Основи фінансового аналізу

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Основи фінансового аналізу

Основи фінансового аналізу

Практичне завдання

Дати загальну оцінку фінансового стану конкретного підприємства за даними балансу. При цьому необхідно:

1.     Побудувати порівняльний аналітичний баланс.

2.     Проаналізувати склад, структуру та динаміку активів підприємства.

3.     Дати оцінку складу, структури і динаміки джерел формування активів.

4.     Здійснити аналіз ліквідності балансу.

5.     Зробити висновки по результатах дослідження.

Розв’язання:

1. Будуємо порівняльний аналітичний баланс і аналізуємо склад, структуру та динаміку активів підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства розпочинаємо з його загальної оцінки на основі вивчення динаміки і структури активів підприємства. Для цього здійснюємо групування статей активу і за допомогою методів горизонтального та вертикального аналізу вирішуємо відповідні завдання.

При оцінці активів зміни в їх залишках та структурі необхідно аналізувати враховуючи поділ активів на необоротні та оборотні.

Для того, щоб мати уяву про загальний стан майна підприємства, необхідно проаналізувати актив балансу.

Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість установити розмір абсолютного та відносного приросту всього майна підприємства й окремих його видів. Збільшення (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів, їх аналіз дає змогу зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси чи які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів.

Таблиця 2.Склад, структура і динаміка активів.

Майно підприємства на кінець звітного періоду збільшилось на 844,8 тис. грн. (55,62 %), що зумовлено збільшенням як оборотних так і необоротних активів. Необоротні активи збільшились 431 тис. грн. (54,38 %) за рахунок приросту основних засобів (величина основних засобів зросла на 431,2 тис. грн. або 54,49 %), що може свідчити про розширення виробничого потенціалу підприємства.

Питома вага необоротних активів на кінець періоду зменшилась на 0,41%, а оборотних  на цей процент збільшилась. Отже підприємство перерозподілило свої засоби таким чином, що зросла частка їх мобільної частини. Така структура активів свідчить про можливість зростання оборотності майна підприємства.

Позитивної оцінки заслуговує збільшення основних засобів (їх питома вага в складі необоротних активів найбільша). Зменшення нематеріальних активів характеризується негативно.

Оборотні активи збільшились на суму 413,7 тис. грн. (56,95%) - головним чином за рахунок збільшення величини готової продукції (на 141 тис. грн. або 68,45 %) та дебіторської заборгованості (на 396,2 тис. грн. або 285,45 %). Остання збільшилась внаслідок збільшення боргів за товари, роботи, послуги та значного збільшення іншої поточної дебіторської заборгованості (на 185,4 тис. грн. або 659,79 %).

Позитивно характеризується зменшення величини незавершеного виробництва і зменшення його частки в активах підприємства.

Зменшення грошових коштів та їх еквівалентів негативно з точки зору можливості покращення платоспроможності підприємства. Збільшення дебіторської заборгованості та її питомої ваги в складі активів розцінюється негативно. Великі залишки готової продукції свідчать про труднощі в її реалізації. Збільшення виробничих запасів – також негативний момент в діяльності підприємства.

В процесі аналізу активів визначаємо питому вагу реальних активів у майні підприємства. Вона дорівнює:

-         на початок року:  %

-         на кінець року: %

Незважаючи на збільшення реальних активів на 433,7 тис. грн. (1467 – 1033,3), питома вага цих активів у вартості майна підприємства зменшилась. Це свідчить про зменшення виробничого потенціалу підприємства, що в свою чергу негативно відображається на кінцевих результатах діяльності. Стан виробничого потенціалу - найважливіший показник ефективності основної діяльності підприємства.

Отже, в активі балансу показуються, з одного боку, виробничий потенціал, який забезпечує можливий для здійснення основної (операційної) діяльності підприємства, а з іншого - активи, які створюють умови для здійснення інвестиційної і фінансової діяльності. Ці види діяльності тісно взаємозв'язані.

2.     Даємо оцінку складу, структурі і динаміці джерел формування активів.

Фінансова діяльність будь-якого підприємства, починаючи від його заснування, формування статутного фонду, і наступні взаємовідносини з контрагентами, державою, банками, а також усередині підприємства з приводу організації внутрішньогосподарського комерційного розрахунку базуються на формуванні і рухові його фінансових ресурсів, тобто його капіталу, на їх ефективному використанні. Фінансові ресурси підприємства - це його власні і позикові грошові фонди цільового призначення, які формуються у процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, внутрішнього валового продукту і національного доходу та використовуються у статутних цілях підприємства. Загальна сума фінансових ресурсів у кожного підприємства складається з таких елементів:

- статутний фонд;

- резервний фонд;

- додатковий капітал (у вигляді коштів фонду індексації основних засобів і нематеріальних активів, фонду дооцінки оборотних матеріальних активів, використаного на капітальні вкладення прибутку, та інших коштів, вкладених у матеріальні і нематеріальні активи за рахунок відповідних джерел);

- фінансування капітальних вкладень (за рахунок зовнішніх джерел);

- спеціальні фонди і цільове фінансування;

- резерви наступних витрат і платежів;

- нерозподілений (тимчасово не використаний) прибуток у господарському обороті;

- відстрочена податкова заборгованість;

- короткотермінові та довготермінові кредити комерційних банків;

- кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи борги з бюджетних платежів, постачальникам та іншим діловим партнерам, у тому числі за виданими векселями, робітникам і службовцям з оплати праці;

- інші довготермінові та короткотермінові позикові кошти, що відображаються у пасиві бухгалтерського сальдового балансу.

Методика аналізу пасивів підприємства аналогічна методиці аналізу активів.

В процесі аналізу джерел формування активів вирішуються такі основні задачі:

- визначається частка власного капіталу і зобов’язань в загальній сумі джерел формування активів;

- вивчається структура власного капіталу і зобов’язань;

- аналізується співвідношення між зобов’язаннями і власним капіталом;

- вивчаються зміни по статтях пасиву і з’ясовуються причини цих змін;

досліджується забезпеченість необоротних та оборотних активів відповідними джерелами.

В таблиці 3 подана інформація про склад, структуру і динаміку пасивів досліджуваного підприємства, складена на основі інформації пасиву балансу.

Дані таблиці свідчать про збільшення джерел формування засобів підприємства на кінець звітного періоду порівняно з початком. Збільшення величини пасивів обумовлені збільшенням нерозподіленого прибутку і поточних зобов’язань.

Власний капітал підприємства збільшився на 185,9 тис. грн. (на 23,64%) за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку на таку ж суму.

Таблиця 3.Склад, структура і динаміка пасивів.

Частка статутного капіталу в пасивах підприємства відповідно на початок та кінець звітного періоду складає 17,43 % та 11,2 %. На кінець звітного періоду власний капітал збільшився внаслідок збільшення нерозподіленого прибутку. Питома вага останнього в складі пасивів дорівнює 51,77 і 41,13 %% - відповідно на початок і кінець звітного періоду. Результати аналізу свідчать про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

В склад зобов’язань досліджуваного підприємства включаються забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання.

Що стосується зобов’язань підприємства, то забезпечення наступних витрат і платежів і довгострокові зобов’язання на кінець досліджуваного періоду ліквідовуються, а поточні зобов’язання збільшуються. За рахунок збільшення поточних зобов’язань, збільшується і їх питома вага в загальній сумі джерел коштів.

Забезпечення наступних витрат і платежів (цільове фінансування) на кінець звітного періоду повністю було погашено.

За звітний період довгострокові зобов’язання підприємства взагалі було ліквідовано, тобто на кінець звітного періоду підприємство повністю розрахувалось з довгостроковими кредитами банків.

Розмір поточних зобов’язань збільшився на 769,1 тис. грн. (317,55%). Збільшення спостерігається по всіх статтях кредиторської заборгованості. У звітному періоді підприємство взяло короткострокові кредити банку.

Співвідношення між власними і залученими джерелами коштів на користь перших. Питома вага власного капіталу в пасивах підприємства відповідно на початок та кінець звітного періоду дорівнює 76,8 і 57,21%%. Отже, досліджуване підприємство незалежне від зовнішніх джерел фінансування. Оцінка зміни структури пасиву показує незначне покращення фінансової стійкості на кінець періоду.

3. Аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу - один із показників платоспроможності. Це здатність оборотних активів перетворюватись в готівку, необхідну для нормальної фінансово-господарської діяльності. Іншими словами, це можливість швидко реалізовувати наявні засоби для оплати у відповідні терміни своїх першочергових зобов’язань, а також непередбачуваних боргів.

Величиною, оберненою ліквідності балансу за часом перетворення активів в грошові засоби, є ліквідність активів. Чим менше часу потрібно для перетворення даного виду активів в гроші, тим вища його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу у порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених в порядку спадання ліквідності із зобов’язаннями по пасиву, згрупованих за строками їх погашення і розміщеними у порядку зростання строків.

В залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові засоби, активи підприємства поділяються на наступні групи:

- найбільш ліквідні активи (А1) - грошові засоби підприємства і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

- швидкореалізовувані активи (А2) - дебіторська заборгованість;

- повільнореалізовувані активи (А3) - запаси і витрати, інші оборотні активи;

- важкореалізовувані активи ( А4) - необоротні активи.

Пасиви балансу групуються по ступені строковості їх оплати:

- найбільш строкові зобов’язання (П1) - до них відноситься кредиторська заборгованість, а також позики, що не погашені в строк.

В складі найбільш строкових зобов’язань позики для працівників враховуються лише в розмірі перевищення над величиною розрахунків з працівниками по отриманим ними позиками – це перевищення означає використання цільових позик банку не за призначенням, і тому повинно бути забезпечено найбільш ліквідними активами для термінового погашення.

- короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити і позикові кошти;

- довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити і позикові кошти;

- постійні пасиви (П4) - власний капітал. Для збереження балансу активу і пасиву підсумок цієї групи зменшується на величину витрат майбутніх періодів.

А1 > = П1

А2 > = П3

А3 > = П2

А4 < = П4

Виконання перших трьох нерівностей обов’язково веде до виконання і четвертого, тому суттєвим є співставлення підсумків перших трьох груп за активом і пасивом. Четверта нерівність носить „балансуючий” характер, і в той же час вона має глибокий економічний зміст: її виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості – наявності у підприємства власних оборотних коштів.

У випадку, коли одна або декілька нерівностей мають знак, який протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшій чи меншій мірі відрізняється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі хоча компенсація при цьому має місце лише у вартісній величині).

Співставлення найбільш ліквідних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність, тобто на найближчий час. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов’язань залишаються надлишкові кошти, то можна прискорити терміни розрахунків з банком, постачальниками, тощо). Перспективну ліквідність можна визначити порівнянням повільно реалізованих активів з довготерміновими пасивами.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу необхідно використати загальний показник ліквідності, який показує відношення усіх ліквідних засобів до суми усіх платіжних зобов’язань за умови, що різні групи ліквідні засобів і платіжних зобов’язань входять у вказану суму з ваговими коефіцієнтами, які враховують їх значимість з точки зору термінів надходження коштів і погашення зобов’язань.

Аналіз здійснимо за даними таблиці 4, складеної на основі інформації активу та пасиву балансу (додаток 1). В таблиці передбачений поділ активів в залежності від ступеня їх ліквідності, а пасивів – за ступенем зростання термінів погашення зобов’язань.

Таблиця 4. Дані для аналізу ліквідності балансу

Аналізуючи таблицю, бачимо, що на початок звітного періоду його не можна вважати ліквідним, так як одне із співвідношень груп активів і пасивів не відповідає умовам абсолютної ліквідності. На кінець звітного періоду баланс також не можна вважати ліквідним.

На початок звітного періоду А1 < П1. На кінець звітного періоду: А1 < П1

   А2 > П2    А2 > П2

   А3 > П3    А3 > П3

   А4 < П4    А4 < П4

Перша нерівність А1 < П1(на початок періоду) говорить про те, що найбільш ліквідні активи не покривають найбільш термінові зобов’язання. На кінець звітного періоду дана умова ще більше не виконується.

Порівняння відповідних активів і пасивів другої групи (А2>П2) характеризує тенденцію збільшення поточної ліквідності в найближчій перспективі.

Виконання останньої умови говорить, що власний капітал перекриває необоротні активи підприємства, тобто частина власного капіталу використовується на формування оборотного капіталу.

Якщо розглядати динаміку показників, то слід відмітити, що на кінець періоду спостерігається зменшення платіжного надлишку найбільш ліквідних активів. Причиною цьому стало зменшення на кінець періоду грошових коштів та збільшення кредиторської заборгованості.

Баланси ліквідності за кілька періодів дають уяву про тенденції зміни фінансового стану підприємства.

Баланс ліквідності є одним з джерел для складання фінансового плану. За допомогою балансу ліквідності можна прогнозувати розрахунки по ліквідації підприємства. Сама потреба в аналізі ліквідності балансу виникає в умовах ринку у зв’язку з необхідністю кредитоспроможності підприємства.

В доповнення аналізу ліквідності балансу здійснюємо оцінку показників ліквідності, які визначаються відношенням відповідних поточних активів і поточних зобов’язань. Чим вища частка від ділення, тим стійкіший фінансовий стан підприємства, здатного швидко погасити усі подані до оплати борги (не об’являючи себе неплатоспроможним боржником чи банкрутом).

Визначаємо такі показники ліквідності:

1)                коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок звітного періоду становить:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець звітного періоду становить:

Як бачимо, коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець звітного періоду занадто низький, що загрожує платоспроможності підприємства.

2)                коефіцієнт критичної ліквідності:

Коефіцієнт критичної ліквідності на початок звітного періоду становить:

Коефіцієнт критичної ліквідності на кінець звітного періоду становить:

Як бачимо, коефіцієнт критичної ліквідності на кінець звітного періоду також менший нормативного значення, яку повинно бути більшим 1.

3)                коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності:

Коефіцієнт поточної ліквідності на початок звітного періоду дорівнює:

Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду дорівнює:

Отже, з отриманих результатів можна прийти до висновку, що досліджуване підприємство в результаті своєї фінансово-господарської діяльності на кінець звітного періоду дуже близьке до банкрутства і потрібно вживати термінових заходів для поліпшення платіжної дисципліни.

Задача 10

Проаналізувати оборотність оборотних активів по двох підприємствах, а також визначити розміри їх вивільнення або додаткового залучення у порівнянні з минулим періодом. Зробити висновки.

Вихідна інформація:

Розв’язання:

Основним показником оборотності поточних активів є коефіцієнт оборотності:

Коб. = ЧД / Ср.варт.п.а., де

ЧД – чистий дохід від реалізації продукції,

Ср.варт.п.а. - середньорічна вартість поточних активів.

К об.1 = 720/240 = 3 обертів;

К об.2 = 780/210 = 3,71 обертів;

Для характеристики тривалості обороту оборотних активів використовують показник тривалості оборотного дня:

Тоб. = Т/Коб., де

Т – період, який аналізується в днях,

Коб. – коефіцієнт оборотності.

Тоб.1 = 360/3 = 120 днів;

Тоб.2 = 360/3,71 = 97 днів.

Чим менший даний показник, тим краще на підприємстві поставлені питання щодо використання оборотних активів підприємства.

Отже, на підприємстві 1 у порівнянні з минулим роком ефективність використання оборотних активів не змінилась, на відміну від підприємства 2, де було зменшено тривалість оборотності, тобто було прискорення оборотності оборотних активів і їх вивільнення.

Задача 23

Визначити рентабельність виробу. Розрахувати вплив факторів на зміну рентабельності.

Розв’язання:

Рентабельність виробу визначається за формулою:

Рв = ((Цв – Св)/ Св)*100, де

Цв – ціна виробу;

Св – собівартість виробу;

Рв – рентабельність виробу;

Рб.п. = ((58 – 46)/ 46)*100 = 26%,

Рз.п. = ((60 – 48)/ 48)*100 = 25%,

Отже рентабельність виробу А звітного періоду у порівнянні з базовим – менша.

На зміну даного показника впливає два фактори:

- зміна ціни виробу;

- зміна собівартості виробу.

При зростанні ціни, як і при зниженні собівартості виробу рентабельність зростатиме, і навпаки, при зниженні ціни і зростанні собівартості – рентабельність виробу знижуватиметься.

Література:

1. П(С)БО 11 "Зобов'язання", Наказ Міністерства фінансів України 31.01.2000 N 20 11 лютого 2000р. за N85/4306.

2. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. – 2-ге вид., стер. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2001. – 378 с.

3. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Финансы и статистика, 1999. – 512 с.

4. Є.В. Мних. Економічний аналіз: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 412 с.

5. Рзаєва Т.Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – Хмельницький: ТУП, 2003. – 199 с.

6. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 654 с.