Контроль оподаткування доходів громадян

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Контроль оподаткування доходів громадян

Контроль оподаткування доходів громадян

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РЕФЕРАТ

на тему « Контроль оподаткування доходів громадян»

з дисципліни “ Податковий менеджмент ”

Харків 2011

ЗМІСТ

Вступ

1.Особливості оподаткування доходів громадян

2. Контроль податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів громадян

Висновки

Література

ВСТУП

Найважливішим видом податків з фізичних осіб, характерним для будь-якої податкової системи, є податок на доходи, або його ще можуть називати – прибутковий податок.

22 травня 2003 р. в Україні був прийнятий Закон № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», що набрав чинності з 1 січня 2004 р. і яким передбачені істотні зміни в механізмі стягнення податку з доходів фізичних осіб. Декрет Кабінету Міністрів України №13-92 від 26 грудня 1992 р. «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність з 01.01.04 р.

1. Особливості оподаткування доходів громадян

Податок з доходів фізичних осіб ─ плата фізичної особи за послуги, що надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або знаходиться особа, що виплачує оподатковувані доходи. Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 р. із змінами і доповненнями від 09.02.2006 р. № 3424-IV платниками податку є:

─ резиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України та іноземні доходи;

─ нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження на території України.

Об'єктом оподатковування резидента є:

─ загальний місячний оподатковуваний дохід;

─ чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

─ доходи, які підлягають кінцевому оподатковуванню під час їх виплаті і не включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

Об'єктом оподатковування нерезидента є:

─ загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

─ загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

─ доходи з джерелом їх походження з України, що підлягають кінцевому оподатковуванню під час їх виплати і не включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподатковування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору в Пенсійного фонду України і внесків до фондів загальнообов'язкового соціального страхування, що сплачуються за рахунок доходу роботодавця.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу входять:

─ доходи у вигляді заробітної плати, нараховані платникові податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; ─ доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності; ─ доходи у вигляді сум авторської винагороди;

─ сума (вартість) подарунків у межах, що підлягає оподатковуванню; ─ сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податків згідно з договорами довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного страхування; ─ частина доходів від операцій з майном;

─ дохід від надання майна в оренду або суборенду (термінове володіння і/або користування);

─ доходи, отримані платником податків від його роботодавця як додаткового блага;

─ доходи у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів і роялті, виграшів, призів;

─ інвестиційний прибуток від здійснення платником податків операцій з цінними паперами і корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні напери, формах;

─ доходи у вигляді вартості успадкованого майна в межах, що підлягає оподатковуванню;

─ інші доходи відповідно до закону.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податків не входять такі доходи:

─ суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород і страхових виплат, що одержують платники податків з бюджетів, Пенсійного фонду України і фондів загальнообов'язкового соцстраху;

─ кошти, отримані платником податків на відрядження або під звіт; ─ суми доходів, отриманих платником податків від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Мінфіном України, виграші в державну лотерею; ─ суми внесків на обов'язкове страхування платника податків, інших, ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

─ суми збору на державне пенсійне страхування і внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податків, що вносяться за рахунок його роботодавця;

─ кошти або вартість майна (немайнових активів), що надходять платнику податків за рішенням суду внаслідок розподілу загальної спільної власності шлюбу у зв'язку з розлученням або визнанням шлюбу недійсним; ─ аліменти, що виплачуються платнику податку;

─ кошти або майно, майнові або немайнові права, що успадковуються спадкоємцями фізичної особи у випадку оформлення права на спадщину; ─ кошти, отримані платником податків у рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (немайнових активів), примусово відчуженого державою;

─ сума відшкодування платнику надмірно сплачених ним податків, зборів (обов'язкових платежів), а також бюджетного відшкодування під час застосуванні права на податковий кредит;

─ дивіденди, що нараховуються на користь платника податків у вигляді акцій (часток, паїв);

─ вартість путівок на відпочинок, оздоровлення і лікування на території України платника податків або його дітей віком до 18 років;

─ дохід (прибуток), отриманий самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, що обкладається податками за спрощеного процедурою;

─ сума стипендії, що виплачується з бюджету учневі, студентові, аспірантові; ─ сума забезпечення військовослужбовців строкової служби;

─ інші доходи.

Починаючи з 1 січня 2004 р. і до 1 січня 2007 р. ставка оподатковування була встановлена в розмірі 13% до об'єкта оподатковування. 3 1 січня 2007 р. діє ставка податку ─ 15% до об'єкта оподатковування.

Крім того, законом передбачена ставка податку в розмірі 5% до об'єкта оподатковування, нарахованого податковим агентом як:

─ процент на банківський депозит (внесок);

─ процентний або дисконтний дохід за ощадними сертифікатами; ─ в інших випадках, визначених законом.

Ставка податку складає подвійний розмір ставки до об'єкта оподатковування для виграшів і призів (крім державної лотереї).

З урахуванням норм закону платник податків має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, одержуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги в таких розмірах:

─ для будь-якого платника податків ─ у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), установленій законом на 1 січня звітного податкового року;

─ у розмірі, що дорівнює 150 % від суми пільги (однієї мінімальної заробітної плати), для платника податків, що:

а) є матір'ю-одиначкою або батьком (опікуном) ─ у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б)має дитину ─ інваліда І або II групи ─ у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має трьох і більше дітей віком до 18 років ─ у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д)є чорнобильцем 1 або 2 категорії;

е) є учнем, студентом, аспірантом, військовослужбовцем строкової служби;

є) є інвалідом І або ІІ групи, у тому числі з дитинства;

ж) є особою, якій присуджена довічна стипендія як громадянинові, що зазнав переслідування за правозахисну діяльність, включаючи журналістів; ─ у розмірі, що дорівнює 200 % від суми пільги (однієї мінімальної заробітної плати) ─ для платника податків, який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером орденів Слави або Трудової Слави;

б)учасником бойових дій під час Другої світової війни;

в)колишнім в'язнем концтаборів, репресованим, насильно вивезеним з території колишнього СРСР під час війни.

У випадку, якщо платник податку має право на податкову соціальну пільгу за двома і більше підставами, податкова соціальна пільга застосовується один раз, виходячи з найбільшого розміру.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податків у вигляді заробітної плати винятково за одним місцем його нарахування (виплати). Якщо платник податків є самозайнятою особою, податкова соціальна пільга щодо отриманих доходів від такої діяльності не застосовується.

Податкова соціальна пільга застосовується до заробітної плати, отриманої протягом звітного податкового місяця, якщо її розмір не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 і округленої до найближчого десятка. Принципово новим моментом у механізмі оподатковування фізичних осіб є податковий кредит.

Податковий кредит ─ це суми, на які щорічно дозволяється зменшити оподатковуваний дохід. Після закінчення календарного року, якщо були витрати, які дозволяється включати в податковий кредит, громадяни можуть подати декларацію до податкового органу для відшкодування частини сплачених податків. Такі витрати повинні бути обґрунтовані документально: фіскальним, товарним чеком, касовим ордером, накладною, будь-яким іншим розрахунковим документом або договором, який ідентифікує продавця і підтверджує суму витрат. Розмір податкового кредиту не може перевищувати загальну суму оподатковуваного доходу за відповідний рік.

До 1 січня 2004 р. формою звітності про дохід, нарахований (сплачений) на користь платників податку, і суми утриманого з них податку, була «Довідка про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб» (форма № 8ДР). 29вересня 2003р. наказом ДПАУ № 451 була затверджена форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) й Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Форма № 1ДФ надається в податкову інспекцію не пізніше 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Податковий розрахунок складається у двох примірниках: перший залишається у податковому органі, а другий з відміткою про прийняття форми № 1ДФ повертається податковому агенту.

Протягом року в Державному реєстрі фізичних осіб ─ платників податків накопичуються дані про виплачені громадянам доходи й утримані суми податку. В разі відсутності зауважень податковий інспектор здійснює розрахунок суми податку, виходячи з сукупного річного доходу, і визначає сальдо розрахунків з бюджетом. На суми, які потрібно доплатити за результатами перерахунку, виписується податкове повідомлення. Зазначену суму потрібно внести до бюджету протягом 30 календарних днів із дня одержання повідомлення. Якщо в установлений термін громадяни не сплатили зазначені суми, складається відповідний список для вжиття заходів згідно із Законом № 2181.

2. Контроль податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів громадян

Контроль за правильністю розрахунку і своєчасним перерахуванням до бюджету покладається на Державну податкову адміністрацію України.

Перевірка податковими органами здійснюється не рідше одного разу в два роки відповідно до річного плану-графіку податкової адміністрації, що складається на початок року. Підприємства й організації, де були встановлені значні порушення законодавства при утриманні податку з доходів фізичних осіб, перевіряються повторно протягом року.

Перевірка розрахунку, утримання й перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, одержаних за місцем роботи, здійснюється безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях на основі перевірки розрахунково-платіжних відомостей нарахування заробітної плати й утримання податку, касових виплат (заробітної плати, премій, відпускних, разових виплат, у підзвіт та ін.), документів, що підтверджують право на пільги тощо.

Під час перевірки встановлюється, чи виконуються обов'язки платниками податку, а саме:

─ чи ведеться облік доходів, отриманих протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням за формою, установленою ДПАУ. Зазначена умова не поширюється на громадян, що отримують доходи тільки за місцем основної роботи; ─ чи надаються в передбачених випадках податковим органом декларації про доходи і витрати й інші необхідні документи, що підтверджували б вірогідність зазначених у декларації даних; ─ чи надавалися підприємствам, установам, організаціям і фізичним особам ─ суб'єктам підприємницької діяльності, а також податковим органам документи, що підтверджують право на отримання податкових соціальних пільг;

─ чи вчасно й у повному обсязі сплачувалися в бюджет суми податку, що підлягає сплаті.

Під час перевірки важливе значення має контроль за своєчасністю і повнотою перерахувань до бюджету утриманих сум податку. Крім зазначеного, контролю підлягають порядок утримання і повернення помилково стягнених сум податків.

З цією метою здійснюється звірка відомостей, що ведуться в податковій службі, з відомостями бухгалтерського обліку підприємства.

Працівник податкової служби виявляє розбіжності між перерахованою до бюджету сумою податку з доходів фізичних осіб і виписками банку.

При визначенні загальної суми нарахованого податку перевіряючий звертає увагу на повноту і правильність відображення нарахованих сум податку з доходів фізичних осіб у бухгалтерському обліку. Під час перевірки виявляються суми, що були нараховані у вигляді дивідендів у результаті розподілу прибутку (доходу) підприємств, і перевіряється правильність їх оподатковування.

Інспектори зобов'язані здійснити контроль і забезпечити під час перевірки: ─ своєчасність надання громадянами декларацій про доходи і ретельно перевіряти їх на підставі матеріалів, що маються в податкових органах, а також наданих підприємствами, установами й організаціями довідок, необхідних для правильного і повного оподатковування доходів платників;

─ дослідження діяльності громадян, яка пов'язана з одержанням доходів, у терміни, встановлені керівником податкової адміністрації;

─ здійснення перевірок у місцях реалізації виробів, надання послуг і виконання інших робіт.

Правильність визначення сукупного оподатковуваного доходу та нарахування податку здійснюється окремо за кожним працівником.

Під час перевірки важливо визначити, чи має право працівник підприємства на застосування податкової соціальної пільги. Податкові соціальні пільги, які матимуть платники податку з доходів фізичних осіб, визначені у п. 6.1 ст. 6 Закону № 889. Потрібно мати на увазі, що складові заробітної плати розкрито в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5. До речі, згідно з цією Інструкцією оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації та допомога з тимчасової непрацездатності не входять до фонду оплати праці і, отже, заробітною платою в контексті Закону про оплату праці не є.

Під час перевірки потрібно упевнитися, що платник подав працедавцю заяву про застосування податкової соціальної пільги за встановленою формою, а також відповідні документи, що підтверджують його право на таку пільгу.

У разі порушення платником податку умов застосування пільги (наприклад, отримання пільги більш ніж у одного роботодавця) платник втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу і зобов'язаний повернути суму недоплати податку та сплатити штраф.

Згідно із законом юридичні та фізичні особи ─ резиденти мають право надавати нецільову благодійну допомогу та не оподатковувати її за умов, якщо на платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги.

Під час перевірки декларацій необхідно мати на увазі таке нововведення в оподаткуванні доходів фізичних осіб, як податковий кредит.

Суми податкового кредиту, нараховані громадянином за кожною з підстав надання, зазначаються у річній податковій декларації, яка у встановленому порядку подається ним до податкового органу за місцезнаходженням податкової адреси такого платника податку до 1 квітня року, наступного за звітним.

Під час проведення перевірки потрібно враховувати, що закон встановлює деякі обмеження щодо нарахування громадянам податкового кредиту: ─ скористатися правом нарахування податкового кредиту може лише платник податку, який є резидентом України, що має податковий ідентифікаційний номер, який зазнав у звітному році зазначених витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) лише у резидентів ─ фізичних або юридичних осіб;

─ загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата;

─ якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. Особливої уваги заслуговує правильність розрахунку прибуткового податку з доходів, отриманих за межами України громадянами з постійним місцем проживання в Україні. Під час перевірки необхідно провести контроль за оподаткуванням окремих видів доходів.

Як зазначалося раніше, новий порядок оподаткування дивідендів, виплачених фізичним особам, відрізняється від старого, коли суми дивідендів, оподатковані при їх виплаті на підставі Закону про прибуток, не потрапляли до складу сукупного оподатковуваного доходу і, як наслідок, вони не оподатковувалися прибутковим податком.

Починаючи з 2004 p. особи, які виплачують дивіденди громадянам, повинні утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів за встановленою ставкою від нарахованої суми. Винятком є реінвестування дивідендів, коли пропорції між власниками в статутному фонді не змінюються. Ще один обов'язок податкового агента ─ надавати в податкову інспекцію податковий розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем виплати дивідендів.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не входить і не відображається в його річній податковій декларації сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.

Згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Нацбанку України від 19.02.2001 р. № 172, зареєстрованою в Мін’юсті України 15.03.2001 р. за № 237/5428, видача готівки під звіт провадиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Підставою для видачі працедавцем грошового авансу платнику податку на відрядження є наказ про службове відрядження, згідно з яким оформляється посвідчення про відрядження.

Сума коштів під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх падала, не підлягає оподаткуванню, тобто не входить до загального місячного чи річного оподатковуваного доходу платника податку, у сумі фактичних витрат платника податку, понесених на здійснення таких дій і підтверджених документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Платник податку, який отримав від працедавця суму коштів на відрядження або під звіт на виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт, повинен надати звіт про використання коштів до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в який у платника податку закінчується відрядження або завершується виконання цивільно-правової дії, на які було надано кошти під звіт.

Якщо платник податку повертає суму надмірно витрачених коштів пізніше граничного строку, тобто після закінчення третього банківського дня, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує: штраф у розмірі 15% від суми таких надмірно витрачених коштів, який стягується податковим агентом, тобто особою, що надала такі суми під звіт.

Якщо платник податку не повертає надмірно витрачену суму коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Сума податку, нарахована із сум такого перевищення, з урахуванням положень п. 3.4 ст. 3 Закону № 889-ІV, утримується особою, яка надала такі кошти під звіт (податковим агентом), за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу, а при недостатності суми такого доходу ─ за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

У Законі про доходи спадкоємці класифіковані. Це зроблено для того, щоб оподатковувати доходи від спадщини за різними ставками. Це буде залежати від декількох факторів: чи належить особа до членів родини спадкодавця, чи є вона чоловіком (дружиною) померлого, чи віднесена вона до членів родини першого ступеня споріднення. Оподатковуватися доходи від спадщини будуть за підсумками року на підставі поданої декларації за ставками: 5%, 15% та 30%. Найбільший податковий тиск припадає на доходи, отримані спадкоємцями від спадкодавців ─ нерезидентів.

Орендна плата, що отримується громадянами, згідно з Законом про доходи оподатковується за ставкою 13%. База оподаткування під час оренди нерухомого майна визначатиметься у розмірі договірної орендної плати, але не нижче мінімальної її величини. Зокрема, для землі, наданої в оренду, мінімум не повинен бути менше суми орендного платежу, встановленого законодавством з питань оренди землі. Для іншого нерухомого майна мінімальну плату за 1м2 загальної площі визначають органи місцевого самоврядування. Громадянам, що здають житло в оренду, та незареєстрованим підприємцям, доведеться самостійно розраховувати податок, щоквартально сплачувати його, а за підсумками року подавати декларацію. Для контролю за цим процесом Закон про доходи вимагає завіряти нотаріально договори оренди між фізичними особами. Контроль податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності полягає у реєстрації та обліку громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність, перевірці поданих ними декларацій, обстеженні доходів від підприємницької діяльності, перевірці своєчасності й повноти сплати до бюджету нарахованих податків.

Оподатковуваним доходом громадян від підприємницької діяльності вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами під час проведення остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою адміністрацією України і погодженими з Міністерством економіки України та Державним комітетом України зі сприяння малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які входять до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету 25 відсотків річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, ─ 25 відсотків суми, обчисленої їм податковими органами за оцінним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку.

Суми податку, сплачені протягом року у вигляді авансових платежів, наданих податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту такої сплати. Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а суми податку, сплачені понад установлений розмір, підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за кожний звітний квартал, а також за звітний рік. У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік.

Протягом року працівники податкових інспекцій обстежують доходи від підприємницької діяльності за місцем виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг. Перевірці підлягає книга обліку доходів та витрат, у якій відображаються обсяги виготовленої та реалізованої продукції, середня ціна одиниці реалізованої продукції, виручка (валовий дохід) від реалізації.

Метою перевірки є встановлення правильності ведення обліку доходів і витрат, а також відповідності даних, відображених у книзі, фактичним обсягам виготовленої та реалізованої продукції, виручці від її реалізації.

Якщо громадянин, що займається підприємницькою діяльністю, залучає найманих працівників, то обов'язково перевіряються правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету податку з їх заробітку. За результатами перевірки складається акт за встановленою формою.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за фіксованим податком шляхом придбання патенту за умов:

─ кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином, включаючи членів його сім'ї, не перевищує п'яти;

─ валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

─ громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платком ринкового збору згідно із законодавством. Не дозволяється застосування фіксованого податку під час здійснення торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів. Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття заяви від платника податку.

ВИСНОВКИ

Попередня перевірка достовірності даних, зазначених у заяві про доходи громадянина від здійснення підприємницької діяльності, або даних про їх неотримання, податковим органом не здійснюється. Відповідальність за достовірність таких даних несе платник податку відповідно до законодавства України.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розміщення місця торгівлі і не можуть бути меншими ніж 20 грн та більшими ніж 100 грн за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

У разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50% за кожну особу.

Після закінчення перевірки в акті перевірки відображаються позиції, за якими були порушені положення законодавства.

ЛІТЕРАТУРА

оподаткування дохід податкова інспекція

1. Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах / Укладачі: О. В. Зайцев, О. В. Галахова. ─ Суми: Вид-во СумДУ, 2009. Частина 1. ─ 136 с.

2.Антология экономической классики / Сост. И. Столяров. ─ М.; ЭКОНОВ КЛЮЧ, 2007. ─ 475 с. ─ (Петти В. Трактат о налогах и сборах; Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов; Рикардо Д. Начала политической зкономии и налогового обложения).

1. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Укранне. ─ Киев: А.С.К., 2008 ─ 639 с.

2. Іванов Ю.В. Альтернативні системи оподаткування. Монографія. ─ Харків: ХДЕУ, Торнадо, 2008. ─ 517 с.

3. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.С.Пономаренка ─ К,: Видавничий центр «Академія», 2007─ 544 с.

4. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. ─ К.: ЦУЛ, 2006. ─ 258 с.

5. Крисоватий А.І. Оподаткування і ринок: умови та можливості поєднання. ─ Тернопіль: Видавництво Карп'юка, 2007. ─ 246 с.

6. Куценко Т.Ф. Бюджетно-податкова політика. — К.: Кондор, 2006. ─ 256 с.

7. Маглаперідзе А.С., Храпкіна В.В. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. ─ К., 2008.─ 328с.

8. Международные соглашения об устранении двойного налогообложения, ратифицированные Верховной Радой Украины. ─ Интернет: http://www.liga.kiev.ua

9. Мельник Д.Ю. Налоговый менеджмент. ─ М.: Финансы и статистика, 2008. ─ 352 с.

10.Рева Т.М. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. ─ К.: ЦНЛ, 2008.─ 301с.

11.Самуельсон П., Нордгауз В. Мікроекономіка. / Пер. з англ. ─ К.: Основи, 2009. ─ 676 с.

12.Сіренко В.Ф. Податкова застава. ─ К.: Кондор, 2007.─84 с.

Размещено на