Податкова система України

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Податкова система України

Податкова система України

ТЕМА 1 “СУТНІСТЬ І ВИДИ ПОДАТКІВ”

План самостійної роботи:

1.                 Закон України “Про державний бюджет України на поточний рік”.

Література:

Закон України "Про державний бюджет України на поточний рік", статті 1, 2, 8, 40, 42, 62, 63, 67, 76, 89, 91-93, 112-113.

Методичні рекомендації:

Під час вивчення Закону України "Про державний бюджет України на поточний рік" слід звернути увагу на загальну суму затверджених доходів і видатків Державного бюджету, а також граничний розмір його дефіциту на поточний рік.

При цьому необхідно з"ясувати, що державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд і спеціальний фонд, що має забезпечити прозору та реальну системи оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання.

Доходи загального фонду державного бюджету призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду державного бюджету включають доходи, призначені на конкретну мету.

До доходів загального фонду державного бюджету у повному обсязі зараховують:

·                   податок на додану вартість;

·                   акцизний збір із ввезених на територію України товарів (крім нафтопродуктів та транспортних засобів);

·                   ввізне мито;

·                   податок на прибуток підприємства (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності);

·                   платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

·                   платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

·                   збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення та збір за використання водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту;

·                   тощо, згідно статті 2 Закону України “Про державний бюджет на поточний рік”.

До доходів спеціального фонду державного бюджету належать:

·                   акцизний збір із вироблених в Україні та ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів;

·                   ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби;

·                   надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

·                   надходження до Фонду соціального захисту інвалідів;

·                   70% надходжень від збору за проведення гастрольних заходів;

·                   надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

·                   тощо згідно ст. 8 цього Закону України.

Таким чином, основним джерелом формування доходів державного бюджету є податкові надходження. А для підтвердження цього висновку слід розрахувати питому вагу окремих видів податків в загальній сумі державного бюджету.

Слід зазначити, що видатки державного бюджету за своєю економічною сутністю є інструментом досягнення вищого критерію справедливості і корисності для кожного члена суспільства. Йдеться на сам перед про те, що видатки бюджету повинні бути спрямовані на вирівнювання доходів окремих верств населення. Досягти вказаної мети можна лише за умов економічного зростання і розвинених демократичних засад.

Кошти Державного бюджету України використовуються на:

·                   державне управління (законодавчу та виконавчу владу);

·                   судову владу;

·                   правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

·                   міжнародну діяльність;

·                   національну оборону;

·                   освіту;

·                   охорону здоров’я;

·                   соціальний захист та соціальне забезпечення населення;

·                   культуру і мистецтво;

·                   тощо, згідно статей 26-38, 40-41.

Слід звернути увагу на затверджені на поточний рік розміри мінімальної місячної заробітної плати, прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та ставки обов’язкових внесків до державних цільових фондів (пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття та до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань).

Запитання для самоперевірки

1.                 Вкажіть затверджену суму доходів, видатків і дефіциту Державного бюджету України на поточний рік.

2.                 Охарактеризуйте джерела формування доходів:

·                   загального фонду Державного бюджету;

·                   спеціального фонду Державного бюджету.

3.                 Які податки займають найбільшу питому вагу (частку) в доходах Державного бюджету?

4.                 Вкажіть шляхи збільшення доходів Державного бюджету.

5.                 Які видатки здійснюються з Державного бюджету.

6.                 Сформулюйте поняття: видатки Державного бюджету, бюджетний дефіцит.

7.                 Вкажіть затверджені на поточний рік розміри:

·                   мінімальної місячної заробітної плати;

·                   прожиткового мінімуму для працездатної особи;

·                   ставок обов’язкових внесків до державних цільових фондів.

Індивідуальні завдання:

1.                 Історичні аспекти виникнення податків

2.                 Податки: їх сутність та роль у формуванні дохідної частини державного бюджету та місцевих бюджетів

3.                 Економічна сутність податків та їх призначення

4.                 Характеристика Державного бюджету України на поточний рік

ТЕМА 2 “ПОДАТКОВА СИСТЕМА І ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА”

План самостійної роботи:

2.                 Податкова система України. Основні етапи її становлення.

3.                 Склад і структура податкової системи України.

4.                 Податкова політики України в сучасних умовах.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Податкова система України. Основні етапи її становлення.

Література:

1. Закон України "Про систему оподаткування " від 18. 02. 97 № 17/97 ВР.

2. Білик М. Д. , Золотко І. А. Подапткова система України: Навч. -Метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. К. : КНЕУ, 2000 с. 19-21;

3. василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграф книга"2004 с. 39-45;

4. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підр. -Львів: Магнолія плюс, 2004 с. 20-23.

Перш ніж дати визначення поняттю “податкова система” і розглянути основні етапи її становлення в Україні, слід звернути увагу на те, що існує пряма залежність між обсягом функцій, які виконує держава і обсягом коштів, якого вона потребує. При цьому кошти, які централізує держава, можуть формуватися як за допомогою податкового методу, так і за допомогою інших:

·                   прямого вилучення доходів у підприємств, що перебувають у державній власності;

·                   платежів за використання державних угідь та майна, надання послуг;

·                   грошової емісії;

·                   запозичення коштів державою у фізичних і юридичних осіб, а також у інших держав відбувається у формі випуску державних позик, розміщення державних цінних паперів.

В умовах ринкової економіки, існування різних форм власності, коли державна власність не має домінуючого значення, основним методом формування доходів держави є податки і збори, які і формують податкову систему.

Податкова система – це сукупність податків, принципів, форм і методів їх установлення, а також контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкова система – невід’ємний атрибут держави, відображення її економічного, політичного, соціального та демократичного стану. Усе це повною мірою характеризує формування податкової системи України, яке здійснюється паралельно з побудовою основних засад демократичної держави. У період набуття незалежності в Україні практично була відсутня правова основа організації державотворення, в тому числі справляння податків.

Прийняття у 1991 році Закону України “Про систему оподаткування” можна вважати початком створення податкової системи. Процес її становлення триває і дотепер.

Створення податкової системи відбувалось на підставі вивчення досвіду систем оподаткування в розвинутих державах світу, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення економічних та соціальних завдань і власних національних особливостей.

Згідно з Законом України “Про систему оподаткування” об’єктами оподаткування є доходи; прибуток; додана вартість продукції, робіт, послуг; митна вартість продукції, робіт та послуг або її натуральні показники; спеціальне використання природних ресурсів; майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законом України про оподаткування. До інших платежів податкового характеру належать збори до державних цільових фондів, таких як Пенсійний фонд, фонд зайнятості, фонди на обов’язкове соціальне страхування.

Новим етапом у розвитку податкової системи стало прийняття Конституції України, де зазначено, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України. Але чинна податкова система в Україні далека від своєї завершеності і досконалості. На сьогодні є підстави стверджувати, що податкова система створила значні податкові навантаження на суб’єктів господарювання, призвело до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Підтвердженням цього є нестабільність у ставках, визначені бази й періодів оподаткування. Дуже негативно впливає на результати господарської діяльності суб’єктів нарахування на фонд оплати праці до державних цільових фондів. Надмірна кількість податкових пільг зумовило необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень.

Нинішній рівень оподаткування в Україні має свої об’єктивні межі, зумовлені системою витрат бюджету. Суть питання полягає в тому, що за нинішніх умов бюджет є майже єдиним джерелом фінансування витрат на потреби соціального захисту населення та утримання соціально-культурної сфери. Ці витрати здійснюються нині за мінімальними нормативами щодо рівня соціальних благ і послуг, тому скорочення доходів бюджету може призвести до низки небажаних соціальних наслідків.

Основні напрямки проведення податкової реформи в Україні:

·                   науково-обгрунтована державна політика доходів, яка повинна бути відображена в податковому кодексі;

·                   система оподаткування повинна мати інвестиційну і соціальну спрямованість;

·                   зміни в системі оподаткування мають здійснюватись одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, удосконаленням соціальної сфери;

·                   основу податкової системи мають становити прямі податки;

·                   непрямі податки повинні використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, а також для оподаткування предметів розкоші;

·                   застосування при оподаткуванні диференційованих ставок податків залежно від виду діяльності і розміру одержаного прибутку або доходу;

·                   ліквідація податкових пільг;

·                   чітке розмежування податків, що зараховується до місцевих і державного бюджетів;

·                   посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів;

·                   подальше використання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування у зовнішньоекономічній діяльності.

Запитання для самоперевірки

1.                 Що таке податкова система?

2.                 Які нормативні акти регулюють становлення податкової системи в Україні?

3.                 Що є характерним для становлення податкової системи України?

4.                 В чому полягають недоліки діючої податкової системи України?

5.                 Вкажіть основні напрямки проведення податкової реформи в Україні?

Питання 2. Склад і структура податкової системи України.

Література:

1. закон України "Про систему оподаткування "від 18. 02. 97;

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ "Поліграфкнига"2004 с. 45-47;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова ситема. Підруч. -Львів: Магнолія плюс, 2004 с. 26-28.

Під час вивчення цього питання слід зазначити, що склад податкової системи передбачено законом України “Про систему оподаткування” прийнятим у редакції від 18. 02. 97. (зі змінами та доповненнями). Податкова система України складається із загальнодержавних та місцевих податків і зборів.

Перелік загальнодержавних податків указано в статті 14 Закону України “Про систему оподаткування”, а перелік місцевих податків – у статті 15 цього закону.

Так, до загальнодержавних податків належать:

1.                 Податок на додану вартість (ПДВ).

2.                 Податок на прибуток підприємств.

3.                 Податок на доходи фізичних осіб.

4.                 Акцизний збір.

5.                 Мито.

6.                 Державне мито.

7.                 Плата за землю.

8.                 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

тощо – див. статтю 14 Закону України “Про систему оподаткування”

До місцевих податків відносять:

1.                 Комунальний податок.

2.                 Податок з реклами.

До місцевих зборів відносять:

1.                 Ринковий збір.

2.                 Збір за припаркування автотранспорту.

3.                 Курортний збір.

4.                 Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг.

тощо – див. статтю 15 Закону України “Про систему оподаткування”.

Структура податкової системи – це питома вага окремих податків і зборів у загальній сумі податкових надходжень до Державного бюджету. Тому, використовуючи Закон України "Про державний бюджет України на поточний рік", слід визначити питому вагу податкових надходжень, а також окремих податків (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток підприємств) у загальній сумі доходів Державного бюджету та дати обґрунтування розрахованих показників.

Запитання для самоперевірки

1.                 Які податки відносять до загальнодержавних?

2.                 Які податки відносять до місцевих?

3.                 Які збори відносять до місцевих?

4.                 В чому полягає різниця між загальнодержавними і місцевими податками?

5.                 Що таке структура податкової системи?

6.                 Як визначити питому вагу податкових надходжень у загальній сумі доходів Державного бюджету?

Питання 3. Податкова політика України в сучасних умовах.

Література:

1. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ "Поліграфкнига"2004 с. 36-38;

2. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова ситема. Підруч. -Львів: Магнолія плюс, 2004 с. 23-25.

Під час вивчення цього питання слід з’ясувати, що податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення, регулювання та стягнення податків. До основних завдань податкової політики належать:

·                   забезпечення фінансовими ресурсами потреб держави для виконання покладених на неї функції;

·                   сприяння створенню умов для активізації економічного зростання і підвищення суспільного добробуту.

Досягнення зазначених цілей досить складне завдання. Воно потребує запровадження оптимальної структури податкової системи, чіткого визначення об’єктів оподаткування, строків сплати податків, контроль за повним і своєчасним внесенням платежів, надання в необхідних випадках пільг з податків. Все це в кінцевому підсумку складає податковий механізм, за допомогою якого здійснюється податкова політика в сучасних умовах.

Слід зазначити, що держава, проводячи податкову політику, враховує 5 основних критеріїв, які забезпечують оптимальний вплив податкової політики на інтереси платників податків і держави:

·                   фіскальної достатності;

·                   економічної ефективності;

·                   соціальної справедливості;

·                   стабільності;

·                   гнучкості.

Слід відмітити, що фіскальна достатність заключається в тому, що проводячи податкову політику, необхідно забезпечити таку величину податкових надходжень, яка є бажаною для інтересів держави, що виходять з програм її соціально-економічного розвитку.

Економічна ефективність полягає в тому, що за допомогою податків здійснюється формування конкурентного середовища, активізація інноваційної та інвестиційної діяльності, розвиток експортно-імпортної діяльності та інших факторів, що сприяють розвитку економіки держави. Це досягається за рахунок перегляду та диференціації ставок податків, надання податкових пільг, податкового кредиту, тощо.

Соціальна справедливість означає єдиний підхід до всіх платників при нарахуванні податків при умові застосування податкових пільг.

Стабільність означає забезпечення незмінності податків і зборів, їх ставок, податкових пільг протягом бюджетного року. Але треба враховувати, що стабільність має певні обмеження в просторі і в часі. Це пов’язано з тим, що економічний і соціальний розвиток постійно потребує удосконалення податкового механізму. Це досягається або шляхом податкових реформ, або за допомогою постійного удосконалення тих чи інших елементів системи оподаткування. У цьому знаходить вираження гнучкість податкової системи.

Вивчаючи це питання потрібно звернути увагу на шляхи реалізації податкової політики, до яких відносять:

·                   скорочення або збільшення податків. Так, з метою розвитку малого підприємництва застосовується єдиний податок;

·                   зміна податкових ставок. Так ставка податку на прибуток підприємства складає 25% замість 30% з метою збільшення чистого прибутку підприємства;

·                   надання пільг або звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення. Так, ПДВ не включається до вартості навчання, пенсіонери не сплачують податок за землю, ветерани праці не сплачують транспортний податок, тощо.

Таким чином, податкова політика в сучасних умовах повинна виступати провідним стимулюючим фактором у стабілізації вітчизняного виробництва та забезпечувати повне і своєчасне виконання усіх рівнів бюджетів та державних цільових фондів, а це призводить до зростання економічного і соціального розвитку держави, підвищенню добробуту населення.

Запитання для самоперевірки

1.                 У чому полягає суть податкової політики?

2.                 Вкажіть основні завдання податкової політики.

3.                 Чому податкова політика повинна бути стабільною протягом бюджетного року?

4.                 Як податкова політика може сприяти:

·                   зростанню або спаду виробничої діяльності підприємств;

·                   формуванню збалансованої соціальної політики?

Індивідуальні завдання

1. Характеристика системи оподаткування в Україні.

2. Порівняльна характеристика податкової системи України з податковою системою інших держав.

3. Характеристика податкової системи держави (на прикладі іноземної держави).

4. Податкова система та інвестиційна привабливість економіки України.

5. Сутність та соціально-економічне значення податкової реформи України

6. Податкова політика як елемент державного регулювання економіки

7.                 Напрямки реформування податкової політики України

ТЕМА 3 “ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ”

План самостійної роботи:

5.                 Повноваження органів державної податкової служби.

6.                 Фінансові й адміністративні санкції, які накладаються органами податкової служби.

7.                 Обов’язки та відповідальність посадових осіб податкових органів.

8.                 Закон України “Про податкову службу України”.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Повноваження органів державної податкової служби.

Література:

1. Закон України "Про державну податкову службу в Україні"від 04. 12. 90зі змінами та доповненями;

2. Крисоватий А. І. , Десятник О. М. Податкова система. Навч. посіб. -Тернопіль:Карт-бланш, 2004, с. 67-86.

З метою обліку нарахованих і сплачених платежів до бюджету органами державної податкової служби ведуться особові рахунки платників за кожним видом платежів, які повинні сплачуватися платниками.

Особові рахунки платників відкриваються органом державної податкової служби щорічно за платниками, які:

·                   перебувають на податковому обліку – з початку року;

·                   взяті на податковий облік – з моменту взяття їх на облік;

·                   своєчасно не стали на податковий облік – з моменту нарахування або сплати платежу (залежно від того, яка з цих подій настала раніше).

Особові рахунки у підрозділах обліку та звітності ведуться на картках особових рахунків. На титульному боці картки розміщується інформація про платника та загальні умови справляння платежу. Зворотний бік інформації є своєрідним «дзеркалом законопослушності» платника і містить дані про нараховані та сплачені платежі, недоїмки та переплати, штрафні санкції. Записи в особових рахунках здійснюють в гривнях та копійках.

Форма особового рахунка визначається центральним податковим органом виходячи із специфіки справляння платежу. При цьому враховується наявність або відсутність авансових внесків, періодичність перерахунків за фактичними показниками, подання чи неподання платниками декларацій тощо.

Картки особових рахунків платників податків інтегровані у єдиний банк даних про платників податків – юридичних осіб, що створює умови для групування облікових даних та здійснення автоматизованого сортування за рядом ознак (для прикладу, формування списків платників за обсягами нарахованих та сплачених сум, допущеної недоїмки, отриманого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за адміністративно-територіальним поділом, в розрізі організаційно правових форм підприємницької діяльності, календарних періодів тощо).

Запитання для самоперевірки

1.                 Як здійснюється централізований облік платників податків?

2.                 Який порядок взяття на податковий облік юридичних осіб?

Питання 2. Фінансові і адміністративні санкції, які накладаються органами податкової служби.

Література:

1. Закони України:

-                     "Про державну податкову службу в Україні"від 04. 12. 90зі змінами та доповненями;

-                     "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21. 12. 2000,статті 16-17.

Згідно Закону України “Про порядок погашення забов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20. 02. 2003. №2181(далі ЗУ №2181) за порушення податкового законодавства підприємства за рахунок чистого прибутку сплачує такі економічні (фінансові) санкції:

1.                 Штрафи.

2.                 Пеню.

Штрафи:

1.                 За несвоєчасне подання податкової декларації стягується штраф у розмірі 170 грн. – за кожне неподання або затримку (згідно ст. 17. 1. ЗУ №2181).

2.                 За заниження суми податку стягується штраф у розмірі 10% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку починаючи з податкового періоду на який припадає така недоплата і закінчуючи податковим періодом на який припадає сплата податку, але не більше 50% такої суми і не менше 170 грн.

Примітка: за заниження податку у великих розмірах стягується штраф у розмірі 50% від суми недоплати, але не менше 1700 грн. Під великими розмірами коштів розуміють суму податку, яка у 5000 разів перевищує мінімальну заробітну плату.

3.                 При допущені арифметичних та методологічних помилок в декларації, що привели до заниження суми податку стягується штраф у розмірі 5% від суми донарахованого додаткового забов’язання, але не менше 17 грн.

Примітка: платник податків, який самостійно виявляє допущенні помилки повинен подати в податкову інспекцію уточнюючий розрахунок податку, тобто нову Декларацію і сплатити штраф в розмірі 5% від допущеної суми помилки. В даному випадку, при перевірці податковим інспектором, до підприємства не застосовуються штрафні санкції та не накладається адміністративна відповідальність на керівника і головного бухгалтера.

4.                 За несвоєчасну сплату податків у встановлені терміни нараховується штраф:

·                   при затримці до 30 календарних днів – у розмірі 10% від суми податку;

·                   при затримці від 31 до 90 календарних днів – у розмірі 20% від суми податку;

·                   при затримці понад 90 календарних днів – у розмірі 50% від суми податку.

5.                 За неповідомлення про відкриття або закриття рахунків в банку стягується штраф у розмірі 340 грн.

Примітка: термін повідомлення податковому органу, в якому платник перебуває на обліку – 3 робочі дні з дня відкриття або закриття поточного рахунку.

Пеня.

Нараховується за прострочку платежу за період починаючи з 1-го робочого дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати податкового забов’язання, визначеного в законах про оподаткування та в Законі України №2181.

Нарахування пені закінчується в день сплати платником податку податкового боргу.

Розмір пені встановлюється виходячи із:

·                   суми податкового боргу, яка включає суму несплаченого податку та суму штрафних санкцій;

·                   розміру пені за 1 день прострочки платежу виходячи з 120% від річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення податкового боргу або на день його погашення. При цьому враховується більша ставка.

·                   кількість днів прострочки платежу.

За порушення чинного законодавства з оподаткування накладається адміністративний штраф на керівника, головного бухгалтера і посадових осіб підприємства.

Розмір адміністративного штрафу залежить від виду порушення. Так, за відмову в поданні інформації посадовим особам органів державної податкової служби та не усунення виявлених порушень стягується адміністративний штраф в розмірі від 10 до 20 н. м. д. г.

За приховування в обліку доходів, продуктивних затрат і збитків адміністративний штраф стягується в розмірі від 8 до 15 н. м. д. г. , тощо.

Адміністративний штраф сплачується або із власних коштів посадових осіб або утримується з їх заробітної плати. Сплата адміністративних штрафів за рахунок підприємства забороняється.

Питання 3. Обов’язки та відповідальність посадових осіб податкових органів.

Література:

1. Закон України "Про державну податкову службу в Україні"від 04. 12. 90зі змінами та доповненями;

2. Крисоватий А. І. , Десятник О. М. Податкова система. Навч. посіб. -Тернопіль:Карт-бланш, 2004, с. 67-86.

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 40-44.

При вивченні цього питання слід звернути увагу, що до основних обов’язків посадових осіб органів державної податкової служби належать:

·                   здійснення контролю за дотримання податкового законодавства;

·                   внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

·                   формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб;

·                   роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

·                   запобігання злочинам, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

При цьому слід з’ясувати, що посадові особи органів ДСП наділені наступними правами:

·                   проводити перевірки щодо дотримання податкового законодавства суб’єктами господарювання;

·                   отримувати безоплатно від підприємств, установ організацій, від громадян – суб’єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, інших платежів, формуванням інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб – платників податків;

·                   обстежувати будь-які приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб’єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів;

·                   вимагати від посадових осіб суб’єкта господарювання усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби;

·                   вилучати (із залишенням копій) документи, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, та вилучати у громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, які порушують порядок заняття підприємницькою діяльністю, реєстраційні посвідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи;

·                   застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції;

·                   стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій;

·                   надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов’язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу;

·                   при проведенні адміністративного арешту опечатувати каси, касові приміщення, склади, архіви.

Слід звернути увагу, що за невиконання або неналежне виконання службовими особами державних податкових служб своїх обов’язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Слід зазначити, що збитки, завданні неправомірними діями службових осіб державних податкових служб, підлягають відшкодування за рахунок коштів державного бюджету за наступним стягненням з винних осіб.

Запитання для самоперевірки

1.                 Назвіть основні обов’язки посадових осіб органів державної податкової служби.

2.                 Якими правами наділені посадові особи органів державної податкової служби?

3.                 Яка відповідальність накладається на працівників державних податкових служб?

Питання 4. Закон України “Про державну податкову службу України”.

Література:

1. Закон України "Про державну податкову службу в Україні"від 04. 12. 90зі змінами та доповненями;

2. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 33-47.

На сьогодні, основним законодавчим документом з питань діяльності податкової служби в Україні є Закон України “Про державну податкову службу в Україні” в редакції від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями.

При цьому слід з"ясувати, що до складу органів державної податкової служби відносять відповідні спеціальні підрозділи боротьби з податковими правопорушеннями – податкову міліцію, а також три самостійні департаменти:

·                   Департамент з запитань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів;

·                   Департамент боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом;

·                   Департамент розвитку та модернізації податкової служби.

Найвища ланка Державної податкової служби (ДПС) — Головна Державна податкова адміністрація (ДПА), її функції:

1.                 розробка інструктивного та методологічного забезпечення податкової роботи в Україні;

2.                 затвердження форм податкової звітності;

3.                 інформаційно-консультативна робота серед низових ланок ДПА та платників податків;

4.                 організаційна робота щодо автоматизації діяльності ДПА;

5.                 кадрова політика.

Середня ланка податкової служби включає: Державну податкову адміністрацію (ДПА) в областях, Автономної Республіки Крим, в місті Севастополі, Києві, у містах з районним поділом. Основне призначення середньої ланки — консультативна робота і забезпечення зв'язку між низовими ДПІ і Головною ДПА України. Очолюють її в областях голови, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням голови ДПС України.

Низова ланка включає: Державні податкові інспекції (ДПІ) у районах, у містах без районного поділу, в районах міст.

Державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються Головою Державної податкової адміністрації України за поданням відповідних підрозділів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

До основних функцій низової ланки відносяться:

1.                 здійснення контролю за додержанням платниками податків законодавства щодо оподаткування;

2.                 ведення повного і своєчасного обліку платників податків і податкових надходжень;

3.                 перевірка законності у сфері валютних операцій;

4.                 забезпечення застосування і своєчасності стягнення сум фінансових санкцій та адміністративних стягнень.

При вивченні статті 11 Закону України “Про державну податкову службу України” слід звернути увагу на права працівників Державної податкової служби:

1.                 контрольні – проведення податкових перевірок, одержання від платників податків, необхідних документів, та їх аналіз;

2.                 організаційні:

·                   припинення діяльності, ліквідація або реорганізація підприємств – порушників податкового законодавства;

·                   вилучення документів у вигляді доказів про виявлені порушення у платників податків;

·                   подання справ про порушників податкового законодавства до господарських судів;

3.                 облікові – одержання інформації від платників податків і занесення її до державного реєстру;

4.                 інформаційні – використання засобів масової інформації для показу порушників податкового законодавства.

Службовою особою державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. На роботу до державних податкових служб не можуть бути прийняті особи, яких було засуджено за вчинення корисливих злочинів.

Службові особи державної податкової служби не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

При вивченні цього закону слід звернути увагу на статтю 15 , де вказані звання службових осіб податкової служби.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Службові особи підлягають атестації. Порядок проведення атестації визначається Головною державною податковою адміністрацією України.

Запитання для самоперевірки

1.                 Який основний нормативний документ регламентує діяльність органів державноїподаткової служби?

2.                 Охарактеризуйте структуру державної податкової служби України.

3.                 Яке головне призначення державної податкової адміністрації України?

4.                 У чому полягає різниця між органами державної податкової служби вищого, середнього та низового (базового) рівнів?

5.                 Які права мають працівники податкової служби?

6.                 Хто може бути службовою особою державної податкової служби?

7.                 Якими видами діяльності не мають права займатися службові особи державної податкової служби?

Індивідуальні завдання

1. Контроль за сплатою податків.

2. Податкова міліція: її функції, права та обов’язки.

4.                 Актуальні проблеми та основні завдання реформування державної податкової служби України

ТЕМА 4 “ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ”

План самостійної роботи:

5.                 Закон України “Про податок на доходи фізичних осіб”.

6.                 Обов’язки та відповідальність громадян щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Закон України “Про податок на доходи фізичних осіб”.

Література:

1. Закон України “Про податок на доходи фізичних осіб”від 22. 05. 03.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 141-149;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 60-62, 73-79.

Закон України “Про податок на доходи фізичних осіб” від 22. 05. 2003 № 889-IV (зі змінами та доповненнями) набрав чинності з 1 січня 2004 року. Цей закон передбачає (стаття 2), що в Україні платниками податку з доходів фізичних осіб є фізичні особи – резиденти, які отримують доходи як на території України, так і за кордоном, та фізичні особи – нерезиденти, які отримують доходи на території України.

При вивченні статті 3 цього закону слід звернути увагу на те, що є об’єктом оподаткування для резидента та нерезидента.

Слід зазначити, якщо доходи отримані не у грошовій формі, об’єкт оподаткування визначається шляхом множення звичайної ціни на розрахований коефіцієнт, який розраховується за формулою:

де Сп – ставка податку для даних доходів на момент її отримання. Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, яка збільшується на суму ПДВ, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником ПДВ.

В аналогічному порядку визначається об’єкт оподаткування для сум надмірно витрачених коштів, отриманих на відрядження чи під звіт і не повернутих у встановлений строк.

Особливу увагу необхідно звернути на той факт, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається за формулою: загальна сума нарахованої заробітної плати мінус утримані внески до державних цільових фондів мінус податкова соціальна пільга (якщо працівник має право на застосування податкової соціальної пільги).

Із нарахованої заробітної плати працівників утримують такі обв’язкові внески до державних цільових фондів згідно чинному законодавству:

·                   до Пенсійного фонду – 0,5% і 2%;

·                   до фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 0,5% або 1%;

·                   до фонду соціального страхування на випадок безробіття – 0,5%.

Податкова соціальна пільга – це сума, на яку зменшується нарахована заробітна плата за місяць (що підлягає оподаткуванню зі ставкою 15%).

Перелік податкових соціальних пільг указується в статті 6 цього закону (ЗУ №889). Ці пільги необхідно з’ясувати. При цьому треба звернути увагу, що право на податкову соціальну пільгу має працівник тільки за одним місцем роботи (тільки у одного роботодавця), якщо сума нарахованої заробітної плати за місяць не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. і якщо працівник подав заяву про застосування соціальної податкової пільги на бланку спеціального зразку.

При вивченні статті 5 “Податковий кредит” закону№889 слід засвоїти, які види витрат платника податків з доходів фізичних осіб відносяться до податкового кредиту. Крім того звернути увагу на особливості застосування податкового кредиту:

·                   нараховується виключно резидентам – платникам цього податку;

·                   загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподаткованого доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата;

·                   невикористаний податковий кредит за наслідками звітного податкового року, не має права переноситись на наступні податкові роки.

Слід звернути увагу на ставки податку з доходів фізичних осіб, які указані в статті 7 Закону №889.

При вивченні статей 9-15 Закону №889 слід звернути увагу на особливості нарахування і сплати податку з окремих видів доходів:

·                   від надання нерухомості в оренду;

·                   оподаткування процентів;

·                   оподаткування дивідендів;

·                   оподаткування виграшів та призів;

·                   оподаткування благодійної допомоги;

·                   оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк;

·                   оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності;

·                   від продажу об’єктів нерухомого і нерухомого майна;

·                   оподаткування спадщини та дарування;

Запитання для самоперевірки

1.                 Хто є платниками податку з доходів фізичних осіб?

2.                 Що є об’єктом оподаткування?

3.                 Як визначити суму заробітної плати, що підлягає оподаткуванню?

4.                 Охарактеризувати види податкових соціальних пільг.

5.                 У чому полягає суть податкового кредиту?

6.                 Вкажіть розмір основної (базової) ставки податку з доходів фізичних осіб.

7.                 Які особливості оподаткування доходу, отриманого від дивідендів?

8.                 У чому полягають особливості оподаткування благодійної допомоги?

9.                 Які особливості оподаткування спадщини та дарування?

10.            У чому полягають особливості оподаткування доходів від продажу нерухомого майна?

11.            Який порядок сплати податку до бюджету?

Завдання 1. 2 Визначити суму податку з доходів фізичних осіб на підставі даних таблиці. (грн. )

Методичні рекомендації:

При визначенні суми утриманого податку із заробітної плати працівника враховуються:

1.                 сума оподаткованого доходу (нарахована основна і додаткова заробітна плата, що підлягає оподаткуванню);

2.                 ставка податку в розмірі 15% від суми оподатковуваного доходу.

Сума оподатковуваного доходу визначається за формулою:

Загальна сума нарахованої основної і додаткової заробітної плати мінус утримані внески до цільових позабюджетних фондів мінус соціальна податкова пільга.

Примітка: Соціальну податкову пільгу застосовуйте в розмірі, установленому чинним законодавством на поточний рік.

Питання 2. Обов’язки та відповідальність громадян щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.

Література:

1. Закон України “Про податок на доходи фізичних осіб”від 22. 05. 03.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 197-201;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 101-102.

При вивченні цього питання слід з’ясувати, що відповідно до Закону України №889 роботодавці отримують статус податкового агента і зобов’язані утримувати податок з доходів найманих осіб та сплачувати (перераховувати) його до бюджету в день отримання грошових коштів в установі банку на виплату заробітної плати за графіком шляхом оформлення платіжного доручення. У разі, якщо нарахований дохід не виплачується найманому працівнику своєчасно, то утриманий податок необхідно сплатити до бюджету не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем.

У разі, коли податковий агент не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання, що виникає внаслідок таких дій, покладається на податкового агента. При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань.

За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:

·                   якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений Законом України №889, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 10% від такої суми;

·                   якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 50 відсотків від такої суми;

·                   якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці більше 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 100% від такої суми.

Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

У разі, коли штрафні санкції застосовуються внаслідок наявності причини, така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.

У разі, коли особи, що зобов'язані нести відповідальність за неповне або несвоєчасне надання платнику податку бюджетного відшкодування, не здійснюють або відмовляються здійснювати значне відшкодування (його частинки) всупереч нормам цього Закону, то платник податку має право оскаржити їх дії (бездіяльність) у суді без попередньої сплати державного мита у зв'язку з поданням позовної заяви.

Запитання для самоперевірки

1.     Назвіть осіб, які несуть фінансову відповідальність за порушення норм Закону.

2.     Назвіть осіб, відповідальних за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу.

3.     Вкажіть розміри штрафу за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, на користь платника податку.

Індивідуальні завдання

1. Особливості нарахування та сплати податку з окремих видів доходів фізичних осіб.

2. Сутність подвійного оподаткування іноземних доходів в Україні

ТЕМА 5 “ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ”

План самостійної роботи:

9.                 Визначення амортизації. Перелік витрат, які підлягають і не підлягають амортизації.

10.            Визначення основних фондів та їх груп. Норми амортизації.

11.            Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.

12.            Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Визначення амортизації. Перелік витрат, які підлягають і не підлягають амортизації.

Література:

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" стаття 8;

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 110-111;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 161-162.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 19. 12. 2006р. зі змінами та доповненнями.

Амортизації підлягають витрати на:

·                   придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби, придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

·                   самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

·                   проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

·                   капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

·                   придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

·                   вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

·                   придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

·                   утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

·                   витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

·                   витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

·                   витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

·                   витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Запитання для самоперевірки

1.                 Дайте визначення амортизації.

2.                 Назвіть витрати, які підлягають амортизації.

3.                 Назвіть витрати, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду.

Питання 2. Визначення основних фондів та їх груп. Норми амортизації.

Література:

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" стаття 8;

2. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 163.

Під час вивчення цього питання слід засвоїти, що таке основні фонди і на які групи вони поділяються для нарахування амортизації податковим методом.

Основні фонди – це матеріальні цінності, які призначаються для використання у господарській діяльності підприємства платником податку понад 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

Група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

Група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

Група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2,4;

Група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів (товарів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного кварталу в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

Група 1 – 2%;

Група 2 – 10%;

Група 3 – 6%;

Група 4 – 15%.

Запитання для самоперевірки

1.                 Що таке основні фонди?

2.                 Що є характерним для основних фондів?

3.                 Що відносять до першої групи основних фондів?

4.                 Що відносять до четвертої групи основних фондів?

5.                 Вкажіть норми амортизації, що встановлені по кожній групі основних фондів.

Питання 3. Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.

Література:

1. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 112-116.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі – розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки, визначається шляхом застосування норм амортизації, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов’язкових платежів).

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

де:

Б(а) – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу що передував розрахунковому;

П(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

 де

І(а-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Норми амортизації по кожній групі основних засобів вказано у відповіді на питання №2 (вище наведено).

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують встановлених норм.

Зазначене рішення приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року і доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов’язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Запитання для самоперевірки

1.                 Що враховується при визначення суми амортизаційних відрахувань звітного періоду.

2.                 Як визначити балансову вартість групи основних фондів на початок планового кварталу.

3.                 В яких випадках платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації.

Завдання 1. Визначити суму амортизаційних відрахувань по 2 групі основних фондів на ІІ квартал поточного року на підставі даних:

·                   балансова вартість 2 групи основних фондів на 01. 01. п. р. – 62350 грн. ;

·                   вартість придбаного обладнання за І квартал п. р – 10500 грн. ;

·                   транспортні та страхові платежі по придбаному обладнанню за І квартал – 500 грн. ;

·                   сума виведених з експлуатації основних засобів 2 групи протягом І кварталу – 1500 грн. ;

·                   сума нарахованих амортизаційних відрахувань по 2 групі основних фондів за І квартал п. р. – 6235 грн.

·                   норма амортизаційних відрахувань на квартал – 10%.

Завдання 2. Визначити суму амортизаційних відрахувань по 4 групі основних фондів на ІІІ квартал поточного року на підставі даних:

·                   балансова вартість 4 групи основних фондів на 01. 04. п. р. – 22600 грн. ;

·                   вартість придбаного комп’ютера за ІІ квартал п. р – 6000 грн. ;

·                   сума нарахованих амортизаційних відрахувань по 4 групі основних фондів за ІІ квартал п. р. – 3390 грн.

·                   норма амортизаційних відрахувань на квартал – 15%.

Методичні рекомендації:

При визначенні суми амортизаційних відрахувань по кожній групі основних фондів на плановий квартал враховують:

1.                 Балансову вартість кожної групи основних фондів на початок планового кварталу.

2.                 Норму амортизаційних відрахувань на квартал по кожній групі основних фондів.

Балансова вартість групи основних фондів на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

де:

Б(а) – балансова вартість групи на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) – балансова вартість групи на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Питання 4. Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів.

Література:

Крисоватий А. І. Десятник О. М. Податкова система. Навч. Посіб. -Тернопіль: Карт-бланш,2004с. 164-179.

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов’язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування. Без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

У разі виведення з експлуатації окремих об’єктів основних фондів групи 1 зв’язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об’єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об’єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3, 4 у зв’язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких фондів. Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

У разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об’єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не враховуються.

У цьому ж порядку відбувається виведення основних фондів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3, 4 будь-яких причин (крім продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов’язаних з цими роботами.

Якщо на початок звітного кварталу груп 2, 3,4 основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість такої груп відноситься до валових витрат платника податку такого звітного періоду. Норми цього підпункту не застосовуються при визначенні платником податку амортизаційних відрахувань на суму поліпшень основних фондів, одержаних в оперативний лізинг (оренду).

У разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів.

Запитання для самоперевірки

1.                 Вкажіть порядок збільшення балансової вартості груп основних фондів.

2.                 Вкажіть порядок зменшення балансової вартості груп основних фондів.

Індивідуальні завдання

1. Розрахунок податку на прибуток підприємства та його документальне оформлення.

2. Валові доходи і валові витрати підприємства та їх вплив на результати діяльності підприємства.

3. Амортизаційна політика суб’єкта господарювання в умовах ринкової економіки.

4. Порядок застосування прямих податків, їх переваги та недоліки.

ТЕМА 6 “ЗЕМЕЛЬНЕ ТА МАЙНОВЕ ОПОДАТКУВАННЯ”

План самостійної роботи:

13.            Закон України “Про плату за землю”.

14.            Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок”.

15.           Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Закон України “Про плату за землю”

Література:

1. Закон України “Про плату за землю” від 19. 09. 96 зі змінами та доповненнями.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 205-212;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 241-243.

Під час вивчення Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про плату за землю” від 19. 09. 96. (зі змінами та доповненнями) слід з’ясувати, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Плата за землю здійснюється з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Під час вивчення цього закону слід засвоїти хто є платником земельного податку, що є об’єктом оподаткування.

Платники податку – власники землі та землекористувачі. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.

Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, що перебуває у власності або у користуванні (у тому числі і на умовах оренди).

При визначенні суми земельного податку на рік враховують:

·                   площу земельної ділянки;

·                   ставку земельного податку.

Також необхідно звернути увагу на ставки земельного податку за землі сільськогосподарського призначення (стаття 6 Закону) та за землі населених пунктів (стаття 7 Закону).

Ставки податку за 1 га земель сільськогосподарського призначення встановлені у відсотках до грошовій оцінки землі в таких розмірах:

·                   рілля, сіножаті, пасовища – 0,1%;

·                   багаторічні насадження – 0,03%.

Ставки за землі населених пунктів встановлені у розмірі 1% від грошовій оцінки землі. Якщо грошовій оцінки земельної ділянки не проведено, то використовують встановлені ставки за 1 кв. м. по групах населених пунктів (всього 11 груп населених пунктів). Група населеного пункту залежить від чисельності населення, що проживає в ньому (стаття 7 Закону України “Про плату за землю”).

Слід зазначити, що податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку справляється в розмірі 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. А податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок справляється у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок, за земельні ділянки зайняті житловим фондом, автостоянками, дачними кооперативами, гаражно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами, справляється в розмірі 3% від суми обчисленого земельного податку відповідно встановлених.

Особливу увагу слід звернути на пільги щодо плати за землю, які вказані у ст. 12 цього закону. Порядок нарахування земельного податку вказаний в статтях 13-14, а термін сплати – ст. 17 цього закону.

Відповідальність платників і контроль за додержанням Закону України “Про плату за землю” вказані у статтях 25-27 цього закону.

Запитання для самоперевірки

1.                 В чому полягає необхідність плати за землю?

2.                 Хто є платниками земельного податку?

3.                 Що враховується при обчисленні суми земельного податку на рік?

4.                 Від чого залежить ставка земельного податку?

5.                 Хто звільняється від сплати земельного податку?

6.                 Хто може встановлювати пільги щодо плати за землю?

7.                 Вкажіть термін сплати земельного податку юридичними та фізичними особами.

8.                 Яка відповідальність встановлена за несвоєчасну сплату земельного податку?

Завдання 1.

Визначте суму плати за землю на поточний рік на підставі даних:

Громадянин Сердюк В. В. мешкає в сільській місцевості та має в користуванні земельну ділянку загальною площею 0,75 га, у т. ч. :

·                   для ведення особистого підсобного господарства (ріллі) – 0,60 га;

·                   під житловим будівництвом – 0,15 га.

Ставки земельного податку за 1 га:

·                   рілля – 10 грн. 50 коп. ;

·                   під житловим будівництвом – 19 грн. 20 коп.

Завдання 2.

Обчисліть розмір плати за землю на рік і місяць на підставі даних:

1.                 Загальна площа земельної ділянки, що закріплена за підприємством – 700 тис. кв. м.

2.                 Ставка земельного податку за 1 кв. м. площі земельної ділянки – 15,2 коп.

Завдання 3.

Визначити суму земельного податку на рік і на місяць на підставі даних:

1.                 загальна площа земельної ділянки, що закріплена за підприємством у безстрокове користування – 1120,5 тис. кв. м. ;

2.                 грошова оцінка землі за 1 кв. м. – 0,50 грн. ;

3.                 ставка податку – 1% від грошової оцінки землі.

Методичні рекомендації:

При визначення суми земельного податку на рік враховуються:

1)                площа земельної ділянки;

2)                ставка земельного податку.

Сума земельного податку на рік = ставка податку х площа земельної ділянки

Сума земельного податку на місяць = сума земельного податку на рік / 12 місяців

Питання 2. Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок”.

Література:

1. Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17. 12. 98

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 238-241;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 183-186.

З метою спрощення механізму оподаткування виробників сільськогосподарської продукції з 1 січня 1999 року застосовується фіксований сільськогосподарський податок. Справляння цього податку регламентується Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17. 12. 98. (зі змінами та доповненнями).

Вивчаючи цей закон слід засвоїти хто є платниками, що є об’єктом оподаткування, розміри ставок фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства, які займаються вирощуванням, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана ними від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75% від загальної суми валового доходу підприємства. Якщо у звітному періоді ця умова не виконана, то підприємство не має права бути платником фіксованого сільськогосподарського податку і повинно сплачувати податки і збори у наступному звітному році на загальних підставах.

У статті 3 цього закону вказано, що об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність, або наданих йому в користування, в тому числі на умовах оренди. Крім того об’єктом оподаткування є землі водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку (стаття 3 цього закону) з 1 га сільськогосподарських угідь встановлена у відсотках до їх грошової оцінки у таких розмірах:

·                   для рілля, сіножатей і пасовищ – 0,5%

·                   для багаторічних насаджень – 0,3;

·                   для земель водного фонду – 1,5.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставки фіксованого податку передбачені у статті 4 цього закону.

Особливу увагу необхідно звернути на статтю 5 цього закону, де вказується порядок нарахування і терміни сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Сплата податку проводиться щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним місяцем у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку у таких розмірах:

·                   у І квартал – 10%;

·                   у ІІ квартал – 10%;

·                   у ІІІ квартал – 50%;

·                   у ІV квартал – 30%.

У статті 6 Закону України вказується порядок зарахування фіксованого сільськогосподарського податку до бюджетів і державних цільових фондів. Крім того, необхідно з’ясувати, що платники фіксованого сільськогосподарського податку звільнені від сплати окремих податків і зборів (див. статтю 1 цього закону)

Запитання для самоперевірки

1.                 Хто є платниками фіксованого сільськогосподарського податку?

2.                 Що є об’єктом оподаткування?

3.                 Що враховується при обчисленні суми фіксованого сільськогосподарського податку на рік?

4.                 В чому особливості сплати фіксованого сільськогосподарського податку?

5.                 Як розподіляються кошти при сплаті фіксованого сільськогосподарського податку?

6.                 Від сплати яких податків і зборів звільняються платники фіксованого сільськогосподарського податку?

Завдання 1.

Визначити суму фіксованого сільськогосподарського податку на рік для кооперативу “Дніпровський” на підставі даних:

1.                 Площа сільськогосподарських угідь, що зайнята:

·                   рілля – 80 га;

·                   фруктовими садами і виноградниками – 150 га.

2.                 Грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь, що зайнята:

·                   рілля – 2500 грн. ;

·                   фруктовими садами і виноградниками – 1300 грн.

3.                 Ставка податку на 1 га у відсотках до грошової оцінки сільськогосподарських угідь:

·                   рілля – 0,5;

·                   багаторічні насадження – 0,3.

Методичні рекомендації:

При визначенні суми фіксованого сільськогосподарського податку на рік враховується:

·                   площа земельної ділянки по кожному виду;

·                   грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь по кожному виду;

·                   ставка податку за 1 га сільськогосподарських угідь по кожному виду.

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на рік дорівнює: грошова оцінка 1 га землі помножити на ставку податку і помножити на площу земельної ділянки

Завдання 2.

Визначити суму фіксованого сільськогосподарського податку на кожен квартал для кооперативу “Дніпровський”.

Методичні рекомендації:

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на квартал визначається за формулою:

Загальну суму фіксованого сільськогосподарського податку, що підлягає сплаті на рік – візьміть з рішення завдання №1.

Сплата річної суми фіксованого сільськогосподарського податку за кварталами здійснюється в таких розмірах:

·                   І квартал – 10%;

·                   ІІ квартал – 10%;

·                   ІІІ квартал – 50%;

·                   ІV квартал – 30%.

Завдання 3.

Скласти розрахунок суми сплати фіксованого сільськогосподарського податку за місяцями року для кооперативу “Дніпровський”.

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на кожен місяць кварталу визначається за формулою:

Сума фіксованого сільськогосподарського податку відповідний на квартал

3 місяці Рішення завдання оформити таблицею:

Питання 3. Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”

Література:

1. Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11. 12. 91. зі змінами та доповненнями.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 234-238;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 214-215.

При вивченні Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”від 18. 02. 97. (зі змінами та доповненнями) слід з’ясувати, що транспортний податок має цільове призначення, бо кошти від його стягнення надходять на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів, які в свою чергу спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування, а також сільських доріг – 85%. Решта (15%) переказується до місцевих бюджетів і використовуються на ремонт і утримання вулиць в населених пунктах, що належать до комунальної власності.

Під час вивчення цього закону слід засвоїти, хто є платниками транспортного податку, що є ою’єктом оподаткування.

Платниками податку є власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, тобто юридичні і фізичні особи, у власності яких є зареєстровані в Україні транспортні засоби.

Об’єктом оподаткування є:

·                   трактори колісні (крім тих, що на гусеничному ходу);

·                   легкові автомобілі;

·                   вантажні автомобілі;

·                   автомобілі для перевезення пасажирів (не менше 10 осіб);

·                   автомобілі спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги);

·                   мотоцикли та велосипеди із встановленим двигуном, крім тих, що мають об’єм циліндра до 50 см3;

·                   яхти, парусні судна;

·                   човни моторні (крім спортивних) і катери.

Одиницею оподаткування є:

·                   100 см3 об’єму циліндрів двигуна;

·                   1 кВт потужності двигуна;

·                   100 см довжини корпусу судна.

При нарахуванні суми транспортного податку на рік враховують:

·                   вид транспортного засобу;

·                   об’єм циліндру двигуна, потужність електродвигуна, довжину корпуса судна;

·                   ставку податку на одиницю оподаткування;

·                   кількість однор. одиниць транспортного засобу.

Необхідно звернути увагу на ставки транспортного податку для кожного виду транспортних засобів (стаття 3 Закону).

Особливу увагу слід звернути на пільги, щодо сплати транспортного податку, які вказані у ст. 4 цього закону.

Від сплати податків звільняються: фізичні особи, які мають пільги згідно Закону України “Про статус і соціальний захист інвалідів ВВВ, Чорнобильців 1-ї, 2-ї категорій, ветеранів праці”, щодо одного легкового автомобіля з об’ємом циліндру двигуна до 2500 см3, або 1-го мотоцикла - до 650 см3, або 1-го човна з довжиною корпусу до 7,5 м.

Сплачують 50% від нарахованої суми:

·                   товаровиробники сільськогосподарської продукції за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше 10;

·                   фізичні особи, власники легкових автомобілів, які вироблені в країнах СНД і зареєстровані в Україні до 01. 01. 1991 року.

Термін сплати транспортного податку для юридичних осіб – щоквартально, рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. По придбаним транспортним засобам – починаючи з того кварталу, в якому зареєстрований цей транспортний засіб.

Термін сплати транспортного податку фізичними особами – перед проходженням технічного огляду щорічно, або один раз на 2 роки. По придбаним транспортним засобам – в момент реєстрації транспортного засобу.

Запитання для самоперевірки

1.                 Хто є платниками транспортного податку?

2.                 Що враховується при обчисленні суми транспортного податку на рік?

3.                 Від чого залежить ставка транспортного податку?

4.                 Хто звільняється від сплати податку?

5.                 Вкажіть термін сплати транспортного податку.

Завдання 1.

Визначте суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на рік на підставі даних:

·                   на балансі підприємства станом на 01. 01. поточного року є 10 вантажних автомобілів ГАЗ – 53, об’єм циліндра двигуна – 2500 см3.

·                   ставка податку на 100 см3 об’єму циліндра двигуна – 15 грн.

Завдання 2.

Громадянин Бойчук С. П. придбав у жовтні поточного року новий легковий автомобіль ВАЗ – 2107 “Нива” із робочим об’ємом двигуна 1850 см3. Ставка податку за 100 см3 об’єму циліндру двигуна – 10 грн. Визначте суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підлягає сплаті до бюджету.

Методичні рекомендації:

Сума транспортного податку із кожного виду транспорту на рік визначається за формулою:

Ставка транспортного податку х Робочий об’єм двигуна

100 см3

При розв’язанні завдання №2 врахувати, що автомобіль було придбано громадянином у жовтні, тобто у другому півріччі, а тому належить сплатити до бюджету 50% від нарахованої суми податку на рік.

Індивідуальні завдання

1. Порядок застосування майнових податків, їх переваги та недоліки.

2. Майнове оподаткування юридичних осіб.

3. Майнове оподаткування фізичних осіб.

ТЕМА 7 “НЕПРЯМІ ПОДАТКИ”

План самостійної роботи:

16.            Закон України “Про податок на додану вартість”.

17.            Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”.

18.            Термінологія митної справи: митна територія, митний контроль, види переміщення через митний контроль, митна декларація, декларанти.

19.           Порядок перерахування мита до бюджету.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Закон України “Про податок на додану вартість”

Література:

1. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03. 04. 97. зі змінами та доповненнями

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 66-78

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 114-135.

Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим загальнодержавним податком. Він входить до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується покупцем продавцю у складі вартості придбаної продукції (товарів, робіт, послуг).

Перерахування податку до бюджету здійснює продавець, але не в загальній сумі податкових зобов’язань,а зменшених на суму ПДВ, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам.

Під час вивчення Закону України “Про податок на додану вартість” від 03. 09. 1997 року (зі змінами та доповненнями) слід засвоїти хто є платниками податку, що є об’єктом і базою оподаткування.

Платниками ПДВ (стаття 2 цього закону) є суб’єкти підприємницької діяльності, тобто юридичні і фізичні особи, які за своїм добровільним рішенням зареєструвалися платником податку. В обов’язковому порядку підлягає реєстрації, як платник ПДВ, суб’єкт підприємницької діяльності у якого загальна сума операцій з поставки товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищує 300 тис. грн. (без ПДВ). Під поставкою товарів розуміють будь-яку операцію, які пов’язана з продажем, обміном, даруванням тощо, яка передбачає передачу (зміну) права власності.

Об’єктом оподаткування ПДВ (стаття 3 цього закону) є операції з:

·                   поставки (продажу) товарів, робіт, послуг на території України;

·                   ввезення товарів (супутніх послуг) та територію України (імпорт);

·                   вивезення товарів за межі території України (експорт).

Не є об’єктом оподаткування операцій з:

·                   випуску, розміщення та продажу цінних паперів;

·                   передачі майна у схов, а також у оперативну оренду (крім фінансового лізингу);

·                   надання послуг із страхування і перестрахування; соціального і пенсійного страхування;

·                   обігу валютних цінностей, виплати грошових призів;

·                   надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

·                   оплата вартості державних платних послуг за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів, державного мита;

·                   виплата заробітної плати, пенсій, стипендій, дивідендів, субсидій у грошовій формі або у формі цінних паперів;

·                   надання брокерських, дилерських послуг з торгівлі;

·                   тощо, згідно статті 3. 2 Закону про ПДВ.

У статті 5 цього закону вказані операції суб’єктів господарювання, що звільнені від оподаткування:

1.                 Операції з продажу:

·                   вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями і спеціалізованими магазинами;

·                   товарів спеціального призначення для інвалідів (відповідно до переліку встановленого Кабінетом Міністрів України);

·                   книжок вітчизняного виробництва, періодичних видань, друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва;

·                   «товарів, робіт, послуг для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ і представництв міжнародних організацій в Україні;

·                   приладів, матеріалів науковим установам та організаціям, вищим навчальним закладам III—IV рівнів акредитації, а також їх безкоштовної передачі за умови використання їх винятково для власних потреб.

2.                 Операції з падання послуг:

·                   перевезення пасажирів міським та приміським транспортом (за умови, що тарифи на такі перевезення регулюються законодавчо);

·                   ремонт шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров'я (в сільській місцевості);

·                   обробка землі сільськогосподарськими виробниками багатодітним сім'ям, інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам, установам охорони здоров'я в сільській місцевості;

·                   послуги освіти, які надаються установами освіти, що мають відповідний дозвіл;

·                   надання культових послуг та продаж товарів культового призначення;

·                   збирання та заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини;

·                   доставка пенсій і грошової допомоги населенню.

3.                 Операції з виконання робіт:

·                   фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок державного бюджету;

·                   з приватизації державного та комунального майна.

·                   тощо згідно статті 5 цього закону.

Вивчаючи статтю 6 цього закону необхідно звернути увагу на ставки ПДВ, які встановлені в розмірі:

·                   “20%” – від бази оподаткування, що не включає ПДВ;

·                   “0%” – при експорті товарів та супутніх послуг.

Слід зазначити, що сума ПДВ, яка підлягає перерахуванню до бюджету або відшкодуванню з бюджету визначається за формулою:

Податкове зобов’язання – це сума нарахованого ПДВ виходячи з обсягу поставки товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит – це сума сплаченого ПДВ за придбані товари (роботи, послуги).

Право на податковий кредит надає податкова накладна, яку має право виписати у двох примірниках продавець – зареєстрований платник ПДВ.

Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів вважається дата, що сталася раніше:

·                   або дата надходження коштів від покупця (на банківський рахунок чи в касу підприємства);

·                   або дата відвантаження товарів, оформлення документів на виконані роботи (надані послуги).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

·                   або дата оплати за товари, роботи, послуг з поточного рахунку чи каси підприємства;

·                   або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів, робіт, послуг.

При вивченні цього закону, крім того необхідно звернути увагу на статтю 9, де вказується порядок реєстрації осіб, як платників ПДВ та на статтю 10 цього закону, де вказані особи, що відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) ПДВ до бюджету.

Запитання для самоперевірки

1.                 В чому полягає сутність і значення ПДВ?

2.                 Хто є платниками ПДВ?

3.                 Що є об’єктом оподаткування ПДВ?

4.                 Які операції звільнені від оподаткування ПДВ?

5.                 Вкажіть базову ставку ПДВ?

6.                 Як визначити суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету?

7.                 Що таке податкове зобов’язання?

8.                 Що таке податковий кредит?

Завдання 1.

Визначте податкове зобов’язання, податковий кредит і суму ПДВ, яку потрібно сплатити до бюджету за жовтень поточного року на підставі даних:

1.                 Загальний обсяг поставки товарів (робіт, послуг), за якими виникає податкове зобов’язання – 54900 грн.

2.                 Податковий кредит – 7350 грн.

Завдання 2.

Визначте податкове зобов’язання, податковий кредит і суму податку на додану вартість, яку потрібно сплатити до бюджету за вересень поточного року на підставі таких даних:

1.                 Загальний обсяг поставки товарів (робіт, послуг), за якими виникає податкове зобов’язання – 36600 грн.

2.                 Загальний обсяг придбання товарів (робіт, послуг) без ПДВ, вартість яких включається до валових витрат – 24900 грн.

Питання 2. Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”.

Література:

1. Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”від 15. 09. 95 зі змінами та доповненнями

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 84-88

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 193-199

Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15. 09. 1995 року (зі змінами та доповненнями) визначає особливості на рахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Під час вивчення цього закону необхідно засвоїти, хто є платниками акцизного збору на алкогольні та тютюнові вироби; що є об’єктом оподаткування і як обчислюється оподаткований оборот.

Платниками акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби згідно статті 2 цього закону є:

·                   суб'єкти підприємницької діяльності — українські виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах;

·                   суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту;

·                   фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають обкладенню ввізним (Імпортним) митом;

·                   юридичні та фізичні особи, міжнародні організації, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митній території України, включаючи операції щодо ввезення (імпорту) в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо їх реалізація на території України здійснюється зазначеними суб'єктами через постійні представництва, розташовані на території України.

Об'єкти оподаткування:

·                   обороти з реалізації вироблених на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом їх продажу, обміну на іншу продукцію (товари, роботи, послуги), безплатної передачі, з частковою їх оплатою

·                   обороти з реалізації (передачі) алкогольних напоїв та тютюнових виробів для власного споживання і промислової переробки

·                   вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах

·                   митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які ввозяться на територію України, включаючи виготовлені за межами митної території України з давальницької сировини, реімпортовані, а також митна вартість продукції, яка повертається на митну територію України в зони митного контролю (магазинів безмитної торгівлі), перерахована у валюту України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату митного оформлення товарів (продукції), з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів.

Не підлягають оподаткуванню:

·                   митна вартість ввезених і конфіскованих на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, щодо яких не визначено власника, а також: тих, що перейшли до держави за правом спадкоємства;

·                   митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що перевозяться через територію України транзитом;

·                   митна вартість імпортованої сировини чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів;

·                   вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства;

·                   митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що ввозяться (пересилаються) фізичними особами на територію України в межах норм, визначених законодавством України для безмитного ввезення цих видів товарів;

·                   митна вартість зразків алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ввезених на територію України з метою показу чи демонстрації, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і їх використання на території України немає комерційного характеру.

З метою правильного визначення податкового зобов'язання щодо акцизного збору використовується таке поняття як оподатковуваний оборот.

Оподатковуваний оборот з реалізації вироблених в Україні алкогольних напоїв та тютюнових виробів обчислюється виходячи з їх вартості, за цінами, встановленими з урахуванням акцизного збору без податку на додану вартість.

Оподатковуваний оборот при виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів українськими підприємствами з використанням давальницької сировини обчислюється виходячи з вартості готової продукції за цінами на аналогічну продукцію, що склалися на момент купівлі марок акцизного збору для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, з урахуванням акцизного збору без податку на додану вартість.

У разі ввезення алкогольних напоїв та тютюнових виробів оподатковуваний оборот визначається виходячи з митної вартості цих виробів, перерахованої у валюту України за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату митного оформлення товарів, з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів, але не нижче індикативних цін, встановлених КМУ.

У разі наявності наднормативних втрат сировини з вини підприємства під час виробництва спирту етилового, коньячного, плодового та алкогольних напоїв, суб'єкти підприємницької діяльності сплачують акцизний збір за понесені втрати в порядку, передбаченому чинним законодавством про справляння акцизного збору. При цьому оподатковуваний оборот обчислюється, виходячи з вартості цієї продукції за цінами, що склалися на підприємстві на час проведення розрахунків за аналогічну продукцію на момент виявлення цих втрат з урахуванням акцизного збору без податку на добавлену вартість.

Оподатковуваний оборот для алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що ввозяться фізичними особами в обсягах, що підлягають обкладенню ввізним (імпортним)митом, визначається на підставі вантажної митної декларації з пред'явленням товарних чеків на ці товари, а у разі їх відсутності — виходячи з розміру індикативних цін.

Ставки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби встановлюються Верховною Радою України і є єдиними на всій території України.

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, нараховуються платниками самостійно за встановленими ставками. Виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводять маркування кожної пляшки (упаковки) алкогольних напоїв та кожної пачки (упаковки) тютюнових виробів у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару відповідно до "Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Маркування алкогольних напоїв здійснюється марками акцизного збору, які відрізняються за дизайном для окремих видів продукції, визначених КМУ. Кожна марка акцизного збору на тютюнові вироби повинна мати окремий номер.

Наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам. Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких не має марок акцизного збору встановленого зразка. Продаж марок акцизного збору українським виробникам алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводиться, виходячи з планових щомісячних обсягів реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відповідно до заявки-розрахунку на необхідну кількість марок. Українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації:

·                   алкогольних напоїв — на третій робочий день після відвантаження продукції;

·                   тютюнових виробів — до 16 числа наступного місяця, що наступив за звітним місяцем.

Особливу увагу необхідно звернути на статтю 8 цього закону, де вказується, що відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери цих товарів та їх посадові особи згідно чинному законодавству України.

Завдання 1.

Визначити суму акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету, якщо тютюнова фабрика за місяць реалізувала:

Методичні рекомендації:

При визначенні суми акцизного збору по кожному виду тютюнових виробів враховують:

1.                 обсяг реалізації тютюнових виробів за місяць;

2.                 ставку акцизного збору.

Питання 3. Термінологія митної справи.

Література:

1. Митний Кодекс України (статті 1-5).

В Митному кодексі України дано визначення основних термінів митної справи:

Митна територія (стаття 5 Митного кодексу) – територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у морській економічній зоні України;

Митний контроль (стаття 1. 15 Митного кодексу) – сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

Види переміщення через митний кордон (статті 1. 23, 1. 24, 1. 25, 1. 26, 1. 27, 1. 28 Митного кодексу).

1)                у вантажних відправленнях – це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій;

2)                у міжнародних поштових відправленнях – це переміщення товарів через митний кордон України упакованих та оформлених бандеролях, спеціальних мішках з позначкою “М”, поштових посилках, дрібних пакетах;

3)                у міжнародних експрес-відправленнях – це переміщення товарів та інших предметів, що перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту з метою доставки одержувачу у визначений термін;

4)                у несупроводжуваному багажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам з оформленням багажних документів;

5)                у ручній поклажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам у транспортних засобах, якими прямують ці громадяни без оформлення багажних документів;

6)                у супроводжуваному багажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни з оформленням багажних документів.

Митна декларація (стаття 1. 12 Митного кодексу) – письмова заява, встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення;

Декларанти (стаття 1. 5 Митного кодексу) – юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування (складає митну декларацію) товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Запитання для самоперевірки

1.                 В чому полягає необхідність митного контролю?

2.                 Для чого необхідна митна декларація?

3.                 Хто є декларантом у митній справі?

Питання 4. Порядок перерахування мита до бюджету.

Література:

1. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 89-96

2. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 200-204

Мито – це непрямий податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Платниками мита є юридичні і фізичні особи при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Документом, який є підставою для нарахування мита, є вантажна митна декларація. Без сплати мита та відмітки у декларації пропуск товарів та інших предметів через митний кордон не дозволяється.

Сплата мита може здійснюватися:

·                   під час перетину митного кордону;

·                   при реєстрації товарів та інших предметів на митній території України;

·                   за вексельними розрахунками з відстрочкою платежу.

Належна до сплати сума мита, перераховується платниками на рахунки митних органів, які здійснюють митні оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу. А по товарах та інших предметах, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях мито сплачується підприємствам зв’язку.

Сума мита, що сплачена митним органам та підприємствам зв’язку перераховується до Державного бюджету України.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати мита до бюджету здійснює митна служба України, а не податкова служба.

Запитання для самоперевірки

1.                 Що таке мито?

2.                 Хто є платником мита?

3.                 Що є підставою для нарахування мита?

4.                 Хто здійснює контроль за правильністю нарахування мита та своєчасністю сплати його до Державного бюджету України?

Індивідуальні завдання

1. Порядок застосування непрямих податків, їх переваги та недоліки.

2. Розрахунок податку на додану вартість та його документальне оформлення.

3. Ефективність оподаткування споживання в Україні.

4. Економічна ефективність митної справи в Україні.

5. Сутність, форми і способи перекладання непрямих податків.

ТЕМА 8 “ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА”

План самостійної роботи:

20.            Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

21.            Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

22.            Порядок переходу платників до спрощеної системи оподаткування.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткуванню, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

Література:

1. Закон України "Про державну підтримку малого підприємства" від 19. 10. 200;

2. Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткуванню, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 28. 06. 99.

3. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 242-246

7. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 178-181

З метою реалізації державної політики, спрямованої на підтримку малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року застосовується спрощена система оподаткування у вигляді сплати єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва.

Основним законодавчим документом для застосування єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва є Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

Під час вивчення цього Указу необхідно звернути увагу на те, що платниками єдиного податку є:

1.                 Юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, тобто підприємства всіх форм власності, якщо в них за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік – не перевищує 1 млн. грн. Середньооблікова чисельність працівників визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, хто працює за договорами та за сумісництвом.

2.                 Фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, якщо кількість найманих працівників, включаючи членів їх сім’ї не перевищує 10 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік – не перевищує 500 тис. грн.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком не мають права застосовувати іншого способу розрахунку за реалізовану продукцію, крім готівкового та безготівкового грошового розрахунку.

Платники єдиного податку звільняються від слати таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

·                   податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа вибрала оподаткування за ставкою – 6%;

·                   податку на прибуток підприємств (юридичні особи);

·                   податку на доходи фізичних осіб (фізичні особи – підприємці);

·                   плати за землю;

·                   збору за спеціальне використання природних ресурсів;

·                   комунального податку;

·                   податку на промисел;

·                   внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

·                   збору на видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

·                   збору на обов’язкове державне соціальне страхування.

Юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності при нарахуванні суми єдиного податку за місяць враховують:

1.                 Виручку від реалізації товарів (робіт, послуг), яка надійшла на поточний рахунок або в касу підприємства.

Примітка: У разі продажу основних засобів, виручкою від реалізації вважається різниця між сумою отриманою від реалізацією та їх залишковою вартістю на момент продажу.

2.                 Ставку податку в розмірі 6% від виручки, але зі сплатою ПДВ, або 10% від виручки, без сплати ПДВ.

Термін сплати єдиного податку юридичними особами на окремий рахунок держказначейства – не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем. На наступний день після отримання коштів держказначейство перераховує:

·                   до державного бюджету – 20%;

·                   до місцевого бюджету – 23%;

·                   до Пенсійного фонду – 42%;

·                   до Фонду соцстраху по тимчасовій непрацездатності – 11%;

·                   до Фонду сприяння зайнятості населення – 4%.

Щоквартально і наростаючим підсумком з початку року, юридичні особи за результатами господарської діяльності складають і подають до податкової інспекції Розрахунок сплати єдиного податку на бланку спеціального зразка. Термін подання цього розрахунку – до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом.

На спрощену систему оподаткування не можуть бути переведені:

·                   довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

·                   суб’єкти підприємницької діяльності у статному фонді яких частки, що належать іншим юридичним особам – учасникам та засновникам, перевищує 25%;

·                   суб’єкти підприємницької діяльності, спільна діяльність яких здійснюється на підставі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності сплачують єдиний податок за ставками, встановленими місцевими органами самоврядування. Розмір ставки залежить від виду діяльності і не може бути менше 20 та не більше 200 грн. на календарний місяць.

Якщо фізична особа здійснює кілька видів діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, то вона сплачує один податок, що не перевищує максимальної ставки, бо отримує одне свідоцтво на здійснення підприємницької діяльності. Так, в м. Херсоні ставка єдиного податку для здійснення роздрібної торгівлі – 120 грн. на місяць, а для надання послуг з перевезення вантажу – 80 грн. В даному випадку для підприємця – фізичної особи, який займається цими видами діяльності буде встановлена ставка єдиного податку на місяць в розмірі – 120 грн.

Якщо підприємець використовує працю найманих працівників, включаючи членів сім’ї, то за кожного такого працівника ставка єдиного податку збільшується на 50%.

Термін сплати єдиного податку для фізичних осіб – підприємців на окремий рахунок держказначейства – передоплата, не пізніше 20 числа місяця, що передує звітному.

Із загальної суми сплаченого єдиного податку держказначейство перераховує:

·                   до місцевого бюджету – 43%;

·                   до Пенсійного фонду – 42%;

·                   до Фонду соцстраху по тимчасовій непрацездатності – 11%;

·                   до Фонду сприяння зайнятості населення – 4%.

Щоквартально і наростаючим підсумком з початку року фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності складають і подають до податкової інспекції Звіт на бланку спеціального зразка. Термін подання цього Звіту – не пізніше 5 числа наступного місяця за звітним податковим періодом. Підставою для складання цього Звіту є дані Книги обліку доходів і витрат, яку веде підприємець на підставі первинних бухгалтерських документів.

Платники єдиного податку – суб’єкти підприємницької діяльності, мають право не використовувати касові апарати, але не мають права торгувати алкогольними, тютюновими виробами та паливно-мастильними матеріалами.

Завдання 1.

Кравчук В. П. – приватний підприємець, який здійснює роздрібну торгівлю непродовольчими товарами. Він використовує працю трьох найманих працівників. Ставка єдиного податку – 120 грн. на місяць.

Визначити загальну суму єдиного податку на місяць, яку повинен сплатити приватний підприємець Кравчук В. П.

Методичні рекомендації:

Визначаючи загальну суму єдиного податку на місяць, слід врахувати встановлену ставку єдиного податку для даного виду діяльності і те, що за кожного найманого працівника ставка єдиного податку збільшується на 50%.

Питання 2. Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Література:

1. Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”від 23. 03. 96 зі змінами та доповненнями

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К.: ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 248-253.

Згідно з чинним законодавством України окремі види підприємницької діяльності не можуть здійснюватися без придбання торгового патенту. Про цей документ, де, коли і за скільки він придбається, а також в яких випадках можна обійтись баз нього можна дізнатися під час вивчення Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23. 03. 1996 року (зі змінами та доповненнями).

Види діяльності, що підлягають патентуванню перелічено в п1 статті1 зазначеного Закону. До них належать:

·                   торговельна діяльність (оптова, роздрібна, громадське харчування);

·                   діяльність з надання побутових послуг;

·                   діяльність з обліку готівкових валютних цінностей у пунктах обміну іноземної валюти;

·                   діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу (казино, гральні автомати, проведення лотерей та розіграшів з видачею грошових виграшів).

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону про патентування торговий патент повинні придбати юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи, – резиденти і неризеденти, а також їхні відокремлені підрозділи, які займаються згаданими вище видами підприємницької діяльності.

Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності займатися відповідними видами підприємницької діяльності. Торговий патент видається органами податкової служба у триденний строк з дня подання заявки. Кількість патентів, необхідних для проведення підприємницької діяльності залежить від кількості відокремлених підрозділів та від кількості видів діяльності, що підлягають патентуванню. Вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування окремо за кожним видом діяльності. Строк дії торгового патенту залежить від виду діяльності, що підлягає патентуванню. Для наочності строки діяльності торгових патентів для кожного виду діяльності наведено в таблиці:

Патентування не поширюється на торговельну діяльність і діяльність надання побутових послуг:

1.                 Підприємств і організацій споживчої кооперації, військової торгівлі, аптек, які перебувають у державній власності та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання.

2.                 Суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, які:

·                   здійснюють торговельну діяльність із латків, прилавків і сплачують ринковий збір за місце для торгівлі продукцією на ринку;

·                   сплачують податок на промисел згідно чинному законодавству;

·                   здійснюють продаж продукції рослинництва, вирощених в особистому підсобному господарстві; худоби, кроків, птиці; продукції власного бджільництва;

·                   сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб;

3.                 Суб’єкти підприємницької діяльності, створені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги відповідно до чинного законодавства і здійснюють торгівлю продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах “Українського товариства сліпих” та “Українського товариства глухих”.

4.                 Суб’єкти підприємницької діяльності, які сплачують єдиний податок.

5.                 Суб’єкти підприємницької діяльності, що є платниками фіксованого сільськогосподарського податку відповідно чинного законодавства.

Особливу увагу слід звернути на відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення вимог Закону про патентування. Так, за здійснення операцій без одержання відповідних торгових патентів, або передачі торгового патенту іншому суб’єкту підприємницької діяльності на винну особу накладається штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний строк діяльності. Із зазначеним порушенням вимог до розміщення бланку торгового патенту стягується штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.

Питання 3. Порядок переходу платників до спрощеної системи оподаткування.

Література:

1. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 181-182.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до державної податкової інспекції за місцем державної реєстрації на бланку спеціального зразка. Суб’єкт малого підприємництва – юридична особа в заяві обов’язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подається не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного кварталу, за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які подали заяву на право користування спрощеною системою оподаткування, стають платниками єдиного податку з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

На підставі даної заяви державна податкова інспекція зобов’язана протягом десяти робочих днів видати безкоштовно Свідоцтво про сплату єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

В Указі Президента вказано, що рішення про перехід на спрощену систему оподаткування може бути прийнято суб’єктом малого підприємництва не більше одного разу на рік. Якщо фізична особа, платник єдиного податку, використовує працю найманих робітників, то разом зі Свідоцтвом про сплату єдиного податку, отримує і Довідку на кожного працівника про його трудові відносини з платником єдиного податку.

Отримані документи, в податковій інспекції, суб’єкт підприємницької діяльності повинен протягом 10 календарних днів зареєструвати їх в:

·                   Пенсійному фонді;

·                   Фонді соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

·                   Фонді соціального страхування на випадок безробіття;

·                   Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Індивідуальні завдання

1. Особливості оподаткування суб’єктів малого підприємництва Україні.

2. Порівняльна характеристика єдиного та фіксованого податків.

3. Патентування підприємницької діяльності в Україні.

ТЕМА 9 “ПЛАТЕЖІ ДО ДЕРЖАВНИХ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ”

План самостійної роботи:

1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

2. Закон України “ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

3. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

4. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”.

5. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства”.

7. Інструкція “Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету”.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Література:

1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”від 02. 03. 2000

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 247

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 284-286

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування (ФСС) на випадок безробіття регулюється Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 18. 01. 01. №153-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

Під час вивчення цього Закону слід з’ясувати, що платниками цього Фонду є юридичні і фізичні особи.

Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці найманим працівникам, тобто основна і додаткова заробітна плата та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Ставки внесків до ФСС на випадок безробіття для юридичних і фізичних осіб щорічно передбачаються в Законі України “Про державний бюджет на поточний рік”. Нарахована сума внесків юридичними особами відноситься на валові витрати підприємства, а на суму утриманих внесків зменшується сума заробітної плати до видачі працівнику.

Термін сплати внесків – день отримання в установі банку грошових коштів на виплату заробітної плати за графіком. Якщо нарахована зарплата не виплачується в установлений строк, то нараховані і утримані внески перераховуються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем.

Запитання для самоперевірки

1.                 Хто є платниками обов’язкових внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття?

2.                 Що є об’єктом оподаткування?

3.                 Вкажіть термін сплати нарахованих і утриманих внесків до ФСС на випадок безробіття.

Завдання 1.

Визначте загальну суму нарахованих і утриманих внесків до ФСС на випадок безробіття за серпень поточного року, якщо загальна сума фактичних виплат, на які нараховується страхові внески – 18480 грн.

Завдання 2.

Визначте суму утриманих внесків до ФСС на випадок безробіття, якщо бухгалтеру підприємства за вересень нараховано:

·                   основна заробітна плата – 720 грн. ;

·                   премія – 78 грн. ;

·                   допомога по тимчасовій непрацездатності – 284 грн.

Методичні рекомендації:

При визначенні суми нарахованих і утриманих внесків до ФСС на випадок безробіття враховують:

1.                 суму фактичних витрат на оплату праці, на яку нараховуються страхові внески;

2.                 ставки внесків у відсотках до фактичних витрат на оплату праці відповідно до чинного законодавства.

У завданні №2 слід звернути увагу на те, що при визначенні суми фактичних виплат на оплату праці, яка підлягає оподаткуванню враховують тільки основну і додаткову заробітку плату. Сума нарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності не оподатковується.

Питання 2. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Література:

1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 21. 12. 2000с.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К.: ВАТ"Поліграфкнига" 2004 с. 281-284.

Для надання матеріальної допомоги, а також відшкодування втрат, заподіяних працівнику на виробництві в результаті нещасного випадку, здійснення заходів на запобігання нещасних випадків створюється Фонд соціального страхування (ФСС) від нещасних випадків на виробництві.

Цей фонд створено відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 21. 12. 2000 №2180-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

При вивченні цього закону необхідно з’ясувати, що платниками цього Фонду є юридичні особи.

Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці найманим працівникам, тобто основна і додаткова заробітна плата та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Ставки внесків залежать від класу ризику підприємства (галузі економіки). В залежності від галузі економіки всі підприємства згруповані в 67 класів ризику. Так, торгівля відноситься до 5-го класу ризику, де ставка страхових внесків – 0,7% від об’єкта оподаткування. Нарахована сума внесків юридичними особами відноситься на валові витрати підприємства.

Термін сплати внесків до ФСС від нещасних випадків на виробництві – день отримання в установі банку грошових коштів на виплату заробітної плати за графіком. Якщо нарахована зарплата не виплачується в установлений строк, то нараховані і утримані внески перераховуються до ФСС від нещасних випадків на виробництві не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем.

Запитання для самоперевірки

1.                 Хто є платниками обов’язкових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві?

2.                 Що є об’єктом оподаткування?

3.                 Вкажіть термін сплати нарахованих внесків до ФСС від нещасних випадків на виробництві.

Завдання 1.

Визначте загальну суму нарахованих внесків до ФСС від нещасних випадків на виробництві за серпень поточного року, якщо загальна сума фактичних виплат, на які нараховується страхові внески – 18480 грн.

Методичні рекомендації:

При визначенні суми нарахованих внесків до ФСС від нещасних випадків на виробництві враховують:

1.                 суму фактичних витрат на оплату праці, на яку нараховуються страхові внески;

2.                 страховий тариф у відсотках до фактичних витрат на оплату праці відповідно до чинного законодавства;

Примітка: підприємство відноситься до 5-го класу ризику, де страховий тариф складає – 0,7%.

Питання 3. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Література:

1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18. 01. 01

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К.: ВАТ"Поліграфкнига" 2004 с. 246-247.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Україні введено з метою покриття витрат держави у зв’язку з тимчасовою втратою працездатністі громадян. Справляння обв’язкових внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18. 01. 01. №2240-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

Під час вивчення цього Закону слід з’ясувати, що платниками цього Фонду є юридичні і фізичні особи.

Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці найманим працівникам, тобто основна і додаткова заробітна плата та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Ставки внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності для юридичних і фізичних осіб щорічно передбачаються в Законі України “Про державний бюджет на поточний рік”. Нарахована сума внесків юридичними особами відноситься на валові витрати підприємства, а на суму утриманих внесків зменшується сума заробітної плати до видачі працівнику.

Термін сплати внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності – день отримання в установі банку грошових коштів на виплату заробітної плати за графіком. Якщо нарахована зарплата не виплачується в установлений строк, то нараховані і утримані внески перераховуються до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем.

Запитання для самоперевірки

1.                 Хто є платниками обов’язкових внесків до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності?

2.                 Що є об’єктом оподаткування?

3.                 Вкажіть термін сплати нарахованих і утриманих внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Завдання 1.

Визначте загальну суму нарахованих і утриманих внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за серпень поточного року, якщо загальна сума фактичних виплат, на які нараховується страхові внески – 18480 грн.

Завдання 2.

Визначте суму утриманих внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, якщо бухгалтеру підприємства за вересень нараховано:

·                   основна заробітна плата – 720 грн. ;

·                   премія – 78 грн. ;

·                   допомога по тимчасовій непрацездатності – 284 грн.

Методичні рекомендації:

При визначенні суми нарахованих і утриманих внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності враховують:

1.                 суму фактичних витрат на оплату праці, на яку нараховуються страхові внески;

2.                 ставки внесків у відсотках до фактичних витрат на оплату праці відповідно до чинного законодавства.

У завданні №2 слід звернути увагу на те, що при визначенні суми фактичних виплат на оплату праці, яка підлягає оподаткуванню враховують тільки основну і додаткову заробітку плату. Сума нарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності не оподатковується.

Питання 4. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”.

Література:

1. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” від 21. 12. 2000(ст. 16-17)

При вивченні Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” від 21. 12. 2000 №2181-ІІІ (далі ЗУ №2181) слід звернути увагу на статті 16 та 17.

У статті 16 вказується порядок нарахування пені, а в статті 17 вказуються види штрафів за порушення податкового законодавства.

Штрафи:

6.                 За несвоєчасне подання податкової декларації стягується штраф у розмірі 170 грн. – за кожне неподання або затримку (згідно ст. 17. 1. ЗУ №2181).

7.                 За заниження суми податку стягується штраф у розмірі 10% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку починаючи з податкового періоду на який припадає така недоплата і закінчуючи податковим періодом на який припадає сплата податку, але не більше 50% такої суми і не менше 170 грн.

Примітка: за заниження податку у великих розмірах стягується штраф у розмірі 50% від суми недоплати, але не менше 1700 грн. Під великими розмірами коштів розуміють суму податку, яка у 5000 разів перевищує мінімальну заробітну плату.

8.                 При допущені арифметичних та методологічних помилок в декларації, що привели до заниження суми податку стягується штраф у розмірі 5% від суми донарахованого додаткового забов’язання, але не менше 17 грн.

Примітка: платник податків, який самостійно виявляє допущенні помилки повинен подати в податкову інспекцію уточнюючий розрахунок податку, тобто нову Декларацію і сплатити штраф в розмірі 5% від допущеної суми помилки. В даному випадку, при перевірці податковим інспектором, до підприємства не застосовуються штрафні санкції та не накладається адміністративна відповідальність на керівника і головного бухгалтера.

9.                 За несвоєчасну сплату податків у встановлені терміни нараховується штраф:

·                   при затримці до 30 календарних днів – у розмірі 10% від суми податку;

·                   при затримці від 31 до 90 календарних днів – у розмірі 20% від суми податку;

·                   при затримці понад 90 календарних днів – у розмірі 50% від суми податку.

10.            За неповідомлення про відкриття або закриття рахунків в банку стягується штраф у розмірі 340 грн.

Примітка: термін повідомлення податковому органу, в якому платник перебуває на обліку – 3 робочі дні з дня відкриття або закриття поточного рахунку.

Пеня.

Нараховується за прострочку платежу за період починаючи з 1-го робочого дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати податкового забов’язання, визначеного в законах про оподаткування та в Законі України №2181.

Нарахування пені закінчується в день сплати платником податку податкового боргу.

Розмір пені встановлюється виходячи із:

·                   суми податкового боргу, яка включає суму несплаченого податку та суму штрафних санкцій;

·                   розміру пені за 1 день прострочки платежу виходячи з 120% від річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення податкового боргу або на день його погашення. При цьому враховується більша ставка.

·                   кількість днів прострочки платежу.

За порушення чинного законодавства з оподаткування накладається адміністративний штраф на керівника, головного бухгалтера і посадових осіб підприємства.

Розмір адміністративного штрафу залежить від виду порушення. Так, за відмову в поданні інформації посадовим особам органів державної податкової служби та не усунення виявлених порушень стягується адміністративний штраф в розмірі від 10 до 20 н. м. д. г.

За приховування в обліку доходів, продуктивних затрат і збитків адміністративний штраф стягується в розмірі від 8 до 15 н. м. д. г. , тощо.

Адміністративний штраф сплачується або із власних коштів посадових осіб або утримується з їх заробітної плати. Сплата адміністративних штрафів за рахунок підприємства забороняється.

Питання 5. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

Література:

1. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25. 06. 91

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 220-222

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 251.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища запроваджено з метою вирішення екологічних проблем, збереження природного середовища, а також для створення джерел фінансування відповідних природоохоронних заходів.

При вивченні Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25. 06. 91. (зі змінами та доповненнями) слід з’ясувати, що платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є юридичні і фізичні особи.

Об’єктами нарахування збору є:

·                   для стаціонарних джерел забруднення – обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або безпосередньо у водний об’єкт та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях;

·                   для пересувних джерел забруднення – обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Ставки збору встановлені в залежності від виду забруднення в грн. за одну тону.

Суми збору юридичні особи нараховують самостійно на основі встановлених ставок і лімітів. Державні органи управління встановлюють ліміт викидів для суб’єктів господарської діяльності. За викиди забруднюючих речовин понад ліміт стягується плата у п’ятикратному розмірі до встановленої ставки в межах ліміту. Юридичні особи суму нарахованого збору в межах встановленого ліміту відносять на валові витрати підприємства, а сума нарахованого збору понад ліміт сплачують за рахунок чистого прибутку підприємства.

Збір сплачується щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом. Кошти, які надходять від цього збору розподіляються наступним чином:

·                   70% – до місцевих фондів охорони навколишнього середовища;

·                   30% – на рахунок Державного фонду охорони навколишнього середовища.

Запитання для самоперевірки

1.                 Хто є платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища?

2.                 Що є об’єктом оподаткування?

3.                 Вкажіть, що враховується при обчисленні суми збору?

4.                 В якому розмірі нараховується сума збору за викиди забруднюючих речових понад встановленого ліміту?

5.                 Вкажіть джерела сплати суми нарахованого збору за забруднення навколишнього природного середовища?

Питання 6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства”.

Література:

1. Закон України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмілярства" від 04. 09. 99

2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства” від 29. 06. 99

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 249-250

Під час вивчення Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства” від 29. 06. 99. №1170 (зі змінами та доповненнями) слід з’ясувати, що платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства є суб’єкти підприємницької діяльності, які реалізують в оптовій і роздрібній торгівлі та у сфері громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Базою оподаткування є виручка від реалізації алкогольних напоїв та пива, що одержана на кожному етапі реалізації в оптовій і роздрібній торгівлі та на підприємствах громадського харчування.

Ставка збору становить 1% від бази оподаткування (вся сума виручки від реалізації алкогольних напоїв та пива без виключення сум ПДВ і акцизного збору).

Суми збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з бази оподаткування та ставки збору.

Нараховані суми збору перераховуються платниками на спеціальний рахунок Державного казначейства щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним місяцем, в якому була отримана виручка.

Платники збору щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним подають до податкової інспекції за місцем свої реєстрації Звіт про суми нарахованого збору на бланку спеціального зразку.

Запитання для самоперевірки

1.                 Хто є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства?

2.                 Що є об’єктом оподаткування?

3.                 Вкажіть, що враховується при обчисленні суми збору?

4.                 В якому розмірі встановлена ставка збору?

5.                 Вкажіть термін сплати суми нарахованого збору до бюджету.

Питання 7. Інструкція “Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету”.

Література:

1. Інструкція “Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету” від 29. 01. 99 № 115

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К.: ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 222-224.

Збір за геологорозвідувальні роботи запроваджено з метою компенсацій витрат бюджету на здійснення робіт, пов’язаних з приростом запасів корисних копалин для забезпечення вітчизняних підприємств мінерально – сировинними ресурсами.

Під час вивчення Інструкції “Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету” від 29. 01. 99. №115 (зі змінами та доповненнями) слід з’ясувати, що платниками збору за геологорозвідувальні роботи виконані на рахунок державного бюджету, є юридичні особи всіх форм власності, що видобувають корисні копалини, а також фізичні особи, які займаються цією діяльністю як підприємці. При цьому суб’єкти підприємницької діяльності повинні мати спеціальні дозволи (ліцензію) на пошук та експлуатацію родовищ корисних копалин.

Об’єктом нарахування збору є обсяг видобутих корисних копалин (для нафти, природного газу) та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин (для інших корисних копалин).

Суму збору обчислюють виходячи з обсягу видобутих корисних копалин і нормативів збору з урахування індексу інфляції. Нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин у грн. до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин.

Суми нарахованого збору за виконані геологорозвідувальні роботи відносяться до валових витрат реалізованої продукції (робіт, послуг) і в повному обсязі зараховуються до державного бюджету авансовими платежами щодекадно або щомісячно, залежно від суми збору за минулий місяць. Якщо сума збору за минулий місяць становила більше 10 тис. грн. , то авансові платежі сплачуються до 13, 23 числа поточного місяця і до 3 числа наступного місяця – виходячи з кількості видобутих корисних копалин за кожну минулу декаду.

При сумі збору менше 10 тис. грн. авансові платежі сплачуються до 15 числа місяця наступного за звітним місяцем, виходячи з фактичної кількості видобутих корисних копалин.

Після закінчення кварталу, півріччя, 9 місяців і року користувачі надр обчислюють повну суму збору за виконані геологорозвідувальні роботи наростаючим підсумком з початку року, виходячи з фактичної кількості видобутої мінеральної сировини. Перерахунок провадиться в п’ятиденний термін з дати, встановленої для подання бухгалтерських звітів.

Запитання для самоперевірки

1.                 Хто є платниками збору за геологорозвідувальні роботи?

2.                 Що є об’єктом оподаткування?

3.                 Що враховується при обчисленні суми збору?

Індивідуальні завдання

1. Розрахунок внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування та його документальне оформлення.

2. Розрахунок внесків на обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та його документальне оформлення.

3. Розрахунок внесків на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та його документальне оформлення.

4. Розрахунок внесків на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та його документальне оформлення.

5. Додаткові внески до пенсійного фонду.

6. Місцеві податки і збори.

7. Регулювання міжбюджетних відносин шляхом стягнення місцевих податків і зборів.

8. Плата за ресурси.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України.

Митний Кодекс України.

Закони України зі змінами та доповненнями:

1 "Про систему оподаткування" від 18. 02. 97. - № 17 / 97-ВР.

2 "Про державний бюджет України на поточний рік".

3 "Про державну податкову службу в Україні" від 04. 12. 90. – № 509-ХП.

4 "Про податок на додану вартість" від 03. 04. 97. – № 168/97-ВР.

5 "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15. 09. 95. – № 329/95-ВР.

6 "Про плату на землю" від 19. 09. 96. - № 378/96-ВР.

7 "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17. 12. 98. – №320-ХІV.

8 "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22. 05. 97. – № 283/97-ВР.

9 "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11. 12. 91. - № 1963-ХП.

10 "Про податок на доходи фізичних осіб" від 22. 05. 03. – № 889-ІV.

11 "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23. 03. 96. - № 98/96-ВР.

12 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21. 12. 00. – №2181-ІІІ.

13 "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 03. 12. 97. - № 680/97-ВР.

14 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02. 03. 00. – № 1533-ІП.

15 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 21. 12. 00. – №2180-III.

16 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18. 01. 01. -№2240-Ш.

17 "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25. 06. 91. - № 1264-ХП.

18 "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" від 04. 09. 99 - №587-ХІІ.

19 "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19. 10. 2000 №2063.

Декрети Кабінету Міністрів України зі змінами та доповненнями:

1 "Про акцизний збір" від 26. 12. 92. - № 18-92.

2 "Про державне мито" від 21. 01. 93. - № 7-93.

3 "Про податок на промисел" від 17. 03. 93. - № 24-93.

4 "Про місцеві податки і збори" від 20. 05. 93. - № 56-93.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та суб'єктів малого підприємництва" від 28. 06. 99. – № 746/96.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29. 06. 99. – № 1170 "Про затвердження Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства".

Інструкція про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету / Затверджена наказом Комітету України з питань геології та використання надр, ДПА України від 23. 06. 99. - № 105/309.

Інструкція про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту / Затверджена наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01. 10. 99. – №231/539/118/219.

Інструкція, про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин / Затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України, Державного Комітету України з геології і використанню надр від ЗО. 12. 97 № 207/472/51/157.

Інструкція “Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету” від 29. 01. 99. №115.

Білик М. Д. , Золотко І. А. Податкова система України: Навч. -метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. - К. : КНЕУ, 2000.

Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. – К. : ВАТ “Поліграфкнига”, 2004.

Давидова С. М. , Бак НА. Податки й оподаткування: Конспект лекцій. -Чернівці: ЧНУ, 2001.

Крисоватий А. І. , Десятник О. М. Податкова система. Навч. посіб. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004.

Д'яконова II. Податки та податкова політика України. -К. : Наук, думка, 1991.

Мельник П. В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002.

Онисько С. М. , Тофан У. М. , Гришина О. В. Податкова система підруч. – Львів: Магнолія плюс, 2994