Трихофітія великої рогатої худоби та заходи по ліквідації захворювання в СГК ім. Щорса, Хмельницької област

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Трихофітія великої рогатої худоби та заходи по ліквідації захворювання в СГК ім. Щорса, Хмельницької област

Трихофітія великої рогатої худоби та заходи по ліквідації захворювання в СГК ім. Щорса, Хмельницької област

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ

УКРАЇНИ ПОДІЛЬСЬКИЙ

ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Спеціальність: 7.130507

"Ветеринарна медицина"

Кафедра інфекційних та інвазійних хвороб

Трихофітія ВРХ та заходи по ліквідації захворювання в СГК ім. Щорса, с. Ладиги, Старокостянтинівського району, Хмельницької

області

КУРСОВА РОБОТА

Студент: Мазур Р.Л.

Курс 6, група1

Робота перевірена і допущена до захисту_________________

Дата захисту роботи______ Оцінка__________________

Підпис керівника_________

Кам'янець - Подільський

2009 р.

Зміст

Вступ

1. Коротка характеристика господарства

2. Епізоотична ситуація в господарстві

3. Заходи, проведені в господарстві після встановлення діагнозу

4. Аналіз проведених заходів, їх ефективність та наукове обгрунтування

5. Висновки та пропозиції

6. Перелік використаної літератури

7. Додатки

Вступ

Важливою задачею, яка стоїть перед тваринництвом - це збільшення виробництва м'яса, молока, яєць і інших продуктів тваринництва. На першому місці послідовна інтенсифікація галузі, підвищення надоїв молока, приростів і загальної ваги худоби на годівлі. При цьому в основу кладуться такі задачі, як створення для тварин міцної кормової бази, покращення умов утримання худоби і птиці, удосконалення породних якостей стада. Росту продукції тваринництва сприяє спеціалізація і концентрація виробництва, поступовий перехід галузі на промислову основу. Не менш важливою задачею є поліпшення ветеринарного обслуговування, зниження захворюваності і падежу тварин.

Головною задачею в епізоотології була і залишається профілактика хвороб -розроблення систем заходів, які б перешкоджали їх виникненню. Від ветеринарного лікаря вимагається, щоб він досконало - володів спеціальними знаннями і навичками по діагностиці захворювань і лікуванні тварин. Він повинен вміло застосовувати правила ветеринарної санітарії.

Серед мікозів, які викликаються мікроскопічними патогенними грибками, стригучий лишай одна із найпоширеніших хвороб великої рогатої худоби. Він значно поширений в нашій і в багатьох закордонних державах завдаючи значні економічні збитки, перевищуючи втрати від багатьох гострих та гостро перебігаючих інфекцій. Ці втрати складаються із зниження ваги хворої тварини на 10-12 кг, погіршення якості шкірної сировини, також витрати на медикаменти і дезінфекцію.

1. Коротка характеристика господарства

СГК ім. Щорса розташоване в північно-східній частині Кам'янець-Подільського району. Господарство має добрі шляхові зв'язки з районним і обласним центром їм та пунктами здачі сільськогосподарської продукції. Відстань від господарства до районного центру становить 18 км, а до обласного центру 68 км. Зв'язок господарства з районними і обласними центрами здійснюються по дорогах державного призначення з твердим покриттям.

Клімат зони, де розташоване господарство помірно-континентальне, який характерний для Західної лісостепової зони України. Літо тепле з достатньою кількістю опадів. Середня температура липня 21,6 °С, а січня 9-18 °С. Зимою переважають південно-західні вітри, а влітку північні. Середньорічна кількість опадів 580-620 мм.

Рельєф землі в основному рівнинний із невеликими пагорбами і долинами. Кути схилів знаходяться в межах допустимої величини при придатної для механізованого обробітку грунту. Ґрунти опідзолені чорноземи, які складають 85%. Глибина залягання ґрунтових вод 5-7 метрів. А на підвищеннях 10-12 метрів. Господарству належать 2478 га земельних угідь, з яких під сількогосподарські відведено 2355 га, з них на ріллю приходиться 2140 га, сінокоси займають 150 га, пасовища - 97 га, ліс - 80 га, ставки і водойми 8 га, сади - 6 га, в короткостроковому користуванні господарства 60 га.

Станом на 1 січня 2009 р. в СГК ім. Щорса утримувалося 923 голів ВРХ, в тому числі 375 корів, нетелів і телиць старше 2-х років - 75 голів,телят старше 6 місяців -473 голови. Поголів'я свиней складає 340 голів. В тому числі 20 голів основні свиноматки, 3 хряки, 120 голів ремонтного молодняку, 97 голови поросят до 1,5 місяця, поросят старше 1,5 міс. - 100 голів. Крім цього є ще 30 голів коней, які використовуються у внутрішньогосподарських цілях.

Середньодобовий надій молока на одну дійну корову складає 6,8 кг молока, за рік 2040 кг. Валовий надій молока складає 5100 ц. Середньодобовий приріст ВРХ -320 г, поросят - 290 г. За 2008 рік на 100 корів отримано 78 телят, загибелі молодняку не відмічалося. В середньому за один опорос свиноматка народжує 8-9 поросят.

В товаристві розводять чорно-рябу породу ВРХ і Українську білу породу свиней. Використовують корів в середньому 9 років, свиноматок до 4-5 опоросів, далі на відгодівлю і забій. Корів осіменяють штучно, використовуючи мано-цервікальний метод.

Виробничий напрямок господарства зерново-буряковий з розвинутим тваринництвом. У товаристві працює 198 чоловік, з них 41 чоловік зайнятих у тваринництві і 157 у рослинництві.

Зв'язки з іншими господарствами зводяться до купівлі, продажу і обміну продукції, а також обміну її на паливо-мастильні речовини і запчастини. Продукцію тваринництва збувають на переробні підприємства.

Ветеринарно-санітарна характеристика господарства.

Територія ферми і виробничої зали господарства огороджена металевим парканом висотою 1.8 м, правда є ділянки, де огорожа поломана, зігнута. В місцях входу і виходу не обладнаний дезбар'єр, відсутній санпропускник. Немає карантинного відділення та ізолятора. Вхід на територію ферми не контролюється, тому на фермі можуть знаходитись сторонні люди.

Із ветеринарно-санітарних об'єктів є ветеринарний пункт, який призначений для амбулаторного та стаціонарного лікування, а також для проведення профілактичних та ветеринарно-санітарних заходів на фермі.

До кладу ветеринарного пункту входить амбулаторія з підладнаним манежом для приймання хворих тварин, а також кабінет ветлікаря і аптека. Немає діагностичного кабінету, холодильника для зберігання біопрепаратів, складу деззасобів. В аптеці препарати розміщені на полицях і в шафах по групах речовин. Є металева шафа, де зберігаються інструменти.

Слід відмітити, що забезпеченість лікарськими речовинами дуже низька, купляються лише необхідні, це звичайно пов'язано із нестачею коштів у господарстві.

Також негативним є те, що родильні відділення відсутні, отелення відбувається в стійлі. Новонароджених телят поміщають в індивідуальні клітки, які знаходяться біля породіллі.

Забійний пункт відсутній, вимушений забій проводиться на бетонній площадці біля ветеринарного пункту. Після забою проводять ветеринарно-санітарну експертизу туші і визначають придатність м'яса. Після цього м'ясо утилізують або реалізують.

Розтин трупів тварин проводять на території скотомогильника, який розташований за 3 км від ферми. Територія скотомогильника неогороджена. Після розтину трун закопують.

Гній в приміщеннях прибирається і видаляється вчасно. Видалення механізоване за допомогою гноєтранспортерів. Гній вивозиться на поле, він зберігається весь рік у великих купах, спеціального гноєсховища не обладнано.

Дезінфекцію проводять 2 рази на рік. Перший раз навесні після вигону тварин на пасовище і другий раз - перед постановкою на зимовостійловий період. Перед дезінфекцією проводять механічну очистку приміщень. Дезінфікують приміщення, територію ферми, транспортні засоби. Дезінфекцію проводять 2 % каустичною содою за допомогою ДУКа.

Дезінсекцію та дератизацію в даному господарстві не проводять, Тому перенощиками інфекційних і інвазійних хвороб можуть бути мухи, ґедзі, мокриці, мошки, комарі, а також миші і сірі пацюки, які є як резервуаром так і переносниками таких хвороб, як лептоспіроз, лістеріоз, туляремія, трихінельоз, туберкульоз, хвороба Ауєскі.

Крім того гризуни поїдають значну кількість продовольчого зерна і кормів, а сірі пацюки спричиняють великі збитки у свинарстві, нерідко знищуючи частину приплоду.

На території ферми були також помічені бродячі собаки та кішки. Не завжди продуктивні тварини в господарстві піддаються ЗО денному карантинуванню із всіма дослідженнями і спостереженнями. Обслуговуючий персонал для контролю за станом здоров'я двічі на рік проходять медичне обстеження в районній лікарні .

2.Епізоотична ситуація в господарстві

Проаналізувавши епізоотичну ситуацію в господарстві та сусідніх господарствах, а також в населеному пункті, слід відмітити, що в товаристві зустрічаються такі інфекційні хвороби, як колібактеріоз, сальмонельоз, трихофітія, з хвороб свиней зустрічається набрякова хвороба поросят, а в сусідньому господарстві ензоотичний енцефаломієліт (хвороба Тешена), остання часто зустрічається в с. Киселі і сусідніх селах, рідше зустрічається бешиха. Всі перераховані хвороби зустрічаються за винятком трихофітії у вигляді спорадичних випадків. Причинами колібактеріозу телят являється гіпотрофія, невідповідність умов годівлі та утримання вагітних тварин і телят, відсутність вакцинації, або затримка з строками її проведення. Аналогічні причини можна віднести щодо сальмонельозу.

Ймовірними причинами набрякової хвороби поросят є різкий перехід на безмолочний тип годівлі, з використанням великої кількості концентрованих кормів, раннє відлучення поросят до 1 місяця і цим самим створення стресової ситуації. Такі хвороби як бешиха і ензоотичний енцефаломієліт виникають в населеному пункті тому, що не проводяться профілактичні щеплення тварин. Хворіють свині від 4 міс. до 1 року. В приватному секторі часто після вакцинації і вимушеного забою тварин не проводиться дезінфекція приміщення, де утримувались свині і через існує загроза виникнення повторного спалаху хвороби. Причинами того, що не вакцинуються тварин є низька обізнаність громадян, а також брак коштів на вакцину.

Необхідно звернути увагу на те, що в товаристві час від часу виділяються позитивно реагуючі на туберкульоз. Всі тварини здаються на діагностичний забій. Патологоанатомічний діагноз не підтверджувався, позитивні результати давала і районна ветлабораторія.

Найбільш поширеною хворобою в даному господарстві є трихофітія, яка завдає великих економічних збитків господарству.

Трихофітія (Trichophytia - стригучий лишай) - інфекційна хвороба,яка характеризується появою на шкірі різко обмежених ділянок, що лущаться, з обламаним біля основи волоссям, або розвитком вираженого запалення шкіри з виділенням серозно-гнійного ексудату і утворенням грубої шкіри.

Хворобу викликають грибки, які відносяться до роду Trichophiton : Тг. verrucosum, Тг. gypseum, Tr. equinum. Основними збудниками трихофітії у парнокопитних являється Тг. verrucosum, у коней (до 82 %) Тг. equinum, у свиней, хутрових звірів, кішок, собак, гризунів - Tr.gipseum (А.А. Колонаткін, 1984 р.). Основним збудником трихофітії ВРХ є Tr. faviforum, рідко Tr. gypseum Sab. (Syn. Tr. Mentagraphytes Robin/Blanchard)), в одиночних випадках Tr. Crateriforme Sab. (Сарнигов A.X і ін. 1971 p.).

Хворіє переважно молодняк ВРХ, але сприйнятливі всі види с/г тварин,а також гризуни, хижі і жуйні тварини, птиця.

В мазках патологічного матеріалу всі види грибів роду Trichophiton мають велику схожість. Прямі з перегородкою гіфи міцелію розташовуються рядами по довжині волосся, спори круглі або овальні - у вигляді ланцюжка. В основі спори часто утворюють чохлик, при цьому вони розташовуються як ззовні, так і всередині його. Величина спор 3-8мкм. Міцелій гриба розгалужений, часто розпадається на спори.

На поживних середовищах (сусло-агар, середовище Сабуро і ін.) збудник утворює різні по формі і величині спори (макро- і мікро конідії, артро- і хламідоспори) і міцелій характерний для свого виду. Ріст збудників проявляється на 6-40 день при температурі 25-28 °С, розмір колоній 3-5 см в діаметрі. Колонії складчасті, глибоко вростають в субстрат. Колір колоній залежить від інтенсивності утворення пігменту і його розподілення в колонії. Молоді колонії дають більш ніжне забарвлення.

Збудники порівняно стійкі в зовнішньому середовищі і можуть зберігатися до 6-10 років в уражених волосинах, до 3-8 місяців - в гної та гноївці. В ґрунті не гинуть на протязі 140 днів і навіть можуть в ньому розмножуватись при сприятливих умовах. Ультрафіолетові промені діють згубно.

В киплячій воді трихофітони гинуть через 2 хв., сухий жар 60-62 °С викликає загибель через 2 год., розчин карболової кислоти 2-5 %, луги 1-3%, формальдегід 1-3 %, саліцилова кислота 1-2 % вбивають трихофітони за 5-20 хв. (Колонаткін A.A., 1984 р.).

Хвороба реєструється в любий період року, але найчастіше восени та зимою, цьому сприяє зниження резистентності організму тварин, зміна метеорологічних умов, різні порушення в утриманні і годівлі. В даному випадку ці причини є спонукаючими, головна причина виникнення хвороби в господарстві зводиться до того, що не було проведено профілактичних щеплень телят проти трихофітії. А тварин завозили в господарство не піддаючи 30 денному карантинуванню, не проводилася дератизація. В наслідок цього 28 телят захворіло. Переміщення і перегрупування тварин приводить до виникнення масового спалаху хвороби. Джерелом інфекції є хворі тварини, які заражають здорових шляхом прямого і непрямого контакту. Факторами передачі збудника можуть бути приміщення, підстилка, обладнання, предмети догляду, упряж, гній, грунт і т.д. Як повідомляє С.В. Петрович 1989 р., що в поширенні трихофітії велику роль відіграють мишевидні гризуни, які часто уражуються грибом Tr. metaurophytes. Будуючи свої гнізда в соломі і сіні вони інфікують їх, що врешті призводить до спалаху дерматомікозу. Механічними переносниками можуть бути ектопаразити. За даними Садинова хвороба може передаватися і через повітря.

В результаті стійкості збудника в зовнішньому середовищі, інфіковані приміщення, вигульні майданчики, пасовища на довгий час стають небезпечними для тварин, навіть тоді, коли там немає хворих. Передача може бути і через руки обслуговуючого персоналу.

Діагноз ставиться на основі епізоотичних даних, клінічних ознак і мікроскопу.

Для дослідження беремо зіскоб з периферичних ділянок, поміщаємо в чашку Петрі, заливаємо 10 % їдким натром і підігріваємо на полум'ї. Далі, наливши гліцерин, накриваємо покривним скельцем і продивляємося під мікроскопом, при чому виявляємо характерні гриби.

На момент встановлення діагнозу у тварин відмічаємо такі ознаки: на шкірі голови, рідше спини, шиї, тулуба видно уражені ділянки розміром (2-5 см), шкіра в цих ділянках потовщена, вкрита струпами при знятті яких виділяється гнійний ексудат. Дані ознаки характерні для глибокої фолікулярної форми. Розрізняють також поверхневу форму, при цьому характерно поява обмежених 1-5 см. плям на шкірі із скуйовдженим волоссям. При пальпації таких ділянок промацуються дрібні горбики. Поступово плями можуть збільшуватись, поверхня їх спочатку лущиться, а потім покривається азбестоподібними кірочками. При видаленні їх оголюється волога поверхня шкіри з підстриженим волоссям. У більшості тварин відмічають підвищену подразливість в місцях ураження шкіри. Звичайно до 5-8 дня кірочки відстають і на цих ділянках з центру починає рости волосся. При глибокій формі, перебіг якої 2 міс. і більше на місці ураження в подальшому утворюються рубці. Молоді тварини в період хвороби відстають в рості, втрачають вагу. Поверхнева форма частіше зустрічається у літній період, глибока в осінньо-зимовий. Скупчене розміщення, антисанітарні умови, повноцінна годівля сприяє розвитку більш важких форм трихофітії у всіх видів тварин. Стерту форму частіше реєструють в теплий період року і у дорослих тварин. У хворих в області голови, рідше інших ділянок тіла з'являються вогнища облисіння з поверхнею, що лущиться. В цих ділянках немає вираженої запальної реакції. При видаленні кірочок залишається гладка поверхня шкіри, де на протязі двох тижнів з'являється волосся.

Захворюваність на трихофітію в СГК ім. Щорса по відношенню до всього сприйнятливого поголів'я складає: 923 гол - 100 %

3. Заходи, які проводилися в господарстві після встановлення

Хворим тваринам з лікувальною метою вводили вакцину ЛТФ-130 в дозі 10 мл. На 1 гол. внутрішньом'язово Хворі тварини були ізольовані в окремому приміщенні. Місцево на уражені ділянки застосовували мазь «Ям».

Основною причиною є недотримання строків профілактичних щеплень проти трихофітії. Захворіло 28 телят до 6 міс, решта поголів'я було вакциноване і не захворіло.

Диференційний діагноз був проведений щодо мікроспорії; спори трихофітонів більш круглі, ніж у мікроспорів і розташовуються ланцюжком. При люмінесцентній мікроспорії волосся уражене мікроспорами дає яскраво-зелене світіння, чого не буває при трихофітії.

При корості більший характер ураження шкірних покривів, а при мікроскопії матеріалу знаходять коростяних кліщів. Екземи і дерматити не супроводжуються утворенням обмежених плям, волосся не ломається, як це буває при трихофітії.

Дезінфекції проводилися регулярно через кожних 7 днів, а в кінці було проведено заключну дезінфекцію. Для дезінфекції використовували лужний розчин формаліну з вмістом 1 % лугу і 5 % формаліну. Проводили допомогою ДУКа.

Гній з приміщення видаляли вчасно і знезаражували біотермічно. Дезінсекція і дератизація так і не проводилась.

Обслуговуючий персонал був забезпечений спецодягом і взуттям.

В результаті проведених лікувальних заходів тварини, які захворіли на трихофітію одужали. Клінічно здорових тварин вакцинували вакциною ЛТФ-130 в дозі 5 мл на 1 гол., ревакцинацію проводили через 10 днів.

4. Аналіз проведених заходів, їх ефективність та наукове обгрунтування

Для попередження захворювання в господарстві слід було б провести профілактичну вакцинацію тварин. Потрібно звернути увагу на умови утримання і годівлі тварин. Якщо ці умови погані, і це призводить до пониження резистентності організму, який стає більш сприйнятливим патогенних грибків (факторів), тому годівля тварин повинна бути повноцінна та збалансована за всіма показниками. Для цього молодняку давали мінеральну і вітамінну підкормку.

В господарстві хворих і підозрілих тварин виділили в окрему групу гою недопущення поширення хвороби. Для лікування застосовувалися подвійна доза вакцини ЛТФ-130, а місцево застосовувалась мазь «Ям». Всі хворі тварини після проведеного псування одужали і ефективність лікування становить 100 %.

Крім даних препаратів (H.A. Спесивцеві, i960 р.) радить використовувати 5-10 % саліцилову мазь, 10 % саліциловий спирт, 10 % настоянку йоду, сірчаний ангідрид, 3-10 % розчин карболової і бензойної кислоти, йодоформ, одно хлористий йод, трихоцетин: кірочки можна обробляти пом'якшуючими препаратами, такими як: риб'ячий жир, вазелін, соняшникова олія.

Високоефективний при трихофітії ВРХ, коней, хутрових звірів і мікроспорії кролів антибіотик гризеофульвін. Його дають із концкормами в дозі 20 мг/кг живої ваги протягом 8-15 днів (В.П. Литвин, А.И. Паживин, 1991 г.).

З метою запобігання поширення трихофітії в товаристві було заборонено виводити тварин із неблагополучних груп в інші приміщення, новоприбувших піддавали профілактичному карантинуванню. Для знищення збудника в зовнішньому середовищі була проведена механічна очистка приміщень, а потім дезінфекція. Гній на протязі всього періоду знезаражували біотермічно.

Оскільки люди також хворіють на стригучий лишай, обслуговуючому персоналу, який працював біля хворих тварин, було видано спецодяг. Недоліком було те, що на фермі не було обладнано побутової кімнати та душових.

Був попереджений на ферму доступ сторонніх осіб. При виході на фермі були обладнані дезкилимки, які періодично змочувалися .езрозчином.

Головним ветлікарем господарства була прочитана тваринникам лекція, про шляхи зараження людей стригучим лишаєм і засоби попередження цієї хвороби та методи боротьби з нею. Були повідомлені органи охорони здоров'я.

Перед зняттям обмежень була проведена заключна дезінфекція липень. Ферму оголосили благополучною. Перед ним минуло 15 днів п ля одужання останньої хворої тварини після заключної дезінфекції. Економічні збитки від зниження продуктивності тварин складають: І2 = Кп х Мз хЦ = 9,1 х 28 х 3,8 = 968,24 грн.

Економічні збитки попереджені в результаті лікування хворих тварин складають: Пуі =Мо х Кзі х Куі-1 = 611 х 0,204 х 34,58 - 968,24= 3341,94 гривні, могло б втратити господарство, якби не провело відповідних заходів.

5.Висновки і пропозиції

Узагальнивши всі дані, можна вважати, що причиною захворювання телят в СГК ім..Щорса було інфіковане приміщення, в яке помістили молодняк до 6 міс. Оскільки за даними М.І. Горбань, 1989 р., збудник трихофітії на ураженому волосі живуть більше як 4-7 років, у гної і гноївці - до 8 місяців, а спорадичні випадки захворювання спостерігалися раніше. Хворих тварин лікували, а дезінфекції не проводили. З метою ліквідації хвороби в господарстві було проведено щеплення здорових тварин вакциною ЛТФ-130, д хворим вводили подвійну дозу цієї вакцини, місцево застосовували мазь «Ям». Застосування цих препаратів мало хороший ефект, всі хворі тварини одужали.

Провівши оздоровчі заходи, товариство попередило значні економічні збитки від можливого поширення хвороби. Після здійснення

КОМПЛЕКСУ заходів трихофітія на фермі була ліквідована. Тому за рахунок чіткого виконання оздоровчих заходів з дотриманням правил та інструкцій ветеринарного законодавства, впровадження в практику виробництва передових методів роботи було забезпечено повну ліквідацію стригучого лишаю.

Під час літнього періоду приміщення слід звільнити, провести їх ремонт, санацію та дезінфекцію.

Організувати годівлю тварин у відповідності з потребами, забезпечити тварин в зимово-стійловий період мінеральними і змінними підкормками.

Підтримувати на фермі належний санітарний стан та покращити погляд за тваринами.

18.12.2009 рік

6. Список використаної літератури

1. Божко Г.А. Організація протиепізоотичних заходів. К.: Урожай, 1987 - 270 с.

2. Горбань М.І. Епізоотологія з мікробіологією. - К.: Вища школа, 1989 - 310 с.

3. Демчик М.В., Чорний М.В, Висока П.М. Гігієна тварин. -К.: Урожай, 1986 - 177 с.

4. Инасенко А.Е., Сомего И.И. Зоогигиенический и санитарный режим на фермах и комплексах. - Минск: Урожай, 1985 - 1 17 с.

5. Колопаткин A.A., Бокулов И.А., Пусскин Я.В. Гпизоотология и инфекционные болезни с/х животных. - М.: Колос, 1984 -543 с.

6. Литвин В.П., Ярчук Б.М., Загальна епізоотологія. - К.: Урожай, 1995 -254 с.

7. Литвин В.П., Поживин Л.И. Инфекционные и инвазионные болезни телят. - К.: Урожай, 1991 -206 с.

8. Петрович СВ. Микозы животных. - М.: Росагропромиздат, 1989 - 172 с.

9. Садилов В.Г. Профілактика инфекционных болезней крупного рогатого скота. -М.: Росагропромиздат, 1989- 172 с.

Додатки

Копія

СГК ім.. Щорса с. Ладиги

Акт

від 23Л0.2009 р.

Ми, що нижче підписалися: головний ветлікар господарства Дубина Л.В., телятниця Романюк О.М. склали даний акт про те, що цього числа було проведено профілактичне щеплення проти стригучого лишая в кількості 109 голів.

Щеплення проводили вакциною ЛТФ-130 проти трихофітії. Виготовлена Ставропольською біофабрикою 14.06.2007 р., термін придатності 24 місяці. Серія 26, контроль №26.

Вакцину вводили дворазово з інтервалом 10 днів, в дозі 5 мл на внутрішньом'язево. Місце введення попередньо вистригали і обробляли 70 % етиловим спиртом. Витрачені матеріали: вати білої-46 г, спирту етилового - 84 мл. Для щеплення використали 1090 мл вакцини. Залишок знищили кип"ятіння.

Спостереження за тваринами покладено на ветфельдшера Круць СМ.

Підписи:

Дубина Л. В. Романюк О.М.