 |
 |
 |
|
|||||||||
|
 | |||||||||||
|
 |
||||||||
|
МЕНЮ
|
БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Формирование и использование финансов в акционерном обществеФормирование и использование финансов в акционерном обществеМіністерство освіти України Кафедра “Фінанси і кредит” Курсова робота з курсу “Фінанси” на тему:”Формування та використання фінансів в акціонерному товаристві” Дата здачі роботи “10” січня 2000р. Херсон 2000 Зміст
1.1.Прибуток і амортизаційні відрахування_____________5 1.2.Кредиторська заборгованість та кошти від продажу цінних паперів_________________________________________15 1.3.Кредит________________________________________17 1.4.Інші надходження фінансових коштів ______________19 2.1.Історична довідка і характеристика потужності____22 2.2.Склад і структура персоналу_____________________24 2.3.Асортимент продукції___________________________24 3.1.Аналіз джерел фінансових ресурсів і їх використання_26 3.2.Аналіз використання майна______________________33 3.3.Розрахункові таблиці____________________________37 Вступ Фінанси акціонерних товариств, об'єднань, підприємств і галузей являють собою систему економічних взаємозв'язків, пов'язаних із кругообігом коштів, утворенням, використанням грошових прибутків, контролем за виробництвом, розподілом, використанням національного продукту. Функціонування фінансово-кредитної системи безпосередньо залежить від
ступеня використання товарно-грошових відносин у керуванні й організації
господарських відносин. Подія , що сталася у минулому і стосувалася
згортання товарно-грошових відносин (із 1920-1923р. до кінця 80-х початку Відповідно до Закону України "Про підприємство", фінансові ресурси підприємств – це переважно прибуток і амортизаційні відрахування, прибутки від цінних паперів, пайові внески, кошти спонсорів. Поряд з цим фінанси акціонерного товариства займають одне з головних місць у відтворювальному процесі , формуванні власних грошових фондів і ценралізованих фінансових ресурсів держави, тому вимагають постійного контролю і належної уваги з боку керуючих органів. Перехід до ринкової системи викликав серйозні зміни всієї фінансової
системи і в першу чергу її основної ланки – фінансів акціонерного
товариства . Фінансові умови господарювання притерпіли суттєвих змін ,
котрі знайшли своє відображення в лібералізації економіки , зміні форм
власності , проведенні широкомаштабної приватизації , зміні умов державного
регулювання , введення системи стягнення податків з підприємств . В
результаті проведених в країні реформ з’явились : недержавний сектор
економіки, сучасна банківська система , ринки товарів і послуг , капіталу. 1. Джерела формування фінансових коштів Відповідно до Закону України “Про підприємства” від 25 листопада 1998 р. “підприємство - це самостійний суб'єкт, що господарює, створений для ведення господарчої діяльності, що здійснюється з метою отримання прибутку і задоволення суспільних потреб”.[2] Як правило, акціонерне товариство виступає юридичною особою, що визначається сукупністю ознак: відокремленістю майна, відповідальністю по зобов'язаннях цим майном, наявністю розрахункового рахунку в банку, виступом від свого імені. Відокремленість майна виражається наявністю самостійного бухгалтерського балансу, на якому значиться майно акціонерного товариства. Фінансові відносини акціонерного товариства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних коштів підприємства, його прибутків, залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл прибутків, що утворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства. Організація господарської діяльності вимагає відповідного фінансового забезпечення, тобто початкового капіталу, що утворюється з внесків засновників акціонерного товариства і приймає форму статутного капіталу. Це найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства. Конкретні засоби утворення статутного капіталу залежать від організаційно - правової форми акціонерного товариства. При створенні акціонерного товариства статутний капітал направляється на придбання основних фондів і формування оборотних коштів у розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо-господарської діяльності, вкладається в придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використання яких є важливим чинником при утворенні прибутку. Таким чином, початковий капітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість, що виражається ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму - форму виручки від реалізації зроблених товарів, що надходить на розрахунковий рахунок акціонерного товариства. “Виторг - це ще не прибуток, але джерело відшкодування витрачених на виробництво продукції коштів та формування грошових фондів і фінансових резервів підприємства.”[13, с.45] В результаті використання виторгу з її виділяються якісно різні складові частини створеної вартості. Насамперед це пов'язано з формуванням амортизаційного фонду, що
утворюється у вигляді амортизаційних відрахувань після того, як знос
основних виробничих фондів і нематеріальних активів прийме грошову форму. Оскільки матеріальну основу утворюваного товару складають сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, їхня вартість поряд з іншими матеріальними витратами: зносом основних виробничих фондів, заробітною платою робітників складають витрати підприємства по виробництву продукції, що приймають форму собівартості. До надходження виторгу ці витрати фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, що не витрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходження виторгу від реалізації товарів оборотні кошти відновляються, а понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються. Відокремлення витрат у вигляді собівартості дає можливість зіставити отриманий від реалізації продукції виторг і зроблені витрати. Зміст інвестування коштів у виробництво продукції відображається в одержанні чистого прибутку , і якщо виторг перевищує собівартість, то підприємство одержує його у вигляді прибутку. Прибуток, що залишається в розпорядженні акціонерного товариства - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку акціонерне товариства. “Прибуток від реалізації продукції – представляє собою різницю між
виторгом від реалізації продукції без податку на додану вартість, акцизів,
експортних тарифів і витратами на виробництво і реалізацію, включених у
собівартість продукції”.[7, с.67] Виторг від реалізації продукції
визначається або по мірі її оплати (при безготівкових розрахунках – по мірі надходження фінансових коштів за товари на рахунки у банки, а при
розрахунках готівкою – по надходженням коштів у касу), або по мірі
відвантаження товарів і представлення покупцю розрахункових документів. Прибуток від іншої реалізації – представляє собою прибуток, отриманий від реалізації основних фондів і іншого майна господарюючого суб”єкта, відходів, нематеріальних активів і т.д. Прибуток від іншої реалізації визначається як різниця між виторгом від реалізації і витратами на цю реалізацію. При встановленні прибутку від релізації основних фондів і іншого майна враховується різниця між продажною ціною і первісною, або залишковою вартістю цих фондів і майна. При цьому залишкова вартість майна застосовується до основних фондів, нематеріальних активів, малоцінним і швидкозношуваним речам. Залишкова вартість – це балансова вартість за мінусом зноса. Доходи від позареалізаційних операцій включають: доходи, отримані від дольової участі в діяльності інших господарюючих суб’єктів, дивіденди по акціям, доходи по облігаціям і іншим цінним паперам, належачих господарюючому суб’єкту; доходи від здачи майна в аренду; доходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції; присуджені або визнані боржником штрафи, пеня, неустойка, інші види санкцій за порушення умов господарчих договорів, а також доходи від відшкодування спричинених збитків; прибуток минулих років, виявлений у звітньому році; позитивні курсові різниці по валютним рахункам, а також операції в іноземній валюті; суми коштів, отримані безоплатно від інших підприємств при відсутності спільної діяльності; інші доходи від операцій, безпосередньо не пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції; Балансовий прибуток – представляє собою суму прибутків від реалізації продукції, від іншої реалізації і доходів по позареалізаційним операціям за вирахуванням витрат по них. При цьому слід зауважити, що доходи від дольової участі в інших господарюючих суб’єктах, доходи по цінним паперам оподатковуються по іншій ставці, ніж прибуток. Тому ці доходи потрібно відокремлювати від оподаткованого прибутку в окрему групу. Господарюючий суб’єкт самостійно визначає напрями використання прибутку, якщо інше не передбачене статутом. | | | | |Балансовий прибуток | | Схема 1. Розподіл балансового прибутку. Резервний фонд створюється суб’єктами на випадок припенення їх
діяльності для відшкодування кредиторської заборгованності. Він є
обов’зковим для акціонерного товариства, кооператива, акціонерного
товариства з іноземними інвестиціями. Акціонерні товариства зараховують до
резервного фонду також емісійний доход, тобто суму різниці між продажною і
номінальною ціною акцій, отриману при їх реалізації по ціні, яка перевищує
номінальну вартість. Ця сума не підлягає якому-небудь використанню або
розподілу, крім випадків реалізації акцій по ціні нижчий за номінальну
вартість. Резервний фонд акціонерного товариства використовується на
виплату процентів по облігаціям і дивідендів по привілейованим акціям у
випадку недостатнього чистого прибутку для цих цілей. Відрахування до
резервного фонду і в інші подібні по призначенню фонди відбувається до
досягнення розмірів цих фондів, встановлених засновницькими документами,
але не більше 25% статутного фонду,а для акціонерного товариства – не менше Фонди нагромадження і фонди споживання – це фонди спеціального
призначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами. Фонд споживання представляє собою джерело фінансових коштів акціонерного товариства, зарезервованого для проведення операцій по соціальному розвитку і матеріальному заохоченню колектива. До фондів споживання перераховуються наступні виплати в грошовій і натуральній формах: суми, нараховані на оплату праці; доходи по акціям членів трудового колективу і їх внескам у майно господарюючого суб’єкта, нараховані до виплат робітникам; сума представлених господарюючим суб’єктом трудових і соціальних пільг; “Амортизація – економічний процес, який кількісно відображає втрату
знаряддями праці своєї вартості і поступове перенесення її на новостворену
продукцію з наступним нагромадженням коштів для відтворення основних
засобів”.[9, с.93] Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального
зносу основних фондів і здійснюється з метою повної заміни основних фондів
при вибутті. Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних
фондів, часу їх використання, витрат на модернізацію. Амортизація
нараховується відповідно до балансової вартості основних фондів, вона є
елементом виробничих витрат, включається в собівартість продукції і
відшкодовується при її реалізації. В умовах ринкових відносин амортизаційні
відрахування є сталим джерелом формування фінансових ресурсів, розмір яких
істотно впливає на економіку акціонерного товариства. Практика свідчить, що
висока питома вага відрахувань збільшує витрати виробництва, знижує
конкурентноспроможність продукції, зменшує обсяг прибутку і скорочує
можливості підвищення економічного рівня розвитку акціонерного товариства. Все майно, яке підлягає амортизації об”єднано в чотири категорії: будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої; транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі, офісне обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації; інші основні фонди, що не ввійшли до попередніх груп; нематеріальні активи; Річні норми амортизації встановлюють у процентах до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початку звітнього періоду в таких розмірах: 1-ша категорія – 5%, 2-га – 25%, 3-тя – 15%. При цьому проводиться щоквартальна індексація при інфляціїї понад 102,5%. У відношенні до нематеріальних активів амортизаційні відрахування відбуваються рівними частками на протязі строку існування цих активів. У випадку якщо строк використання активів встановити неможливо, строк амортизації встановлюється на десять років. Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу
коштів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових
ресурсів акціонерного товариства, якими вони розпоряджаються самостійно. Призначення амортизаційних відрахувань – забезпечувати відтворення основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від амортизаційних відрахувань прибуток не залишається цілком у розпорядженні акціонерного товариства, її значна частина у вигляді податків надходить у бюджет, що визначає ще одну сферу фінансових відносин, що виникають між акціонерним товариством і державою з приводу розподілу створеного чистого прибутку. Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що спрямовуються на нагромадження, складають грошові ресурси акціонерного товариства, використовувані на його виробничий і науково - технічний розвиток, формування фінансових активів - придбання цінних паперів, внески в статутний капітал інших підприємств і т.п. Інша частина прибутку, використовувана на нагромадження, направляється на соціальний розвиток акціонерного товариства. Частина прибутку використовується на споживання, в результаті чого виникають фінансові відносини між акціонерним товариством і особами, як зайнятими, так і не зайнятими на підприємстві. У сучасних умовах господарювання розподіл і використання амортизаційних відрахувань і прибутку на підприємствах не завжди супроводжується створенням відособлених грошових фондів. Амортизаційний фонд як такий не формується, а вирішення запитання про розподіл прибутку у фонди спеціального призначення залишено в компетенції акціонерного товариства, але це не змінює сутності розподільних процесів, що відбивають використання фінансових ресурсів акціонерного товариства. Оскільки фінанси акціонерного товариства як відносини є частиною економічних відносин, що виникають у процесі господарської діяльності, принципи їхньої організації визначаються основами господарської діяльності акціонерного товариств. Виходячи їх цього, принципи організації фінансів можна сформулювати в такий спосіб: самостійність в області фінансової діяльності, самофінансування, зацікавленість у результатах фінансово - господарської діяльності, відповідальність за її результати, контроль за фінансово - господарською діяльністю акціонерного товариства. Самофінансування - обов'язкова умова успішної господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. “Цей принцип базується на повній окупності витрат по виробництву продукції і поширенню виробничо-технічної бази підприємства. Він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні і капітальні витрати за рахунок власних джерел”.[13, с.54] При тимчасовій недостатності в коштах потреба в них може забезпечуватися за рахунок короткострокових позичок банку і комерційного кредиту, якщо мова йде про поточні витрати, і довгострокові банківські кредити, використовувані на капітальні вкладення. Господарська діяльність акціонерного товариства нерозривно пов'язана з його фінансовою діяльністю. Акціонерне товариство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, інвестуючи їх у виробництво продукції з метою одержання прибутку. Фінансові ресурси акціонерного товариства, що спрямовуються на його розвиток, формуються не тільки за рахунок: амортизаційних відрахувань; прибутку, одержуваної від усіх видів господарської і фінансової діяльності але й від: додаткових пайових внесків учасників у товариствах; коштів, одержуваних від випуску облігацій; коштів, що мобілізуються за допомогою випуску і розміщення акцій в акціонерних товариствах відкритого і закритого типів; довгострокового кредиту банку й інших кредиторів (крім облігаційних позик); інших законних джерела (наприклад, добровільних безоплатних внесків підприємств, організацій, громадян). Принцип самофінансування поки не може бути забезпечений на підприємствах, що випускають необхідну споживачу продукцію з високими витратами на її виробництво й забезпечуючих недостатній рівень рентабельності по різних об'єктивних причинах. До них відносяться підприємства житлово-комунального господарства, пасажирського транспорту, сільськогосподарські й інші підприємства, що одержують асигнування з бюджету. Те ж характерно і для підприємств оборонного значення, господарська діяльність яких не може вважатися підприємницькою і фінансується за рахунок коштів, отриманих відреалізації продукції, тому для цього існують інші джерела фінансових ресурсів, а звідси і шляхи їх використання: | | Продовження таблиці 1 1.2. Кредиторська заборгованість та кошти, отримані від продажу цінних паперів Кредиторська заборгованість – це перш за все заборгованість по заробітній платні, відрахуванням до позабюджетних фондів, пов”язані з фондом оплати праці, резерв майбутніх платежів і ін. Утворення заборгованості по заробітній платні викликане тим, що між строком її нарахування і днем виплати є деяка кількість днів за роботу, в які господарюючий суб”єкт ще повинен виплатити робітникам. “Резерв майбутніх платежів створюється за рахунок нагромадження коштів, призначених на оплату майбутніх відпусток робітників. Вказані кошти не належать підприємству або мають цільове призначення. Проте вони постійно знаходяться у підприємства, котре використовує їх на свій розсуд до момента погашення даної заборгованості”. [7, с.74] Кошти, отримані від продажу цінних паперів. Цінні папери представляють собою грошові документи. Вони можуть існувати в формі відокремлених документів або записів на рахунках. До них відносяться акції, облігації, векселі, заставні свідоцтва, страховий поліс і ін. Пайовий внесок – представляє собою суму грошового внеску, сплачену
юридичною або фізичною особою при вступі до спільного підприємництва. ““Ноу-хау”(знаю як) – комплекс різноманітних науково-технічних, економічних, соціальних знань, які практично необхідні для певної діяльності, але ще не стали загальним надбанням”.[11, с.181] При визначенні ціни “ноу-хау” необхідно пам”ятати, що вона окупиться майбутнім прибутком, якиц отримає користувач, в іншому випадку у нього буде менший прибуток або його не буде зовсім. В світовій практиці ціна “ноу-хау” складає 5% від майбутнього прибутку, але є випадки, коли вона досягає 20%. Існує декілька способів оплати “ноу-хау”. Основні з них:
роялті – поступові виплати за “ноу-хау” пропорційно визначеним показникам в
ході його використання. Роялті зазвичай нараховується з прив”язкою до
показників зростання прибутку або зростання випуску продукції і т.д.;
паушальний платіж одночасовий, обговорений раніше платіж. Паушальні платежі
використовуються, коли важко спрогнозувати ефект дії "ноу-хау" або вартість
ліцензій невелика; Інвестиційний внесок представляє собою джерело самокредитуван- ня діяльності акціонерного товариства. Інвестиційний внесок – це грошовий внесок робітника в розвиток даного акціонерного товариства, котре вкладнику нараховує відсоток в розмірі і в строки, визначені договором або положенням про інвестиційний внесок. 1.3. Кредит Кредит – буквально означає "розпорядження визначеною сумою грошей на протязі деякого часу, тобто ті, у кого є надлишок коштів, можуть їх давати в кредит тим, хто відчуває нестачу або має потребу в додаткових сумах". [18, с.21] В даний час кредит має величезне значення. Він вирішує проблеми, що стоять перед всією економічною системою. Так за допомогою кредиту можна перебороти труднощі, пов'язані з тим, що на одній ділянці визволяються тимчасово вільні кошти, а на інших виникає потреба в них. Кредит акумулює капітал, що визволився, тим самим, обслуговує прилив капіталу, що забезпечує нормальний відтворювальний процес. Також кредит прискорює процес грошового обігу, забезпечує виконання цілого ряду відносин: страхових, інвестиційних, грає велику роль у регулюванні ринкових відносин. Джерелом позичкового капіталу служать, по-перше, кошти що вивільняються з кругообігу: засоби, призначені для відновлення основного капіталу (тобто амортизаційний фонд); частина оборотного капіталу, що вивільняється в грошовій формі в зв'язку з розбіжністю часу продажу товарів і купівлі сировини, палива, матеріалів. Капітал, тичасово вільний у період між надходженням коштів від реалізації товарів і виплатою заробітної плати. Іншим джерелом позичкового капіталу виступають грошові прибуток і нагромадження приватного сектора. Потрібно відзначити, що починаючи з 50-60 років нашого сторіччя існує тенденція підсилення залучення грошових заощаджень працюючих і службовців. Цьому сприяли, у першу чергу, поліпшення соціально-економічного становища розвинених країн; зміни в структурі споживання. У якості третього джерела позичкового капіталу виступають грошові нагромадження держави, розміри яких визначаються масштабами державної власності і долей валового національного продукту. Таким чином, можна зробити висновок, що тимчасово вільні кошти, що виникають на основі кругообігу промислового і торгового капіталу, грошові нагромадження приватного сектора і держави утворюють джерела позичкового капіталу. Кредит виступає в двох головних формах: комерційного і банківського, що розрізняються по складу учасників, об'єкта позичок, динаміці, розміру відсотка і сфери функціонування. Комерційним кредитом називають кредит, наданий одним функціонуючим
підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Потрібно відзначити, що комерційний кредит має обмежені можливості, тому що його можна одержати не у всякого кредитора, а лише в того, хто виробляє сам товар. Він обмежений по розмірах (тимчасовим вільним капіталом), має короткостроковий характер, а позичальник часто потребує в довгостроковому кредиті. Обмеженість комерційного кредиту переборюється банківським. Банківський
кредит дається у вигляді грошової позички, банками й різноманітними
кредитно-фінансовими установами підприємцям і іншим позичальникам. Об'єктом
банківського кредиту виступає грошовий капітал, що відокремився від
промислового. Угода позички тут відділена від актів купівлі-продажу. Як було відзначено вище, банківський кредит переборює кордони комерційного кредиту, тому що він не обмежений напрямком, термінами і сумами кредитних угод. Сфера його використання ширша: комерційний кредит обслуговує лише обіг товарів, банківський кредит - і нагромадження капіталу, перетворюючи в капітал частину грошових прибутків і заощаджень усіх прошарків суспільства. В останній період велике значення має лізинг. “Лізинг - довгострокова оренда машин, устаткування, транспортних засобів, споруд виробничого призначення з погашенням заборгованості протягом декількох років”.[19, с.68] Використання лізингу має свої переваги, оскільки "при цій формі співробітництва для перебудови виробництва на базі сучасної технології і випуску продукції, що відповідає самим суворим вимогам ринку, не потрібно споконвічних володінь важливих коштів. Всі витрати на даному етапі покривають лізингові компанії. Лізинг не є банківською операцією у вузькому значенні слова. Він відноситься до близької до банківської форми фінансування, що може здійснюватися торгово-промисловими підприємствами як побічна операція. Але в першу чергу це компетенція спеціально створених лізингових товариств. Останнім часом одержали широке поширення іпотечний кредит і овердрафт. В даний час величезне значення для нормального функціонування всієї
економічної системи в цілому мають державний і міжнародний кредит. Рух капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов'язане з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати відсотків, називають міжнародним кредитом. У якості кредиторів і позичальників виступають банки, підприємства, держави, міжнародні і регіональні організації. Форми міжнародного кредиту можна класифікувати по головних ознаках, що характеризує окремі сторони кредитних відносин. По строках міжнародні кредити підрозділяються на короткострокові - до 1 року, середньострокові - від 1 року до 5 років і довгострокові - понад 5 років. Міжнародний кредит виконує такі функції: Також міжнародний кредит, розсуваючи межі індивідуального нагромадження, сприяє створенню нових фірм. Тобто можна сказати, що міжнародний кредит виконує ті ж функції, що й інші форми кредиту, тільки в міжнародному аспекті. 1.4.Інші надходження фінансових коштів До джерел фінансових ресурсів відносять також надходження грошових коштів за рахунок благодійних внесків (меценацтво), страхових внесків, від продажу закладеного майна боржника, спонсорських внесків і т.д. Спонсор – це юридична або фізична особа, яка финансує якийсь захід. Спонсорство – це двосторонній процес. Підприємство отримує необхідні йому фінансові ресурси, а спонсор – деяку вигоду у вигляді підвищення його іміджу і престижу, рекламу, підготовку кваліфікованих спеціалістів, а також у формі прямого прибутку від профінансованого ним захода. 2. Основні техніко-економічні показники роботи дослідного хлібозавода Київський дослідний хлібозавод став до ладу 1965 року (тоді це був
хлібозавод №9 і мав проектну потужність 65 тонн хлібобулочних виробів за
добу). У ті часи кількість населення міста інтенсивно зростала, а тому вже
наступного року у зв”зку з підвищенням попиту на хлібобулочні вироби було
введено ще одну третю піч БН-50. Згодом модернізували кілька виробничих
ліній. Зокрема, замість першої встановлено дослідну лінію А2-ХЛП з піччю Основна й додаткова сировина – сіль, цукор, дріжджове молоко,
безводний рідкий жир, олія – надходять і зберігаються безтарним способом. Наприкінці 1979 року потужність дослідного вже зросла до 93 тонн хлібобулочних виробів за добу, рівень же механізації підвищився до 84%. Два роки по тому, після реконструкції, добова продуктивність заводу зросла ще на 22 тонни. Незабаром другу лінію по виробництву дрібноштучної продукції переобладнали на безперервне приготування тіста і ввели в дію установку для підготовки молочно-цукро-сольового розчину. Завдяки цьому було прискорено і збільшено випуск популярної булочки “Дніпровська”. Протягом останнього десятеліття на кількох лініях старі печі замінено на нові; з”явилися укладальний автомат готових виробів і ланцюгові доріжки для транспортування порожніх контейнерів у цех; введено в дію комплекс механічних майстерень і побутові приміщення з сауною. Сьогодні дослідний хлібозавод є одним з найпереспективніших підприємств в Україні. В минулому році виробнича потужність заводу становила 109,4тис.т хлібобулочних виробів при 375 працюючих. На підприємстві встановлено 6 виробничих ліній по виробництву 12 видів продукції. Завод працює в три зміни, сім днів на тиждень. Структура підприємства - безцехова. 25 % продукції випускається в упакованому вигляді. | Таблиця 2 | 2.2. Склад і структура персоналу 3. Аналіз фінансового стану підприємства Внутрішній аналіз структури джерел фінансування пов'язаний з
оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. При
цьому основними критеріями вибору є умови залучення позикових коштів, їх У загальному випадку поза залежністю від організаційно-правових типів і форм власності джерелами формування майна будь-якого підприємства є власні і позикові кошти. У цілому інформація про розмір власних джерел подана в I розділі
пасиву балансу (див. Додатки). До них, у першу чергу, відносяться:
статутний капітал – вартісний відбиток сукупного внеску засновників Дані про склад і динаміку позикових коштів відбиваються в II розділі
пасиву. Дослідний хлібозавод не відноситься до підприємств, які активно
використовують банківські чи іншого роду кредити. За даними балану, як за Аналіз власних джерел доцільно починати з оцінки їхньої структури і складу за даними балансу і розшифровок до нього. Варто вивчити, чим подані джерела власних коштів, обсяг фондів спеціального призначення, інформацію про нерозподілений прибуток. Потім переходять до поелементного вивчення кожного джерела, маючи у вигляді їхню різноманітну роль у функціонуванні підприємства. Так, при аналізі статутного капіталу насамперед оцінюють повноту його
формування, з'ясовуючи, у разі потреби, хто з засновників не виконав Далі варто переконатися в стабільності величини статутного капіталу протягом звітного періоду й її відповідності даним, зафіксованим в установчих документах. Очевидно, що аналіз статутного капіталу має свою специфіку в залежності від організаційно-правової форми створення акціонерного товариства. Дослідний хлібозавод є акціонерним товариством відкритого типу, причому 51% акцій знаходится у власності держави, 49% акцій заводу викуплені трудовим колективом. Всі акції є іменними і власники акцій не мають права передавати або продавати свої акції іншим особам. Важливе значення для оцінки ефективності діяльності підприємства має динаміка розміру фондів спеціального призначення (нагромадження і споживання). При цьому аналіз повинний враховувати різноманітну функціональну роль зазначених фондів у механіці фінансування діяльності акціонерного товариства. Тому аналіз випливає з відомості роздільно в частині коштів, що спрямовуються на виробничі потреби (інвестування і поповнення оборотних коштів) і потреби споживання. Таблиця 4 |Використання прибутку | За 1998 рік акціонерне товариство перерахувало у фонд нагромадження Важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка самофінансування акціонерне товариства і раціональності співвідношення власних і позикових коштів. Рівень самофінансування розраховується за допомого нуступних коефіціентів: 1.Коефіціент фінансової стійкості (Кс) – це співвідношення власних і запозичених коштів: [pic], де М – власні кошти, К – позикові кошти, З – кредиторська заборгованість. Чим вища величина даного коефіціента, тим стійкіший фінансовий стан акціонерного товариства. За даними дослідного хлібозавода цей показник за останні роки по-троху зростає. Так у 1997 році він становив 5,67, а в 1998 році – вже 6,15. Це свідчить про те, що фінансовий стан завода постійно поліпшується. 2.Коефіціент самофінансування (Ксф) : [pic], де П – прибуток, направлений у фонд нагромадження, А – амортизаційні відрахування. Даний коефіціент показує співвідношення джерел фінансових ресурсів, тобто у скільки разів власні джерела перевищують запозичені кошти. Коефіціент самофінансування характеризує деякий запас фінансової міцності акціонерного товариства. Чим більша величина цього коефіціента, тим вище рівень самофінансування. На дослідноу хлібозаводі він склав 0,87 – у 1997р. і 1,39 – у 1998р.. Отже, рівень самофінансування зріс, тобто об’єм власних джерел фінансування виробничо-торгівельного процесу заводу в 1,39 разу перевищує величину запозичених коштів. 3.Коефіціент стійкості процесу самофінансування (К): [pic] Цей кофіціент показує частку власних коштів, направлених на розширене фінансування. Чим вища величина даного кофіціента, тим сталіший процес самофінансування на акціонерному товаристві. У 1997р. частка власних коштів складала 15%, а в 1998р. – 23%. Це означає, що частка власних коштів, направлена на розширення виробництва зросла на 8%, процес самофінансування став більш стійким. 4.Рентабельність процеса самофінансування (Р): [pic], де ЧП – чистий прибуток. Рентабельність процеса самофінансування є не що інше, як
рентабельність використання власних коштів. Рівень рентабельності показує
величину сукупного чистого дохода, отриманого з 1 грн вкладених власних
фінансових ресурсів, котра потім може бути використана на самофінансування. 5. Коефіцієнт незалежності (Кн): [pic] Коефіціент незалежності характеризує частку власних джерел у загальному обсязі джерела. 6. Коефіцієнт інвестування (власних джерел) (Кі): [pic] Коефіцієнт інвестування показує, у який степені джерела власних коштів покривають проведені інвестиції. 7. Іншим показником, що характеризує використання власних коштів
акціонерного товариства, є оборотний капітал, що визначається як різниця
поточних витрат і короткострокових зобов'язань. Іншими словами,
підприємство має оборотний капітал доти, доки поточні активи перевищують
короткострокові зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідно). У нашому прикладі коефіцієнт маневреності склав 0,17 у 1997р. і 0,14 у Залучення позикових коштів дозволяє акціонерному товариству оплатити
термінові зобов'язання, а також є засобом розширення своєї діяльності. При
цьому варто мати на увазі, що використання окремих видів позикових коштів При розрахунках із постачальниками і підрядчиками плата за тимчасове користування коштами кредиторів, як правило, не береться, хоча у випадку невчасної оплати акціонерному товариству доведеться заплатити пеню (у відсотках від суми договору) за кожний день прострочення. У умовах широко поширеного в нашій країні порядку попередньої оплати продукції додатковим безкоштовним джерелом фінансування багатьох підприємств-товаровиробників стали сума коштів, що надходить від їхніх покупців. При цьому практика показує, що період між часом надходження грошей на розрахунковий рахунок підприємства і часом відвантаження в багатьох випадках вимірюються місяцями. За підсумками цих розрахунків (див.роз. 3.4.) можна зробити висновки про те, що підприємство практично не прибігає до використання позикових коштів, а в II розділі пасиву значно переважають фонди споживання. Питома вага джерел фінансування, що можуть використовуватися тривалий час складає 85% і 86% відповіно пороках від усіх джерел фінансування акціонерного товариства. Коефіцієнт інвестування власних джерел дорівнює 110% у – 1997р. і 109% у – 1998р., це значить, що підприємство може робити заміну устаткування виробничого і невиробничого призначення не прибігаючи до використання позикових коштів. Структура пасивів дослідного хлібозавода свідчить про те, що акціонерне товариство може стійко працювати незалежно від кон'юнктури ринку кредитних ресурсів, тому що воно може фінансувати усю свою господарську діяльність із власних джерел коштів і “безкоштовно” притягнутих коштів тобто кредиторської заборгованості. 3.2. Аналіз ефективності використання майна Функціонування акціонерного товариства залежить від його спроможності приносити необхідний прибуток. При цьому варто мати на увазі, що керівництво акціонерного товариства має значну свободу в регулюванні розмірів фінансових результатів. Так, виходячи з прийнятої фінансової стратегії, акціонерне товариство має можливість збільшувати або зменшувати розмір балансового прибутку за рахунок вибору того або іншого способу оцінки майна, порядку його списання, установлення терміна використання і т.д. До питань облікової політики, що визначає розмір фінансового
результату діяльності акціонерного товариства, у першу чергу, ставляться
такі: Цілком зрозуміло, що акціонерне товариство, разом обравши той або інший засіб формування собівартості реалізованої продукції і прибутку, буде притримуватися його протягом усього звітного періоду (не менше року), а всі подальші зміни в обліковій політиці повинні мати вагомі підстави і неодмінно обговорюватися. У цілому, результативність діяльності будь-якого підприємства може оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників. Існує і використовується система показників ефективності діяльності,
серед них коефіцієнт рентабельності активів (майна). Цей коефіцієнт показує, який прибуток одержує акціонерне товариство з кожної гривні, вкладеної в активи. По моїх розрахунках (див.роз.3.4.) по дослідному хлібозаводу коефіцієнт рентабельності активів (по деяким джерелах він називається - Коефіцієнт рентабельності капіталу, незважаючи на те, що “капітал” це пасиви підприємства, але їхнє підсумкове значення дорівнює підсумковому значенню активів підприємства і результат утворюється однаковий). дорівнює за 1997 рік 0,63 а за 1998 рік 0,76 тобто на кожну вкладену гривню підприємство дістало прибуток 63 і 76 коп відповідно. У аналітичних цілях розраховується, як рентабельність усієї
сукупності активів, так і рентабельність поточних активів. По балансовим даним за 1997 рік цей коефіцієнт склав 0,82, а за 1998 рік він склав 0,96 Показник прибутку на вкладений капітал, названий також рентабельністю
власного капіталу, визначається по формулі: По дослідному хлібозаводу він склав у 1997 році – 0,74, а в 1998 році Інший важливий коефіцієнт - рентабельність реалізованої продукції - Значення цього коефіцієнта показує, який прибуток має акціонерне товариство з кожної гривні реалізованої продукції. Тенденція до його зниження дозволяє припустити скорочення попиту на продукцію підприємства. Зниження коефіцієнта рентабельності реалізованої продукції може бути викликано змінами в структурі реалізації, зниження індивідуальної рентабельності виробів, що входять у реалізовану продукцію, і ін. Але в нашому випадку цей коефіцієнт за 2 року практично не змінився і склав 0,16 у 1997 році і 0,14 у 1998 році. Це свідчить про те, що продукція заводу користується постійним попитом, що цілком зрозуміло, тому що продукція хлібної промисловості є “товаром першочергової необхідності”. 3.3.Розрахункові таблиці Таблиця 5 |Розрахункова таблиця за 1997 рік | Таблиця 6
Висновок Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їхня специфіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різноманітних видів прибутків і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери. Фінанси акціонерних товариств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на підприємствах різноманітних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності. В ході курсової роботи ми розглянули більш детально джерела формування фінансових ресурсів акціонерного товариства та їх використання на прикладі київського дослідного хлібозавода. Підводячи підсумок всьому написаному можна зробити такі висновки про фінансово-економічну діяльність акціонерного товариства: кінцевий фінансовий результат залежить від багатьох чинників і показників, деякі з них впливають на фінансові надходження негативно, а деякі позитивно. Так, незважаючи на досить великий приріст виторгу від реалізаціх продукції прибуток збільшився на менш значну величину. Це пояснюється перш за все не внутрішніми, а зовнішними причинами, насамперед системою оподаткування. Хоча не дивлячись на це дослідний хлібозавод знаходиться на п”ятому місці в місті Києві за величиною отриманого прибутку серед всіх хлібозаводів, а їх, як відомо дванадцять. Що стосується загальних показників роботи заводу, то вони більш-менш сталі: не відбувається плинність кадрів, не зменшується потужність виробництва, поліпшується соціальний добробут працюючих і т.д. Проаналізувавши процес надходження і використання фінансових ресурсів, ми прийшли до висновку про те що акціонерне товариство не прибігає до використання позикових коштів, не отримає ні яких дотацій з боку держави, а єдиним короткостроковим пасивом має кредиторську заборгованість. Джерелами фінансових коштів залишаються лише прибуток від реалізації продукції та амортизаційні відрахування. Ці ж джерела використовуються акціонерним товариством і для фінансування розширеного відтворення, капітальних вкладень, фондів нагромадження і споживання. Отже можна зробити висновок, що акціонерне товариство існує і розвивається виключно за власні кошти. Проте не дивлячись на досить сприятливий стан хлібозаводу він аж ніяк не захищений від всілякого роду проблем, які можуть виникнути в будь-який момент, а для цього потрібно розроблювати і впроваджувати ряд запобігаючих цілей. Правлінню хлібозаводу, на мою думку, можна запропонувати такі шляхи по
удосконаленню господарської діяльності: Запропоновані шляхи, на мою думку, змогли б дещо змінити фінансовий стан дослідного хлібозаводу та збільшити обсяг фінансових надходжень, проте це вже не так і легко, оскільки на це потрібен час і знову ж такі досить значні кошти. Використана література: 1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, від 28.12.94 в редакції від 29.12.98. 1995 року” (а також №78-96 - 1996, №2-97 - 97, №1500-97 - 98, №1-99 - 99 років). Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. ”Методика финансового анализа”// Москва “Инфра-М” – 1995 г. “Урожай” – 1998 р. “Республика” – 1995 г. 1995 г. Москва «Деньги и кредит» 1992г, |
РЕКЛАМА
|
|||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
| БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА | ||
 |
© 2010 | |