Економічна теорія предмет і методи вивчення

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Економічна теорія предмет і методи вивчення

Економічна теорія предмет і методи вивчення

Економічна теорія предмет і методи вивчення

Економічна теорія не є набором вже готових рекомендацій, що можна застосувати напряму у хозяйскій політиці. Вона скоріш є засобом, ніж вченням, інтелектуальним інструментом, технікою мислення, допомагаючи тому, хто володіє нею, приходить до вірних рішень.

Джон Мейнард Кейнс

Знання з економіки потрібні кожній людині не менше, ніж знання з хімії чи фізики, географії чи біології. Людина живе у світі економічних явищ, вона купує і продає, отримує доходи і сплачує податки, управляє і підкоряється управлінським рішенням, наймається на роботу, розпочинає свою справу. Зрозуміло, що краще, коли людина чинить ці дії свідомо, раціонально використовуючи власні сили та інші ресурси (землю, гроші, устаткування тощо).

У цьому рефераті я намагався дати відповідь на наступні запитання:

Ø  що вивчає економічна теорія та яку роль вона відіграє у житті суспільства й окремої людини;

Ø  що таке потреба та споживче благо як засіб її задоволення. чим керується споживач, задовольняючи свої потреби:

Ø  як організовано виробництво споживчих благ та що собою являють земля, праця, капітал, здатність до підприємництва як фактори (ресурси) виробництва;

Ø  чому виробничі ресурси обмежені та які наслідки має їх обмеженість для суспільства;

Ø  який зміст вкладається у поняття «ринкова економіка» та «планова економіка».

Об’єктом економічного дослідження, а отже, і предметом економічної науки є економіка. Економіка — це особлива сфера життя суспільства, що охоплює виробництво товарів та послуг, обмін ними і розподіл створених у суспільстві благ та їх споживання.

Виробництво в економічному розумінні — це спосіб поєднання виробничих ресурсів: землі, праці, капіталу, будівель, устаткування, обладнання — та їх узгодженого, цілеспрямованого використання, а також поєднання різних сфер, галузей, видів виробництва, що ґрунтується на суспільному поділі праці.

Обмін — це відносини, завдяки яким товари та послуги рухаються від виробників до споживачів, і цей рух обслуговують гроші, ціни, торгівля. Розподіл — це формування доходів підприємців і робітників, службовців і фермерів, банкірів і землевласників, окремих родин та держави. Споживання — це використання доходів і реалізація корисностей речей.

Уявлення про те, що має вивчати економічна наука, змінювалися. З розвитком цивілізації людство дійшло висновку, що найважливішим завданням будь-якого суспільства є найповніше задоволення потреб людини. Економічна наука якраз і вивчає, як саме люди (суспільство), використовуючи наявні ресурси, створюють різноманітні товари та послуги, намагаючись досягти якнайповнішого задоволення потреб.

Виробничі ресурси (земля, праця людей, обладнання, устаткування) у кожний конкретний момент часу обмежені за кількістю, а також за виробничими потужностями. Бажання ж людей задовільняти свої потреби як умога повніше необмежені. Проте як би ми не бажали забезпечити вищий рівень споживання, це наше бажання наштовхується на межу наявних ресурсів.

Економічна наука досліджує, як необхідно організувати виробництво, обмін та розподіл створених товарів і послуг. Критерієм раціональності, тобто правильності організації, економіки є її здатність задовольняти потреби людей за наявних, обмежених виробничих ресурсів.

Економіка — складна система, що постійно розвивається, змінюється. Відповідно змінюються і суб’єкти економічних відносин. Так, у період середньовіччя такими суб’єктами були; власник землі і залежний селянин, цеховий майстер і його учень, мандрівний торговець і лихвар, чиновник, що уособлював королівську владу, і громадянин вільного міста та ін.

Суб’єктами сучасної економіки є підприємець-менеджер, робітник, який працює за контрактом, фермер, підприємець-банкір, власники цінних паперів, вкладники коштів у банк, підприємство як юридична особа і держава в особі центрального банку, міністерства фінансів, центральних і місцевих органів влади. Відмінність між суб’єктами економічних відносин періоду середньовіччя та сучасними очевидна й істотна.

Оскільки економіка — складна і багатовимірна система, то в ній, залежно від кута зору, можна виділяти різних суб’єктів економічних відносин.

Якщо розглядати економіку під кутом зору руху товарів і доходів, то суб’єктами економічних відносин є домашні господарства, підприємства-виробники, що постачають на ринок товари та послуги, держава, яка вилучає частину доходів домашніх господарств і витрачає кошти на придбання певних товарів і послуг. Для економіки командно-адміністративного типу, якою була економіка України та інших соціалістичних країн, рух товарів і зворотний рух грошей не був визначальним. Тоді діяли відносини ієрархії, що складалися при розподілі виробничих ресурсів, а головними суб’єктами економіки ставали центральні органи державної влади, органи галузевого та територіального управління, підприємства, окремі працівники.

Якщо розглядати економіку під кутом зору купівлі-продажу, то суб’єктами економічних відносин є продавець, який пропонує продукцію, і покупець, який формує на неї попит.

Якщо розглядати економіку під кутом зору організації ринкових відносин, то їх суб’єктами є банки, страхові компанії, товарні та фондові біржі, підприємства роздрібної та оптової торгівлі.

Якщо розглядати економіку під кутом зору відносин розподілу, то їх суб’єктами будуть одержувачі різних доходів; найманий працівник як власник зарплати, підприємець як власник прибутку, акціонер як власник дивіденду на акцію, міністерство фінансів як збирач державних податків.

Якщо розглядати економіку під кутом зору відносин власності, то їх суб’єктами є ті, хто володіють певними виробничими ресурсами. Власниками ресурсів можуть бути окремі особи, партнерські, акціонерні, приватні, державні і кооперативні підприємства, муніципальні і центральні органи державної влади.

Отже, чим складнішим стає економічне життя суспільства, тим більше буде різних дійових осіб (суб’єктів) економіки.

Постає нове запитання: для чого і як вивчає економічна наука економічні явища? Щоб відповісти на це запитання, скористаємося схемою (див. мал. 1).

Вона відображає три етапи економічного дослідження: збирання фактів, розробка теорії, обґрунтування економічної політики. Буває, що економічне дослідження зупиняється на другому етапі — розробці теорії і не досягає етапу втілення її висновків у економічній політиці.

Збирання фактів — це нагромадження певних даних, їх аналіз, класифікація. Якщо, наприклад, аналізуємо споживання, то потрібно мати дані про рівень доходів споживачів (мінімальну і середню зарплату), рівень цін, структуру споживання.

Економічна теорія — це спроба пояснити певні явища. З цією метою факти впорядковують, шукають між ними зв’язки, робляють узагальнення. Нехай, наприклад, на підставі фактів зроблено висновок про зниження рівня споживання на 15 %, Фахівці шукають зв’язок цього явища з іншими. У нашому випадку це можуть бути: інфляційне зростання цін, збільшення податків, зменшення державних пільг та ін. Щоб перевірити правильність припущення про причину зниження рівня споживання, потрібно знову звернутися до фактів, які або спростовують, або підтверджують існування зв’язку між тим явищем, що досліджується, й іншими. Це і відображає зворотна стрілка на схемі — від теорії до фактів. Істотні зв’язки, що повторюються, формулюються як принципи, закономірності, тенденції, закони.

Крім теорії як пояснення зв’язків між окремими явищами, існує теорія як система поглядів, що ґрунтуються на певних вихідних положеннях. На основі таких вихідних положень виникають учення, напрями, школи в економічній науці.

Досягнення економічної науки, висновки економічної теорії використовуються при розробці економічної політики. Існують економічні радники при вищих урядових особах, економічні розділи в програмах політичних партій. Але не завжди і не всі теорії стають політикою урядів. Це зумовлено, по-перше, тим, що існують різні і навіть протилежні теорії щодо одних і тих самих явищ. Наприклад, кризову ситуацію в Україні на початку 90-х років Рух України пояснював інакше, ніж, скажімо, соціалістична партія. По-друге, жодна теорія не може передбачити всіх можливих змін в економічній ситуації. Тому в екстремальних ситуаціях, якими є ситуації економічних криз, іноді необхідно керуватися не лише теорією, а й просто здоровим глуздом.

Якщо втілена в економічній політиці теорія не дає бажаних результатів, тобто якщо її пояснення дійсності не справджуються, то теорії коригуються, доповнюються, оновлюються, іноді до старої назви теорії додається частка «нео» («новий»), наприклад: неокласична економічна теорія. Це відображено на схемі (мал. 1) зворотною стрілкою від етапу економічної політики до етапу розробка теорії.

Отже, мета економічного дослідження — розробка теорії і втілення її в економічній політиці.

Розглянемо, яке значення має економічна наука у житті суспільства в цілому та окремої людини. Для цього скористуємося схемами (див. мал. 2 і 3).

Значення економічної науки в житті суспільства проявляється щонайменше у двох напрямах: у розробці принципів економічної політики і в сприянні демократизації суспільства.

Економічна наука пояснює зв’язки між явищами, формулює принципи, які допомагають розв’язувати проблеми безробіття, інфляції, бідності, бюджетного дефіциту та. ін.

Економічна наука сприяє демократизації суспільного життя. Відомо, що найнеобхіднішим проявом демократичної організації суспільства є виборність органів влади. Важливою умовою проведення дійсно демократичних виборів є економічна інформованість не лише тих, хто претендує на владу, а й тих, хто обирає. Урядовці, політичні діячі змушені давати відповіді на важливі економічні питання: чи можливе; здійснення соціальних програм, що спричинило падіння курсу грошей, як доцільно змінити систему оподаткування? Якщо найширші верстви населення не матимуть хоча б загальних уявлень про економічні явища, вони не зможуть діяти свідомо у ході виборних компаній, референдумів, інших загальнонаціональних або місцевих акцій.

Економічна інформованість потрібна розвинутому суспільству, яке будує своє життя на демократичних засадах. Вона є зайвою у відсталих, недемократичних суспільствах, що тримаються на економічній, неосвіченості своїх громадян.

Значення економічної науки в житті окремої людини дуже велике. Знання економічних законів сприяють раціональній поведінці у сфері споживання, доцільному використанню індивідуальних заощаджень. Економічні знання дають змогу людині орієнтуватись у сфері бізнесу, допомагають прийняти правильне рішення при виборі роботи.

Економічна обізнаність формує певні уявлення про те, чим слід керуватися, обираючи спосіб використання своїх доходів. Наприклад, людина, яка розуміється на природі інфляції, знає функції різних ринкових установ (банків, акціонерних товариств, страхових компаній), має шанс краще використати свої гроші і вберегтися від знецінення своїх заощаджень. Той, хто займається власною справою, бізнесом, здійснює власну господарську політику. Підприємець, який розуміє причини та наслідки економічних явищ, прийме краще рішення, ніж той, хто не знає цього.

Обираючи свій життєвий шлях, свою майбутню професію, потрібно не лише враховувати власні уподобання, а й знати, які професії і чому найближчим часом користуватимуться попитом, а які, навпаки, можуть стати непотрібними, які існують форми організації та оплати праці, які, крім заробітної плати, бувають ще законні джерела отримання доходів.