 |
 |
 |
|
|||||||||
|
 | |||||||||||
|
 |
||||||||
|
МЕНЮ
|
БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Особливості формування власного капіталу товариств з обмеженою відповідальністюОсобливості формування власного капіталу товариств з обмеженою відповідальністюМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ Кафедра фінансів Курсова робота З дисципліни фінансова діяльність На тему «Особливості формування власного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю» Виконала: студентка ОФПД 4-6 Коваль Н.Г Перевірила: Еш С.М Київ-2011р. ПЛАН ВСТУП РОЗДІЛ І. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА ПІДПРИЄМСТВА В УКРАЇНІ 1.1 Сутність статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю 1.2 Особливості фінансової діяльності товариств з обмеженою відповідальністю 1.3 Особливості формування власного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю 2. РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТОВ АГРОФІРМИ «ІМПУЛЬС» 2.1. Організаційно-правовий статус, напрями діяльності та основні показники діяльності 2.2 Оцінка ефективності управління структурою власного капіталу РОЗДІЛ ІІI ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТОВАРИСТВ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ 3.1 Заходи для забезпечення оптимальної структури капіталу товариств з обмеженою відповідальністю ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП Товариство з обмеженою відповідальністю — це правова форма, що дає змогу більш гармонійно поєднувати особистий і матеріальний інтерес, залучати для забезпечення діяльності товариства внески від досить великої кількості вкладників-учасників. При цьому самі учасники ризикують лише повною частиною, внесеною при вступі до товариства. Повною мірою захищені й інтереси кредиторів. Саме товариство несе повну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями перед кредиторами, а обмежений характер відповідальності учасників є персоналізацією їх відповідальності в межах внесків у статутний фонд. Разом з тим закон вимагає, щоб найменування і вид товариства були визначені в установчих документах і документах ділових відносин з партнерами. Мета курсової роботи – провести аналіз формування власного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю та привести варіанти його вдосконалення, застосувавши критерії оптимізації структури капіталу. Досягнення поставленої цілі вимагало рішення наступних задач: 1. Визначити основні завдання управління структурою капіталу підприємства; 2. здійснити аналіз структури капіталу; 3. вивчити та провести аналізу методів управління структурою капіталу за різними критеріями; 4. сформувати заходи щодо покращення управління структурою капіталу товариства з обмеженою відповідальністю. Об’єкт дослідження – механізм управління структурою капіталу ТОВ Агрофірми „Імпульс”. Предмет дослідження – теоретичні та методичні аспекти управління цільовою структурою капіталу підприємств з метою її оптимізації для забезпечення фінансової стабільності ефективного функціонування підприємств різних галузей економіки. РОЗДІЛ І. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА ПІДПРИЄМСТВА В УКРАЇНІ 1.1 Сутність статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю Особливістю товариства з обмеженою відповідальністю є наявність статутного капіталу (статутного фонду), розмір якого повинен бути не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, на основі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. Статутний капітал виконує ряд найважливіших для діяльності товариства функцій, зокрема матеріальне забезпечення підприємницької діяльності товариства. Важливою функцією статутного капіталу є і те, що він є гарантією захисту інтересів кредиторів за рахунок встановлення мінімального розміру статутного фонду, що значною мірою перешкоджає зниженню вартості майна товариства нижче гарантованої мінімальної величини статутного капіталу. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожний з учасників зобов'язаний внести в статутний фонд не менше ЗО відсотків зазначеного в установчих документах внеску. Внесення в статутний фонд грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій внесок не пізніше року після реєстрації товариства. У випадку невиконання цього зобов'язання у визначений термін учасник сплачує за час прострочення 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою учасників віддати свою частку одному або декільком учасникам цього ж товариства, якщо інше не передбачене установчими документами. Передача частки третім особам можлива лише після повного внесення вкладу учасником, що її відступає. При цьому третій особі одночасно переходять усі права й обов'язки. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник має право в будь-який час замінити свого представника в зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розмірові їх частини в статутному фонді. Збори учасників товариства обирають голову товариства. До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належать: • визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; • внесення змін у статут товариства; • встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових внесків; • вирішення питання про придбання товариством частки учасника; • виключення учасника із товариства. • обрання і відкликання членів виконавчого органу і ревізійної комісії; • затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, термінів та порядку виплати частини прибутку, визначення порядку покриття збитків; • створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження їх статутів і положень; • винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариством; • затвердження правил процедури й інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; • визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій і представництв; • затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті товариства; • ухвалення рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більше ніж 60 відсотками голосів, а з питань, що вимагають одноголосності, — всі учасники. Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликають не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачене установчими документами. Позачергові збори учасників скликаються головою товариства за наявності обставин, зазначених в установчих документах, у випадку неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають його інтереси. Виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю є колегіальний або одноосібний директор. Дирекцію очолює генеральний директор, а членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, котрі належать до виняткової компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень дирекції. Дирекція підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Контроль за діяльністю дирекції товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що створюється зборами учасників товариства з їх числа, у кількості, передбаченій установчими документами, але не менше трьох осіб. Ревізійна комісія складає висновок щодо річних звітів і балансів. Без висновку ревізійної комісії збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства. Більшість із викладених положень щодо правового регулювання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю стосується також і товариств із додатковою відповідальністю. Разом з тим, у цій категорії господарських товариств є певні особливості. Статутний капітал ТОВ можна збільшувати шляхом здійснення додаткових внесків чи реінвестування прибутку. Здійснюючи внески в статутний капітал, учасники не змінюють свого юридичного статусу (не відбувається ні реорганізації, ні ліквідації). До основних витрат, пов’язаних із залученням власного капіталу ТОВ, можна віднести такі: державне мито; вартість нотаріальних послуг; плата за перереєстрацію засновницьких документів. При збільшенні статутного капіталу товариства слід враховувати те, що, викупивши додаткову частку, новий учасник стає співвласником раніше створених підприємством резервів. Саме тому, окрім номінальної вартості частки, учасник повинен сплатити ажіо, яке відповідає належному на цю частку еквіваленту раніше сформованих резервів. Величина ажіо може встановлюватися за результатами оцінки вартості підприємства та узгоджуватися зборами учасників. Перевищення фактичної ціни продажу частки над її номіналом належить до іншого додаткового капіталу. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом на здійснення додаткових внесків у статутний капітал чи на придбання частки учасника, який її уступив пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю може здійснюватися двома основними способами: в результаті виходу одного або кількох учасників зі складу товариства; на основі зменшення частки у статутному капіталі всіх чи окремих учасників. Повернення частки учасникові може означати для підприємства або зменшення статутного капіталу, або зміну учасника без зменшення розміру статутного капіталу. Згідно із Законом України «Про господарські товариства» при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Такого роду зміни (а також будь-які інші зміни, пов’язані зі зміною розміру статутного капіталу) вимагають внесення змін у засновницькі документи з відповідною перереєстрацію підприємства. Виплата відповідної частки здійснюється після затвердження звіту за рік і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства внесок може бути повернено повністю або частково в натуральній формі. Досить суперечливим моментом є те, що згідно зі статтею 57 згаданого Закону у разі недостатності майна учасника ТОВ для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника-боржника в майні підприємства. У такому разі розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню. Однак зменшення статутного капіталу ТОВ може відбуватися лише за рішенням зборів засновників. Що слід вчинити, якщо засновники не винесуть відповідного рішення? Крім того, зменшення статутного капіталу за наявності заперечень будь-кого з кредиторів товариства не допускається. Що робити кредиторам одного з учасників товариства, якщо кредитори самого товариства не погоджуються зі зменшенням статутного капіталу? У разі внесення до установчих документів змін, пов’язаних зі зміною складу засновників (учасників) суб’єкта підприємницької діяльності, до державного органу реєстрації подаються оформлені відповідно до вимог законодавства документи, що засвідчують: добровільний вихід юридичної особи зі складу засновників (учасників) подається копія рішення засновника, а фізичної особи — нотаріально посвідчена заява; примусове виключення засновників (учасників) — рішення уповноваженого на це органу. Орган державної реєстрації у 5-денний термін з дня державної реєстрації змін (доповнень) в установчих документах подає до органу державної статистики та органу державної податкової служби по одній копії реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію внесених змін. У разі зменшення статутного капіталу на основі зменшення часток окремих учасників товариство має надати органу державної реєстрації такі документи: а) реєстраційну картку встановленого зразка; б) нотаріально посвідчені зміни до установчих документів (два оригінали та одну копію); в) протокол загальних зборів учасників; г) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. 1.2 Особливості фінансової діяльності товариств з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) так само, як і акціонерне товариство, є суб’єктом колективної власності, має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається статутними документами. Згідно із законодавством України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам. Для порівняння: у більшості країн Європейського Союзу (ЄС) мінімальний розмір статутного капіталу ТОВ встановлено на рівні 25 тис. євро; у Швейцарії — 20 тис. франків. На відміну від Росії чи Німеччини ТОВ в Україні не можуть створюватися однією особою, для цього потрібно мінімум 2 особи. Власниками (учасниками, засновниками) ТОВ можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Державні підприємства не можуть бути засновниками господарських товариств. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний зробити до статутного капіталу внесок не менше 30 % зазначеного в установчих документах розміру, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов’язаний внести необхідні кошти у повному обсязі не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов’язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 % річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю сплатив свій внесок, видається свідоцтво товариства. Відповідальність учасників ТОВ за борги підприємства обмежується їх внесками у власний капітал. Такий статус полегшує залучення власного капіталу ТОВ із зовнішніх фінансових джерел. У разі ліквідації товариства вимоги його власників задовольняються в останню чергу, після погашення претензій кредиторів. Недоліком в організації фінансування ТОВ є складність і витратність передачі права власності на частки. На відміну від акцій АТ, частки ТОВ є не досить мобільними, оскільки відсутній організований ринок торгівлі ними. Окрім цього, операція купівлі-продажу (переуступлення) часток має бути нотаріально посвідчена. Якщо фізична чи юридична особа викуповує частку у статутному капіталі ТОВ, яка належить іншій особі, така операція оформлюється у формі договору купівлі-продажу частки. При оплаті частки у повному розмірі зазначена угода підтверджується не тільки платіжними документами, а й відповідним свідоцтвом, що видається товариством з обмеженою відповідальністю. Для ТОВ, як і для інших підприємств, корпоративні права яких не мають обігу на фондовій біржі, характерним є загострення проблематики інформаційної асиметрії під час торгівлі частками, що ускладнює їх продаж третій стороні. Потенційний покупець частки може виходити з того, що учасник прагне продати корпоративні права через очікувану збиткову діяльність чи конфліктну ситуацію між власниками. Отже, продавець вимушений запропонувати мінімальну ціну продажу частки. Враховуючи перелічені чинники, пов’язані зі складністю реалізації часток, вклади у статутний капітал ТОВ здійснюються на максимально тривалий період. Учасника ТОВ (на відміну від АТ) може бути виключено з товариства на підставі одностайного рішення зборів учасників товариства у разі систематичного невиконання своїх обов’язків або якщо він своїми діями перешкоджає досягненню цілей товариства. До числа типових зобов’язань, які на практиці не виконуються, можна віднести неповне внесення необхідних коштів (внеску) у статутний капітал згідно із засновницьким договором. Законодавством передбачені певні особливості при передачі прав власності на частки ТОВ у разі правонаступництва. На відміну від інших форм організації бізнесу, правонаступники мають лише переважне (а не автоматичне) право вступу до товариства. Збори учасників мають право відмовити правонаступникові окремого учасника у прийнятті до товариства. У разі виходу учасника (чи його правонаступника) з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Також виплачується належна частка прибутку, одержаного товариством у звітному році до моменту виходу. Звернення стягнення на частку учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю по його власних зобов’язаннях не допускається. Реалізація права учасника ТОВ на участь в управлінні підприємством аналогічно, як і для АТ, здійснюється на основі його участі у зборах власників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Повнота впливу окремого учасника на діяльність та управління підприємством залежить від величини його частки. Разом з тим власники ТОВ мають більше можливостей участі в управлінні, ніж акціонери АТ. Це зумовлено тим, що визначення основних напрямів діяльності ТОВ, затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту відбувається на основі одностайного голосування на зборах власників. Фінансування товариства може здійснюватися на основі додаткових внесків учасників, тезаврації прибутку, залучення банківських і комерційних позичок, у т. ч. шляхом емісії облігацій (за певних обставин). У разі, якщо кредитоспроможність товариства та його активи є недостатніми для залучення необхідних розмірів кредитних ресурсів, окремі учасники ТОВ можуть надавати поручительства чи інші види кредитного забезпечення під позички, які виділяються цьому товариству. Завдяки цьому розширюються можливості фінансування підприємства. У такому разі відповідальність учасників за зобов’язаннями ТОВ не обмежується їхніми вкладами у статутний капітал, а додатково поширюється на майно, надане у кредитне забезпечення. Досить часто з метою економії на податках учасники ТОВ замість фінансування товариства на основі збільшення статутного капіталу надають підприємству довгострокові позички. В цьому разі учасники розглядатимуться одночасно як власники і кредитори підприємства. Ризик втрати капіталу для учасника-кредитора буде меншим, оскільки згідно із законодавством про банкрутство претензії кредиторів задовольняються в першочерговому порядку порівняно з власниками. З метою запобігання зловживань з позичками власників у законодавствах європейських країн, зокрема в Німеччині, Швейцарії, Австрії, передбачено положення, відповідно до якого у разі банкрутства товариства претензії учасників-кредиторів задовольняються в тому самому порядку, що й інших власників, тобто в останню чергу. 1.3 Особливості формування власного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю В умовах ринкової економіки для підприємств усіх форм власності й організаційно-правового статусу основними джерелами формування фінансового капіталу виступають як власні, так і позикові кошти. Утворення власного капіталу, відбувається за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів. До зовнішніх джерел формування власного капіталу належать, по перше, кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку; по-друге, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави. Рис. 1.2. Зовнішні джерела створення власного фінансового капіталу підприємства До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства (Рис.1.3.). Рис. 1.3 Внутрішні джерела створення власного фінансового капіталу підприємства При рішенні питання обґрунтування схеми формування структури капіталу та вибору джерел його, фінансування власник підприємства стикається з проблемою вибору фінансування свого підприємства. Існує дві основні схеми: · Змішане фінансування передбачає формування капіталу як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових коштів, що залучаються у різних пропорціях. · Повне самофінансування передбачає формування капіталу підприємства виключно за рахунок власних його видів, що відповідають організаційно-правовій формі підприємства. При виборі кожної зі схем необхідно враховувати переваги те недоліки джерел фінансування. Переваги власного капіталу: · власний капітал є фінансовою основою підприємства; · залучення власного капіталу є більш простим порівняно з залученням позикового капіталу, що пов'язане з тим, що рішення, пов'язані із збільшенням капіталу приймає власники та менеджери підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб'єктів; · власний капітал забезпечує більш високу можливість генерування прибутку в усіх сферах діяльності. Переваги позичкового капіталу: · достатньо широкі можливості залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства; · забезпечує ріст фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів та зростанню темпів росту обсягів його господарської діяльності; · більш низька вартість порівняно до власного капіталу за рахунок забезпечення ефекту "податкового щита"; · можливість генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнт рентабельності власного капіталу). РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТОВ АГРОФІРМИ «ІМПУЛЬС» 2.1 Організаційно-правовий статус, напрями діяльності та основні показники діяльності ТОВ Агрофірма «Імпульс» було створено в процесі реорганізації шляхом перетворення сільськогосподарського підприємства «Путь Леніна». Підприємство є правонаступником його правовідносин, прав та обов’язків. ТОВ Агрофірма „Імпульс” зареєстроване як юридична особа у Державній реєстраційній палаті свідоцтвом від 16 березня 2000 року. Станом на 31 грудня 2007 року на підприємстві зареєстровано 28 працівників. Статутний фонд підприємства становить 38 тисяч гривень. Основний вид діяльності – змішане сільське господарство. Підприємство також спеціалізується на зовнішньо економічній діяльності. Це здійснення прямих виробничих, науково-технічних зв’язків, проведення експортно-імпортних операцій, в тому числі товарообмінних або бартерних, здійснення основного порядку зовнішньо економічної діяльності . Важливим елементом санаційного аудиту є аналіз основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності У процесі аналізу виявляються також сильні та слабкі сторони виробничої сфери підприємства з метою виробити рекомендації щодо їх мобілізації чи усунення. Таблиця 2.1 Основні техніко-економічні показники виробничо господарської діяльності
Загалом техніко-економічний стан підприємства являється стабільним, діяльність ефективною. Наприклад випуск продукції збільшувався на протязі 3 років, спочатку на 3,68%, а в 2008 році на 132,27%. Продуктивність праці збільшилася, це може бути пов’язано зі збільшенням фонду оплати праці та збільшенням складу персоналу. Вартість основних фондів теж збільшувалася, але в 2008 році продуктивність використання обладнання була менш ефективною, про це свідчить зниження показника фондовіддачі на 60,13% ( в порівнянні з 2007 роком) та 41,77% ( в порівнянні з 2006 роком). Незважаючи на тенденцію зниження в залишках обігових коштів, їх оборотність збільшувалася з кожним роком і в 2008 році відсоток збільшення в порівнянні з 2006 роком становив 46,83% що свідчить про підвищення ефективності користуванням обіговими коштами. І активи і власний капітал з кожним роком збільшувалися, що теж є позитивним фактором. Збільшення частки прямих матеріальних витрат в собівартості продукції може свідчити про збільшення ринкової вартості продукції. Рентабельність продукції за розглянутий період була нестабільною вона знизилася в порівнянні 2006 року з 2009 на 9,46%, хоч в 2007 році даний показник становив 109,59%, тобто здатність продукції приносити прибутки є фактором нестабільним. Як видно з розрахунків, рентабельність капіталу теж знижувалася з кожним роком: у 2007 році на 16,3%, у 2008 на 47.94% це свідчить про низьку ефективність використання власного капіталу ТОВ Агрофірми «Імпульс». 2.2 Оцінка ефективності управління структурою власного капіталу Для уявлення про стан власного капіталу та зміни, які з ним відбувалися на протязі трьох досліджуваних років, проаналізуємо структуру капіталу ТОВ Агрофірми «Імпульс» (Табл.2.5) Таблиця 2.5 Структура власного капіталу
Найбільшу питому вагу в структурі активу балансу займали в 2006-2007 роках оборотні активи, а в 2008 році – необоротні активи, розглядаючи пасив балансу можна побачити стабільну ситуацію – власний капітал має найбільшу частку, причому в 2007 році ( в порівнянні з 2006 роком) він зріс на 6,01 %. Стрімкому зростанню частки необоротних активів сприяло підвищення рівня дебіторської заборгованості на 44,78%. Необоротні активи підприємства за досліджувані роки збільшилися в 2007 році (порівняно з 2006 роком) на 7,57 %, а в 2008 році (в порівнянні з 2007 роком) на 182,73 %. Слід зауважити, що в 2007 році активи зросли завдяки рівномірному зростанню як оборотних, так і необоротних активів, а в 2008 році такий відсоток зростання зумовлений зростанням необоротних активів на 182,73 %. Згідно вищенаведеним даними Таблиці 2.5 можна зробити висновок про збільшення власного капіталу. Взагалі, якщо розглядати структуру пасивів, можна побачити, що власний капітал займає найбільшу питому вагу і це є позитивним моментом, оскільки свідчить про невелику залежність господарства від позикових коштів та самостійність. Завдяки взятому довгостроковому кредиту в 2008 році підприємство збільшило свої довгострокові зобов’язання на 38984 % у порівнянні з 2007 роком, але саме цей кредит дозволив підвищити необоротні активи на 182,73 %. Значно збільшився рівень поточних зобов’язань на 19,05 %, на це вплинуло: взятий короткостроковий кредит (збільшився у 2008 році в порівнянні з 2007 роком на 21,28 %), а також збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги в 2008 році на 99,5 % (в порівнянні з 2008 роком). Розглянемо більш детально динаміку позикового та власного капіталу ФГ «ОАЗИС» за період 2006-2008 роки, і визначимо темпи зростання (%) даних показників , а також абсолютне відхилення (тис. грн.) в Таблиці 2.6. А в Таблиці 2.7, визначимо структуру капіталу за допомогою коефіцієнтів власного та позикового капіталу за період 2006-2008 роки. Таким чином визначивши ефективність управління капіталом. Таблиця 2.6 Динаміка власного капіталу
Як видно з Таблиці 2.6 власний капітал зростав з кожним роком поступово, а його зростання, порівнюючи 2008 та 2006 роки становило 91,52%, але на цьому фоні зростання позикового капіталу більш помітніше, воно становило 107,35%. Отже, позиковий капітал зростав за аналізований період більш інтенсивно ніж власний капітал. Таблиця 2.7 Коефіцієнти структури капіталу ТОВ Агрофірми «Імпульс»
ТОВ Агрофірма «Імпульс» за всі три роки підтримувало баланс між позиковим та власним капіталом, слід зазначити, що підприємство користується переважно власним капіталом, частка позикового капіталу найбільшою була в 2008 році – 0,17, що на 0,06 більше ніж в 2007 та на 0,01 більше ніж в 2006 році. Це свідчить про стабільність підприємства і його низьку залежність від зовнішніх джерел фінансування. 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТОВАРИСТВ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ 3.1 Заходи для забезпечення оптимальної структури капіталу підприємства Щоб дізнатися потенційну можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного і позикового капіталу, розрахуємо сферу впливу операційного та фінансового важелів (Таблиця 3.1): Таблиця 3.1 Сфера впливу операційного і фінансового важеля
Отже, за аналізований період підприємство підвищило свої можливості щодо впливу на темп зміни операційного прибутку шляхом зміни операційних витрат, порівнюючи 2006 рік з 2008 роком. Найефективніша сила впливу операційного важеля просліджувалася у 2006 році, операційний прибуток в цьому періоді при зміні виручки на 1%, міг змінитися на 1,81%. Потенційна можливість впливу підприємства на темп зміни чистого прибутку шляхом зміни обсягів та структури власного та позикового капіталу з кожним роком зменшувалася, що є негативним фактором, оскільки підприємство втрачало силу впливу на формування чистого прибутку. Темп зміни операційного прибутку, порівнюючи 2008 з 2006 роком, перевищував темп зміни чистого прибутку на 2,48%. Розрахуємо фактичну і граничну середньозважену вартість капіталу (Табл. 3.3), за допомогою даних Таблиці 3.2: Таблиця 3.2 Вартість та структура власного капіталу
Таблиця 3.3 Фактична та гранична середньозважена
Як видно з Таблиці 2.8, ефективнішою буде структура капіталу гранична, тобто зі співвідношенням довгострокових кредитів до нерозподіленого прибутку 20:80 в 2008 році та 15:85 в 2007 році. Отже, можна запропонувати підприємству збільшити власні позикові ресурси, тим самим залучивши до обороту більшу кількість коштів, з яких відповідно можна отримати більшу частку прибутку. В 2007 році можна збільшити частку позикового капіталу на 3%, а в 2008 році підприємство може дозволити збільшити частку довгострокових кредитів на 4%. Розрахуємо ефект фінансового важеля при різних варіантах формування структури капіталу (без врахування оподаткування) за допомогою даних Таблиці 3.4: Таблиця 3.4 Ефект фінансового важеля (без врахування оподаткування)
Отже, найефективнішою являється структура, де частка власного капіталу 80%, а позикового 20%. В розглянутому випадку ефект фінансового важеля буде мати позитивне значення, доки рівень фінансових витрат не первищить рівень економічної рентабельності активів, тобто 14,6%. Отже, в даному випадку слід орієнтуватися на середню ставку відсотка по позиці, яка не повинна перевищувати рентабельність активів. Підприємство може дозволити внести в загальну частку капіталу до 40% позикового капіталу. Розглянемо ефект фінансового важеля та схему його дії при різній структурі капіталу, з врахуванням оподаткування (Таблиця 3.5): Таблиця 3.5 Ефект фінансового важеля (з врахуванням оподаткування)
При врахуванні оподаткування ефективною є структура капіталу 25% позикового та 75% власного. Як показав аналіз структури власного капіталу ТОВ Агрофірми «Імпульс» за період з 2006 по 2008 рік, обсяг позичкового капіталу що використовувався за цей період не перевищував 16% від загального обсягу капіталу. Згідно з показником фінансового левериджу використання певної частки позичкових коштів дозволяло підвисити рентабельність власного капіталу підприємства. Отже, можна запропонувати слідуючі варіанти для поліпшення якості управління структурою капіталу ТОВ Агрофірми «Імпульс»: 1. Мінімізувати середньозважену вартість капіталу. При аналізі підприємства ми розрахували середньозважену вартість капіталу, при якій ефективність управління капіталу підвищиться, це для 2007 року 15:80 (позиковий капітал:власний капітал), та для 2008 року 20:80 (позиковий капітал:власний капітал). 2. Підвищити рентабельність власного капіталу за рахунок позикового, скориставшись ефектом фінансового левериджу. В розглянутому випадку ефект фінансового важеля буде мати позитивне значення, доки рівень фінансових витрат не первищить рівень економічної рентабельності активів, тобто 14,6%. Підприємство може дозволити внести в загальну частку капіталу до 40% позикового капіталу. 3. Скористатися спонтанним фінансуванням. Це один з ефективних економічних методів управління дебіторською заборгованістю, за допомогою якого можна розширювати обсяги продажів і контролювати рівень дебіторської заборгованості. Спонтанне фінансування передбачає встановлення знижок покупцям за скорочення термінів розрахунків, яке стимулює покупців здійснювати розрахунки в строк, таким чином знижувати дебіторську заборгованість і підвищувати стабільність підприємства. капітал товариство обмежений відповідальність ВИСНОВКИ Товариство з обмеженою відповідальністю є статутним товариством, установчими документами якого є установчий договір. Особливістю товариства з обмеженою відповідальністю є наявність статутного капіталу (статутного фонду), розмір якого повинен бути не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, на основі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. Утворення власного капіталу, відбувається за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів. Управління капіталом – це управління структурою і вартістю джерел фінансування (пасивів) з метою підвищення рентабельності власного капіталу та здатності підприємства платити дохід кредиторам і співвласникам (акціонерам) підприємства. Управління структурою капіталу розглядалося на прикладі ТОВ Агрофірми «Імпульс». Загалом техніко-економічний стан підприємства являється стабільним, діяльність ефективною. Рентабельність продукції за розглянутий період була нестабільною вона знизилася в порівнянні 2006 року з 2009 роком на 9,46%, хоч в 2007 році даний показник становив 109,59%, тобто здатність продукції приносити прибутки є фактором нестабільним. Підприємство має стійкий фінансовий стан, оскільки має високі рівні коефіцієнтів фінансової стійкості, фінансової стабільності та фінансової незалежності, але негативним є те, що всі ці коефіцієнти в 2008 році знизилися, в порівнянні з 2007 роком. Негативним є і збільшення коефіцієнту фінансової залежності, але оскільки значення цього показника знаходиться нижче нормативного значення, то для ТОВ Агрофірми «Імпульс» це не являється дуже поганим фактором. Динаміка всіх показників ділової активності підприємства заслуговує негативної оцінки – всі коефіцієнти знижуються, що є негативним моментом і свідчить про погіршення використання капіталу (загального і власного), готової продукції, матеріальних оборотних коштів, дебіторської та кредиторської заборгованостей. ТОВ Агрофірма «Імпульс» за аналізований період підтримувало баланс між позиковим та власним капіталом, слід зазначити, що підприємство користується переважно власним капіталом, частка позикового капіталу найбільшою була в 2008 році – 0,17, що на 0,06 більше ніж в 2007 та на 0,01 більше ніж в 2006 році. Це свідчить про стабільність підприємства і його низьку залежність від зовнішніх джерел фінансування. Управління структурою капіталу ми розглядали з допомогою двох показників: середньозваженої вартості капіталу та з допомогою вивчення впливу показника фінансового левериджу. Після розрахунку середньозваженої вартості капіталу можна запропонувати підприємству збільшити позикові ресурси, в 2007 році можна збільшити частку позикового капіталу на 3%, а в 2008 році підприємство може дозволити збільшити частку довгострокових кредитів на 4%. Таким чином структура капіталу (відношення власний капітал до позикового) буде складати 80:20 у 2008 році та 85:15 у 2007 році. Після вивчення показника фінансового левериджу ми зробили висновки: 1. При визначенні Ефекту фінансового важеля (без врахування оподаткування). Найефективнішою являється структура, де частка власного капіталу 80%, а позикового 20%. В розглянутому випадку ефект фінансового важеля буде мати позитивне значення, доки рівень фінансових витрат не первищить рівень економічної рентабельності активів, тобто 14,6%. 2. Ефект фінансового важеля (з врахуванням оподаткування). При врахуванні оподаткування ефективною є структура капіталу 25% позикового та 75% власного. Враховуючи все вищевказане, ми можемо запропонувати слідуючі варіанти для поліпшення якості управління структурою капіталу ТОВ Агрофірми «Імпульс»: 1. Мінімізувати середньозважену вартість капіталу. 2. Підвищити рентабельність власного капіталу за рахунок позикового, скориставшись ефектом фінансового левириджу. 3. Скористатися спонтанним фінансуванням. 4. Скористатися лізингом. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Закон України Про акціонерні товариства ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 50-51, ст.384 ) 2. Баканов И. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа: Учебник. 4-е изд.; доп. и перераб. – М.: Финансы и статистика.2002.- 416с. 3. Батурин В.М., Керимов В.Э. Финансовый леверидж как эффективный инструмент управления финансовой деятельностью предприятия Менеджмент в России и за рубежом. - 2000. - №2. 4. Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: "Ника-Центр", 2000. - 512 с. 5. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - 528с. 6. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси підприємства, № 2, 2002 7. Воробйов Ю.М. Формування власного фінансового капіталу підприємств // Фінанси підприємства, № 6, 2002 8. Воробьев С.Ю. Стратегия финансирования деятельности предприятия на основе показателей риска. Научные труды IV Международной научно-практической конференции "Фундаментальные и прикладные проблемы приборостроения, информатики, экономики и права". Секция "Экономика", ч. 2 / МГАПИ. - Москва, 2001. - С.10. 9. Дем’яненко І. В. , Т. А. Говорушко Фінансовий менеджмент: Курс лекцій ден. Та заочної форм навчання К.: НУХТ, 2009. – 195 с. 10. Дж К. Ван Горн. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 800с. 11. Економіка підприємства: Підручник/За заг. ред. С.Ф.Покропивного. Вид-2-ге ,-К.:КНЕУ, 2001.-528с. 12. Економика предприятия: Учебник под ред.проф. Н.А. Сафронова. - М.: Юристь, 2000. - 584с. 13. И Дихал Бухгалтерский учёт уставного капитала. // Баланс. - 2000. - № 50. 14. Ковалёв В.В. Введение в финансовий менеджмент / Пер. с англ. - М.: Информационно-издательский дом "Филинь", 1996. - 400с. 15. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1997. 16. Коваленко фінансовий менеджмент. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - 120с. 17. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет. - М: "Финанси и статистика", 1997 18. Л. В. Кузьменко, В.В. Кузьмін «Фінансовий менеджмент», Херсон: 2003, 185 с. 19. Лысенко Ю.Г., Макаров К.Г., Петренко В.Л., Филипов А.В. Леверидж. Экономические приложения. ДонГУ, Юго-Восток, 1999. - 104с. 20. Мельник В. М. Основи економічного аналізу: Короткий теоретично-методичний курс: Навч. посіб. – К.: „Кондор”, 2003. – 128с. 21. Мойсеєнко І. П. Інвестування: Навч. Посібник. – К.: Ника-Центр, 2003. 228 с. 22. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях ринка: Учеб. пособие. - М.: Висш.шк.,1997. - 192с.:ил. 23. П(С)БУ №2 от 21.06.99г. № 396/3689 "Баланс" 24. Парамонов А.В. Учет и анализ предпринимательского капитала (источник: www.OPTIM.RU.) 25. Степанов Д. Эффект финансового левериджа и специфика его расчета в российских условиях (источник: www.GAAP.RU.) 26. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. Российская практика. - М.: изд. "Перспектива", 1995. 27. Т. В. Теплова Финансовые решения: стратегия и тактика: Учебное пособие. - М.: ИЧП "Издательство Магистр", 1998. -284с. 28. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. Г.Г.Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2002. 29. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под редакцией Е.С. Стояновой. - 4-е изд., перераб и доп. - М.: Изд-во "Перспектива", 1999. - 656с. 30. Шим Джей К., Сигел Джоэл Г. Финансовый менеджмент Пер. с англ. - М.: Информационно-издательский дом "Филинь", 1996. - 400с. ДОДАТКИ Додаток А Баланс За 2008 р. Форма №1 Код за ДКУД 1801001
Додаток Б Звіт про фінансові результати За 2008 р. Форма №2 Код за ДКУД 1801003 І. Фінансові результати
ІІ. Елементи операційних витрат
ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій
Додаток В Звіт про фінансові результати За 2007 р. Форма №2 Код за ДКУД 1801003 І. Фінансові результати
ІІ. Елементи операційних витрат
ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій
Додаток Г Звіт про фінансові результати За 2005 р. Форма №2 Код за ДКУД 1801003 І. Фінансові результати
ІІ. Елементи операційних витрат
ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій
Додаток Д Баланс За 2007 р. Форма №1 Код за ДКУД 1801001
|
РЕКЛАМА
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА | ||
 |
© 2010 | |