Використання елементів стилізації форм рослинного і тваринного світу у розвитку навичок декоративно-орнаментального малювання учнів початкових класів

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Використання елементів стилізації форм рослинного і тваринного світу у розвитку навичок декоративно-орнаментального малювання учнів початкових класів

Використання елементів стилізації форм рослинного і тваринного світу у розвитку навичок декоративно-орнаментального малювання учнів початкових класів

87

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Кафедра образотворчого,

декоративно-прикладного мистецтва,

дизайну та методики їх викладання

ДИПЛОМНА РОБОТА

Використання елементів стилізації форм рослинного і тваринного світу у розвитку навичок декоративно-орнаментального малювання учнів початкових класів

виконала студентка 31 групи

факультету підготовки

вчителів початкових класів,

заочного відділення

Дяків Ольга Богданівна

науковий керівник

Цибулько Михайло

Богданович

Тернопіль 2009

Актуальність дослідження. Проблеми перебудови нашого суспільства нерозривно пов'язані з вирішенням завдань формування творчої особистості. Адже „саме така особистість є справжнім творцем історії, оскільки весь шлях, який пройдено людством, - це безперервний процес творіння” [10, 19]. Народно-мистецька творчість дає людині можливість актуалізувати свої потреби, інтереси, здібності, знаходити форми прояву індивідуальної активності. Творче самовираження „сприяє усвідомленню особистісної ваги, емоційному розкріпаченню, зростанню впевненості у собі” [1, 52]. У зв'язку з цим все більшої практичної значущості набуває залучення учнів до творчої діяльності засобами народного мистецтва, створення необхідних умов для формування творчої активності школярів.

На сучасному етапі розвитку освітньо-виховної системи нашої держави постала проблема усунення гострих суперечностей між досягненням багатовікового народу і незадовільним застосуванням його у навчанні і вихованні дітей. Фактично прогресивні народно-мистецькі традиції й національні звичаї духовно-морального, демократичного, господарсько-трудового, дидактичного, культурно-естетичного характеру були приречені на забуття. Щоб подолати дані негативні явища, необхідно внести кардинальні зміни у виховання підростаючих поколінь. Безперечно, що національна школа, яку відроджуємо в Україні завдяки відновленню повноцінної української державності зобов'язана мати адекватну їй систему виховання, побудовану на кращих зразках народно-мистецького досвіду.

Особливе занепокоєння нині викликає відсутність у більшості школя-рів усвідомлення себе як частини народу, співвіднесення своєї діяльності з інтересами нації. Зарадити справі може створення такої системи народної освіти, яка виховувала б національно свідомих громадян України. Наукові дослідження переконливо доводять, що дитина повинна знаходитись під постійним виховним впливом матеріальної і духовної культури й мистецтва свого народу. Це потрібно, найперше, для найповнішого розкриття природних схильностей дитини і розвитку її здібностей.

Однак сучасна етнокультурна ситуація в Україні така, що діти не залучаються з раннього віку до мистецтва свого народу, бо не знаходяться під прямим формуючим впливом української культури. Не використовують повною мірою своїх дидактичних і розвивальних можливостей заклади народної освіти, хоча протягом останніх років і відбулися значні зрушення в українському шкільництві у плані застосування кращих взірців народного мистецтва, у т. ч. декоративно-прикладного, у навчальному процесі почат-кової школи.

Народне декоративно-прикладне мистецтво є унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання цього виду образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в молодшому шкільному віці образотворча діяльність стає однією з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості.

Ознайомлення школярів з декоративним малюванням у структурі образотворчого мистецтва є важливою проблемою теорії і практики. З огляду на значущість теми, її актуальність у плані розвитку учнів і була обрана тема дипломної роботи, що стосується вивчення особливостей декоративно-прикладного мистецтва та його місця у мистецькій освіті й образотворчій діяльності молодших школярів.

Об'єктом дослідження є декоративно-прикладне мистецтво як об'єкт образотворчої діяльності учнів.

Предмет дослідження - методика ознайомлення молодших школярів з прийомами стилізації форм рослинного і тваринного світу.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити методику ознайомлення молодших школярів з прийомами стилізації рослинних і тваринних форм декоративно-прикладного мистецтва.

Гіпотеза дослідження: найефективнішим методом ознайомлення учнів початкових класів з прийомами стилізації рослинних і тваринних форм є петриківський розпис.

Відповідно до поставленої мети та гіпотези дослідження визначені завдання дослідження:

1. Розкрити сутність та види декоративно-прикладного мистецтва.

2. Вивчити питання граматики та семантики українського орнаменту.

3. Виділити і обґрунтувати значення занять декоративно-прикладним мистецтвом для естетичного та культурного розвитку школярів.

4. Визначити вплив експериментальної методики на результативність навчального процесу.

Для розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використано адекватні авторському задуму методи дослідження.

Теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, синтез, система-тизація, класифікація та узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогічній, психологічній та методичній літературі, вивчення та узагаль-нення передового педагогічного досвіду.

Емпіричні методи дослідження: педагогічне спостереження, педаго-гічний експеримент, якісний і кількісний аналіз результатів експерименту.

Практична значущість дослідження полягає у розкритті системи роботи вчителя з формування навичок образотворчої діяльності молодших школярів при ознайомленні з творами декоративно-прикладного мистецтва і прийомами стилізації.

Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Уроки орнаментального малювання в 1 класі починаються з малювання узору в смузі за таблицею, вивішеною на дошці. На цьому уроці ознайомлюємо учнів з побудовою рапорта узору, з ритмом -- чергуванням форми і розмірів. Урок проводиться послідовним методом, учні малюють вслід за вчителем [5, 78].

Після малювання узору в смузі малюємо в квадраті, прямокутнику, колі, трикутнику і в овалі, тобто узори, обмежені зі всіх боків і вміщені в геометричну форму. Часто на початку навчання дається завдання скласти узор в одній з наведених геометричних форм. Дуже цікаво проходять уроки, коли дається спеціальне завдання оздобити узором певний предмет: закладку в книгу, тарілку, ріжок хустки, тацю, підкладку під чорнильницю, шарф, рукавичку тощо [23, 115].

При малюванні узорів завжди корисно давати завдання: для чого буде складено узор, яку частину предмета він оздоблюватиме. Спочатку узори складають з геометричних фігур, і дітям дають поняття про ритм, про рапорт. Пояснюємо учням, як утворюється узор. Для ознайомлення з побудовою узорів і з метою запобігання помилкам при побудові рапорта доцільно застосовувати на уроках метод аплікації. Він полягає в тому, що до уроку заготовляють з тонкого паперу велику кількість фігур, смужок, які під час пояснення змочують водою і приклеюють до дошки.

Перевага цього методу полягає в тому, що на очах учнів переставляють фігури і вони бачать: 1) як з одних і тих самих фігур можна скласти різні узори; 2) як при порушенні ритму узор не виходить; 3) як порушення розмірів форми призводить до помилок в побудові узору [42, 37].

Метод аплікації дає змогу швидко переміщати фігури. Щоб пояснити чергування кольорів, фігури треба заготовити з кольорового паперу. Вчитель приклеює на дошці фігури і розповідає про симетрію узору і про повторення елементів (форма, колір). Фігури для аплікації вчитель вирізує розміром від 3 до 15 см, а стрічки від 5 мм і ширші.

Після малювання з таблиць переходимо до побудови узорів. З метою перевірки знань учнів, для закріплення навичок правильного розміщення елементів узору, ми пропонуємо учням вирізати вдома з кольорового паперу геометричні фігури такого розміру, щоб вони легко розмістились в шкільному зошиті, і даємо завдання скласти узор: 1) з великих і маленьких кружків; 2) з кружків і квадратів однакового розміру (показуємо зразки). В клас учні приносять свої роботи приклеєними.

Складаючи узор в квадраті, пояснюємо композицію кутів і центра. Узор в трикутнику ділиться на 2--3 частини, а також на 6 частин, залежно від величини і форми узору. В прямокутнику проводимо 1-2 осі симетрії.

Після малювання узорів з геометричних фігур переходимо до вивчення узорів з рослинних форм. Тут треба ознайомити учнів із стилізацією форми. Прийоми стилізації форми пояснюємо на зразках народної творчості, в яких видно, як природна форма квітів, листків, ягід змінюється, переробляється. Вчитель розповідає про декоративне трактування, основою якого є спостереження і вивчення природи [32, 68]. Спостерігаючи квітку, запозичуємо для узору її загальну форму, будову, те, як вона тримається на стеблі -- волошка тримається на стеблі прямо, дзвіночок схиляє голівку і т. д. Природна форма переробляється, передається схематично, спрощується. При стилізації форми рослини спів відношення окремих її частин не завжди зберігаються. Щоб урізноманітнити і збагатити узор, пропорції часто змінюють, але загальний характер форми завжди зберігають.

Незважаючи на декоративне трактування узорів, можна легко зрозуміти, що лягло в основу вивчення, яка рослина перероблялась (волошка, гвоздика, соняшник, горобина). В наш час в орнаменті появились гілки лавра, дуба, голуби тощо.

В декоративному мистецтві завжди зображаються перероблені форми, і учні повинні знати, якщо зображення є копіями природних форм, то це вже не буде декоративне трактування. Крім того, майже ніколи не передається об'єм зображуваної форми. Природне забарвлення предметів в узорі не зберігається [41, 102].

Оволодівши способом передавання об'єму, учні часто застосовують його в малюванні орнаментів при зображенні прапорів, стрічок і навіть квітів. Іноді таке трактування форми можна дозволити, хоч воно й не характерне для орнаментального малювання.

Під час малювання узорів для шпалер іноді можна запропонувати дітям скласти узор для бордюра. З малювання узору на смузі починається малювання узорів в школі, і діти добре знають як будувати узор, а тому в 5-му класі, де вивчаються узори нескінченні, незамкнені, можна малювати бордюр для шпалер; досвід дітей 3-го класу значно багатший, ніж учнів першого, через те в бордюрах розробляються більш складні узори.

Наведемо приклад методичної послідовності виконання елементів петриківського розпису на уроці образотворчого мистецтва (див. додаток А). При цьому враховувалося, що порядок виконання декоративного малюнка є наступним:

1) попередній збір матеріалу за завданням вчителя;

2) попереднє вивчення об'єктів, форма яких повинна бути декоративно перероблена в малюнках;

3) виконання декількох варіантів декоративної переробки різних елементів орнаменту;

4) виконання схемного, робочого ескізу декоративного малюнка в чверть альбомного листу;

5) лінійна побудова малюнка на основі робочого ескізу і попередніх нарисів і зарисовок;

6) завершення роботи в кольорі (аквареллю або гуашшю) [5, 46-47].

На першому з двох уроків, що відводяться для виконання декора-тивного малюнка, учні виконують нариси з натури, зразки декоративної переробки різних елементів орнаменту, робочий ескіз і лінійна побудова малюнка. На другому уроці композиція декоративного малюнка остаточно уточнюється і завершується в кольорі.

Під час самостійної роботи школярів вчитель постійно стежить за тим, щоб вони творчо підходили до складання композиції малюнка, до процесу декоративної переробки форм рослинного і тваринного світу. З цією метою педагог аналізує перед всім класом найвдаліші варіанти, концентруючи увагу дітей на конкретних елементах малюнка (витонченість ліній, вдале чергування графічних плям, красиве поєднання колірних відтінків, компактна, цільна композиція і т. п.). Іноді вчитель пропонує школярам виконати додаткові зразки декоративної переробки форм рослинного і тваринного світу, що інтерпретуються в творчому малюнку, вимагає докладного, продуманого промальовування одного або декількох робочих ескізів [47, 51].

Одночасно вчителю слід весь час стежити за тим, щоб по ходу роботи над декоративним завданням школярі широко використовували знання, уміння і навички, набуті на уроках малювання з натури і на теми. Важливо також, щоб діти якомога частіше зверталися до мотивів, окремих декоративних елементів, використовуваних в народному декоративно-прикладному мистецтві [16, 28].

Програмою з образотворчого мистецтва передбачається малювання узорів і декоративних елементів. Учні виконують узори в смузі, квадраті, крузі на основі декоративної переробки рослинних, геометричних форм, форм тваринного світу (листя дерев, чагарників, кольорів, грибів, кругів, трикутників, півнів і т. д.). В процесі виконання декоративної роботи використовується лінія симетрії, чергування елементів (ритм).

У І класі на протязі першого півріччя декоративні малюнки учні виконують за зразками, а в другому півріччі та в інших класах -- самостійно, творчо. Учитель повинен додержувати правил: даючи завдання намалювати орнамент, слід пояснити, для чого він призначений. Від функції орнаменту залежатиме його розмір, композиція, колір, спосіб виконання та ін. Наприклад, орнамент у смужці придатний для оздоблення тканин, одягу і т. д.; у прямокутнику -- килимів, шкатулок; у квадраті -- хусток, наволочок; у колі, овалі -- посуду, круглих шкатулок тощо. В орнаменті для вишивання хрестиком форма квітів зводиться до прямих ліній, квадратів, прямокутників, трикутників, а для вишивання гладдю зображення виконується плавними лініями [74, 124].

Найважливішою закономірністю орнаменту є ритмічне й симетричне чергування елементів (ритм і симетрія). Під час побудови малюнка учнів потрібно навчити користуватися допоміжними лініями.

У школі спочатку вивчають орнамент у смузі, як найбільш простий. Намітивши верхню і нижню межі смуги, ділять її на рівні частини і в кожній частині поміщають елементи орнаменту. Орнаменти у смузі мають багато симетрій. Учнів можна познайомити з трьома їх основними видами.

До першого виду симетрії орнаментованих смуг належать такі, які мають елемент, що повторюється, і вісь перенесення. Уздовж осі елементи розміщуються на певній відстані один від одного. У другому виді симетрії фігури розміщено з обох боків від осі перенесення і мають однаковий напрям. У третьому виді елементи розміщені у протилежних напрямах і утворюють дзеркальне відображення [82, 49].

Орнамент, побудований діленням кола на рівні частини, називається розета. Орнамент в трикутнику ділиться на 2-3 частини або на 6 частин, залежно від величини і форми орнаменту. Широкого застосування у побуті набули необмежені (сітчасті) орнаменти, які прикрашають шпалери, тканини та інші предмети.

Малювання необмежених орнаментів проводиться після малювання їх у замкнутих фігурах. Для рівномірного заповнення площини орнаментом спочатку малюють сітку. Сітка ставить кожен елемент на своє місце, надає орнаменту ритмічності. Сітка заповнюється у горизонтальному і вертикальному напрямках, в шаховому порядку, з пропуском одного або більше рядків сітки, по діагоналі тощо. Таблиці з варіантами розташування орнаментів вивішують на дошці [17, 58].

Останнім часом усе ширше застосовуються декоративні композиції, складеш на основі вільного ритму і асиметрії. При відсутності строгої послідовності якийсь загальний ритм у таких композиціях все-таки є.

Розглянемо послідовність роботи над декоративним малюнком, до якої потрібно привчити учнів:

1) завдання вчителя або задум, на основі чого здійснюється попередній збір матеріалів (листків дерев, фотографій);

2) попереднє вивчення об'єктів, форма яких має стати основою малюнка [5, 125-126].

Прийоми стилізації форми показуємо на зразках народної творчості, у яких природна форма квітів, листків, ягід змінюється, переробляється. Тут не передаються об'єм моделі, гра світлотіні, дрібні деталі, а рослинна чи тваринна форма зображається узагальнено, навіть схематично.

В українському орнаменті часто використовується малюнок квітки з п'ятьма пелюстками, квітки дзвіночка чи тюльпана, що після переробки постають немовби в розрізі. Використовується і зображення соняшника, середина якого є колом або овалом з насінням у вигляді трикутничків або квадратиків. Навколо -- невеликі заокруглені пелюстки. Колір під час декоративної переробки природних форм береться насичений, локальний;

3) виконання схеми робочого ескізу декоративного малюнка у зменшеному розмірі;

4) лінійна побудова малюнка на основі робочого ескізу і попередніх начерків та замальовок. Тут розв'язується завдання передачі руху, ритму, відтворення форми елементів;

5) ескіз тонального вирішення: одні елементи будуть світліші, інші -- темніші, світлий елемент на темному тлі або навпаки [6, 38-39];

6) ескіз кольорового вирішення. Колір елементів орнаменту може бути зовсім інший, ніж колір природної форми до її декоративної переробки. Слід добирати такі поєднання кольорів, які б відповідали задуму. Орнаменти доцільно вирішувати у світлих і яскравих кольорах, які викликають радісний настрій у глядача;

7) остаточне виконання орнаменту: ретельне промальовування деталей і вирішення їх у кольорі. Працювати аквареллю над орнаментом слід починати від тла композиції, перейшовши на темніші місця й закінчивши світлими [21, 154-155].

Для ознайомлення з будовою орнаментів і для запобігання помилкам доцільно застосувати метод аплікації. Заготовлені з кольорового паперу елементи орнаменту на фланелеграфі або на дошці чи аркуші паперу переставляють, і учні бачать, що з одних і тих самих елементів можна скласти різні орнаменти; при порушенні ритму і розмірів елементів орнамент не виходить. Учні теж можуть вирішувати композицію орнаменту за допомогою аплікації.

Слід звернути увагу на поняття «візерунок» і «орнамент». Візерунок передбачає вільну композицію всіх елементів. Орнамент -- це візерунок, у якому елементи ритмічно повторюються, чергуються.

Наведемо фрагменти уроків із застосуванням прийомів стилізації та уроках декоративного мистецтва у початкових класах.

Тема. Складання орнаменту в смужці

Мета: навчити складати орнаменти з використанням хвилястої лінії.

Художні матеріали: олівець, гуаш, тоновий папір.

Обладнання уроку: зразки орнаментів, дитячі роботи.

-- Який це орнамент? З яких елементів він складається? Як скласти орнамент у смужці?

-- Сьогодні, -- продовжує вчитель, -- ми теж будемо малювати орнамент у смужці, але розмістимо його елементи на хвилястому стебельці. Такі орнаменти характерні для народної творчості, зокрема вишивки, килимів, різьблення.

Учитель показує зразки вишивок, килимів, народного розпису, а також пропонує учням розглянути малюнок підручника. Потім практично пояснює завдання. На дошці він зображує хвилясту лінію і навколо неї розміщує елементи (квіти, ягоди, листочки). Закінчивши пояснення, вчитель проводить разом з учнями справи на креслення в повітрі хвилястих ліній. Після цього учні малюють гуашшю на великому аркуші цупкого тонового паперу.

Тема. Малювання орнаменту для доріжки

Мета: розвивати навички складання орнаментів.

Художні матеріали: гуаш, тоновий папір.

Обладнання уроку: кольорові фото вишивок, дитячі роботи.

Урок можна розпочати з читання оповідання «Доріжка». Це робить хтось із учнів. Учитель після : читання проводить бесіду.

-- Доріжки, як і килими, скатерті, серветки чи вишиті рушники, потрібні для того, щоб зробити житло затишним, красивим. Доріжка може бути виткана з шерстяних ниток, нею застеляють-підлогу в кімнаті. Ткані доріжки прикрашають рослинним або геометричним орнаментом. Є ще і вишивані доріжки -- вони схожі на рушники, ними застеляють стіл, поличку тощо.

За допомогою епідіаскопа вчитель демонструє фото, показує дитячі роботи. Учні малюють гуашшю на тоновому папері.

Тема. Орнамент у смужці з рослинних і геометричних елементів.

Мета: дати поняття про геометричний орнамент і повторити вивчене про рослинний орнамент; розвивати навички складання ритмічних візерунків у смужці шляхом повторення і чергування; розвивати почуття краси, естетичний смак.

Художні матеріали: папір, олівець, акварель.

Ілюстративний матеріал: предмети, прикрашені орнаментом (глечик, рушник), малюнок змішаного орнаменту, з рослинних і тваринних елементів, таблиця з деталями рослинних і геометричних елементів, дитячі малюнки орнаментів.

Учні вже малювали візерунки, що складалися з рослинних чи геометричних елементів. На цьому уроці їм доведеться поєднати ці елементи в одному узорі, тобто намалювати змішаний орнамент. На початку вступної бесіди вчитель запитує, які в учнів вдома є речі, оздоблені декором. У ході бесіди показує глечик, розписаний рослинним, та рушник, оздоблений геометричним орнаментами.

-- З яких елементів складений орнамент? (З квітів, листя, стебел).

-- Як називається такий орнамент? (Рослинний).

-- Тепер подивіться на рушник і на вишиту на ньому декоративну прикрасу. Які елементи утворюють його?

(Геометричні лінії, геометричні фігури).

-- Отже, маємо два різні орнаменти: на глечику -- рослинний, а на рушнику -- геометричний. А ось у цьому орнаменті поєднано і рослинні, і геометричні елементи.

Учитель показує на малюнку відповідний візерунок та аналізує його будову, колір, після чого демонструє на таблиці окремі елементи рослинного та геометричного характеру, з яких можна скласти кілька різних візерунків, комбінуючи довільно елементи. Корисно показати крейдою на дошці або фломастером на папері, як можна з одних і тих же елементів складати різні орнаменти. Учитель дає учням завдання самостійно скласти змішаний орнамент. Діти малюють спочатку олівцем, а пізніше аквареллю. У кінці уроку вони влаштовують виставку робіт, яку спільно обговорюють. Учитель повинен відзначити роботи тих учнів, які не запозичили зразків а таблиці, а створили самостійні композиції.

Для занять у вільну хвилину вчитель пропонує з цих же елементів скласти іншу композицію і виконати її гуашшю на тонованому папері, а пізніше цим візерунком прикрасити папку для малюнків.

2.2. Організація та зміст експериментального дослідження, аналіз його результатів

Дослідно-експериментальна робота проводилася у 4-х класах Голо- гірської СЗШ І-ІІ ступенів Золочівського району Львівської області. Загалом експериментальним дослідженням було охоплено 46 учнів початкових класів. Педагогічним експериментом було охоплено 24 школярі.

Робота проводилася у три етапи протягом 2007-2009 рр.

На першому етапі (І семестр 2007-2008 н. рр.) здійснено аналіз науково-методичної літератури з обраної проблеми, визначено методо-логічні та теоретичні основи дослідження, його об'єкт, предмет, мету й основні завдання, уточнено гіпотезу, розроблено методику констатуючого експерименту.

На другому етапі дослідження (ІІ семестр 2007 - 2008 н. рр.) прове-дено констатуючий експеримент, визначено та обґрунтовано педагогічні умови і розроблено методику формування творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку засобами петриківського розпису.

На третьому етапі дослідження (2008-2009 н. рр.) проведено формуючий експеримент, здійснено аналіз і узагальнення одержаних даних, сформульовано основні висновки дослідження, підготовлено відповідні методичні рекомендації.

Власне експериментальне дослідження було проведене за такої послі-довності: на констатуючому етапі проведено діагностику стану сформова-ності в учнів контрольного та експериментального класів умінь виконання петриківського розпису та виявлено майже однаковий рівень таких умінь.

На формуючому етапі експерименту з учнями експериментального класу проводилася цілеспрямована робота з поглибленого формування умінь і навичок виконання петриківського розпису; при цьому учні контрольного класу навчалися за традиційною методикою; на узагальню-вальному етапі експерименту виявлялася ефективність проведених занять шляхом порівняння навчальних досягнень учнів контрольного та експери-ментального класів у галузі виконання петриківського розпису.

Наведемо приклад методичної послідовності виконання елементів петриківського розпису на уроці образотворчого мистецтва (див. додаток А). При цьому враховувалося, що порядок виконання декоративного малюнка є наступним:

1) попередній збір матеріалу за завданням вчителя;

2) попереднє вивчення об'єктів, форма яких повинна бути декора-тивно перероблена в малюнках;

3) виконання декількох варіантів декоративної переробки різних елементів орнаменту;

4) виконання схемного, робочого ескізу декоративного малюнка в чверть альбомного листу;

5) лінійна побудова малюнка на основі робочого ескізу і поперед-ніх нарисів і зарисовок;

6) завершення роботи в кольорі (аквареллю або гуашшю).

На першому з двох уроків, що відводяться для виконання декора-тивного малюнка, учні виконували нариси з натури, зразки декоративної переробки різних елементів орнаменту, робочий ескіз і лінійна побудова малюнка. На другому уроці композиція декоративного малюнка остаточно уточнюється і завершується в кольорі.

Під час самостійної роботи школярів вчитель постійно стежить за тим, щоб вони творчо підходили до складання композиції малюнка, до процесу декоративної переробки форм рослинного і тваринного світу. З цією метою педагог аналізує перед всім класом найвдаліші варіанти, концентруючи увагу дітей на конкретних елементах малюнка (витонченість ліній, вдале чергування графічних плям, красиве поєднання колірних відтінків, цільна композиція і т. п.). Іноді вчитель пропонує школярам виконати додаткові зразки декоративної переробки форм рослинного і тваринного світу, що інтерпретуються в творчому малюнку, вимагає докладного, продуманого промальовування одного або декількох робочих ескізів.

Одночасно вчителю слід весь час стежити за тим, щоб по ходу роботи над декоративним завданням школярі широко використовували знання, уміння і навички, набуті на уроках малювання з натури і на теми. Важливо також, щоб діти якомога частіше зверталися до мотивів, окремих декоративних елементів, використовуваних в петриківському розписі.

Наведемо фрагменти і конспекти уроків із застосуванням прийомів виконання петриківського розпису в експериментальному класі.

Тема. Зображення на площині казкових квітів Петриківки.

ІI. Робота над темою уроку.

1. Вступна бесіда.

-- Ви чули про Петриківку? Це село на Дніпропетровщині. Велике, славне село, яке зачаровує світ своїми мальвами і жоржинами, соняхами і рясною червоною калиною. Не тими, що на городі чи в саду, а мальованими -- на дерев'яних тарелях, скриньках, вазах, колисках, столах, просто на папері. "Ці квіти дихають Україною", -- говорять наші земляки, розкидані долею по далеких континентах. Такі дивоквіти -- зі степового села в Подніпров'ї.

-- У давні часи в багатьох селах жінки розмальовували печі, виводили узори над вікнами й дверима, щоб хата була чепурною. Славилася розписами й Петриківка. Згодом мальовані квіти й годували бідняків: "мальовки" продавали на базарі. Але життя змінювалося, забувались візерунчасті скрині. Ніде стало малювати квіти. Проте петриківський розпис, як чарівна вишня, розгорнувся новими гілками, знайшов нові шляхи, -- не пропала краса, а ще пишніше розцвіла.

-- Найкращими петриківськими розписами вважаються роботи Тетяни Пати, Ярини Пилипенко, Надії Білокінь, Параски Павленко, Федора Панка, Марфи Тимченко, Палагеї Глущенко та багатьох інших.

2. Перегляд зразків робіт майстрів петриківського розпису.

3. Практична діяльність учнів.

Для опанування техніки петриківського розпису необхідно оволодіти такими типами мазків: "гребінчик", "зернятко", "горішок" та "перехідний мазок".

-- Візьміть аркуш паперу, вмочіть у фарбу кінчик мізинця і швидко накладіть фарбу в різних його місцях. Це ягідки. Потім пензликом вималюйте пелюстки майбутніх квітів.

-- Скористайтесь й методом "перехідного мазка". Для цього пензель умочуйте послідовно в кілька різних фарб, і пелюстки квітів, листочки вийдуть багатоколірними. Заокруглені пелюстки поєднують з гострокінцевими.

-- Промалюйте тоненькі лінії на пелюстках квітів, зафарбованих суцільним кольором: це створить враження, що квіти пульсують життям.

-- Після того, як намальовано основні квіти композиції, домалюйте дрібніші деталі: пагінці, листочки, пуп'янки, а завершіть виноградними вусиками.

Тема. Малювання композиції "Подарунок для бабусі" (кухонна дощечка).

ІI. Робота над темою уроку.

1. Вступна бесіда.

-- Пригадайте, що подарувала Червона Шапочка своїй бабусі.

-- Що було зображено на кухонній дощечці? (Демонструється кухонна дощечка).

-- Як називається узор, який має довільну композицію? (Візерунком.)

-- А якщо узор утворюється шляхом ритмічного повторення, чергування елементів? (То він називається орнаментом).

-- То який узор зображений на цій дощечці?

-- Художник в узорі може намалювати такі елементи, яких у природної квітки немає. Така переробка природних форм називається декоративною або стилізованою.

2. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).

3. Поетапне виконання композиції вчителем.

4. Практична діяльність учнів.

Конспекти уроків з формування прийомів виконання петриківського розпису див. у додатках.

Навчання петриківському розпису розпочиналося із простих вправ. Виконувалися елементи, з яких утворювалися всі малюнки. Найпростішим і найпоширенішим елементом петриківського розпису було «зернятко». Елемент називається так тому, що подібний до зернятка яблука, груші тощо. За допомогою тільки «зернятка» можна намалювати різноманітні квіти, листя, птахів, складні пейзажі тощо. Досвідчені художники виконують малюнки без олівця, тримаючи весь малюнок у пам'яті. Діти теж виконували розпис одразу фарбами.

Ми не вважали помилкою, якщо хтось спочатку робив рисунок олівцем, намічаючи основні елементи, потім менші і насамкінець -- зовсім дрібні. Але перед тим як почати малювати якусь композицію, виконувалися підготовчі вправи. До найпростіших з них належало малювання «зернятка» по вертикалі, по горизонталі, під кутом, по колу. При цьому ми намагалися, щоб «зернятка» були одного розміру, однаково віддалені одне від одного. Після цього учні малювали «зернятка» різних розмірів. У подальших розписах використовувалися елементи, що складалися із «зерняток» різних розмірів -- від маленьких до великих.

Для виконання мазка «зернятко» (рис. 1) ми брали м'який акварельний пензлик з ворсинок хутра білки з гострим кінчиком і акварельну, гуашеву чи темперну фарбу, яку розводили водою в окремій невеличкій посудині. Фарба повинна бути доволі густою, щоб мазок вийшов виразним із чітко окресленні
контуром. Набравши на пензлик фарбу, робимо на папері відбиток. Спочатку дотикаємося до паперу гострою частиною пензлика, а потім притискуємо п'ятку, тобто найширшу частину пензлика. Щоб збільшити розмір мазка, потрібно після гострого вусика кілька міліметрів протягнути пензлик
і тоді притиснути п'яткою. Для виконання більших за розміром мазків можна використовувати більші пензлики.

Рис. 1. «Зернятко» - мазок звичайний

Мазки, які поставлені поряд і починаються з потовщення, а закінчу-ються гострим вусиком, називають «гребінчиком». Його робили натиском пензлика і закінчували легким дотиком. Під час виконання них вправ мазки спочатку не були акуратними, чіткими та виразними, тому ми повторювали їх виконання багато разів. Що більше учні повторювали підготовчих вправ, тим більшою була ймовірність того, що учнівський розпис буде досконалим.

Вправляючись, мазки учні розміщували за вертикаллю, горизонталлю, під кутом, по прямій по колу. Після того, як учні досягнули достатньо високого рівня виконавської майстерності цього елемента, виконувалися прості квіти, наприклад, ромашка, листки, колоски тощо.

Наступним кроком було засвоєння малювання мазка «кривеньке зернятко» (рис. 2). «Кривеньке зернятко» -- це мазок дуже подібний до «зернятка». Він широко використовувався для малювання пелюсток квітів, листя, пуп'янків та інших елементів орнаменту. Цей мазок виконувався так: на пензлик набираємо фарбу, притискуємо кінчик пензлика до паперу, трохи протягуємо легким поворотом ліворуч чи праворуч і знову притискуємо п'яткою пензлик до аркуша. Вправа ця доволі проста у виконанні, але щоб досягти впевненості, слід повторювати елемент багато разів.

Учні виконували мазки «кривенькі зернятка» однакового розміру, розмістивши їх по прямій лінії, потім розміщували їх паралельно одне до одного. Далі малювали їх різними за розміром -- від маленьких, поступово пропорційно збільшуючи їх до великих. Дуже важливою вправою було малювання «кривеньких зерняток», розміщених по колу та в інших композиційних співвідношеннях. Вправу учні виконували до часу досягнен-ня впевненості рухів руки, чіткості та краси елементів.

Рис. 2. «Кривеньке зернятко»

Дуже корисно було виконувати ці елементи без допомоги олівця, одразу фарбами: це допомагало удосконаленню творчої уяви, умінню передбачити всю композицію в пам'яті, реалізувати свій задум поступово на папері, починаючи з основних великих елементів розпису і поступово переходячи до маленьких елементів розпису. Виконанням цієї вправи завершувалося малювання простих квітів з листками, пуп'янків тощо.

За допомогою «кривеньких зерняток» і «зерняток» ми утворювали «горішок». «Горішок» складається із двох «кривеньких зерняток», які поставлені один напроти одного, із заповненням порожнього місця між ними одним, двома або трьома «зернятками». Утворений елемент за формою був дуже подібний до лісового горіха.

Наступним методичним етапом було удосконалення техніки малювання мазка «кривеньке зернятко»

У цій вправі ми продовжували вдосконалювати навички малювання різних елементів (колосок (рис. 3), пуп'янки (рис. 4), квіти), застосовуючи виключно «кривеньке зернятко». Було бажано спробувати повторити співвідношення «кривеньких зерняток». Але ще краще, якщо учні створять свої елементи, які складаються із «кривеньких зерняток». Це можуть бути пелюстки квітів, листя, колоски і пуп'янки. У багатьох випадках потрібно від гострого кінчика мазка до розширеної його частини протягнути на папері певну віддаль. Ця віддаль залежить від величини мазка, який може бути завдовжки від 4,5 міліметрів до 2-3 і більше сантиметрів. Чіткий контур, плавна лінія, виразний насичений контур мазка й елементів розпису, які за його допомогою утворюються, будуть характеризуватимуть, наскільки досконало виконана вправа.

Рис. 3. «Колосок»

Перед виконанням вправи потренуйте руку. Тримаючи пензель трьома пальцями перпендикулярно до паперу, проведіть різноманітні лінії, точки, мазки в різних напрямках.

Рис. 4. Початок квітки «пуп'янок»

У подальшому здійснювалося засвоєння малювання елементів декоративного розпису за допомогою пальців. Як відомо, чимало елементів петриківського розпису можна виконувати і без пензлика -- одним із пальців руки. Ця вправа полягає у тому, щоб ви спробували за допомогою фарби та пальців виконати деякі елементи петриківського розпису. Опустіть мізинець у фарбу, потім витягніть його і спробуйте зробити ним відбитки на папері. Вони будуть круглими, саме такими, як ягідки калин.

Якщо, набравши на палець фарбу, протягнути його по аркушу, ви одержите відбиток витягнутої форми. Такими відбитками можна утворити листки, пелюстки квітів тощо. У процесі малювання можна використовувати й інші пальці, наприклад, вказівний. Усе залежить від того, якого розміру пляма потрібна. Відбитки пальців доволі часто можуть використовуватись у поєднанні з іншими елементами. У мистецтві можна користуватися різними прийомами виконання своїх задумів можливо, ви застосуєте свій варіант розпису. Дуже цінним є наявність власного оригінального почерку.

Діти робили спроби за допомогою пальців руки виконати різноманітні елементи розпису: квіти, листки ягідки тощо.

У подальшому розглядалося засвоєння малювання частин рослин за допомогою елементів декоративного розпису. Вивчаючи петриківський розпис, виконаний багатьма авторами, стає зрозуміло, що все багатство нашої природи вдруге оживає у творах петриківських майстрів, завжди живих, яскравих, голосистих і оптимістичних. Кожна квітка, пуп'янок, листочок збагачені творчою фантазією автора, несуть народну мудрість, талант, досконалу естетику. Найчастіше в композиціях зустрічаємо ромашку, дзвіночки і соняшники, волошки, мальви, півонії, ягоди сунички, калини, вишні, колоски, різноманітне листя птахів і звірів. Серед квітів і тварин є і такі, яких у природі не існує, вони народжені творчою фантазією автора. Усі елементи виконуються в тій же послідовності, що й попередні, описані у перших вправах. Звичайно, у багатьох елементах уводяться додаткові кольори, тонкі темні (чорні, коричневі) лінії, які підкреслюють пластику та форму квітів, прожилки листків тощо.

Доволі часто вводиться додатково білий, жовтий, червоний та інші кольори для надання чіткості, яскравості, завершеності розпису. Виконайте ці елементи петриківського розпису.

Наступним етапом було малювання простих композицій, які склада-ються із «зерняток» та «кривеньких зерняток». Ці композиції складалися із «зерняток» та «кривеньких зерняток». Виконання такого завдання можна умовно розділити на чотири етапи.

Спочатку намічаємо олівцем місце та розміри квітки, напрямок розміщення стебла, напрямок основних листків. На другому етапі малюємо квітку. Вона може складатися тільки із «зерняток» розміщених по колу. У цьому випадку «зернятка» -- це пелюстки квітки. Кількість їх може бути довільною: шість, вісім тощо. У квітці можна поєднати «кривенькі зернятка» і «зернятка» або використати лише «кривенькі зернятка». Листки малюємо «кривеньким зернятком» різних розмірів, розміщеними у певному порядку. Листки можуть бути як простої форми, так і доволі складними. Цю ж вправу спробуйте виконати і без допомоги олівця, одразу фарбами. Малюйте спочатку основний елемент композиції, квітку, стебло, потім листки, а насамкінець -- найдрібніші допоміжні елементі: розпису. Виконайте всі вправи у двох варіантах:

I варіант: виконуємо допоміжний начерк олівцем, а потім малюємо фарбами.

II варіант: розпис виконуємо відразу фарбами.

Далі здійснювалося виконання простого рослинного орнаменту

Навчившись малювати окремі елементи, доцільно виконати простий рослинний орнамент. Орнамент -- це ритмічне повторення одного або кількох елементів. Розміщуватися вони можуть по прямій лінії -- тобто в стрічку, по колу тощо. Орнамент малюємо із квітів та листків простої форми. А квіти та листки малюємо «зернятками» і «кривенькими зернятками». Розміщення елементів орнаменту намічаємо олівцем, а потім виконуємо фарбами. Інший варіант малювання орнаменту без олівця. Він дуже цінний тим, що розвиває уяву і творче мислення. Спробуйте виконати орнамент, не користуючись олівцем, одразу фарбами. Виконайте кілька малюнків, але намагайтесь, що весь орнамент був виконаний охайно, чітко, яскраво. Адже призначення орнаменту-- прикрашає предмети, якими ми користуємось.

Два варіанти виконання простих орнаментів у стрічці.

I. Послідовність виконання розпису без використання олівця, одразу фарбами.

II. Послідовність виконання розпису з допоміжним рисунком.

Наступним етапом було удосконалення навичок малювання різноманітного листя

Для малювання складних малюнків потрібно навчитися малювати різноманітне листя. Листи малюємо простої та складної форми. Незважаючи на складність, усі листки виконуються прости мазком «зернятко», які слід розмістити у певній послідовності. Спочатку намічаємо напрямок розміщення середньої лінії листка, потім -- загальну форму, після цього малюнок виконуємо фарбою. У природі листки симетричні, тобто права сторона дзеркально повторює ліву, посередині вони розділені лінією, яку називаємо лінією симетрії. На малюнках ця симетрія здебільшого умовна, a cepедня лінія не завжди пряма, доволі часто ми малюємо її кривою, у вигляді дуги. Більшість листків по контуру мають зубці. Тому в процесі малювання листків пензлик слід ставити кінчиком до контур листка і повторювати їх за формою листка.

Виконуючи вправи з малювання листків, доречно виконати нескладний орнамент, розміщена у стрічці. Це будуть прості листки, розташовані діагонально, і три горошини. Потрібно намагатись щоб листки були однакового розміру та форми і розміщувалися на однаковій відстані один від одного.

Горошини на цьому малюнку спробуйте виконати пальцем. Колір листків зелений, жовто зелений, коричнево-зелений, зелено-синій. Щоб отримати такий колір, слід до зеленої фарби додати жовту, коричневу чи синю. Горошинки червоні, оранжеві чи коричневі. Листки в орнаменті прос тої, овальної форми.

Крім малювання простих листків, виконаємо і складні, наприклад, калини, клена, винограду, суниці тощо. Спробуйте виконати листки відразу фарбами. Набувши досвіду, це вам буде зробити нескладно.

Виконання простого орнаменту, складеного з листка і ягідок, за допомогою начерків олівцем.

Виконання листків за допомогою начерків олівцем.

Виконання простого орнаменту, складеного з листка і ягідок, одразу фарбами.

Виконання листків відразу фарбами.

Далі відбувалося поглиблене вивчення та набуття навичок у зображенні листя. У цій вправі слід виконати якомога більше малюнків листя різного за формою. Поєднаємо «зернятко», «кривеньке зернятко», вільні плавні лінії та мазки пензля. Перші листки малюємо на основ видовженого мазка, який і буде верхівкою листка, а його вісь -- серединою всього листка. У початкових вправах лінію можна легенько провести олівцем. Кожен бічний мазок буде зубчиком листочка Такі листки здебільшого бувають овальної форми, у них можна зафарбувати середину іншою фарбою.

Складнішими є кленові листки, які складаються із трьох подібних частин - центральної і двобічних. Починають малювати із центральної части-ни - із середнього зубчика, довгенький мазок якого буде серединою листка.

У такий же спосіб створюють і бічні частини листка. Прожилки листка можна намалювати темнішою фарбою. Листки можна малювати і «перехідним мазком». На пензлик набирають фарбу, витримують пензлик п'яткою донизу кілька секунд, щоб фарба стекла в п'ятку, відтак кінцем пензлика набирають темнішу фарбу. Протягують по аркушу кінчиком пензлика, завершують п'яткою і отримують поступовий гармонійний перехід темного кольору у світлий. Можна зробити і навпаки, тобто щоб світлий колір плавно переходив у темний.

Малювати листки клена, калини, винограду потрібно, намалювавши спочатку середину листка видовженим мазком, інші мазки розміщують під гострим кутом до середини -- це зубчики листка. Ці листки складаються з трьох подібних частин зубчастої верхівки і двох бічних. Починають малювати з центральної частини, з середнього зубчика, видовжений мазок якого буде основною лінією всього листка. Так само малюємо сусідні бічні зубчики. Потім малюємо середню, бічну частину листка, знову починаючи із середнього зубчика. Вісь середньої частини листка розміщена під гострим кутом до основної осі листка. Це нижня, третя частина розміщується під прямим або тупим кутом до осі листка. Головне зображення можна залишити в одному кольорі або виділити прожилки темнішим кольором.

Після набуття певного досвіду у виконанні цієї вправи доречно робити малюнки відразу фарбою, не застосовуючи олівець. Це сприятиме розвитку творчої уяви, збереження у пам'яті всього малюнка, тобто розширить творчі можливості, а вашій руці надасть упевненості та точності рухів.

Далі відбувалося навчання малювання «перехідного мазка».

Значно складнішим завданням є малювання «перехідного мазка» та за його допомогою елементів петриківського розпису.

Для «перехідного мазка» характерний неповторний ефект плавного переходу одного кольору в інший. Виконання малюнка «перехідним мазком» можна вважати вершиною виконавського мистецтва у петриківському розписі.

Щоб виконати «перехідний мазок», слід на кінчик пензля набрати темну фарбу, наприклад, коричневу, відтак потримати пензлик ручкою донизу 10-12 секунд, щоб надати можливість фарбі стекти вниз у п'ятку пензлика. Потім кінчиком пензля набираємо фарбу світлого тону, наприклад, жовту. Робимо перший мазок: тягнемо світлий вусик. Поступово з'являється темний відтінок у широкому кінці мазка, який при завершенні стає зовсім темним. Повернувши пензлик на 120°, робимо другий мазок, так само можна зробити і третій. Після цього пензлик вимиваємо водою і все повторюємо. Мазки можуть бути в тонкому вусику темного кольору, а у широкому -- світлого. У цьому випадку спочатку набираємо на пензлик фарбу світлого кольору, повертаємо п'яткою вниз, а потім набираємо на кінчик темну фарбу і виконуємо мазок аналогічно до попереднього.

Мазок починається темним кольором і переходить у світлий. Перехідним мазком малюємо квіти, листя, птахів, пейзажі. Кольори «перехідного мазка» можуть бути різними: коричневий -- жовтий; оранжевий -- темно-червоний; блакитний -- темно-фіолетовий; рожевий -- чорний чи коричневий; жовтий -- синій; жовтий -- чорний тощо.

Виконуючи елементи петриківського розпису, малюнок виконуємо відразу фарбами.

Наступна вправа -- виконання «цибульки» як «перехідним мазком», так і звичайним. Цією вправою поглиблюємо навички виконання складних елементів петриківського розпису.

Вправу можна виконувати як за допомогою олівця, коли виконується спочатку підготовчий рисунок, а потім фарбами, так і одразу фарбами. За необхідності вносимо додатковий колір, у даному випадку -- жовтий. Якщо виконання елемента умовно розділити на чотири етапи, то першим буде рисунок олівцем, потім підмальовок жовтою фарбою, перші мазки червоною і завершення малюнка.

Наступним етапом було виконання складного елемента: одного з різновидів цибульки, калини, листочка.

Виконаємо наступну вправу, що складається зі складного елемента -- одного з різновидів цибульки, калини, листочка. Вправу можна виконувати двома способами. Перший варіант демонструє чотири етапи послідовного виконання композиції за допомогою олівця, а другий -- чотири етапи малювання без допоміжного рисунка. Розпис можна виконувати простим мазком і «перехідним мазком». Червоні ягідки калини спробуйте виконати пучкою мізинця, листок -- «перехідним мазком», середину листочка затонуйте окремим кольором.

Основний елемент складної конструктивної будови багатокольоровий, усі складові його розміщені зі збереженням симетрії. Кольори -- синьо-блакитні, червоні, оранжеві, жовті.

1. Послідовність виконання петриківського розпису зі складним елементом за допомогою начерку, виконаного олівцем.

2. Один з варіантів послідовності виконання композиції петриківського розпису зі складним елементом одразу фарбами, без олівця.

Наступним етапом було виконання складних елементів петриківського розпису. Петриківський розпис багатий на складні елементи, як щодо рисунка, так і щодо кольору, тону. Ці елементи, як правило, займають центральні частини малюнків. Це в основному квіти складної форми, птахи, тварини тощо. Квіти в більшості випадків симетричні і складаються з багатьох деталей.

Щоб виконати такі малюнки, можна спочатку зробити підготовчий рисунок, який починається із розміщення цих елементів на аркуші, знаходження його основних розмірів -- висоти і ширини, загальної форми, співвідношення деталей. Коли такий підготовчий малюнок виконано, можна малювати фарбами. Такі складні малюнки можна малювати одразу фарбами, коли є достатній досвід, уміння, творча уява.

Малюнки, виконані одразу фарбами, мають чимало переваг -- у них більше виражений індивідуальний творчий почерк автора, його неповтор-ність і оригінальність. У композиціях із такими складними елементами можуть поєднуватися такі мазки, як «зернятко», «криве зернятко», «перехідний мазок» тощо.

Наступна вправа -- виконання розпису за пропонованими схемами. Квіти, листочки, ягідки калини, сонях -- за власним вибором. У вправі можна спробувати застосувати «простий мазок», «зернятко», «кривеньке зернятко», «перехідний мазок», застосувати висвітлення і виділення окремих деталей. Вправу бажано виконати з використанням жовткового розчинника. Необхідні висвітлення в окремих місцях роблять паличкою, ручкою пензлика або сірником з намотаною ваткою, промокаючи фарбу по мокрому зображенню. Додаткові вкраплення роблять кінчиком маленького пензлика світлою фарбою на темному фоні або темного на світлому фоні: проведення прожилок, виділення контрастними кольорами окремих елементів квітів чи листків. Малюнки виконані у два етапи: контурний рисунок олівцем і виконання фарбами.

Виконувати орнаменти можна після здобуття навичок у процесі виконання різноманітних елементів як складної, так і простої форм.

Орнамент - оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічному чергуванні мотивів. В орнаментах можуть повторюватися один або кілька орнаментальних мотивів. У петриківському розписі це переважно рослинні мотиви -- квіти, листки, ягоди тощо. Щоб виконати узор у стрічці, потрібно спочатку дуже спрощено розмістити основні елементи на папері, зберігаючи певний ритм. Це роблять шляхом начерків олівцем. Коли місце знаходження основних елементів визначене, потрібно виконати детальніший малюнок олівцем, після чого виконувати орнамент фарбами.

У завданні доцільно виконати орнамент більш насичений елементами: квітами, пуп'янками, листками. Намагатися дотримувати чіткої схеми розміщення елементів орнаменту. Процес побудови орнаменту умовно розділений на три етапи. Перший -- знаходження місця основним елементам, другий -- детальний малюнок контурів і третій -- виконання фарбами. Кольори спробуйте взяти холодні: сині, блакитні та зелені. Середини квітів та листків -- контрастні жовті.

Ми пропонували таку послідовність виконання петриківського орна-менту в стрічці.

I варіант. Три етапи виконання орнаменту петриківського розпису з використанням начерку елементів олівцем.

II варіант. Виконання орнаменту петриківського розпису без олівця -- одразу фарбами. Обміркуйте послідовність виконання і виконайте власний орнамент.

Наступним етапом було виконання композицій розпису, що складають-ся із квітів, листків, стебел та інших дрібних елементів.

У таких малюнках основні елементи - квіти, птахи - виконуються більшими за розміром і яскравішими фарбами. Основних елементів може бути один, два, три, п'ять. Характерними композиціями петриківського розпису с букети, вазони, дерева, птахи на калині, птахи та квіти тощо. Першими розписами повинні бути нескладні малюнки, але вони мають бути з виразно виконаними елементами. Петриківський розпис можна виконувати, додаючи до гуаші чи акварелі жовток курячого яйця і оцет. В окрему баночку вливаємо жовток, додаємо 5-6 крапель оцту, розмішуємо цю суміш і розводимо нею фарби, а пензлі миємо в іншій воді, яку ставимо поруч.

Так малюнок набуває насиченості барв і блиску. Використовуючи цей розчин, можна робити висвітлення певних місць паличкою, ручкою пензлика чи ваткою, яку намотують на паличку. Висвітлення необхідно робити тільки на вологому папері. Виконувати такі малюнки можна «зернятком», «кривим зернятком», «перехідним мазком» або усіма цими елементами разом.

Виконання композиції можна умовно розділити на три етапи (виконан-ня начерку олівцем, виконання рисунка, виконання малюнка фарбами). Можна рекомендувати і виконання композиції відразу фарбами. У цьому випадку починаємо малювати найбільші, центральні елементи, потім листки, стебла, інші дрібні елементи розпису.

Композиція в колі використовується у процесі розпису декоративних тарілок, скриньок тощо. Особливість полягає в тому, що мотиви розпису потрібно розміщати таким чином, щоб уникати прямих ліній, а весь рух повинен спрямовуватися вздовж кривих ліній, ніби обтікаючи основні елементи. Основні елементи розміщуємо и центрі кола, листки та інші елементи доповнюють, об'єднують композицію в єдине ціле.

Спочатку виконаємо малюнок олівцем, де знайдемо розміщення основних елементів, їхню форму та розмір. У процесі малювання фарбами можна використовувати усі відомі елементи та форми мазків «зернятко», «кривеньке зернятко» тощо. В окремих місцях підкреслюємо прожилки темнішою фарбою. Кольори розпису червоно-золотисті. Набувши певного досвіду, можна виконати розпис у колі без застосування олівця, а одразу фарбами. Але в усіх випадках починаємо із розміщення основних, центральних елементів розпису.

Два варіанти виконання декоративного розпису в колі.

Послідовність виконання розпису з допоміжним рисунком олівцем.

Послідовність виконання розпису без використання олівця (одразу фарбами).

У петриківському розписі важливе місце займають зображення птахів. Птахи -- павичі, півні, зозулі тощо -- відзначаються декоративністю, багатством кольору. Вони, як правило, займають центральне місце у творах петриківських майстрів. Зображення птахів відповідає технічним і колористичним прийомам народного розпису.

Виконання малюнка із зображенням птаха -- це складний процес, який умовно можна поділити на 4 етапи. Перший -- знаходження загальної форми птаха, композиційне розміщення на площині, динаміка чи статика композиції, знаходження пропорцій, характерної пози, співвідношення частин. Тому на першому, початковому, етапі рисунок виконуємо олівцем. Але якщо ви уже досягнули високої виконавської майстерності та маєте багату творчу уяву, то можна спробувати на першому етапі працювати одразу фарбами, саме так чинять деякі досвідчені народні майстри.

На наступному етапі тонують кольором силует птаха. Колір птаха залежить від кольорової гами композиції в цілому. У нашому випадку це блакитний колір. Силует птаха може бути затонований і кількома кольорами.

Третій етап -- малювання пір'я тулуба, крил, хвоста. На завершальному етапі малюнка проводимо моделювання голівки птаха, малюємо око, дзьоб, завершуємо декорування тулуба, хвоста, крил. Підкреслюємо темною фарбою ті деталі, які хочемо виділити, підкреслюємо деталі світлим, у даному випадку -- жовтим кольором.

Тема. Складання орнаменту з квітів і листків

Мета: дати поняття про рослинний орнамент та його елементи; навчити дітей складати орнамент у смужці, застосовуючи повторення і чергування елементів; ознайомити з творами декоративного мистецтва. В їх оздобленні використовувати рослинний орнамент.

Художні матеріали: олівець, акварельні фарби, папір.

Обладнання уроку: зразки рослинних орнаментів у смужці з елементами, що чергуються й повторюються; предмети, прикрашені рослинним орнаментом (глечик, доріжка, книжка); таблиця із зображенням стилізованих квітів і листків.

1. Авермянова Н. Образотворче мистецтво: стан і проблеми вивчення // Рідна шк. - 2001. - №1. - С. 52-53.

2. Аксенов Ю.Г., Левидова М.М. Цвет и линия. - М.: Сов. художник, 1986. - 326 с.

3. Алексеев В.В. Изобразительное искусство и школа. - М.: Педагогика, 1968. - 184 с.

4. Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог, школа. - М.: Педагогика, 1984. - 254 с.

5. Антонович Є. А., Проців В. І., Сеид С П. Художні техніки в школі. -- К.: ІЗМН, 1997. - 312 с.

6. Антонович Є.А., Захарук-Чугай Р.В., Станкевич М.С. Декоративно-прикладне мистецтво. - Льв., 1992. - 271 с.

7. Барщ А.О. Наброски и зарисовки. - М.: Педагогика, 1970. - 112 с.

8. Библер В.С. Школа диалога культур // Искусство в школе. - 1992 - №2. - С. 34-38.

9. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К.: Мистецтво, 1981. - 178 с.

10. Ватагин В.А.Изображение животного. - М.:Искусство, 1957. - 56 с.

11. Велигоцкая И. Украинская народная живопись. // Декоративное искусство. -- М., 1976.

12. Величко Ю.В. Український живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.

13. Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. - Л.: Наука, 1977. - 116 с.

14. Виноградова Г. Малювання з натури. - К.: Рад. школа, 1976. - 118 с.

15. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1976. - 270с.

16. Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво. 1-2 класи. - К.: Рад. шк., 1991. - 128 с.

17. Волкова Е.В. Произведения искусств в мире художественной куль-туры. - М.: Искусство, 1988. - 240с.

18. Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Искусство, 1986. - 573с.

19. Гайдамака О. Календарне планування до програми “Мистецтво” // Поч. школа. - 2003. - №6. - С. 28-31.

20. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К.: Вища школа, 1995. - 237с.

21. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчи-теля. - К.: Рад. школа, 1975. - 224 с.

22. Герман М. М., Скатерщинов В. К. Основньїе принципи классификации видов искусств. - М., 1982. - 224 с.

23. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1-3 классах. - К.: Педагогіка, 1978. - 186 с.

24. Глухенька К. Пошуки неповторної краси // Образотворче мистецтво. - 1974. - №3. - С. 23-25.

25. Глухенькая Л. Татьяна Пата. -- К.: Мистецтво, 1973.

26. Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. - М.: Просвещение, 1971. - 127 с.

27. Гончаренко Н.В. Художественное в эстетике и в искусстве. - К.: Просвещение, 1990. - 249с.

28. Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. - М.: Педагогика, 1986. - 126с.

29. Демченко І. Творчий розвиток молодших школярів засобами образо-творчого мистецтва // Рідна школа. - 2002. - №6. - С. 62-64.

30. Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. - 1993. - №2. - С. 39-43.

31. Ежова Е.Ю. Игра в обучении изобразительному искусству детей шестилетнего возраста // Нач. школа. - 1990. - №10. - С. 44-47.

32. Задорожний В.І., Боровиков О.Я. Уроки образотворчого мистецтва. 1 - 3 класи. - К.: Рад. шк., 1972. - 151 с.

33. Історія народного господарства Української РСР: У 3 т., 4 кн. - К., 1983. - Т. 1. - С. 154-197.

34. Кабиш Ю.І. Розвиток художніх здібностей дітей молодшого шкільного віку // Рад. шк. - 1981. - С. 48-50.

35. Каган М.С. О месте искусства в жизни школы // Искусство в школе. - М., 1992. - №1. - С.11-19.

36. Калініна Е. Інтегровані уроки з образотворчого мистецтва // Початкова школа. - 2002. - №2. - С. 37-38.

37. Кальнинг А.К. Акварельная живопись. - М.: Искусство, 1968. - 76 с.

38. Кащенко Л. Катерина Білокур. -- К.: Мистецтво, 1975. - 86 с.

39. Кибрик Е.А. К вопросу о композиции // Вопросы. изобразительного искусства. - М.: Сов. художник, 1954. - С. 31-45.

40. Кибрик Е.А. Объективные законы в изобразительном искусстве // Вопр. философии. - 1966. - № 10. - С. 18-27.

41. Кириченко М.А. Образотворче мистецтво. 3 клас. - К.: Освіта, 1996. - 128 с.

42. Кириченко М.А. Учіться малювати. - К.: Рад. шк., 1987. - 58 с.

43. Киященко Н.И., Лейзеров Н.Л. Художественная культура и гармони-ческое развитие личности. - К.: Просвещение, 1982. - 336 с.

44. Конопко О. Перші кроки до мистецтва // Початкова школа. - 2000. - №3. - С. 25-28.

45. Кузин B.C. Основы обучения изобразительному искусству в школе. - М.: Просвещение, 1977. - 207 с.

46. Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. - М.: Искусство, 1977. - 264 с.

47. Лабунская Г.В., Рожкова Е.Е., Назаревская Г.А. Уроки рисования в начальных классах. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. - 166 с.

48. Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. - М.: Искусство, 1983. - 96 с.

49. Лепикаш В.А. Живопись акварелью. - М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. - 114 с.

50. Лунячек Й. Основы изображения с натуры. - К.: Изд-во АН УССР, 1961. - 127 с.

51. Любарська Л. Уроки образотворчого мистецтва // Початкова школа. - 2002. - №9. - С. 50-55.

52. Львова Ю.Л. Развивать дар творчества. - К.: Искусство, 1987. - 136 с.

53. Масленникова З. Работа красками в школе. - Л.: Учпедгиз, 1959. - 80 с.

54. Мейлах Б.С. Процесс творчества и художественное восприятие. - М.: Просвещение, 1985. - 318 с.

55. Милюков А.А. Организация натурных постановок на уроках изо-бразительного искусства в школе. - М.: Просвещение, 1978. - 112 с.

56. Мириманов В.В. Малая история искусства: Первобытное и традицион-ное искусетво. - М.: Знание, 1973. - 456 с.

57. Морди Анри де. История декоративно-прикладного искусетва. - М.: Капитолий, 1992. - 688 с.

58. Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование для занятий изобразительным искусством. - М.: Педагогика, 1975. - 136 с.

59. Оксененко Н. Вчимося малювати: уроки малювання у шестирічок // Поч. освіта. - 2001. - №33. - С. 7.

60. Орловский Г.И. О художественном образовании учителя рисования. - Л.: Наука, 196. - 268 с.

61. Островский Григорий. Добрый лев Марии Примаченко. -- М.: Современный художник, 1990. - 112 с.

62. Павлинов П.Я. Каждый может научиться рисовать. - М.: Педагогика, 1966. - 216 с.

63. Павлов В.П. Сучасна українська акварель. - К.: Мистецтво, 1978. - 39 с.

64. Парнах М. Уроки изобразительного искусства // Искусство в школе. - 2001. - №3. - С. 57-60.

65. Пеленков А.И. Развитие творческих способностей у первоклассников на уроках изобразительной деятельности // Начальная школа. - 1997. - №7. - С. 19-23.

66. Пилипенко Д.Г. Малювання з методикою викладання. - К.: НДПІ, 1971. - 35 с.

67. Процив В.И., Кириченко Н.А. Уроки изобразительного искусства. - К.: Рад. школа, 1984. - 368 с.

68. Проців В.I., Кириченко М.А., Щербакова К.В. Образотворче мистецтво. - К.: Рад. шк., 1982. - 158 с.

69. Рабинович М. Ц. Пластическая анатомия человека, четвероногих животных и птиц и ее применение в рисунке. - М.: Просвещение, 1978. - 212 с.

70. Рагозіна В. Особливості методики розвитку творчих здібностей молод-ших школярів // Мистецтво та освіта. - 1997. - №2. - С. 5-8.

71. Ревякин П.П. Техника акварельной живописи. - М.: Госстройиздат, 1959. - 221 с.

72. Ростовцев Н. Н. Учебный рисунок. - М.: Просвещение, 1976. - 222 с.

73. Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительного искусства в школе. - М.: Агар, 1998. - 251 с.

74. Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок. - М.: Просвещение, 1976. - 287 с.

75. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Абрис, 2002.-368с.

76. Селієачов М. Проблеми Петриківки // Образотворче мистецтво. -- К.: Освіта, 1981. - 114 с.

77. Столович Л.Н. Жизнь - творчество - человек. Функции художест-венной деятельности. - М.: Искусство, 1985. - 416с.

78. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. - К.: Рад. шк., 1973. - Т 3. - 464 с.

79. Терентьев А.Е. Изображение животных и птиц средствами рисунка и живописи. - М.: Просвещение, 1980. - 126 с.

80. Терентьев А.Е. Рисунок в педагогической практике учителя изобра-зительного искусства. - М.: Просвещение, 1981. - 175 с.

81. Тищенко О.Р. Декоративно-прикладне мистецтво східних слов'ян і давньоруської народності. - К.: Основи, 1985. - 188 с.

82. Томашевський В. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образо-творчого мистецтва // Рідна школа. - 2000. - №4. - С. 48-49.

83. Федір Панко. Альбом. -- К.: Мистецтво, 197S.

84. Художественное восприятие / Под ред. Мейлаха Б.С. - Л.: Искусство, 1971. - 387 с.

85. Шевченко Г.П. Эстетическое воспитание в школе. - К.: Рад. школа, 1985. - 144 с.

86. Шестакова Е.И. Украинская декоративная роспись. -- К.: «Реклама», 1989. - 216 с.

87. Шорохов Е.В. Методика преподавания композиции на уроках изобразительного искусства в школе. - М.: Просвещение, 1974. - 235 с.

88. Шкаровская Н. Народное самодеятельное искусство. -- Л.: «Аврора», 1975. - 264 с.

89. Юсов Б.М. Проблема художественного воспитания и развития шко-льников. - М.: Педагогика, 1984. - 158 с.

90. Якібчук М. Майстриня народної мальовки // Образотворче мистецтво. -- К., 1973.

Додаток

Конспект уроку образотворчого мистецтва

Тема. Зображення на площині казкових квітів Петриківки.

Мета. Ознайомити учнів з декоративним народним розписом. Прищеплювати любов до прекрасного. Розвивати уміння створювати візерунки з елементів петриківського розпису. Вчити учнів володіти такими мазками, як "гребінчик", "зернятко", "горішок" та "перехідний мазок". Виховувати інтерес до народного мистецтва.

Обладнання. Зразки робіт майстрів петриківського розпису Т. Пати "Зозуля на калині", "Птахи серед квітів", І. Скляра "Блакитний ранок", В. Міленка "Півень і курка", Г. Прудникова "Весілля" та ін., дитячі роботи.

Хід уроку

I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.

II. Робота над темою уроку.

1. Вступна бесіда.

-- Ви чули про Петриківку? Це село на Дніпропетровщині. Велике, славне село, яке зачаровує світ своїми мальвами і жоржинами, соняхами і рясною червоною калиною. Не тими, що на городі чи в саду, а мальованими -- на дерев'яних тарелях, скриньках, вазах, колисках, столах, просто на папері.

"Ці квіти дихають Україною", -- говорять наші земляки, розкидані долею по далеких континентах.

Такі дивоквіти -- зі степового села в Подніпров'ї. Вишні також у Петриківці незвичайні. Кажуть, колись у селі загинули під татарськими шаблями красуня дівчина та її наречений, молодий козак. На їхній могилі і виросла перша вишня: невисока й кучерява, як полегла дівчина, а плоди -- мов пролита кров. Виросла, бо ніщо на світі не зникає безслідно.

Петриківський розпис чимось нагадує ту легендарну вишню.

У давні часи в багатьох селах жінки розмальовували печі, виводили узори над вікнами й дверима, щоб хата була чепурною. Славилася розписами й Петриківка, -- як же, козацьке село, кріпацтва тут не знали, то чому не жити у красі? Згодом мальовані квіти й годували бідняків: "мальовки" продавали на базарі.

Але життя змінювалося, забувались візерунчасті скрині. Ніде стало малювати квіти. Проте петриківський розпис, як чарівна вишня, розгорнувся новими гілками, знайшов нові шляхи, -- не пропала краса, а ще пишніше розцвіла.

Найкращими петриківськими розписами вважаються роботи Тетяни Пати, Ярини Пилипенко, Надії Білокінь, Параски Павленко, Федора Панка, Мэрфи Тимченко, Палагеї Глущенко та багатьох інших.

Перегляд зразків робіт майстрів петриківського розпису.

Продовження бесіди.

-- Мабуть, у жодному осередку народного мистецтва немає такої кількості різноманітних художників. Кожен -- самобутній І неповторний творець, зі своїм особливим, властивим лише йому "почерком". Водночас їх об'єднують витоки -- традиційне, народне малювання. їхні роботи характеризуються надзвичайною декоративністю, яскравим святковим буянням фарб і разом з тин -- витонченістю малюнка, віртуозністю, своєрідністю засобів виконання. Соковиті, яскраві квіти майстрів Петриківки зачаровують своєю красою.

Малюють петриківці темперними фарбами, розведеними на яєчному жовткові, молоці, вишневому клеї. Це надає їм легкості, прозорості, підсилює Інтенсивність кольору. В основі петриківського розпису лежать прийоми вільного живописного малювання пензлем. Петриківські майстри в орнаменти розписів вплітають садові й польові квіти, колосся різних злаків, грона винограду, важкі кетяги калини. Серед усього цього різнобарв'я вміщують всіляких птахів -- павичів, зозуль та ін. Причому художники не намагаються передати, так би мовити, ботанічну, натуральну схожість кожної квітки, птаха. їхня мета -- втілити в одному образі красу усіх. Квітка в уявленні петриківців -- це символ пишності природи, її розкішного цвітіння, щедрості плодів. Щоб наголосити на цьому, майстри вдаються до фантастичних перебільшень, творять свій, петриківський, світ краси. Секрет своєрідності їхнього розпису багато в чому залежить від саморобних пензлів, якими користуються народні умільці й тепер.

Тетяна Пата згадувала, що раніше вона малювала саморобними пензликами з котячої шерсті. Це всього кілька волосків; торкнувся ними легко паперу -- і виходить дрібненький тоненький мазок, Ледве видно його. А покладеш кілька десятків таких мазків -- і вже квітка красується, така ніжна, немов прозора.

Малювали не тільки щіточками. Ягоди калини створювали так: брали очеретинку, вмочували у фарбу, а потім -- на папір. Виходили однакові ягідки. А коли потрібні були великі квіти, то вирізували з картоплини форму і штампували. А ягоди суниці просто малювали пальцем.

4. Практична діяльність учнів.

Для опанування техніки петриківського розпису необхідно оволодіти такими типами мазків: "гребінчик", "зернятко", "горішок" та "перехідний мазок".

"Гребінчик" -- мазок, що починається з потовщення. Його роблять натиском пензля і закінчують "тоненьким вусиком", який передають за допомогою легкого дотику кінчика пензля. Покладені поряд кілька таких мазків нагадують гребінець.

"Зернятко" -- мазок, який починається найлегшим дотиком, а закінчується найбільшим натисканням. Коли мазки "зернятко" накладені по обидва боки стеблини вістрями назовні, зображення нагадує колосок.

"Горшок" складається з двох мазків, вигнутих півлунками й поставлених один проти одного. Заповнивши порожнє місце між півлунками гребінчиковим або двома-трьома зернятковими мазками, матимемо форму, подібну до лісового горіха.

"Перехідний мазок" накладається одним пензлем, але двома фарбами. Спочатку пензель умочують в одну фарбу (наприклад, у жовту), а потім у другу (наприклад, у червону). Такий мазок утворює витончені переходи від одного кольору до іншого, чого не можна досягти ніяким попереднім змішуванням фарб. Перед кожним наступним мазком фарбу слід набирати знову.

Візьміть аркуш паперу, вмочіть у фарбу кінчик мізинця і швидко накладіть фарбу в різних його місцях. Це ягідки. Потім пензликом вималюйте пелюстки майбутніх квітів. Скористайтесь й методом "перехідного мазка". Для цього пензель умочуйте послідовно в кілька різних фарб, і пелюстки квітів, листочки вийдуть багатоколірними. Заокруглені пелюстки поєднують з гострокінцевими. Промалюйте тоненькі лінії на пелюстках квітів, зафарбованих суцільним кольором, -- це створить враження, що квіти пульсують життям. Після того, як намальовано основні квіти композиції, домальовують дрібніші деталі: пагінці, листочки, пуп'янки, а закінчують виноградними вусиками.

5. Словникова робота.

Розпис -- сюжетні або орнаментальні живописні зображення на будівлях та побутових предметах.

Колорит -- система співвідношень кольорів та відтінків.

ПІ. Підсумок уроку.

Перегляд і оцінювання робіт. Демонстрування виробів.