Методика виконання анімалістичного малюнка у початкових класах

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Методика виконання анімалістичного малюнка у початкових класах

Методика виконання анімалістичного малюнка у початкових класах

19

Реферат

Методика виконання анімалістичного малюнка у початкових класах

Тваринний світ дуже цікавий і різноманітний за формою і кольором. У початкових класах ці форми малюють найчастіше в профіль, що дає змогу зменшити вплив перспективних змін на зображення. Наочністю для малювання форм тваринного світу можуть бути спочатку іграшки, чучела, а потім і жива натура. Учні прагнуть зобразити рухи птахів, тварин такими, якими вони їх бачать. Навіть персонажів літературних творів вони часто зображують у русі і в досить складних перспективних положеннях.

Майбутній вчитель повинен уміти виховувати любов до малювання складних форм тваринного світу: показувати методи зображення їх, послідовність виконання малюнків тощо. Щоб виконати це завдання, необхідно знати теорію і методику малювання форм тваринного світу.

Птахи - дуже цікава натура для зображення. Різноманітність видів птахів, краса живих форм та фарб, особлива пластичність та динаміка, властиві багатьом птахам - все це являє великий інтерес для учнів. Хоч в рисунку птахів є деяка специфіка, але закони реалістичного зображення натури справедливі та обов'язкові також і для рисунку таких об'єктів.

Головним джерелом отримання знань і навичок в області зображення птахів являється систематична самостійна робота над зарисовками з натури (в тому числі з опудал). Головним засобом вивчення учнями птахів залишається рисунок з натури [2].

У будь-якому випадку, чи ведеться малюнок з живої тварини або з його чучела, треба знати хоча б основну його анатомо-конструктивну будову, тобто будова скелета і розташування мускулатури. Анатомічна будова людини і чотириногих має багато загального: череп, хребетний стовп, грудна клітка, лопатки, таз, кістки кінцівок. Мускулатура тварин теж аналогічна людській по своїй системі, розташуванню загальних м'язових масивів, а також по рухах, значно більш обмеженим у тварин. Кінцівки з'єднуються з тілом, як у людини. Ззаду вони з'єднуються через таз, спереду -- за допомогою плечового поясу, лопатки з'єднуються з грудною кліткою і хребтом за допомогою м'язів, що нагадують м'язи плечового поясу людини [1].

При порівнянні голови людини з головами різних тварин також виявляється багато загального в будові: двобічна симетрія, мозковий і лицьовий череп, верхня і нижня щелепи, очні западини. Тому побудова зображення тварин робиться так само, як і людини -- ті ж серединна, лицьова лінії і т.п. Багато загального й аналогічного і в будові кінцівок. Проте треба пам'ятати, що тварина ступає на передню кінцівку, що знаходиться в положенні пронації. Рухами супінації і пронації володіють: лев, ведмідь, кішка, заєць, кролик, кенгуру, у меншій мірі собака, копитні зовсім ними не володіють [3].

Рухи кінцівок тварин порівняно з рухами людини в основному схожі -- це рухи згинання і розгинання при ходьбі, бігу і стрибках. У хижаків в передніх лапах є хапальні рухи, які включають рухи пронації і супінації. Але при цьому рухи відведення в плечових суглобах різко обмежені; у копитних їх зовсім немає.

Скелети і мускулатуру тварини треба уважно розглянути, вивчити і запам'ятати -- це необхідно для майбутнього малювання тварин з натури і по пам'яті. Якщо не уявляти собі анатомічну будову тварини, а малювати тільки на основі контурів, зовні видимих опуклостей і западин, грамотного і виразного малюнка не вийде. От чому рекомендується по можливості виконати нариси і зарисовки з скелетів різних тварин. Це дасть можливість вивчити загальний рух тварини, рух його ніг, шиї, вивчити пропорції різних частин тулуба, принцип з'єднання частин тіла, розподіл основних мас тулуба [7].

Між скелетом людини і птаха також багато схожого: у птахів хребет особливо подовжений в шийній частині, грудна клітка з грудною кісткою, виступаючою вперед на зразок кіля корабля, - тут прикріпляються могутні грудні м'язи, що приводять в рух крила, які піднімають птаха в повітря. Плечовий пояс має своєрідну будову кісток (аналогічних людським ключицям і лопаткам), які сприяють розмаху крил. Таз легкий, тонкий; ззаду виступає хвостова частина хребта, управляюча хвостовим оперенням. З'єднання ноги і тазу приховане під оперенням, але по малюнку скелета можна зрозуміти, де знаходиться тазостегновий суглоб, де коліно, як від нього йде гомілка і під яким кутом виходить з оперення, де знаходиться гомілковостопний суглоб і як побудована ступня. У багатьох птахів (гусака, півня, голуба і ін.) ступня тільки опорна, у хижих птахів вона і хапальна, тому така могутня і сильна.

Після ознайомлення у загальних рисах з анатомічною будовою тварин, птахів (або в натурі -- скелети, чучела, або по репродукціях, ілюстраціях в книзі) можна приступити до малювання тварин з натури.

Спочатку доцільно зробити ряд начерків і зарисовок олівцем, вугіллям, сангіною, кистю, пір'ям (однотонною аквареллю, тушшю) з чучел тварин -- зайця, лисиці, білки, півня, курки, качки, сороки, ворони, фазана і ін., а по можливості і з живих моделей.

Залежно від поставлених завдань, характеру форми тварини, її шерстного покриву і оперення вибирається не тільки певна образотворча техніка, але і спосіб виконання швидкого малюнка. У образотворчій творчості широко використовуються наступні способи швидкого малювання:

-- одними лініями;

-- лініями з одночасним опрацьовуванням начерку штрихами;

-- виконання начерку із застосуванням елементів схеми побудови;

-- виконання начерку схемою;

-- виконання начерку тоном, «плямою» [5].

Залежно від вибраних способів виконання начерку він може починатися з осьових, серединних ліній, що вказують на загальний рух і просторове розташування тварини, птаха, з подальшою вказівкою короткими лініями, штрихами розташування шиї, голови, ніг, хвоста, або починатися лінією, мазком, що обкреслює силует, абрис, характерний для зображуваної тварини. Широко поширений спосіб виконання начерків тварин з використанням елементів схеми, коли начерк виконується геометричними формами, в які вписуються об'ємні форми тварин, а потім уточнюються і промальовуються індивідуальні особливості будови, шерстного покриву й оперення тварин і птахів.

Причому для уважного і ґрунтовного вивчення кожної тварини доцільно виконати декілька начерків і зарисовок окремих частин (голови, ніг і т. п.) однієї тварини з різних точок зору, з різних сторін. Якщо малювання ведеться з живої, рухомої моделі, краще стояти на одному місці і «ловити» різні рухи натури. Не проблема, якщо той або інший рух, поза швидко міняються, - треба почати інший начерк, а коли перший рух, поза повторяться, продовжити перший начерк і т.д. Слід мати на увазі, що в клітці, в умовах обмежених просторів багато рухів, пози тварин безперервно повторюються.

В практиці учнів можуть зустрітися випадки, коли прийдеться зображувати птахів в повітрі, коли вони летять. Потрібно при цьому враховувати, що політ буває двох видів: гребний, коли птах махає крильми, роблячи гребні рухи і відштовхуючись від повітря; і паруючий, коли птах підтримує своє тіло на розгорнутих крилах, користуючись інерцією чи підходящою течією повітря [9].

Рисуючи голови різних птахів, необхідно прослідкувати різницю форм, їх пропорції, місце знаходження основних частин. Рисуючи птахів, учень повинен також вміти зображувати ці об'єкти засобами живопису.

Щоб добре вивчити анатомічну будову тварин і птахів, отримати достатнє уявлення про методичну послідовність виконання їх зображення, необхідно зробити з натури ряд тривалих рисунків.

Ґрунтовний, достатньо тривалий в часі виконання рисунок дозволяє уважно розглянути, проаналізувати конструкцію тіла зображуваного птаха, передати характерні особливості його зовнішності за потрібним ступенем деталізації. Тоді рисунки можуть неодноразово знадобитися вчителю при виготовленні наочних посібників до уроків у школі. Відносно тривалих зарисовок, то вони можуть здійснюватися як з опудал, так і з живої натури, коли пропонується можливість нарисувати птаха, що знаходиться більш-менш тривалий час в одному положенні.

При роботі з живої натури рисунок хоч і може бути достатньо тривалим, але все ж він, як правило, обмежений в часі виконання. Рисунок з опудал птахів можна проводити протягом багатьох разів. Це дозволить зобразити натуру у всіх дрібницях з нерухливої моделі при постійному освітленні [1].

Будь-яка робота по зображенню птахів, з живої натури чи з опудала повинна проводитись послідовно, цілеспрямовано, з врахуванням особливостей зображуваного об'єкта і завдань, що стоять перед учнями. Послідовність роботи тривалого рисунку птаха з натури чи з опудала можна сформулювати так: відносно до композиційного задуму і формату листка потрібно виділити кордони зображення, легкими штрихами намітити загальні обриси форм птаха, з врахуванням його рухів, слідкуючи за тим, щоб фігура була стійко поставлена. Потім визначають співвідношення частин тіла: встановлюють довжину тулуба і знаходять його ширину, розміри голови, помічають лапи і хвіст.

Вишукуючи співвідношення частин тіла, слід починати з найбільш масивних частин, необхідно проводити роботу від загального до конкретного, від головного до другорядного, від великих частин до малих, піклуючись про цільність рисунку. При цьому звертають увагу на форму голови, грудини, тулуба, крил та хвоста [5].

Потрібно відмітити, під яким кутом нагнута вісь тулуба до поверхні землі чи до гілки, на якій сидить пташка, який напрям осі шиї по відношенню до тулуба, як розміщені осі ніг по відношенню до осі тулуба. Коли загальні форми птаха знайдені, то переходять до подальшого їх уточнення. Визначають конкретні особливості форм тулуба, голови, крил та хвоста, ніг. Форма тулуба більшості птахів яйцеподібна, що звужується по напряму до хвоста. Характер цього залежить від виду птаха, якого рисують. У різних видів птахів форми голови і шиї дуже різноманітні.

Учню потрібно враховувати, яка форма тулуба, яке місце на рисунку повинні займати крила та хвіст, які форми голови, шиї. Побудувавши загальну форму тіла птаха, необхідно провести уточнення окремих частин і деталей рисунку [6]. Аналізуючи натуру, з'ясовують, що кожна форма тваринного світу пристосована до того середовища, в якому вона живе. Так, основна форма тіла риби пристосована до легкого плавання у воді і нагадує овал, який інколи буває видовжений і загострений з обох кінців.

Вивчивши форму тулуба, голови, плавників, відношення розмірів окремих частин натури -- риби, приступають до її зображення. Спочатку проводять осьову для визначення напряму тіла і виявлення руху риби. Потім намічають довжину і найбільшу ширину її, визначають місце і величину голови, тулуба, хвоста і плавників. Перевіривши й уточнивши пропорції і перспективне положення тіла, приступають до виявлення форми і малюють деталі риби.

Перспективне зображення риби малюють вже в 1 класі на уроках тематичного малювання («Рибка в акваріумі серед водоростей»), коли учні прагнуть намалювати рибок такими, якими вони бачили їх -- у русі і в різних перспективних положеннях. Тому майбутній учитель повинен вміти малювати риб у різних просторових положеннях.

Розглядаючи форми різних птахів, помічаємо, що основна форма їхнього тулуба нагадує яйце -- форму, в якій формувався на початку свого життя кожний птах. Форми голови, шиї, тулубів птахів надзвичайно різноманітні і цікаві [4].

Намалювати птаха з живої моделі, у русі без досвіду дуже важко. Найкращими моделями для вивчення цих форм у натурі спочатку є іграшки, а потім -- чучела птахів і жива натура. Щоб полегшити зображення складної форми птахів або тварин, слід користуватися конструктивними схемами, від яких легко перейти до реального зображення натури.

Чучело птаха спершу слід зображувати в профіль. Поставивши натуру, аналізують її конструктивну форму, освітлення тощо. Звертається увага на форму птаха, його пропорції, плавність переходу форми тулуба, шиї, голівки. Наприклад, під час аналізу чучела голуба звертають увагу на те, що воно має тулуб овальної форми з нахилом назад, круглу голівку з напрямом дзьоба вниз, ніжки з нахилом уперед. Легкими штрихами визначають на папері загальні розміри птаха і пропорції тулуба, голови з дзьобом, хвоста, ніг і малюють з натури його загальну форму. Потім промальовують деталі і передають об'ємну форму чучела.

Далі ускладнюють завдання перспективним поворотом чучела вперед до того, хто малює. Зображення птахів на тематичних малюнках закріплює уміння і навички в малюванні їх у просторі [8].

Малювання тварин, як і птахів, потрібно починати з іграшок і чучел у профіль. Малюнок починають з розміщення зображення на аркуші паперу, визначення загальної величини і пропорцій тіла тварин. Осьовими лініями визначають положення в просторі тулуба, голови, ніг тварин, узагальнено зображують їхню форму.

Перевіривши і уточнивши за натурою визначені пропорції тіла, їхній взаємний зв'язок, промальовують необхідні деталі і виявляють об'ємність форми світлотінню. Набагато важчим завданням є зображення моделі тварини, розміщеної в повороті та в русі відносно до того, хто малює. Особливу увагу звертають на перспективну побудову малюнка, передачу індивідуальних особливостей тварини, виявлення її форми світлотінню і на передачу фактури [10].

Якщо дозволяє час і вчитель упевнений, що діти зацікавилися малюванням тварин, дуже корисно виділити ще одну годину для виконання швидких начерків з натури живого кролика чи іншої тварини (морської свинки, білки тощо). Для цього насамперед потрібно заздалегідь домовитись із учителем біології (якщо при школі є живий куточок) або кимсь із учнів, хто займається кролівництвом, щоб принести в школу живу натуру для виконання начерків.

Щоб тварина спокійно почувала себе перед класом, на підвищенні обладнують демонстраційне місце: застеляється низ, а з трьох боків столу влаштовується з картону чи цупкого паперу загорожа. Тварині дають улюблені харчі, щоб вона якомога менше рухалася [2].

Процес виконання начерків з живих тварин дуже складний, але водночас і цікавий. Адже лише в русі найбільш повно виявляється характер тварини, пластичність будови її тіла. З другого боку, в учнів з особливою активністю виробляється спостережливість, окомір, техніка виконання. Малювання живих тварин з натури має багато складнощів. По-перше, в наш час у місті тварини в основному знаходяться в зоопарку, що дуже незручно з погляду учбового малювання. По-друге, тварини дуже рухомі і їх дуже важко, часом неможливо, зображати з однієї, фіксованої точки зору. Тому звичайно обмежуються виконанням швидких начерків і зарисовок з натури живих звірів, птахів, риб, домашніх тварин. Виконання ж тривалих робіт (малюнків в олівці, вугіллі, акварелі) звичайно ведеться з чучел тварин.

Більшість птахів і тварин дуже рухливі, і тому важко розраховувати на те, що модель буде достатньо довго знаходитися в тій позі, яка потрібна для виконання задуманого рисунку. Приходиться терпляче чекати моменту, коли повториться вибрана для зображення фаза руху і можна буде продовжувати роботу. Потрібна немала спритність, досвід та активність, щоб успішно рисувати птахів у русі. В таких випадках доречно використовувати швидкі начерки. За допомогою лаконічних засобів в них передається саме головне, характерне для того чи іншого об'єкта.

Начерки - це найбільш стиснута, економна за засобами розповідь про побачене. В тривалому начерку можна детальніше показати натуру, приділити більше уваги істотним деталям. Але і такий начерк повинен залишатися дуже коротким [3].

Поетапність начерку така: спочатку потрібно заздалегідь вдивитися в натуру, оцінити побачене, подумки уявити собі завдання і кінцевий результат роботи. І все це потрібно зробити в надзвичайно стислий відрізок часу, інколи майже миттєво. Таким чином, зміст начерку, виділення істотних елементів, досягнення цільності зображення повинні швидко і впевнено здійснюватися учнями. В результаті систематичної роботи з'являється необхідний досвід та впевненість, які дозволяють в подальшому виконувати начерки на високому рівні.

Щоб засвоїти принципи роботи над анімалістичною тематикою, учням потрібно наполегливо оволодівати правильними методами виконання начерків, застосовувати різні матеріали і техніки рисунку, добиватися правдивої та виразної передачі натури. Потрібно привчити себе дотримуватися послідовності роботи: спочатку швидко та цікаво скомпонувати зображення, відмітивши легкими насічками його межі, потім встановлюють основні пропорції об'єкту, характеризують рухи птахів і проводять необхідні уточнення форми, добиваючись правдивості, виразності та цільності начерку. В більшості випадків всі ці дії здійснюються дуже швидко (див. рис. 1).

Давати загальні методичні вказівки з роботи над начерками важко завдяки різноманітності завдань, що виникають при рисуванні різних представників світу птахів. Однак можна відмітити деякі закономірності такої роботи, дати окремі рекомендації з її проведення. Перш за все, слід враховувати, що послідовність виконання начерку, рисунок від загального до конкретного, від великих, головних частин до більш дрібних, другорядних, необхідність досягнення цільності зображення - це загальні обов'язкові принципи, які дотримуються при будь-якій тематиці як в тривалому рисунку, так і в начерку. В останньому випадку всі ці завдання вирішуються швидко, вичерпно.

Рис. 1.

Велике значення має розвиток умінь визначати найбільш цікаве, характерне в кожній моделі. Можна не встигнути передати які-небудь деталі, але не можна не помітити головного і в натурі, що складає її індивідуальні особливості і є важливим для загальної характеристики.

Велику привабливість і разом з тим немалу трудність являє зображення птахів у русі, коли найбільш повно проявляються характерні особливості їх пластики. Такі начерки відрізняються особливою життєвою правдивістю і виразністю [6].

Учням потрібно спочатку набути досвіду в рисунку малорухливих птахів. Поступово тематику начерків і завдання роботи можна ускладнювати, варіювати.

Корисно врахувати таку можливість виконання начерків: рисуючи птаха в будь-якому русі, потрібно по мірі змінення його положення відповідно змінювати місце, рухаючись вслід за ним і продовжуючи рисунок фактично з однієї і тієї ж точки зору. Можна також робити зарисовки птахів в різних положеннях на одному листку паперу, роблячи паралельно декілька начерків, час від часу продовжуючи роботу над кожним положенням, по мірі повертання птахів в те чи інше положення. Виконувати такі зарисовки краще стоячи, тоді учень більш рухливий, у нього більше можливостей вибирати потрібні точки зору [11].

В начерку важливо передати загальні обриси тіла птаха, його головні пропорції та рухи. Дуже виразним положенням тіла, коли особливо чітко видно характерні обриси птахів, часто являється профіль. В цьому випадку добре співвідносяться особливості його силуету та основні пропорції. Однак, не слід обмежувати зображення тільки профільних положень деталей. Необхідно спостерігати і рисувати їх з різних точок зору.

При виконанні подібних начерків необхідна швидкість і легкість натиску олівця. Схема конструктивної основи тіла, допоміжні лінії, як правило, не виконуються, головна увага звертається на характер контурних ліній, які і визначають особливості будови, пропорції тварин, характер рухів тощо. Швидкий штрих кладеться лише в найбільш тіньових місцях.

Особливу увагу потрібно звергнути на психологічну підготовку учнів до виконання цього завдання, тому що перші начерки, як правило, часто бувають невдалими, і діти можуть швидко розчаруватись у наслідках своєї праці. Щоб зацікавити учнів, це завдання можна оголосити конкурсним, влаштувавши в кабінеті виставку кращих начерків.

Рис. 2.

Тональне опрацьовування малюнка починається з нанесення штрихами тону в ділянках, розташованих в тіні (власна тінь, півтінь, падаюча тінь). Далі тон посилюється, насичується, і тим самим одночасно уточнюються, конкретизуються форма, об'єм окремих ділянок фігури тварини, вигини, повороти шиї, спини, лопаток і т.д. [4].

Важлива увага надається передачі фактури шерстного покриву тварини, оперення птаха, їх напрямку і розподілу. З цією метою необхідно не поспішаючи розглянути «рух», напрямок шерсті, оперення на окремих ділянках тварин, птахів, розібратися в його закономірностях і за допомогою штрихування і тушування передати м'якість, пластичність, гладкість шкіри одних тварин і пухнастість інших.

Після виконання ряду начерків і зарисовок можна переходити до тривалих малюнків з натури (олівцем і аквареллю), чучел тварин і птахів: вовка, зайця, лисиці, їжака, собаки, кішки, кози, качки, сороки, шуліки, голуба і ін. Тварини зображуються як окремо, так і в групі [1].

Якщо малюнок виконується аквареллю, можна застосувати будь-який спосіб роботи акварельними фарбами. Але на самому початку, при виконанні перших завдань, все ж таки краще використовувати прийом поступового насичення кольору, прийом лесування, роботи «по сухому». Необхідно також виконати якомога більше швидких етюдів аквареллю з опудал тварин і їх деталей.

Основне завдання, яке стоїть перед учнем при роботі над живописними начерками та швидкими етюдами така: по можливості коротко за допомогою жодних зображуючих засобів дати загальне уявлення про форму та колір птаха та його головних деталей [9].

В живописі зображуючими засобами являються красиві плями, відношення теплих та холодних відтінків кольорів. Живописний начерк можна виконувати, зробивши на листку попередню розмітку олівцем.

Кольорові начерки і швидкі етюди повинні відрізнятися сміливими, обдуманими рішеннями, передачею головних, істотних особливостей натури, узагальненим тлумаченням зображуваного. Дуже зручним матеріалом для проведення такої роботи являється акварель. Вона володіє великими зображуваними можливостями, оперативна в руках учня, порівняно проста в користуванні, що немало важливо при здійсненні швидких етюдів і начерків. Акварель забезпечує різноманітність технічних прийомів виконання живописних творів.

Розглядаючи завдання живописного зображення птахів, потрібно зупинитися на деяких моментах. Одним із таких моментів являється велике яскраве різноманіття, кольорове багатство зображуваної натури, різниця в характерному забарвленні зовнішнього покриву, тобто пір'ї [8].

На початковому етапі роботи виконується підготовчий рисунок, на якому встановлюється обриси тулуба птаха, намічаються головні деталі. На останньому, заключному етапі роботи завершується уточнення кольору та форми. Додатковим перекриттям тонких шарів акварельних фарб досягається складність кольорових нюансів та активна кольорова і тональна співзвучність.

У практиці вчителя образотворчого мистецтва й досі використовується такий традиційний для школи вид графічної діяльності, як малюнок крейдою на класній дошці. Це пояснюється передусім доступністю і економністю даного матеріалу. Класна дошка і крейда є в будь-якій школі, з їх допомогою вчитель може швидко проілюструвати своє пояснення. Крейдяне зображення легко стерти, змінити яку-небудь його частину, доповнити іншими елементами. Це необхідно в тих випадках, коли треба розкрити перед учнями процес роботи в динаміці, показати можливість збагачення малюнка деталями або принципи виправлення помилок. Використовують крейду головним чином для створення лаконічних лінійно-контурних нарисів на класній дошці.

За необхідності можна виконати і відносно деталізований малюнок крейдою з узагальненою характеристикою тональних відносин і об'ємної форми предметів. У таких випадках доцільно в тіньових місцях малюнка залишати чисту темну поверхню дошки, а світла трактувати за допомогою крейдяних штрихів різної товщини і з різною силою натиску на крейду, домагаючись потрібного співвідношення світла і тіні [3].

Не потрібно затрачати час на складні малюнки, що виконуються крейдою або в комбінації його з іншими матеріалами, якщо вони вимагають значної витрати часу для свого здійснення. Ефект, що досягається такими малюнками, може бути забезпечений за коротший відрізок часу швидкими, лаконічними начерками, зробленими вугіллям, сангіною, пастеллю, аквареллю, гуашшю, кольоровою крейдою на великих листах білого або сірого паперу.

Слід відмітити, що малюнки крейдою мають менші образотворчі можливості, аніж начерки, зроблені за допомогою інших матеріалів, широко вживаних в творчій практиці художників. Наприклад, навіть спрощена передача світлотіньових відношень в крейдяному малюнку досить важка внаслідок негативності зображення. Крім того, такий малюнок досить умовний (білі контури предметів на темному фоні) і лише віддалено нагадує звичні зорові сприйняття. Проте добре підготовлені, умілі художники-педагоги спроможні виконати переконливі, виразні малюнки крейдою на класній дошці. Впровадження в практику роботи вчителів образотворчого мистецтва матеріалів, зручних для виконання педагогічних малюнків, звужує область застосування крейди, але не виключає її повністю з арсеналу художника-педагога [10].

Необхідно підкреслити важливість дотримання методичної послідовності виконання педагогічних малюнків. За діями вчителя пильно спостерігають школярі. Не можна працювати безсистемно, не зважаючи на прийняті в методиці принципи послідовного виконання малюнків: від загального -- до часткового, від головного -- до другорядного. Пояснювальне, показове малювання, що проводиться вчителем, активно впливає на школярів, і виконувати таке малювання слід відповідально, враховуючи, що весь процес роботи над малюнком, кожний його етап є педагогічною дією [1]. Можна відмітити своєрідну динамічність педагогічних малюнків, яка полягає в тому, що протягом дуже нетривалого часу вчитель поступово створює малюнок в присутності учнів, які бачать весь процес малювання в динаміці: від перших штрихів до останніх.

При виконанні педагогічних малюнків необхідно враховувати вік дітей, рівень їх розвитку, інтереси, можливості. І справа тут не тільки в змісті завдань, передбачених програмою для того або іншого року навчання. Важливо ще й те, щоб малюнки вчителя по кількості і складності закладеної в них учбової інформації, за своїми образотворчими якостями, по своїй цільовій орієнтації були різними для кожної вікової групи учнів. Наприклад, в малюнках, призначених для школярів молодших класів, міра спрощення зображення може бути дещо більшою, ніж в малюнках, розрахованих для демонстрації старшим учням. Відповідно у кожній віковій групі може змінюватися співвідношення захоплюючого початку і раціонально-логічного матеріалу в малюнках вчителів [8].

Не завжди зміст педагогічних малюнків, що залежить передусім від теми уроку й навчального матеріалу, що ілюструється, може мати яскраво виражену образну характеристику або супутнє гумористичне трактування зображення. У тих випадках, коли змістом пояснювальних малюнків є матеріал методичного характеру (наприклад, демонстрація послідовності створення зображення або методів побудови об'ємної форми якого-небудь предмета), принцип подачі учбового матеріалу буде відбуватися з переважанням логічних елементів над емоційними.

Вчитель-художник повинен володіти підвищеним педагогічним тактом, гострим чуттям художника, щоб не перевантажити своє пояснення, образотворчий показ навчального матеріалу зайвою геометризацією, щоб не перетворити процес навчання, цікаві заняття малюванням в нагромадження методичних схем.

Малюнок вчителя -- авторитетне свідчення правильності тих методичних положень, які висловлює вчитель під час усних пояснень. Такий малюнок переконує школярів в користі і доцільності навчання, в необхідності оволодіти образотворчою діяльністю. Педагогічне малювання, уміло і цікаво виконане вчителем, підіймає його авторитет [4].

Важливу роль в оволодінні майстерністю швидкого малювання відіграє розвиток зорової пам'яті і уяви, уміння здійснювати начерки на основі швидкоплинних вражень, отриманих внаслідок короткочасного спостереження натури. У зв'язку з цим представляють інтерес вправи в швидкому малюванні. Одна з таких вправ проводиться так [7]. Протягом 1-2 хвилин слід уважно розглянути об'єкт майбутньої зарисовки, визначити його основні характерні особливості, принцип побудови, а потім, прибравши предмет або відвернувшись від нього, зробити лаконічний нарис по пам'яті. Наприкінці роботи можна знову подивитися на модель, щоб оцінити міру об'єктивності зображення. Згодом виконання зарисовок за спостереженнями стає звичною справою, і їх створення не представляє значних труднощів.

Однією із складових майстерності швидкого малювання є уміння створювати гранично лаконічні начерки, спрощувати зображення до міри узагальненого образу. У цьому відношенні виявиться корисним такий тип вправ: після виконання якого-небудь тривалого малюнка або ґрунтовно проробленого нарису з натури треба зробити швидкий начерк на цю ж тему по пам'яті. Іноді потрібно повторно поглянути на натуру, щоб зробити відбір найголовнішого, добитися бажаної міри спрощення і лаконізму зображення. У ході такої роботи відкидаються подробиці, не проводиться ретельне моделювання, виявляються істотні особливості об'єктів, проводиться скорочення малоінформативних ознак, виявляється узагальнений образ предмета [2].

Швидка уявна оцінка натури, забезпечення пропорційного і тонального взаємозв'язку частин зображення, виявлення образної сутності моделі, застосування відповідних графічних засобів для втілення задуму художника, лаконізм і виразність вирішення начерку -- все це має важливе значення в швидкому малюванні, яким досконало повинен володіти художник-педагог [6].

Розвиток зорової пам'яті і уяви має важливе значення для художника-педагога. Уміння вільно і упевнено малювати, опираючись на зорові уявлення і пам'ять, є обов'язковою умовою успішної роботи вчителя. Йому доводиться постійно керувати образотворчою діяльністю школярів, підказувати і показувати їм, як малювати різні сюжети і об'єкти. Робити це слід цікаво, переконливо і професійно.

Тематика дитячих малюнків багата і різноманітна, в них нерідко переплітаються реальність і фантастика. Допитливий розум дітей, їх активність часто виражаються в образотворчій творчості. Проводячи заняття із школярами, вчитель часто імпровізує, дає відповіді на незаплановані заздалегідь питання, малює різні об'єкти в різних поєднаннях і положеннях. Для цього необхідно володіти тренованою зоровою пам'яттю, багатою уявою, мати значний запас зорових уявлень. Ці якості корисні і в особистій творчій роботі вчителя [3].

Різноманітний тваринний світ -- це істотна частина навколишньої нас природи, з якою тісно пов'язане життя людини. Анімалістична тематика є важливим компонентом творчої діяльності художників. Педагоги повинні знати особливості зображення анімалістичних сюжетів, знати принципи анатомічної будови тварин і птахів, мати досвід їх малювання. Головним джерелом отримання навичок є зарисовки з натури, що проводяться в зоопарку, в сільській місцевості, в лісі і т. д. Крім того, необхідно виконати ряд нарисів з опудал.

Пластична краса тварин найбільш повно розкривається в динаміці, яка в кожному випадку має свої особливості. Так, процес ходьби або бігу складається з елементів, що послідовно чергуються (почергове висунення ніг, моменти опори, вільний крок і т.д.). Кожній фазі руху властиві свої закономірності. Знаючи ці особливості, художник зможе виразно передати своє враження від натури, свої творчі задуми [8].

Дуже зручним, мобільним засобом зображення анімалістичної тематики є начерки. З їх допомогою можна фіксувати свої враження, малювати тварин в русі, часто змінювати сюжети, чергувати матеріали і техніку малюнка. Добре виконані начерки тварин в динамічних позах вирізняються особливою правдивістю і виразністю.

Список використаної літератури

1. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття). - К.: Райдуга, 1994. - 112 с.

2. Национальная доктрина развития образования // Освіта. - 2002. - №26 (4984). - 96 с.

3. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Педагогічна газета. - 2002. - Січень. - №1. - С. 4-7.

4. Концепція національного художнього виховання дітей, учнівської та студентської молоді в умовах відродження української національної культури // Освіта. - 1995.- 6 верес.

5. Концепція художньо-естетичного розвитку школярів в системі освітньої галузі “Мистецтво” // Мистецтво і освіта. - 1999.- №8.- С.62-63.

6. Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог, школа. - М.: Педагогика, 1984. - 254 с.

7. Амбруш В. Как изображать животных. - СПб.: Альянс, 1998. - 120 с.

8. Антонович Є. А., Проців В. І., Сенд С П. Художні техніки в школі. -- К.: ІЗМН, 1997. - 312 с.

9. Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. - М.: Наука, 1979. - 168 с.

10. Бєлкіна Е. Виховання мистецтвом // Мистецтво та освіта.- 2001.- №2.- С.36-38.

11. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К.: Мистецтво, 1981. - 178 с.

12. Васильєва О., Поклад І. Розвиток творчої особистості дитини в образотворчій діяльності // Мистецтво та освіта. - 2002.- №2.- С.42-43.

13. Ватагин В.А. Изображение животного. - М.: Просвещение, 1957. - 96 с.

14. Виноградова Г. Малювання з натури. - К.: Рад. школа, 1976. - 118 с.

15. Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво. 1-2 класи. - К.: Рад. шк., 1991. - 128 с.

16. Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Искусство, 1986. - 573 с.

17. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчителя. - К.: Рад. школа, 1975. - 224 с.

18. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1-3 классах. - К.: Наука, 1978. - 168 с.

19. Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. - М.: Просвещение, 1971. - 127 с.

20. Дейнека А.А. Учитесь рисовать. - М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. - 224 с.

21. Дейнеко М.Г. Уроки образотворчого мистецтва. - К.: Освіта, 1980. - 144 с.

22. Демченко І. Творчий розвиток молодших школярів засобами образотворчого мистецтва // Рідна школа. - 2002. - №6. - С. 62-64.

23. Задорожний В.І., Боровиков О.Я. Уроки образотворчого мистецтва. 1-3 класи. - К.: Рад. шк., 1972. - 151 с.

24. Кальнинг А.К. Акварельная живопись. - М.: Искусство, 1968. - 76 с.