А.С. Макаренко про шляхи формування дисципліни вихованців

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - А.С. Макаренко про шляхи формування дисципліни вихованців

А.С. Макаренко про шляхи формування дисципліни вихованців

Міністерство освіти і науки України

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Кафедра теорії та історії педагогіки

А.С. Макаренко про шляхи формування дисципліни вихованців

Реферат

Черкаси 2008

Зміст

Вступ

Розділ 1.Поняття про дисципліну в радянські і в наші часи

Розділ 2. Основні шляхи виховання дисципліни

Розділ 3. Вимога - принцип формування дисципліни

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Кожний, кому трапляється мати справу з дітьми, знає, що за допомогою заохочень і покарань вихователь добивається дисциплінованої, відповідальної поведінки дитини. У наші дні серед педагогів і широкої громадськості існують самі різні погляди на використання заохочень і покарань у вихованні дітей. Одні вважають, що треба якнайчастіше карати і як можна рідше заохочувати, інші, навпаки, радять частіше використовувати заохочення, карати ж лише зрідка. Деякі думають, що варто тільки заохочувати, а карати не треба зовсім. А є й такі, хто переконаний, що справжнє виховання - це виховання взагалі без яких би то не було заохочень і покарань.

У роки радянської дійсності проблемам освіти і виховання значну увагу приділяв талановитий український педагог А.С. Макаренко.

Антон Семенович Макаренко (1888--1939) виявив себе активним будівничим соціалістичної школи і радянської педагогіки проте у своїх творах і діяльності широко використовував надбання народної педагогічної мудрості. Вийшовши з глибин народу, А, Макаренко тонко підмітив можливості народних виховних засобів і мудро вплітав їх до своїх навчально-виховних заходів, обстоював їх у своїх творах. Особливо вдало він використовував скарби народної педагогіки в розв'язанні проблем трудового виховання.

Серцевиною педагогічної діяльності А.С. Макаренка є його досвід щодо органічного поєднання навчання з продуктивною працею. У своїй практиці педагог послідовно керувався відомими положеннями основоположників комуністичного вчення про єдність навчання і виховання. 16 років роботи в колонії імені М. Горького та комуні імені Ф.Е. Дзержинського привели педагога до висновку, що труд без освіти, без політичного й суспільного виховання, які йдуть попереду, не приносить виховної користі, виявляється нейтральним процесом.

У даному рефераті були використані роботи таких великих вчених, як Любар О. О., Павлова Н.П., Ніжинський М.П.

Дослідницькі завдання даної роботи:

- порівняти поняття про дисципліну в радянські і в наші часи;

- висвітлити основні шляхи виховання дисципліни;

- охарактеризувати вимогу, як принцип формування дисципліни.

Актуальність даної теми полягає у необхідності висвітлити педагогічні погляди та принципи А.С. Макаренка, великого фундатора наукової педагогіки, щодо шляхів формування дисципліни вихованців, оскільки на сучасному етапі інтенсивного будівництва Української правової держави, в умовах різкого політичного “розкріпачення”, економічної нестабільності, проходить “вибух”особливо в плані моральності і виникає потреба у докладному розгляді принципів формування дисципліни.

Метою даної роботи є спроба дослідити неоціненний внесок вченого у розвиток сучасної педагогіки.

Структура реферату: робота складається із вступу, 3 питань, висновку і списку використаної літератури.

1. Поняття про дисципліну в радянські і в наші часи

Питання про дисципліну глибоко розроблене Макаренком. Він розкриває нове розуміння дисципліни і нові шляхи її виховання.

В наш час дисципліна розуміється набагато ширше, ніж до революції. У дореволюційному суспільстві дисципліна була лише зовнішнім явищем, «певною мірою це був метод владарювання, метод приведення особи до покірності».

У Радянській державі розуміння дисципліни як явища зовнішнього порядку -- найзгубніша помилка, яка тільки може бути у виховній установі. «У нашому суспільстві... недисциплінована людина -- це людина, виступаюча проти суспільства, і таку людину ми розглядаємо не тільки з погляду зовнішньої технічної зручності, але з погляду політичної і етичної». Тому і дисципліна в нашому суспільстві «стає не технічною, а обов'язково етичною категорією».

Абсолютно чужа для нашого суспільства дисципліна, яка зводиться тільки до заборонних норм. Звичайно, нам необхідні норми, що забороняють неетичні, грубі, хуліганські вчинки. Але це лише одна сторона радянської дисципліни. От чому Макаренко називає дисципліну, засновану тільки на заборонних нормах, дисципліною гальмування і втримання, яка завжди буде тільки формою придушення, завжди викликатиме опір дитячого колективу і нічого не виховуватиме, окрім протесту і бажання швидше вийти з її сфери[2.295].

При такій дисципліні від вихованця фактично нічого не вимагають, окрім найпримітивнішого заторможення, необхідного для зручності. Ми добиваємося, і то не завжди, щоб вихованець поводився тихо, але не ставимо перед собою ніяких цілей позитивного дисциплінування. Такою дисципліною порядку, вказував Макаренко, що говорить тільки про те, чого робити не можна - ми не маємо права пишатися. Це не радянська дисципліна. «Пошатися можна такою дисципліною, яка кудись веде, чогось вимагає від людини, чогось більшого, ніж стриманість».

«Радянська дисципліна -- це дисципліна подолання, дисципліна боротьби і руху вперед, дисципліна прагнення до чогось, боротьба за це...».

У радянському суспільстві дисциплінованим можна назвати таку людину, яка не тільки не спізнюється, виконує норму, точна і акуратна в роботі, але і творчо відноситься до праці, «завжди, при всяких умовах зуміє вибрати правильну поведінку, найбільш корисну для суспільства, і знайде в собі твердість продовжувати таку поведінку до кінця, не дивлячись на які б то не було труднощі і неприємності» .

При такій точці зору стає ясним, що можна говорити про дисципліну перш за все як про результат, який виявляється не тільки тоді, коли людина виконує чиюсь вимогу, але і тоді, коли вона, залишаючись наодинці, чинить правильно. У цьому закладено розуміння дисципліни як глибокого політичного явища, як того, що можна назвати «самопочуттям громадянина Радянського Союзу». Тому Макаренко підкреслював, що дисципліна -- перш за все результат виховання[3. 187].

Для радянських людей загальні збори є вищим органом, який відбиває громадську думку колективу. Тому дитячим загальним зборам слід приділити велику увагу. Для формування особистості вони матимуть особливу цінність, коли предметом їх обговорення будуть щоденні справи і перспективні лінії розвитку закладу, які пов'язують вихованців із загальонародними інтересами.
Погляд на дисципліну у різні часи змінювався. Великий педагог А.С.Макаренко втілював свої ідеї і принципи у часи Радянського союзу.У Радянській державі дисципліна розумілася як явище зовнішнього порядку. При такій дисципліні від вихованця фактично нічого не вимагають, окрім найпримітивнішого заторможення, необхідного для зручності.

В наш час дисципліна розглядається дещо з іншої сторони. Абсолютно чужа для нашого суспільства дисципліна, яка зводиться тільки до заборонних норм.

Дисципліна в наш час «стає не технічною, а обов'язково етичною категорією». Проте загальні положення Макаренка залишаються і до цього часу актуальними.

2. Основні шляхи виховання дисципліни

Коли після однієї з лекцій Макаренко поставили питання «Які основні шляхи виховання свідомої дисципліни?», він відповів гранично коротко: «Основний шлях виховання дисципліни -- це весь виховний процес», а «головні засоби виховання -- це хороший колектив педагогів і добре організований, єдиний колектив учнів»

Дисципліна створюється «всією системою виховання», зусиллями всього колективу і педагогів і самих вихованців і всіма методами, вживаними, в колективі , тому і потрібно під дисципліною розуміти «широкий, загальний результат всієї виховної роботи».

Дисципліна може бути вихована «тільки всією сумой правильних впливів, серед яких найвидніше місце повинні займати: широке політичне виховання, загальна освіта, книга, газета, праця, суспільна робота і навіть такі неначе другорядні речі, як гра, розвага, відпочинок» .

Розуміння дисципліни як підсумку виховної роботи витікає з розуміння її як явища політичного і етичного.

Розвиваючи свої погляди на виховання дисципліни, Макаренко приходить до висновку, що при визначених умовах вона є не тільки результатом, але одночасно і засобом виховання. У комуні імені Дзержинського «железная, строгая, крепкая» дисципліна, здатна привести до ідилії, стала зрештою багатющим засобом виховання. Але створити таку дисципліну не просто, для цього «потрібна велика творчість, потрібна душа... Це важка справа ще і тому, що тут успіхи досягаються дуже поволі, поступово, майже неможливо відмітити руху вперед. Тут потрібно уміти більше бачити попереду, треба уміти бачити більше того, що є сьогодні».

У створенні такої дисципліни не можна розраховувати на одні переконання і проповіді. Це означає ризикувати 50 відсотками успіху, розраховувати на результат надзвичайно слабкий. Виховання дисципліни за допомогою переконань і міркувань може звернутися тільки в нескінченні спори. «Проте, -- говорив Антон Семенович, -- я перший наполягаю, що наша дисципліна на відміну від старої дисципліни як явище етичне і політичне повинна супроводжуватися свідомістю, тобто повним розумінням того, що таке дисципліна і для чого вона потрібна»[1.82].

Одним із способів виховання свідомої дисципліни Макаренко вважав розкриття вихованцям, як він називав, «теорії моралі», тобто теорії радянської поведінки. При цьому він жалкував, що в наших школах немає предмету «теорія моралі», але був переконаний що будуть створені спеціальні розробки для проведення бесід на моральні теми. «Особисто мені, -- писав Антон Семенович, -- найзначнішої і вимагаючої термінової розробки представляється та група тим, яка стосується самопочуття громадянина нашої соціалістичної вітчизни... Це самопочуття нового громадянина: ось це відчуття нової епохи, нового суспільства, нової свободи, нового людства... кінець кінцем є той радянський патріотизм, який робить наш Союз таким упевнено сильним і упевнено щасливим» Макареико систематично проводив зі своїми вихованцями бесіди на моральні теми. Він прагнув перш за все показати їм політичне значення всіх теорем і аксіом дисципліни. Це він вважав першим пунктом морального теоретичного твердження. У наший радянській дійсності дуже багато найблискучіших прикладів для цього, указував Макаренко. «Найбільші досягнення, самі славні сторінки нашой історії пов'язані з прекрасним блиском дисципліни».

Не зводячи бесіди про дисципліну до якого б то не було моралізуванню, потрібно розкрити дітям найголовніші елементи логіки дисципліни.

Перш за все дисципліна -- «форма нашого політичного і етичного благополуччя», вона повинна розглядатися колективом як необхідна умова його існування. Прямо, ясно і безумовно потрібно пояснити колективу мету дисципліни. Кожен учень повинен бути переконаний, що дисципліна -- форма для якнайкращого досягнення мети колективу. Якщо чітко і обов'язково гаряче викласти колективу, що без дисципліни він своєї мети досягти не зможе, то це і буде «першим каменем, покладеним в підставу певної теорії вчинку, тобто певній теорії моралі».

Другий пункт морального теоретичного твердження, яке повинне бути запропоноване колективу, -- «дисципліна ставить кажну окрему особистість, кожної окремої людини в бідьш захищене, більш вільне положення». Це, здавалося б, парадоксальне твердження, що дисципліна є свобода, розуміється самими хлоп'ятами дуже легко, відзначав Макаренко. Дисципліна створює повну упевненість в своєму праві саме для кожної окремої особи. У наший «суспільному життю, в нашій радянській історії дуже багато можна знайти доказів цього положення... наша революція, саме наше суспільство є підтвердженням цього закону. Ми для того і зробили революцію, щоб особа була вільна, але форма нашого суспільства -- це дисципліна». Таке твердження допоможе вихователеві вирішити кожен окремий конфлікт. Макаренко указував: «У кожному окремому випадку порушник дисципліни звинувачується не тільки мною, але і всім колективом в тому, що він порушує інтереси інших членів колективу, позбавляє їх тієї свободи, на яку вони мають право»[2.299].

Третій пункт морального теоретичного твердження -- «інтереси колективу вище за інтереси особи». У цій перевазі інтересів колективу і полягає справжнє виховання і колективу, і окремої особи.

Якомога частіше в переконливій і простій формі треба пояснювати дітям і підтверджувати фактами життя, що дисципліна допомагає людині робити неприємне для нього із задоволенням; приємне йому він зробить і без дисципліни. Коли людина виконує те, що потрібне, хоча це і неприємно, і робить це із задоволенням -- це і є показник високої дисциплінованості.

Потрібно розкрити учням і теорію окремих вчинків, наприклад стриманості, пошани до старих людей, до жінок, дітей, до себе і так далі «Ці прості положення повинні бути відомі всім вихованцям... як положення, що абсолютно не підлягають сумніву. До їх категоричного виразу потрібно завжди повертатися, як тільки в колективі виникають тенденції, їм протилежні»

3. Вимога - принцип формування дисципліни

Розглядаючи питання про те, чи достатньо буде однієї свідомості, переконання в необхідності дотримувати дисципліну, Макаренко говорив: «Дисципліна, яка хоче спиратися тільки на одну свідомість, завжди зробиться розсудливою», постійно ставитиметься питання, як вчинити: так або не так. «Але, з іншого боку, дисципліна, заснована на технічній нормі, догмі, наказі, завжди має схильність звернутися в сліпу покору... Це не наша дисципліна. Наша дисципліна -- це з'єднання повної свідомості, ясності, повного розуміння, загального для всіх розуміння, -- як треба чинити, з ясною, абсолютно точною зовнішньою формою, яка не допускає суперечок, розбіжностей, заперечень, тяганини, базікання».

Добиваючись свідомої дисципліни вихованців і роз'яснюючи їм її теоретичні положення, які пов'язані з життям і доступні їх розумінню, треба пам'ятати, що така теорія повинна лише супроводжувати дисципліну, а не бути її підставою. Підставою дисципліни є вимога без теорії.Ні колектив, ні дисципліна не можуть бути створені, якщо не буде вимоги до особи, яка повинна бути нерозривно зв'язане з повагою, бо основна форма радянської дисципліни: якомога більше вимоги до людини, якомога більше пошани до неї.

Форми вимоги можуть бути різні.

«Там, де вчинок походить від натури, від характеру, від нестриманості, від темноти політичної і етичної, там вимога може пред'являтися не така різка. Там можна розраховувати на позитивний вплив досвіду, на поступове накопичення досвіду».

«Але там, де особа свідомо виступає проти "колективу, заперечуючи цю вимогу і його владу, там вимоги повинні бути пред'явлені рішучі до кінця, до тих пір, поки особа не визнає, що потрібно підкорятися коллективу». Одним словом, найбільші вимоги повинні пред'являтися у тому випадку, коли людина виступає проти колективу більш менш свідомо. Вимога -- не єдиний елемент дисциплінування. Існує ще, наприклад, залучення. Це теж вимога, але висловлені в іншій формі. Залучення, інакше заочочення, повинне випробовувати і деякий розвиток. «Одна справа -- залучення подарунком, нагородою, премією або якими-небудь благами для окремої особи, і інша справа -- залучення естетикою вчинку, його красивою внутрішньою суттю»[2.301]

Кожного вихованця за вчинки, які прославляють його в очах колективу, необхідно заохочувати можливими для установи заходами. Заохочення і схвалення стимулюють подальші зусилля вихованця, піднімають його віру у власні сили. Форми заохочення: похвала педагога, розповідь на загальних зборах про хороший вчинок, подяка в наказі. А наказ -- «це вираз волі колективу, це колективне заохочення».

Висновок

Дисципліна завжди виступає як форма суспільного добробуту людей. Такою вона може бути тільки в тому випадку, якщо будується за системою активізації особистості в найрізноманітніших галузях трудового і громадського життя. Отже, дисциплінованість -- результат виховного процесу в цілому, результат насамперед зусиль самого колективу дітей, що виявляються в усіх сферах його життя. Але для того щоб дисципліна сприймалася як явище моральне і політичне, у кожному колективі дітей слід роз'яснювати її необхідність, забезпечувати додержання доцільного, точного режиму.

Погляд на дисципліну у різні часи змінювався. Великий педагог А.С.Макаренко втілював свої ідеї і принципи у часи Радянського союзу.У Радянській державі дисципліна розумілася як явище зовнішнього порядку. При такій дисципліні від вихованця фактично нічого не вимагають, окрім найпримітивнішого заторможення, необхідного для зручності.

В наш час дисципліна розглядається дещо з іншої сторони. Абсолютно чужа для нашого суспільства дисципліна, яка зводиться тільки до заборонних норм.

Дисципліна в наш час «стає не технічною, а обов'язково етичною категорією».Проте загальні положення Макаренка залишаються і до цього часу актуальними.

Для формування дисципліни потрібно розкрити учням теорію окремих вчинків, наприклад стриманості, пошани до старих людей, до жінок, дітей, до себе і так далі «Ці прості положення повинні бути відомі всім вихованцям... як положення, що абсолютно не підлягають сумніву. До їх категоричного виразу потрібно завжди повертатися, як тільки в колективі виникають тенденції, їм протилежні»

Підставою дисципліни є вимога без теорії.Ні колектив, ні дисципліна не можуть бути створені, якщо не буде вимоги до особи, яка повинна бути нерозривно зв'язане з повагою, бо основна форма радянської дисципліни: якомога більше вимоги до людини, якомога більше пошани до неї.

Список використаної літератури

1. Любар О. О. Історія української педагогіки/ за ред. М.Г. Стельмаховича. - К.: ІЗНН. 2000.

2. Ніжинський М.П. Педагогическая система А.С. Макаренка. - М., 1973.

3. Павлова Н.П. А.С. Макаренко и педагогика школы. - К., 1976.