Податкова система Франції

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Податкова система Франції

Податкова система Франції

ПДВ ТА ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ФРАНЦІЇ

Податкова система є головним джерелом надходжень до центрального бюджету,

які складають понад 90% його прибуткової бази.

Основними видами податків, що надходять до центрального бюджету, є непрямі

і прямі податки, а також гербові збори (держмито). Протягом останніх 30

років домінуючими податками по сумі надходжень є непрямі, насамперед,

податок на додану вартість (біля 50% від суми непрямих податків).

Існує жорсткий розподіл податків на ті, що надходять до центрального

бюджету і на місцеві податки. Це пов'язано з політикою формування місцевих

бюджетів на принципах самофінансування і бездефіцитності. Є лише поодинокі

винятки, коли прибутки від центральних податків частково надходять до

місцевих бюджетів. При цьому збір як центральних, так і місцевих податків

здійснюється єдиною податковою службою. Місцеві податки складають трохи

більше за третину від суми податків, що надходять до центрального бюджету.

З 1982 року у Франції активно проводиться політика децентралізації, яка

полягає у розширенні прав місцевих органів самоврядування у сфері

благоустрою, професійної підготовки кадрів, містобудування, екології та

інші.

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) є основним з непрямих податків, що

застосовуються в податковій системі Франції, і дає найбільші податкові

надходження до бюджету країни (біля 45% всіх податкових надходжень).

У теорії вважається, що ПДВ не є податком на підприємство. Це податок на

споживача. Підприємства є лише збирачами податку, для яких ПДВ є нібито

нейтральним. При продажу товару підприємство має компенсувати всі свої

витрати на ПДВ у виробництві й обігу та додає ПДВ на знов створену на

підприємстві вартість. Ця частина ПДВ, що включається в продажну ціну, і

перераховується державі. Повністю весь тягар ПДВ лягає на кінцевого

споживача. На практиці все є набагато складнішим, але це тема для окремої

статті, а тому перейдемо до розгляду ситуації з цим податком у Франції.

Наприклад, у Франції в 1988 році діяло 4 ставки ПДВ:

5,5% на товари і послуги першої необхідності (продукти харчування, за

винятком алкоголю і шоколаду), медикаменти, житло, транспорт і т.д.

7% скорочена ставка на товари культурного побуту (книги)

18,6% нормальна ставка на всі види товарів і послуг

33,33% гранична ставка на предмети розкоші, машини, алкоголь і тютюн.

ПДВ став європейським податком. У 1977 році прийняті Європейські директиви

на ПДВ, відповідно до яких ставки ПДВ країн членів ЄЕС повинні бути

зближені. У Франції найвищі ставки ПДВ, і тому сьогодні спостерігається

тенденція до зниження їх рівня до середньоєвропейського. Так, в 1989 році

діяло тільки 3 ставки: 5,5% 18,6% і 28%. Надалі в рамках угоди по ЄЕС

залишаться дві ставки: 18,6% нормальна і 5,5% знижена (середньоєвропейський

рівень нормальної ставки 14-20%).

ПДВ - внутрішній податок, і при вивозі товару за кордон його величина

компенсується покупцеві. Імпортні товари теж обкладаються по відповідній

ставці ПДВ.

У законодавстві Франції передбачено два види звільнення від ПДВ: остаточне

і можливе. До остаточного звільнення стосується компенсація ПДВ по експорту

і компенсації внаслідок різних ставок при купівлі і продажу.

Звільняються також три види діяльності:

1) медицина і медичне обслуговування;

2) освіта: початкова, середня, вища і професійна;

3) діяльність суспільного і доброчинного характеру.

Крім того, звільняються всі види страхування і казино, лотереї.

Є види діяльності, де передбачене можливе звільнення від ПДВ, тобто

платнику надається право вибирати: платити ПДВ або прибутковий податок.

До таких видів діяльність належить:

· здача в оренду приміщень для будь-якого виду економічної діяльності;

· фінансова і банківська справа;

· літературна, спортивна, артистична діяльність, муніципальне господарство.

Розрахунок ПДВ ведеться самими підприємствами. Для дрібних підприємств, де

ведеться спрощена схема бухгалтерського обліку, ПДВ розраховує податкова

служба.

Дрібні підприємства (з товарообігом менше за 3 млн. франків або 0,9 млн.

фр. послуг) можуть заповнювати декларацію протягом року розрахунково. Для

дуже дрібних підприємств з товарообігом менше за 500 тис. франків або 150

тис. франків послуг декларація заповнюється 1 раз на рік.

У сільському господарстві застосовується спрощена схема сплати і форми

декларації ПДВ. Декларація заповнюється 1 раз на рік, а сплата ПДВ

проводиться щоквартально в розмірі 1/5 частини ПДВ за попередній рік з

перерахунком за підсумками року.

У Франції є біля 3 млн. платників ПДВ. ПДВ вноситься до бюджету, як

правило, щомісяця на основі декларації. Підприємства надають в податкові

центри декларацію і чек на сплату податку. Існують також квартальні і річні

терміни сплати ПДВ в залежності від об'єму товарообігу.

Компенсація підприємствам ПДВ у разі експорту товарів проводиться щомісяця.

Для інших видів (наприклад, селянин купив трактор з ПДВ по ставці 18%, а

сільгосппродукти реалізовував по ставці 5,5%) компенсація здійснюється

щоквартально. Щорічно адміністрація проводить компенсацію на суму біля 65

млрд. франків, або приблизно 12% від суми податку

Контроль за сплатою ПДВ ведеться щомісяця. Якщо з якої-небудь причини

платник ПДВ не надав декларацію, то ЕОМ в автоматичному режимі видає

нагадування про те, що термін сплати закінчився.

У Франції щонайменше 10 тис. працівників податкової служби займаються лише

розрахунком і збором ПДВ.

Пільги з ПДВ нечисленні і в основному надаються дрібним підприємствам.

Якщо підприємство має товарообіг менше за 300 тис. франків, то ПДВ не

сплачується. У цьому разі підприємство вносить до бюджету постійну суму,

визначену розрахунковим шляхом. Таке правило діє тому, що ці підприємства

не ведуть бухоблік в обсязі, достатньому для розрахунку ПДВ.

Якщо сума ПДВ менше за 1350 франків, то ці підприємства звільняються від

його сплати. Таких підприємств приблизно 54 тисячі з 3 млн. платників ПДВ.

При сумі ПДВ більшій за 3350 франків, але меншій за 5400 підприємства мають

знижку. Знижка надається також дрібним ремісникам, якщо сума ПДВ менше 20

тисяч франків.

Пільги по ПДВ мають підприємства, що роблять інвестиції, які полягають у

вирахуванні з ПДВ сум, що направляються на інвестиції.

Прихильники ПДВ відносять до його позитивних якостей нейтральність по

відношенню до підприємств, а також реальність і стабільність надходження

коштів до бюджету. Він створює сприятливі умови для експорту продукції та

стримує до певної міри споживання предметів розкоші. На сьогодні близько 40

країн світу, в тому числі більшість європейських країн, застосовують ПДВ.

Передбачуваний розвиток ПДВ полягає в скороченні числа ставок і

вдосконалення методів його розрахунку. На відміну від ФРН, де частина ПДВ

йде до земельних бюджетів, у Франції ПДВ повністю поступає до центрального

бюджету. Разом з тим за рахунок ПДВ місцеві колективи можуть отримувати

дотації від держави. Частина ПДВ (приблизно 1,4%) йде на потреби ЄЕС.

Прибутковий податок

Прибутковий податок складає біля 20% податкових прибутків центрального

бюджету Франції.

У інших розвинених країнах частка прибуткового податку значно вища. Це

пов'язано з історичними особливостями оподаткування у Франції, а також з

тим, що уряд активно використовує прибутковий податок для проведення своєї

соціальної політики. У умовах нерозвиненості суспільних фондів споживання

прибутковий податок є інструментом стимулювання сім'ї, надання допомоги

незаможним, отримання освіти та ін.

Крім того, на прибутковий податок покладені також функції стимулювання

внесків населення в заощадження, нерухомість, купівлю акцій тощо. Все це

разом створює складну систему розрахунку податку і застосування численних

пільг, вирахування і винятків. Такий підхід до податку значною мірою

ускладнює його, робить майже не можливим розуміння його населенням і різко

скорочує податкову базу, за рахунок звільнення від сплати податку великої

кількості платників податків. Так, з 25 млн. платників податків фактично

платять податок тільки 13 млн., або 52%. У інших західноєвропейських

країнах ця частка значно вища. У Бельгії - 95%, в ФРН - 84%, Іспанії - 75%,

Великобританії - 66%. Податок носить загальний характер. Потенційними

платниками є всі фізичні особи країни, тобто населення, а також

підприємства і кооперативи (як правило, дрібні і сімейні), що не є

акціонерними товариствами.

Податок в принципі єдиний (розраховується за єдиною прогресивною шкалою),

але разом з тим він бере до уваги економічне, соціальне, сімейне становище

і вік кожного платника податків.

Податок є прогресивним, ставки прогресії від 0 до 56,8% в залежності від

прибутків платника. Щорічно шкала уточнюється, що дозволяє врахувати

інфляційні процеси.

Наприклад, в 1989 році межа застосування кожної ставки збільшувалася на

2,6% у порівнянні з 1988 роком.

Прибутковий податок повинні сплачувати всі, хто проживає у Франції за

рахунок прибутків, отриманих в країні і за кордоном (з урахуванням угод,

щоб уникнути оподаткування, якщо такі є).

Принциповою особливістю прибуткового податку є те, що обкладенню підлягає

прибуток не окремо фізичної особи, а прибуток сім'ї. Причому якщо платник

неодружений, то для податку це сім'я з 1 людини. Податок платиться всіма

громадянами починаючи з 18-літнього віку.

Це дозволяє державі через податок здійснювати заходи на підтримку сім'ї,

стимулювати її зростання. Разом з тим, складання невеликого прибутку одного

члена сім'ї із загальним прибутком підвищує частку податкового вилучення з

його прибутку.

На відміну від практики більшості європейських країн, у Франції

оподаткування прибутковим проводиться не біля джерела, а за сукупним

прибутком, заявленим в декларації, яку платник складає один раз в рік.

Такий порядок стягування ускладнює контроль за повнотою обчислення

податків, сповільнює оборот надходження податку до державного бюджету. Крім

того, якщо протягом року прибутки у платника податків впадуть, то у нього

виникнуть фінансові труднощі зі сплатою податку з прибутків загалом за рік.

Для вирахування податку прибутки платника податків діляться на 7 категорій:

1) Оплата за працю (заробітна плата) при роботі за наймом;

2) Земельні прибутки (прибутки від здачі в оренду будівель і землі);

3) Прибутки від оборотного капіталу (дивіденди і проценти);

4) Прибутки від перепродажу, що поділяються на прибутки: а) від перепродажу

будівель; б) від перепродажу цінних паперів (акцій і облігацій). 5)

Прибутки від промислової і торгової діяльності підприємств, що не є

акціонерними товариствами; 6) Некомерційні прибутки (прибутки осіб вільних

професій); 7) Сільськогосподарські прибутки.

Чисті прибутки у всіх 7 категоріях визначають чистий прибуток платника

податків.

У кожній з 7 категорій діє своя методика визначення чистого прибутку.

Загальним правилом вирахування для визначення чистого прибутку є те, що

віднімаються всі виробничі витрати, пов'язані з отриманням даного прибутку.

Віднімаються також витрати, пов'язані з підтримкою літніх батьків

(продуктові пенсії), і на доброчинні цілі. Отриманий чистий прибуток і

підлягає оподаткуванню.

Для розрахунку податку чистий прибуток сім'ї розподіляється на частини

(коефіцієнт сім'ї). Потім визначається сума податку по відповідних ставках

на одну частину.

Загальний розмір податку визначається складанням сум податку по кожній

частині.

Така схема дозволяє пом'якшити прогресивність оподаткування і створити

певні пільги багатодітним сім'ям.

Після розрахунку величини податку він може бути скорочений на 25% суми

витрат, пов'язаних з утриманням дітей в дитячих дошкільних установах,

наданню допомоги літнім, сплатою процентів за кредит, страхуванням життя,

купівлею акцій тощо.

Розглянемо кожну категорію нарізно і діючий порядок визначення чистого

прибутку.

ОПЛАТА ЗА ПРАЦЮ (заробітна плата) при роботі за наймом.

Із загальної суми заробітної плати віднімаються:

а) внески на соціальне страхування;

б) витрати на навчання професії;

в) професійні витрати (проїзд від будинку до місця роботи і зворотно,

витрати на обід і т.д.). Вказані витрати лімітуються 10% заробітної платні,

однак платник може надати рахунки, що підтверджують додаткові витрати, але

це повинні бути всі реальні, фактично сплачені рахунки. Тому 95% населення

користується 10% знижкою.

Після цього оподатковувана заробітна платня меншає на 20% "знижки на

вимушену чесність", оскільки наймані працівники не мають можливості

приховувати прибутки (їх заробітна плата легко перевіряється), на відміну

від торговців і дрібних підприємців.

Необхідно також мати на увазі. що вказані знижки (10% і 20%) не

застосовуються до заробітної плати, що перевищує 500 тис. фр. на рік.

ЗЕМЕЛЬНІ ПРИБУТКИ (прибутки від здачі в оренду будівель і землі).

Із загального прибутку виключається:

а) 15% при оренді будівель і 10% при оренді землі;

б) витрати, пов'язані з утриманням будівель;

в) суми податку на будівлі і на землю.

ПРИБУТКИ ВІД ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ (дивіденди і проценти)

Загальні прибутки меншають на:

а) витрати, пов'язані з оплатою послуг банку, якщо він веде справи по

акціях;

б) 16 тис. фр. для стимулювання дрібних держателів акцій.

Крім того, не обкладається сума прибутків від процентів по внесках на

ощадну книжку до 60 тис. фр. (середній процент 4,5% річних).

ПРИБУТКИ ВІД ПЕРЕПРОДАЖУ.

Загальний прибуток від перепродажу будівель підлягає актуалізації, тобто

меншає на інфляцію, а також застосовується знижка 5% в рік для захисту від

спекуляції. Через 20 років володіння будівлею знижка рівна 100% податку.

Якщо продається власний будинок або квартира, в якій власник постійно

проживав (основне місце проживання), то прибуток від продажу також

оподаткуванню не підлягає.

Загальним правилом також є те, що прибутки від продажу нерухомого майна

враховуються тільки якщо сума продажу (ціна операції) більше за 290 тис.

франків

Прибутки від перепродажу цінних паперів актуалізації не підлягають, але

прибутки і втрати по акціях сальдуються.

Чисті втрати можуть бути віднесені на майбутні прибутки, але не більш ніж

на 5 років. Прибутки від перепродажу цінних паперів можуть обкладатися по

вибору платника податків по ставці 16% і в загальний розрахунок не

включаються.

ПРИБУТКИ ВІД ПРОМИСЛОВОЇ І ТОРГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ, що не є

акціонерними товариствами.

За загальним правилом із загальної суми прибутків (виручки), включаючи

дебіторів, виключаються витрати на виробництво і продаж (сировина,

амортизація, зарплата, кредитори тощо).

Є два порядки розрахунків.

Перший. Дрібні комерсанти (товарообіг менше за 500 тис. фр.) передають

відомості, а податкова служба сама вилучає податок. При цьому

бухгалтерський облік не обов'язковий.

Другий. Підприємства з товарообігом понад 500 тис. фр. зобов'язані вести

бухгалтерський облік, вони самі ведуть розрахунок прибуткового податку.

Індивідуальні комерційні підприємства (не товариства) можуть отримувати 20%

знижку (т. зв. "знижка на звітність"), якщо вони є членами управлінського

центру, який затверджується державою і є, так би мовити, гарантом

правильності обліку та відсутності махінацій.

НЕКОМЕРЦІЙНІ ПРИБУТКИ (прибутки осіб вільних професій)

Оподаткування аналогічне прибуткам комерсантів, за винятком дебіторів і

кредиторів, які не враховуються.

Витрати перевіряються і приймаються податковими інспекторами. Невеликі

(менше за 175 тис. фр. ) гонорари мають пільги у осіб вільних професій,

бухгалтерський облік не ведеться, але якщо вступають до управлінського

центру, надається знижка (як і дрібним комерсантам) у розмірі 20%.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПРИБУТКИ

Мають три способи (режими) оподаткування.

Перший. Колективні пільги, якщо прибуток менше за 500 тис. фр. на платника.

Податкова служба сама визначає чистий прибуток на 1 га землі по реґіону

(дуже маленькому).

Другий. Прибутки від 500 до 750 тис. франків.

Оподатковуваний прибуток визначає сам селянин, по схемі виручки-витрати.

Третій. Прибутки понад 750 тис. франків. Правила оподаткування такі ж, як у

комерсантів.

Режим реального прибутку.

Основною особливістю оподаткування прибутків від сільськогосподарської

діяльності є можливість (але не обов'язок) підраховувати прибутки за

системою середніх цифр (два попередніх роки + поточний), що пов'язано з

особливостями сільськогосподарського виробництва і залежністю прибутків від

погодних умов.

Чисті прибутки по всіх 7 категоріях і визначають загальний чистий прибуток

платника (сім'ї).

Віднімаються також витрати, пов'язані з підтримкою літніх батьків

(продуктові пенсії в межах встановленого ліміту) і на добродійні цілі.

Отриманий чистий прибуток і підлягає оподаткуванню.

Для розрахунку податку чистий прибуток сім'ї розподіляється на частини

таким чином:

Незаміжня, холостяк - 1 частина

Подружня пара - 2 частини

1 дитина - 0,5 частини додатково

2 дитини - 1 частина додатково

3 дитини - 2 частини додатково

Потім визначається сума податку по відповідних ставках на одну частину.

Загальний розмір податку визначається складанням сум податку по кожній

частині. Така схема дозволяє пом'якшити прогресію податку і створити певні

пільги багатодітним сім'ям.

Крім цього, податок може бути скорочений на 25% суми витрат:

а) за утриманням дітей в дитячих дошкільних установах (25% оплати

утримання);

б) з надання допомоги літнім (патронажна сестра тощо);

в) у сплаті відсотків за кредит на придбання житла (при цьому встановлена

межа - 30 тис. фр. для сім'ї, 15 тис. фр. для самотніх);

г) по внесках на страхування життя;

д) купівлю акцій (тимчасовий захід).

Вказаний перелік змінюється в залежності від податкової політики, що

проводиться. Крім того при низьких податках (менше за 4.4 тис. фр.) є

знижки, що дозволяють знизити прогресію перших ставок шкали оподаткування.

Стягування прибуткового податку відбувається таким чином.

До кінця лютого платник надає декларацію про прибутки за попередній рік. По

декларації податкова адміністрація розраховує податок, розмір

повідомляється платнику, який повинен сплатити його до кінця вересня.

Існує авансовий метод платежу податку, коли 1/3 вноситься в лютому, 1/3 у

травні і залишок за уточненим розрахунком у вересні.

Може бути прийнятий інший порядок, по якому щомісяця платиться 1/10 частина

податку з остаточним перерахунком в листопаді - грудні.

Дійсна практика стягування прибуткового податку критикується через ряд

обставин:

1. Податок через численну систему пільг не став по суті загальним. З 25

млн. потенційних платників податок платять тільки 13 млн., або приблизно

кожний другий.

2. Розрахунок податку дуже складний, технічно важкий. Багато платників не

можуть його самостійно підрахувати Прибутковий податок активно

використовувався для проведення економічної політики, і кожний новий уряд

країни ускладнював його.

3. Багато хто вважає шкалу ставок дуже крутою.

4. Податок стягується не в момент отримання прибутку, а значно пізніше, що

дуже сильно позначається при зниженні прибутків.