Поняття, предмет і система міжнародного приватного права

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Поняття, предмет і система міжнародного приватного права

Поняття, предмет і система міжнародного приватного права

Міністерство освіти України

Національний Технічний Університет України

"КПІ"

навчальна дисципліна:

міжнародне приватне право

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА

МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

(реферат)

Студентки 4-го курсу

Київ, 1999 р.

Зміст

Вступ

1. Поняття міжнародного приватного права.

2. "Іноземний елемент".

3. Норми міжнародного приватного права.

4. Предмет регулювання в міжнародному приватному праві.

5. Загальна і Особлива частини системи міжнародного приватного права.

Висновки

Література

Міжнародне право тісно пов'язане з розширенням міжнародного торгівельно-

економічного, науково-техничного і культурного співробітництва. Важливу

роль в правовому регулюванні цього співробітництва мають норми міжнародного

приватного права, значення якого постійно зростає. Ці норми у сукупності з

нормами інших галузей права складають внутрішньо державну (національну)

систему права. Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних

відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми

у певні форми. Відомом, що таких національних правових систем у сучасному

світі налічується більне двохсот.

Отже, перш за все розкриємо першу проблему, а зокрема поняття

"міжнародне приватне право".

Міжнародне приватне право - це система юридичних норм спрямованих на

регулювання міжнародних невладних відносин з "іноземним елементом"№.

Під "іноземним елементом" Г.С.Фединяк розуміє:

1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце

проживання - щодо фізичних осіб; "національність" — щодо юридичних

осіб);

2) об'єкт який знаходиться на території іноземної держави;

3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.

Як бачимо, специфікою міжнародно-приватних відносин є наявність

"іноземного елементу".

№ Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — с.

53.

Національне право та міжнародне публічне право, незважаючи на свою

самостійність, у ряді випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний

комплекс норм міжнародного приватного права. Водночас норми цих двох

правових систем не полишають меж останніх, хоч і регулюють, з одного боку,

міжнародні, а з іншого - невладні відносини, майнові та немайнові, що мають

цивілістичну природу і виникають у сфері міжнародного спілкування.

Поділяючись на матеріально-правові (такі, що регулюють конкретне

правовідношення) та колізійні норми (такі, що відсилають до законодавства

іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій системі.

Іноді вказують, що міжнародне приватне право - це право колізійне.

Наявність колізійних норм становить особливість міжнародного приватного

права. Як матеріально-правові, так і колізійні норми можуть міститись у

національних джерелах права, міжнародних угодах.

Можна навести такий приклад:

30 січня 1996 року у місті Львові польський водій не впорався з

управлінням великогабаритного фургона. Внаслідок шляхово-транспортної

пригоди одна особа загинула, кілька госпіталізовано, пошкоджено сім

автомобілів. У даному випадку виникли правовідносини з делікту з "іноземним

елементом". До них необхідно, щонайперше, застосувати колізійну норму,

викладену, зокрема, в ч.1 ст. 569 Цивільного кодексу України: "Права і

обов'язки сторін згідно з обставинами, які виникли внаслідок заподіяння

шкоди, визначаються за законом країни, де мало місце діяння або інші

обставини, які служать основою для вимоги про відшкодування шкоди"№, а

також узяти до уваги норми ст. 35 (Зобов'язання, що не виникають з

договірних відносин) Договору між Україною і Республікою Польща про правову

допомогу та правовідносини у цивільних і кримінальних справах від 27 травня

1993 року.

В міжнародному приватному праві сторонами в відносинах можуть бути як

громадяни, так і юридичні особи. Бувають випадки, коли і держава як така

становиться суб'єктом відповідних відносин, але такі випадки не являються

для міжнародного приватного права типовими. Держава може також являтись

спадкоємницею майна, яке залишилося за кордоном. Все ж в більшості випадків

в якості суб'єкта міднародного приватного права виступають громадяни або

юридичні особи різних держав.

№ Цивільний Кодекс України. Закон, стосовно обставин, які виникають

внаслідок заподіяння шкоди. Ч.1 ст. 569, К.: — 1997.

Під предметом регулювання в міжнародному приватному праві являються

відносини цивільно-правового характеру, які виникають в міжнародному житті

(або, як їх інколи називають, міжнародні цивільні відносини).

Що ж до задачі міжнародного приватного права, то вона полягає в

слідуючому — правове регулювання ділових зв'язків організацій і фірм різних

держав.№

В сферу міжнародного приватного права необхідно включити всі норми, які

регулюють цивільно-правові відносини з іноземним елементом. Так необхідно

зробити тому, що важливе значення має сам характер відносин, предмет

регулювання, а не метод регулювання.

Можна використовувати декілька методів, при цьому один метод не

виключає використання іншого. Матеріально-правовий і колізійний метод — це

два способи регулювання відносин з іноземним елементом, причому найбільш

досконалим являється перший спосіб, при якому застосовують безпосередньо

матеріальну норму без звернення до колізійної норми. Виходячи з цього, до

міжнародного приватного права повинні бути віднесені матеріально-правові

норми, уніфіковані шляховим заключенням міжнародних угод.

До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільне право

— та дієзадтність іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її

імунітету; відносин по зовнішньо-торговельних угодах; прав авторів на

твори, видані за кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб, які

знаходяться на теріторії іноземної держави, працювали на такій території

тощо.

З'ясувавши, що таке поніття міжнародного приватного права і його

предмет, нам необхідно вияснити систему міжнародного приватного права.

№ ФедиБогуславський М.М. Международное частное право. — М.: Международные

отношения, 1994. — с.8.

Як і будь-яка інша галузь права міжнародне приватне право має власну

ситему. Її можна розглядати як систему навчального курсу та як галузі

правничої науки. Навчальний курс прийнято поділяти на дві частини: Загальну

та Особливу.

Загальна частина охоплює питання, які мають методологічне значення для

міжнародного приватного права в цілому, а саме: поняття, система та зміст

указаної галузі права, її джерела, методи регулювання, вчення про колізійні

та матеріально-правові норми; правові режими (національний, найбільшого

сприяння та ін.); взаємність реторсія, інші загальні положення щодо

суб'єктів міжнародного приватного права.

Особлива частина охоплює право власності; зобов'язальне право;

зобов'язання з правопорушень; авторське, винахідницьке, патентне, сімейне,

податкове право; трудові відносини; міжнародний цивільний процес.

Система Загальної та Особливої частини є відносно стабільною.

Відносність полягає у тому, що внаслідок суспільного розвитку з'являється

необхідність звернути більше уваги на правову регламентацію

зовнішньоекономічних відносин, інвестиційної діяльності, перевезень, нових

сфер господарювання, зокрема комерціалізації космічної діяльності,

створення нових технічних засобів у різних сферах зв'язку.

Література

Конституція України. — К., 1998

Цивільний кодекс України. — К., 1997

Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та

правовідносини у цивільних та кримінальних справах від 27 травня 1993 року

// Урядовий кур'єр, 1993, №86

Богуславський М.М. Международное частное право. — М.: Международные

отношения, 1994. — С. 414

Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С.

429