Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

БОЛЬШАЯ ЛЕНИНГРАДСКАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Заочний факультет

Магістерська програма «Державне управління економіки»

МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

| |На тему «Проблеми та перспективи розвитку | |

| |страхового ринку України» | |

| | | |

| | | |

| |Студент | |

| | | |

| | | |

| |Науковий керівник | |

| | | |

| |Рецензент | |

| | | |

Робота допущена до захисту рішенням кафедри,

Протокол №…… від "……"……………… 2002року

|Завідувач кафедри |…………………… | |

ЗМІСТ

МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

на тему:

«проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України»

С.

Вступ……………………………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Аналіз сучасного стану страхового ринку України

1.1. Учасники страхового ринку, характеристики й особливості……………………6

1.2. Споживачі страхових послуг, характер й особливості…………………………17

1.3. Аналітичний зріз…………………………………………………………………..23

Розділ 2. Економічна необхідність та сутність страхового ринку

2.1. Необхідність, економічний зміст та розвиток

страхування…………………….31

2.2. Організаційна структура страхового ринку……………………………………..33

2.3. Державне регулювання страхової діяльності…………………………………...38

Розділ 3. Удосконалення правового регулювання та нагляду за діяльністю

на страховому ринку

3.1. Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних

країн…………………..44

3.2. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку

України……………….50

3.3. Напрями підвищення ефективності страхової діяльності в

в ринковому середовищі…………………………………………………………57

Висновки………………………………………………………………………………………………64

Список використаної літератури………………………………………………………………66

Вступ

Діяльність в умовах ринку супроводжується різного роду ризиками. Тому

принципово міняються характер і функції страхування в Україні, зростає його

значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу

захисту майнових інтересів суб'єктів, що господарюють, виробників товарів і

послуг, а також громадян.

Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової

інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком засобів виробництва, споживчих

товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах

розвиненої економіки страхова справа має найширший розмах і забезпечує

підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків

різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних

факторів, стихійних і інших нещасть. В умовах панування державної форми

власності й адміністративно-командної системи управління в нашій країні

потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повною мірою, сфера

його застосування була дуже обмежена. Страхової справи в її справжньому

значенні не було і не могло бути, оскільки не було основи - приватного

підприємництва і самостійності суб'єктів, що господарюють.

Види страхування, характерні для країн з розвиненою ринковою

економікою, не мали можливості одержати розвиток в Україні. Громадяни були

змушені задовольнятися страхуванням будівель, домашнього майна,

транспортних засобів і деяких інших об'єктів, а також визначеним набором

різновидів особистого страхування, проведеного на умовах, диктованих

страховиком-монополістом в особі органів державного страхування.

Умови господарської діяльності, що існували, не сприяли використанню

страхового методу охорони майна підприємств і організацій, збиток

відшкодовувався в основному за допомогою використання дотацій із

загальнодержавних бюджетних резервів.

Перехід до ринкових відносин, формування багатоукладної системи

господарювання, заснованої на різноманітних формах власності, створюють

об'єктивні передумови для активного впровадження в сферу економіки

страхування як одного з гарантів забезпечення фінансової стійкості

суб'єктів, що господарюють. Тепер вони самі повинні піклуватися про власне

економічно стійке положення, схоронності матеріальних об'єктів, кредито і

платоспроможності. Збитки від стихійних лих, техногенних аварій та ін.

повинні мати надійне і гарантоване фінансове джерело покриття.

Розвиток підприємницької діяльності громадян приводить до появи у

товаровиробників засобів і предметів виробництва, що також вимагає

страхового захисту. Починаючи підприємницьку діяльність, громадяни

включаються в такі взаємовідношення, при яких фінансова чи господарська

неспроможність їхніх партнерів може призвести до зростання збитків.

Відповідно виникає ще одна область, що розширює сферу

застосування страхування (страхування комерційних, фінансових ризиків,

втрати прибутку та ін.). Кризові явища в економіці та ріст безробіття,

підсилюють необхідність соціального захисту працівників. В період переходу

до ринку, число соціальних груп нужденних у страхових послугах (працівники

з низькою кваліфікацією, люди похилого віку та ін.) збільшується. У цю

категорію попадають і працівники нерентабельних підприємств, нових

створених товариств і т.д.

В умовах повної господарської самостійності підприємств, розширення

їхньої волі і підвищення відповідальності за прийняті рішення підсилюється

роль роботодавця. Тому йому необхідно вивчити й оцінити всі можливі ризики,

яким він піддається, у тому числі ризик одержання недостовірної інформації

про прийняття на роботу фахівця, ризик втрат через трудовий конфлікт на

виробництві, ризик, пов'язаний з недостатньо оптимальним набором

працівників як по кількості, так і за кваліфікацією.

Як свідчать фахівці, ризик відноситься до факторів, що обмежують

капіталовкладання і підприємницьку активність. Спроби піти від ризику, як

правило, супроводжуються скороченням темпів виробництва, а також робочих

місць. У нових економічних умовах серед частини керівників нерідко

домінують сиючасні інтереси, що приводить до скорочення розробок

довгострокових програм. Не стабільним стало положення працівників, які

займаються створенням і освоєнням нових технологій, продукції, товарів.

Страхування науково-технічних, впроваднецьких ризиків підприємців при

інвестуванні коштів у науково-технічний комплекс підсилює зацікавленість у

збереженні зайнятості висококваліфікованих фахівців. Таким чином,

страхування не тільки здатне забезпечити фінансовий захист роботодавцям і

працівникам, але й дозволити реалізувати їхні спільні інтереси.

Отже, в умовах ринку, що супроводжується різноманітними ризиками,

зростає значення страхування як важливого засобу захисту майнових інтересів

юридичних і фізичних осіб. У сферу страхування утягуються нові суб'єкти як

з боку осіб, які пропонують страхові послуги, так і з боку одержувачів цих

послуг. Гармонізація їхніх інтересів, а також належна організація страхової

справи в країні, дієвість і розвиток страхування неможливі без належної

правової бази, основу якої складає Закон України "Про страхування".

Метою даної дипломної роботі є освітлення стану і розвитку страхового

ринку в Україні за останні роки, переважно за 1998-2001 роки.

Розділ І. Аналіз сучасного стану страхового ринку України

1.1. Учасники страхового ринку, характеристики й особливості

Становлення України як самостійної, незалежної і демократичної держави

не могло не обумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес

демонополізації економіки, який охопив усі галузі народного господарства,

одразу ж позначився і на такий сфері суспільних правових відносин, як

страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних економічних

питань страхової справи та поява недержавних страхових компаній створили

передумови формування страхового ринку України на ринкових засадах.

За роки незалежності в Україні в основному створено законодавчу та

нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудувати страховий ринок

на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових

послуг.

Страховий ринок – частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-

продажу виступає страховий захист. Формується попит і пропозиція на нього.

Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл

страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

Необхідними атрибутами страхового ринку є його учасники та товар,

який купують і продають на цьому ринку. Учасниками страхового ринку

виступають продавці, покупці страхових послуг, посередники, а також їх

асоціації.

В якості покупців страхової послуги постають страхувальники. Закон

України “Про страхування” говорить: «Страхувальниками можуть бути юридичні

особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками угоди страхування

або є страхувальниками згідно із законодавством України». Таким чином,

потенційний покупець виходить на страховий ринок для купівлі страхової

послуги, що підходить йому за якістю і ціною. Купівля підтверджується

фактом укладання угоди страхування, після чого покупець стає

страхувальником.

Організаційна структура страхового ринку може бути представлена так:

1. страховики, які безпосередньо реалізують страхові послуги шляхом

укладання договорів страхування;

2. так звані “страховики для страховиків” – перестраховики, які беруть на

себе частину великих ризиків за відповідну винагороду. Такі

організації можуть як займатися виключно перестрахуванням, так і

поєднувати страхову та перестрахувальну діяльність;

3. страхові агенти та страхові брокери;

4. різноманітні об’єднання страховиків;

5. Міністерство фінансів України.

1. На початку 2002 року на страховому ринку України діяло 328

страховиків. Розподіл їх за формою власності дуже нерівномірний.

Як видно з таблиці 1 для українського ринку страхування найбільш

прийнятною організаційно-правовою формою є акціонерна форма. Так на початок

2000 року таких страховиків було 249, а вже через два роки – 275 (ріст

10,4%), виросло також за цей період кількість товариств із додатковою

відповідальністю з 11 до 31 відповідно (281,8%). Таке різке збільшення

товариств із додатковою відповідальністю пов'язано з більш ліберальним

законодавством України стосовно цієї організаційно-правової форми, у тому

числі відсутність вимог реєстрації в Державній комісії з цінних паперів і

фондового ринку.

Таблиця 1. Розподіл

страховиків за формою власності

|Форма власності |Non-lif|% |Life |% |

| |e | | | |

|Акціонерні товариства (закриті і |275 |89,00 |19 |100,00 |

|відкриті) | | | | |

|Товариства з додатковою |31 |10,03 |0 |0,00 |

|відповідальністю | | | | |

|Товариства з повною відповідальністю |1 |0,32 |0 |0,00 |

|Командитні товариства |2 |0,65 |0 |0,00 |

|Усього |309 |100,00 |19 |100,00 |

Акціонерне страхове товариство – це тип компанії, яка створюється і діє зі

статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток – акцій. Оплачена

акція дає право її власникові на участь в управлінні товариством і

отримання частини прибутку у формі дивідендів.

У самій основі акціонерного товариства закладені переваги цього виду

компанії. Акціонерна форма накопичення статутного капіталу дає змогу

залучати до страхової індустрії багатьох юридичних та фізичних осіб,

зацікавлених вигідно розмістити свої інвестиції. Страхова індустрія при

обгрунтованому державному регулюванні має всі можливості для отримання

прибутку на рівні, який перевищує середній за всіма галузями бізнесу. У

разі несприятливих наслідків діяльності конкретного страховика втрата

відносно невеликих внесків до компанії не потягне за собою банкрутства

самих акціонерів.

Акціонерні товариства бувають закритого і відкритого типу. В Україні

у страховій індустрії переважають акціонерні товариства закритого типу. Це

пояснюється кількома мотивами, які не втратили свого значення й досі.

По-перше, створення відкритих акціонерних товариств тривалий час

стримувалося низькими вимогами до розміру статутного фонду страховика і

відсутністю розвиненого ринку цінних паперів.

По-друге, як уже зазначалося, українське законодавство не передбачає

можливості створення страхової компанії у вигляді ТОВ.

Закрите акціонерне товариство лише формально відрізняється від ТОВ.

До речі, у законодавстві ряду країн компанії, створені на акціонерних

засадах, розглядаються як різновид страховиків з обмеженою

відповідальністю. За своїми зобов’язанями ТОВ відповідає майном, до складу

якого входять внески членів. Відповідальність кожного акціонера також

обмежується лише вартістю акції.

По-третє, статус закритого товариства дає змогу контролювати

поширення акцій серед певної категорії учасників страхової компанії, що

може відповідати інтересам засновників.

По-четверте, процедура створення закритого акціонерного товариства

істотно спрощена, що дозволяє економити час і кошти.

2. Перестрахування – це страхування особливого виду. Зміст його

полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому

спеціалізованому страховику, тобто перестраховику. Страховика, котрий

безпосередньо працює з страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків,

називають “прямим страховиком”, або страховиком, що передає ризики. Процес

передачі частини взятих на себе ризиків іншим страховикам з метою створення

такого страхового портфеля, який би забеспечував стійкість і рентабельність

страхових операцій, називають перестрахуванням. При настанні страхового

випадку перестраховик несе відповідальність згідно з узятими на себе

забов’язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестраховиками

регулюються договорами, що укладаються між ними.

3. Як у страхових, так і в перестрахувальних операціях іноді потрібні

посередники. Страхові агенти та страхові брокери – страхові посередники,-

через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Закон України “Про

страхування “(ст.14) визначає їхні функції таким чином:

Страхові агенти- громадяни або юридичні особи, які діють від імені

та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності

(укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання

робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за

комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у

встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють

посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі

доручень страхувальника або страховика.

4. Страховикам, як і іншим суб'єктам підприємництва, притаманне почуття

єдності для рішення загальних питань і захисту своїх інтересів. Різні

союзи, асоціації, ліги підприємців існують у багатьох галузях народного

господарства.

Можливість створення і порядок реєстрації об'єднань страховиків

передбачені ст.12 Закону України «Про страхування».

В Україні створені наступні об'єднання страховиків:

1. Ліга страхових організацій України

2. Авіаційне страхове бюро

3. Моторне (транспортне) страхове Бюро України

4. Морське страхове бюро України

5. Українське медичне страхове бюро

Найбільш впливовим і відомим об'єднанням українських страховиків є Ліга

страхових організацій України.

Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) була заснована в 1992 році, як

добровільне, недержавне, неприбуткове об'єднання страхувальників. Остаточно

робота зі створення ЛСОУ була довершена в 1994 році на першому з'їзді

страхувальників України.

Основними завданнями Ліги страхових організацій України є:

. сприяння розвитку страхового ринку;

. захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є

членами Ліги;

. сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової

діяльності;

. сприяння реалізації антимонопольного законодавства в сфері страхової

діяльності;

З метою ефективного виконання статутних завдань Ліга страхових

організацій України здійснює наступні функції:

. співпрацює з органами державної влади та управління щодо вироблення

напрямків вдосконалення страхової діяльності;

. забезпечує своїх членів кваліфікованими методичними, методологічними

та інформаційно-консультаційними послугами та допомогою у всіх

справах, що стосуються страхової діяльності;

. створює з відповідними учбовими закладами центри і курси підготовки та

перепідготовки кадрів;

. співпрацює з засобами масової інформації, готує інформаційні бюлетені

та інші матеріали;

. координує діяльність учасників ринку страхових послуг у сфері спільних

інтересів членів Ліги;

. залучає представників членів Ліги до участі у заходах, що проводяться

органами державної влади та управління з метою подальшого розвитку

страхової діяльності в України;

. здійснює координацію розроблення типових правил страхування.

За роки свого існування це об‘єднання досягло значних успіхів і

користується авторитетом та повагою серед страхових компаній, органів

державної влади та організацій - партнерів Ліги страхових організацій

України.

Авіаційне страхове бюро

|Авіаційне страхове бюро (АСБ) створено у відповідності до Закону України |

|"Про страхування" і статті 3 Повітряного Кодексу України постановою |

|Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №561. |

|Основними завданнями АСБ є: |

|координація діяльності національних страховиків у галузі страхування |

|авіаційних ризиків; |

|дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у |

|галузі авіації; |

|організація співробітництва з підприємствами, їх об'єднаннями та іншими |

|організаціями, які експлуатують або обслуговують засоби авіаційного |

|транспорту; |

|підготовка та внесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно |

|законодавчих та інших нормативних актів з обов'язкового авіаційного |

|страхування, розроблення рекомендацій з методології здійснення |

|відповідних видів авіаційного страхування; |

|сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов авіаційного |

|страхування та форм уніфікованих полісів; |

|видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, підвищення |

|кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо; |

|На сьогодняшній день членами АСБ є 52 страхові компанії, які працюють на |

|ринку авіаційного страхування України. |

Моторне (транспортне) страхове бюро України

|Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) створено у |

|відповідності до Закону України "Про страхування" і постановою Кабінету |

|Міністрів України від 28 вересня 1996 року №1175. |

|Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро є: |

|гарантування платоспроможності страховиків (страхових організацій) - |

|членів Моторного (транспортного) страхового бюро щодо страхових |

|зобов'язань; |

|укладення за погодженням з Міністерством фінансів угод з уповноваженими |

|організаціями по страхуванню цивільної відповідальності власників |

|транспортних засобів інших держав про взаємне визнання договорів такого |

|страхування, взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди та |

|забезпечення виплати страхового відшкодування третім особам, якщо |

|настання страхового випадку було спричинене власником транспортного |

|засобу, застрахованим на території зазначеної держави, або власником |

|транспортного засобу, застрахованим в Україні відповідно до зазначених |

|угод; |

|управління централізованими страховими резервними фондами; |

|співробітництво з відповідними організаціями інших держав у галузі |

|страхування цивільної відповідальності, координація обов'язкового |

|страхування цивільної відповідальності нерезидентів - власників (водіїв) |

|транспортних засобів у разі в'їзду їх на територію України та резидентів |

|– власників (водіїв) транспортних засобів у разі їх виїзду за межі |

|України; |

|встановлення розмірів страхових платежів за договорами обов'язкового |

|страхування цивільної відповідальності в межах, установлених Кабінетом |

|Міністрів України; |

|виплати компенсацій, передбачених Положенням про Моторне (транспортне) |

|страхове бюро та страхового відшкодування згідно Положення про порядок і |

|умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності |

|власників транспортних засобів. |

| |

| |

|Морське страхове бюро України |

|Бюро створюється страховиками, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення |

|морського страхування та обов'язкового страхування пасажирів від нещасних|

|випадків, що виникають під час морського перевезення, орган управління |

|яких прийняв рішення про вступ до Бюро. Бюро створюється зазначеними |

|страховиками шляхом укладення установчого договору. Основні завдання |

|Бюро: |

|координація діяльності національних страховиків у галузі страхування на |

|морському транспорті; |

|дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у |

|галузі торгівельного мореплавства; |

|організація співробітництва з підприємствами, їх об'єднаннями та іншими |

|організаціями, які експлуатують або обслуговують засоби морського |

|транспорту; |

|підготовка та внесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно |

|законодавчих та інших нормативних актів з морського страхування, |

|розроблення рекомендацій з методології здійснення відповідних видів |

|морського страхування; |

|розроблення програм та методів страхування морських ризиків, заходів щодо|

|запобігання страховим випадкам; |

|організація та проведення консультацій з технічних, економічних і |

|юридичних питань, пов'язаних з класифікацією страхових випадків, |

|визначенням розміру збитків та страхового відшкодування; |

|організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування|

|на морському транспорті, забезпечення методичними матеріалами, |

|інформаційне забезпечення страховиків та страхувальників; |

|видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, підвищення |

|кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо; |

|представництво інтересів страховиків-членів Бюро у міжнародних |

|об'єднаннях страховиків. |

Українське медичне страхове бюро

| Асоціація "Українське медичне страхове бюро" зареєстрована в органах|

|державної реєстрації 15 березня 1999 р. Членами Асоціації є 28 страхових |

|компаній України та інших юридичних осіб. Страхові компанії - члени |

|Асоціації УМСБ представляють 12 областей України, Автономну Республіку |

|Крим та м. Київ. |

|Основною метою Асоціації є сприяння розвитку відкритого та |

|рівнодоступного для всіх медичного страхового ринку в Україні шляхом |

|впровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, в забезпеченні|

|необхідної допомоги страховим компаніям в проведенні медичного |

|страхування, організації юридичного захисту прав страховиків та |

|страхувальників, координації зусиль страховиків на ринку послуг медичного|

|страхування. |

|Для досягнення мети Асоціація УМСБ здійснює таку діяльність: |

|представляє інтереси своїх членів у відносинах з державними органами |

|України, міжнародними організаціями, тощо; |

|розробляє методологію медичного страхування, стратегію і тактику його |

|впровадження в Україні; |

|сприяє формуванню розвитої інфраструктури медичного страхового ринку в |

|Україні; |

|аналізує чинне законодавство України з питань страхової діяльності та |

|охорони здоров'я, готує пропозиції щодо його удосконалення; |

|вивчає та аналізує стан та перспективи розвитку медичного страхування в |

|Україні та за її межами, пропагандує ідеї медичного страхування серед |

|населення України, сприяє залученню іноземних інвесторів в програми з |

|медичного страхування та охорони здоров'я. |

|Ядерний страховий пул |

|Ядерний страховий пул - це угода між страховиками про прийняття на себе |

|ядерних ризиків. |

|Дата створення Ядерного страхового пулу України -14 листопада 1996 року. |

|Ядерний пул створено на добровільних засадах з метою постійної |

|координації діяльності його учасників в галузі страхування ядерних |

|ризиків; забезпечення їх фінансової стабільності і гарантій страхових |

|виплат; сприяння в реалізації міжнародних договорів, конвенцій і |

|домовленостей в сфері страхування ядерних ризиків, членом яких є Україна.|

| |

|Основні напрямки діяльності ЯСПУ: |

|розробка єдиних для всіх членів Пулу правил страхування, зразків |

|договорів страхування та інших документів; |

|організація перестрахування ядерних ризиків та координація |

|взаєморозрахунків із зарубіжними ядерними пулами по страхових виплатах; |

|організація проведення експертиз по оцінці безпеки ядерних об'єктів і |

|розмірів заподіяної ядерної шкоди; |

|Члени ЯСПУ: |

|АСК "Енергополіс", |

|СК "Алькона", |

|СК "Арма", |

|СК "Оранта-Дніпро" |

|За період з січня 1997 року по серпень 2000 року ЯСПУ була проведена |

|велика організаційна робота. Зокрема, налагоджені міжнародні зв'язки з |

|ядерними страховими пулами інших держав, з якими були досягнуті |

|домовленості щодо їх перестрахувальної підтримки в разі необхідності. З |

|ініціативи членів пулу розроблено механізм переходу відповідальності за |

|ядерну шкоду від держави (оператора) до Страховиків. |

|17 серпня 2000 року Загальні збори членів Ядерного страхового пулу |

|України прийняли рішення про розширення Пулу з метою збільшення |

|фінансових можливостей ЯСПУ та затвердили Положення про членство в |

|Асоціації "Ядерний страховий пул України". Текст Положення був |

|опублікований в газеті "Україна Вusiness" (№ 35 (484) за 2000 рік) та в |

|журналі "Енергобізнес" (№ 43 (166) за 2000 рік). |

|Згідно Положення членами ЯСПУ можуть стати будь-які страховики - |

|резиденти України, які мають досвід роботи в сфері страхування не менше |

|п'яти років; сформований статутний капітал в розмірі, не менше 500 000 |

|євро; ліцензію Державного органу по нагляду за страховою діяльністю на |

|здійснення відповідних видів страхування; визнають Статут, інші установчі|

|і нормативні документи ЯСПУ; сплатили вступний і сплачують членські |

|внески; вчасно перераховують кошти у фонди, сформовані ЯСПУ. |

5. Міністерство фінансів здіснює нагляд за страховою діяльністю з боку

держави, з метою дотримання вимог учасниками страхового ринку законодовства

України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання

неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

1.2. Споживачі страхових послуг, характер й особливості

Сучасний характер суспільно-виробничих відносин обумовив створення

об’єктивних передумов розвитку і функціонування ринку страхових послуг в

Україні і сформував відповідний рівень пропозиції та попиту на них. Це перш

за все зміни у відносинах власності і створенні нових форм господарювання,

а також розвитку підприємницької діяльності, конкуренції, відкриття

кордонів для переміщення людей, товарів, послуг, капіталів. Разом з тим

існують і фактори, які стримують цей процес.

В першу чергу сюди відносяться нестабільність політичного становища і

економічних відносин в суспільстві, наростання інфляційних процесів,

зростання безробіття, економічна криза основних галузей народного

господарства. В цих умовах основні покупці страхових послуг — юридичні і

фізичні особи навіть в умовах настання різних ризикових ситуацій не можуть

від них застрахуватися. До того ж страхування втратило довіру у населення,

як основного партнера у страхуванні через бюрократизм у роботі і особливо

необов’язковістю у справі своєчасних виплат страхового відшкодування та

небажання ведення кропіткої роботи з страхувальниками.

Необхідно особливо визначити, що склалося несприятливе соціально-

демографічне становище в державі та існує складна криміногенна ситуація.

Так, з постійного населення за основними віковими групами станом на 1 січня

2000 р. — 50,6 млн. чоловік населення молодше за працездатний вік становить

21,1%, працездатного віку — 56,0 і старшого за працездатний — 22,9%.

Зростає чисельність пенсіонерів і особливо в період 1994-2001років. Якщо на

початок 1994 р. було 13,1 млн. пенсіонерів, в тому числі 9,7 млн. чоловік

за віком та 1,3 млн. чоловік за інвалідністю, то в 2001 р. вже 14,5 млн.

пенсіонерів, з них відповідно 10,6 за віком і 1,9 млн. чоловік за

інвалідністю. В розрахунку на 1000 населення кількість зареєстрованих

шлюбів в 1993 р. становила 9,3 і в 2000 р. — 6,8 чоловік, тобто

зменшується. Кількість зареєстрованих розлучень на 1000 населення в 1993 і

в 2000 рр. становила 3,7 чоловік, тобто залишається на тому ж рівні при

зменшенні кількості шлюбів.

З 1998 р. спостерігається чітка тенденція до переважання кількості

померлого населення над кількістю народженого, що негативно відбивається на

демографічній ситуації і особливо в сільській місцевості (табл. 2).

Таблиця 2. Коефіцієнти народжуваності, смертності і природного

приросту населення (на 1000 населення) (дані Держкомстату України)

|Показники |1998 р. |1999 р. |2000 р. |

|Кількість народжених всього |9,6 |9,1 |8,7 |

|у міських поселеннях |8,8 |8,4 |8,0 |

|у сільській місцевості |11,1 |10,7 |10,3 |

|Кількість померлих всього |15,4 |15,2 |14,9 |

|у міських поселеннях |13,6 |13,3 |12,9 |

|у сільській місцевості |19,1 |19,2 |19,0 |

|Природний приріст населення |-5,8 |-6,1 |-6,2 |

|всього | | | |

|у міських поселеннях |-4,8 |-4,9 |-4,9 |

|у сільській місцевості |-8,0 |-8,5 |-8,7 |

Крім основних причин смертності за віком і хворобами зростає

смертність населення від нещасних випадків, вбивств, випадкових отруєнь,

самогубств. Так, якщо в 1993 р. на 100 тис. населення припадало всього 98,4

чоловіка померлих, то в 2000 р. вже 147,3 чоловіка, в тому числі відповідно

випадкових отруєнь 17,5 і 29,2; самогубств — 20,6 і 29,5; вбивств — 4,9 і

13,0 чоловік.

Зростає рівень безробіття населення. Якщо в 1998 р. кількість

безробітних становила 1,4 млн. чоловік (5,6%), то в 2000 р. вже 2,3 млн.

чоловік (8,9%). При цьому найбільшим рівнем безробіття відзначається

Львівська (12,7%), Закарпатська (12,2%), Кіровоградська (11,5%), Івано-

Франківська (11,4%), Запорізька (11,3%) та Рівненська (11,2%) області. Із

загальної кількості безробітних в 2000 р. (2,3 млн. чоловік) звільнені у

зв’язку з реструктуризацією виробництва та скороченням штатів становили

38,4%, за власним бажанням — 28,4%, непрацевлаштовані після закінчення

навчальних закладів — 17,5%. Як бачимо соціально-економічна ситуація в

державі обумовлює значну кількість різного роду ризиків і створює велике

страхове поле для страховиків перш за все серед населення.

Відносно юридичних осіб різних галузей народного господарства

необхідно наголосити на зменшенні виробництва товарів народного споживання

та виробництва продовольства (табл. 3 і 4).

Таблиця 3. Індекси виробництва товарів народного споживання в

Україні, в % (дані Держкомстату України)

|Види товарів |1993 = 100 |2000 |

| |1998 |1999 |2000 |до 1999 |

|Товари народного |45 |37 |32 |88 |

|споживання | | | | |

|В т.ч. продукти |48 |41 |34 |82 |

|харчування | | | | |

|алкогольні напої |72 |53 |60 |113 |

|Непродовольчі товари|32 |24 |23 |97 |

|З них товари легкої |23 |17 |16 |92 |

|промисловості | | | | |

|Непродовольчі |38 |28 |28 |99 |

|това-ри без товарів | | | | |

|легкої промисловості| | | | |

Таблиця 4. Виробництво продовольчих товарів на душу населення

України,

кг (дані Держкомстату України)

|Продовольчи види |1998 |1996 |1997 |

|М’ясо, включаючи субпродукти 1 категорії |18,6 |14,9 |11,0 |

|(промисловий виробіток) | | | |

|Ковбасні вироби |5,4 |4,2 |4,1 |

|М’ясні напівфабрикати |0,8 |0,5 |0,4 |

|Тваринне масло |4,3 |3,2 |2,3 |

|Жирні сири (включаючи бринзу) |1,4 |1,2 |0,9 |

|Продукція з незбираного молока (у |25,1 |17,9 |13,0 |

|перерахунку на молоко) | | | |

|Маргаринова продукція |2,1 |1,7 |1,7 |

|Цукро-пісок |75,6 |64,5 |40,1 |

|Олія |13,5 |13,8 |10,0 |

|Консерви, умовних банок |28,0 |19,8 |22,4 |

| в т. ч.плодоовочеві |20,1 |12,0 |15,3 |

|Хліб і хлібобулочні вироби |79,8 |67,5 |60,2 |

|Кондитерські вироби |6,1 |5,5 |6,4 |

| в т.ч. цукристі |3,6 |3,5 |4,1 |

|Макаронні вироби |4,3 |3,4 |2,8 |

|Мінеральні води, л |3,2 |2,9 |4,2 |

|Безалкогольні напої, л |7,2 |7,0 |8,4 |

|Сіль (видобуток) |55,6 |55,7 |51,7 |

Дані таблиць 3 і 4 опосередковано свідчать про те, що зниження рівня

виробництва продукції призводить до зменшення надходжень грошових коштів

підприємств і порушень в забезпеченні населення основними продуктами

харчування. Це обумовлює також втрату потенційних клієнтів для страховиків.

Така ситуація обумовлює різні тенденції в розвитку особистого,

майнового та інших видів страхування. Наприклад,

тенденція до

зростання кількості правопорушень і посягання на власність громадян (в рік

відбувається до 500 тис. зареєстрованих злочинів) обумовлює бажання

власників захистити її. Приватизація ж громадянами більше 2 млн. квартир

(9% житлового фонду) дала підстави і для розвитку добровільного страхування

квартир на випадок їх вимушеного ремонту залежно від різних ризикових

ситуацій.

Розвиток страхування стимулюється також зростаючим попитом на захист

від численних ризиків в умовах економічної нестабільності, яка

супроводжується збільшенням аварійності на виробництві (125 тис. в рік, у

тому числі 2,6 тис. із смертельними наслідками), травматизм на

підприємствах (до 130 тис. в рік, у тому числі 27 тис. на смерть),

зростанням злочинності і зниженням реального життєвого рівня мільйонів

людей, особливо пенсіонерів при мізерних пенсіях. Задоволення цього попиту

в нормальних умовах може стати прибутковою справою, а в ненормальних умовах

стати справою сумнівного бізнесу, оскільки не будуть виконані зобов’язання

перед страхувальниками.

Не останню роль в негативному ставленні страхувальників до страхування

відіграє бажання страховиків якомога скоріше зібрати значний капітал за

рахунок підвищення тарифів і не виплат страхового відшкодування. Наприклад,

останнім часом добровільне особисте страхування стає непопулярним серед

населення. Такий стан пояснюється певними причинами:

. інфляція і невпевненість в майбутньому. Як правило договори по особистому

страхуванню укладаються на тривалий строк — 3, 5, 10 і більше років. Між

тим інфляція за лічені місяці зменшує страхові можливості в декілька

разів;

. невигідність роботи з населенням. Компанії віддають перевагу

підприємствам, оскільки можливо заробити швидше і більше коштів без

кропіткої роботи із страхувальниками і особливо з різними категоріями

населення. Справа ще й і в тому, що особисте страхування відзначається

складністю організації і вимагає численних статистичних розрахунків для

правильного ведення тарифної політики.

Статистика свідчить, що в останній час кількість людей, які щорічно

гинуть в дорожно-транспортних пригодах (ДТП), постійно зростає. У великих

сумах при цьому обчислюються і матеріальні збитки. Разом з тим цей вид

страхування вигідний не тільки потерпілим, а й страховикам. По-перше,

потерпілі отримують надійну гарантію відшкодування певної частини збитків і

позбавляються від різної бюрократичної тяганини, без якої не обходиться

жодна судова процедура. Для них важливо також і те, що система передбачає

функціонування Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ).

Мета Моторного бюро — координація діяльності його членів в області

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за

збитки, нанесені третім особам внаслідок ДТП на території України і за її

межами, а також реалізація договорів. конвенцій і домовленостей з

уповноваженими організаціями по страхуванню цивільної відповідальності

власників транспортних засобів інших держав. Страховики (страхові компанії)

можуть входити в Моторне бюро на правах повних або асоційованих членів.Для

забезпечення виконання зобов’язань страховими організаціями-членами МТСБУ

перед страхувальниками і потерпілими в ДТП при Моторному бюро створені

централізовані страхові резервні фонди: фонд страхових гарантій та фонд

захисту потерпілих. В 2001 р. до складу Моторного бюро входило 75 страхових

компанії, в тому числі такі відомі, як НАСК «Оранта», АСТ «Терен», АТ УСК

«Гарант АВТО», АСК «ОСТРА-Київ», УА СТДВ «Росток», САСК «Скіф», САТ

«Фантотум», УАСК-«АСКА», ЗАТ СП «Галінстрах», АСК «Енергополіс», АТ

«УТСК», ВАТ СК «Скайд-Вест»,АСК «Карпати».

Для страховиків досить ефективно спрацьовує ідея транспортного

страхування: страхові платежі набагато менше тих сум, які страховик повинен

був би виплатити потерпілому, якби не було цієї системи страхування.

З розвитком економічних реформ транспортне страхування вантажів стає

одним з динамічних елементів страхового ринку. Проте необхідно відзначити,

що даний напрям страхової діяльності нині обслуговує в основному потреби

імпортно-експортних операцій, тоді як більше половини вантажів, які

перевозяться в межах України, власниками вантажів не страхуються. Крім

того, щоб мінімізувати ризик, страховики пропонують широкий спектр

додаткових послуг (охорона і діспетчерське супроводження вантажів в дорозі,

установка за свій рахунок протиугінних пристроїв та надійних замків тощо).

В 2001 р. страхуванням вантажів та багажу займалося 177 компанії.

Розвиток банківської системи і розширення сфери послуг клієнтам

обумовили і появу клієнтів, бажаючих страхувати кредити і депозити та

відповідно появу спеціалізованих страхових компаній по цих напрямах

страхування. В 2001 р. страхуванням кредитів займалося 66 компаній, а

страхуванням фінансових ризиків — 166 компанії. В різноманітності проблем,

які хвилюють сьогодні населення, є страхування здоров’я на випадок хвороби.

В 2001р. цим видом страхування займалася 204 страхових компаній.

Необхідною умовою розвитку будь-якого ринку виступає конкуренція і

підвищення якості страхових послуг, що обумовлює суперництво страхових

компаній у боротьбі за страхувальників та мобілізацію грошових коштів у

страхові фонди, вигідне інвестування та досягнення високих кінцевих

фінансових результатів. Крім того, конкуренція передбачає наявність на

ринку достатньої кількості незалежно діючих продавців і покупців. Свобода

вибору полягає в тому, що покупці в межах своїх фінансових можливостей

можуть купувати страхові послуги в такому наборі, який найбільш вигідний

для них, а продавці самі вибирають послуги, які вони можуть продати.

Страхувальники повинні мати можливість для укладання договорів на будь-які

види страхування на умовах більш повної відповідності їх інтересам і в будь-

якій страховій компанії. Такий підхід до страхування стає стимулом для

розробки і впровадження нових видів страхових послуг, удосконалення ведення

страхової справи і підвищення якості страхових послуг і на цій основі діє

можливість розвивати страховий ринок України до світового рівня.

1.3. Аналітичний зріз

З переходом народного господарства до ринкових відносин розпочався

новий етап в розвитку страхового ринку, оскільки по суті була ліквідована

державна монополія на проведення страхування. Практика підтвердила, що

монополія на проведення страхування, як і будь-яка інша монополія не сприяє

орієнтації на інтереси страхувальників, породжує відомчі інтереси,

задоволення яких стає першочерговим завданням, приводить до бюрократизації

страхового апарату, позбавляє його гнучкості і маневреності. До того ж

підвищення фінансової стійкості страхових операцій і концентрації

страхового фонду було можливим до певних меж. Негативним було те, що

Держстрах надавав обмежений набір страхових послуг. Державне страхування

орієнтувалося на задоволення потреб населення, в якого об’єкти страхування

були обмежені: домашнє майно, життя, здоров’я, будівлі, транспортні засоби.

При цьому найбільшого розповсюдження набуло страхування життя.

З реорганізацією системи Держстраху розпочали створюватись страхові

організації недержавних форм власності, які почали займатись неофіційними

видами страхування: страхування кредитів, комерційних і фінансових ризиків,

біржових операцій. Почали розроблятися нові правила особистого і майнового

страхування.

Негативним моментом монопольного проведення страхування було також і

те, що Держстрах не завжди виконував свої страхові зобов’язання по захисту

інтересів страхувальників, що завдало значну шкоду розвитку страхування і

викликало недовіру страхувальників до цієї важливої справи. Тому нові

страхові компанії України бажали розширити сферу послуг і укріпитися на

страховому ринку, повинні зруйнувати існуючий стереотип про страхування і

довести суспільству, що сучасний страховий бізнес не має нічого спільного

із своїми попередниками.

Разом з тим розвиток страхових відносин обумовлює необхідність

створення страхового ринку нового типу. Спочатку Укрдержстрах, як

правонаступник Держстраху СРСР в Україні, у вересні 1993 р. був

перетворений в Національну акціонерну страхову компанію «Оранта» і окремі

компанії на базі старої системи. Одночасно інтенсивно розпочали

створюватися і комерційні страхові компанії різного профілю. Динаміка

чисельності страхових компаній в Україні характеризується такими даними: в

1990р.( 7, 1991р. (28, 1994р. — 616, 1995р. (655, 1996р. ( 700, 1997р. —

241, 1998р. — 233, 1999р. — 254, 2000р. ( 283, і на початок 2001р.( 328

компаній.

Як відомо, стан справ на страховому ринку, як правило, відображає

загальну ситуацію в економіці держави. Досвід функціонування страхового

ринку України показав, що швидке зростання кількості страхових компаній не

означає якісних змін в страховій сфері і перш за все наявності конкуренції

страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості

страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкової кон’юнктури і

конкурентного середовища та можливості в забезпеченні фінансової стійкості

як самих страхових компаній, так і страхових операцій, які вони проводять.

Тому не дивно, що кількість страхових компаній зменшилася в 1998 р. до 233

проти приблизно 700 різних страхових товариств і організацій, які

функціонували з початкового періоду становлення страхового ринку. При цьому

були й інші об’єктивні і суб’єктивні причини і особливо загальна економічна

і фінансова криза та пов’язані з цим проблеми збитковості галузей народного

господарства, невиплати заробітної плати і зубожіння населення та втрата

довіри населення до продекларованих економічних і ринкових перетворень, в

тому числі і до розвитку страхування, як однієї з дієвих форм соціального

захисту населення. Крім того, необхідно звернути увагу і на те, що значним

запізненням Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про страхування»

(Постанова Верховної Ради України № 85/96-ВР від 7 березня 1996 р.), що

також не сприяло нормальному розвитку страхового ринку в Україні. За даними

Укрстрахнагляду, після набуття чинності даного Закону в перелік страхових

організацій, які отримали ліцензії на здійснення страхової діяльності та

пройшли перереєстрацію, було включено лише 212 страхових організацій різних

типів.

Кінець 90-х років характеризувався збільшенням валових показників

страхових платежів, ростом кількості страховиків і їхньою спеціалізацією по

видах страхування, розвитком перестрахувальних операцій як на внутрішньому

(національному), так і на зовнішньому (світовому) страховому ринку

(табл.5).

Таблиця 5. Динаміка розвитку страхового ринку України

|Страхова премія на |232 |373 |454 |1692 |3387 |4583 |8122 |9239 |

|одного страховика | | | | | | | | |

|Страхові виплати |95414|14427|14731|12918|17784|360919|407000|424205|

| | |2 |1 |2 |5 | | | |

|Страхова виплата на |155 |220 |210 |535 |763 |1421 |1547 |1293 |

|одного страховика | | | | | | | | |

|Рівень виплат, % |66 |59 |46 |32 |23 |31 |19 |14 |

|Сформовані страхові |49339|65216|92681|15983|44769|537041|959000|118515|

|резерви | | | |8 |2 | | |6 |

|Передано в |- |38295|55450|63060|23853|451169|918000|142942|

|перестрахування | | | | |1 | | |7 |

|Обсяг сплачених |- |22573|64210|11865|15059|327872|51100 |103687|

|страхових фондів | | | |6 |5 | | |7 |

|Кількість |616 |655 |700 |241 |233 |254 |263 |328 |

|страховиків | | | | | | | | |

Розвиток страхового ринку України за останні 8 років знаходився в

умовах пожвавлення економічної діяльності, зниження темпів падіння

виробництва. Це не могло не вплинути на його розвиток, і він розвивався

досить високими темпами (таблиця 6).

Таблиця 6. Темпи росту страхування в Україні

|Показники по роках |Темп росту, % |

|Страхова премія на одного |159 |122 |373 |200 |135 |177 |114 |

|страховика | | | | | | | |

|Страхові виплати |151 |102 |88 |138 |203 |113 |104 |

|Страхова виплата за одного |142 |95 |255 |142 |186 |109 |84 |

|страховика | | | | | | | |

|Сформовані страхові резерви|132 |142 |172 |280 |120 |178 |125 |

|Передано в перестрахування |- |145 |114 |378 |189 |203 |150 |

|Обсяг сплачених статутних |- |284 |185 |127 |218 |56 |205 |

|фондів | | | | | | | |

|Кількість страховиків |106 |107 |34 |96 |109 |103 |125 |

Намітився ряд тенденцій, серед яких:

. темпи росту страхових платежів продовжують випереджати темпи росту

страхових виплат;

. поетапно збільшуються обсяги страхових резервів;

. намітилася тенденція значного збільшення сплачених статутних фондів, що

свідчить про привабливість для інвестування страхового ринку, як сфери,

що динамічно розвивається, і усвідомлення страховиками необхідності

збільшення капіталізації для виконання страхових зобов'язань.

Державна політика розвитку страхового ринку України супроводжувалася

удосконаленням нормативно-правового забезпечення, збільшенням кількості

страхувальників, упровадженням нових видів страхування і підвищенням

надійності роботи страхових компаній і посередників, що знайшло своє

підтвердження в прийнятті органами державної влади нових нормативно-

правових актів і внесенні змін у діючі. Уперше на більш тривалий термін

постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 року № 98

затверджена Програма розвитку страхового ринку України на період 2001(2004

року, що визначила основні напрямки розвитку страхового ринку і заходу щодо

створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових

послуг, перетворення страхування в ефективну складову частину соціального

захисту населення. Найважливішим етапом розвитку страхування стало

прийняття в 2001 році Законів України «Про страхування» і «Про фінансові

послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг».

За експертними оцінками, сьогодні в Україні застраховано лише 10%

ризиків, тоді як у більшості країн цей показник складає 90-95%. Частка

страхового ринку України в загальноєвропейському обсязі страхових послуг

складає лише 0,05% - при тім, що в Україні проживає 7% населення Європи.

Незважаючи на номінальне зростання обсягів страхових платежів, частка

страхового ринку в 2001 році склала лише 1,5% ВВП. При цьому для розвитих

країн аналогічний показник складає 8-12%.

Таблиця 7.Частка страхування у ВВП

|Рівень інфляції, % |501,1|281,7|139,7|110,1|117,7|116,9|125,8|106,1|

|Дисконтна ставка НБУ,%|252 |105 |40 |35 |60 |45 |27 |12,5 |

|Курс дол. США/ грн. |1,04 |1,794|1,893|1,899|3,427|5,218|5,434|5,298|

| | | | | | |9 |5 |5 |

В останні роки страховий ринок по темпах розвитку випереджає інші

сектори економіки України. Це стало можливим завдяки ефективному

задоволенню страховиками запитів одночасно двох категорій страхувальників:

тих, хто хоче захистити свої засоби від ризиків, і тих, хто боре з

непомірним податковим тягарем. При цьому попит на страхування як інструмент

податкової оптимізації з кожним роком удосконалюється і залучає нових

клієнтів. Таким чином, реальне страхування за різними оцінками складає 25-

40% від загальних показників. Особливо висока частка "псевдострахування" у

добровільному майновому страхуванні, оскільки витрати на страхування майна

юридичних осіб відносяться на валові витрати, а розміри страхових тарифів

за згодою сторін договору страхування застосовуються, як правило, з

підвищувальним коефіцієнтом від 1 до 5 до базового. Непрямим підтвердженням

цих негативних тенденцій є те, що темпи приросту в 2001 році страхових

платежів по майновому страхуванню зросли до 50,25% (у 2000 році до

106,32%), а темпи приросту страхових виплат знизилися і склали відповідно

20,19% і 3,31%. Як не дивно, рівень виплат по обов'язковому недержавному

страхуванню з кожним роком планомірно збільшується, а в 2001 році

зафіксований навіть вище середньоринкового. Аналізуючи даної таблиці 8,

можна зробити висновок, що реальне страхування стало утрачати свої позиції

починаючи з 1998 року.

Таблиця 8. Рівень страхових

виплат

|Рік |Усього |Види страхування |

| | |Добровільне страхування |Обов'язкове |

|1997 |31,6 |25,2 |34,0 |54,3 |112,4 |1,0 |92,5 |

|1998 |22,5 |16,0 |25,5 |64,8 |102,3 |2,5 |98,2 |

|1999 |31,0 |26,6 |14,14 |125,1 |92,1 |5,8 |101,2 |

|2000 |19,1 |12,5 |14,3 |17,5 |91,1 |10,5 |94,1 |

|2001 |14,0 |6,6 |18,8 |57,9 |30,6 |15,3 |93,3 |

Загальна (валова) сума страхових виплат, здійснених страховиками за 2001

рік, склала 424 млн. грн. У порівнянні із 2000 роком обсяги вказаного

показника зросли лише на 17 млн. грн. (у 1,04 раза). Обсяг виплачених

безпосередньо страхувальникам страхових сум/відшкодувань за 2001 рік склав

402,2 млн. грн., в тому числі страхувальникам-громадянам 210,3 млн. грн.

Структура страхових виплат за 2001р. [pic]

Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих за 2001 рік,

склала 3 031 млн. грн. У порівнянні з 2000 роком обсяги вказаного

показника зросли на 895 млн.грн. (у 1,4 раза). Сума страхових премій,

отриманих безпосередньо від страхувальників, за 2001 рік склала 2 510,9

млн.грн., в тому числі від страхувальників-громадян - 317,6 млн.грн.

Структура страхових премій за 2001 рік

[pic]

Загальний обсяг статутних фондів страховиків за станом на

31.12.2001р. склав 1036,8 млн. грн. і в порівнянні з аналогічним показником

за станом на 31.12.2000р. зріс на 525,8 млн. грн. (у 2 рази). Власний

капітал страховиків за станом на 31.12.2001р. склав 1924 млн. грн.

Розмір сформированих страхових резервів на початок 2001р. досяг

1184,2 млн. грн., що на 225,2 млн. грн. більше аналогічні показники на

початок 2001р. (у 1,2 рази).

Отже в розвитку страхового ринку в Україні намітились позитивні

тенденції, серед яких можна виділити такі:

. темпи росту страхових платежів випереджають темпи росту страхових

виплат;

. має місце значне збільшення обсягів сформованих резервів на кінець року

по відношенню до зібраних за рік платежів;

. намітилася тенденція до збільшення сплаченних статутних фондів.

Розділ ІІ. Економічна необхідність та сутність страхового ринку

2.1. Необхідність, економічний зміст та розвиток страхування

Специфічність страхування, як економічної категорії, обумовлюється

трьома основними ознаками: випадковим характером настання руйнівної події,

надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому

відношенні та об’єктивною необхідністю попередження і подолання наслідків

вказаної події і відшкодування матеріальних чи інших втрат.

Страховий захист може бути забезпечений лише при умові, якщо

суспільство має відповідні кошти для попередження і відшкодування

матеріальних втрат. Звідси виникає об’єктивна необхідність обособлення для

цієї мети частини валового національного продукту, тобто формування

страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних і грошових

засобів для забезпечення неперервності процесу суспільного відтворення і

надання допомоги людям на випадок настання надзвичайних подій.

Страховий фонд створюється в результаті перерозподілу валового

національного продукту. На практиці існує три форми організації страхового

фонду, в яких суб’єктами власності на його ресурси виступають держава,

окремий виробник чи страховик (спеціалізована страхова компанія).

Страхування є економічною категорією, яка представляє собою сукупність

особливих замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу

формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду,

призначених для відшкодування надзвичайної шкоди підприємству, організація,

надання грошової допомоги громадянам. Разом з тим страхування виступає з

одного боку засобом захисту виробництва, підприємництва, майна, добробуту

людей, а з іншого боку — як вид діяльності, що приносить прибуток.

Страхування має такі характерні риси, які виділяють його з інших

економічних категорій:

. наявність двох сторін: страховика і страхувальника;

. цільове призначення створюваних грошових фондів та їх витрати лише на

покриття втрат в завчасно обумовлених випадках;

. замкнутість перерозподільних відносин між учасниками страхування;

. часовий і міжтериторіальний розподіл ресурсів;

. еквівалентність відносин, тобто поверненість платежів, оскільки вони

призначені для виплат спільноти страхувальників.

Економічна сутність страхування проявляється в його функціях, які

обумовлюють суспільне призначення даної категорії. Страхування виконує такі

основні функції:

1. ризикова, так як страхування пов’язане з ризиковим характером

виробництва. В рамках дії ризикової функції здійснюється перерозподіл

грошової форми власності серед учасників страхування у зв’язку з

наслідками випадкових страхових подій;

2. попереджувальна функція. Значна частина перерозподільних відносин

пов’язана з функціонуванням попереджувальних заходів по зменшенню

страхових ризиків. Разом з тим організація цих відносин часто залежить

від рівня захищеності майна і життя страхувальників, від настання

страхової події;

3. заощаджувальна функція. Довгострокові види страхування є засобом

накопичення населенням коштів до настання певної події в їх житті аж до

закінчення строку страхування.

Сучасні економісти відзначають, що страхування, як економічна

категорія, включає такі основні елементи: ризикові обставини, ситуація

ризику, вартість (оцінка) об’єкта страхування, страхова подія, страхова

сума, страховий внесок, страховий випадок, витрати (збиток) страхувальника,

страхова виплата.

Збільшення попиту на страховий захист зумовило перехід до продажу

страхових полісів з подальшим відшкодуванням збитків, які спочатку

здебільшого продавались товариствами взаємного страхування.

Найбільш інтенсивно всі форми і види страхування розвиваються в ХХ ст.

і воно стає невід’ємним атрибутом ринкової економіки при нерівномірному

розвитку страхового бізнесу в окремих країнах і континентах.

Революційні події в жовтні 1917 р. внесли і відповідні зміни у ведення

страхової справи, так як в 1918 р. вона була оголошена державною

монополією. Всі страхові операції здійснювалися Головним управлінням

державного страхування при Міністерстві фінансів з єдиними правилами і

тарифами по кожному виду страхування. За роки радянської влади страхова

справа розвивалася нерівномірно, оскільки державна власність становила до

94% вартості майна, що перебувало на балансах господарських формувань.

Держстрах СРСР по суті був монополістом у страхуванні. Починаючи з 1991

року, після припинення існування СРСР, Україна стала самостійно вирішувати

всі питання організації страхової діяльності. 1991-1996р.- це період

створення і прийняття перших законодавчих актів по регулюванню діяльності

на страховому ринку. Страховий ринок України функціонував на базі

нормативних документів, що регламентують діяльність господарчих товариств

узагалі, не з огляду на особливості даної сфери. 7 березня 1996 року

Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про Страхування». Необхідність

прийняття даного закону була очевидна, оскільки старе страхове

законодавство вже не могло еффективно регулювати діяльність страхових

організацій і інших учасників страхового ринку. У період становлення

ринкової економіки страховий ринок в Україні значно збільшив свої обсяги і

досяг якісно нового рівня розвитку. Кінець 90-х років характеризувався

збільшенням кількості страхових договорів, стабілізацією кількості

страховиків і їхньою спеціалізацією по видах страхування, розвитком

перестрахувальних операцій. Проте розвиток страхової справи ще сильно

відстає від рівня країн з ринковою економікою навіть в умовах незалежної

держави, що зумовлює необхідність проведення глибоких економічних реформ,

складовою частиною яких повинна бути ефективна система страхування фізичних

і юридичних осіб.

2.2 Організаційна структура страхового ринку

Ринковій економіці притаманні певні атрибути, без яких вона не може

існувати. Одним з таких об’єктивних атрибутів є страховий ринок.

Необхідно особливо відзначити, що різні автори дають своє тлумачення

поняття страхового ринку. Ю.М.Журавльов / «Страховий ринок — система

економічних відносин, яка складає сферу діяльності страховиків і

перестрахувальників в даній країні, групі держав і в міжнародному масштабі

по наданню відповідних страхових послуг страхувальникам». Разом з тим він

виділяє і термін «обмежений страховий ринок». Якщо страхування або

перестрахування не можуть бути розміщені на страховому ринку якої-небудь

іншої країни повністю, то такий ринок є обмеженим. [ 6 ]

В широкому розумінні страховий ринок являє собою всю сукупність

економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг, тобто

ринок забезпечує органічний зв’язок між страховиками і страхувальниками і

тут здійснюється обов’язкове визнання страхової послуги. При цьому

необхідною умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потреби

на страховиків, які можуть задовольнити ці потреби. Об’єктивною основою

страхового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності надання

грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених подій. При

цьому основним економічним законом функціонування страхового ринку є закон

попиту і пропозиції.

Згідно з кількістю діючих на страховому ринку страхових компаній на

ньому складаються специфічні умови, які впливають на відносини страховиків

і страхувальників, рівень і методи державного регулювання, способи надання

страхових послуг, організаційні особливості страхових компаній тощо.

З точки зору суб’єктів страхового ринку можна представити наступну

схему їх взаємозв’язку (рис.1).

Згідно з українським законодавством в Україні можуть створюватися

страхові компанії у формі акціонерних товариств, товариств з додатковою

відповідальністю, товариств з повною відповідальністю та командитних

товариств.

Нині найбільш розповсюдженою формою організації страхових компаній є

акціонерні товариства.

Акціонерні товариства — форма об’єднання капіталу шляхом випуску акцій

на суму консолідованого капіталу. Існує два типи акціонерних товариств:

. закрите акціонерне товариство (акції цього акціонерного товариства не

продаються на ринку цінних паперів, а розповсюджуються серед його

засновників);

. відкрите акціонерне товариство (акції вільно продаються на ринку

цінних паперів).

|Продавці | |Посередники | |Покупці |

| | | | | |

|Страхові компанії | |страхові агенти | |юридичні особи |

| | | | | |

|Цесіонарії | |страхові брокери | |фізичні особи |

| | | | | |

|Товариства | | | | |

|взаємного | | | | |

|страхування | | | | |

Рис. 1. Схема взаємозв’язку суб’єктів

страхового ринку

З таблиць 9 і 10 можна зробити висновки, що ринки страхування в

основному зосереджені у великих промислових центрах, в основному це Київ,

Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса і Запорожжя. У той же час, у

Херсонській і Волинській областях немає ні однієї страхової компанії. У

Західному регіоні така маленька кількість страховиків зв'язана з

відсутністю в ньому великих промислових підприємств, а також дуже низькою

платоспроможністю населення.

Таблиця 9. Страхові компанії в територіальному розрізі

|Регіони |Non-life|% |Life |% |

|Центральний (Київ, Чернігів, |164 |53,08 |12 |63,17 |

|Черкаси, Житомир, Кіровоград) | | | | |

| | | | | |

|Східний (Харків, Луганськ, |68 |22,01 |4 |21,05 |

|Полтава, Донецьк, Дніпропетровськ,| | | | |

|Суми) | | | | |

|Південний (Одеса, Запорожжя. |52 |16,82 |2 |10,52 |

|Миколаїв, АР Крим, Херсон, | | | | |

|Севастополь) | | | | |

|Західний (Львів, Ужгород, |25 |8,09 |1 |5,26 |

|Тернопіль, Вінниця, | | | | |

|Івано-Франківськ, Рівне, Чернівці,| | | | |

|Хмельницький, Луцьк) | | | | |

|Усього |309 |100,00 |19 |100,00 |

Таблиця 10.Структура ринків страхування non-life

України в територіальному розрізі

|Чернігів |16484,9 |6165,5 |2204,4 |1437,3 |182986 |149998 |5 |

|Черкаси |524,5 |5,3 |2,6 |2,6 |662 |71 |2 |

|Житомир |270,4 |216,5 |135,0 |130,4 |7205 |6793 |3 |

|Кировоград |21,0 |0 |2,0 |2,0 |8 |8 |1 |

|Донецьк |102808,8|25001,0 |35565,8 |12056,8 |974829 |850500 |19 |

|Дніпропетров|82994,3 |12751,1 |6604,7 |3280,7 |15168992|15166542|19 |

|ськ | | | | |5 |5 | |

|Луганськ |7148,3 |3740,6 |1067,7 |876,5 |242974 |224440 |4 |

|Полтава |4190,6 |267,3 |1381,1 |28,1 |7333 |6154 |5 |

|Суми |1100,1 |730,2 |51,8 |44,4 |44528 |39891 |2 |

|Запоріжжя |237000,3|4328,8 |22852,2 |2811,7 |473000 |406594 |12 |

|Миколаїв |33912,7 |108,4 |16779,5 |500,8 |1211 |558 |3 |

|АР Крим |27629,3 |2385,7 |728,7 |275,8 |1187587 |125173 |18 |

|Ужгород |12442,7 |10492,1 |2403,8 |2265,4 |248782 |241734 |4 |

|Тернопіль |12332,8 |5812,9 |2666,5 |1580,1 |109775 |73149 |5 |

|Вінниця |7271,7 |1227,6 |618,4 |595,0 |119507 |116990 |3 |

|Івано-Франкі|6311,4 |596,9 |411,5 |71,2 |31562 |17416 |2 |

|вськ | | | | | | | |

|Ровно |2711,9 |1897,0 |253,1 |153,3 |23079 |22517 |2 |

|Чернівці |427,2 |8,3 |0,5 |0,4 |783 |604 |1 |

|Хмельницький|36,9 |0,6 |26,9 |0,0 |516 |24 |1 |

Западный регіон |73785,5 |37690,2 |12865,0 |5106,5 |4007516 |3844268 |25 |

|Усього по Україиі |2941174,7 |317585,2 |350620,5 |136823,7 |232043029

|227210803 |309 | |Найбільша кількість компаній займається такими видами

страхування, як страхування майна (205), від нещасних випадків (204),

вантажів та багажу (177), наземного транспорту (196), від вогневих ризиків

та ризиків стихійних явищ (204), відповідальності перед третіми особами

(92), фінансових ризиків (166). Наведені дані дають підстави стверджувати,

що на національному страховому ринку створено конкурентне середовище і

основні елементи організаційної структури, тобто є страховики зі своїми

організаційними структурами на територіях окремих регіонів та

страхувальники, представлені юридичними та фізичними особами різних сфер

діяльності.

Крім цього, до суб’єктів створеної організаційної структури страхового

ринку можна віднести також різні об’єднання страховиків, освітні центри по

підготовці і перепідготовці кадрів, наявну спеціальну пресу і рекламу

страхового ринку, а також Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю

України — Укрстрахнагляд, який здійснює організацію ліцензування,

розроблює методологію і організацію нагляду, займається питаннями розвитку

законодавства і зовнішніх зв’язків, координації роботи і правового

забезпечення страхової діяльності, виконує функції наукового центру. Разом

з тим і нині актуальними залишаються питання законодавчого, методологічного

та інформаційного забезпечення діяльності страховиків в ринкових умовах.

Необхідно звернути увагу на те, що поки що мало перестрахувальних

компаній, а підготовкою кадрів для страхування практично займаються два

вузи (Київський державний економічний університет і Тернопільська академія

народного господарства); є один «Центр підготовки і перепідготовки кадрів

та інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності» Ліги

страхових організацій країни. Найменш розвиненим є організаційний блок з

преси і реклами страхових послуг і особливо реклами на радіо і телебаченні.

В цілому можна констатувати, що вже практично створені організаційні і

правові основи для формування ринкових відносин у страхуванні, які при

виході окремих галузей і підприємств народного господарства з фінансової і

економічної кризи дозволять швидше вирішити і проблему стійкого

функціонування національного страхового ринку і ринків окремих страхових

продуктів на різних рівнях. При цьому в умовах ринкової економіки

добровільне страхування стає пріоритетним і в зв’язку з цим на часі стоїть

важлива проблема відродження довіри населення до страхування як однієї з

дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги до населення, як

основного партнера страховиків.

2.3. Державне регулювання страхової діяльності

Страхування є важливим компонентом суспільного виробництва, дійовим

інструментом захисту економічної і соціальної сфер суспільства. Його

ефективне використування в нових умовах господарювання і формування

ринкових відносин можливе на базі розробки і подальшого проведення

державної страхової політики.

Необхідність активного втручання держави в процеси суспільного

розвитку об’єктивно обумовлена особливо там, де це необхідно для повної

реалізації суспільно-економічних цілей. Цілі й інтереси кожного страховика,

який виступає на ринку в ролі окремого суб’єкта, трохи відрізняються від

тих, про які дбає держава. Активні взаємовідносини окремих страховиків з

державою в процесі реалізації інтересів двох сторін дозволяють говорити про

страхову політику держави.

До складових політики можна віднести визначення державою кола

суб’єктів з надання страхових послуг, встановлення порядку організації і

контролю за діяльністю страхових товариств, регулювання взаємовідносин

страхових компаній з бюджетом, а також їх участь в превентивних заходах.

Діяльність страховика докорінно відрізняється від діяльності іншіх

господарюючих суб’єктів, вона націлена на забеспечення безперервності

процесу виробництва і відшкодування збитків, заподіяних різними

непередбаченими обставинами і випадковостями. Велика відповідальність

страховика за соціальні наслідки його діяльності вимогає організації

державного нагляду.В більш узагальненій формі цей нагляд виражається у

вивченні фінансового стану страховика і його платоспроможності по прийнятих

договірних забов’язаннях перед страхувальниками. Відсутність коштів у

страховика для розрахунків по прийнятих забов’язаннях підриває довіру не

тільки до конкретного страховика, але й взагалі до ідеї страхування. В

суспільній думці недовіра до страховика виявляється в претензіях населення

до державних інститутів. Це ще одна причина, через яку держава не може

стояти осторонь від страхової діяльності, поєднуючи інтереси страховиків,

населення та економіки в цілому. Державне регулювання страхового ринку

здійснюється за допомогою спеціальної податкової политики, прийняття

нормативних актів щодо окремих видів підриємницької діяльності, які

відбивають порядок укладання договорів страхування і вирішення виникаючих

суперечок. Держава також встановлює з урахуванням інтересів всього

суспільства перелік видів обов’язкового страхування.

Актами вітчизняного законодавства регулюються такі правові відносини:

1) визначення порядку державної реєстрації страховиків (ст.2),

об’єднань страховиків (ст.12), товариств взаємного страхування

(ст.13), страхових брокерів (ст.14) та фонду страхових гарантій

(ст.32);

2) встановлення основних вимог щодо правил страхування (ст.16);

3) валютне регулювання виплат страхових сум (відшкодувань) (ст.18);

4) встановлення кваліфікаційних вимог до аварійних комісарів (ст.24);

5) визначення випадків, коли страховики не несуть відповідальності за

разголошення відомостей, пов’язаних із страховим випадком (ст.24);

6) встановлення загальних умов для відмов страховиками у виплаті

страхових сум (відшкодувань) (ст.25);

7) встановлення основних вимог до визнання договору страхування

недійсним (ст.28);

8) визначення порядку ліцензування страхової діяльності (ст.39);

9) визначення порядку реорганізації страховика (злиття, приєднення,

поділ, виділення, перетворення) (ст.43);

10) встановлення порядку вирішення спорів, пов’язаних із страхуванням

(ст.45).

Функції Кабінету Міністрів України шодо правового регулювання страхової

діяльності:

1) визначає форми типового договору страхування, порядок проведення і

особливі умови ліцензування обов’язкових видів страхування (ст.5);

2) встановлює максимальні розміри страхових тарифів або методику їх

розрахунків та мінімальні розміри страхових сум при здійсненні

обов’язкового страхування (ст.9);

3) визначає порядок визначення фактичного та нормативного запасу

платоспроможності і страхового гарантійного фонду страховиків

(ст.29);

4) визначає окремий перелік резервів по медичному страхуванню і

страхуванню цивільної відповідальності операторів за ядерну шкоду,

а також порядок їх формування і облік (ст.30);

5) встановлює перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків

(ст.30);

6) визначає порядок використання резервів із страхування життя для

довгострокового кредитування житловлго будівництва, в т.ч.

індивідуальних забудовників (ст.30);

7) затверджує положення про Міністерство фінансів України та його

органи на місцях (ст.35).

Державний нагляд за страховою діяльностю здійснюється з метою

дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного

розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та

захисту інтересів страхувальників і здійснюється Міністерством фінансів

України та його органами на місцях, що діють відповідно до положення,

затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Основними функціями Міністерства фінансів України є:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків)

(ст.36);

2) видача ліцензій на проведення страхової діяльності (ст.36);

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх

страхових забов’язань перед страхувальниками (ст.36);

4) встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових

резервів (ст.36);

5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової

діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Міністерства

фінансів України (ст.36);

6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у

встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення

законодавства України про страхову діяльність (ст.36);

7) участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для

страхової діяльності (ст.36);

8) встановлення вимог до кваліфікації осіб, які можуть займатись

актуарними розрахунками (ст.39);

9) затверджує правила добровільного страхування (ст.15);

10) затверджує положення про централізовані страхові резервні фонди

страховиків (ст.29);

11) встановлює методику формування резервів із страхування життя,

обсяги страхових забов’язань залежно від видів договорів

страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів

страхування життя (ст.29);

12) встановлює щоквартальну (річну) форму звітних даних страховиків за

наслідками страхової діяльності (ст.33);

13) встановлює форму та порядок річного балансу страховика для

публікації його у засобох масової інформації (ст.34);

14) встановлює особливий порядок забеспечення правонаступництва щодо

укладених договорів страхування у випадках реорганізації страховика

(ст.43);

15) виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків

(перестраховиків) у випадках, передбачених ст.43 Закону України

“Про страхування” (ст.43).

Міністерство фінансів України має право:

1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену

звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий

стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, в

т.ч. банків та громадян, необхідну для виконання покладених на

нього функцій (ст.37);

2) проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками

законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх

звітності по показниках, що характеризують виконання договорів

страхування, начастіше одного разу на рік, призначати проведення за

рахунок страховика додаткові обов’язкові аудиторської перевірки з

визначенням аудитора (ст.37);

3) при виявленні порушень страховиками вимог законодавства України

про страхову діяльність видавати їм приписи про їх усунення, а у

разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензії цих

страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про

відкликання ліцензій та виключення з Державного реєстру страховиків

(перестраховиків) (ст.37);

4) звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної

реєстрації страховика як суб’єкта підприємницької діяльності у

випадках, передбачених ст.8 Закону України “Про підприємництво”

(ст.37);

5) провести примусову санацію страховика у випадках (ст.43):

. невиконання ним зобов’язань перед страхувальниками протягом більше трьох

місяців;

. недосягнення ним визначеного законодавством України розміру статутного

фонду;

. інших випадків, визначених чинним законодавством України;

6) відмовити у видачі ліцензії, якщо подані правила страхування

суперечать чинному законодавству та не видповідають вимогам ст.16

Закону України “Про страхування” (ст.17);

7) встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та

договорів страхування майна громадян (ст.15);

8) встановлювати заборону на вільне користування майном та прийнятими

страховими забов’язанями страховика, який знаходиться у стані

примусової санації (ст.43);

9) надавати дозвіл на користування майном та прийнятими страховими

забов’язанями страховика, який знаходиться у стані примусової

санації (ст.43).

Щоб страховий ринок функціонував стабільно, а страховики були

спроможні виконувати свої зобов’язання перед страхувальниками, а також, щоб

була належна керованість та гарантованість страхового підприємництва,

недостатньо вдосконалювати лише законодавство, що регулює страховий ринок.

Необхідно розробляти та впроваджувати систему кодексів: торговельний,

цивільний, господарський, податковий; належить послідовно вдосконалювати

фінансове і банківське законодавство. Необхідним є створення сукупності

законодавчих актів, які б охоплювали усі сектори ринкової економіки,

сприяли упорядкуванню взаємовідносин між суб’єктами ринку на всіх фазах

процесу відтворення.

Державне регулювання страхової діяльності зумовлює необхідність

створення єдиного інформаційно-аналітичного центру, в якому б

опрацьовувалися б масиви даних з усього спектра фінансування страхового

ринку. Одним з важливих питань, які на сьогодні хвилюють страхові компанії

держави, є проникнення зарубіжних страхових компаній на вітчизняний

страховий ринок, і пов’язана з цим можливість перекачування страхових

платежів за кордон, поскільки існуючим законодавством від цього не має

захисту. Тому нашим страховим компаніям необхідно перш за все збільшити

розмір статутного капіталу, що дасть можливість брати на себе більшу

відповідальність і удержувати крупні ризики без передачі на перестрахування

та в певній мірі поставити економічний бар’єр для переведення страхових

платежів за кордон.

Розділ ІІІ. Удосконалення правового регулювання та нагляду за діяльністю на

страховому ринку

3.1. Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних країн

Впровадження міжнародних стандартів страхування в Україні є одним із

важливих завдань і можливих напрямів входження страхового ринку держави у

міжнародне страхове співтовариство. Проте, це можливо лише при врахуванні

економічного і політичного становища країни, фінансової стабільністі і

створенні законодавчої бази страхування. Залежно від економічного стану

держави і фінансової стійкості страховиків буде формуватися і

концепція страхування, тобто по суті визначатиметься рівень страхових

гарантій з боку держави і окремих страховиків. При цьому страхові компанії

можуть стати важливим інструментом проведення реформ, оскільки страховики

знають сильні і слабкі сторони клієнтів і мають певний досвід ринкових

перетворень.

Основні підходи до страхування в зарубіжних країнах зводяться до його

ролі у різних сферах виробництва та фінансово-кредитної системи. В

загальних рисах розглянемо досвід організації і особливості на страхових

ринках страхової системи в зарубіжних країнах на прикладі окремих держав.

Так, страхування в США отримало значний розвиток через необхідність

зниження економічних ризиків. Страхування здійснюють приватні страхові

компанії, страхові кооперативи, уряд. Приватні страхові компанії — одна з

найбільш потужних ланок американської фінансово-кредитної системи.

Разом з тим в США немає єдиної для держави системи страхування. Кожний

штат має власне страхове законодавство. При цьому, страхові організації

мають широкі повноваження в розробці власної страхової політики, визначенні

розмірів платежів, практики їх відрахування і відшкодування збитків, що є

специфічною особливістю американського страхового ринку.

У Франції закон 1982 р. про страхування майна будь-яких осіб від

наслідків стихійних лих передбачає, що держава повинна відпрацьовувати

спеціальні «плани ризику», в яких будь-яка територія була б віднесена до

тієї чи іншої зони небезпеки за вірогідністю схильності до тих чи інших

стихійних лих. При цьому відшкодування витрат від стихійного лиха не

здійснюється в районах, які оголошені «зонами ризику», непридатними для

будівництва та іншої діяльності через підвищену небезпеку. Також не

відшкодовуються витрати у випадках порушення встановлених в даному районі

правил попередження наслідків стихійного лиха. Проте всі будівлі чи види

діяльності, які існували в районі до оголошення його «небезпечним» чи до

розробки відповідних правил, підлягають страхуванню навіть тоді, коли не

відповідають цим умовам.

В Австрії з 1966 р. функціонує національний фонд катастроф, кошти

якого використовуються на відшкодування народному господарству збитків від

природних катастроф (зливи, зсуви і т.п.). Крім того, на державному і

регіональному рівнях компенсується частина страхових внесків.

В Ізраїлі державна політика в галузі страхування направлена на те, щоб

запобігти зловживанням при обігу досить великих коштів. Так, закони цієї

держави чітко окреслюють не тільки сферу діяльності, але й обмежують

свободу використання грошей застрахованих. Наприклад, кошти, зібрані на

страхування життя, можуть бути використані тільки з цією метою. Переказати

їх на інші види страхування суворо заборонено, і це жорстко контролюється

фінансовими службами держави. Страхові компанії мають право вкладати кошти,

одержані від населення у вигляді страхових внесків, тільки в державні

облігації, і то не більше 50%. При цьому, компанії отримують гарантовані

4,5% річних, так що в накладі страхові компанії не залишаються. Не менш

суворі і правила реєстрації компаній. Крім обов(язкової застави в 25

мільйонів доларів, претендент на цей вид діяльності зобов(язаний довести,

що за ним не тягнеться “кримінальний хвіст”. Перевірки проводяться досить

суворо.

Перелік послуг, які надаються страховиками Ізраїлю, досить великий.

При цьому страхові компанії намагаються розширити цю сферу, пропонуючи

нестандартні види послуг.

Наприклад, страхова компанія “Долев” концерну “Фенікс-Исраелі”

спеціалізується на страхуванні житла і машин. Програма “Доля для дому”

ділиться на дві основні частини: страхування будинків, включаючи

страхування стін, стелі, підлоги, балконів, труб і каналізаційного

обладнання, електросистем, систем опалення та іншого майна, яке є

невід(ємною частиною житла. Інша частина – це страхування вмісту квартири –

меблів, побутових електроприладів, аудіо- відеосистем, одягу, посуду,

коштовностей і т.д. Цікаво, що за бажанням клієнта, страховий поліс може

бути оформлений як на квартиру в цілому, так і на кожну її частину окремо.

Не менш цікаві в Ізраїлі і програми страхування дітей. Лозунг “все

краще – дітям” в цій державі не пусті слова. Наприклад, програма “Алюмім”

страхової компанії “Менолайф-Менора” передбачає придбання страхового поліса

для дітей будь-якого віку до 18 років за досить невелику ціну. Щомісячний

внесок залежить від віку дитини і батьків: чим молодші батько й дитина, тим

нижче внесок. При цьому, у випадку втрати працездатності страхувальник

звільняється від щомісячних виплат, а компанія гарантує щомісячну допомогу

на дитину до досягнення нею 21 року. В цьому віці поліс переходить у

власність дитини. Посередником між страховими компаніями та їх потенційними

клієнтами виступають приватні агенти, як правило, освічені і добре

підготовлені спеціалісти. Працюють вони на контрактній основі і можуть

співпрацювати відразу з декількома компаніями – агенту це вигідно. Причина

зрозуміла: різні компанії надають чисельні послуги з різних програм і,

природньо, ціни також різняться. Тому агент завжди може підібрати клієнту

те, що йому підходить. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок

компанії, а агент отримує комісійні з кожної угоди. При цьому, податкові та

фінансові служби держави суворо контролюють діяльність не тільки компанії,

але й страхових агентів.

В Японії страхування здійснюється приватними страховими компаніями,

державними організаціями і кооперативами. При цьому приватні компанії і

державні організації зайняті пошуком найбільш прибуткових сфер для

вкладання коштів, які накопичені від страхових внесків. Вони діють на

національному і міжнародному рівнях, і їхньою метою є зростання власних

доходів. Тому вони страхують тільки «надійних» партнерів.

Кооперативні ж організації взаємного страхування зорієнтовані не на

збільшення власного прибутку, а на задоволення потреб членів кооперативу.

Кооперативні страхові організації приймають всіх фермерів без виключення,

гарантуючи кожному компенсацію в обумовлених контрактом випадках.

Кооперативне страхування контролюється всіма членами кооперативу і тому

розвивається раціонально. Малі внески роблять кооперативні страхові

організації більш привабливими для страхувальників, що посилює їх

конкурентні позиції на національному ринку страхування.

Страховий бізнес Великобританії протягом багатьох років

концентрується в Лондоні як світовому фінансовому центрі. Найбільший

Лондонський міжнародний страховий ринок обслуговує фінансові потоки ряду

країн і компаній. Авторитет Лондонського міжнародного страхового ринку

спирається на значний кадровий потенціал фахівців страхового ринку,

високорозвинену інфраструктуру ринку, а також присутність тут широко

відомої за межами Великобританії страхової корпорації «Ллойд». У Лондоні

розташовані чи представлені дочірні структури найбільших страхових

компаній світу. Тут сконцентровані також центральні офіси всіх найбільших

міжнародних страхових і перестрахувальних брокерів. Працюють найстарші

(засновані в 1760р.) і найбільш авторитетні класифікаційні товариства –

Регістр судноплавства «Ллойд». У Лондоні розташовані штаб-квартири ряду

міжнародних страхових організацій, а також деякі структури національного

страхового ринку (інститут Лондонських страховиків, інститут дипломованих

страховиків і ін.), діяльність яких носить міжнародний характер.

Страхові компанії Великобританії не мають права займатися яким-небудь

іншим видом бізнесу, окрім страхування. Базова структура Лондонського

міжнародного страхового ринку – корпорація «Ллойд» представлена 400

страховими синдикатами, що поєднують фізичних осіб – андеррайтерів,

безпосередньо здійснюючих страховий бізнес корпорації. Андеррайтери

несуть відповідальність по зобов'язаннях згідно з договорами страхування в

рамках синдикату. Динамічні і рухливі структури синдикатів утворюють

економічне середовище міжнародного страхового ринку в системі корпорації

«Ллойд». Кожен синдикат представлений на цьому ринку через лідируючого

андеррайтера, який безпосередньо приймає ризики на страхування в

синдикаті від посередника – брокера «Ллойда». Членство корпоративної

структури «Ллойда» відкрито для всіх громадян (резидентів) Великобританії

та іноземців.

Страхові компанії сплачують податок на прибуток від страхової

діяльності, а також податок на майно. У деяких випадках страхові операції

обкладаються гербовим збором, однак, обсяг цих операцій дуже обмежений.

Розглянемо страховий ринок Німеччини, що характеризується динамічним

розвитком. Щорічний приріст обсягу надходження страхових платежів

складає в Німеччині 10%. Особисте страхування в структурі національного

страхового ринку займає 37%. Медичне страхування, що користається трохи

меншою популярністю, чим в інших країнах Західної Європи, складає

близько 12% загального обсягу надходження страхових платежів. Майнове

страхування займає 51% національного страхового ринку в Німеччині.

Страховики в Німеччині не мають права займатися якою-небудь іншою

діяльністю, крім страхування.

Федеративний пристрій Німеччини є важливим чинником у розвитку

каналів просування страхових послуг безпосереднім споживачам. Регіональні

страховики підтримують свою фізичну присутність у всіх федеральних землях

Німеччини.

Страхова справа в самій Німеччині сильно зарегульована. В даний час

діє закон про державний страховий нагляд 1983 р..

Усі діючі в Німеччині національні й іноземні страхові компанії

підлягають обов'язковому державному нагляду з боку Федерального відомства

нагляду за діяльністю страхових компаній.

Всі іноземні страхові компанії, які мають намір здійснювати операції

прямого страхування в Німеччині, повинні пройти процедуру ліцензування.

Доходи від страхової діяльності є об'єктом оподаткування. У цілому

застосовується 50%-ная ставка оподаткування прибутку від страхової

діяльності. Податком 80% обкладаються страхові премії по всім укладених

договорах страхування, крім страхування життя. Податок на додаткову

вартість у відношенні сум страхових премій, що надходять на банківський

рахунок страховика, не застосовується.

Страхування в закордонних країнах є частиною міжнародного страхового

ринку. Воно є важливим сектором національних економік, забезпечуючи

перерозподіл 8-12% валового національного продукту. Кошти, що

акумулюються через страхування служать джерелом великих інвестицій.

Фінансові потоки страхових компаній значною мірою орієнтовані на

обслуговування державного внутрішнього боргу. Державне регулювання

страхової діяльності за рубежем в основному спрямовано на контроль за

фінансовою стороною роботи страхових компаній.

Нові світові реалії, що сформувалися після подій 11 вересня 2001

року, призвели до виникнення підвищених вимог до якості широкого спектру

страхових продуктів, а також до рівня функціональної й інституціональної

зрілості ринку страхових послуг у цілому. Збитки, понесені провідними

страховими компаніями світу в результаті згаданих подій, а також збитки, що

несуть страховики через природні катаклізми і військових конфліктів,

істотно підвищили увагу до ринку страхових послуг як з боку відповідних

державних органів, так і з боку безпосередніх споживачів страхових послуг.

Значному зростанню такої уваги сприяє тенденція на світових фінансових

ринках до злиття банківського і страхового бізнесу і появі фінансових

конгломератів, що поєднують у собі практично усі види фінансових послуг.

Необхідно звернути увагу на посилення тенденцій по проникненню

іноземних страхових структур на страхові ринки колишніх республік СРСР та

країн Східної Європи, в тому числі і український ринок у формі різних

спільних страхових компаній. Наприклад, в Україні створені такі компанії,

як українсько-американське АСТ «Росток», українсько-шведська СК у формі

ЗАТ «АКВ Гарант», українсько-ірландське АСТ ЗТ «Гала СКД», українсько-

бельгійська СК «Союзспецстрах» Тз ДВ.

В цілому, для наших умов має інтерес в системі страхування розвинутих

країн національна система координації і функціонування страхових

організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії

розвитку страхування, у практиці страхування і розвитку кооперативних

страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного страхування, які

успішно конкурують на страховому ринку багатьох держав з традиційними

страховими компаніями.

В більш широкому плані в нашій державі, по суті стоїть питання

розвитку страхового захисту як окремого напряму державного регулювання

розвитку бізнесу і підприємництва в різних галузях народного господарства,

тобто шляхом прийняття спеціальних законів, визначення обов’язкових видів

страхування, регламентації діяльності страхових організацій.

3.2. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на

страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність

гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях народного

господарства. В принципі захистити можна тільки власника і в умовах

нормального функціонування фінансової системи. В умовах стабілізації

економіки, зміни форм власності та механізму управління в державному

секторі економіки потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті

своїх майнових інтересів та інтересів працівників від різноманітних ризиків

зростає. Держава також зацікавлена страховому захисті державного майна та

підвищенні соціально-економічної захищеності громадян України. Вирішення

цих питань шляхом впровадження в Україні перевірених світовою практикою

форм і видів страхування та здійснення заходів передбачено Програмою

розвитку страхового ринку на 2001-2004рік.

Ця Програма розроблена з метою реалізації державної політики у сфері

страхування і відповідно до статті 14 Закону України "Про державне

прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку

України".

У Програмі враховано законодавче розмежування сфер діяльності

страхування та загальнообов'язкового державного соціального страхування і

передбачено не тільки шляхи реформування ринку страхування, а визначено

можливі напрями взаємодії та участі страховиків в обслуговуванні

загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхування - одна з галузей економіки, в якій за останні роки

спостерігається зростання основних показників. За підсумками 2001року

загальний розмір статутного фонду усіх страховиків склав 1 036,8 млн. грн.і

порівняно з аналогічним показником за станом на 2000р. зріс на

525,8млн.грн. Величина сформованих страхових резервів на кінець 2001року

досягла 1184,млн.грн.,що на 225,2млн.грн.перевищує аналогічний показник

2000року (у 1,2раза). Балансовий прибуток страховиків досяг 2 269,3млн.

гривень . Загальна валова сума страхових внесків, одержаних українськими

страховиками протягом 2001року, дорівнювала 3031млн. гривень, що на 142 %

більше, ніж у 2000році.Як і в попередні роки, протягом 2001року

спостерігалося перевищення в 2 рази темпів надходження страхових премій над

темпами інфляції.

Страховий ринок України має досі не використані резерви. В державі

застраховано лише близько 10 відсотків ризиків, тоді як у більшості

розвинутих країн цей показник досягає 90 - 95 відсотків. Частка

українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових

послуг становить лише 0,05 відсотка, і це при тому, що Україна становить 7

відсотків населення Європи.

Існуюча структура страхового ринку України не сприяє зміцненню соціального

захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. Українські

страховики передають іноземним страховикам (перестраховикам) до 90

відсотків страхової премії під час страхування авіаційних і морських

ризиків, ризиків здоров'я людей, які від'їжджають за кордон, до 60

відсотків - за "автокаско", до 50 відсотків - під час страхування великих

майнових ризиків.

Страхова галузь забезпечує перерозподіл лише 0,9 відсотка валового

внутрішнього продукту (цей показник у розвинутих країнах становить 8 - 12

відсотків), що свідчить про потенційні можливості її подальшого розвитку та

про те, що страховий ринок не акумулює значного обсягу інвестиційних

ресурсів та не справляє відчутного впливу на процес перерозподілу валового

внутрішнього продукту.

Розвиток страхового ринку України потребує розв'язання проблем зі

страхування життя, пенсійного медичного страхування та страхування

цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страхування життя, як надійне джерело інвестиційних ресурсів,

становить на ринку страхових послуг найменшу частку (0,66 відсотка), тоді

як у країнах з розвинутою економікою цей показник дорівнює 30 - 40

відсотків. Нормативно-правова база (з точки зору термінів і форм

страхування) не сприяє розвитку цього виду страхування. Щороку питома

частка платежів із страхування життя в загальній структурі платежів

зменшується у 2 рази. Лише 12 страховиків України мають ліцензію на

проведення операцій із страхування життя, а реально цим питанням займаються

тільки 6 страховиків. Внаслідок нелегальної діяльності іноземних

страховиків із страхування життя Україна за оцінками експертів втрачає

щороку 80 - 100 млн. доларів США.

Слабкий розвиток та недосконалість таких соціально важливих видів

страхування, як пенсійне і медичне страхування, стримує розвиток страхового

ринку.

Законом України "Про страхування" встановлено обов'язкове страхування

цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Однак,

проведення цього виду страхування стримується відсутністю у відповідних

законодавчих актах норм, які регулювали б це питання (у той час, коли в

Україні внаслідок дорожньо-транспортних пригод щороку гине близько 5 тис.

осіб, а ще 40 тис. отримує травми). Лише незначна частка власників

транспортних засобів (2,1 відсотка) залучена до обов'язкового страхування

цивільної відповідальності.

Негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні справляють:

. відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва,

неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

. значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість

більшості підприємств;

. неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних

преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави,

прояви монополізму;

. високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення

довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті

неможливе;

. слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні

папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

. відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної

взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень

розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;

. неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку,

довіри населення до страхування.

Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхового ринку України

також становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах

окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.

Метою Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004рр. є:

. створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових

послуг, перетворення страхування в ефективну складову частину соціального

захисту населення;

. усунення адміністративних бар'єрів для здійснення окремих видів

страхування та створення рівних умов для всіх страховиків;

. забезпечення шляхом страхування реальної компенсації збитків, завданих

стихійним лихом, катастрофами та аваріями природного і техногенного

характеру, що дасть змогу зменшити навантаження на державний та місцеві

бюджети;

. збільшення інвестиційних можливостей страховиків, впровадження системи

мотивацій їх інвестиційної діяльності, перетворення накопичувальних

страхових резервів у надійне джерело інвестування національної економіки;

. досягнення високої конкурентоспроможності українських страховиків,

приведення вітчизняного страхового ринку у відповідність із світовими

стандартами.

. В основу розвитку страхового ринку України покладаються такі принципи:

. верховенство правового регулювання страхової діяльності;

. системність узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із

заходами і планами інших галузей економіки, обгрунтування можливості

запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати

майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами,

спрямованими на підвищення доходів громадян;

. конкурентність, коли держава гарантує всім страхувальникам і страховикам

(вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні

можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для

розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний

страховий захист та вільний вибір страховика;

. стабільність забезпечення сталого надійного і привабливого ринку

страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних

механізмів і правил його функціонування;

. обмеження присутності держави на страховому ринку, коли держава поступово

відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається

в діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних

капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових

резервів, контролю за платоспроможністю страховиків;

. довіра, що грунтується на моральній та матеріальній відповідальності

страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті

страхувальника.

Реформування системи соціального страхування передбачає поряд з

вдосконаленням системи соціальних виплат розвиток добровільного

страхування, що дасть змогу мобілізувати грошові заощадження громадян,

використати їх в національній економіці та забезпечити належний рівень

соціального захисту населення України. Для цього необхідно:

. створити мережу закладів "Асістанс-Україна", на основі якої буде

створюватися система медичного страхування;

. розробити прозорі та прийнятні правила і засади діяльності страховиків

України, пов'язаної з обслуговуванням системи соціального страхування;

. забезпечити поряд із загальнообов'язковим державним соціальним

страхуванням розвиток додаткових форм страхування населення від

ризиків, які мають соціальне значення, на добровільній основі шляхом

їх законодавчого врегулювання, зокрема, впровадження довгострокових

видів особистого страхування.

Зважаючи на соціальну важливість розвитку довгострокових

(накопичувальних) видів страхування до моменту зниження рівня інфляції

(менш як 10 відсотків), необхідно розглянути питання використання

вільноконвертованої валюти під час здійснення довгострокових

(накопичувальних) видів страхування, зокрема питання здійснення страхових

платежів у вільноконвертованій валюті, формування математичних резервів у

вільноконвертованій валюті та з метою диверсифікації ризиків розміщення

резервів в активи інших категорій, не передбачених Законом України "Про

страхування".

Враховуючи недостатню капіталізацію страховиків, їх низькі можливості для

відшкодування за значними ризиками та зважаючи на тенденції світового ринку

страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову міцність і

стабільність страховиків України шляхом:

. сплати внесків до статутного капіталу страховика виключно грошима, в

тому числі в іноземній валюті;

. вдосконалення механізму формування страхових резервів, системи

розміщення страхових резервів;

. розширення ринку перестраховування, активізації роботи з нерезидентами

щодо взаємного перестраховування;

. законодавчого врегулювання питань захисту заощаджень громадян за

довгостроковим страхуванням життя, здоров'я та пенсійним страхуванням.

Довіра до страхування як інституту соціально-економічного захисту є

однією з необхідних передумов розвитку страхового бізнесу. З метою

відновлення довіри до страхової галузі необхідно:

. поступово замінити обов'язкове державне страхування безпосереднім

відшкодуванням з державного бюджету за рахунок коштів, передбачених на

утримання відповідних державних органів;

. впровадити нові ефективні та привабливі для населення форми фінансових

послуг, зокрема таких, як надання кредитів під заставу страхових

полісів тощо;

. інформувати населення через засоби масової інформації про стан

страхового ринку і рівень державного контролю за його діяльністю;

Перспективи розвитку страхової галузі вимагають докорінних змін у системі

підготовки та забезпечення кадрами учасників страхового ринку. Збільшення

обсягу страхових платежів до 3,5 - 4 відсотків валового внутрішнього

продукту в 2005 році вимагатиме додаткового збільшення чисельності

працюючих на ринку страхування до 50 тис. спеціалістів, залучення до роботи

висококваліфікованих спеціалістів (менеджерів, актуаріїв, брокерів,

страхових експертів, фінансових аналітиків, бухгалтерів, юристів та інших),

добре обізнаних з теорією та передовою технологією страхування. У зв'язку з

цим необхідно:

. визначити кваліфікаційні вимоги до працівників страховиків та

страхових посередників;

. проводити науково-дослідну роботу з підвищення кваліфікації персоналу

страховиків і страхових посередників.

У разі позитивної тенденції розвитку економіки обсяги надходження страхових

платежів збільшуватимуться протягом 2001 - 2005 років. Буде забезпечено

зростання частки добровільного страхування з одночасним збільшенням

масштабів обов'язкового страхування. Найбільш швидкі темпи прогнозуються

для розвитку майнового страхування та страхування відповідальності.

Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка

страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятиме підвищенню

інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення розміру

страхових резервів.

3.3. Напрями підвищення ефективності страхової діяльності

в ринковому середовищі

Рентабельність страхових операцій, або показник рівня доходності, по

страхових організаціях України, визначається відношенням річної суми

прибутку до річної суми платежів (доходів):

П

Рсо = ( х 100,

Д

де Рсо — рентабельність страхових операцій, %;

П — річна сума прибутку;

Д — доходи (річна сума надходжень платежів).

Досвід роботи страхових організацій показує, що показник рівня

рентабельності страхових операцій не повинен бути високим, оскільки в цьому

випадку завищується ціна на страхові послуги і зменшується на неї попит з

боку страхувальників. При низьких же показниках обмежуються можливості

самоокупності витрат на страхування у страховиків. Становище регулюється

двома шляхами: приведенням тарифів у відповідність до фактичного рівня

збитковості страхової суми або зміною обсягів відповідальності по окремих

видах страхування.

У страхуванні визначення собівартості страхових послуг — одне з

досить складних і найменше висвітлених в економічній літературі питань.

Зумовлюється це перш за все ризиковим (імовірнісним) характером руху і

формування страхового грошового фонду. Наприклад, якщо підприємства сервісу

заздалегідь знають розмір необхідних витрат, то страхові компанії, беручи

на себе відповідальність згідно з договором, досить орієнтовно знають,

скільки в кінцевому результаті обійдеться йому страхова послуга, тобто або

в суму витрат на ведення справи, або набагато більшу суму з урахуванням

обсягів виплат страхового відшкодування. При цьому собівартість страхових

операцій являє собою сукупність всіх витрат страховика (включаючи

відрахування в резервні фонди), які необхідні для забезпечення фінансової

стійкості страхових операцій і гарантії виконання зобов’язань перед

страхувальниками.

Практика роботи страхових організацій показує, що в страховій

діяльності зниження собівартості можливе шляхом, по-перше, зміцнення

фінансової стійкості страхових операцій і, по-друге, відповідною економією

управлінських витрат. Вважається, що найбільш перспективним в реалізації

першого напряму є оптимізація страхового портфеля і використання

можливостей регулювання ринку за допомогою правильно складеного страхового

договору і умов його виконання. При цьому фінансова стійкість залежить перш

за все від розміру і складу страхового портфеля та пов’язаною з цим

можливістю територіальної розкладки збитків і визначення рівнів страхових

тарифів. Це обумовлює і більш високі тарифи у малих страхових компаніях і

змушує їх шукати відповідні ринкові ніші на страховому ринку. тобто

займатися тими видами страхування, де менша конкуренція і виключені значні

ризики.

Іншим напрямом роботи по зміцненню фінансової стійкості різних

страхових компаній є оптимізація і конкретика ділового і правового змісту

договору страхування. Наприклад, страховик може обумовити страхувальнику

певні вимоги, спрямовані на зменшення ризику.

Досвід зарубіжних країн показує, що диференціація ризиків забезпечує

більш стабільну ринкову позицію страховика за рахунок комбінування ризиків

і стимулювання страхувальників до укладання комплексних договорів за

рахунок деякого зниження тарифів. Відповідно при цьому тариф може бути

нижчим, ніж при укладанні декількох договорів по одному ризику кожний. При

укладанні цього договору економляться і витрати на ведення справи, тобто

це взаємовигідна справа. Разом з тим зарубіжний досвід підтверджує, що

реальну можливість зменшення ціни на страхові послуги дає участь страховика

в комерційній діяльності, яка базується на характері кругообігу коштів в

процесі страхової діяльності, оскільки від моменту надходження платежів

страховиків на рахунок страховика до їх виплати як страхового відшкодування

проходить певний час, який визначається строком дії договору.

Крім того, страховик формує резервні фонди, кошти яких довгий час

можуть не використовуватися. Це дає можливість страховику брати участь не

тільки в комерційних операціях, а й у прямому інвестуванні, враховуючи при

цьому мобільність наявних у нього коштів і кон’юнктури ринку.

Як відомо, під фінансовою стійкістю страхових операцій розуміється

постійна збалансованість або перевищення доходів над витратами страховика в

цілому по страховому фонду. При цьому в основі забезпечення фінансової

стійкості лежать перш за все оптимальні розміри тарифних ставок, а також

достатня концентрація коштів страхового фонду, що дає можливість

територіальної і часової розкладки збитку. Концентрація коштів страхового

фонду досягається при неухильному зростанні числа страхувальників і

застрахованих об’єктів.

У розвинутих країнах велика увага приділяється страховому маркетингу,

який включає: вивчення ринку з метою визначення страхових потреб;

формування на основі останніх страхових послуг; визначення ціни на

страхову послугу (страхового тарифу) по кожному виду страхування та способи

її виплати; роз’яснювальну роботу по діючих договорах і видах страхування;

рекламу нових послуг, вибір конкретних страхувальників та організацію їх

обслуговування.

Маркетинг розглядається як один з методів комерційної діяльності

страхових компаній і дослідження ринку страхових послуг. Служби маркетингу

створюються перш за все для гнучкого пристосування діяльності страхових

компаній до змін економічної ситуації та кон’юнктури ринку. Разом з іншими

службами відділи маркетингу створюють єдиний механізм управління процесами,

спрямованими на задоволення попиту страхового ринку і отримання прибутку

від страхових операцій.

Оскільки страхова діяльність постійно пов’язана з різними ризиками

через фінансовий механізм, виникає необхідність управління ризиками і

фінансовими відносинами між страховиками і страхувальниками, тобто

організації ризик-менеджменту.

Основні правила, на підставі яких приймаються рішення в ризик-

менеджменті, зводяться до забезпечення максимального виграшу, а стратегія

базується на оптимальних результатах при раціональному співвідношенні між

ризиком і величиною отриманого прибутку.

В великих страхових компаніях, таких як НАСК «Оранта», питаннями

маркетингу, ризик-менеджменту і ділової стратегії займається Департамент

економічного аналізу, до складу якого входять Управління економічного

аналізу і зведеного планування, маркетингу та ділової стратегії, а в

регіональних структурах (обласних дирекціях) — відділи зведеного планування

і економічного аналізу.

Розвиток українського страхового ринку об’єктивно супроводжуватиметься

хворобами росту, які на різних етапах були характерні для провідних

страхових ринків зарубіжних країн. Це в першу чергу недостатній фінансовий

потенціал українських страховиків, низька технологічність здійснення

страхових операцій, відсутність нормального конкурентного середовища як

фактора постійного підвищення якості страхових послуг. Виходячи з досвіду

роботи в галузі страхування Європейськоі Організації Економічного

Співробітництва і Розвитку в практиці вітчизняного страхування можна

використати ряд найбільш важливих правил формування і регулювання

страхових ринків і, зокрема:

1. для забезпечення захисту споживача, захисту економіки в цілому, повинні

бути встановлені відповідні в розумних межах регулюючі положення;

2. страховики повинні допускатися на ринок, згідно з суворими ліцензійними

критеріями;

3. страхування є виключним видом діяльності страхового товариства;

4. держава не повинна перешкоджати виходу на національний ринок іноземних

страховиків;

5. держава повинна установити чіткі межі правового поля для заключення

страхових контрактів;

6. держава повинна мати спеціальні законоположення щодо податкових пільг,

звільнень, відрахувань в страховій області, зокрема, в пенсійному

страхуванні, близькому до страхування життя;

7. кожна держава повинна мати незалежний спеціалізований орган в справі

нагляду за страховою діяльністю;

8. страхові компанії, здійснюючи страхову діяльність, повинні мати

достатній запас платоспроможності і працювати на адекватних тарифах;

9. страхові посередники, які працюють на ринку, повинні бути зареєстровані

за відповідними вимогами (за рівнем кваліфікації, рівнем капіталу і

т.п.);

10. обов’язкове страхування повинно здійснюватися в галузях, і в першу

чергу в соціальній сфері, де страхові ризики мають масовий характер, а

страхові фонди формуються достатньо великою кількістю страхувальників;

11. на ринку страхування і перестрахування повинно бути чесне конкурентне

середовище;

12. держава повинна всебічно розширяти міжнародне співробітництво в

області обміну інформацією про діяльність страхових компаній;

Цілком природньо, що становлення українського страхового ринку буде

проходити з певними виключеннями з вищенаведених правил. Проте рівень

прояву характерних рис цих правил на страховому ринку може бути мірилом

інтегрованості українського ринку у світовий.

Позитивним прикладом цього може бути досвід роботи Національної

акціонерної страхової компанії «Оранта», яка розширює географію своєї

діяльності і зміцнює зв’язки з великими страховими фірмами-партнерами з

Великобританії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Росії, Молдови та

інших держав. У процесі становлення до ринкових відносин НАСК «Оранта»

враховує досвід європейських країн по страхуванню і визначила для себе

чіткі стратегічні цілі, такі як:

. розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню

європейських та світових технологій;

. реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;

. максимальний обсяг охоплення ринку, повне обслуговування потреб клієнтів,

лідерство у питаннях зниження собівартості страхових премій;

. побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук та

розробка нових видів страхування;

Стратегічна мета НАСК «Оранта» на перспективу полягає в тому, щоб бути

партнером e світовому страховому бізнесі. Практично страховий ринок в

Україні сформований і структурований як за наявністю страхових компаній і

товариств за відповідним статутом і організаційними формами, так і за

видами діяльності, що чітко визначили ринкові ніші і ринкові сегменти за

цією ознакою, тобто по суті створилися окремі страхові ринки по конкретних

видах діяльності.

В цілому можна констатувати, що практично вже створені організації і

правові основи для формування ринкових відносин в страхуванні та розвитку

ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. Проте потребується

удосконалення в напрямі більш чіткої регламентації організаційно-

економічних питань розвитку страхування та визначення фінансових

результатів роботи страховиків.

В умовах ринкової економіки добровільне страхування стає пріоритетним

і у зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри

населення до страхування, як однієї з дієвих форм соціального захисту

громадян і посилення уваги страховиків до населення, як основного партнера.

Одним з найважливіших напрямів розвитку і ефективного функціонування

страхового ринку є забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності

страховиків і страхувальників.

Важливим напрямом залишається впровадження зарубіжного досвіду

організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку,

оскільки в розвинутих країнах існує чітка національна система координації

діяльності страхових організацій при провідній ролі держави у розробці

програм і стратегії розвитку страхування, а також є позитивний досвід

розвитку кооперативних страхових організацій.

Таким чином, основні напрями розвитку і ефективного функціонування

національного страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням

конкурентного середовища і вдосконаленням його організаційної структури.

ВИСНОВКИ

1. Досвід функціонування національного страхового ринку показав, що

зростання кількості страхових компаній не означає якісних змін у страховій

сфері. І перш за все в конкуренції з надання страхових послуг.

Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали

проблеми їх адаптації до ринкового середовища та забезпечення своєї

фінансової стійкості. як самих компаній, так і їх страхових операцій.

Низька ефективність страхової діяльності пояснювалась також і іншими

об’єктивними причинами і перш за все загальною економічною і фінансовою

кризою та пов’язаними з нею проблемами збитковості галузей народного

господарства, невиплатами заробітної плати і зубожінням населення, втратою

довіри населення до економічних і ринкових перетворень, в тому числі і

розвитку страхування.

2. Економічні інтереси страховиків та страхувальників найбільш повно

реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну, багатофакторну,

динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин між

суб’єктами ринку.

3. Основні напрями розвитку і функціонування страхового ринку

нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і

вдосконаленням організаційної структури ринку. Національний страховий ринок

представлений різними за статусом і організаційними формами страховими

компаніями і товариствами, що є позитивним в діяльності на національному

страховому ринку. Практично страховий ринок структурований по окремих видах

страхових послуг.

4. В умовах ринкової економіки добровільне страхування є пріоритетним.

4. Розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в

страховій діяльності залишається одним з першочергових завдань страхових

компаній.

5. Важливим напрямом страхової діяльності залишається впровадження

зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування

страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах знають

мають значний досвід ринкових перетворень, постійно оцінюють ризик і

прогнозують страхові події, розробляють рекомендації по підвищенню

ефективності роботи страховиків і страхувальників.

6. Основними вимогами до страхової діяльності залишається

інформаційне забезпечення страхового ринку, удосконалення методології

страхування та його економіки й організації, а також підготовка і

перепідготовка кадрів.

8. В більш широкому плані в Україні по суті стоїть питання розвитку

страхового захисту, як окремого напряму державного регулювання

розвитку народного господарства, для чого необхідний подальший

розвиток нормативно-правового забеспечення страхової справи.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про страхування» № 2745-ІІІ від 04.10.2001р.

2. Конституція України. - К.: Право, 1994, 1996. - 64 с.

3. Залетов О.А. Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко О.А. д-р екон.

наук), – К.: МА «BeeZone», 2002 – 452 с.

4. Страховий бізнес України - (Керівник С.Подий), - Видавництво “Логос”,

2001.

5. Акименко А.В. Развитие отечественного страхового рынка - шаг к

укреплению национальной безопасности Украины // Финансовые услуги. -

1998. - № 5-6. - С. 58-60.

6. Архипов А.П. Управление страховой компанией в условиях кризиса

платежеспособности // Финансы. - 1996. - № 11. - С. 40-43.

7. Архипов А.П. Структура региональных страховых рынков // Финансы. - 1997.

- № 3. - С. 44-48.

8. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО.

- 1998. - 374 с.

9. Белоусов С. Страховой рынок нуждается в поддержке // Финансы. - 1997. -

№ 3. - С. 54.

10. Жиденко К. Правління Ліги обговорило зміни і доповнення до Закону.

Україна-Business, № 35 від 6.10.99 р., 5 с.

11. Зальотов О. Проблеми інтеграції на страховому ринку України. //

Финансовые услуги №1-2, 1999, 10-13 с.

12. Заруба О.Д. Страхова справа. - К.: Знання, 1998. - 321 с.

13. Клапкив М.С. Формы и сферы сочетания рынков //Финансовые услуги. -1997.

- № 1. - С. 12-15.

14. Клапків М.С., Ткаченко І.С. Зарубіжна практика застосування теорії

ризику в страховому підприємництві // Фінанси України. - 1997. - № 11. -

С. 103-111.

15. Криворучко А.В. Розвиток страхового ринку в сільському господарстві //

Економіка АПК. — 1997. - № 6. - С. 66-70.

16. Кривошпик Т.Д. Страхування майна громадян. Розділ в книзі

“Страхування”: К., КНЕУ, 1998. – С. 303-326..

17. Лутак Н.Д. Пути интегрирования украинского страхового рынка в мировой

// Финансовые услуги. - 1997. - № 1. - С. 20-24.

18. Прандецкий И. Интеграция страхового рынка Украины в глобальный рынок

страхования — путь к развитию // Финансовые услуги. -1997. - № 3. -С. 8-

12.

19. Про стан та тенденції розвитку страхового ринку України у 1997 році.

Україна-Business, №18 від 13.10.98 р. с.3. Огляд Укрстрахнагляду.

20. Про стан та тенденції розвитку страхового ринку України у 1998 році.

Україна-Business, №15 від 14.05.99 р. с.2. та №17 від 28.04.99 р., с.2.

21. Страхування. Підручник (Керівник авт. кол. і наук. ред. Осадець, д-р

екон. наук, проф. - К.: КНЕУ, 1998. - 528 с.

22. Субтеля М. Страховая индустрия Израиля: Клиенту предоставляется все.

Украина-Business, № 5 от 11.02.98 г., 3 с.

23. Изменяя структуру управления, совершенствуя методы работы, «Оранта»

становится компанией европейского уровня // Финансовые услуги. - 1998. -

№ 3-4. - С. 8-10.

24. Украинский сервер страхования «Insurance Online» www.uainsur.com