Самовиховання підлітків

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Самовиховання підлітків

Самовиховання підлітків

План

1. Риси морального портрета

2. Моделювання своєї особистості

3. Удосконалюємо свої властивості

4.Розвиток розумових цінностей. Думка та мова

Література

Ціль роботи: узагальнюючи досвід психологів запропонувати практичні кроки для підлітків, які зацікавленні у самовихованні. Показати основні напрямки самовиховної роботи.

Для одних підлітків раніше, для інших -- пізніше постає питання: як будувати своє життя надалі; яким бути?

У багатьох сім'ях начебто з дитинства програмується той або інший життєвий шлях. Спробуйте спитати підлітків, якої професії вони бажають набути, і ви з'ясуєте, що не завжди в сім'ї вчителів підростає ще один педагог, у сім'ї лікарів -- медик. Нині перед молоддю, яка, незважаючи на вік і відсутність життєвого досвіду, вже в юні роки є власником частки родинного майна, житлового фонду, землі, належить вчасно і ретельно продумати свої подальші дії: у виборі трудової діяльності, визначенні частки майна, якою слід правильно розпорядитися, щоб не руйнувати, а створювати умови свого життя, праці, навчання.

Створення умов свого життя прямо залежить від ставлення до суспільства, праці, до людей і самого себе, тобто від основ моралі.

Внутрішній світ людини, її душевні властивості складаються у цілий комплекс: риси характеру, вольові якості, ідейні та духовні прагнення, моральні принципи.

Чи станете ви особистістю -- залежить лише від вас. Чим раніше зробити рішучий крок до проектування власної долі, тим швидше визначите ким і яким бажаєте стати. Вочевидь, з роками під тиском обставин або зі зміною рівня освіченості багато чого уточнюватиметься, коригуватиметься. Та перший крок до майбутньої власної долі слід зробити якнайраніше.

Спочатку зробимо короткий перелік головних моральних якостей і властивостей, потім виокремимо ті з них, які бажано сформувати у собі молодої людині.

1. Риси морального портрета

Сучасна молода людина може сама вирішити, які риси характеру і моралі вона хоче виховати в собі. Основа такого вибору -- життєвий досвід (власний і з оточення), літературні твори, кінофільми, відомості з етики, естетики, соціології тощо.

Психологічна наука визначає особистість як «людину, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно-значущого та індивідуально-неповторного».

Риси, які відображають моральну спрямованість особистості, складають певне коло узагальнених якостей по відношенню до оточення, до суспільства: патріотизм, принциповість, правдивість, працьовитість, дисциплінованість, вимогливість до себе та до інших. Ці риси здебільшого виявляються в праці, навчанні, громадській роботі, у спілкуванні на офіційному рівні.

Інше коло особливостей людини складають емоційно-вольові та інтелектуальні риси, тобто риси внутрішнього світу: мужність, сміливість, рішучість, наполегливість, пристрасність, імпульсивність, вдумливість, розсудливість тощо.

Важко укласти в якусь жорстку схему всі моральні риси людини, адже будь-яка схема відбиватиме лише одну чи кілька сторін складної структури особистості.

Користуючись нижченаведеним, запишіть у своїй щоденник чи блокнот ті риси, які б ви хотіли виробити у себе.

Безпосередність. Бережливість. Благородство. Вимогливість. Вихованість. Відповідальність. Вірність. Воля. Героїзм. Гордість. Доброта. Допитливість. Дружелюбність. Егоїзм. Захопленість. Зрадливість. Ініціативність. Легкодухість. Мрійливість. Мужність. Почуття обов'язку. Патріотизм. Переконаність. Підлість. Повага. Правдивість. Працьовитість. Принциповість. Ревнивість. Розчарованість. Самовідданість. Самолюбство. Скромність. Совісність. Тактовність. Терпимість. Товариськість. Формалістичність. Цілеспрямованість. Честолюбність. Честь. Чесність. Щедрість.

Психологи пропанують методику створення «сценарію» змін у собі, яка відповідає соціальному станові людини, сформованому ринковими відносинами. Зазначимо що така методика стане в пригоді більшості молодих людей, які бажають підготувати себе до розмаїття стосунків у світі, бізнесу підприємництва, допоможе критично поглянути на себе і планомірна скоригувати властивості власного «Я».

-Три ключові стадії зміни в собі

1. Визначте, що саме ви хочете змінити в собі або яким хочете стати.

Спитайте себе: «Як би я хотів змінитися?» Наприклад, хотіли б ви бути більш приязним й динамічним, сердечним і ніжним, діяти більш чітко, бути впевненим, перебуваючи в колективі? Як би ви хотіли змінитися, здібності сил вашого розуму можуть допомогти вам уявити собі риси характеру, яких би ви хотіли позбутися, і навпаки, які б ви хотіли розвинути.

2. Використайте процес створення сценарію в думках, щоб уявити себе в новій ролі.

Ця процедура становить фундамент для ваших змін, оскільки ви створюєте для себе індивідуальність або характер приблизно в такий спосіб, як це міг би зробити режисер. Надалі, знову й знову подумки репетируючи цю роль, ви закріплюєте реальність цього нового образу. І ви дивитиметеся на себе по-іншому, діятимете в реальному світі, що також допоможе вам поводити себе інакше.

3. Втілюйте свій новий сценарій у життя.

Тепер прийміть нову роль і діяльність, які ви створили для себе, і випробуйте їх на практиці в реальних ситуаціях. Наприклад, якщо і ви вирішили, що хочете бути приязнішим, і уявили, що ви так поводитесь з усіма, хто оточує вас, то так і робіть, створюючи подумки ваш новий образ як образ чуйної та приязної людини, що вик ликає в інших позитивну реакцію.

Що я хочу змінити або яким стати?

Візьміть аркуш паперу і олівець, поділіть аркуш на два стовпчики. Один стовпчик назвіть «Риси характеру, яких я хочу позбутися», другий -- «Риси характеру, яких я хочу набути».

Спочатку розслабтесь, потім, подивившись на перший стовпець, почніть «мозкову атаку» і швидко запишіть усі риси, яких ви хочете позбутися. Записуйте все, що спадає на думку, і не намагайтесь розмірковувати, чи реально для вас позбутися цієї риси (якості). Продовжуйте доти, поки не запишете хоча б п'ять рис характеру, або поки процес не почне уповільнюватися.

Далі зверніться до другого стовпчика і також за допомогою «мозкової атаки» швидко запишіть усі риси, які ви хочете мати. В деяких випадках вони можуть бути протилежні тим, яких ви хочете позбутися (наприклад, замість того, щоб бути сором'язливим, ви хочете бути більш товариським, замість того, щоб бути нетерплячим щодо людей, ви хочете стати більш чуйним). Надалі продовжуйте цей процес і записуйте все, що спадає вам на думку, не намагаючись критикувати або оцінювати це. До того ж, пробуйте міркувати, чи реально для вас набути таких якостей.

Знову продовжуйте записувати доти, поки не запишете хоча б п'ять рис або поки процес не почне уповільнюватися. Коли ви відчуєте, що закінчили перелік і готові визначити пріоритетність рис, яких ви хочете позбутися, для кожної з них знайдіть протилежну рису, якої ви хочете набути, і запишіть до другого стовпчика. Наприклад, якщо ви записали: «Стати менш негативним і критично настроєним», то протилежною рисою може стати: «Бути більш позитивним і прихильним».

Після того,я к ви записали цю протилежну рису, викресліть ту рису характеру, якої ви хочете позбутися. Якщо ви вже записали протилежну рису у другому стовпчику, то просто викресліть її в першому.

Щоб з'ясувати пріоритет, розгляньте по черзі всі риси в списку і визначить, наскільки вони важливі для нас, супроводжуючи кожну з них нумерацією: 1 (дуже важлива), 2 (важлива) і 3 (бажано мати, але не так важливо). Напишіть ці цифри поруч з кожною рисою.

Встановивши пріоритет, ви працюватимете над розвитком найважливіших для вас рис. Не працюйте відразу над розвитком більш як три риси водночас. Якщо ви відчуєте, що зробили їх своїми індивідуальними якостями, перейдіть до наступних рис. Якщо ви помітите, що дуже змінилися, складіть новий список пріоритетів.

Використання сценарію подумки для того, щоб уявити себе в новій ролі

Коли ви визначили, яку рису або риси вам треба насамперед розвивати, наступним кроком буде використання уявного сценарію для їх розвитку. В цьому сценарії ви бачите себе таким, яким хочете бути, і створюєте сценарій, в якому ви можете подумки грати цю роль знову і знову доти, поки не виробите в собі впевненість, що ви можете це зробити. Водночас ви створите посилюючий образ -- такий, наприклад, як колір і тварина, з тим, щоб нагадати собі, коли ви перебуваєте в реальній обстановці, що ви можете зробити так само, як ви робили це подумки.

Для того щоб краще зрозуміти, які зміни потрібне зробити у себе, підлітку пропонується класифікація типів запропонованих відомими психологами.

Будь-який тип характеру визначається певними рисами, способами сприйняття світу і стосунками з іншими людьми. Кожна особистість незалежно від особливостей її характеру має своє уявленні про етику та чесність. Звичайно, в кожного з нас є сукупність рис характеру, що становить нашу індивідуальність.

Наприклад, американський вчений Вільям Марстон пропонує характеристики чотирьох типів людей (теорія Диск): Д -- схильний до лідерства і цілеспрямований; И -- має великий вплив на людей і зацікавлений в них; С -- дуже стійкий і володіє стабільністю; К -- йому властиві висока порядність і компетентність. Фізіолог Карл Юнг поділяє людей на тих, хто поєднує в собі таких, які думають і розуміють, та на тих, хто синтезує в собі таких, які знають і відчувають.

Дж. Грехем Скотт характеризує людей відповідно до типу їх сприйняття і стилю поведінки з орієнтацією на дії. Отже, є такі типи характеру:

1) особистість, що бере на себе відповідальність;

2) аналітик і дослідник;

3) людина особистість;

4) сумлінний планувальник.

Особистість, що бере на себе відповідальність, як правило, має дуже розвинену здатність сприймати інформацію на слух. Аналітик і дослідник має добре розвинене зорове сприйняття; людяна особистість тонко відчуває різні почуття, реагує емоційно й промовисто. Сумлінний планувальник нерідко має таке відчуття, що він знає або і впевнений в тому, яким є стан речей або яким він буде. Звичайно, кожна особистість може бути сукупністю цих різних типів.

Використайте будь-яку термінологію для цих типів характеру, яка вам найбільш до вподоби. З'ясуйте той факт, що люди мають різні типи сприйняття і стиль поведінки. Тому, щоб найбільш ефективно налагоджувати з ними стосунки, ви повинні знати про їхні погляди, оскільки люди особливо чуйні до тих, хто поділяє їх точку зору (погляди). Таким чином, начальник, користуючись своєю обізнаністю, може краще керувати своїми підлеглими, а підлеглий, у свою чергу, може налагодити кращі стосунки зі своїм начальником.

2. Моделювання своєї особистості

Ознайомившись з різними типами характеру можна приступати до «моделювання» ескізу свого: соціального портрета, передбачення майбутньої чи бажаної соціальної ролі. Наше суспільство переживає складний, але дуже цікавий період перерозподілу соціальних цінностей, ролей, значень. З'являються нові соціальні групи, нові соціальні та економічні стосунки, нові форми громадських організацій, адміністративних утворень тощо. Яку нішу у цьому розмаїтті хотіли б зайняти ви? Яку соціальну роль ви збираєтесь виконувати?

Якщо два десятка років тому молода людина мала досить обмежений вибір (робітник, селянин, вчений, керівник, ледар), то нині цей перелік доповнений багатьма новими ролями (бізнесмен, банкір, і підприємець, шоумен, депутат, безробітний, меценат, акціонер, фермер, орендар тощо). У нинішніх умовах ролі нерідко переплітаються, доповнюють одна одну: вчений створює мале підприємство, селянин стає фермером, бізнесмен присвячує себе підготовці різних шоу та конкурсів, безробітний виставляє свою кандидатуру на вибори.

Звичайно, кожна роль вимагає певної моральної основи та освітньої підготовки, а головне -- неабиякого прагнення. Скільки людей наслідують обломових і манілових: мріють, планують, комусь заздрять, але ж не роблять жодного кроку для досягнення мети, мрії.

Спробуємо ж передбачити, яким чином досягти наміченої ролі: вступити на навчання до середнього чи вищого навчального закладу;

закінчити курси;

навчитися у батьків та родичів;

поїхати в інші країни;

скористатися наявною власністю і стати підприємцем;

вкласти наявну власність в акції;

вступити до громадської організації чи партії;

піти на роботу на підприємство;

створити своє підприємство;

одружитися;

жити за настановами батьків;

жити за настановами друзів;

жити без плану, як поведеться.

Так формується життєва програма.

Англійський психолог Чессер в одній із своїх праць писав: «Життєва програма має включати до себе набагато більше, ніж тільки забезпечення прожиття і задоволення честолюбства. Це занадто вузько, щоб охопити мету, якій має бути присвячене наше порівняно коротке існування на світі. І хоч не можна змінити середовище, в якому живемо, ми можемо змінити своє ставлення до нього і не дати йому нас перемогти. Планувати своє життя -- означає просто вирішити, якою людиною ми хочемо стати, не те, що можливе для когось іншого, а що можливе для нас».

Життєва програма вимагатиме від вас постійної творчості, адже виникатимуть ближні і дальні цілі, конкретні завдання для їх досягнення, буде необхідно у чомусь себе обмежувати, до чогось себе приневолювати. Були часи, коли зневажливим словом «речизм» ("вещизм") позначали прагнення людини забезпечити собі певні матеріальні блага (машину, квартиру, дачу), нині ж настають часи, коли кожен з вас уже власник і за певних умов може (і повинен!) цю власність нарощувати, удосконалювати, розширяти, поліпшувати. Тому-то слід планувати і матеріальний стан.

3. Удосконалюємо свої властивості

Щоб уявити підлітку свій моральний образ у майбутньому, доцільно роздивитися навколо себе і відстороненим поглядом оцінити своїх однолітків, враховуючи свої власні принципи і принципові оцінки однолітків і дорослих з найближчого оточення. В акторських студіях існує така навчальна робота, як уявлення себе на місці іншої за характером, за віком людини. Спробуйте і ви уявити себе різним, себе на місці сусіди, на місці вчителя, на місці батька тощо.

Що означає удосконалювати свої властивості? Людина така багатогранна і багатозначна, що дуже важко визначити: а що ж вимагає зміни, удосконалення? Чеський психолог Іржі Томан написав цілу книгу «Як удосконалювати самого себе». У ній подано детальну «інструкцію» щодо послідовності кроків, які треба зробити, приступаючи до коригування свого «Я». Наводимо її у повному обсягу:

«Складіть список своїх позитивних і негативних якостей.

Прочитавши цю книгу та інші, що вас зацікавили, визначте цілі, яких би ви хотіли досягти в окремих сферах життя.

Різноманітність інтересів дає можливість поставити більш цілей.

Досягнення намічених цілей дасть вам змогу відчути повнокровність життя.

Окремі цілі розділіть на підпорядковані їм часткові завданні їх виконання принесе Вам задоволення і впевненість у тому, що є впораєтеся і з наступними етапами.

Перш ніж узятися за виконання будь-якого завдання, добре продумайте послідовність своїх дій.

Баланс позитивного й негативного та перелік ваших цілей дадуть можливість вам поглянути на своє життя в цілому.

Кожна мета мобілізує вашу енергію.

Учіться краще на своїх успіхах, ніж на невдачах.

При складанні й виконанні свого плану думайте про його мотивацію та очікувані наслідки.

Добрі навики і звички полегшують наше життя, нашу діяльність. Тому опановуйте поступово добрі, корисні звички в усіх сферах вашого життя».

З усього розмаїття власних властивостей, рис, звичок намагайтеся виділити найголовніше -- те, що визначатиме у подальшому житті структуру вашої особистості.

Виділимо п'ять найголовніших напрямів в роботі над собою, які можна рекомендувати підліткам та учням старших класів для самовдосконалювання. Розвивай розумові здібності Піклуйся про здоров'я і фізичні можливості. Коригуй свою зовнішність. Управляй своїми емоціями. Знайди заняття до душі.

За І. Томаном, почнемо з самооцінки.

Як оцінити себе, за якими критеріями? В. Леві у своїй книзі «Ми-стецтво володіти собою» дає п'ять типових самооцінок. Хоч строгої об'єктивності немає, спробуймо віднести себе до якогось із розрядів -- поставимо собі оцінки.

1. «Безпросвітність». Мій стан постійно тяжкий, постійної тяжко, тоскно, катастрофічно; я абсолютно не такий (не така), яким належить бути здоровій повноцінній людині; зовсім не управляю собою -- мій стан управляє мною...

2. «Рідкі проблиски». Здебільшого почуваю і веду себе не так, як хотілось би; лише зрідка моменти, коли почуваю себе господарем самого себе і відчуваю гармонію між собою і світом. Ці миттєвості хотілось би зробити безперервними.

3. «З перемінним успіхом». Не можу сказати, що собою задоволений, але й не хочу хникати. Всяк буває... Періоди спаду, відсутність настрою, тонусу, самоконтролю виникають іноді самі собою, а частіше під впливом зрозумілих або ж не дуже зрозумілих. Але взагалі, коли захочу, майже завжди можу взятися за себе.

4 «В порядку». В основному не можу на себе поскаржитися. Лише в окремих випадках -- при сильній втомі, перевантаженнях -- відчуваю що тримати контроль над собою стає важче. Вживаю заходів Виявляється, я відійшов від себе недалеко, слід трошки перепочити.

5. «Повний блиск». Управляю собою постійно і безперервно. Не буває миттєвостей, щоб я в чому-небудь себе не послухався. Розпоряджаюсь собою незалежно від умов. На свій розсуд, за своїми програмами задаю собі потрібний стан, без будь-яких зусиль його досягаю. Стопроцентне працездатний, з насолодою відпочиваю і розважаюсь. Мені завжди все вдається. Для мене немає неможливого!

Самооцінки можуть, звичайно, охоплювати і довгі, і недовгі проміжки: наприклад, день -- на «одиницю», п'ять хвилин -- на «п'ятірку». А яка сума, що переважає?

Тим, хто поставить собі сумарну одиницю, очевидно, необхідна допомога лікаря, психолога... Для «рідких проблисків» також бажані хоча б рідкі зустрічі з психотерапевтом, якому довіряєш, чи просто з хорошим другом... Як двієчники, так і трієчники, безпосередньо потребують психотехніки і просто везіння, якщо знайдеться для цього досвідчений консультант. Тим, хто «в порядку», теж не завадить «підвищити кваліфікацію», але можна й так протриматись. Ну, а «повному блиску», щасливцям, круглим відмінникам? Як не дивно, але вони теж потребують деякої поради. На всяк випадок не завадить заглянути до популярної медичної енциклопедії. З'ясувати, що таке гіпоманіакальний стан, що таке ейфорична некритичність... Лиш на всяк випадок.

Спочатку з'ясуємо, що з нами відбувається залежно від нашої волі, а що -- незалежно.

Позасвідомо працюють печінка, селезінка, кістковий мозок, білі кров'яні тільця та інше внутрішнє господарство організму, в тому числі й більшість клітин мозку.

Несвідомо перевертаємось у сні, скрикуємо від болю, хапаємося за поранене місце, наслідуємо, намагаємося не бути одинокими і продовжити рід, одержати свою міру насолоди і страждань.

Підсвідомо тривожимося за майбутнє, коли для цього начебто ще немає підстав, відчуваємо заборонені потяги, намагаємося показати себе в кращому світлі, навіть коли це зовсім непотрібно, водночас будуємо і реальні, і нереальні плани, заздримо, іноді розв'язуємо задачі і пишемо твори.

Свідомо ходимо до школи, вчимося, говоримо компліменти, при холодній погоді тепло одягаємося, приймаємо ліки, спілкуємося тощо.

Виходячи з цих визначень, почнемо роботу над собою з корекції свідомого у нашій поведінці. Для цього попрацюємо над розумовими здібностями.

4. Розвиток розумових цінностей. Думка та мова

Здається, все тут зрозуміло: вчися в школі, відвідуй гурток, читай книжки -- і ось ти уже розвинений, начитаний, розумний. Така проста схема виглядає не дуже привабливо для підлітка, він одразу ж стикається з труднощами.

Це все доступно кожному, але ж не кожен досягає бажаного розвитку розумових здібностей. Слід пам'ятати, що інтелект впливає на все наше життя: середовище, природа, товариство, стиль спілкування, знання, вміння, інформація, спадковість, спосіб життя у сім'ї, емоції, самоосвіта. Можна сказати, що розвиток розумових здібностей кожен з нас тримає у своїх власних руках.

Кожна людина має певні здібності, але часто вони не повністю або й зовсім не використовуються. Певне, усі чули від учителів: працюєш на уроці не в повну силу; є здібності, але не працюєш. І це небезпідставні заяви.

Проблемам розвитку розумових здібностей присвячено безліч наукових праць, популярних видань, і найголовніший висновок з них - людина повинна сама ретельно працювати над своїм розумом з caмого дитинства, а школа, вчителі, батьки лише створюють певні умови, направляють пошук знань, консультують.

Дж. Грехем Скотт у книзі «Сила розуму» зазнає, що природна інтуїція - це велика внутрішня сила, яка має могутність і допомагає в подоланні стресів і розслабленні, підвищенні енергії та знятті втоми, набутті більшої впевненості в собі почуття власної гідності, постановці мети та її досягненні, удосконаленні майстерності і зростанні творчої енергії, створенні бажаного іміджу.

Велика ефективність цієї внутрішньої сили пояснюється тим, що вона могутньо діє двома основними методами: рецептивним (вироблення проникливості, інформації й розуміння) і активним (використання інформації для зміни себе самого, впливу и інших людей і події).

Ці здібності набувають, базуючись на інтуїції, в свою чергу, виникає завдяки вмінню створювати зорові образи або картини в своїй уяві. Цим вмінням кожний з нас володіє або може розвинути його до певної межі.

Щоб пізнати силу свого розуму, треба знати себе, яким чином ви краще сприймаєте інформацію: зорово, на слух, через сильні почуття чи через почуття «знання».

Для цього досить уявити якусь ідею і зрозуміти, як ви її сприймаєте: бачите, чуєте, відчуваєте чи знаєте.

Щоб дізнатися, як ви отримуєте інформацію, спробуйте виконати таку вправу. Заплющить очі й подумайте про першу-ліпшу ідею, що прийшла вам у голову. Бачите ви її чи чуєте? Сприймаєте чи відчуваєте її? Чи знаєте її? Або ж ідея виникає кількома шляхами? Кожний з них годиться. Тільки треба знати про це. Щоб з'ясувати, наскільки великі можливості сили вашого розуму в кожній з цих чотирьох сфер -- візуальній, слуховій, чуттєвій та пізнавальній, щоб оцінити себе, треба заплющити очі, розслабитися і, маючи в руці аркуш поперу й олівець, спитати себе: «Наскільки великі мої зорові здібності у відповідності до шкали від 0 до 100?». «Запам'ятайте перше число, яке з'явиться у вас у голові, і запишіть його». Далі. «Наскільки великі мої слухові здібності?... Почуття?... Знання?».

З'ясувавши шляхи отримання і «переробки» інформації, безумовно, слід ці шляхи тренувати: розв'язувати задачі, писати твори, вести щоденники, конструювати, малювати, виконувати доручення тощо.

Однак чималі труднощі у цьому процесі викликає ослаблена пам'ять, тому і її слід тренувати, удосконалювати. Оскільки пам'ять буває моторна, словесно-логічна, образна, емоційна, то у різних людей активніше проявляються різні види пам'яті. Так, водій, спортсмен, пілот має більш досконалу моторну пам'ять; літератор, художник, співак -- образну та емоційну; вчений більше покладається на логічну пам'ять; у ображеної чи закоханої людини сильнішою виявляється емоційна пам'ять.

Пам'ять слід тренувати з дитинства, адже це один з важливих компонентів мислення. Для цього необхідно самій людині навчитися робити зусилля над собою, здійснювати самоконтроль. Існує чимало способів тренування пам'яті: розподіл повторень, чергування залам'ятовування з пригадуванням, урізноманітнення тренувальних навантажень, розв'язання мнемонічних, логічних та інтелектуальних завдань тощо.

До речі, Дж. Г. Скотт виділяє три основних способи поліпшення пам'яті:

1. Підвищити здатність концентрувати увагу на тому, що ви хочете запам'ятати.

Якщо перебувати в ситуації, коли важливо щось запам'ятати, навчіться зосереджуватися на цьому, використовуючи «перемикач» пам'яті. Цей «перемикач» може бути яким-небудь жестом або рухом, Наприклад, з'єднайте великий і вказівний пальці, складіть руки так, щоб ці пальці утворили стрілку, або підніміть вгору великий палець. Який би знак ви уявляли, він створений для того, щоб нагадати вам, що зараз вам необхідно бути особливо пильним, слухати або дивитись і запам'ятати все, що можете. Роблячи це, думайте: «Зараз я буду уважним. Я буду пильним і буду все усвідомлювати, фіксувати цю інформацію в пам'яті і зможу пригадати її пізніше». Робіть це протягом тижня. Цей зв'язок закріпиться.

2. Підвищити здатність створювати в думках чітку картину або запис.

Перед тим, як щось згадати, ви повинні мати чітке враження про це. В цьому теж допоможе вправа.

Спочатку ви можете бути вражені тим, наскільки ви поганий спостерігач або слухач. Але, практикуючись, ви вдосконалюватиметесь.

Вивчення предмета

Покладіть звичайний предмет перед собою. Уважно дивіться приблизно хвилину і помітьте на ньому якомога більше деталей -- З таких, як форма, будова, колір, модель. Потім заберіть предмет, спробуйте відтворити те, що бачили, найбільш докладно, з якомога більшим числом деталей. Складіть їх список.

3. Поліпшити здатність відтворювати в пам'яті те, що запам'ятали (ім'я, номер телефону, місцезнаходження предмета, до-і рогу, якою йшли, та ін.).

Це допоможе відновити пам'ять.

Однак для розвитку власного інтелекту замало запам'ятовувати набори цифр, фактів, слід вчитися аналізувати, узагальнювати, робити висновки. Саме на вироблення цих навичок спрямовані все шкільні предмети, а поглиблювати та зміцнювати їх слід, читаючи) літературу -- і не тільки художню, а й наукову, популярну, заглядаючи у словники та енциклопедії.

Лише людина, яка багато читає, аналізує, має хорошу пам'ять 1 наполегливо здобуває знання, може розраховувати на плідний, позитивний розвиток свого інтелекту. Пам'ятайте: думка матеріальна, її можна відчути на відстані. Це явище -- сприйняття думок на відстані -- називається телепатією. Воно притаманне не тільки людям, а й звірям. Наприклад, якщо собака, який вас наздоганяє, відчує, що ви боїтеся, то він обов'язково злобно гавкатиме на вас і навіть може вкусити. Ваше почуття невпевненості, боязні чутливо відчувають оточуючі.

Думка -- джерело всіх вчинків і дій, всіх наших м'язових рухів. Усякому найменшому рухові людини передує думка. Хороша, добра думка породжує такі самі вчинки й дії, і навпаки. Тому розвивайте в собі хороші, добрі, здорові думки.

Особливо важливо виховати, розвинути і зміцнити в собі три думки;

1. «Я можу, хочу і досягну, чого бажаю»;

2. «Я безстрашний, я нічого не боюся»;

3. «Я люблю всіх людей».

Повторюйте частіше і частіше ці три настанови, і вони проявляться в ваших діях і вчинках, що піднесе вас вище на шляху духовного розвитку і життєвих успіхів.

Деякі люди виховували в собі першу думку, проте забували дві останні, інші люди розвивали дві перші думки, але забували про третю, і тому вони або не досягали успіхів, або мали тимчасовий успіх. Пам'ятайте завжди про всі три думки.

Думка, як і магнетизм, подібна до електрики і управляється якщо не тими, то аналогічними законами. Кожна народжена в нашому мозку думка є сила більшої чи меншої напруженості. Ступінь сили думки залежить від того, як вона створюється нами.

Коли людина думає, від неї, як сонячний промінь, йде невловимий, невидимий струм енергії, який і справляє більший чи менший вплив на оточуючих.

Якщо ми думаємо в'яло, слабо, несміливо, нерішуче, невпевнено, то й сила нашої думки буде такою самою, майже ніякою. Якщо ж ми думаємо зосереджено, не відхиляючись у бік, твердо, енергійно, наполегливо, то сила нашої думки буде могутньою і виконає своє призначення, досягне мети. Тому розвивайте в собі сильні, міцні думки. Думки мають п'ять важливих властивостей.

Перша властивість. Думка є сила (енергія), подібна до електромагнітного випромінювання (але тонша), і, як електромагнітне випромінювання, передається з джерела до приймача (від однієї людини до іншої) крізь будь-який простір.

Відомо багато випадків передачі думок. У літературі описано випадок, коли в роки війни в блокадному Ленінграді, сидячи за столом, 6-річний хлопчик під час обіду вигукнув: «Мамо, батька вбили!». Скоро прийшла похоронка на батька-моряка, капітана корабля. Коли після війни із слів моряків затонулого корабля, що залишилися в живих, встановили час загибелі капітана, то він точно збігся з тим моментом, коли малюк вигукнув цю трагічну фразу. Мабуть, передсмертна думка батька, звернена до сина, була настільки сильною, що дійшла до адресата. Таким чином, одна людина може в думках впливати на іншу.

Друга властивість. Думка виробляє хвилі ефіру, або так звані «думкові» хвилі. Останні створюють в оточуючих ті самі думки, що народжуються в нашому мозку. Тому: як ви думаєте про себе і про інших, так думатимуть про вас і оточуючі.

Третя властивість. Думка має властивість притягувати інші подібні думки. Боязка думка притягує до себе такі самі думки боязких людей, і запас сили Ті збільшується. Сміливі думки прагнуть до себе подібних тощо. Ви йдете в таємну ніч по глухій незнайомій місцевості, йдете сміливо. Раптом проскочила в вас маленька боязка думка. Через деякий час вам уже страшно, ви не можете подолати цей страх. Чому? Тому, що тільки-но у вас виникла думка страху, до неї потяглися думкові хвилі всіх боязких людей. Отже, завжди відганяйте від себе страх: не запасайте сили боязких думок.

Розглянемо ще приклад. Ви думали про когось з ненавистю не відігнали цю думку. Ваша думка разом з почуттям ненавистиі стала швидко розростатися і отруювати вашу душу. Чому? Тому, що ваша думка ненависті притягнула думки інших людей, які ненавидять, завдяки чому вона значно посилилася, потім досягла того, про кого ви так погано думали, і виробила в ньому відповідно таку саму думку: він до вас тепер ставиться вже з ненавистю, якщо ви не можете викорінювати такі думки, його думки впливають уже на вас і ще більше посилюють вашу ненависть, яка знову впливає на нього, і т.д. Ненависть розростається дедалі більше і більше. З Цього приводу стародавні вислови стверджували, що утриматись на одному рівні добра можна, але на одному рівні зла -- ніколи. Тобто ненависть або інше будь-яке негативне почуття весь час посилюватиметься, залишаючи слід на звичках і характері людини.-Викорінюйте думки про ненависть.

Така ж справа з іншими думками. Любов викликає любов, смуток викликає смуток, на обман відповідають недовірою. Тому завжди:, відганяйте від себе дурні, шкідливі думки.

Четверта властивість. Думка має здатність притягувати; чи відштовхувати оточуючих, як і магнетизм, і за тими самими законами, тільки з більшою силою; добрі, корисні думки притягують до нас ближніх, а злі, шкідливі -- відштовхують. Тому виховуйте в собі добрі, корисні думки і викорінюйте злі, шкідливі, «прополюйте» частіше ваш «духовний сад».

П'ята властивість. Думка впливає не тільки на оточуючих, а й на нас самих. Колена думка залишає більш-менш глибокий слід не тільки на духовному тлі людини, а й на його фізичному стані. Якщо ви замислитесь, це одразу ж відобразиться на обличчі, розсердитесь -- те саме; при веселих думках у вас теж відповідний вираз обличчя. Якщо ви часто сердитесь, буваєте «не в дусі», то на вашому обличчі дедалі частіше з'являється неприємний, злий вираз; врешті, по виразу обличчя можна визначити характер людини, про що він найчастіше думає, як дивиться на світ і оточуючих. Зовнішність людини відповідає його внутрішньому змісту. Добро думка -- це вірний спосіб добитися хорошого ставлення до вас.

Думка лишається вашою внутрішньою справою, поки ви її не вимовили чи не записали. Слово, мова -- один з найвеличніших витворів людства, важливий засіб спілкування, тонкий і гнучкий інструмент, за допомогою якого формується і виражається людська думка. У нашому повсякденному житті мова є лиш засобом для досягання певної мети, звичною системою мовних навичок. Однак важко навіть уявити собі, що стало б, якби мова з якихось причин раптом зникла"... Спілкування між людьми, вираження людських думок і почуттів зрештою, існування літератури, науки, та й самого суспільства було б неможливим.

Слово -- це єдність абстрактних і конкретних, загальних та індивідуальних, нейтральних та емоційно забарвлених значень, і його не можна замінити жодною річчю! Ви читали «Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта? Згадайте, як в одному з епізодів Гуллівер опиняється в Академії Лагадо серед вчених Летючого острова. Там розроблявся «науковий» проект, який вимагав ліквідації усіх слів заради збереження часу і здоров'я: стверджується, що кожне сказане слово зношує легені і, таким, чином, призводить до скорочення життя. Оскільки слова -- це назви речей, то автор проекту вважає більш додільним носити з собою речі, необхідні для виразу думок і бажань, Гуллівер з подивом спостерігає місцевих розумах, що знемагають під тягарем клумаків з речами, необхідними для тривалої розмови.

Ясно, що завдяки мові ми можемо розмовляти, читати, дискутувати, писати листи і про буденні справи, і про далекі країни, де ніколи не були, і висловлюватися на найабстрактніші теми.

Справжня грамотність -- це не тільки вміння читати і писати без орфографічних і пунктуаційних помилок, а й уміння правильно висловлювати свої думки в усній і письмовій формі.

Прислухайтеся до мови своїх однолітків: на жаль, дехто з них обходиться обмеженим набором штампованих виразів, жаргонних слів, навіть лихослів'їв. Усе це досить далеко від культури мови.

Що розуміють під культурою мови? Культурною можна вважати таку мову, яка відрізняється смисловою точністю, багатством і різноманітністю словника, граматичною правильністю, логічною стрункістю, виразністю. Культурна мова в усній формі має відповідати діючим нормам вимови, у письмовій формі -- нормам орфографії і пунктуації.

Які ж вимоги ставляться до хорошої мови? Які ознаки її характеризують?

Правильність мови, тобто відповідність літературно-мовним нормам. Правильне використання слів і виразів тягне за собою викривлення думок, вражень і, як наслідок, дій та емоцій.

Точність мови, тобто відповідність думкам того, хто говорить чи пише. Це вимога не лише до краси мови, а й до розуму.

Ясність мови, тобто доступність для розуміння слухача або читача. Римський учитель красномовності античних часів Квінтіліан і писав: «Висловлюйся так, щоб тебе не можна було не зрозуміти».

Логічність мови, тобто відповідність законам логіки. Недбалість мови не лише свідчить про нечіткість мислення, а й спричинює цю нечіткість.

Простота мови, тобто природність мови, відсутність пишномовності. Російський письменник Л. М. Толстой писав: «Під пишномовністю і неприродністю фрази приховується марність змісту».

Багатство мови, тобто різноманітність мовних засобів.

Стислість мови, тобто відсутність зайвих слів, непотрібних слів. Багатослів'я, як правило, прикриває погане розуміння того, про що йде мова.

Чистота мови, тобто усунення з неї не літературних, жаргонних, грубих, а також іншомовних слів без особливої потреби.

Жвавість мови -- це відсутність шаблонів, виразність, образність, емоційність. Саме жвава мова свідчить про емоційну, різнобічно розвинену людину, про глибоку натуру.

Благозвучність мови, тобто приємність мови для слуху, добірі слів з урахуванням їх звучання. Це особливо важливо для публічних виступів, лекцій, читання поетичних творів.

Мова -- дивний дар, яким володіє лише людина. Слово разом з думкою і творчістю -- найцінніше і найважливіше з того, що має людина. Це дає людині можливість пізнавати світ і підкорювати собі сили природи. Більше того, слово -- могутній засіб самовираження, яке необхідне кожній людині.

Працюючи над мовою, ви удосконалюватиме свої розумові якості, свій емоційний і духовний світ.

Як же працювати над власною мовою?

1. Звичайно, сумлінніше ставитися до мовних і літературних предметів у школі.

2. Читати класичну українську та зарубіжну літературу, обов'язково з'ясовуючи значення незрозумілих слів і виразів.

3. Вчити напам'ять вірші, намагатися читати їх артистичном хоча б і для самого себе.

4. Завжди мати у своєму розпорядженні словники -- орфографічний, фразеологічний, перекладні тлумачні. Якщо їх немає вдома, доцільно зробити записничок для незрозумілих слів, виразів, фразеологізмів і при нагоді скористатися словниками у бібліотеці чи у і школі.

5. Писати листи рідним, близьким, друзям з будь-якого приводу, і намагатися бути цікавим і різноманітним у своїх листах. Якщо немає кому писати -- пишіть самому собі або ж в редакції молодіжних видань, на радіо та телебачення.

6. Розпочати щоденникові записи. З фрагментарних записів на початку ви дійдете до змістовних, аттичних, роздумливих, емоційних записів.

7. Писати вірші й віршики, співати пісні різного змісту. Сміливо показувати свою творчість батькам, дорослим, які могли б критично оцінити і підказати шляхи до її поліпшення.

8. Єдина пересторога: не наслідуйте примітивної, обмеженої, грубої, злостивої мови, яку нерідко чуєте від однолітків і дорослих з обмеженим інтелектом. Пам'ятайте: мова формує інтелект, а інтелект відбивається у мові.

Самовдосконалювання та самовиховання це процеси, які супроводжують людину все життя. І саме підлітковий вік є найбільш сприятливим для формування якостей характеру, які будуть необхідні людині у навчанні, роботі та особистому житті.

Література

1.Новиков Л.А. Искусство слова. - М., 1999

2.Оржеховська В.М. Крок до себе. - К., 2005

3.Сафьянов В.И. Этика общения. - М., 2001

4.Скотт Дж. Г. Сила ума. Описание пути к успеху в бизнесе. - К.,2003

5.Томан І. Як удосконалювати самого себе. - К.,2004

6.Трошихін В.О., Віленський Ю.Г. Що ми знаємо про себе? К., 1991