Украина на международном рынке ценных бумаг

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Украина на международном рынке ценных бумаг

Украина на международном рынке ценных бумаг

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародних економічних відносин

Україна на міжнародному ринку цінних паперів

Курсова робота

Студента III курсу 4 групи

Інституту міжнародних відносин

Спеціальність:

Міжнародні економічні відносини

&&&&&& &&&&&&&&

&&&&&&&&&&

Науковий керівник:

к.е.н., доцент &&&&&&&& &. &.

Київ 2007

Зміст

Вступ

Розділ 1. Організаційно-правові засади формування та функціонування ринку цінних паперів в Україні

1.1 . Нормативно-правова база функціонування вітчизняного ринку цінних паперів.

1.2 . Динаміка фондової торгівлі в Україні.

Розділ 2. Місце України на світовому ринку цінних паперів.

2.1.  Україна на світовому ринку прав (титулів) власності.

2.2.  Україна на ринку боргових цінних паперів

Розділ 3. Перспективи подальшої інтеграції України в міжнародні ринки цінних паперів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Основною тенденцією сучасного фінансового розвитку є зменшення ролі банківського сектора як механізму пере­розподілу фінансових ресурсів на національному й міжнародному рівнях і відповідне посилення інвестиційної та позичкової діяльності на ринках цінних паперів. Через це останніми роками серед основних сегментів світового фінансового ринку провідне місце посіли міжнародні ринки цінних паперів. Завдяки стрімким перетворенням на ринках цінних паперів саме вони почали відігравати і роль головного структуроутворювального чинника розвитку світових фінансів.

Становлення ринкових відносин, що на сучасному етапі виступає головним фактором стабілізації та піднесення економіки незалежної України, передбачає як першочерговий захід оздоровлення фінансової системи. Одним з шляхів досягнення цієї мети є створення ринку цінних паперів. Дійовий фондовий ринок виконує функції переміщення капіталу від інвесторів до виробництва, визначення ефективності використання фінансових ресурсів в окремих  секторах економіки, перебігу капіталу з однієї галузі в інші тощо.

У такому плані формування та розвиток ринку цінних паперів являє собою об'єктивний процес. Наскільки успішно він буде здійснюватись, наскільки стабільно складатиметься інфраструктура фондового ринку, настільки можна сподіватися на розширення ринкових відносин взагалі, зростання виробництва, покращання добробуту народу.

Не менш важливим є застосування передового досвіду країн з розвинутою ринковою економікою стосовно регулювання фінансового ринку. Оскільки обіг цінних паперів у країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою має розвинуте правове регулювання. Так, наприклад, у США діють федеральні закони про цінні папери ще з 1933 року. У всіх штатах існує закон, який встановлює державний контроль за обігом цінних паперів, – він отримав назву " закон голубого неба " . І ним захищаються права власника від спекуляцій, коли покупцеві не пропонують ніякої реальної цінності. Окрім того держава створює спеціальні органи, які контролюють обіг цінних паперів. Якщо ж поглянути на стан справ в Україні, то стає зрозумілим, що інвестори, які б хотіли оперувати на ринку  цінних паперів, не можуть цього зробити внаслідок недосконалості законодавчих нормативів, які регулюють фінансовий ринок.

Метою курсової роботи є дослідження ринку цінних паперів, з’ясування проблем, тенденцій на фондових біржах та перспектив розвитку.

Завдання

·        Розкрити сутність ринку цінних паперів.

·        Проаналізувати структуру міжнародного ринку цінних паперів.

·        Розкрити сутність, розвиток, становлення ринку цінних паперів України

·        З’ясувати основні проблеми України на міжнародних ринках цінних паперів.

Об’єктом є світовий ринок цінних паперів.

Предметом є визначення місця України на міжнародних ринках цінних паперів, тенденції та проблеми розвитку.

         Емпірична база дослідження міжнародного ринку цінних парерів.

Розділ I. Організаційно-правові засади формування та функціонування ринку цінних паперів в Україні

1.1.         Нормативно-правова база функціонування вітчизняного ринку цінних паперів

Розвиток економіки будь-якої держави  обов'язково вимагає, щоб були забезпечені можливості мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, капіталів, часто в крупних і дуже крупних об'ємах. В умовах планової економіки цю роль від імені держави виконували його різні органи управління, планування і навіть партійні. У країнах з ринковою економікою більшість господарюючих  суб'єктів самостійна або через відповідних фінансових посередників знаходять грошові і матеріальні ресурси на фінансових ринках в необхідних їм об'ємах.

Аналогічно підприємства і фірми, фізичні особи, що мають вільні грошові ресурси, передають їх на відповідний сектор фінансового ринку. В результаті фінансові ресурси перетворюються на особливий товар, який можна купувати і продавати на ринкових умовах.

Цей процес перерозподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, капіталів здійснюється на фінансовому ринку, на фондовому ринку. Це складна система ринків, на яких концентрується попит і пропозиція на різні платіжні засоби.

Засоби на ці ринки поступають і притягуються у зв'язку з тим, що в економіці з одного боку виникає надлишок грошових накопичень, а з другого боку існує постійна потреба залучення додаткових грошових коштів для інвестування, причому на різні терміни.

В результаті тимчасово вільні фінансові кошти поступають на фінансові ринки, які забезпечують можливість їх перерозподілу в різних формах.

Рис. 1. Структура фінансового  ринку

Джерело: Citigroup

Таким чином, принципово важливо підкреслити, що ринок цінних паперів не є якимсь абсолютно самостійним інститутом ринкової економіки, а є частиною фінансового ринку, що включає також банківські і страхові інститути.

Розглянемо основні сектори ринку цінних паперів і їх особливості.

У літературі часто зустрічається термін “ринок цінних паперів” (синонімом цього терміну є “фондовий ринок”), проте їх пояснення і закріплення на законодавчому рівні відсутнє. Єдине визначення міститься в Концепції формування і розвитку фондового ринку України. У ній сказано: “ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумуляції капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сферу, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальній структурі суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння і вільного розповсюдження цінними паперами, готовності населення  до ринкових відносин”.

Ринок цінних паперів охоплює частково кредитні відносини шляхом включення в свою сферу ринку боргових інструментів (ринок облігацій), так і відносини співволодіння, виникаючі на ринку інструментів власності (ринку акцій). Ці відносини виражаються через випуск спеціальних документів – цінних паперів, які мають власну вартість і можуть продаватися, купуватися (відчужуватися) і погашатися.

Цінний папір – це така форма фіксації фінансово-правових відносин між учасниками ринку, яка сама стала об'єктом таких відносин .

Офіційне визначення: “цінний папір – грошовий документ, який підтверджує право володіння або боргові відносини між особою, який їх випустив, і їх власником і визначає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових або інших прав, які витікають з цих документів, іншим особам .

Ринок, на якому звертаються похідні цінних паперів (опціони і ф'ючерси) називається ринком похідних інструментів (деривативів).

Деривати – це стандартні документи, що засвідчують право і зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також грошові кошти на визначених ними умовах в майбутньому.

Найвідомішими фінансовими інструментами є ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, опціони, свопи і варанти. Існують також гібридні інструменти, які складно однозначно віднести до якої-небудь однієї категорії, оскільки вони грунтуються на властивостях більш ніж однієї категорії цінних паперів.

Слід додати, що у нас однозначно не вирішене питання, чи є деривати цінними паперами і це ще потребує законодавчого визначення.

Таким чином, ринок цінних паперів є частиною фінансового ринку, який охоплює відносини пов'язані з цінними паперами, але в Україні він ще знаходиться на стадії свого розвитку.

 Професійна діяльність на ринку цінних паперів – це підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів і організаційному, інформаційному, технічному, консультативному і іншому обслуговуванню випуску і обігу цінних паперів, яка є, як правило, винятковим або переважним видом діяльності.

У нашій країні, в умовах не доскональної процедури ухвалення законодавчих рішень і порядку вступу їх у силу, можливості розробки високоякісних нормативних документів істотно звужуються.

Оновлення законодавства, пов'язаного з ринком цінним паперів, наша держава повинна починати практично з нуля. Зараз вже немає можливості забезпечити спадковість прийнятих актів і законодавства, яке існувало в Російській імперії (у тому числі і в Україні) до 1917г. Ця обставина не може не викликати розчарування, оскільки до революції ми мали розвинену як на той час, правову базу регулювання фондового ринку. Вже в 1836р. у Росії було затверджене “Положення про компанії і акції”. В ухваленні такого правового документа, яке регламентував діяльність акціонерних суспільств, ми випереджали Пруссію на 6 років, Англію – на 7 років, Францію – на 19 років.

На жаль розвиток правової бази, пов'язаної з ринком цінних паперів, після подій, які відбулися в жовтні 1917г., припинилося.

У Україні після ухвалення Верховною Радою 16 липня 1990г. “Декларації про державний суверенітет” почався процес формування правової бази для створення і функціонування ринку цінних паперів.

До групи законодавчих актів першого покоління, які сьогодні регулюють відносини на українському фондовому ринку, в першу чергу слід віднести Закони України “Про власність”, “Про цінні папери і фондовий ринок”, “Про господарські суспільства”, “Про приватизаційні папери”, “Про банки і банківську діяльність” і інші.

Аналіз цих документів дозволяє стверджувати про великий їх вплив на розвиток фондового ринку.

Проте необхідно сказати, що розробка цих документів проходила, не дуже детально, і створення таких необхідних інститутів фондового ринку, як саморегулюючих організацій, незалежних реєсторів, депозитарію і клиринго-розрахункових організацій, не передбачалося зовсім.

Подальший розвиток українського ринку цінних паперів, збільшення його активів і об'ємів, вказало на необхідність оперативного закриття дір в законодавстві. Це виробило до розробки і ухваленні в 1992-1995гг. великої кількості підзаконних актів. До цієї групи підзаконних актів відносяться: Укази Президента “Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії”, “Про електроном обігу цінних паперів і Національному депозитарії” і ін.

На жаль, перше покоління нормативно-правових актів у сфері фондового ринку не завжди відповідало вимогам, які ставилися перед фондовим ринком. Головними причинами були, швидкість ухвалення цих правових документів, і відсутність єдиної концепції розвитку ринку цінних паперів. Більш того, деякі положення прийнятих правових документів, гальмували подальші розвиток інфрастуктури фондового ринку.

Системніша і цілеспрямована робота у напрямі розвитку законодавства України у сфері цінних паперів почалося після ухвалення Указу Президента України від 12 червня 1995г. “Про державну комісію по цінних паперах і фондовому ринку”. Вона була створена з метою реалізації єдиної державної концепції розвитку фондового ринку.

Наступним важливим кроком стало ухвалення Верховною Радою постанови від 25 вересня 1995г. “Про концепцію розвитку і функціонування фондового ринку України”.

Протягом 1996г. законодавча база ринку цінних паперів України була значно розширена і допрацьована.

Основною подією, що значно вплинула на фондовий ринок, стало ухвалення Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Важливим подія на фондовому ринку України стала внесення змін в 1996г. у Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок”.

Все вище перераховані правові документи, на сьогоднішній день складають правову базу ринку цінних паперів в Україні.

В період 1997-2001рр. було прийнято ряд законів, указів і ухвал, які істотно доповнили існуючий фондовий ринок, проте тільки після ухвалення нової редакції Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок”, можна буде говорити про остаточне створення другого покоління національного законодавства про цінні папери (що украй необхідне нашій державі).

На початок 2000р. діяльність на фондовому ринку України здійснювали:

·     129 інвестиційних фондів;

·     100 інвестиційних компаній з 182 взаємними фондами;

·     827 торговців цінними паперами (зокрема комерційні банки);

·     352 реєстратори;

·     82 хранителі;

·     один депозитарій;

·     6 бірж;

·     2 торгово-інформаційні системи;

·     10 саморегулюючих організацій.

У Україні зареєстровано більше 35800 емітентів цінних паперів і в тому, числі 11840 відкритих акціонерних суспільств. Переважаюча частка акцій випущена підприємствами, що приватизовуються (близько 80% від всієї суми емітованих цінних паперів).

Всього професійних учасників ринку цінних паперів більше 1500.

Але, подальше становлення фондового ринку України, його розвиток і функціонування багато в чому залежить від законодавчого регулювання.

    Ринок цінних паперів на відміну від інших організованих ринків звичайно є одним з найжорсткіше регульованих і регламентуються державними органами ринком. Причина цього полягає в особливому значенні для держави і для всього суспільства надійності і стабільності системи руху капіталів, який забезпечується обігом різних видів цінних паперів і їх похідних, в тісному зв'язку цього ринку із законодавчою базою і системою правовідносин власності, яка склалася в державі.

Роль і функції держави в регулюванні ринку цінних паперів звичайно зводиться до наступного:

·     ідеологічна і законодавча функції;

·     концентрація ресурсів;

·     встановлення правил гри;

·     контроль над фінансовою стійкістю і безпекою ринку;

·     створення ефективного ринку;

·     створення системи інформації;

·     формування системи захисту інвесторів від втрат;

·     запобігання негативній дії на фондовий ринок інших видів державного регулювання  [2].

Регулювання ринку цінних паперів має ряд аспектів:

1)       загальний аспект – державою встановлюється правила і стандарти, обов'язкові для всіх учасників ринку і зокрема для державних органів;

2)       конкретний аспект – встановлюються правила, обов'язкові для певних учасників ринку, наприклад, для фондових бірж або для торговців.

Існує дві основні моделі розвитку ринку цінних паперів:

·     регулювання ринку здійснюється переважно державними органами, і лише невелика частина повноважень по нагляду, контролю, навчанню учасників передається так званим саморегульованим організаціям (Франція).

·     максимально можливий об'єм повноважень передається саморегульованим організаціям, але держава зберігає за собою основні контрольні позиції і в необхідних випадках має широку нагоду втручатися в систему регулювання і саморегулювання (Великобританія).

Україна вибрала французьку модель розвитку національного фондового ринку. Оскільки, тим паче, що особливо активну роль повинна виконувати держава на початкових етапах становлення ринку цінних паперів.

Вважається, що основним принципом державного регулювання фондового ринку України є, перш за все, реалізація загальнодержавних інтересів, забезпечення гарантій і певної безпеки інвестиційної діяльності в нашій країні і зокрема захисту прийнятих в світі прав інвесторів.

У основі системи державного регулювання ринку цінних паперів в Україні знаходиться Конституція України.

Важливе місце в становленні системи державного регулювання ринку цінних паперів в Україні займає прийнятий в жовтні 1996 р. Закон “Про  державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Важливо місце в цьому законі займає визначення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Правове регулювання ринку цінних паперів здійснюватися: державними органами (державно-правове регулювання) в особі Державної Комісією по цінних паперах і фондовій біржі і окремими інститутами (інституційно-правове регулювання) в особі саморегульованих організацій.

Державно-правове регулювання здійснюється в особі Державної комісією по цінних паперах і фондовій біржі.

Функції і обов'язки Комісії визначені Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів" і Положенням про комісію, затвердженим Указом Президента від  14 лютого 1997 року.

Комісія по цінних паперах і фондовому ринку підлегла Президенту України і підзвітна Верховній Раді України. Цим забезпечується її незалежне положення. Комісія створюється у складі Голови Комісії і шести членів Комісії. Всі вони призначаються і звільняються Президентом України. Термін повноважень Голови і членів Комісії - сім років. Одне і теж обличчя не може бути членом Комісії більше двох термінів підряд.

У відповідності даним положенням Комісія виконує наступні основні функції:

1. Встановлює вимоги щодо випуску і обігу цінних паперів і їх похідних, встановлює порядок реєстрації випуску і інформації про випуск.

2. Встановлює за узгодженням з НБУ додаткові вимоги щодо випуску цінних паперів комерційними банками.

3. Комісія і її територіальні органи здійснюють реєстрацію випусків і веде реєстр випусків цінних паперів.

4. Реєструє правила функціонування організаційно оформлених ринків цінних паперів.

5. Встановлює порядок і видає дозволи на здійснення діяльності по випуску і обігу цінних паперів (ліцензування).

6. Встановлює порядок звітності учасників ринку цінних паперів і зокрема емітентів.

7. Виробляє реєстрацію бірж і позабіржових торгово-інформаційних систем (ТІС), контролює їх діяльність.

8. Виробляє реєстрацію саморегульованих організацій, створюваних особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

9. Встановлює вимоги і стандарти щодо обов'язкового розкриття інформації емітентами.

10. Координує роботу по підготовці фахівців з питань фондового ринку, встановлює кваліфікаційні вимоги і проводить сертифікацію фахівців і т.д.

Державна комісія має основні права, які закріплені законодавчо.

В цілях забезпечення прозорості українського ринку цінних паперів Комісією створений Центр суспільної інформації (ЦСІ). Основна задача ЦСІ полягає в обнародуванні інформації, що подається емітентами в Комісію, - річні і піврічні звіти будь-яких емітентів, по переліку, встановлюваному Комісією.

Закон "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" відкриває великі можливості для подальшого вдосконалення нормативної бази по різних сторонах діяльності на ринку цінних паперів і ведеться активна робота по вдосконаленню діючих і розробці нових законів. У цій частині слід зазначити проекти нових редакцій Закону "Про цінні папери і фондовий ринок". Закон "Про інститути сумісного інвестування" (прийнятий в 2001 році), які різко відрізняються від чинного раніше законодавства.

Комісією створена консультант-експертна рада Державної комісії з цінних паперів, який активно працює над вдосконаленням чинного законодавства, дає свої рекомендації з багатьох важливих питань роботи ринку.

Територіальні органи Комісії діють на підставі положення про територіальні органи Державної комісії по цінних паперах і фондовому ринку (рішення №9 від 14 травня 1998 року). Також Комісія ухвалила рішення про передачу ряду повноважень територіальним управлінням і в першу чергу з питань реєстрації випуску акцій.

Інституційно-правове регулювання є допоміжним по відношенню до державно-правового регулювання, здійснюється на підставі норм, встановлених державою, в особі саморегульованих організацій.

Саморегульована організація - це добровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті отримання прибутку, утворено з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів і інших учасників ринку цінних паперів і зареєстровано Державною комісією по цінних паперах і фондовому ринку.

 Проте, не дивлячись на добровільність цієї організації, було встановлено, що кожен професійний учасник ринку обов'язково повинен бути учасником однієї з саморегульованих організацій.

На початковому етапі саморегульовані організації займаються в основному проблемами освіти, організацією обміну досвідом, наданням консультацій державним і приватним структурам і лобіюванням в них інтересів своїх учасників. Всі рішення цих організацій носять рекомендаційний характер, проте, їх значення часто виходить за внутрішні рамки цих організацій.

Контроль за саморегульованими організаціями здійснюють відповідний державний орган.

На наступному етапі розвитку СРО рішення їх органів управління часто стають обов'язковими для всіх членів організації. У цьому можуть бути зацікавлені всі учасники ринку цінних паперів, оскільки така система сприяє упровадженню світового досвіду діяльності на ринку, цивілізованим відносинам між всіма суб'єктами ринку.

У жовтні 1997 р. організації ПАРД, ПФТС і УАІБ одержали перші тимчасові свідоцтва на здійснення діяльності як СРО. Всього за станом на початок 2000 року на фондовому ринку України статус СРО мають десять таких організацій: ПАРД, ПФТС, УАІБ, Миколаївська ТІС, КМФБ, УФБ, УМВБ і інші. Стоїть задача на добровільній основі скоротити їх кількість.

Обов'язок виконання розпоряджень СРО будується на угоді з членом організації, підкріпленим вимогами законодавства. Санкції, вживані СРО, часто не менш строгі і дієві, ніж санкції державних органів. Наприклад, бойкот з боку учасників ринку відносно фірми, виключеної з СРО, веде, як правило, до позбавлення ліцензії і до ліквідації фірми. У Україні ведеться активна робота по становленню відповідних саморегульованих організацій (УАІБ ПФТС, ПАРД), проте їх функції дуже обмежені. Існує думка керівників Комісії, що СРО не дуже вдала структура в процесі регулювання ринку цінних паперів і для нових ринків вона може виконувати тільки обмежені функції.

Аналізуючи організаційно-правові засади ринку цінних паперів України з точки зору їх зрілості і визначеності, можна сказати, що вони поки що далеко не досконалі. Але з часу набуття Україною незалежності і до сьогоднішніх днів ринок цінних паперів України розвивається досить прогресивно і набуває досвіду країн з розвинутою ринковою економікою.

1.2. Динаміка фондової торгівлі в Україні

За даними Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), станом на 1 січня 2005 р. в Україні зареєстровано 33387 АТ, з них 11556 — відкритих (34,6%), 21831 — закритих (65,4%) [2]. Випуски цінних паперів зареєстрували 23821 АТ (71,4%), у 2003 р. — 21594 АТ (63%). У 2004 р. обсяг зареєстрованих цінних паперів був на 11,14 млрд гривень більший, ніж у 2003 р. Серед випущених цінних паперів переважають акції (81,5%), частка облігацій підприємств і банків становить 11,8%

Докладніший аналіз показників фондового ринку дає можливість виявити певні усталені характеристики і тенденції його розвитку.

Акції поки що не стали інструментом залучення капіталу до реального сектору економіки. У 2004 р. (порівняно з 2003 р.) частка акцій, зареєстрованих у зв’язку зі створенням відкритих АТ з державних підприємств під час приватизації та корпоратизації, зросла з 2,84% до 23,06%, частка акцій, зареєстрованих під час реорганізації товариств, — з 19,98% до 20,5%. Водночас вартість зареєстрованих у 2004 р. випусків акцій з метою залучення коштів відкритими та закритими АТ становила 15,19 млрд гривень (51,5 % від обсягу зареєстрованих випусків), тобто зменшилася на 8,04% (порівняно з 2003 р.). Отже, потенціал цінних паперів як інструменту мобілізації фінансових ресурсів належним чином не розкрито, майже половина емісій акцій не пов’язана з розв’язанням проблеми залучення інвестицій.

Зменшується випуск облігацій підприємствами і банками. У 2004 р. таких випусків зареєстровано на 4,106 млрд гривень, що на 3% менше, ніж у 2003 р. Випуски облігацій банків зменшилися на 34%, підприємств — на 0,6%.

Тенденція пов’язана з відсутністю великих випусків у 2004 р., тоді як у 2003 р. випущено облігації ВАТ «Укртелеком», «Південно-Західної залізниці», концерну «Галнафтогаз» обсягом 2 млрд гривень. У 2004 р. знизилася зацікавленість емітентів на внутрішньому ринку запозичень, де напередодні президентських виборів відбувся стрибок відсоткових ставок на позикові ресурси. Помітними запозиченнями 2004 р. стали облігації ТОВ «Метален» (200 млн гривень), ДАК «Чорноморнафтогаз» (60 млн гривень), як емітенти на ринок вийшли банки — випустили облігацій на 217,93 млн гривень. Невелика частка емітованих облігацій пояснюється тим, що більшість корпорацій мають застаріле технологічне устаткування, слабку матеріально-технічну базу, високий рівень кредиторської заборгованості.

Простежується тенденція до залучення коштів до місцевих бюджетів шляхом випуску облігацій місцевих позик. У 1996 — 2003 рр. зареєстровано 2 випуски облігацій місцевої позики (Бровари і Київ), у 2004 р. — випуски облігацій Запорізької міської ради (25 млн гривень) та Донецької міської ради (20 млн гривень). Поки що зацікавленість нерезидентів сфокусувалася на облігаціях Києва. Особливістю таких облігацій є заздалегідь встановлена ставка і порядок виплати доходу на весь термін обігу облігації (дохід за облігаціями Донецька становить 14% річних і виплачується щоквартально, Запоріжжя — 15,4% річних і виплачується кожні півроку). Інвестиції у ці облігації є менш ризикованими, ніж інвестиції у корпоративні облігації. Зацікавленість такими облігаціями підвищується завдяки міжнародним рейтингам. Наприклад, Київ має рейтинг В з прогнозом «позитивний» від агентства Standard & Poor’s та В 2 з прогнозом «стабільний» від агентства Moody’s.

На фінансовому ринку з’явилися ПДВ-облігації. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», погашення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ станом на 1 листопада 2003 р., не відшкодованої на 1 січня 2004 р., здійснюють шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП) на 5 років [3]. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25 грудня 2003 р. за № 2014 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість», якою затверджено порядок та умови випуску цих ОВДП. Загальна сума емісії становить 1926 млн гривень [4]. Приваблива ставка (120% середньозваженої ставки НБУ) та статус ОВДП зумовлює попит на ці облігації з боку нерезидентів.

Збільшується частка організованого ринку в загальному обсязі торгів. Обсяг торгів у 2004 р. становив 321,3 млрд гривень. На організованому ринку укладено угод на 9,4 млрд гривень (на 5,9 млрд гривень більше, ніж у 2003 р.), або 2,9% загального обсягу

Ліцензію на організацію торгів мали 8 бірж та 2 торговельно-інформаційні системи. Лідер серед організаторів торгів — Перша фондова торговельна система (ПФТС)

У 2004 р. (порівняно з 2003 р.) обсяг торгів цінними паперами зріс у 2,7 разу (до 9,4 млрд гривень). Обсяг торгів ПФТС у 2004 р. становив 74,66% від всього обсягу угод [5], тому ПФТС загалом може характеризувати розвиток організаційно оформленого сектору фондового ринку

Обсяг торгів корпоративними цінними паперами зріс удвічі, муніципальними цінними паперами — у 67 разів, державними цінними паперами — у 1,3 разу. Обсяг торгів акціями становив 1,08 млрд гривень (197,99% від рівня 2003 р. та 5,46% від обсягу торгів ПФТС). Популярними були акції хімічної (35,72%), металургійної (19,86%), енергетичної (15,22%), нафтогазової (11,17%), телекомунікаційної (9,08%) галузей.

У 2004 р. вартість угод з корпоративними облігаціями перевищила вартість угод, укладених з іншими цінними паперами, і становила 4,34 млрд гривень (212,85% від рівня 2003 р. та 61,97% обсягу торгів ПФТС). Індекс ПФТС досяг історичного максимуму та зріс у 3,3 разу (порівняно з 2003 роком). Зростання індексу ПФТС забезпечило стабільний попит на «блакитні фішки» (акції, що випускають найпотужніші і солідні корпорації, які завжди стабільно виплачували дивіденди акціонерам). Вкладання заощаджень у такий спосіб досить безпечне: вони привабливі для консервативних зберігачів, які уникають ризиків [6]. В Україні це — ВАТ «Укртелеком», ВАТ «Укрнафта», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «Київенерго», ВАТ «Західенерго», ВАТ «Центренерго», ВАТ «Концерн «Стирол», ВАТ «Дніпроенерго»; ВАТ «Донбасенерго». Тренд індексу формувався під впливом макроекономічного (високі темпи економічного зростання), політичного та корпоративного (позитивні фінансові результати стратегічних підприємств) чинників.

У 2004 р. відношення торгового обороту організованого ринку до ВВП становило лише 2,7% (у 2003 р. — 1,3%), відношення біржового ринку до ВВП ще менше — 0,7% (у 2003 р. — 0,1%). Простежується тенденція до збільшення торгівлі на організованому ринку, проте її обсяги обмежені.

Об’єктивне уявлення про стан фондового ринку України дають рейтингові оцінки міжнародних рейтингових агентств, зокрема Standard & Poor’s. За класифікацією цього агентства, Україну віднесено до групи Frontier (Frontier markets — невеликі ринки, порівняно з Emerging markets — ринками, що розвиваються. Для інформування інвесторів про ситуацію на таких ринках S&P щомісяця розраховує IFCG Frontier Comp. індекс). До цієї групи увійшло ще 20 країн (Румунія, Словенія, Словаччина, Хорватія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва та ін.). Standard & Poor’s для кожної країни розраховує низку показників (ринкова капіталізація, коефіцієнти P/E та P/BV) та індекс S&P/IFCG. Під час визначення показників фондового ринку України, Standard & Poor’s грунтується на даних ПФТС. У 2004 р. Україна посіла перше місце у групі Frontier за рівнем зростання індексу S&P/IFCG (170,33%), друге та третє місця — за Словаччиною (129,3%) та Румунією (100,13%). До «кошика» індексу S&P/IFCG для України 2004 р. включено цінні папери ВАТ «Укртелеком», ВАТ «Укрнафта», ВАТ «Київенерго», ВАТ «Західенерго», ВАТ «Центренерго», ВАТ «Дніпроенерго», ВАТ «Концерн «Стирол», ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», ВАТ «Азовсталь».

Фондовий ринок України (ПФТС) в 2006 році:

1.  Загальний обсяг торгів Фондової біржі ПФТС в 2006 році зріс в 1,9 рази у порівнянні з аналогічним показником 2005 року та склав 27,63 млрд. грн.

Структура торгів ПФТС (за обсягом торгів/за кількістю угод): корпоративні облігації (43,18%/11,51%), державні облігації (30,56%/2,27%), акції підприємств (21,62% / 81,46%), муніципальні облігації (3,58%/0,98%), цінні папери інститутів спільного інвестування (1,06%/3,78%).

2.   Частка ПФТС  серед організаторів торгівлі  цінними паперами України  (інформація ДКЦПФР станом на 29.12.06 р.) - 96,4% (в 2005 році - 88,2%).

3.  Чисельність членів Асоціації ПФТС зросла з початку року з 188 до 214 інвестиційних компаній та банків. Новими членами Асоціації ПФТС стали 5 банків та 34 інвестиційні компанії.

4. Динаміка розвитку Фондової біржі ПФТС:

- Загальна кількість членів Фондової біржі ПФТС зросла на 26% з 116 до 146.

-  З метою підвищення рівня ліквідності ринку цінних паперів України відновлена робота інституту   маркет-мейкерів   на   ринку   акцій   ПФТС.   Сім   інвестиційних   компаній   (ТОВ «Донфінсервіс», ТОВ «Драгон Капітал», ТОВ «КІНТО, Лтд.», ТОВ «Конкорд Капітал», АТ «ІК «Проспект Інвестментс», ТОВ «Ренесанс Капітал Україна», ЗАТ «ІК «СІНКОМ»,), частка яких в загальному обсязі торгів акціями дорівнює 52%, виконують функції маркет-мейкера в секторах акцій 29 емітентів.

-  Лістинг на ПФТС пройшли 276 цінних паперів (корпоративні облігації - 150; акції - 96; інвестиційні сертифікати - 23; муніципальні облігації - 7), а делістинг -122 (корпоративні облігації - 70; акції - 50; інвестиційні сертифікати - 2). Станом на 1 січня 2007 року на ПФТС торгуються 682 цінних папери: акції - 311, корпоративні облігації - 303, інвестиційні сертифікати - 49 та муніципальні облігації -19.

5. Підсумки торгів ПФТС

Порівняно з 2005 роком зростання відбувалося в секторах усіх цінних паперів, що торгуються на ПФТС:

- обсяг торгів ПФТС:

-   облігаціями - зріс в 1,9 рази до 21,36 млрд. грн. (в 2005 р. - 11,04 млрд. грн.) за рахунок збільшення обсягів випуску корпоративних облігацій,  попиту на державні та муніципальні облігації, в т.ч.:

-   корпоративними облігаціями - зріс в 1,8 рази до 11,93 млрд. грн. (в 2005 р. - 6,49 млрд. грн.);

-  облігаціями внутрішньої державної позики - зріс в 2,2 рази до 8,44 млрд. грн. (в 2005 р. -3,88 млрд. грн.);

-  муніципальними облігаціями - зріс в 1,5 рази до 0,99 млрд. грн. (в 2005 р. - 0,67 млрд. грн.)

-   акціями підприємств - зріс в 1,8 рази до 5,97 млрд. грн. (в 2005 р. - 3,33 млрд. грн.). До TOP-5 галузей промисловості, акції яких користувалися найбільшим попитом, увійшли фінанси з часткою в 27,74% від загального обсягу торгів акціями (в 2005 році - 9,90%), металургія - 18,24% (в 2005 році - 32,56%), паливна промисловість - 12,50% (в 2005 році - 18,48%), електроенергетика -11% (в 2005 році -10,10%) та машинобудування - 9,89% (в 2005 році -11,68%);

-    цінними   паперами   інститутів   спільного   інвестування   (акціями   та   інвестиційними сертифікатами) - зріс в 2,4 рази до 0,29 млрд. грн. (в 2005 р. - 0,12 млрд. грн.) за рахунок активізації діяльності пайових інвестиційних фондів.

- індикатори стану ринку цінних паперів України:

-     індекс акцій ПФТС, до складу «індексного кошику» якого в 2006 році було включено п'ять нових цінних паперів, зріс на 41,33% з 352,97 до 498,86 пунктів (в 2005 році - 35,7%). Динаміка індексу ПФТС характеризувалася, як періодами росту (січень-квітень, жовтень-грудень), так і періодами падіння та коливання (травень-вересень);

Акції-лідери зростання, які включено до «індексного кошику» індексу ПФТС: «Центренерго» (зростання ціни - +123,85%), «Західенерго» (+106,41%) та «Дніпроенерго» (+102,04%).

Акції-лід ери зниження, які включено до «індексного кошику» індексу ПФТС: лише «Луганськтепловоз» (зниження ціни - -13,11% з моменту включення до «індексного кошику») та «Стірол» (-50,8%).

Динаміка цін акцій, які включено до «індексного кошику» індексу ПФТС в 2006 році (розраховано з моменту включення до «індексного кошику»): «Укрсоцбанк» (+30,59%), «Райффайзен Банк Аваль» (+14,25%), «Сумське машинобудівне НВО ім. Фрунзе» (+2,83%), «Полтавський ГЗК» (2,35%), «Луганськтепловоз» (-13,11%).

-   індекс акцій рейтингового агентства Standard & Poor's для України - S&P/IFCF-Україна -зріс протягом 2006 року на 48,65% з 174,8 до 259,76 пунктів. Зведений індекс зони Frontier -S&P/IFCF Composite - зріс в 2006 році на 33,51% з 212,2 до 283,33.

- капіталізація ринку акцій ПФТС:

-  зросла в 1,5 рази до 223,6 млрд. грн. До найбільших за капіталізацією емітентів ПФТС відносяться ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» (23,27 млрд. грн.), ВАТ «Укртелеком» (18,08 млрд. грн.), ВАТ «Укрнафта» (17,16 млрд. грн.), ВАТ «Північний ГЗК» (10,02 млрд. грн.) та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (9,96 млрд. грн.).

6. Популяризація фондового ринку України серед учасників світового ринку капіталу

-  Реалізовано проект щодо розміщення інформації про фінансово-господарську діяльність 100 українських підприємств, акції яких торгуються на ПФТС, на терміналах ІА Reuters.

- Розпочинається real-time трансляція торгів ПФТС на терміналах ІА Bloomberg. 7. Розкриття інформації та інформаційне забезпечення діяльності ПФТС:

-   З   метою   підвищення   ефективності   інформаційного   забезпечення  діяльності   ПФТС проведена підготовка до запуску в 1 кварталі 2007 року нового веб-порталу Фондової біржі ПФТС.

Аналізуючи динаміку фондової торгівлі в Україні можна сказати, що показники обсягу торгів цінними паперами зростає, створюються  нові АТ та підприємства які випускають цінні папери. Фондовий ринок України розвивається.

Таблиця 1.

TOP-5 акцій та TOP-5 торговців акціями в ПФТС в 2006 році

Джерело: www.cbonds.ua/zvit/zvit2006.pdf

Таблиця 2.

TOP-5 корп. облігацій та TOP-5 торговців корп. облігаціями в ПФТС в 2006 році

Джерело: www.cbonds.ua/zvit/zvit2006.pdf

Таблиця 3.

TOP-5 державних облігацій та TOP-5 торговців ОВДП в ПФТС в 2006 році

Джерело: www.cbonds.ua/zvit/zvit2006.pdf

Розділ 2. Місце України на міжнародному ринку цінних паперів.

2.1. Україна на світовому ринку прав (титулів) власності

Обслуговування обігу цінних паперів в Україні регулюється низкою законодавчих і підзаконних нормативних актів. Враховуючи обсяг випущених в Україні цінних паперів, сфера застосування цих нормативно-правових актів розповсюджується на облік прав майже половини населення України.

Відсутність практики формування системи обліку прав за іменними та бездокументарними цінними паперами в Україні вимагає вивчення досвіду інших країн і його адаптації до українських реалій. Досвід розвинутих ринків цінних паперів, які вже давно зіткнулися з цими проблемами, є цінним матеріалом для формування в Україні надійної системи обліку прав і системи розрахунків за цінними паперами. Разом з тим, існують суттєві проблеми і застарілі норми законодавства, які заважають запровадити новації світової індустрії цінних паперів.

Сьогодні процедури обліку, клірингу та розрахунків, що використовують депозитарії та зберігачі, визначають дієвість та ефективність ринків цінних паперів, допомагають забезпечити їх цілісність, знизити рівень ризику та заощадити значні кошти.

Зближення існуючого і майбутнього законодавства України з міжнародними нормами є важливими умовами досягнення привабливості ринків цінних паперів України для інвесторів. Грунтовного осмислення стратегії європейської інтеграції України можливо досягти на основі вивчення конкретних європейських і міжнародних норм. Цей шлях має забезпечити реальну можливість інтеграції українського ринку цінних паперів у міжнародні ринки.

Розробка законів та підзаконних нормативно-правових актів повинна здійснюватися з урахуванням міжнародного досвіду. Ця вимога, зокрема, встановлена в Законі України “Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” у відношенні до діяльності Національного депозитарію, який повинен здійснювати стандартизацію депозитарного обліку і стандартизацію документообігу щодо операцій з цінними паперами відповідно до міжнародних норм.

Які ж саме документи “ховаються” під поняттям “міжнародні норми”?

Законодавство ЄС

Шлях України щодо гармонізації українського законодавства до законодавства ЄС передбачає, зокрема, врахування норм актів ЄС, які регулюють обіг цінних паперів, таких як:

Директива Ради 77/91/ЄЕС від 13 грудня 1976 року про узгодження з метою розробки рівноцінних захисних засобів, які застосовуються для охорони своїх та чужих інтересів;

ЄЕС: Рекомендація Комісії 1977 року щодо Європейського кодексу здійснення трансакцій з переказними цінними паперами;

Директива Ради 93\22\ЄЕС 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів;

Директива 94\19\ЄС Європейського Парламенту та Ради 1994 року щодо схем депозитного гарантування;

Директива 2000\12\ЄС Європейського Парламенту та Ради 2000 року щодо започаткування, здійснення та розміркованого нагляду над діяльністю інститутів електронних грошей.

Встановлені в цих та інших законодавчих актах ЄС вимоги використовуються для розробки внутрішніх актів законодавства країнами, яким ці вимоги адресовані (відповідно до ст.189 Договору про заснування ЄС існує 5 типів актів ЄС: регламенти, директиви, рішення, рекомендації, висновки, кожний з яких має свою сферу застосування). Норми законодавства створюють умови для вільного руху капіталу, забезпечуючи підгрунтя для реальної інтеграції економік цих країн. На основі загальних норм фінансова індустрія формує конкретні заходи і процедури, які сприяють міжнародним інвестиційним потокам та зменшують ризики інвестиційної діяльності.

Останнім часом дедалі більше українських підприємств розглядають зарубіжні фондові ринки як джерело залучення капіталу. Проте кількість випадків виходу емітентів на ринок цінних паперів залишається незначною. Найрозповсюдженіші способи виходу вітчизняних компаній на зовнішні ринки — публічне розміщення акцій та випуск єврооблігацій.

Процедура публічного розміщення акцій, що відома у розвинутих країнах під абревіатурою IPO, — один з найефективніших механізмів залучення інвестицій, через який фінансується 15 — 20% всіх інвестицій до основного капіталу. У 2005 р. лише кілька українських компаній скористалися IPO. Першою у 2005 р. про продаж 27,2% своїх акцій заявила компанія Ukrproduct Group, яка таким чином залучила близько 10 млн дол. США. Одним із найвдаліших у 2005 р. був досвід проведення IPO компанією «ХХІ століття», яка за рахунок продажу акцій додаткової емісії розміром 35% статутного фонду залучила 139 млн дол. США. Для порівняння: у США 2004 р. проведено 260 IPO, у Польщі — 36, у РФ в останні роки — 4.

Активний інтерес до IPO виявляють компанії хімічної і машинобудівної галузей України. Приватне розміщення акцій уже здійснили такі підприємства, як ВАТ «Концерн Галнафтогаз» (Львів) — 10% від статутного фонду, ВАТ «Холдингова компанія Автокраз» (Кременчук, Полтавська обл.) — 5%, ВАТ «Дніпроазот» (Дніпропетровськ) — 7%. Наступним етапом для цих підприємств може стати публічне розміщення акцій між західними інвесторами. Серед компаній, здатних провести IPO на західних ринках, експерти називають великі металургійні компанії, оскільки металургійна галузь приваблює іноземних інвесторів.

Причини повільного виходу потенційних емітентів на міжнародні ринки шляхом публічного розміщення акцій: небажання вітчизняного бізнесу публікувати свою звітність; низький рівень корпоративного управління; невисока ліквідність вітчизняного фондового ринку; нераціональна система оподаткування (згідно з чинним законодавством емісійний дохід зараховують до валового доходу й оподатковують за ставкою 25%).

У червні 2005 р. в Україні створено Національний комітет IPO, діяльність якого сприяє первинним публічним розміщенням акцій українських компаній на внутрішньому та зовнішньому ринках. Стратегічна мета проекту «Комітет IPO» — виведення протягом 1,5-2 років близько 10 українських компаній на провідні біржові майданчики світу, насамперед Нью-Йоркську і Лондонську фондові біржі.

2.2 Україна на ринку боргових цінних паперів

Боргові цінні папери: боргові цінні папери, емітовані резидентами для розміщення на внутрішньому ринку України і придбані нерезидентами,  включаються до складу валового зовнішнього боргу. Ті українські боргові інструменти, що були розміщені за кордоном, однак внаслідок їх зворотнього викупу знаходяться у власності резидентів, виключаються зі складу валового зовнішнього боргу. Загальний обсяг єврооблігацій, що розміщені і обертаються на зовнішніх ринках, зменшується на обсяги боргових інструментів, викуплених резидентами. Інформація про такі операції надається Департаментом валютного контролю та ліцензування Національного банку України та підтверджується даними Системи поопераційного обліку (ITRS).

Дохідність:

Спреди українських боргових зобов'язань залишаються на привабливому рівні у порівнянні з борговими паперами з фіксованою ставкою та подібною або навіть нижчою кредитоспроможністю. Дивлячись на ринок 5-річних євробондів, деномінованих у доларах США, Україна пропонує суттєву різницю в дохідності з відповідним фактором ризику.

Таблиця 4

Спреди українських боргових зобов'язань

Таблиця 5

Дохідність як на ринках 1-річних, так і 5-річних CDS (Credit Default Swap).

Диверсифікація:

Унікальні характеристики України продовжують забезпечувати суттєві переваги від диверсифікації:

•    Одна  з декількох  країн  у  Східній  Європі  з  субінвестиційним  класом кредитування.

Дуже привабливий стан боргу стримав пропозицію бондів.

•    Нові   випуски   боргових   зобов'язань   в   майбутньому   будуть   відносно обмеженими.

Україна демонструє високу здатність і готовність виконувати свої боргові зобов'язання.

•    Привабливий    стан    боргу   залишається    основним    чинником   довіри інвесторів.

•    Низький рівень відношення боргу до ВВП (13% в 2006 році) не піддається впливу економічних та політичних перетворень.

Рис. 2. Відношення прямого боргу до ВВП, %

Джерело: Кринічанский К.В. Ринок цінних паперів. Санкт-Петербург, 2007, стр. 365

Спостерігалась тенденція зниження показника відношення боргу до ВВП, і зараз він знаходиться на рівні, нижчому, ніж стеля в розмірі 60%, встановлена урядом.

Показник відношення витрат на обслуговування боргу (як внутрішнього, так і зовнішнього) до податкових надходжень знаходиться на низькому рівні (14,3% в 2006 році).

Показник відношення витрат на обслуговування боргу до податкових надходжень також демонструє тенденцію зниження та знаходиться на рівні, меншому 45%-ї стелі, встановленої урядом.

Завдання по обслуговуванню боргових зобов'язань країни покладене на українських урядовців.

•    Уряд   планує   розвивати   внутрішній   ринок   боргових   зобов'язань   та зменшувати залежність від зовнішніх запозичень. Зовнішній борг складає 75% від загальної суми боргу.

•    В  2006  році  нові  внутрішні  та  зовнішні  запозичення  будуть  поділені приблизно на рівні частини.

•    В  2006  році   Міністерство  фінансів  передбачає  отримати  від  випуску євробондів 500 млн. дол. США.

•    Боргові зобов'язання з фіксованою ставкою складають приблизно 55% від загальної суми боргу.

•    Міністерство фінансів не здійснює будь-якої діяльності на вторинному рину внутрішніх запозичень, але пізніше в цьому році забезпечить правові засади такої діяльності на вторинному ринку.

•    Україна зобов'язана здійснювати діяльність щодо скорочення державного боргу та  продовжує  поліпшення  політики  щодо  управління  ризиками, пов'язаними з відсотковими ставками та валютним курсом.

•    Іншими    цілями   є   подовження   середнього   терміну   обігу   боргових зобов'язань, скорочення витрат на обслуговування та погашення боргу, а також розвиток ліквідного ринку внутрішніх запозичень.

Випуск вітчизняними компаніями єврооблігацій поки що не став ефективним способом виходу на міжнародні ринки капіталу. Боргові цінні папери, що емітують українські компанії, через їхню невисоку ліквідність та обмежену надійність не дуже популярні на зовнішніх ринках. У 2005 р. на ринок єврооблігацій виходило кілька великих компаній нефінансового сектору (табл. 5) [11]. Найактивніший позичальник — Київстар GSM. Так, у квітні 2005 р. Київстар розмістив випуск єврооблігацій обсягом 175 млн дол. США під 7,75% річних (у листопаді 2002 р. — під 12,75%). Серед корпорацій з «українським корінням» варто виділити хімічне підприємство «Стирол» та «Індустріальний союз Донбасу».

Для розміщення облігацій на зовнішніх фондових ринках корпорація має пройти низку процедур, серед яких і кредитний рейтинг. Цінні папери найвищої якості позначають символом А, за ними — папери з рейтингом В, а найнижча інвестиційна якість (надійність) позначена символами С і D. Такою системою символів для позначення рейтингів облігацій користуються компанії «Moody’s», «Fitch» та «Value Line». «Standard & Poor’s Corporation» також оцінює акції. При цьому рейтинг національного уряду — своєрідний орієнтир для інвестора, адже рейтинги індивідуальних емітентів можуть бути на тому самому рівні, що рейтинг уряду, або нижчими. Кредитний рейтинг України за довгостроковими зобов’язаннями невисокий — у рейтингах таких найавторитетніших агентств, як «Standard & Poor`s» та «Moody`s», Україна посідає останні місця у спекулятивному класі. Це означає, що за зобов’язаннями країни інвестиційний ризик істотний. Відповідно, і зазначені компанії отримали невисокі рейтинги від провідних рейтингових агентств (також на спекулятивному рівні).

Зміна позиції України у суверенному рейтингу з рівня В+ до рівня ВВ-, за оцінкою агентства Fitch, відбулося у січні 2005 р. І хоча цей рівень також у спекулятивному класі, це, безумовно, позитивно. Адже новий рейтинг дасть можливість українським позичальникам залучати ресурси за кордоном на вигідніших умовах за нижчим відсотком.

У 2006 р. про наміри випустити єврооблігації заявили «Союз-Віктан», Aventures Group (50 млн дол. США), «Луцький автомобільний завод» (100 млн дол. США), металургійний комбінат «Азовсталь».

Отже, місце України на міжнародному ринку цінних паперів не дуже значне, рейтинги від провідних рейтингових агентств невисокі, боргові цінні папери через їхню невисоку ліквідність та обмежену надійність не дуже популярні на зовнішніх ринках, але привабливий    стан    боргу   залишається    основним    чинником   довіри інвесторів.

III. Перспективи подальшої інтеграції України в міжнародні ринки цінних паперів

З початку 2007 року фондовий ринок України, що відноситься по класифікації міжнародного агентства S&P до так званих прикордонних ринків (frontier markets), продемонстрував приголомшуючі темпи зростання (42%), виявившися по даному показнику на провідних позиціях в світі. І це при тому, що за підсумками минулого року зростання місцевого фондового індексу склало 77%.

Такий оптимізм інвесторів з'ясовний. Згідно даним Державного комітету статистики, зростання ВВП України в 2006 році склало 7,1%, об'єми промислового виробництва виросли на 6,2%, доходи населення за 11 місяців 2006 року - на 19,1%. У середині квітня в своєму економічному огляді за підсумками першого кварталу 2007 року Всесвітній банк підвищив прогноз зростання ВВП України в 2007 році з 4,5% до 5,5%, правда підвищивши і прогноз інфляції з 10,7% до 10,9%. Основними чинниками такої динаміки експерти називають притоку інвестицій і підвищення споживацького попиту населення.

За даними Нацбанку України, в 2006 році надходження прямих іноземних інвестицій в країну склала $5,3 млрд (без урахування $4,8 млрд надходжень від приватизації ВАТ "Криворіжсталь") - в два рази більше, ніж за 2005 рік. За підсумками 2006 року об'єми торгів на фондових майданчиках України виросли на 77% в порівнянні з показниками 2005 року.

Як головні причини, що дозволяють сподіватися на зростання фондового ринку України, аналітики називають високі темпи економічного зростання і недооцінювання місцевих компаній в порівнянні з світовими, та і російськими, аналогами. На відміну від російської економіки, залежної від сировинних галузей, розказує аналітик "Ренесанс Капіталу" Катерина Малофєєва, загальна оцінка перспективи української будується виходячи з того, що ми маємо справу з економікою, яка залежить від імпорту енергії, при цьому економікою диверсифікованої і з часткою приватного сектора, що росте. Динамічний розвиток йде в секторах, не пов'язаних із здобиччю і переробкою природних ресурсів, таких, як фінансові послуги, машинобудування, роздрібна торгівля.

При цьому на Україні спостерігається швидше західна модель розвитку: йде постійна конкуренція політичних сил, при цьому проєвропейська спрямованість зовнішньої політики явно підтримується всіма найбільшими партіями (партії швидше різняться в оцінці пріоритетності відносин з Росією). За рахунок розмірів, темпів зростання економіки, політичної ролі, що росте, країні забезпечений інтерес з боку стратегічних інвесторів. Так, наприклад, минулого року в банківському секторі стратегічними інвесторами були куплені практично всі банки, які виставлялися на продаж ("Райффайзенбанк Аваль", Укрексімбанк, Індексбанк); пройшли численні операції з продажу пакетів акцій іноземним інвесторам. "Я вважаю, що в інших секторах відбуватиметься те ж саме - значний інтерес стратегічних інвесторів, який впливатиме на підвищення оцінок компаній", - резюмує експерт.

Потенційний інтерес інвесторів викликають не тільки сектори, орієнтовані на внутрішній попит, хоча саме споживацький сектор вважається найперспективнішим на ринку України. Так, в березні уряд України оголосив про проведення масштабної і амбітної програми реформування електроенергетичного комплексу, розрахованої на найближчі два роки. Планується лібералізація системи тарифоутворення і надання на першому етапі реформи можливості теплогенеруючим компаніям експортувати енергію без посередників, а також продавати електроенергію безпосередньо споживачам. У зв'язку з цим потенційний інтерес для інвестування представляє більшість з представлених на ринку найбільших електрогенеруючих компаній, говорять аналітики.

Аналітики відзначають, що на фоні швидкого зростання вартості енергії і робочої сили в українській економіці відбувається серйозна перебудова, модернізація і підвищення ефективності підприємств. Після підвищення цін на газ в 2006 році, розказує аналітик "Трійки Діалог Україна" Максим Бугрій, передбачалося, що негативний вплив зачепить цілий ряд галузей промисловості. Проте компанії базових галузей, за винятком хімічної, зуміли дуже швидко адаптуватися до нових цін, стали модернізувати виробництво і вводити заходи по підвищенню енергоефективності. На металургійних підприємствах енергоспоживання було скорочене в рази, говорить експерт, і в даний час витрати на газ займають в собівартості виробництва сталі не більш 5-6%. Провідні виробники стали - Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, Індустріальний союз Донбасу - вже упроваджують технології, що дозволяють повністю відмовитися від природного газу при виробництві чавуну, а найбільша українська трубна корпорація "Інтерпайп" починає будувати електросталеплавильне підприємство, яке буде найбільшим в Східній Європі.

До речі, саме з боку інституційних і стратегічних інвесторів країн Східної Європи на Україну сьогодні йде найбільша притока інвестицій. Російським інвесторам стати нічого не заважає стати не менш активними гравцями на українському ринку, тим більше що пропозиції для покупки є. Наприклад, у разі реалізації вже заявлених планів проведення IPO українських компаній їх об'єм в 2007 році, за оцінками аналітиків Альфа-банка, складе не менше $10 млрд. Практично всі ці розміщення проходитимуть на зарубіжних майданчиках, при цьому відповідно до законодавства України об'єм емісії цінних паперів на зовнішньому ринку не повинен перевищувати 25% від статутного фонду емітента.

Приватизація українських підприємств також йде, хоча і не дуже швидко. Так, ще в березні прем'єр-міністр України Віктор Янукович повідомив про надходження від приватизації з початку 2007 років 300 млн. гривень ($59 млн.), що склало 26% від плану.

Ще до 2 квітня 2007 року, коли президент України Віктор Ющенко підписав указ про розпуск Верховної Ради, як одного з ризиків аналітики називали нестабільну політичну ситуацію на Україні. Недавня політична криза підтвердила обгрунтованість цих побоювань. Але при цьому ризик потрясінь на фінансовому ринку оцінювався аналітиками як некритичний, що в цілому підтвердила квітнева динаміка українського фондового ринку. За десять днів після підписання указу президента він скоректувався менш ніж на 9%, після чого знову почав рости.

Набагато більше значення мають неприємні моменти, що лежать зовні сфери великої політики. Низький рівень корпоративного управління, відсутність інформації про компанії і мала ліквідність ринку є сьогодні основними ризиками інвестування в акції українських підприємств.

Середній денний оборот торгів на провідному торговому майданчику України (за підсумками 2006 року - 96% обороту всіх майданчиків) Першій фондовій торговій системі (ПФТС) складає $23 млн. Середній денний оборот ринку акцій на ПФТС - порядка $2-3 млн. Free float акцій, що торгуються, в масі своїй складає від 3% до 5%, спреди високі. На початок квітня сукупна капіталізація 53 найбільш ліквідних українських емітентів складала лише $39 млрд.

Основним принципом роботи на ринку, пояснює віце-президент UFC Capital (Україна) Віталій Шушковській, є торгівля по котируваннях і конкуруючих котируваннях (quote/dealer-driven market). Котирування акцій, введені в систему, вважаються фіксованими. Анонімна торгівля і повноцінні клірингові процедури не передбачені. На практиці переважна більшість операцій полягає по телефону. Єдиний розрахунково-депозитарний центр - це Міжрегіональний фондовий союз, акціонерами якого є органи державної влади, банки, інвестиційні компанії і інші учасники фондового ринку. Реєстр акцій, випущених в документарній формі, ведеться реєстраторами, а неторгові і бездокументні акції зберігаються у депозитаріїв.

На відміну від російського регулятора (ФСФР), державна комісія по цінних паперах і фондовому ринку України хоча і пред'являє до емітентів вимоги по розкриттю інформації, проте, ймовірно, не в достатній мірі контролює її якість і оперативність. У розмові з кореспондентом представник українського брокера, що займається компаніями малої і середньої капіталізації (вважаються претендентами на зростання котирувань від 100% до 300%), повідомив, що часто інформація буває доступна тільки інсайдерам.

Дійсно, погоджується замдіректора торгового департаменту Dragon Capital (Україна) Денис Мацуєв, інформація не завжди приходить так швидко, як хотілося б. Проте прозорість ринку збільшується, все більше компаній переходять на міжнародні стандарти звітності і користуються послугами авторитетних аудиторських компаній. Крім того, росте рівень корпоративного управління і разом з ним - якість і кількість поширюваної компаніями інформації.

Інтернет-трейдінга на українському ринку поки немає, але його поява лише питання часу. ПФТС зараз створює новий майданчик - ринок заявок, який спеціально розробляється з урахуванням подальшої можливості упровадження програмного забезпечення по торгівлі для приватних осіб, що працюють через брокера. Цей майданчик повинен відкритися вже в травні.

До речі, вже незабаром ПФТС доведеться витримувати конкуренцію з боку і зарубіжних, і російських бірж. Про плани відкрити своє представництво в Києві цього року неодноразово оголошувала Варшавська фондова біржа. А минулого року експансію на Україну почала біржа РТС. Ганна Черемушкина, керівник департаменту по зв'язках з громадськістю і ЗМІ біржі РТС: "У грудні 2006 року нами була придбана одна акція біржі ІННЕКС, що дозволило нам ввійти до складу акціонерів. У 2007 році загальні збори акціонерів ІННЕКС ухвалили рішення про збільшення статутного капіталу біржі з 0,6 млн. гривень до 6 млн. гривень (фіксований курс гривні - 5,05 гр./$.-Ъ). До 31 серпня 2007 року ми плануємо викупити не менше 60% допеміссиі. У наші цілі входить побудова загальноукраїнського торгового майданчика із залученням місцевих учасників ринку і використовуванням передових технологій".

Найймовірніше, проблеми інфраструктури біржової торгівлі протягом найближчого часу на Україні будуть розв'язані, хоча учасники ринку і говорять, що російський інвестор поки не може просто прийти на місцевий ринок і купити папери. У будь-якому випадку це буде якась схема, говорять брокери, через два продавці як мінімум - російського посередника і українського партнера.

Набагато серйозніше йде справа із законодавством. За даними учасників ринку, через відсутність адекватної законодавчої бази права міноритарних акціонерів залишаються незахищеними. Так, в 2006 році частки міноритарних акціонерів в "Запорожсталі" і "Азовсталі" були розмиті майже вдесятеро. Не входивши в суперечність із законодавством України, мажоритарний акціонер при збільшенні статутного капіталу компанії може повністю викупити допеміссію за номінальною вартістю.

З урахуванням вищевикладеного далеко не всі аналітики рекомендують інвесторам вкладати в акції українських підприємств. Хоча потенціал зростання котирувань окремих паперів величезний, недосконалість законодавства, низька ліквідність ринку і політична нестабільність ставлять інвестиції в акції українських підприємств в розряд високоризикованих вкладень.

Висновки.

З огляду на специфіку, тенденції і проблеми розвитку українського фондового ринку, можна зробити такі висновки і пропозиції щодо підвищення його ролі у забезпеченні економічної безпеки держави:

на сучасному етапі фондовий ринок України не повною мірою виконує завдання щодо залучення інвестицій до реального сектору економіки; ринок цінних паперів краще виконує завдання перерозподілу власності, тоді як у розвинутих країнах метою більшості угод є отримання доходів та зростання вартості інвестицій;

наявність 10 організаторів торгів в Україні не гарантує переважання організованої торгівлі, аналіз свідчить, що торгівля відбувається за межами організованого ринку;

потребують захисту фінансові інвестори (насамперед міноритарні акціонери) шляхом удосконалення відповідної законодавчої бази, відсутня правова база щодо участі фізичних осіб в операціях на фондовому ринку;

торгівля цінними паперами має бути зосереджена на організованому ринку, оскільки укладання угод за межами організованого фондового ринку применшує інвестиційну привабливість країни, провокує тінізацію українського капіталу;

необхідно поступово централізувати торгівлю цінними паперами, що дасть можливість залучати більше учасників; для цього маємо запровадити пільгове оподаткування операцій купівлі-продажу цінних паперів на організованому ринку та жорсткіше оподаткування на неорганізованому ринку, а також встановити вимоги щодо мінімального обсягу торгів цінними паперами для організаторів торгівлі;

держава має сприяти залученню коштів населення на фондовий ринок, оскільки в Україні заощадження населення становлять від 10 до 20 млрд дол. США; для спрямування їх на фондовий ринок, необхідно запровадити на початковому етапі пільгове оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від операцій з цінними паперами;

маємо підвищити прозорість діяльності емітентів цінних паперів, пристосувати структуру інформації про емітентів до міжнародних стандартів звітності, що забезпечить її презентабельність і дасть змогу інвестору оцінити реальну вартість підприємства та його потенціал;

умова розвитку фондового ринку — поширення практики рейтингування емітентів та інструментів фондового ринку, щоб інвестори могли отримувати інформацію про надійність українських позичальників та емітованих ними цінних паперів, а українські емітенти завдяки цьому отримували вищі міжнародні рейтинги і були успішними на зовнішніх ринках капіталу.

Список використаних джерел

1.     Боровкова В. А. Экономическая литература. – Москва, 2006

2.     Криничанский К.В. Рынок ценных бумаг. Санкт-Петербург, 2007

3.     Головко О. П. Международный рынок ценных бумаг. Киев, 2003

4.     Барановський О.І. Фінансова безпека фондового ринку // Фінанси України. – 1999. - №1

5.     Губський Б.В. Біржові технології ринку. – Київ, 1997

6.     Давидов О.І., Зінченко Я.В. Фондові кризи у ринковій економіці // Фінанси України. – 2000. - №3

7.     Жукова Е.Ф. Общая тория денег и кредита. – Москва: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995

8.     "Загальні засади функціонування Національного депози­тарію України", затверджені Указом Пре­зидента України №703 від 22 червня 1999 року.

9.     Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. – Цінні папери. Фондовий ринок. – Термінологічний –словник. – Л.: БаК, 1999

10. Загорський В.С. Цінні папери. Фондовий ринок. – Наукове видання для студентів економічних спеціальностей. – Львівська комерційна академія. – К.:1996

11. Хоружий Сергій Гаврилович. Проблеми ринку цінних паперів, http://www.horuz.narod.ru/

12. Журнал "Ринок Цінних Паперів" №3 за 2007  рік, стаття „Фондовий ринок України”, ст. 24-25