Причини виникнення реліг

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Причини виникнення реліг

Причини виникнення реліг

НІКОПОЛЬСКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

З утвердженням світових релігій постало протистояння, а час-тіше заперечення та заборона племенних культів і ранніх національ-них релігій. У Центральній Європі, зокрема в Україні, це було особ-ливо помітним, адже ця територія однією з останніх увійшла до системи світової релігії. Релігія аборигенів-українців у Візантії мала визначення "язичництво" або "поганство" (від лат. poganus -- язич-ник, чужий). Щоправда, зараз цей термін "поганство" часто ви-користовують не в тому значенні, яке він мав спочатку. У богословській літературі і, зокрема, як історичний та літературний цей термін визначає дохристиянську і нехристиянську релігію, при вужчому трактуванні -- політеїстичну релігію. Усе, що пов'язане з язичництвом, точніше можна визначити поняттями "політеїзм", "анімізм", "фетишизм", "шаманство".

Одна з найстаріших провідних релігій світу -- буддизм -- ут-вердилась в Індії понад 2,5 тис. років тому. Засновником її був Шак'я-Муні; провідна теза: страждання земне приводить до пере-моги над злом, звеличує та утверджує "істинне над буттям", по-стулат: земний світ -- це лише підготовка до "життя "у "світі не-бесному". Головне -- злиття з божеством, досягнення абсолютного спокою -- нірвани. Ця теза сформульована у "третій святій істині": "Що є святою істиною позбавлення страждань? Це повне позбав-лення страждань, повне заперечення і усунення їх".

Християнство як світова релігія тісно пов'язане з іудаїзмом. Воно зародилося в середині І ст.н.е. у східних провінціях Римської імперії за глибокої кризи рабовласницького ладу.

Нову віру проповідували серед іудеїв Палестини і Малої Азії "наставники справедливості". Це, безумовно, були реальні особи, імена яких невідомі. Цілком вірогідно, що їхні ідеї трансформува-лись і реалізувались в образі Ісуса Христа. Сучасні дослідження не заперечують, що така особистість існувала і могла стати за-сновником християнства. Оповідання про життя Ісуса Христа за-фіксовані в Євангеліях, які було створено набагато пізніше від описуваних подій, і в багатьох випадках його образ гіперболізова-ний. Досі не знайдено жодного рядка, який би написав сам Ісус Христос, хоча, за твердженнями Чвертьєвангелій, він був грамот-ною, освіченою людиною.

Християнство виникло як протест проти рабовласницької сис-теми і порядків, які насаджувала Римська імперія, особливо щодо завойованих територій. Спочатку християнство зустріло різкий супротив рабовласників. Проте з часом вони зрозуміли, що це є базою для формування в різних соціальних групах духу покори. З V ст. ця релігія починає завойовувати щодалі більше прихильників. Так, у 312 р. імператор Костянтин зрівняв християнство у правах з усіма релі-гіями Візантійської імперії, а у 324 р. проголосив державною релі-гією. У 325 р. він скликав у місті Нікеї Перший церковний собор, яким фактично закріпив союз між державою і церквою. Кожний із подальших соборів лише утверджував і догматизував християнські постулати в суспільстві. До початку XI ст. християнство було цілісним. Проте в 1054 р. стався розкол, у результаті якого утвори-лись дві великі конфесії -- західна католицька церква та східна православна.

Нині існують 15 автокефальних (незалежних, самостійних) православних церков: Костянтинопольська, Олександрійська, Антіохійська (Сірія, Ліван), Єрусалимська, Руська, Грузинська, Сербська, Болгарська, Кипрська, Елладська (грецька), Албанська, Польська, Румунська, ЧеськоСловацька та Американська. Україна належить до православної гілки.

Базою православного віровчення є Біблія (від грецьк. biblia -- книга, святе письмо) -- Символ віри, затверджений Соборами 325 і 381 р. Розроблено стрункі ритуальну та обрядову системи, обов'язкові для виконання в усіх храмах.

Як православні, так і католики керуються основними посту-латами, викладеними в Біблії; їх сповідують також інші релігійні християнські напрямки. Відмінність полягає, зокрема, у відправ-ленні культових обрядів.

На Аравійському півострові в період розпаду родоплемінного ладу та формування централізованої держави на початку VII ст. виник іслам, що вважається наймолодшою релігією світу (у перекладі з арабської слово "іслам " означає "покірність "). Тих, що сповідують цю релігію, називають відданими (з араб. -- мусульманами, звідси друга назва ісламу -- мусульманство). В Європі ця релігія дістала назву "магометанство " за зміненим іменем засновника Мухаммеда (Магомета).

З Аравії іслам досить швидко поширився на країни Середнього Сходу, Єгипет, північну Африку, північну Індію, Індонезію, Середню та Малу Азію, Закавказзя, Європу. Нині іслам є другою після християнства найпоширенішою релігією світу.

Станом на кінець XX ст. всесвітня ісламська Ліга налічувала по-над 800 млн послідовників, які проживають більш як у 120 краї-нах світу, у 28 з них іслам є державною релігією, зокрема в Ірані, Пакистані, Мавританії та ін.

Основні постулати ісламу викладені у "святій" книзі мусуль-ман -- Корані (від араб. -- читання), що створювався протягом VII--VIII ст. Положення Корану покладені в основу мусульман-ського феодального права -- шаріату. Провідними є такі тези віровчення ісламу:

* віра в єдиного Бога Аллаха і його посланців на землі Мухаммеда та Алі; Аллах -- один, невіддільний і єдиний;

* пошанування "священного писання" (Корану);

* щоденна п'ятиразова молитва -- намаз (перед намазом обо-в'язкове ритуальне обмивання водою або піском);

* сплата податку (закят) на користь бідних; він може допов-нюватись садаком -- добровільними пожертвами;

* дотримання посту -- уразу (зараз цю вимогу спрощено);

* ходіння на молитву до Мекки -- хадж (покаяння у гріхах і прилучення до святих);

* священна війна з невірними -- джихад, або газават (цей дог-мат застосовується виходячи з політичної ситуації, власне, як і завжди).

Усі світові релігії мають досить складну обрядову систему, що виконується впродовж усього календарного року.

Світові релігії активно використовують культурно-мистецький процес, добре розуміючи, що ідею легко і продуктивно можна провести через художні твори, бо в цьому разі вона засвоюється найповніше.

Вироблені світовими релігіями моральні та правові засади час-тково ввійшли до світської практики. На жаль, вони не завжди ви-конуються. Так, провідні заповіді християнства "не убий", "не кради", "не бреши" у суспільстві більшою мірою декларуються, ніж реалізуються, ними керуються лише окремі індивідууми, але це, скоріше, виняток, ніж правило.

Зі зміною світоглядної системи, яка відбулась у Київській Русі й X ст. з переходом від протодемократичної системи -- язичництва до авторитарної -- християнства, відбулись значні зміни як у суспільстві, так і в культурно-мистецькому процесі. На зміну своєрідним культурним національним цінностям прийшли ві'зантійські, які поступово витісняли рідне і в XVI--XVII ст. май-же повністю оволоділи думками і душами людей; залишилися лише окремі ремінісценції як спогад про пошанування язичниць-ких культів.

З утвердженням національної незалежності та проголошенням держави Україна постало питання про визначення свободи світо-гляду і віросповідання, тобто надання громадянам України мож-ливості та права сповідувати будь-яку релігію або бути атеїстом. Щоправда, атеїзм -- це також своєрідна релігія.

Право свободи світогляду і віросповідання зафіксовано в міжнародних документах, зокрема в "Хартії прав людини ", "Загальній декларації прав людини ", що прийнята Генеральною Асамблеєю ООІІ 10 грудня 1948р., і продубльовано в міжнародному "Пакті про громадянські та політичні права ", прийнятому 21-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 16 грудня 1966 р., який набрав чинності 23 грудня 1976р. Уст. 18 Декларації і ст. 18 Пакта написано: "Кожна лю-дина має право на свободу думки, совісті й релігії, вона може приймати релігію за своїми переконаннями, вибором та здійсню-вати свободу сповідувати свою релігію або переконання публіч-ним чи приватним порядком та виконувати релігійні чи ритуальні обряди".

Уст. 35 Конституції України, прийнятій на сесії Верхов-ної Ради України 28 червня 1996р., також зазначене право громадян на свободу світогляду і віросповідання. Ця стаття практично повто-рює статті міжнародних документів і не суперечить їм. Таким чи-ном, законодавство України в питанні прав людини відповідає міжнародним нормам.

Висновки

У процесі виконання контрольної роботи мною були зроблені такі висновки:

- релігія -- це історичне світоглядне явище, яке вивчається на наукових засадах, у комплексі теоретичних, історичних і культурологічних поглядів з урахуванням соціальної природи, закономірностей її виникнення та розвитку, уособлює форму суспільної свідомості;

- за трактуванням богословів, релігія (від лат. religio -- зв'я-зок) -- це те, що пов'язує людину з Богом: "святе письмо ", культ та інші догмати, тобто це віра в існування Бога;

- релігія -- одна з найдавніших форм суспільної свідомості та своєрідного відображення світу. Вчені матеріалістичного напрямку вважали релігію "фантастичним", тобто неправдивим, негатив-ним, антикультурним відображенням світу;

- за твердженням богословів, релігія є надприродним божествен-ним явищем, що існує споконвічна, а тому історія суспільства зобов'язана релігії. Науковці доводять, що людство налічує понад 3,5млн років і охоплює величезний історичний період;

- світові релігії визначили провідною ілюзорно-компенсаторну функцію щодо земного буття: реальність переходить у сподівання і бачення майбутнього ідеального світу як райського буття, де начебто панують рівність і свобода. Тому матеріалісти вважали ре-лігію опіумом для народу, доводячи, що вона відволікає людство від активного життя. Проте опій може бути водночас і ліками, і отрутою залежно від дози. Тому потрібно знайти золоту середину, коли релігія йтиме поруч із заміщенням іншими духовними ком-пенсаторами, які мають високий гуманістичний зміст, естетичну наповненість, формують у людини культуротворчі позиції для активного розвитку високогуманного суспільства.

Список використаних джерел:

1. Бокань В., Культурологія, К МАУП, 2000;

2. Малюга Ю.А., Культурологія, М Інфра-М, 1998;

3. Культурологія/ под ред. Радугіна О.О., М Центр, 1998;

4. Чернокозов О.І., Історія мирової культури, Ростов -на - Дону Фенікс, 1997;

5. Сорокин П., Людина. Цивілізація. Єдність., М Прогрес, 1992.