Розвиток сільського туризма в Україн

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Розвиток сільського туризма в Україн

Розвиток сільського туризма в Україн

Зелений (сільський) туризм це рекреаційні подорожі в сільську місцевість як реакція на "екологічний тиск" в містах. Це один з видів малого бізнесу, який піднімає роль краєзнавства, усереднює елементи активної діяльності і відпочинку, створює життєве середовище, наближене до природи. Цей вигляд туризму усе більш поширюється в розвинених країнах.

Вперше про зелений туризм як про новий вигляд відпочинку у нас заговорили в 1996 році, коли група однодумців з Ужгороду, Києва, Сімферополя і Берегового звернулася в Мін'юст з проханням зареєструвати статут Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму.

Мета у учасників Союзу була одна - зробити відпочинок на селі прибутковою справою, залучити в нього селян, яких не залучає фермерство, і дати городянам альтернативу відпочинку на заморських курортах. До 2003 року, коли був ухвалений закон, що дозволяє власникові приватного господарства владнувати в своєму подвір'ї умови для прийому туристів, такі садиби працювали напівлегально. За 11 років існування в Україні "зеленого туризму" з'явилася більше тисячі таких садиб.

І якщо раніше, аби отримати інформацію про те, як їх знайти і скільки варто провести уїкенд в сільській садибі Полісся або степовій зоні Херсона, потрібно було перерити сотні журналів і не один десяток інтернет-сайтів, то тепер відомості про них можна отримати з одного джерела - сайту Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму www.greentour.com.ua.

Користуватися електронною базою просто і зручно: вибираєте потрібний підрозділ з переліком всіх областей, де можна знайти притулок в комфортних садибах. Тут можна побачити фотографію "садиби", і якщо вона припала до душі - пройтися по засланню і взнати детальнішу інформацію. Аж до того, які птиці розбудять вас вранці і які ягоди можна знайти в лісі.

Європейці давно розкусили, що організація відпочинку на селі якщо і не так прибуткова, як на відомих морських і гірськолижних курортах, то стабільний дохід принести все ж може. Зараз зелений туризм неймовірно популярний в країнах ЄС. По деяких оцінках, сільський туризм в Європі приносить від 10% до 20% від загального доходу туріндустрії. Причому 35% жителів країн ЄС відпочинком в селі віддають перевагу над будь-якому іншому.

У Італії, наприклад, минулого літа хітом сезону вважалося зняти "номер" в старовинному млині або древньому монастирі. Провести уїкенд серед кулів з мукою або в похмурій келії ченця коштувало від 75 до 150 євро в добу. У Іспанії ж популярно відпочити від робітників буднів на живописній фермі, серед корів і курей.

Сільський зелений туризм - явище багатогранне. Один з його аспектів, зважаючи на сучасний стан соціально-економічного розвитку країни, - соціальний. Тому сільський зелений туризм слід розглядати як один із засобів диверсифікації джерел доходів сільського населення, як компонент комплексного розвитку сільських територій і сільської інфраструктури, а також як один з чинників стратегії подолання бідності в сільській місцевості. Саме тому, в країнах, які розвиваються, сільський зелений туризм всіляко підтримується і заохочується державою, доступ до діяльності в цій сфері максимально спрощений, а суб'єкти, які надають послуги в цій сфері, отримують всілякі преференції, у тому числі і податкові. Другий аспект полягає в діставанні додаткових можливостей для популяризації української культури, поширення знань і інформації про історичні, природні, етнографічні особливості України, яка є підставою для визнання сільського зеленого туризму суспільно коштовною і корисною сферою стосунків, яка заслуговує на всіляку підтримку з боку держави. Виходячи з цього, а також з досвіду європейських країн, класична форма сільського зеленого туризму не стосується відомішого в Україні поняття - надання готельних послуг. Центральною фігурою в організації відпочинку на селі виступає сільська сім'я, яка проживає в селі, здійснює основну діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, і побічну, - з використанням майна цього господарства для надання послуг у сфері сільського зеленого туризму, а саме: забезпеченням відпочивальників житлом, живленням, ознайомленням з місцевою культурою і традиціями.

Проблеми і деякі дороги розвитку сільського зеленого туризму в Україні

1. Для стійкого розвитку сільського зеленого туризму в Україні необхідно визначити роль і місце державних інституцій, зокрема, Міністерства аграрної політики України, в створенні сприятливого правового середовища для діяльності сільського населення, навчання власників особистих селянських господарств, надання, на умовах конкурсу проектів через програму "Власний будинок", довгострокових пільгових кредитів для створення біфункціонального житла і сприяння в залученні інвестицій для перебудови інфраструктури в селі і тому подібне. Як результат, з'явиться агротуристичний продукт, який ідентифікуватиме український сільський зелений туризм на внутрішньому і міжнародному ринках. Виходячи з цього, центральний орган виконавчої влади у сфері туризму піклуватиметься про питання популяризації відпочинку в українському селі, розробкою туристичних програм і маршрутів і здійсненням регуляторної політики відносно суб'єктів туристичної діяльності, які надають готельні послуги, екскурсійне обслуговування в сільській місцевості і тому подібне. Одним з елементів механізму розвитку і функціонування сільського зеленого туризму мають бути надані повноваження (компетенції) Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні відносно створення добровільної системи категоризації місць розміщення (якості послуг), а також здійснення контролю за дотримання цих норм господарями.

2. Відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" (№742-IV, 15.05.03р.) сільський господар, який не є суб'єктом підприємницької діяльності, має право надавати послуги у сфері сільського туризму з використанням майна особистого селянського господарства. Положення цього закону не працюють, що стримує розвиток цієї сфери. Для нормування розвитку сільського зеленого туризму необхідне ухвалення Закону України "Про сільський зелений туризм" і здійснення державою регуляторної функції, направленої не на встановлення жорсткої регламентації діяльності власників особистих селянських господарств, які надають послуги в цій сфері, а на створення системи стимул-реакцій, заохочень і умов для подальшого розвитку. Подальше зволікання в створенні сприятливого середовища для цієї діяльності або спроби встановити багаточисельні вимоги і дозвільні процедури до сільського господаря стане відчутною затримкою розвитку сфери сільського зеленого туризму і спричинить подальше нелегальне надання послуг сільського зеленого туризму.]

Експертний підхід до обгрунтування перспектив розвитку сільського зеленого туризму на прикладі Великого Севастополя

Живописність ландшафтів, багата подіями історія, велику кількість археологічних, культурних і природних пам'яток Кримського півострова роблять його одним з привлекательнейших і перспективних туристських районів не лише країни, але і світу. Постійно зростаюча привабливість Криму для туризму обумовлена значною різноманітністю його ландшафтів, зосереджених на невеликій і відносно досяжної території, контрастністю їх змін (море - сушачи, рівнини - гори, помірний пояс - субтропіки, сухі напівпустинні степи - вологі буково-грабові ліси і луги і тому подібне). Крім того, географічне положення півострова в околицях східної частини Середземномор'я сприяло кращому збереженню різноманітності і відносно меншої антропогенної трансформації природних ландшафтів, ніж наприклад, на Балканському, Піренейському і Аппенінськом півостровах, що підкреслюють іноземці, що відвідали Крим, а це умова нині особливо актуально у зв'язку з найважливішою вимогою сучасного процесу розвитку цивілізації - екологізації технологій всіх видів виробництв і туристичного процесу у тому числі. Тому в Комплексній довгостроковій програмі соціально-економічного розвитку і структурної перебудови Автономної Республіки Криму (АРК) як основна мета реструктуризації туристичної галузі декларує створення сприятливого економічного, соціального середовища для ефективного розвитку рекреаційно-туристичної індустрії і формування конкурентоздатної галузі на світовому ринку на основі ефективного використання природно-ресурсного, історико-культурного і географічного положення Криму.

У числі альтернативних видів туристичного бізнесу які могли б повністю задовольняти вимогам стратегічних цілей еколого-соціально-економічного розвитку АРК, доцільно виділити сільський зелений туризм, який по праву називають найбільш перспективним в XXI столітті. З'явившись на початку XIX століття, сільський туризм, заснований на прийомі городян на відпочинок жителями сільської місцевості, придбав нині величезну популярність, особливо в Угорщині, Чехії, Великобританії і інших країнах, що об'єдналися під егідою Поради Європи в Центрально-східноєвропейську Федерацію по розвитку сільського зеленого туризму. Досить помітним цей вигляд туристичного бізнесу в Україні став лише в XX столітті. Основними центрами розвитку такого не випадково стали Прикарпаття і Крим. У 1997 р. в Києві був створений Союз підтримки сільського зеленого туризму в Україні, а нині розробляється спеціальна програма з розвитку цього вигляду туризму. Форвардами в розвитку даного вигляду туристичного бізнесу в Україні по праву є Львівська (Росточье), івано-франківська (Косовський, Надвірнянський, Калуський, Рогатинський райони), Полтавська (Михайлівка, Диканька) і, звичайно ж, Республіка Крим (Алушта, Форос, Мухалатка, Коктебель, Партеніт, Рибальське, Межиріччя, Чернополье (Белогорський район), Александровка (Красногвар-дейський район), Лобановка (Джанкойський район) та інші. Регіональним представником Союзу підтримки сільського зеленого туризму в Криму є приватна туристична фірма "Скіфія".

Помітний інтерес до розвитку сільського зеленого туризму пов'язаний із зміною умов існування людини, ритму його життя, а відповідно рівня його здоров'я, з появою т.з. "хвороб цивілізації", у зв'язку з чим зростає необхідність забезпечення оптимальних умов відпочинку, профілактики, лікування і відновлення здоров'я населення різного віку і професій. На нашу думку, сільський туризм може вирішити проблему необхідності реабілітації, психічного оздоровлення за рахунок впливу на здоров'ї людини природних, екологічних чинників. Популярність сільського зеленого туризму як вигляду відпочинку пов'язана з тим, що він найбільшою мірою відповідає рекреаційним потребам людей, що живуть в умовах урбанізованого середовища, в районах із складною екологічною ситуацією, що випробовують гіподинамію і постійне нервове перенапруження, що посилюється в країнах з перехідним типом економіки, соціальним неблагополуччям, фінансово-економічною нездатністю задовольнити свої потреби. На жаль, на сьогоднішній день лише невеликий відсоток населення України має можливість відвідин престижних зарубіжних курортів. Ціни ж на послуги у сфері сільського туристичного бізнесу знаходяться в межах купівельної спроможності населення в кількісному вираженні в 2-5 разів нижче, ніж в готелях. Але слід враховувати і той факт, що по рівню доходів населення, вартості "споживчої корзини", їх співвідношенню АРК знаходиться в числі аутсайдерів серед областей України, що свідчить про низький рівень життя і всі витікаючі з цього наслідки.

Різноманітність циклів туристичних занять: пізнавальних (ознайомлення з культурно-історичними, етнографічними, природними цінностями території), розважальних (рибний лов, охота, збір грибів, ягід, лікарських трав, катання на човнах, здійснення радіальних виходів в гори), оздоровчих (купання у водоймищах, заняття фізичною працею), зміна вражень і майже постійний контакт з природою у поєднанні з прийнятними фінансовими витратами - все це робить привабливим сільський зелений туризм, перетворює його на один з ефективних видів оздоровчою і в цілому рекреаційною діяльності.

Економіка здорового глузду, що існує за кордоном, давно навчила сільських і міських жителів будувати свої стосунки на взаємовигідній основі. Так, в результаті розвитку сільського туризму городяни мають можливість отримувати здоровий відпочинок за сповна прийнятними цінами, а сільські жителі - можливість ефективніше використовувати свій житловий фонд, реалізувати частину виробленої сільськогосподарської продукції прямо на місці. До того ж, за підрахунками економістів, дохід за 3 роки від одного койко-места, використовуваного в сільському туристичному бізнесі, еквівалентний доходу, що отримується за той же час від однієї корови, що міститься в домашньому присадибному господарстві сільського жителя, що в нинішніх кризисних соціально-економічних умовах, особливо в аграрному секторі економіки Криму, актуалізує розвиток цього вигляду малого бізнесу. Крім того, економічність сільського туризму виявляється і в можливості вирішення проблеми зайнятості як сільського, так і міського населення, адже не секрет, що сільські жителі в осінньо-зимовий період не зайняті на сельхозработах, а міські, частенько не проти попрацювати в полі, на виноградниках. Саме тому, на наш погляд, цей вигляд малого бізнесу в перспективі може стати надійним імпульсом в процесі відродження села, виховання патріотичних відчуттів жителів на основі дбайливого відношення до самобутньої культури, природно-історичної спадщини Криму. У числі основних передумов формування системи сільського зеленого туризму на конкретній території виділяються, на наш погляд, туристичні ресурси, що є сукупністю природних і штучно створених людиною об'єктів, придатних для створення туристського продукту. Ця сукупність включає економічні (фінансові, житлові умови), природні (екологічно сприятливі і аттрактивные особливості ландшафтів), культурно-історичні (пам'ятники історії, культури, старовини і сучасності), трудові (можливість зайнятості туристів і специфіка зайнятості господарів), соціальні (рівень культури, освіти приймаючих туристів), виробничі (можливість надання послуг зв'язку і транспорту). Вищезгадані ресурсні аспекти дифференцируемы на природні, соціально-економічні і екологічні. Саме наявність поєднання вищезгаданих ресурсних аспектів, необхідних для розвитку сільського туристичного бізнесу, в змозі, на наш погляд, забезпечити ефективніше його функціонування. Визначає є набір вищезгаданих ресурсів з позиції визначення перспективних територій і об'єктів в цілях розвитку сільського зеленого туризму. Це можливо, на нашу думку, на основі проведення комплексної еколого-соціально-економічної експертизи (ЕСЕЕ), визнаної за кордоном як найбільш ефективний інструмент ідентифікації еколого-соціально-економічної ефективності будь-якого виду господарської діяльності. У зв'язку з даною проблемою перспектив розвитку сільського зеленого туризму в Криму, ЕСЕЕ території слід розуміти як процес географічного моделювання і прогнозування еколого-соціально-економічної ситуації в її межах у зв'язку з розвитком туристичного бізнесу, на основі використання інтегрального потенціалу території з метою прогнозу його соціально-економічної ефективності.

У системі методики проведення такої експертизи доцільне використання прийомів математичної логіки, зокрема теорії розпізнавання образів на основі побудови булевих матричних моделей.

Реалізація вищезгаданого підходу до визначення перспективності території в рекреаційних цілях була здійснена на кафедрі економічної і соціальної географії Сімферопольського університету на прикладі Великого Севастополя (БС). Сприятливі кліматичні умови, величезна кількість пам'ятників історії і культури, а також все зростаючий інтерес іноземців до раніше закритого регіону відкривають необмежені можливості для рекреаційної діяльності і розвитку сільського зеленого туризму у тому числі. По своїх природно-кліматичних передумовах БС, що включає два міста, - м. Севастополь - республіканського підпорядкування, і р. Інкерман, пгт. Кача і 29 сільських населених пунктів, через специфіку, визначувану також географічним положенням, відноситься до традиційних рекреаційних районів Криму. Розташовуючись на південному заході Кримського півострова, територія БС, представлена схилами прибережної частини Чорного моря, що терасують, і невисокими горами з лісистими долинами в материковій частині, відрізняється помірно теплим морським кліматом, близьким до Середземноморського. За основними кліматичними показниками: кількості опадів в межах 400 мм/год, ваганню температури повітря від -22оС взимку до +38оС влітку, кількості днів з позитивною температурою повітря (в середньому 238), тривалість сонячного сяяння - 2342 ч/год і відповідно тривалості купального сезону (135 днів) - БС не поступається всесвітньо відомій Ялті. На території БС зосереджені єдині у своєму роді природно-географічні, геологічні, археологічні, історичні пам'ятники, багато хто з яких унікальний. У Байдарськой долині бере почало одна з самих повноводних річок Криму - Чорна, яку живить потужне джерело Ськельський, що виливається в села Джерельне, а на схилі цієї долини утворена унікальна карстова печера Ськельськая. Досить вражає і Чернореченський каньйон, вироблений річкою, поблизу якого в 1979 році утворений Орліновський заповідник дикорослих лікарських рослин. У 1972 р. пам'ятником природи оголошена печера Сюндюрлю-Коба, розташована в села Новобобровськоє. На півдні Гераклейського півострова приголомшують своєрідністю майже 100-метрові скелі мису Фіолент (пам'ятник природи з 1969г.), прикрашені чагарниками ялівцю, тримай-дерева, ломиноса, плющивши. Субсередземноморською флорою - сосново-можжевело-земляничниковыми редколесьями, більш ніж 500 видами рослин, 28 з яких занесені в Червону книгу, знаменитий Ботанічний заповідник "Мис Айя" на півдні БС. "Кримською Африкою" завдяки великій кількості сонця, ксерофітному характеру рослинності називають унікальний об'єкт БС - скелі Ласпі, що є до того ж унікальним притулком кримських орхідей (близько 20 видів). Ландшафтним пам'ятником є і урочище Аязьма поблизу Балаклави, примітне наявністю затишних галечниковых пляжів. На Гераклейськом півострові пам'ятником природи з 1972 р. оголошена Ушакова балка з реліктовим гаєм фісташки туполистою, занесеною в Червону книгу. З числа тих, що існують в Криму більше 20 прибрежно-аквальных морських комплексів, в межах БС розташовані: м. Фіолент (120 га), м. Сарич (60га), бухта (60га) Херсонесськая, м. Лукулл (180га), що є ландшафтними еталонами, що ілюструють взаємодію моря і суші в різних умовах з місцями зосередження різних биоценозов, що забезпечують очищення забруднених прибережних вод.

Чудовий той факт, що природна унікальність території БС доповнена багаточисельними пам'ятниками культури і історії. Севастополь - це місто, де кожен камінь дихає історією, і хоча йому ледве більше 2 століть, життя в межах його території кипіло в перебігу багатьох тисячоліть. Прадавні сліди людини в межах БС відносяться до мустьерскому періоду (100-35 тис. років до н.е.). Єдиним доки пам'ятником періоду мустье є стоянка "Холодна Балка" на околиці с. Фронтове. Серед пам'ятників пізнього палеоліту найбільш відомі стоянки Мурзак-Коба в у с. Нижнє Чернореченськоє, Фатьма-Коба і Шан-Коба в у с. Передове. Стоянка періоду мезоліту знаходиться на березі Ласпінськой бухти, а стоянки энеолита - в Байдарськой долині. Серед пам'ятників епохи бронзи цікава печера Сюндюрлю-Коба. У подальші тисячоліття в околицях Севастополя мешкали тавры, з X-IX століття до н.е. по 3 століття н.е., найбільш відомі їх стоянки в районі Балаклави. У гирлі річок Кача і Бельбек виявлений скіфський могильник з 22 могилами, а на правом бережу р. Чорній відкритий Інкерманський могильник, проживання скіфів, що свідчать про часи.

Але, безумовно, найзнаменитішим і вражаючим пам'ятником історії і археології є Херсонес - грецьке місто, що проіснувало 20 століть, в 1963 р. оголошений комплексним пам'ятником архітектури, такий, що входить нині в світову скарбницю пам'ятників історії і археології. В р. Інкерман розташовані фортеця і печерний монастир Каламіту, що належали з VI століття н.е. князівству Феодоро. У Балаклаве розташована фортеця Чембало, побудована в XIV столітті Генуєю.

За даними на 1 січня 1996 р. в межах БС на державному обліку знаходиться 1834 пам'ятники історії, археологія, архітектура, з якої більше 100 відноситься до пам'ятників, споруджених в 19-20 століттях.

Настільки детальний екскурс по природно-екологічних і культурно-історичних пам'ятниках БС не випадковий, адже багато хто з них розташований в сільській зоні і по своїх властивостях - аттрактивности, вивченій, доступності, екскурсійній значущості, відеоекологічним характеристикам є потенційними ресурсами для розвитку сільського зеленого туризму. Відносно соціально-економічного блоку ресурсів для розвитку сільського зеленого туризму слід зазначити наступні:

- за станом на 1.01.97 р., в регіоні проживало 401,2 тыс.чел., з яких 96% - міські жителі, тобто потенційні споживачі туристичного продукту в сільській місцевості. Крім того, зростаючий показник кількості безробітних (кожен третій у віці до 30 років), пенсіонерів, свідчить про можливу їх зайнятість в сільській місцевості в умовах сільського туризму;

- сільськогосподарські підприємства БС мають переважно садівничо-виноградарську спеціалізацію (агрофірма "Золота балка", с/з "Качинський", ім. П.Осипенко, "Севастопольський", АП "Садівник"), що дає можливість зайнятості населення під час збору урожаю садів і виноградників;

- в межах регіону зареєстровано більше 20 господарі-фермерів, переважно в селах Верхнесадовоє, Фронтове, Піроговка, Любімовка, Широке, Орлине, Передове, пгт Кача, із спеціалізацією на вирощуванні винограду, плодових, зернових, кормових, овочевих культур, кольорів, в тваринництві і звірівництві, які могли б стати потенційними "творцями" (приймальниками) в сільській місцевості туристського продукту, за прикладом сімей-фермерів Тикалюк (Джанкойський район), Шинельових (Мухалатка) і інших;

- наявність добре розвиненої транспортної мережі, що включається більше 200 км. автодоріг з твердим покриттям, близько 20 км. залізничних колій, щільність якої складає 0.24км/км2, і 3.3км/км2, що є досить високим показником в порівнянні із загальнокримським; практично всі дороги з твердим покриттям і дороги місцевого значення мають вихід до транспортних магістралей, що створює міцну мережу повідомлень населених пунктів з центром системи розселення і робить вплив на процес зближення споживачів і виробників туристського продукту в сільській місцевості;

- у екологічному відношенні саме територія сільськогосподарської зони БС більш екологічно сприятлива в порівнянні з територією м. Севастополя, екологічна обстановка якого ускладнена у зв'язку з функціонуванням промислових підприємств, водопостачанням за рахунок Північно-кримського каналу, базуванням в бухтах військово-морських сил двох держав.

Облік показників всіх вищевикладених аспектів був здійснений в процесі экспертирования території БС на основі ландшафтного мікрорайонування. В цілому методика визначення перспективності території БС для розвитку сільського зеленого туризму, як і будь-якого іншого регіону, зводиться до виконання наступних етапів:

- за допомогою експертів формується система показників, що відповідають умовам завдання. Для БС їх кількість склала 62; з них: природні - 21; соціально-економічні - 25; екологічні - 16;

- з використанням експертних оцінок формується еталонний набір локальних земельних ділянок (для БС їх кількість склала 61);

- на основі системи показників і локальних еталонних ділянок здійснюється побудова булевої матриці, яка на основі алгоритму математичної теорії розпізнавання образів і програми для ПЕВМ аналізується у напрямі оцінювання кожної ознаки в розпізнаванні ділянок, придатних для сільського туризму.

Здійснений аналіз території БС показав, що найцікавішими, коштовними територіями для використання в сільському туристському бізнесі є ділянки сіл Верхнесадовоє, Фронтове, Резервне, Гончарне, Любімовка, Джерельне, Тернівка. Крім того, серед названих населених пунктів найбільш високі оцінки отримали ділянки, що знаходяться на значному видаленні від кордонів міста Севастополя (Тернівка, Любімовка, Джерельне), що обумовлене, вочевидь, вищою екологічністю цих територій.

На основі результатів ЕСЕЕ, на наш погляд, наступним етапом повинна стати робота з сільським населенням, фермерами, які можуть забезпечити найбільшу ефективність даного виду туристичної діяльності. У методичному відношенні найцікавішим є анкетування (при заповненні анкети сільські жителі, що бажають займатися цим виглядом малого бізнесу, повинні обов'язково вказати наявність наявної вільної житлоплощі, її стан, відповідність санітарно-гігієнічним нормам), свій освітній рівень, можливість надання конкретних послуг і пам'ятки господарства, здатні зацікавити городянина і так далі). Отримані за результатами анкетування дані про виявлених потенційних "господарів", творців сільського туристського продукту повинні сформувати банк даних регіону.

Стратегічною метою розвитку сільського зеленого туризму в Україні є створення конкурентоздатного на внутрішньому і світовому ринках національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити потреби як наших співвітчизників, так і іноземців. А також розширення внутрішнього туризму і постійне зростання об'ємів в'їзного туризму, забезпечення комплексного розвитку рекреаційних територій і туристичних центрів, з врахуванням соціально-економічних інтересів їх населення. Не можна забувати і про збереження і відновлення природного середовища і історико-культурної спадщини, наповнення державного і місцевого бюджетів. Уряд України розвитком туризму, зокрема сільського зеленого, належним чином не займається. Весь світ робить на цьому великі гроші, будь-яка країна, що має хоч трохи цікаві пам'ятки, прагне залучити до себе туристів, а Україна недооцінює можливостей цього вигляду бізнесу для економіки держави. Безумовним чинником успішного розвитку сільського туризму є реклама, яка може бути надана на основі банку даних про розвиток сільського зеленого туризму журналом, видаваним Союзом підтримки сільського зеленого туризму: "Туризм сільський зелений", а також на основі створення всіляких інформаційних видань, які за підтримки органів державної влади (особливо в області оподаткування), дозволять стати сільському зеленому туризму потужним чинником відродження села і економіки в цілому.

Література

1. Кирєєв А.П. Міжнародна економіка. - М.: Міжнародні відносини, 1997 - 410с.

2. Комплексна довгострокова програма соціально-економічного розвитку і структурної перебудови економіки Автономної Республіки Криму. Порада Міністрів АРК, 1997г.

3. Васильев В.П. Зелене серце Європі // Туризм сільський зелений. - 1997. - №3. - С.2-3.

4. Васильев В.П. Зелене серце Європі // Туризм сільський зелений. - 1997. - №3. - С.2-3.

5. Васильев В.П. Зелене серце Європі // Туризм сільський зелений. - 1997. - №3. - С.2-3.

6. Подгородецкий П.Д. Крим: природа. - Сімферополь: Таврія, 1998. - 192 с.

7. Ліпський е.л. Нові курорти Криму. - Сімферополь: Таврія, 1965. - 87с.

8. Проблеми комплексного розвитку території /Под ред. І.А. Горленко, Г.В.Балабанова і ін. - Київ: Наукова думання, 1994. - 295с.

9. Кудрявцев В.Б., Грец О.П. Алгоритмізація проведення еколого-соціально-економічної експертизи території /Сб. Економіка довкілля причорномор'я - Сімферополь: СГУ, 1997. - С.46-50.

10. http://www.day.kiev.ua, "Українське село як об'єкт туризму", щоденна всеукраїнська газета №100, п'ятниця, 8 червня 2001.

11. http://www.greentour.com.ua, "Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні". Міжнародна науково-практична конференція "Розвиток сільського туризму в Україні", 26-27 жовтня 2007 долі.

12. http://travelblog.kiev.ua, "Туризм і відпочинок в Україні", 11 березня 2007.