Концептуальні основи формування системи управління ресурсами сільськогосподарських підприємств

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Концептуальні основи формування системи управління ресурсами сільськогосподарських підприємств

Концептуальні основи формування системи управління ресурсами сільськогосподарських підприємств

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

ПЛАН

Постановка проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Результати дослідження

Висновки.

Список використаних джерел інформації

Постановка проблеми

Управління процесами формування та використання фінансових ресурсів в ринкових умовах виступає домінуючим чинником ефективного виробництва та економічного розвитку сільськогосподарських підприємств. Воно включає вирішення ряду питань, пов'язаних з вибором форм і методів фінансування, пошуком його джерел та їх оцінкою, обґрунтування доцільності й ефективності заходів тощо. При цьому мають враховуватись не тільки стан та динаміка зовнішнього фінансового оточення, а й особливості діяльності підприємства. Використовувані в практиці управління методи, прийоми та інструменти повинні найповніше враховувати специфіку тієї чи іншої галузі.

Все це вимагає відповідного теоретичного обґрунтування та розробки практичних рекомендацій, реалізація яких дозволяє забезпечувати виробничу й інвестиційну діяльність підприємства своєчасними за термінами надходження та достатніми за обсягами фінансовими ресурсів з мінімально можливими витратами на їх залучення та прийнятними рівнями ризиків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Систематизація результатів наукових пошуків свідчить, що проблеми формування та використання фінансових ресурсів знаходяться в центрі уваги багатьох вітчизняних дослідників. Результати досліджень відомих вчених-економістів О. Гудзь, М. Дем'яненка, П. Саблука, В. Ситника, П. Лайка, А. Чупіса та ін. [1-4] стали вагомим внеском у теоретико-методологічний та методичний базис фінансово-кредитного забезпечення підприємств аграрного сектора економіки та управління цими процесами. Зокрема, добре дослідженими нині є питання забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, фінансового аналізу, управління фінансовими ризиками та страхування, амортизаційної політики, кредитних відносин.

Разом з тим, формування сучасної парадигми управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, адекватної ринковому механізму господарювання, знаходиться лише на початковому етапі. Більшість теоретико-методологічних та методичних питань цієї проблеми потребують наукового осмислення й теоретичного обґрунтування шляхів їх вирішення.

Метою статті є теоретичне обґрунтування концептуальних основ формування системи управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, адекватної ринковим умовам їх діяльності.

Результати дослідження

Аналіз практики фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств свідчить про те, що з переходом на новий ринковий механізм господарювання, більшість з них не створили ефективну систему фінансового менеджменту, основою якого є управління формуванням, розміщенням та використанням фінансових ресурсів. Такий стан обумовлює необхідність її трансформації та обґрунтування відповідних теоретичних й методичних основ цих процесів.

Проведені дослідження свідчать, що нині сформовані теоретичні засади на основі яких повинне здійснюватись реформування системи управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств (рис. 1).

Інтерпретація

Теорія управління фінансовими ресурсами - сукупність логічних та фундаментальних узагальнень досвіду управління фінансовими ресурсами підприємств, які ґрунтуються на глибокому розумінні закономірностей цього процесу та його місця в управлінні фінансами підприємства; розкриває суть, цілі, основні завдання та послідовності етапів здійснення

Теоретичний базис

Теорія фінансів Економічна теорія Теорія управління Бухгалтерській облік Статистика Математика

Детермінант

Економічна інтерпретація суті та значення у відтворювальному процесі фінансових ресурсів, їх елементів та джерел формування визначає необхідність та спосіб їх включення, відображення, деталізації у складі показників фінансового аналізу, планування, прогнозування та управляючого впливу

Функції

Планування, прогнозування, аналіз та оцінка показників діяльності, мотивація, контроль і моніторинг, регулювання, мотивація.

Основні методи

Логіко-економічні; економіко-математичні; статистичні, нормативні, емпіричний

Трансформація існуючої системи управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств повинна орієнтуватись на забезпечення її ефективності та здійснюватись системно. Очевидно, що немає сенсу починати якісь трансформації, не з'ясувавши заради чого їх необхідно здійснювати. У зв'язку з цим постає проблема чіткої ідентифікації мети системи управління та її окремих функціональних ланок, заради досягнення якої й здійснюються перетворення, що забезпечують її адекватність існуючим умовам господарювання. Постановка сучасного й ефективного управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємствах не можлива без системної перебудови всього механізму управління підприємством.

Вважаємо ефективною таку систему управління фінансовими ресурсами, яка спроможна забезпечити реалізацію загальної економічної стратегії розвитку підприємства їх достатніми обсягами, в чітко визначені терміни, мінімальної вартості та з прийнятними рівнями ризику. Створення такої системи виступає головною метою трансформації управління фінансовими ресурсами.

Необхідність системного погляду на управління фінансовими ресурсами визначається тим, що йому іманентні основні складові системи: призначення - досягнення поставленої мети;

функції - вивчити та оцінити фінансові можливості, вибрати альтернативи, розробити план реалізації кращої альтернативи, здійснювати контроль і моніторинг реалізації плану, проводити регулювання і коригування відхилень тощо;

потоки - фінансові та інформаційні між окремими елементами системи; структуру - загальний план дії, в рамках якого здійснюється узгодження між спільною метою та завданнями окремих елементів системи.

Система управління фінансовими ресурсами має свої елементи, наявність яких забезпечує її цілісність та ефективний взаємозв' язок між окремими з них. В табл. 1 представлені найбільш суттєві її елементи та надано характеристику (табл. 1).

Елементи системи управління фінансовими ресурсами

При цьому описана система управління має вирішувати два основні типи завдань: 1) ідентифікацію та вибір об'єктів їх вкладення й формування на цій основі портфеля програм та проектів, реалізація яких забезпечує виконання завдань збереження фінансових умов нормального функціонування та перспективного економічного розвитку підприємства; 2) пошук джерел формування фінансових ресурсів, достатніх для забезпечення реалізації цих програм та проектів.

Вирішення зазначених завдань носить перманентний характер, тому кожне підприємство повинне мати в арсеналі свого управління методи та прийоми обґрунтування фінансових рішень та стандартизовані регламенти і процедури їх ухвалення, які б відповідали динаміці внутрішнього та зовнішнього фінансового оточення.

Вибір фінансової стратегії виступає початковим пунктом трансформації системи управління фінансовими ресурсами підприємства . В теорії визначені та обґрунтовані різні стратегічні фінансові цілі підприємств. Відповідно до парадигми сучасної неокласичної фінансової теорії головним фінансовим орієнтиром є ріст ринкової вартості підприємства для забезпечення збільшення добробуту співвласників. Достатньо аргументована з погляду наукової методології концепція, на практиці проявляє вагомі вади. Найбільша з них - значна, не підтверджена попередньою практикою діяльності підприємств, зміна їх ринкової вартості в період періодичних криз. При цьому така суттєва і швидка зміна ринкової вартості стосується не малих та середніх підприємств, а потужних в економічному, фінансовому, технологічному, управлінському та інших аспектах міжнародних корпорацій. Ще одна проблема, пов' язана з цим орієнтиром, неможливість застосування її до підприємств не акціонерної організаційно-правової форми.

Орієнтир на певні перспективні фінансові цілі визначає вибір конкретного типу фінансової стратегії. Стосовно управління фінансами нині в теорії виділяють чотири базові типи стратегії: 1) фінансової рівноваги (виживання); 2) отримання прибутку (рентабельності); 3) економічного розвитку; 4) гнучкий, що об'єднує попередні три типи.

Передбачена в статутах більшості вітчизняних сільськогосподарських підприємств їх стратегічна фінансова мета орієнтована на отримання прибутку та найбільшою мірою відповідає другому типу фінансової стратегії. Однак поряд з цим вимірником важливе значення для забезпечення стабільності функціонування і економічного розвитку мають й інші критерії фінансового успіху. Тому, при здійсненні трансформації управління фінансовими ресурсами важливо не обмежуватись лише прибутком як перспективним орієнтиром. На окремих етапах життєвого циклу підприємства домінуюче фінансове значення можуть мати забезпечення ліквідності та платоспроможності, збільшення обсягу реалізації (при відносному скороченні прибутку), інноваційний розвиток, диверсифікація виробництва та підтримка конкурентоспроможності, зростання добробуту працівників, охорона навколишнього середовища, які прямо не пов'язані із зростанням маси прибутку. Тобто, найбільш виправданим є використання гнучкої фінансової стратегії, що поєднує застосовування окремих елементів всіх інших її типів.

Моделі управління фінансовими ресурсами. Систематизація та узагальнення теорії та практики фінансового менеджменту дозволяє умовно виділити чотири концептуальні підходи (моделі) до управління фінансовими ресурсами: елементний (регулювання пропорцій між окремими елементами балансу); потоковий (управління фінансовими потоками з метою трансформації балансу), портфельний та диференційований. Слід зазначити, що в „чистому" вигляді жоден з них не зустрічається. В практичному аспекті віднесення до тієї чи іншої моделі вказує на домінуюче використання її інструментів та прийомів.

Управління, орієнтоване на підтримання певних співвідношень між елементами структури балансу, ґрунтується на використанні фінансових коефіцієнтів. Його достатньо точно характеризує позиція, яка розглядає фінансовий менеджмент як систему дій з оптимізації фінансової моделі підприємства або, у вужчому сенсі, її балансу. Послідовники такого підходу вважають, що „саме баланс дозволяє чітко виділити всі об'єкти уваги фінансового менеджера, тобто по суті відображає статику його роботи".

Практична реалізація такого підходу пов'язана з проблемою визначення та інтерпретації нормативних показників, на основі яких оцінюється фінансовій стан та фінансові результати діяльності підприємства. Рекомендовані наукою оптимальні значення фінансових коефіцієнтів визначались емпіричним шляхом для підприємств певної виробничої спеціалізації і стабільного зовнішнього економічного оточення.

Динамічна зміна умов господарської діяльності, яка характерна для трансформаційної економіки та підприємств різних галузей, вимагають перегляду прийнятних нормативних значень фінансових показників та індивідуального підходу при вирішенні цього питання. „Із-за різного рівня розвитку окремих підприємств в галузі, а також цілих галузей результати аналізу, проведеного з використанням західних методик, не відображають дійсного фінансового стану підприємств. Це походить від того, що одні й ті ж значення показників можуть означати стійкий фінансовий стан для одних компаній і кризовий для інших.

Другий підхід орієнтується на досягнення певного бажаного фінансового стану підприємства в майбутньому, забезпечення якого здійснюється шляхом послідовної трансформації елементів поточного балансу в майбутній бажаний баланс. Типовим прикладом цього підходу є управління в умовах фінансової кризи підприємства.

Управління по методу трансформації балансу потребує встановлення елементів балансу, які найбільш суттєво реагують на управляючий вплив. Крім того, такі зміни повинні бути детерміновані до функції часу. Однак нині не встановлено ключових елементів балансу і немає теоретичних моделей, які надійно апроксимують процес їх трансформації за функцією часу. Тому відсутнє наукове розуміння механізму переходу від поточного до бажаного балансу.

Портфельний підхід передбачає виділення бізнес-процесів в окремі об' єкти управління фінансовими ресурсами, що об' єднуються в загальний портфель, а його цільовою функцією є оптимізація структури останнього.

Кожен з цих концептуальних підходів має як свої переваги, так і недоліки. Для сільськогосподарських підприємств доцільним є застосування диференційованого підходу, який передбачає використання комбінацій інструментів кожного з підходів на окремих етапах життєвого циклу підприємства чи до окремих бізнес-процесів, на основі чого забезпечується підвищення ефективності використання фінансових ресурсів.

Етапність трансформації управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств. Процес трансформації управління фінансовими ресурсами має свою внутрішню логіку, яка обумовлює зміст та послідовність здійснення певних процедур та етапів. Вважаємо, що такими етапами повинні бути:

-        визначення цільових параметрів управління фінансовими ресурсами;

-        аналіз сучасного стану управління фінансовими ресурсами;

-        розробка фінансової політики;

-        реорганізація фінансової функції сільськогосподарських підприємств у відповідності з вимогами сучасного етапу економічного розвитку;

-        створення фінансової служби;

-        визначення технології, методів та прийомів розробки і ухвалення управлінських рішень в сфері формування та використання фінансових ресурсів;

-        розробка та прийняття нормативних документів з визначенням регламентів і процедур прийняття, реалізації та коригування рішень по управлінню фінансовими ресурсами;

-        визначення основних показників аналізу та планування фінансових ресурсів, методів їх розрахунку, критеріїв прийнятності та способів інтерпретації, процедур та періодичності проведення фінансового аналізу;

-        розробка та впровадження внутрішньогосподарської системи фінансового планування;

-        розробка та реалізація системи контролю формування, розміщення та використання фінансових ресурсів;

-        організація управлінського обліку та системи фінансового контролю і моніторингу у відповідності з потребами кожної із функціональних сфер управління підприємством.

Філософія фінансової політики повинна виходити з необхідності обґрунтування найбільш важливих аспектів формування та використання фінансових ресурсів за такими напрямами:

-        політика управління оборотними активами, кредиторською та дебіторською заборгованістю, спрямована на мобілізацію та ефективне використання всіх наявних фінансових ресурсів, та мінімізацію витрат на залучення їх додаткових обсягів;

-        інвестиційна політика, що забезпечує створення та придбання необхідних підприємству активів, використання яких дозволяє підтримувати його конкурентоспроможність, нормальне функціонування та здійснювати економічний розвиток ;

-        кредитна політика, на основі якої досягається оптимальне за вартістю залучення та використання кредитних ресурсів комерційних банків;

-        облікова політика, орієнтована на повне та своєчасне забезпечення управління підприємством та його структурними підрозділами необхідною та достовірною інформацією про реальні фінансові процеси підприємства;

-        податкова політика, що дозволяє використовувати існуючі податкові пільги та мінімізувати витрати на виконання своїх податкових зобов' язань.

Методичне забезпечення управління включає моделі, прийоми, методи та інструменти проведення аналітичних і планово-прогнозних розрахунків визначення потреби в фінансових ресурсах, джерел їх формування, виявлення взаємозв'язку між наслідками діяльності й використанням фінансових ресурсів, оцінку та інтерпретацію отриманих результатів.

Ефективне планування фінансових ресурсів передбачає розробку системи прогнозних документів довго- (стратегічного), середньо- та короткотермінового (оперативного) характеру, що включає в себе цільові взаємозв' язані й взаємообумовлені кількісні та якісні параметри формування й використання фінансових ресурсів підприємства, а також часові та ресурсні обмеження, що забезпечують досягнення цих завдань.

В концептуальному розумінні розробка системи планів формування та використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств повинна здійснюватись з врахуванням таких принципів:

-        єдиного методологічного підходу до побудови стратегічного, середньострокового та поточного планів, що враховує дію об' єктивних економічних законів, нові досягнення науки та технологій в галузі, а також особливості фінансової діяльності в умовах ринку. При цьому домінуюче значення в забезпеченні фінансових цілей відіграє стратегічна перспектива економічного розвитку підприємства, що визначає пріоритетність стратегічного планування і підпорядкованість йому середньострокових та поточних планів;

-        цілісності системи планів та неперервності процесу планування, яка включає визначення фінансових цілей підприємства на перспективу (стратегічний план), реалізацію фінансової політики підприємства (окремі програми, оформлені бізнес- планом) та його поточних фінансових завдань (операційні та фінансові бюджети), їх інтеграцію та координацію в процесі розробки, прийняття й реалізації. Крім того, цей принцип передбачає забезпечення необхідного взаємозв'язку та єдності між окремими структурними елементами цілісної системи планування;

-        консерватизму стратегічного планування формування та використання фінансових ресурсів;

-        мобільності поточного планування, що передбачає оперативне врахування статну нормативно-законодавчої бази, державної політики фінансового регулювання та інших суттєвих зовнішніх чинників, а також конструктивних змін в діяльності підприємства;

-        варіативності при розробці прогнозних фінансових сценаріїв, що дозволяє визначити оптимальний варіант з погляду співвідношення результатів та використаних для його досягнення фінансових ресурсів;

-        оптимального поєднання централізації та децентралізації планування на основі технології прийняття зустрічних планів: «зверху вниз» і «знизу вверх».

Аналіз фінансових ресурсів виступає важливим та самостійним етапом управління ними. Він дозволяє всім зацікавленим фізичним та юридичним особам (власникам, керівникам, інвесторам, кредиторам, органам державного управління) отримувати інформацію про різні аспекти фінансового стану та ефективність діяльності підприємства. Одночасно аналіз широко використовується й на інших етапах прийняття та реалізації управлінських рішень щодо формування і використання фінансових ресурсів - плануванні та контролю. Прийняття обґрунтованих рішень в управлінні фінансовими ресурсами підприємства не можливе без попередньо проведеного відповідного аналізу.

Головною метою аналізу є обґрунтування й прийняття управлінських рішень щодо управління фінансовими ресурсами підприємства на основі оцінки та ідентифікації його внутрішніх проблем і впливу зовнішнього економічного оточення. Його завдання визначаються конкретними управлінськими рішеннями в сфері стратегічного розвитку та поточної діяльності, а також вимогами різних суб'єктів (органи державної влади, власники, кредитори, інвестори, керівники підприємства та його структурних підрозділів), що приймають управлінські рішення.

В залежності від завдань аналізу фінансових ресурсів здійснюється вибір певних його форм (регулярний, комплексний, орієнтований або експрес-аналіз) і видів (ретроспективний, прогнозний або порівняння фактичних показників з плановими чи з показниками кращих підприємств-конкурентів).

В організації аналізу сільськогосподарських підприємств мають враховуватись певні традиції та специфіка вітчизняної фінансової звітності. В процесі його проведення не слід обмежуватись розрахунками лише динаміки окремих показників та їх структурними співвідношеннями. На основі такого розрахунку можна визначити лише тенденцію погіршення чи покращення певного фінансового коефіцієнту. Однак неможливо зробити правильні висновки про загальний фінансовий стан, а тим більше обґрунтовані пропозиції щодо прийняття управлінських фінансових рішень.

Фінансова теорія запропоновано значну кількість фінансових коефіцієнтів, більшість з яких знаходяться у функціональній залежності між собою. Крім того, існують різні рекомендації щодо їх нормативних (граничних) значень. Використання всього цього аналітичного апарату збільшує витрати часу та й коштів на проведення фінансового аналізу без суттєвого покращення його результатів. Тому кожному підприємству необхідно обмежити набір використовуваних фінансових коефіцієнтів, виходячи з конкретної специфіки його господарської діяльності. У цьому ж контексті доцільне встановлення індивідуальних нормативних значення фінансових коефіцієнтів та інших критеріїв оцінки й прийнятності управлінських рішень щодо залучення та використання фінансових ресурсів.

Забезпечення керованості системи управління фінансовими ресурсами підприємства передбачає необхідність вирішення таких завдань:

-        розробку об'ємних та часових параметрів надходження і використання фінансових ресурсів;

-        визначення можливих джерел фінансових ресурсів та їх реальної вартості;

-        побудову системи інформаційного моніторингу за станом ресурсів та безперервного контролю нормативних показників;

-        налагодження управлінського обліку фінансування основної та інвестиційної діяльності;

-        розробку правил, регламентів та процедур використання фінансових ресурсів, а також системи матеріального стимулювання їх ефективного використання.

Система безперервного моніторингу забезпечує можливість порівняння фактичних об'ємних, просторових та часових параметрів фінансових ресурсів з встановленими нормативами та обмеженнями. Це дає можливість, по-перше, виявляти та корегувати виникаючи відхилення і, по-друге, оптимізувати витрати по їх залученню та використанню. Побудова такої системи, а також організація управлінського обліку використання фінансових ресурсів повинна включати чотири групи критеріальних (нормативних) показників:

-        достатності фінансових ресурсів для забезпечення виконання запланованих заходів;

-        оптимального за часом і вартістю обсягу фінансових ресурсів;

-        оцінки руху грошових потоків;

-        фінансових результатів реалізації запланованих заходів та діяльності підприємства.

Ці ж критерії можуть бути покладені в основу системи матеріального стимулювання використання фінансових ресурсів.

Розробка правил, регламентів та процедур використання фінансових ресурсів забезпечує систему моніторингу та контролю в усіх сферах діяльності підприємства. Вона відіграє суттєву роль в організації функціонального управління фінансовими ресурсами.

Висновки

Встановлено, що нині сформовані теоретичні засади на основі яких повинне здійснюватись реформування системи управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

Обґрунтовано доцільність орієнтації процесу реформування управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств на забезпечення реалізації стратегічних фінансових завдань та ефективності їх діяльності. Його початковим пунктом виступає вибір фінансової стратегії.

За результатами систематизації наукової літератури та емпіричного аналізу визначено існування чотирьох концептуальних підходів (моделей) до управління фінансовими ресурсами: елементний (регулювання пропорцій між окремими елементами балансу); потоковий (управління фінансовими потоками з метою трансформації балансу), портфельний та диференційований. Визначено, що останній підхід є найбільш прийнятним для сільськогосподарських підприємств.

З'ясовано, що процес трансформації управління фінансовими ресурсами має свою внутрішню логіку, яка обумовлює зміст та послідовність здійснення певних процедур та етапів.

Показано, що методичне забезпечення управління фінансовими ресурсами включає моделі, прийоми, методи та інструменти проведення аналітичних і планово- прогнозних розрахунків визначення потреби в фінансових ресурсах, джерел їх формування, виявлення взаємозв'язку між наслідками діяльності й використанням фінансових ресурсів, оцінку та інтерпретації отриманих результатів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1.      Гудзь О.Є. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств: Монографія. - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - 578 с.

2.      Фінанси в період реформування агропромислового виробництва / М.Я. Дем'яненко, В.М. Алексійчук, А.Г. Борщ та ін. / За ред. М.Я. Дем'яненка - К.: ІАЕ УААН, 2002 - 645 с.

3.      Лайко П.А., Ляшенко Ю.І. Фінанси АПК: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: ДІЯ, 2000. - 225 с.

4.      Чупіс А.В. та ін. Оцінка, аналіз, планування фінансового становища підприємства: Науково- методичне видання (Монографія). - Суми: Видавництво "Довкілля", 2001. - 404 с.

5.      Колас Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. - М.: Финансьі, ЮНИТИ. - 1997. - 576 с.

6.      Ковалев В.В. Курс финансового менеджмента: учеб. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. — 448 с.

7. Лаптев С.В., Шуклов Л.В. Закономерности формирования российской модели финансового менеджмента Управление корпоративними финансами. 2004, №6, с. 2-8.