштів.

Всі фінансові ресурси в державі поділяються на централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів. Централізовані фонди надходять у розпорядження держави як суб’єкта влади, тоді як децентралізовані утворюються в усіх галузях народного господарства.

До державних фінансів України належать зведений державний бюджет
України, фінанси державного сектора економіки, централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, державний кредит, резервні та страхові фонди.

До поняття “фінанси” близьке за своїм значенням поняття “гроші”.
Проте, між цими поняттями існує й принципова відмінність : якщо гроші – це загальний еквівалент, за допомогою якого вимірюються затрати праці виробників, то фінанси є економічним інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу, знаряддям контролю за фондами грошових ресурсів.
Крім державних, у суспільстві є й приватні фінанси. Якщо стан і розвиток державних фінансів визначаються рішеннями держави і діями публічної влади, то приватні фінанси залежать виключно від законів ринкової економіки.
Здіснюючи финансову діяльність, держава може в примусовому порядку забезпечити власні доходи, приватні ж особи зробити цього не можуть.
Державні фінанси пов`язані з грошовою системою держави, яка не залежить від волі приватного власника. Нарешті, ще одна відмінність між державними та приватними фінансами полягає в тому, що перші є засобом досягнення загального інтересу громадян держави, тоді як другі зорієнтовані переважно на на отримання прибутку тих чи інших фізичних чи юридичних осіб.

Таким чином, фінансову діяльність держави можна розглядати як особливу галузь управління, спеціальним завданням якої є мобілізація коштів для всіх інших сфер її діяльності. На сучасному етапі, коли Україна здійснює перехід до ринкової економіки, значення фінансової діяльності держави дедалі зростає, причому держава частіше вдається до економічних важелів фінансової діяльності на противагу тоталітарній економіці, за якої держава у своїй фінансовій діяльності віддавала перевагу командно- адміністративним важелям.

2. ПРИНЦИПИ та МЕТОДИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ.

У своїй фінансовій діяльності держава керується рядом принципів. Одним з них є публічний характер фінансової діяльності, що означає її відкритість. Найважливіші акти цієї діяльності держави доводяться до відому громадськості завдяки засобам масової інформації.

Іншим принципом фінансовоі діяльності є розподіл функцій між представницькими та виконавчими органами влади. Чіткому розмежуванню повноважень різних органів влади щодо фінансової діяльності присвячено цілий ряд статей Конституції Украіни, інших законодавчих актів.Докладніше функції тих чи інших органів розглядаються у третій частині даної роботи.

З цим принципом тісно пов`язано наступний – пріоритет представницьких органів влади перед виконавчими у вирішенні державних проблем, пов`язаних з фінансами.

Ще одним принципом є пріоритетність публічних видатків щодо прибутків казни.

Важливим принципом фінансової діяльності держави є фінансування її безпеки, що здійснюється за рахунок централізованих державних фондів.

Одним з принципів фінансової діяльності виступає єдність фінансової діяльності та грошової системи держави, адже державні кошти створюються й розподіляються у грошовій формі, закріпленій національним законодавством.

В якості одного з принципів фінансової діяльності розглядають її міжгалузевий характер. Ця діяльність охоплює виробничу й невиробничу сфери економіки, утримання соціальної сфери тощо.

Принципом фінансової діяльності держави є також її самостійність, тобто держава займається цією діяльністю відокремлено від інших сфер діяльності, маючи для цього фінансову систему з її фондами та інститутами.

Ще одним важливим принципом фінансової діяльності держави є її соціальна спрямованість. Даний принцип має на увазі орієнтованість держави у своїй фінансовій діяльності на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має практично втілюватися в реальності прав людини і громадянина, в існуванні доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров`я, соціального забезпечення, у підтримці малозабезпечених прошарків населення тощо.

Принцип плановості фінансової діяльності держави передбачає, що кожна сфера цієї діяльності обов`язково планується державним бюджетом, зведеним балансом доходів і видатків (в міністерствах), балансом доходів і видатків (на підприємствах), кошторисом доходів і видатків (в установах і організаціях), кредитним планом і касовим планом (в банках).

Нарешті ще одним принципом фінансової діяльності є принцип гласності, тісно пов`язаний з першим із вищезгаданих принципів – принципом її публічного характеру. Фінансова діяльність держави перебуває під контролем суспільства, зокрема, завдяки обраному виборцями депутатському корпусу.

За визначенням А.Г.Зюнькіна, “методи фінансової діяльності
– засоби, прийоми, за допомогою яких уповноважений державою орган від її імені мобілізує, розпоряджається і використовує фонди грошових ресурсів.”[3,7]. Всі методи фінансової діяльності держави поділяються на дві категорії: методи формування фондів грошових ресурсів та методи розподілу цих фондів.

Методи формування фондів грошових ресурсів, у свою чергу, поділяються на обов`язкові та добровільні.

До обов`язкових методів належать податки, збори (митні, дорожні та ін.), штрафи, плата за використання природних ресурсів, страхування (страхування майна, особисте страхування, страхування відповідальності тощо), платежі в централізовані спеціальні фонди грошових ресурсів (пенсійний фонд, фонд соціального страхування, Чорнобильський фонд і т.і.).За допомогою цих методів держава примусово залучає грошові кошти до своїх фондів.

Крім обов`язкових існують добровільні методи мобілізації грошових ресурсів. До них належать грошово-речові лотереї, позики різних видів, добровільні внески громадян, акції та ін.Застосовуючи ці методи, держава залучає у своє розпорядження тимчасово вільні кошти населення і підприємств.

Другою категорією методів фінансової діяльності є методи розподілу фондів грошових ресурсів. Одним з основних серед них є метод бюджетного

фінансування, тобто безповоротного безвідплатного цільового відпуску коштів на певні потреби. Іншим методом є метод банківського кредитування, тобто поворотний відплатний цільовий терміновий відпуск коштів державним банком кредиторові під заставу.

До методів розподілу фондів грошових ресурсів належать також виплати пенсій, страхових відшкодувань і різних допомог.

3. ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ.

Фінансова діяльність держави регламентована системою фінансово-правових актів, серед яких виділяють акти органів законодавчої влади (закони) та акти органів виконавчої влади (підзаконні акти).Існують різні форми фінансово-правових актів : Конституція України, закони України, укази Президента України, декрети Кабінету Міністрів України, накази, інструкції чи положення Міністерства фінансів України або Державної податкової адміністрації, методичні вказівки, листи, телеграми
Національного банку України та ін.

Конституція України приділяє велику увагу фінансовій діяльності держави. Так, п.4 ст.85 Конституції передбачає, що “до повноважень Верховної Ради України належить…затвердження Державного бюджету
України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання…” [1,405].
Виходячи з необхідності забезпечення економічної безпеки держави, ст.92
Конституції закріплює, що “виключно законами України встановлюються…Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи…’’[1;410].

Ст. 95 Конституції наголошує, що “бюджетна система
України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.”[1;
411]. Ст. 96 Конституції закріплює за Верховною Радою України затвердження бюджета на певний термін. Участь Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Національного банку України у здійсненні фінансової діяльності передбачено статтями 97, 98 та 100 Конституції. Ст. 99 Конституції визначає національну грошову одиницю України – гривню. Ст. 116 встановлює, що
“Кабінет Міністрів України … забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики…” [1; 418].

Ст. 138 Конституції України відносить до відання
Автономної Республіки Крим розроблення, затвердження та виконання бюджету
Автономної Республіки Крим. Ст. 143 передбачає, зокрема, що “територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування … затверджують бюджети відповідних адміністративно- територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону…” [1,430].

Крім Конституції України правовим аспектам фінансової діяльності держави приділяється увага в інших законодавчих актах, зокрема в Законі України “Про банки і банківську діяльність”. Розділ ІІ цього
Закону присвячено діяльності такого важливого суб`єкта фінансової діяльності держави як Національний банк України. У відповідності до ст.8
Закону “Національний банк є центральним банком України, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням

Верховної Ради України.” [2;203].

Правове регулювання фінансової діяльності держави здійснюється також законами України “Про систему оподаткування”, “Про контрольно-ревізійну службу в Україні”, “Про Державну податкову службу в
Україні”, “Про бюджетну систему України”, “Про страхування”, “Про
Рахункову палату Верховної Ради України” та ін.

Ще одним законодавчим актом, що регулює фінансову діяльність держави, а саме таку її форму як випуск цінних паперів, є Закон
України “Про цінні папери і фондову біржу”. Даний закон передбачає можливість випуску облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик.
“Рішення про випуск облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами народних депутатів. Кошти, одержані від реалізації внутрішніх республіканських або місцевих позик, спрямовуються відповідно в республіканський і місцеві бюджети, в позабюджетні фонди місцевих рад народних депутатів.”[4;86-87]

ВИСНОВКИ.

Фінансовою діяльністю називають процес збирання, розподілу (перерозподілу) та використання коштів, що забезпечують виконання державою її функцій. Фінансовою діяльністю займаються уповноваженгі державні органи, здійснюючи пряме планове збирання і розподіл грошових коштів.

У своїй фінансовій діяльності Українська держава дотримується наступних принципів :

. публічний характер;

. розподіл функцій між представницькими та виконавчими органами влади;

. пріоритет представницьких органів влади перед виконавчими;

. пріоритетність публічних видатків щодо прибутків казни;

. фінансування безпеки держави;

. єдність фінансової діяльності та грошової системи держави;

. міжгалузевий характер;

. самостійність;

. соціальна спрямованість;

. плановість;

. гласність.

Держава здійснює свою фінансову діяльність за допомогою обов`язкових (податки, збори, штрафи, плата за використання природних ресурсів, страхування, платежі в централізовані спеціальні фонди та ін.) та добровільних (лотереї, позики, добровільні внески, акції та ін.) методів формування фондів грошових ресурсів, а також за допомогою методів розподілу цих фондів, до яких належать фінансування, кредитування, випати пенсій, страхових відшкодувань і різних допомог.

Правові аспекти фінансової діяльності держави знайшли відбиток у деяких статтях Конституції України, у законах Украіни
“Про банки та банківську діяльність”, “Про цінні папери та фондову біржу”,
“Про систему оподаткування”, “Про державну податкову службу в Україні”,
“Про оподаткування прибутку підприємств” та деяких інших.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Конституція України // Історія української Конституції / Упоряд.

А.Г.Слюсаренко, М.В.Томенко. – К.: Право, 1997. –С.383-435.

2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” // Калина А.В.,

Кощеєв А.А. Работа современного коммерческого банка : Учеб.-метод. пособие. – К.: МАУП, 1997. – 224 с.

3. Зюнькін А.Г. Фінансове право : Опорний конспект лекцій. – К.:

МАУП, 1999. – 112 с.

4. Іванов В.М. Гроші та кредит : Курс лекцій. -- К.: МАУП, 1999. – 230 с.