Содержание, особенности и задание украинской политологии

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Содержание, особенности и задание украинской политологии

Содержание, особенности и задание украинской политологии

Тема №10: ЗМІСТ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ЗАВДАННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТОЛОГІЇ.

ПЛАН.

1. Зміст Української політології.

2. Особливості розвитку і становлення української політології.

3. Основні завдання та проблеми української політології.

4. Висновок.

Список використаної літератури:

1. Гаєвський Б.А. Українська політологія. - К.: МАУП, 1994р.

2. Кирилюк Ф.М. Українська політологія; рівень розвитку, проблеми. -

Політологічний вісник, 1993р. - №4.

3. Кирилюк Ф.М. Основи політології. - К.: 1995р.

4. Потульницький В. Історія української політології. - К.: 1992р.

Творення нової України викликає нагальну необхідність в теоретичному

осмисленні і наданні будівничим силам наукового інструментарію, що зробить

досить ефективним сам процес цього творення. Без науки, яка безпосередньо

служить конкретній українській будівничій практиці, неможливе здійснення

нинішнім поколінням історичної місії - побудови вільної, демократичної,

правової, громадської держави як спільності, що зветься “народ України”.

Основне навантаження лягає на науки, покликані осмислювати політичне

життя, політичні відносини, політичну діяльність в Україні, оскільки саме з

ними пов(язані основні реформаційні процеси, саме вони сьогодні є одним з

найефективніших елементів української самоорганізації, за допомогою якої

народ України виходить на сучасний рівень цівілізованості.

Питання про рівень політизації суспільного життя і суспільної

свідомості в Україні сьогодні визначене досить виразно: вони набрали

характеру основного соціального руху за радикальні перетворення, насамперед

за допомогою політики, політичної організації, політичної діяльності,

політичного менталітету. Факт загального підвищення політизації

українського суспільства став незаперечним, а загальноукраїнська стратегія

кардинальних реформ за допомогою нової правової органїзації суспільних,

зокрема економічних, відносин принципово змінила роль політики у розбудові

нової України.

Отже, зміст української політології неважко визначити: це політичне

життя українського народу в його багатонаціональній структурності,

українська політична історія в еволюційному зв(язку з сьогоденням як певний

магістральний шлях нації, його національна і загальнолюдська сутність,

творчій зміст боріння українства, народу України за можливість

національного самоутвердження і набуття, таким чином, необхідних

інтеграційних якостей щодо загальнолюдської цівілізації.

Нинішній стан політики і політології в Україні нетиповий для, так

званого, цівілізованого світу, бо України лише створює своє політично -

організзаційне обличча. Тому й судити про політичні процеси в Україні не

можна с класичної точки зору західної політології, з її канонами історично

поступового державотворення. Можна відразу зауважити: американці, анцлійці,

французи будуючи свою державу, українську політичну думку не

використовували. Вони розробляли політологічні проблеми відповідно до

власних потреб, власного бачення. Отже, саме період початкового

будівництва, як правило, в усіх країнах був перідом інтенсивного пошуку

шляхів власного, зокрема національного самоутвердження. Протягом століть

політичної залежності в Україні формувалась певна духовна структура,

основні елементи якої були спрямовані на власне духовне розкріпачення.

Українська державність зазнавала тяжких історичних випробувань, протистояла

різним завойовникам з Візантії, Варшави, Москви, Відня, Прибалтії.

Політичні режими, які встановлювались завойовниками на українських

землях, булиздебільшого неорганичними для українства. Народ шукав заходи

самозбереження, виховувалось почуття національної гідності й

непримиренності до загарбників, що в політичному вигляді найбільш опукло

виявилось в житті українського козацтва та його державному оформленні -

Запорізькій Січі, зародку нової українськоїдержавності, політичного устрою

українства. Запорізька Січ та інститут гетьманів (від засновника

Вишневецького до Сагайдачного, Хмельницького, Мазепи, Орлика, Дорошенка…)

залишились в українському і світовому політичному світовому досвіді як

форма політичного суверінитету нації, а в українському політичному уявлення

- як власна політична традиція, варта не лише уваги, але й розвитку. Адже

політична організація часів гетьманщини може живити й сучасне політичне

життя України.

Політичне становище українства у труднювалося тим, що воно вело

визвольну війну без підтримки. Хоча царська Росія була тюрмою народів, будь

- яка визвольна акція чи рух не могли одержати світової підтримки, ьо це

було б “втручання у внутрішні справи Російської імперії”, а після

встановлення Радянської влади колоніальне становище України було прикрите

славнозвісною “соціалістичною дружбою народів”. Об(єктивне тяжіння народів

до миру і злагоди, до співробітництва використовувалось для збереження і

зміцнення більшовицької диктатури. Диктат більшовицької політичної системи

перетворював українську національну ідею в антиімперську, антирадянську.

Хоча і за більшовицького режиму багато національно свідомих українців

робиле все можливе і неможливе, щоб зберегти власну націю. Для цього

потрібна була принципово інакша методологія, що століттями визрівала в

українстві й згодом набула рівня розвитку, який дав їй змогу стати

українською національною ідеєю, що покладена в основу стратегії і тактики

української національно визвольної революції, а в сучасних умовах -

будівництва української державності.

Революційним за своїм місцем в історії українського народу єАкт

проголешення незалежності України 1991 року, який став логічним

результатом, великою політичною перемогою українського національно-

визвольного руху, початком нової історії Українства. Як і будь - яке

політичне рішення, Акт проголошення незалежності України покладає лише

правовий початок повній незалежністі, яка можлива лише як нрезультат

всебічного творення матеріальних і духовних основ існування і розвитку

народу України.

Українська політологія може бути принципово саамодостатньою і досить

ефективною, якщо охоплюватиме необхідне нині коло проблем та завдань

Політична думка Українства постійно спрямовувалась не на прогрес

власної нації, а на боротьбу за існування, що позначилося на її

конструктивному, будівничому рівні. Тому завдання політології - представити

конструктивізм української політичної думки як класичну методологію

українського політичного менталітету, служитиме сучасній політичній

практиці в Україні.

Завдання української політології - простежити становлення і розвиток

української національної ідеї, її основні форми в історії політичної думки

в Україні, розмаїття поглядів і течій в українському суспільстві протягом

століть боротьби “українського духу” за своє розкріпачення і утвердження в

суспільній свідомості.

Завдання української політології - дати оцінку політологічним основам

сучасного українського націоналізму. Доцільно розповідати про політичну

еволюцію українського націоналізму, його різні течії, про потворну сутність

“радянського патріотизму”.

Проблемою українськоїполітології, яка вимагає першочергового

розв(язання, є реальний стан політичних відносин в Україні. Їх треба

корегувати, виправляти, оскільки саме політична сфера - один з

найнебезпечніших каталізаторів порушення стабільного розвитку суспільства.

Потребує вивчення проблема сучасної української політичної системи і

національних політичних традицій. Насамперед, виникає питання про

природність парламентарізму для України, принаймні у його теперішньому

вигляді. Система виборів, яка пропонується сьогодні недосконала. Якого типу

парламент і президент нам потрібні і як домогтися обрання саме таких

основних політичних інституцій.

Практично не розпочиналось ще вивчення проблеми національного

лідерства. Сучасний розвиток цівілізації та демократизму, як її форми,

характерний наявністю політичного лідерства. Економічні й соціальні

підвалини лідерства ще тільки визрівають. Тому будівництво української

демократії - це економічне і культурне явище, хоча будівництво нової,

незалежної України і відбувається за допомогою ораганізаційних заходів, що

з неминучістю підносить роль лідерства, зокрема політичного, у становленні

української державності.

Висновок.

В цій контрольній роботі розглянуті деякі основні завдвння і проблеми

української політології. Ця наука досить молода, але вже стала досить

ефективним знанням, намагається забезпечити можливу безпомилковість

політичних рішень, їхній оптимальний вплив на життя народу України.

Українська політологія- це політична мудрість, яка в боротьбі політичних

сил бачить її першоджерело, фактори, що полягають в основі тих чи інших

політичних явищ, кроків, акцій.

Спрямування наукового пошуку саме на них і є вищим призначенням

української політології, їїосновною проблематикою.